.

Антимікробні, біологічні властивості препаратів, що містять чотирьохвалентний азот, хінолоній і ментол (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
165 3651
Скачать документ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ ІМ.
І.І.МЕЧНИКОВА

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”

ЛИПКО ПАВЛО МИХАЙЛОВИЧ

УДК
582.282.23:57.087.085:615.28

Антимікробні, біологічні властивості препаратів, що містять
чотирьохвалентний азот, хінолоній і ментол

03.00.07 – мікробіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків– 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім.
М.І.Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Палій Гордій Кіндратович, Вінницький національний медичний університет

ім. М.І.Пирогова, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та
імунології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дикий Ігор Леонідович, Національний
фармацевтичний університет МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології,
вірусології та імунології.

доктор медичних наук, професор Климнюк Сергій Іванович, Тернопільський
державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України,
завідувач кафедри медичної біології, мікробіології, вірусології та
імунології.

Захист дисертації відбудеться “27” грудня 2007р. о 11.00 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.618.01 при ДУ “Інститут
мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова АМН України” (61057 м.
Харків, вул. Пушкінська, 14-16).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут мікробіології
та імунології ім. І.І.Мечнікова АМН України” (61057 м. Харків, вул.
Пушкінська, 14-16).

Автореферат розісланий “24” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.мед.н., ст.н.с.
Бруснік С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У структурі світового виробництва антимікробних
препаратів у широкому асортименті представлені засоби різних груп.
Безперервно розширюють наукові дослідження у галузі створення нових
ефективних антимікробних препаратів, які переважають існуючі по таких
показниках як спектр дії, фармакокінетична характеристика, токсичність,
переносимість. Подальші дослідження в галузі антимікробних препаратів
направлені на створення лікарських засобів для лікування захворювань,
які викликають стійкі форми мікроорганізмів, анаеробних інфекцій.

Широке застосування антимікробних препаратів у медичній практиці
призвело до подальших фундаментальних змін в екології мікроорганізмів.
Формування антибіотикостійкості є вкрай несприятливим фактором для
популяції людей, оскільки в результаті зниження ефективності
етіотропного лікування інфекційних захворювань відбувається зсув
рівноваги у взаємовідношеннях “людина-мікроорганізм” на користь
мікроорганізмів.

У відповідності до об’єднаної думки експертів ВООЗ та Європейського
Союзу такі заходи повинні включати впровадження розумного використання
антимікробних засобів, розробку та реалізацію дослідницьких програм,
спрямованих на боротьбу з резистентністю; пошук нових високоефективних
лікувальних та профілактичних препаратів, що відрізняються здатністю
впливу на мікроорганізми. (Палій Г.К, Волянський Ю.Л., Мороз В.М. 2000;
Дикий I.Л. і співавт., 2006 Палій В.Г., 2006 Paterson D.L., 2000).

Арсенал протимікробних засобів, які використовують сьогодні в медицині
перевищує 4 000 найменувань, але на жаль, вони далеко не повністю
задовольняють вимоги медиків, ветеринарів, працівників харчової
промисловості у ефективності та безпечності. Тому проблема пошуку та
конструювання більш ефективних профілактичних і лікувальних препаратів,
антисептиків та дезінфектантів на сьогодні вельми актуальна (Дикий І.Л.
і співавт., 2004; 2006; Ковальчук В.П., 2004; Циганенко А.Я. і
співавт.,2006).

Суттєві переваги перед антибіотиками мають антисептики за частотою,
рівнем, спектрам та темпами надбання стійкості збудників. До більшості
антисептиків, що застосовують в медичній практиці, стійкі варіанти
мікроорганізмів формуються дуже повільно (Желіба М.Д. і співавт., 2003;
Крижанівська А.В., Превар А.П., 2004).

На теренах України вчені – хіміки разом із фармацевтами та
мікробіологами досліджують нові хімічні сполуки, які володіють
протимікробною активністю. Так, було створено, досліджено і впроваджено
у медичну практику антисептичний препарат широкого спектру дії –
декаметоксин на основі четвертинного азоту. Увагу вчених привернули
хімічні сполуки які містять хіноліній та ментол (Палий Г.К. і співавт.,
2001,

Мороз В.М. і співавт., 2002).

Отже, зростання кількості антибіотикостійких штамів, зміна структури
етіологічних чинників запальних процесів на користь умовно-патогенної
флори та поширеність імунодефіцитних станів потребує постійного
вдосконалення антимікробних засобів, у відповідності з існуючими
критеріями, з метою попередження розповсюдження внутрішньо-лікарняних
інфекцій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота
виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт МОЗ України та
Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова.
Результати досліджень увійшли до НДР: “Експериментальне, клінічне
дослідження багатовекторності фармакодинамічних проявів, властивостей
нових антисептичних препаратів (№ державної реєстрації 0104U006406).

Автор вивчив антимікробні, біологічні властивості восьми антисептичних
препаратів, що містять чотирьохвалентний азот, хіноліній та ментол.

Тема дисертації затверджена республіканською проблемною комісією
“Вірусологія, мікробіологія” МОЗ України (протокол № 29 від 16.03.05)

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є пошук та дослідження
антимікробних препаратів, що містять чотирьохвалентний азот, хіноліній
та ментол.

Задачі дослідження:

Вивчити протимікробну активність і спектр дії антисептичних препаратів,
що містять чотирьохвалентний азот, хіноліній та ментол на музейних та
свіжовиділених штамах мікроорганізмів;

Визначити вплив несприятливих факторів на протимікробну активність
сполук, що містять чотирьохвалентний азот, хіноліній та ментол;

Дослідити особливості формування резистентності мікроорганізмів до
препаратів що містять чотирьохвалентний азот, хіноліній та ментол;

Визначити адґезивну здатність у мікроорганізмів у присутності
досліджуваних антисептичних препаратів;

Дослідити фармакологічну, лікувальну характеристику антисептичних
препаратів, що містять чотирьохвалентний азот, хіноліній та ментол на
макроорганізм.

Об’єкт дослідження: інфекційні та гнійно-запальні захворювання.

Предмет дослідження: мікроорганізми, антисептики, що містять
чотирьохвалентний азот, хіноліній та ментол.

Методи дослідження: мікробіологічні (визначення протимікробних
властивостей антисептиків), біохімічні (ідентифікація мікроорганізмів,
вивчення впливу протимікробних препаратів на адгезивні властивості
стафілококів; формування стійких варіантів бактерій), фармакологічні,
хіміотерапевтичні. Статистичні методи дослідження відповідно до наказів
та вказівок МОЗ України.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на штамах мікроорганізмів
з генетичною і набутою стійкістю до антимікробних препаратів визначено
ступень впливу 5 препаратів, що містять чотирьохвалентний азот,
хіноліній та ментол.

Вперше досліджено антимікробні властивості антисептичних препаратів, які
містять чотирьохвалентний азот, хіноліній та ментол, в залежності від
різних фізико – хімічних умов. У процесі дослідження антисептичних
препаратів визначено їх залежність від вмісту білків, різного рН
поживного середовища, мікробного навантаження.

Вперше у роботі наведено дані про вплив антисептичних засобів на
адгезивну здатність стафілококів. У дослідах визначено особливості
формування стійкості стафілококів при дії нових антисептиків.

Вперше встановлено фармакологічну дію, хіміотерапевтичну ефективність
антисептиків при гнійно – запальних захворюваннях, обумовлених
стафілококами.

Практичне значення одержаних результатів. Результати виконаних
мікробіологічних досліджень являють етап визначення протимікробної
активності 8 антисептичних препаратів. Результати експериментального та
клінічного дослідження декаметоксину включено до Аналітичної нормативної
документації на субстанцію вітчизняного антисептика декаметоксину
(Decamethoxinum), яка затверджена наказом МОЗ України 09.10.2002р № 367
(реєстраційне посвідчення № П.10.02/05401).

Одержані результати мікробіологічних досліджень є науковим
обґрунтуванням їх практичного застосування. На основі результатів
дослідження запропоновані нові лікарські препарати декасан, горостен,
які, відповідно до порядку державної реєстрації лікарського засобу,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000р,№
1422, випускає вітчизняна медична промисловість, а саме:

лікарський засіб декасан® зареєстровано у державному реєстрі лікарських
засобів МОЗ України (реєстраційне посвідчення № Р.12.01/04161 від
22.12.2001р.), дозволено до медичного застосування і промислового
виробництва в Україні:

лікарський антисептичний засіб під назвою горостен® зареєстровано у
державному реєстрі лікарських засобів МОЗ України (реєстраційне
посвідчення №UA/2048/01/01 від 22.10.2004р.), дозволено до медичного
застосування і промислового виробництва в Україні.

Перераховані вище реєстраційні посвідчення на нові лікарські засоби
діють на всій території України. Дослідно – промисловий регламент на
виробництво антисептичної мазі палісепт №02010669:13328191 затверджено
технологічною комісією ДНЦЛЗ України 26.06.1996 (протокол № 32).
Фармакологічний комітет МОЗ України затвердив інструкцію, дозволив
медичне застосування та промислове виробництво мазі палісепт
29.06.1995р. (протокол №6).

Результати роботи впроваджено у навчальний процес у вищих медичних
учбових закладах (Вінницький національний медичний університет імені
М.І.Пирогова МОЗ України, Луганський державним медичний університет МОЗ
України, Кримський державний медичний університет

ім. С.І. Георгіївського МОЗ України).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів
патентно-інформаційний пошук та аналіз наукової літератури за темою
дисертації, підбір методик дослідження, їх виконання та аналіз одержаних
результатів. Дисертантом самостійно проведене порівняльне вивчення
антимікробної активності 5 антисептичних препаратів в експерименті,
клініці. Автор провів статистичну обробку одержаних результатів, їх
аналіз, та сформулював висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було
обговорено й позитивно оцінено на V міжнародному медичному конгресі
студентів та молодих учених (Тернопіль, 2001), Всеукраїнській
конференції студентів та молодих вчених “Актуальні проблеми клінічної,
експериментальної та профілактичної медицини” (Донецьк, 2002), наукових
конференціях молодих вчених та фахівців ВНМУ ім. М.І. Пирогова (Вінниця,
2005, 2006, 2007), Другому конгресі європейських мікробіологів (Іспанія,
Мадрид, 2006), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні
питання стратегії, тактики застосування та дослідження антисептиків,
антибіотиків” (Вінниця, 2006), IV науковій дослідній конференції
асоціації американських мікробіологів “Біологічна безпека та небезпечні
інфекції” (США, Вашингтон, 2007), V міжнародній науково-практичній
конференції студентів та молодих вчених (Ужгород, 2007), IV міжнародній
науковій конференції студентів та молодих учених (Вінниця, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей у періодичних
наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 11 робіт в інших
виданнях.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 187 сторінках, ілюстрована
34 рисунками, 29 таблицями, складається зі вступу, огляду літератури, 5
розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення одержаних
результатів, висновків та практичних рекомендацій, списку використаних
джерел, що містить 273 найменувань, з них 82 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали і методи досліджень. У вступній частині висвітлено мету та
завдання дослідження, що розв’язували при виконанні дисертаційної
роботи. Обґрунтовано актуальність теми, розкрито наукову новизну і
практичне значення здобутих результатів дисертації. Викладено обсяг і
структуру дисертації. В даній роботі наведені результати
мікробіологічного, фізико-хімічного, фармакологічного дослідження
синтетичних антимікробних препаратів чотирьохвалентного азоту, що
містять ментол (5 сполук), хіноліній (3 сполуки). Визначення
антимікробної активності цих сполук проводили на 234 музейних та
свіжовиділених з організму хворих клінічних штамах мікроорганізмів,
методом послідовних серійних розведень досліджувальних препаратів.
Вивчення швидкості формування резистентності до досліджувальних сполук,
проводили методом тривалого пасажування тест культур у присутності
суббактеріостатичних концентрацій антимікробних препаратів (40 пасажів).
Експериментальні дослідження були покликані встановити фізіологічні
механізми і біологічну суть процесу формування лікарськостійких
варіантів штамів стафілококу. Вивчення впливу різних умов, які здатні
підвищувати або зменшувати протимікробні властивості антисептиків, дає
змогу використовувати одержані відомості для наукових і практичних
завдань.

Протимікробну дію антисептиків визначали при різній концентрації
водневих іонів в поживних середовищах (рН 6,0; 7,2; 8,0), в присутності
5%, 10% білків сироватки крові, 103;106;109 КУО в мл. Проведено вивчення
особливостей адгезивної здатності у мікроорганізмів під впливом
антисептичних препаратів. В якості тест-мікроорганізмів використовували
музейний штам S. aureus АТСС 25923 та виділені від хворих з
гнійно-запальними процесами. В дослідженні використовували лікарські
форми досліджувальних антисептичних препаратів (палісепт, декасан).
Показник адгезії в контрольній системі (інтактні еритроцити) приймали за
100%. Підраховували ступінь зменшення адгезії в експериментах відносно
контролю.

Згідно із вимогами Державного фармакологічного наукового центру МОЗ
України лікарські антисептичні препарати проходять експериментальне
доклінічне, клінічне дослідження. Тому було проведено фармакологічні і
токсикологічні дослідження на тваринах. Досліди виконували на
статеводозрілих безпородних білих мишах. Вивчали гостру токсичність,
максимально переносиму дозу, смертельні дози препаратів (LD10, LD50,
LD90) шляхом розрахунку параметрів токсичності за допомогою методики,
розробленої Г.М. Першиним.

Усього для виконання роботи використано 120 білих мишей, 76 гвінейських
свинок, 15 білих щурів. Досліди на тваринах виконували у відповідності з
“Європейською конвенцією по захисту хребетних тварин, що використовують
з експериментальною та іншою метою”.

Всі числові результати підлягали статистичній обробці за
загальноприйнятими методами математичної варіаційної статистики
STATISTICA V 5. 5A (C) STATSOFT.

Результати досліджень та їх обговорення. Результати отриманих власних
досліджень викладено у третьому – шостому розділах. Встановлено, що
антимікробна активність препарату з шифром № 1, який відноситься до
солей четвертинного амонію і містить л-ментол, виявився високоактивним
до S.aureus ATCC 25923 (7,8 мкг/мл), S. epidermidis 57 (7,8 мкг/мл), S.
albus Wood 46 (31,2 мкг/мл), S. albus 138 (7,8 мкг/мл), ешеріхій (62,5
мкг/мл), S. faecalis ATCC 27853 (31,2 мкг/мл), B. subtilis (31,2
мкг/мл), B. cereus (31,2 мкг/мл), C.albicans (62,5 мкг/мл). Сполуки з
шифром №1, № 2 є аналогами декаметоксину, що містять ментол. Як видно з
наведених даних, досліджувана речовина № 2 проявляла протимікробні
властивості на тест-штами мікроорганізми (табл.1).

Встановлено, що до препарату № 2 виявились, в порівнянні з речовиною №
1, більш чутливими S. aureus ATCC 25923 (7,8 мкг/мл), S. albus Wood 46
(15,6 мкг/мл), S. albus (7,8 мкг/мл), E. coli M-17 (31,2 мкг/мл), E.
coli O-111 (31,2 мкг/мл), P. vulgaris (250,0 мкг/мл), B. subtilis ATCC
6633 (15,6 мкг/мл), B.cereus ATCC 669 (15,6 мкг/мл), B. megaterium ATCC
6542 (31,2 мкг/мл), B.anthracoides 1312 (62,5 мкг/мл), Y. enteritidis
(31,2 мкг/мл), P. morgani 1707 (125,0 мкг/мл), C. albicans ATCC 10231
(15,6 мкг/мл), C. albicans 669/1080

(15,6 мкг/мл). Препарат декаметоксин, який використовували для
порівняння з активністю сполук з шифрами № 1; № 2, переважав їх
мікробоцидну активність по відношенню до стафілококів, кишкової палички,
протею, синьогнійної палички.

Нові синтетичні речовин з шифром № 3; і №4, які містять в своєму складі
хінолін, проявляли мікробоцидну дію на штами стафілокока (31,2–59,0±

10,2 мкг/мл). Штами кишкової палички були чутливі до цих препаратів
(120,2±8,2 мкг/мл). Всі інші представники сімейства ентеробактерій
(протеї, палочки синьозеленого гною та ін.) виявились малочутливими до
1000 мкг/мл препаратів № 3; 4. Дріжджоподібні гриби роду Candida були
стійкими до нових синтетичних речовин 3; 4 із вмістом хіноліну (>1000
мкг/мл).

Препарати порівняння декамін, нітазол проявляли мікробоцидну дію на
грампозитивні, грамнегативні бактерії (стафілокок, ешерихії, фекальний
стрептокок, сальмонели, єрсинії, антракоїд) та дріжджоподібні гриби роду
Candida.

Встановлено, що МІК речовини № 1 для штамів стафілокока знаходилась в
межах від 7,8 мкг/мл до 31,2 мкг/мл. Так, 78 штамів стафілокока з 85
були чутливі до МІК препарату № 1 в межах 7,8–15,6 мкг/мл; МБцК
знаходилась в цих межах для 76 штамів стафілокока. Доведено, що препарат
№ 2 мав МІК та МБцК в аналогічному діапазоні, що виявили для сполуки з
шифром № 1 (рис.1). Отже, досліджувані антибіотикорезистентні клінічні
штами стафілококу мають високу чутливість до нових четвертинних
амонієвих сполук (№ 1; № 2). тому заслуговують на подальше поглиблене
вивчення.

Таблиця 1

Порівняльна протимікробна активність нових препаратів, що містять
хінолінй, чотирьохвалентній азот, ментол з декаметоксином, декаміном,
нітазолом і полідеканітом

Мікроорганізми МБцК препаратів (мкг/мл)

№ 1 № 2 ДКМ № 3 № 4 декамін нітазол ПДК

S. aureus ATCC 25923 7,8 7,8 0,24 62,5 31,2 15,6 7,8 31,2

S. albus Wood 46 31,2 15,6 0,48 62,5 62,5 7,8 15,6 31,2

S. albus 138 7,8 7,8 0,98 31,2 62,5 15,6 7,8 31,2

S. epidermidis 57 7,8 7,8 0,48 31,2 31,2 15,6 7,8 31,2

E. coli M-17 62,5 31,2 15,6 125 125 62,5 15,6 31,2

E. coli O-111 62,5 31,2 15,6 125 250 62,5 31,2 31,2

E.coli ATCC 25922 62,5 62,5 15,6 250 250 62,5 15,6 31,2

P. vulgaris 89 500 150 62,5 >1000 >1000 >1000 >1000 >1000

K. pneumoniae NCTC 5055 62,5 62,5 31,2 250 250 125 31,2 62,5

P. aeruginosa ATCC 27853 250 250 125 >1000 >1000 >1000 >1000 >1000

E. faecalis ATCC 6783 31,2 62,5 1,95 250 250 125 7,8 15,6

P. aeruginosa ATCC 9027 500 250 125 >1000 >1000 >1000 >1000 >1000

B. subtilis ATCC 6633 31,2 15,6 0,48 62,5 62,5 31,2 7,8 15,6

S. enterіtidis Rostov 1957 125 125 62,5 250 250 125 62,5 62,5

B. cereus ATCC 669 31,2 15,6 3,9 125 125 62,5 15,6 31,2

B. megaterium ATCC 6542 62,5 31,2 31,2 62,5 125 31,2 7,8 15,6

B. anthracoides 1312 125 62,5 31,2 62,5 125 31,2 7,8 31,2

Y. enterecolitica 15 62,5 31,2 15,6 125 125 62,5 31,2 31,2

P. morgani 1707 250 125 62,5 >1000 >1000 >1000 >1000 >1000

C. albicans ATCC 10231 62,5 15,6 3,9 >1000 >1000 31,2 >1000 >1000

C. albicans 669/1080 62,5 15,6 3,9 >1000 >1000 31,2 >1000 >1000

Одержані дані свідчать про те, що клінічні антибіотикорезистентні штами
стафілококу зберігають високу чутливість до декаметоксину, препаратів №
1; № 2. Зазначимо, що досліджувані штами стафілококу на тлі
антибіотикорезистентності залишаються високочутливими до препаратів
четвертинного амонію, які містять молекулу рослинного л-ментолу.

Рис. 1. Кількісна характеристика антибіотикорезистентних стафілококів,
які чутливі до діючих концентрацій ДКМ, препаратів № 1; № 2

Встановлено, що клінічні антибіотикорезистентні штами стафілококу не
мають в клітинах маркерів стійкості до ДКМ, препаратів № 1; № 2.
Відкритий новий важливий факт дає сприятливу перспективу для
застосування нових вітчизняних антисептиків, в тому числі, в першу чергу
ДКМ для профілактики, лікування гнійно-запальних захворювань, викликаних
антибіотико-резистентними штамами стафілококу.

У присутності 5% сироватки крові в МПБ мало місце зниження
протимікробної дії препаратів № 1; № 2 та декаметоксину по відношенню до
клінічних штамів стафілококу. Так, МІК препарату № 1 зросла у середньому
2,7 рази в порівнянні з контролем (P¬@ p r t (¤+\.oeoeoeiiiesseeeeeeeeUIIIIIII

„@

^„@

N Pooco*IIIIIAoocccoooµµ

&

&

” ”

? ?

™ ™

had—B*

жу дорівнювало 125 мкг/мл, це у 16 разів більше в порівнянні з вихідним
рівнем чутливості (рис. 3). Формування резистентності стафілококу до
ДКМ. Після 40 пасажу діюча доза дорівнювала 15,6 мкг/мл, що у 64 разів
більше в порівнянні з вихідним рівнем чутливості. Формування
резистентності стафілококу до препарату №3 було повільним і після 40
пасажу дорівнювало 125 мкг/мл, що у 8 разів більше в порівнянні з
вихідним рівнем чутливості. Формування резистентності стафілококу до
декаміну було повільним і після 40 пасажу дорівнювало 125 мкг/мл, що у 8
разів більше у порівнянні з вихідним рівнем чутливості. Формування
резистентності стафілококу до нітазолу було повільним і після 40 пасажу
дорівнювало 62,5 мкг/мл, це у 8 разів більше в порівнянні з вихідним
рівнем чутливості.

Рис. 2. Антимікробна активність препаратів четвертинного амонію з
вмістом ментолу в умовах різного мікробного навантаження (КУО – 103,
106, 109).

Потрібно відзначити, що повільне формування резистентності стафілококів
до антисептичних синтетичних препаратів надає цим засобам позитивні
переваги перед антибіотиками, які застосовують місцево.

Нами доведено, що у процесі формування резистентності до антисептиків
стафілококи утворюють поліморфні клітини у порівнянні з контролем.
Резистентні варіанти стафілококів втрачали здатність утворювати пігмент
на спеціальному твердому поживному середовищі. Значно сповільнювалось
утворення колоній на твердих поживних середовищах, розміри яких були
менше в порівнянні з контролем. Стафілококи в процесі набуття
резистентності до антисептиків втрачали здатність утворювати гемолізин,
лецитовітелазу, плазмокоагулазу.

Діючі концентрації декаметоксину, декаміну, нітазолу, які застосовують
для лікування захворювань, в у багато разів переважають ті дози цих
лікарських засобів, до яких стафілококи набули резистентність після 40
пасажів в присутності ДКМ, декаміну, нітазолу. На нашу думку,
пригнічення біологічної активності стафілококів в процесі формування
резистентності обумовлено змінами, які виникають у функціональній
активності ряду ферментів бактеріальної клітини (рис.3).

Рис. 3. Динаміка формування резистентності Staphylococcus aureus ATCC
25923 до антимікробних препаратів.

На рис.4, наведено дані про адгезію штамів стафілококу під дією
антисептичних препаратів.

Аналіз наведених даних показав, що МБцК препаратів № 1, 3,
декаметоксину, декаміну, нітазолу суттєво впливали у S. aureus ATCC
25923 на відсоток його адгезії на поверхні еритроцитів (35,5 – 60,2%) в
порівнянні з контролем (100%) (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020