МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
ім. П.Л. ШУПИКА
ІСАКОВА ОКСАНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 617.741-004.1-089+617.713-007.17-036]-07
Роль порушень регіонарної гемодинаміки та процесів вільнорадикального
окислення в розвитку ендотеліально-епітеліальної дистрофії рогівки при
хірургічному лікуванні катаракти
14.01.18 – офтальмологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України
Науковий керівник : доктор медичних наук, професор Завгородня Наталія
Григорівна Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, завідуюча кафедри очних хвороб.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Петруня Андрій
Михайлович, Луганський державний медичний університет МОЗ України,
професор кафедри очних хвороб.
доктор медичних наук, професор Павлюченко Костянтин Павлович,
Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України,
завідувач кафедри очних хвороб.
Провідна установа:
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра очних
хвороб.
Захист відбудеться “_08_” ___червня____ 2006 р. о 12
00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.613.05
Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика
МОЗ України за адресою: 03680, Україна, м. Київ, просп. Комарова, 3,
кафедра офтальмології НМАПО, “Центр мікрохірургії ока”.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України за адресою:
04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.
Автореферат розіслано “ 05 ” травня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцент
Н.С. Лаврик
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ
Актуальність теми. Розвиток сучасних мікрохірургічних технологій в
лікуванні катаракти, застосування віскоеластиків, перехід на широке
використання задньокамерних інтраокулярних лінз (ІОЛ) значно поліпшили
якість лікування цієї розповсюдженої патології (Павлюченко К.П.,1990,
Сергиенко Н.М., Черняк С.Н,1998, Малюгин Б.Э., 2002, Венгер Г.Е, Венгер
Л.В., Кресюн Н.В, 2003; Азнабаев М.Т., Суркова В.К., 2005, Agarwal
2006). Однак частота виникнення післяопераційних рогівкових ускладнень,
які надалі призводять до розвитку ендотеліально-епітеліальних дистрофій
(ЕЕД) рогівки, залишається досить високою, що значно знижує медичну та
соціальну реабілітацію пацієнтів та є однією з причин інвалідності по
зору (Гундорова Р.А., 1990; Либман Е.С., Шахова Е.В., 2000; Анина Е.И.,
Мартопляс К.В., 2004; Егоров Э.В., Толчинская А.И. 2005).
На цей час ця проблема залишається до кінця не вирішеною. Насамперед, це
пов’язано з тим, що консервативні методи лікування на ранніх стадіях
захворювання здатні сповільнити або тимчасово стабілізувати дистрофічний
процес рогівки, але не ведуть до повного видужання (Сумарокова Е.С. с
соавт.,1992, Рыбакова Е.Г., Егорова Г.Б, 2001, Демин Ю.А., 2001), тому
виникає необхідність хірургічного лікування (Кондратенко Ю.Н з
співавт.1994, Гимранов Р.М.,2001, Каспаров А.А., Магден Ю., 2001).
Єдиним радикальним методом лікування ЕЕД є пересадка рогівки, однак вона
теж не завжди дає позитивний результат, що обумовлено найнижчим
відсотком прозорого приживлення рогівкового трансплантата при даній
патології (Ковшун Е.В ,1992, Комах Ю.А. з співавт.1997, Дрожжина Г.И.,
Жечева И.И., 2000).
Багато авторів провідним патогенетичним фактором в розвитку кератопатій
вважають дисфункцію ендотелію рогівки у відповідь на механічну
операційну травму (Сергиенко Н.М 1990, Hayashi K, 1996). Однак, відомі
випадки дисфункції ендотелію на очах, що не піддавалися оперативному
втручанню, при первинній ЕЕД рогівки. В той же час мають місце поодинокі
клінічні приклади, коли при грубих змінах в передньому відділі ока
(значні передні синехії, навіть прирощення опорних елементів ІОЛ до
рогівки) або при операціях із тривалими маніпуляціями в передній камері
не розвивається кератопатія і, навпаки, іноді при мінімальній
травматичності хірургічного втручання, відсутності ірідо- та
вітреокорнеальних контактів, в післяопераційному періоді розвивається
ЕЕД рогівки (Горгиладзе Т.У., Ивановская Е.В., Горгиладзе Л.Т., 1992) .
Працями багатьох авторів доведено, що різні запальні чи травматичні
пошкодження рогівки викликають порушення метаболічних, регенеративних та
репаративних процесів (Петруня А.М., 2002; Дрожжина Г.И, Драгомирецкая
Е.И., 2005). В той же час відомо, що катаракта розвивається на фоні
старіння організму, при змінах гормонального та метаболічного статусу,
змінах центральної та периферичної гемодинаміки. (Дрожжина Г.И., 1991;
Иванова Н.В., Воронова Н.Н, 2005). Незважаючи на активне вивчення
гемодинамічних, метаболічних процесів, кількісного та якісного складу
сльози в патогенезі різних захворювань рогівки, дотепер немає даних про
стан та роль цих показників в патогенезі розвитку рогівкових ускладнень
та про можливість їх прогнозування при хірургічному лікуванні катаракти,
що й зумовило актуальність проведення даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи
кафедри очних хвороб Запорізької медичної академії післядипломної освіти
“Зміни органа зору при різних фізіологічних та інволютивних станах
організму і розробка методів їх ранньої діагностики та способів
лікування” (№ державної реєстрації № 0100V001178), де дисертант була
співвиконавцем.
Мета дослідження – підвищення ефективності хірургічного лікування
катаракти на основі визначення ролі порушень реґіонарної гемодинаміки та
процесів вільнорадикального окислення в розвитку післяопераційної ЕЕД
рогівки і розробка способів прогнозування та зменшення частоти даного
ускладнення.
Задачі дослідження:
1) вивчити особливості реґіонарної гемодинаміки ока за даними
комп’ютерної реоофтальмографії та якісно-кількісного складу сльози
методом кристалографії у пацієнтів з ЕЕД рогівки, що розвинулася після
проведення хірургічного лікування катаракти;
2) визначити особливості процесів вільнорадикального окислення ліпідів
та білків, стан антиоксидантної системи (АОС) у пацієнтів з ЕЕД рогівки,
що розвинулася після проведення хірургічного лікування катаракти;
3) вивчити особливості реґіонарної гемодинаміки ока за даними
комп’ютерної реоофтальмографії та якісно-кількісний склад сльози методом
кристалографії у хворих на катаракту в доопераційному періоді;
4) визначити особливості процесів вільнорадикального окислення ліпідів і
білків та стан АОС у хворих на катаракту в доопераційному періоді;
5) вивчити кореляційну залежність між показниками реґіонарної
гемодинаміки, кількісно-якісного складу слізної рідини у пацієнтів з ЕЕД
рогівки, що розвинулася після хірургічного лікування катаракти, та у
хворих на катаракту різного ступеня зрілості в доопераційному періоді;
6) визначити вірогідність розвитку ЕЕД рогівки в післяопераційному
періоді у хворих на катаракту в залежності від вихідного стану
реґіонарної гемодинаміки, кількісно-якісного складу слізної рідини,
перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), білків (ПОБ) та стану АОС;
7) розробити спосіб прогнозування розвитку післяопераційної ЕЕД рогівки;
8) дослідити можливість медикаментозної корекції метаболічних порушень у
хворих на катаракту до операції та в ранньому післяопераційному періоді.
Об’єкт дослідження – хворі на катаракту різного ступеня зрілості та
хворі на ЕЕД рогівки.
Предмет дослідження – гемодинаміка ока, кількісний та якісний склад
слізної рідини, стан ПОЛ, ПОБ, стан АОС, клінічний перебіг
післяопераційного періоду після проведення хірургічного лікування
катаракти.
Методи дослідження. Стандартні методи: візометрія (за допомогою таблиці
Сівцева), біомікроскопія (на щілинній лампі ЩЛ-2 та ЩЛ-2Б),
офтальмоскопія (офтальмоскоп фірми “KARL ZEISS”), кератопахіметрія (за
допомогою пахіметра Pocket II фірми Quantel Medical (Франція)),
тонометрія (з використанням індикатора внутрішньоочного тиску
портативного ІДГ-02 “ПРА”), кристалографія слізної рідини по методу
Колєдінцева М.М., проба Ширмера; електрофізіологічні: реоофтальмографія
(на комп’ютерному реографі “РЕОКОМ”), біохімічні: вміст продуктів ПОЛ і
ПОБ, а також антиоксидантів у сироватці крові методом спектрофотометрії
(спектрофотометр “Hitachi-4F” (Японія)).
Наукова новизна одержаних результатів:
• Вперше встановлено, що вторинна ЕЕД рогівки розвивається на тлі
виражених порушень реґіонарної гемодинаміки, які супроводжуються
зниженням рівня сльозопродукції та порушенням якісного складу сльози, а
також посиленням процесів ПОЛ і ПОБ на фоні зниження активності АОС, а
істотне зниження об’ємних показників кровотоку вже в першій стадії
захворювання може розцінюватися як один з пускових механізмів у розвитку
даного захворювання.
• Одержані нові дані про стан реґіонарного внутрішньоочного кровотоку у
хворих на катаракту різного ступеня зрілості. Вперше показано, що зміни
гемодинамічних показників при катаракті неоднорідні, у 82,4 % пацієнтів
– гемодинамічно не значимі та не супроводжуються змінами
кількісно-якісного складу сльози, а в 17,6 % випадків зниження об’ємних
показників кровотоку перевищує межі припустимих вікових коливань і
супроводжується зниженням сльозопродукції на 52,62 % і патологічними
кристалограмами слізної рідини, які співставимі з такими при ЕЕД
рогівки. Встановлено також, що у даної категорії хворих відмічається
порушення процесів вільнорадикального окислення і функції АОС, що в
сукупності забезпечує передумови до розвитку ЕЕД рогівки після
хірургічного лікування катаракти.
• Вперше, на підставі кореляційного аналізу, встановлено, що метод
кристалографії відображає гемодинамічні та метаболічні зміни, і слізна
рідина може бути використана для їх виявлення й прогнозування ризику
розвитку післяопераційної ЕЕД рогівки при хірургічному лікуванні
катаракти (Деклараційний патент України № А61F9/01).
• Запропоновано математичну формулу та номограму розрахунку ризику
розвитку рогівкових ускладнень при оперативному лікуванні катаракти.
Практичне значення отриманих результатів.
• На основі виявлених гемодинамічних та метаболічних порушень
запропонована медикаментозна схема корекції, що дозволяє знизити
кількість ЕЕД рогівки при хірургічному лікуванні катаракти на 73,9 % в
основній групі.
• Розроблена система оцінки кристалографії в балах (1-14), що відображає
ступінь порушення якісного складу слізної рідини та дозволяє на
доопераційному періоді виявити контингент, у якого можливо очікувати
розвиток ЕЕД рогівки. Запропонована номограма для розрахунку ризику
розвитку рогівкових ускладнень на основі математичної формули, яка
дозволяє використовувати цю методику в практиці.
Впровадження в практику. Результати досліджень впроваджені в практику
очних відділень Запорізької обласної клінічної лікарні, 9-ої та 3-ої
міських лікарень м. Запоріжжя, в Дніпропетровській обласній
офтальмологічній лікарні та Миколаївській обласній офтальмологічній
лікарні.
Особистий внесок здобувача. В процесі роботи автором самостійно
сформульовані мета та наукові завдання дослідження, проведений
патентно-інформаційний пошук, аналіз джерел літератури. Автор брала
безпосередню участь в проведенні всіх клінічних досліджень та
оперативних втручань. Самостійно провела аналіз результатів дослідження
та статистичну обробку отриманих даних.
Запропонований спосіб прогнозування ризику розвитку рогівкових
ускладнень після проведення хірургічного лікування катаракти, що
базується на аналізі кристалограм слізної рідини та виражений
математичною формулою, розроблений з науковим керівником, завідувачем
кафедри очних хвороб Запорізької медичної академії післядипломної освіти
д.мед.н., проф. Завгородньою Н.Г. Висновки дисертації та практичні
рекомендації сформульовані разом з науковим керівником.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях
Запорізької медичної академії післядипломної освіти (2002, 2003, 2004,
2005 рр.), на Х-ому з’їзді з рефракційної та катарактальної хірургії
(м. Київ, 2002 р.); на ІІІ-му Симпозіумі з катарактальної та
рефракційної хірургії (м. Київ, 2003 р.); на ІV-му Симпозіумі з
офтальмохірургії в Україні (м. Київ, 2005 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 робіт, в тому числі 7
статей у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1
Деклараційний патент України. Виданий 1 інформаційний лист.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена російською мовою на
182 сторінках. Робота складається з вступу, огляду літератури, розділу
матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень,
аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та списку
використаної літератури, що містить 254 джерел, з них 183 у виданнях
країн СНД і 71 джерел іноземних авторів. Робота містить 19 малюнків та
31 таблицю(з них 6 таблиць на окремих сторінках).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Матеріали та методи дослідження. Клінічні дослідження проведено у 218
пацієнтів (263 ока). В роботі представлені результати дослідження
регіонарної гемодинаміки, якісно-кількісного складу слізної рідини та
процесів вільнорадикального окислення у 62 хворих (62 ока) з ЕЕД рогівки
(I-IV стадії), що розвинулась після оперативного лікування катаракти,
виконаних в різних відділеннях Запорізької області, та у 156 пацієнтів
(201 око) з катарактою різного ступеня зрілості, яким проводилися
операції екстракапсулярної екстракції катаракти (ЕЕК) чи
факоемульсифікації катаракти (ФЕК) з імплантацією ІОЛ з подальшим
вивченням особливостей клінічного перебігу післяопераційного періоду.
Вік хворих коливався від 53 до 87 років (в середньому 68,50 ± 2,41
років). Чоловіків було 114 осіб (52,29 %), жінок – 104 ( 47,71 %).
Офтальмологічне дослідження включало: візометрію, біомікроскопію, пряму
офтальмоскопію, кератопахіметрію, тонометрію. Для вивчення гемодинаміки
ока використовували метод комп’ютерної реоофтальмографії. Стан сумарної
сльозопродукції оцінювали за допомогою стандартної клінічної проби,
запропонованої O.Schirmer, а якісний склад слізної рідини досліджували
методом кристалографії. Під час виконання роботи нами була розроблена
система оцінки кристалограм сльози в балах, яка представлена в таблиці1.
Таблиця 1
Основні структурні параметри фації слізної рідини у балах
Зона кристалізації Специфічні особливості Кількість балів
Крайова (білкова)
– чітка 2
– нечітка 1
– відсутня 0
– рівномірне радіально-аркадне
розташування тріщин 2
– хаотичне розташування тріщин 1
– відсутність тріщин 0
Проміжна – чітка 2
– нечітка 1
– відсутня 0
– наявність дендритних структур типу папороті з багаточисельним
розгалуженням 2
– наявність дендритних структур типу папороті з діхотомічним
розгалуженням 1
Центральна
(сольова) – наявність багаточисельних чотирикутних кристалів 1
– кристали розташовані впорядковано 2
– наявність одиничних чотирикутних кристалів 2
– кристали розташовані хаотично 1
Співвідношення поясів кристалізації 1 : 3,5: 3 (норма) 1
– зміна співвідношення товщини поясів кристалізації в порівнянні з
нормою 0
Стан процесів ПОЛ оцінювали на підставі вивчення первинних і вторинних
продуктів: гідроперекисів, дієнових кон’югатів, триєнкетонів, малонового
діальдегіду, основ Шиффа. Про стан антиокислювальних механізмів судили
за концентрацією вітамінів А та Е, активності каталази. З огляду на
різноманіття факторів, які впливають на складові систем ПОЛ-АОС та
ПОБ-АОС і для оцінки запасу стабільності цих динамічних систем, ми
використали такий показник як інтегральний індекс стану ПОЛ і ПОБ, що
характеризується відношенням суми кількісних показників продуктів ПОЛ і
ПОБ до суми відповідних показників продуктів АОС. Біохімічні дослідження
проводили у міжкафедральній лабораторії Запорізької медичної академії
післядипломної освіти.
Оцінку клінічних ознак набряку рогівки в ранньому післяопераційному
періоді проводили за допомогою біомікроскопії, тонометрії та
кератопахіметрії за наступними ознаками – ступінь А – локальний набряк
рогівки, явищ десцеметиту немає, внутрішньоочний тиск у нормі,
збільшення товщини рогівки у центральній оптичній зоні за даними
кератопахіметрії на 10 %; ступінь В – помірний набряк на 1/2 – 1/3 площі
рогівки, поодинокі складки десцеметової оболонки, внутрішньоочний тиск у
нормі, збільшення товщини рогівки у центральній оптичній зоні за даними
кератопахіметрії від 10 % до 30 %; ступінь С – тотальний набряк рогівки,
виражені явища десцеметита, внутрішньоочний тиск у нормі чи підвищено,
збільшення товщини рогівки у центральній оптичній зоні за даними
кератопахіметрії понад 40 %. Статистична обробка результатів проводилась
з використанням критерію Ст’юдента та коефіцієнта кореляції – r за
допомогою стандартних програм статистичного аналізу Microsoft Excel 5.0
Результати власних досліджень.
Стан регіонарної гемодинаміки та процесів вільнорадикального окислення у
хворих на ЕЕД рогівки. Проведені дослідження регіонарної гемодинаміки
методом комп’ютерної реоофтальмографії у 62 пацієнтів (62 ока) з різними
стадіями ЕЕД рогівки, яка розвинулась після хірургічного лікування
катаракти. В групу спостереження були включені тільки ті хворі, у яких
були відсутні дані про інтраопераційні ускладнення і не виявлено
органічних змін в передній камері. Аналіз отриманих результатів свідчив
про істотне погіршення внутрішньоочного кровотоку у даної категорії
хворих. Це проявлялося зниженням реографічного коефіцієнту (RQ) на 34,4
%, пульсового об’єму крові (ПОК) на 33,2 % та хвилинного об’єму крові
(ХОК) на 32,4 % в порівнянні з контрольною групою. Подальше дослідження
показало відсутність залежності показників об’ємного кровотоку в оці від
стадії ЕЕД рогівки, однак значне їх зниження було зареєстровано вже в
першій стадії захворювання.
Оскільки слізна рідина є індикатором обмінних розладів при захворюваннях
ока, то у даних пацієнтів проведено також її кількісний та якісний
аналіз, який виявив значне зниження рівня сльозопродукції. Так, середні
показники проби Ширмера у хворих на ЕЕД рогівки склали в середньому
(5,63+0,67 мм), що нижче нормальних значень на 62,2 % та вірогідно не
відрізнялися одне від одного в залежності від стадії захворювання.
Зміни якісного складу сльози у пацієнтів з ЕЕД рогівки оцінювали за
допомогою кристалографії, що відображує особливості системної
організації слізної рідини й характеризує її мінерально-білковий склад.
Характерними ознаками в кристалограмах сльози були зміна співвідношення
ширини поясів кристалізації відносно один до одного (100 %), відсутність
тріщин (44 ока, 70,96 %) або хаотичне їх розташування (18 очей, 29 %),
нечіткість контурів проміжної зони (41,93 %), наявність в проміжній зоні
дендритних структур типу папороті з дихотомічними короткими
розгалуженнями тільки першого порядку (55 очей, 88,7 %), наявність
множинних чотирикутних кристалів в центральній зоні, які розташовувались
хаотично (43 ока, 69,35 %). Середнє значення суми балів кристалографії
на очах з ЕЕД рогівки склало 6,10 ± 0,27, що на 57,2 % нижче, ніж в
контрольній групі (12,8±0,1), (pae$
^
&
z
?
¬
?"????????¬
®
E
E
I
I
?
e
e
mm
???????
??????????????$??
??
?????
?????
???????
?????
?????
???????
WПри оцінці стану АОС у хворих як першої, так і другої груп
спостереження відзначалася недостовірна зміна концентрації
жиророзчинних вітамінів А та Е (p>0,05). Одночасно з цим показник
активності каталази, яка приймає участь у руйнуванні перекису водню, в
першій групі спостереження вірогідно не відрізнявся від контрольної
групи й склав 45,12±2,48 кат·л-1·год.-1, що перевищує відповідний
показник в контролі на 5 %, а в другій групі даний показник був
вірогідно нижче, ніж в контролі (29,93±3,23 кат·л-1·год.-1), що у
відсотковому співвідношенні склало зниження на 30,4 % і може свідчити
про напруженість АОС у пацієнтів другої групи спостереження. У пацієнтів
другої групи реєструвалося збільшення показника інтегральний індекс ПОЛ
до 0,34±0,02 (проти 0,24±0,02 в контролі, p0,05).
Аналіз перебігу післяопераційного періоду у хворих першої групи показав,
що незалежно від методу хірургічного лікування, спостерігалося більш
швидке одужання . Так, у пацієнтів, яким зроблене видалення мутного
кришталика методом ЕЕК, при біомікроскопічному дослідженні на 1 добу
після операції спостерігалася реакція ступеню А з боку рогівки на 15
очах (57,7 %), помірний набряк рогівки з поодинокими складками
десцеметової оболонки (реакція ступеню В) на 11 очах (42,3 %). У
пацієнтів, яким проведена ФЕК – на 54 очах (72 %) відзначалися зміни з
боку рогівки, що відповідають ступеню А і в 21 випадку (28,0 %) зміни,
що відповідають ступеню В. Об’єктивно клінічні прояви післяопераційної
травми з боку рогівки оцінювали за допомогою кератопахіметрії. Так, в
підгрупі, де хірургічне лікування проходило без інтраопераційних
ускладнень і переважали пацієнти з мінімальними клінічними проявами
(ступінь А) відзначалося незначне збільшення товщини рогівки, а саме
після ЕЕК цей показник склав 580,3 ±7,7 мкм , що всього на 10 % більше
вихідної товщини (527,5±2,0 мкм), після ФЕК – середнє значення товщини
рогівки по даним кератопахіметрії було 538,9 ±6,2 мкм і вірогідно не
відрізнялося від вихідних показників (524,7 ±1,2 мкм). А вже на 14-й
день у хворих першої групи спостереження незалежно від виду операції в
більшості пацієнтів відмічалася тенденція до видужання, а саме на 21 оці
(80,70 %) після ЕЕК стан переднього відрізка відповідав нормі і тільки
на 5 очах (19,3 %) зберігався локальний набряк і відзначалися мінімальні
зміни з боку рогівки, що відповідало ступеню А. Товщина рогівки в
центральній зоні по даним кератопахіметрії становила 532,0±7,6 мкм і
вірогідно не відрізнялася від вихідних значень. У пацієнтів першої групи
після ФЕК на всіх 75 очах (100 %) було зареєстровано видужання. Набряк
рогівки був відсутній, середнє значення товщини рогівки в центральній
зоні становило 525,3±1,1 мкм, що вірогідно не відрізнялося від вихідних
значень (524,7±1,2 мкм).
На очах першої групи спостереження, де мали місце операційні
ускладнення, так само клінічні прояви операційної травми з боку рогівки
протікали більш сприятливо. Так, через місяць на тлі проведеного
лікування, незважаючи на важкість первинного стану рогівки після
проведених операцій, обтяжених ускладненнями, відзначалося повне
видужання в більшості пацієнтів. І тільки на 3-х очах (2 ока, 33,3 %)
після ЕЕК і на 1 оці (20 %) після ФЕК зберігався тривалий набряк рогівки
(товщина рогівки в центральній оптичній зоні в даних випадках становила
в середньому 726,2±5,8, що на 40 % перевищувало вихідні дані), який
привів до ендотеліально-епітеліальної декомпенсації і формування
кератопатії з наступним виходом в ЕЕД. Таким чином, через 6 місяців, в
першій групі спостереження, яка була представлена 112 очами (100 %), на
3 очах розвинулась ЕЕД рогівки, що склало 2,67 %.
При аналізі клінічного перебігу післяопераційного періоду в другій групі
спостереження були відзначені більше виражені за ступенем важкості та
тривалості за часом зміни з боку рогівки, які спостерігалися як у
пацієнтів, хірургічне лікування яких пройшло з ускладненнями, так і у
пацієнтів, де ускладнень в процесі операції не було. Так, у пацієнтів
після ЕЕК без інтраопераційних ускладнень на першу добу відзначалися
зміни з боку рогівки важкого (2 ока, 50 %) і середнього ступеня (2 ока,
50 %). Аналогічні зміни з боку переднього відділу ока спостерігалися у
пацієнтів другої групи і після неускладненої ФЕК: на 6 очах (54,5 %)
відзначався ступінь В, а на інших 5 очах (45,5 %) – ще більш значна
реакція – ступінь С. При наявності інтраопераційних ускладнень,
незалежно від методу оперативного втручання, реакція з боку рогівки була
ще більш виражена і на першу добу в усіх хворих (100%) відзначався
виражений набряк епітелію й строми рогівки, численні складки
десцеметової оболонки, ускладнення візуалізації структур передньої
камери, збільшення товщини рогівки (ступінь С). Так, у хворих після
проведення ЕЕК, незалежно від наявності інтраопераційних ускладнень,
відзначалося достовірне збільшення товщини рогівки за даними
кератопахіметрії на 32 % і 40 %. В групі, де були відсутні ускладнення,
цей показник склав 685,3( 26,4 мкм (у порівнянні з вихідним 519,0( 1,1
мкм), при наявності інтраопераційних ускладнень – товщина рогівки
збільшувалася з 519,4(1,0 мкм до 726,6(3,4 мкм (p
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
