МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
КІНДРАТІВ Ельвіра Олександрівна
УДК 616.348.002+616-076+611.42+616.351+616-092+572.7
Хронічний виразковий коліт: роль ендокринних та імунних структур прямої
кишки в патогенезі та морфогенезі хвороби
14.03.02 – патологічна анатомія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Івано-Франківському державному медичному університеті
МОЗ України
Науковий керівник доктор медичних наук, професор Михайлюк Іван
Олексійович, Івано-Франківський державний медичний університет,
завідувач кафедри патологічної анатомії.
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор, Ковальський Михайло Павлович,
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця (м. Київ),
завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії
доктор медичних наук, професор, Гичка Сергій Григорович, Медичний
інститут Української Асоціації народної медицини (м. Київ), завідувач
кафедри патологічної анатомії
Провідна установа: Львівський державний медичний університет ім. Данила
Галицького МОЗ України, м. Львів
Захист відбудеться 02.11.2006 р. о13-30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.003.06 при Національному медичному
університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057, м.Київ-57,
проспект Перемоги, 34).
З дисертацією можна ознойомитися у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (01033 м. Київ, вул.
Зоологічна, 1)
Автореферат розісланий 29.09.2006 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, професор
О.М. Грабовий
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Хронічний виразковий коліт (ХВК) – одна з
найбільш поширених форм хронічних запальних захворювань кишечника. У
всьому світі, в тому числі і на Україні, спостерігається чітка тенденція
до росту захворюваності на хронічні захворювання кишечника, в тому числі
і на ХВК (Нейко В.Є , 1991; Аруин Л.И. и соавт., 1998; Назаренко О.Н. і
співавт., 1998; Голубчиков М.В., 2000). ХВК найбільш часто зустрічається
серед людей працездатного віку (Петий С.И. и соавт., 1988; Руденко Л.П.,
2000), при цьому у чоловіків ХВК зустрічається дещо частіше, ніж у жінок
(1,4:1), а у міського населення частіше, ніж у мешканців сільської
місцевості (Голубчиков М.В., 2000). Клінічний аспект проблеми полягає у
важкості перебігу хвороби, часті ускладнення та загострення якої
призводять до тривалої втрати працездатності, інвалідності, летальних
наслідків. Тому виникає необхідність пошуку ефективної діагностики та
лікування, виходячи з особливостей причин виникнення та патогенезу ХВК.
В зв’язку з цим вивчення патоморфологічних змін стінки товстої кишки при
ХВК набуває важливого значення.
Морфологічна характеристика різних форм ХВК висвітлена недостатньо
(Балтайтис Ю.В. и соавт., 1986; Аруин Л.И. и соавт., 1998; Белоус Т.А.,
2002; Сергієнко О.І., 2004; Bitton A. et al, 2001). Існує велика
кількість теорій та гіпотез щодо етіології та патогенезу захворювання
(Белоусова Е.А., 2000; Филин В.А. и соавт., 2000). В цьому контексті
привертає увагу участь місцевих регуляторних систем в морфо- та
патогенезі багатьох гастроентерологічних захворювань (Нейко В.Е., 1991;
Осадчук М.А. і співавт., 1996; Михайлюк І.О., 1985). Особливого значення
набуває вивчення дифузної ендокринної системи (ДЕС), значна частина якої
зосереджена в шлунково – кишковому тракті (ШКТ) (Осадчук М.А. и соавт.,
1996; Попович Ю.Л, 1998; Козлова И.В. и соавт., 1999; Костюкевич С.В.,
2004; Курик О.Г., 2004; Андрєєв М.Д., 2005). Гастроінтестинальні гормони
приймають участь у підтримці гомеостазу, регуляції процесів регенерації,
репарації в нормі, а також при патологічних процесах ШКТ. Дослідження
морфофункціонального стану ендокринних клітин дають підстави для
поглиблення існуючої уяви про патогенез розладів при захворюваннях
кишечника. Праці присвячені морфофункціональному стану ендокринних
клітин товстої киши при патологічних процесах малочисельні і поодинокі
по відношенню до ХВК (Нейко В.Є., 1991; Попучиев В.В., 2000; Костюкевич
С.В., 2004).
Глибоко вивчається значення імунологічного дисбалансу в розвитку
гастроентерологічних захворювань різної етіології (Хаитов Р.М., Пинегин
Б.В., 1997; Попович Ю.Л., 1998; Лазебчик Л.Б., і співавт. 2004).
Результати отримані деякими дослідниками свідчать про порушення
імунорегуляторних функцій лімфоїдної тканини товстої кишки при
неспецифічних запальних захворювань кишечника, в тому числі і при ХВК
(Домораций И.Э. і співавт., 1993). Однак дані про значення конкретних
імунологічних розладів при ХВК часто суперечливі. Велика кількість
досліджень проводилась шляхом аналізу різноманітних субпопуляцій
лімфоцитів у периферичній крові (Бурмистрова А.Л., 1994; Павленко В.В.,
Ягода А.В., 2002).
Біогенні аміни та більшість поліпептидних гормонів, які продукуються
клітинами ДЕС, виступають регуляторами функцій лімфоїдної тканини та
модуляторами імунної відповіді (Зозуля А.А., Пацакрва Э., 1986; Давидова
Т.В. и соавт., 1998). Практично відсутні дані щодо співвідношення
процесів, що відбуваються в ендокринній та імунній системах прямої кишки
у хворих на ХВК.
Таким чином, саме це спонукало нас вивчити морфофункціональні
особливості системи ендокринних клітин та імунної системи прямої кишки
при ХВК, що дозволить поглибити знання морфогенезу та патогенезу даного
захворювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової науково – дослідної роботи кафедри
патологічної анатомії Івано–Франківського державного медичного
університету “Патоморфологія місцевих регуляторних систем (АПУД- системи
та імунної системи) при деяких захворюваннях органів шлунково –
кишкового тракту (хронічного виразкового коліту, хронічного холециститу,
хронічних гепатитів) (№ держреєстрації 0105U008620).
Мета роботи. Встановити особливості структурної організації та участь
системи ендокринних клітин та лімфоїдної тканини прямої кишки в
патогенезі та морфогенезі хронічного виразкового коліта.
Задачі дослідження:
Вивчити гістоархітектоніку слизової оболонки прямої кишки при хронічному
виразковому коліті.
Вивчити морфофункціональний стан системи ендокринних клітин слизової
оболонки прямої кишки при хронічному виразковому коліті.
Вивчити морфологічні зміни лімфоїдної тканини прямої кишки (лімфоїдних
вузликів, імунокомпетентних клітин власної пластинки слизової оболонки,
внутрішньоепітеліальних лімфоцитів) при хронічному виразковому коліті.
Встановити кореляцію між структурними змінами місцевих регуляторних
системах та слизовою оболонкою прямої кишки при хронічному виразковому
коліті.
Об’єкт дослідження: хронічний виразковий коліт
Предмет дослідження: ендокринні клітини та структурні компоненти
лімфоїдної тканини cлизової оболонки (СО) прямої кишки при хронічному
виразковому коліті.
Методи дослідження. Для реалізації поставлених у роботі задач
використані клінічні дані архіву історій хвороби, протоколів
патологоанатомічного дослідження, морфологічні методи дослідження СО
прямої кишки при ХВК: гістологічні, гістохімічні,
електронномікроскопічні, морфометричний із статистичною обробкою
отриманих даних.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного підходу з
використанням сучасних морфологічних методів дослідження, включаючи
морфометричний аналіз, проведена оцінка морфофункціонального стану
системи ендокринних клітин та лімфоїдної тканини прямої кишки при ХВК.
Отримані дані суттєво доповнюють та поглиблюють традиційні уявлення про
патогенез та морфогенез ХВК. Вперше описана структурно-функіональна
перебудова системи ендокринних клітин та лімфоїдної тканини прямої кишки
при ХВК в залежності від патоморфологічних змін прямої кишки та
клінічної форми хвороби (рецидивуючої та перманентної). На основі
морфологічного аналізу динаміки мікроскопічних змін в стінці прямої
кишки при ХВК визначені ступені активності патологічного процесу : І
ступінь – „легке запалення”; ІІ ступінь – „помірне запалення”; ІІІ
ступінь – „виражене запалення”.
Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження на
підставі комплексного методичного підходу, розширюють та поглиблюють
знання про патогенетичні ланки та формування патоморфологічних змін в СО
прямої кишки при ХВК можуть бути використані при розробці методів
патогенетичного лікування і профілактики ускладнень хвороби. Одержані
результати дисертації впроваджені в навчальний процес на кафедрах
патологічної анатомії, патологічної фізіології, гістології, терапії,
оперативної хірургії та топографічної анатомії Івано-Франківського
державного медичного університету, кафедрах патологічної анатомії,
оперативної хірургії та топографічної анатомії Буковинського державного
медичного університету; впроваджені в діагностичний процес Державного
патологоанатомічного Центра України.
Особистий внесок здобувача. Автором на підставі проведеного аналізу
наукових джерел літератури визначені напрямки наукового пошуку.
Дисертантом особисто виконано гістологічні, гістохімічні,
електронномікроскопічне дослідження з використанням створених ним
алгоритмів мікроскопічного аналізу препаратів. Проведена статистична
обробка створеної бази даних, аналіз і узагальнення отриманих
результатів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
і результати дослідження були представлені у вигляді доповідей на: VІ
Міжнародному конгресі студентів і молодих вчених (м. Тернопіль, 2002);
VII Конгресі патологів України (м. Івано-Франківськ, Яремча 8-10 жовтня
2003); науково – практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні
методи наукових досліджень в морфології” (м. Полтава, 2003); на
засіданнях Івано-Франківського товариства патологоанатомів (2003);
Всеукраїнській конференції з міжнародним представництвом
“Нейроендокринні і імунні механізми регуляції гомеостазу в нормі та
патології” (м. Запоріжжя, 2005). Апробація дисертаційної роботи
відбулася на розширеному засіданні наукової комісії Івано-Франківського
державного медичного університету (протокол № 37, від 24 листопада 2005)
з участю провідних спеціалістів – патоморфологів.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 праць, в тому числі 4
статті у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАК України.
Обсяг і структура дисертації. Матеріали дисертації викладено на 166
сторінках тексту (комп’ютерний набір). Дисертація складається з вступу,
огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, розділу власних
досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, списку джерел
літератури. Дисертація містить 23 мікрофотографії, 35 електронограм, 19
таблиць, 7 рисунків. Список джерел літератури налічує 317 праць, в тому
числі 89 іноземних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал та методи дослідження. Проведений комплекс
клініко-морфологічних дослідженнь 95 випадків ХВК, з яких хворих на ХВК
– 79 випадків, померлих в результаті ускладнень ХВК – 16 випадків.
Матеріалом для морфологічного дослідження були біоптати прямої кишки, а
при аутопсіях – стінка прямої кишки. Вік хворих на ХВК коливався від 16
до 87 років. Більшість хворих (69%) була у працездатному віці (від 17 до
60 років), жінок – 60,5%, чоловіків – 76,7%. Середній вік хворих
становив 48,41±3,8, з них у жінок 50,25±2,5, у чоловіків 46,93±2,7. Вік
померлих від ускладнень ХВК коливався від 32 до 83 років, більша
кількість похилого та старечого віку – 10 (66,6%), решта зрілого віку –
6 (33,3%). Середній вік померлих становив 61,6±4,7, у жінок – 64,0±4,3,
у чоловіків – 58,4±3,8. В залежності від клінічного перебігу ХВК всі
випадки за класифікацією М.Х. Левітана і співавт. розподілені нами на 2
групи: 1-а група – 62 випадки з рецидивуючою формою перебігу ХВК; 2-а
група – 33 випадки з перманентною формою перебігу ХВК. Контрольну групу
(13 хворих) склав секційний матеріал прямої кишки, де смерть хворих не
була пов’язана з будь – яким захворюванням ШКТ.
Тотальне ураження товстої кишки спостерігалося у 9 людей, лівосторонній
коліт – у 28, дистальний коліт (проктосигмоідит) – у 58 людей. На різних
етапах клінічного перебігу ХВК всім хворим проводилось ендоскопічне
обстеження товстої кишки з прицільною біопсією СО прямої кишки у фазі
загострення. Під час забору матеріалу на дослідження враховували
топографічну зону ураження. Зони забору матеріалу умовно поділено на
виразкову, периульцинарну (до 1,5 – 2 см від краю виразки) та
макроскопічно незмінені ділянки. Вивчення гістоархітектоніки СО
проводили за визначеними зонами. Таким чином, шляхом співставлення
морфологічних діагностичних зображень кожної зони, а також поєднаного
дослідження біопсійного та аутопсійного матеріалів, вдалось визначити
гістоархітектоніку СО прямої кишки при ХВК.
Для виявлення ендокринних клітин в СО прямої кишки використано класичні
методики імпрегнації азотнокислим сріблом. Аргірофільні клітини виявляли
при використанні методу Грімеліуса, аргентафінні – за допомогою реакції
Массона в модифікації Гамперля. Кількість ендокринних клітин
підраховували в 100 криптах. За ступенем наповненості секреторними
гранулами серед ендокриноцитів за В.И. Талапіним [1964] виділяли чотири
групи клітин: 1) клітини з поодинокими розсіяними секреторними
гранулами; 2) клітини, в яких секреторні гранули займають 1/3 об’єму
клітини; 3) клітини, в яких секреторні гранули займають 2/3 об’єму
клітини; 4) клітини, повністю заповнені секреторними гранулами.
Використовуючи вказаний поділ ендокринних клітин для характеристики
сумарної завантаженості їх секреторними гранулами, визначили
грануляційний індекс (ГІ), а для вираження середньої завантаженості
гранулами однієї клітини – індекс насичення (ІН).
На препаратах, забарвлених гематоксиліном і еозином та азур-ІІ-еозином,
на поперечно зрізаній стінці прямої кишки як мінімум на 5 зрізах
підраховували кількість наявних лімфоїдних вузликів і гермінативних
центрів в них, а за допомогою комп’ютерної програми морфометричного
аналізу визначали їх розміри: вимірювали повздовжній та поперечний
розміри виявлених лімфоїдних вузликів та їх гермінативних центрів,
визначали їх середню величину. Вичисляли також відношення величини
гермінативних центрів до розмірів лімфоїдного вузлика. З метою оцінки
функціонального стану лімфоїдної тканини проводили підрахунок загальної
кількості клітинного вмісту (ЗЩКВ) в 1 мм2 площі лімфоїдного вузлика та
власної пластинки слизової оболонки прямої кишки (ВПСО). Найбільш
важливими клітинними формами, які вступають в імунологічні реакції є
лімфоцити, лімфобласти, плазматичні клітини, плазмобласти,
макрофагоцити, для оцінки наявності імунної відповіді проведено
підрахунок кількості цих клітин в 1 мм2 площі. З метою об’єктивної
оцінки розвитку запального процесу в прямій кишці при ХВК проведено
підрахунок в 1 мм2 площі кількості нейтрофільних, еозинофільних та
базофільних гранулоцитів. Кількість внутрішньоепітеліальних лімфоцитів
підраховували на 100 епітеліоцитів. Дослідження проводили на мікроскопі
МБР–3 при різних збільшеннях (окуляр 10, об’єктив 10-20-40). Метричні
параметри СО прямої кишки калібрували на засобі для вимірювання „Мира”
(тестовий контроль) з аналізом зображень на базі програмного
забезпечення UTHSCA Image Tool for Windows.
Електронномікроскопічним методом ідентифікували типи ендокринних клітин
за певними морфологічними ознаками: розмір, форма і внутрішня будова
гранул, здатність до осміофілії; вивчали зміни ультраструктурної
організації ендокриноцитів та клітин лімфоїдної тканини. При заборі
матеріалу для електронномікроскопічного дослідження дотримано
загальноприйнятих правил швидкості висікання та атравматичності.
Шматочки слизової оболонки прямої кишки фіксували в 2,5% розчині
глютаральдегіду у 0,1 М. Згодом матеріал подрібнювали в 1,0% розчині
Оs2О4, з триразовою його зміною. Після цього матеріал 3 – 4 рази
промивали у фосфатному буфері і дегідратували в спиртах зростаючої
міцності (30?, 50?, 70?, 80?, 96?, 100?) по 10 хв з триразовою зміною
кожної порції. На етапі зневоднення в 70? спирті проводили
контрастування тканинних блоків в 2% розчині ураніл ацетату,
приготовленому на холоді на спирті тієї ж концентрації. Після
дегідратації матеріал послідовно насичували по 1 годині в трьох змінах
суміші епону з аралдітом. Після цього шматочки тканин заливали в суміш
епон – аралдіт з наступною полімеризацією протягом 1 доби в термостаті
при температурі 56?С. Отримані на ультрамікротомі Tesla BS-490 A зрізи
монтували на мідні бленди з формовою підкладкою і контрастували за
методом Рейнольдcа. Ультраструктурне дослідження проводили на
електронному мікроскопі ПЕМ-125 К, при прискорюючій напрузі 75 кВ, з
наступним фотографуванням при збільшеннях від 4000 до 17000 разів.
Напівтонкі зрізи, товщиною 1 мкм, забарвлювали 1% розчином метиленової
синьки і вивчали на бінокулярному мікроскопі МБР-3.
Варіаційно-статистичну обробку одержаних морфометричних даних
здійснювали з використанням t-критерію Стьюдента. Відмінності вважались
статистично достовірними при рівні надійності 0,05 і вище. Обробка
отриманих результатів проведена з використанням програмного забезпечення
Microsoft Excel-2000.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Патоморфологічні зміни слизової оболонки прямої кишки при хронічному
виразковому коліті. В результаті проведеного дослідження СО прямої
кишки, патологічні зміни виявляли у всіх ділянках (макроскопічно
незміненій, периульцинарній, виразковій). В макроскопічно незміненій
ділянці встановлено: набряк СО, дезорганізацію покривного епітелія та
епітелія крипт: вакуолізацію цитоплазми, фрагментацію та дегрануляцію
грнулярної ендоплазматичної сітки (ГЕС), гомогенізацію або зернисте
переродження мітохондрій, вогнища деструкції мікроворсинок. В
периульцинарній ділянці явища дезорганізації посилюються та поєднуються
з порушенням архітектоніки та хаотизацією крипт. Останні зміни виникають
внаслідок формування крипт – абсцесів. Маніфестація морфологічних змін
відбувається у виразковій ділянці, де внаслідок прориву крипт – абсцесів
формуються дефекти СО різних за формою, глибиною та протяжністю уздовж.
З отриманих даних морфометрії СО прямої кишки при різних клінічних
формах ХВК випливає, що для обох груп дослідження характерні близькі за
значенням величини досліджених показників (товщина СО, щільність крипт,
глибина крипт, висота покривного епітелія та епітелія крипт, висота
секреторної зони келихоподібних клітин). При порівнянні цих же
параметрів з показниками контрольної групи відмічена достовірна різниця
в сторону потовщення СО прямої кишки, зменшення щільності крипт,
збільшення висоти поверхневого епітелія та епітелія крипт. Дослідження
виділених зон СО прямої кишки при ХВК об’єктивізують та уніфікують
верифікацію діагнозу хвороби. Це стосується уточнення гістоархітектоніки
СО прямої кишки при різних клінічних формах ХВК, як в уражених так і в
макроскопічно незмінених ділянках кишки, а також служать прогнозом
перебігу патологічного процесу та контролем ефективності лікування
хворих.
Морфофункціональні зміни ендокринних клітин прямої кишки при хронічному
виразковому коліті. При ХВК з рецидивуючою та перманентною формами
перебігу у фазі загострення відбувається зменшення кількості
аргірофільних та аргентафінних ендокринних клітин СО прямої кишки.
Зменшення кількості ендокринних клітин залежить від морфологічної
картини. Так, в макроскопічно незміненій ділянці спостерігається помірне
зменшення ендокриноцитів, в периульцинарній ділянці різко виражене
зменшення ендокринних клітин, у виразкові виявляються поодинокі
аргірофільні та аргентафінні клітини (табл. 1). При цьому кількісне
взаємовідношення аргірофільних та аргентафінних клітин практично не
змінюється Зміна кількості ендокринних клітин супроводжується зниженням
їх грануляційного індексу та індексу насичення (табл. 2). При
перманентній формі дегрануляція ендокриноцитів інтенсивніша, ніж при
рецидивуючій формі ХВК
Таблиця 1
Кількість аргірофільних та аргентафінних ендокриноцитів прямої кишки при
ХВК (M±m, %)
Групи дослідження Аргірофільні клітини Аргентафінні клітини
Абс. %
Контроль 82,44±1,5 53,51±14,7 64,90
Рецидивуюча форма ХВК
Макроскопічно незмінена 63,23±9,61* 39,20±8,64* 61,90
Периульцинарна 45,61±10,87* 26,43±10,82* 60
Виразкова 5,17±0,31* 2,51±0,30* 48,54
Перманентна форма ХВК
Макроскопічно незмінена 61,30+±0,41* 37,34±0,40* 60,91
Периульцинарна 42,58±0,81* 23,53±0,83* 55,26
Виразкова 4,50±0,80* 2,42±0,81* 53,70
Таблиця 2
Грануляційний індекс та індекс насичення ендокринних клітин
прямої кишки при ХВК (M±m)
Групи
дослідження Аргірофільні клітини Аргентафінні клітини
ГІ ІН ГІ ІН
Контроль 97,12±3,51 2,59±0,02 91,16±3,40 2,65±0,03
Рецидивуюча форма ХВК
Макроскопічно незмінена 73,67±2,04* 2,42±0,02* 69,31±2,08* 2,44±0,02*
Периульцинарна 69,07±1,71* 2,36±0,03* 61,13±1,70* 2,35±0,02*
Виразкова 9,21±0,08* 0,93±0,02* 8,08±0,75* 0,91±0,03*
Перманентна форма ХВК
Макроскопічно
нзмінена 68,04±2,65* 2,41±0,02* 67,12±2,40* 2,48±0,02*
Периульцинарна 59,27±1,66* 2,29±0,03* 56,33±1,80* 2,31±0,02*
Виразкова 7,04±0,82* 0,71±0,02* 6,91±0,81* 0,65±0,02*
Примітка: * – різниця достовірна (рZ?I? ® ? 6 8 ?????????? ????? ??????8 :
@
B
D
F
H
J
L
d
8?
®
???
?????
??????????????????
???????
&
F
$
$
???
??????
”yZ _
????
????
????
«kd6
”yZ _
????
????
????
”yZ _
ї. В основному вони проявляються в посиленій вакуолізації цитоплазми та
трансформації в гіпертрофічні форми ГЕС та пластинчатого комплекса
Гольджі (КГ). Мітохондрії набряклі, кристи редуковані, дезорієнтовані.
Більшість ендокринних клітин мають зменшену кількість секреторних
гранул, серед яких переважаючою є популяція „пустих” секреторних гранул.
Інколи спостерігається секреторний процес у міжклітинний простір. У
виразкових зонах ендокринні клітини з ознаками деструкції.
Цитоплазматична мембрана місцями зруйнована, цитоплазма різко
просвітлена з вогнищами деструкції. В просвітленій зоні цитоплазми
органели розташовуються без будь-якої організації. Канальці ГЕС
настільки розширені, що нагадують вакуолі. Мітохондрії набухлі, окремі
зруйновані. Мембрани секреторних гранул в окремих ділянках
фрагментовані. В цій зоні частіше біля ендокринних клітин виявляються
клітини строми. Зустрічаються D1-клітини, ядро яких займає ексцентричне
положення, за рахунок переміщення гранул в базальну частину
ендокриноциту. Ці гранули характеризуються високою електронною
щільністю.
Очевидно, що девіації за вмістом і рівнем специфічного функціонування
ендокринних клітин є одним з пускових моментів, який призводить до
виникнення дистрофічних і некротичних змін в ентероцитах.
Морфофункціональні зміни імунної системи прямої кишки при хронічному
виразковому коліті. Імунна система прямої кишки при ХВК зазнає значної
перебудови. За даними морфометричного дослідження у досліджуваних групах
в цілому характерні близькі за значеннями величини показників лімфоїдних
вузликів та їх гермінативних центрів, як в макроскопічно незмінених
ділянках, так і в периульцинарних та виразкових зонах СО (табл. 3).
Встановлено, що кількість та розміри лімфоїдних вузликів та їх
гермінативних центрів в макроскопічно незміненій, периульцинарних та
виразковій зонах СО достовірно збільшується у порівнянні з контролем,
незалежно від клінічної форми ХВК.
Таблиця 3
Кількість та розміри лімфоїдних вузликів та їх гермінативних центрів
прямої кишки при ХВК (M±m)
Групи
дослідження Лімфоїдні вузлики Гермінативні центри ЛВ
ГЦ
Кількість
в1мм СО Середній
діаметр, мкм Кількість в1 мм СО Середній
діаметр, мкм
Рецидивуюча форма ХВК
Макроскопічно
незмінена 4,26±1,30* 478,42±23,15* 3,25±1,21* 287,54±19,26* 1:2
Периульцинарна 4,24±1,32* 510,54±22,17* 3,94±1,30* 325,62±18,22* 1:2
Виразкова 3,91±1,28 456,33±18,62* 3,15±1,24* 298,63±19,23* 1:2
Перманентна форма ХВК
Макроскопічно
незмінена 4,26±1,30* 464,32±27,41* 3,31±1,24* 226,42±20,73 1:2
Периульцинарна 4,24±1,32* 517,47±29,12* 3,76±1,26* 294,54±20,61* 1:2
Виразкова 3,91±1,28* 453,27±20,31* 3,17±1,22* 214,15±20,25* 1:2
Контроль 2,32±0,65 285,32±24,20 0,81±0,26 93,24±10,82 1:3
Примітка: * – різниця достовірна (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
