.

Роль дисбалансу антиендотоксинового імунітету у патогенезі діабетичної ретинопатії (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
117 2988
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Копаєнко Ганна Іванівна

УДК
617.735-02-092:616.379-008.64:612.017:616-08

Роль дисбалансу антиендотоксинового імунітету у патогенезі діабетичної
ретинопатії

14.01.18 – офтальмологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі офтальмології Національного медичного
університету імені академіка О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних
наук, професор Жабоєдов Геннадій Дмитрович, Національний медичний
університет імені академіка О.О. Богомольця МОЗ України,

завідувач кафедри офтальмології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Петруня Андрій
Михайлович, Луганський державний медичний університет МОЗ України,
професор кафедри очних хвороб;

доктор медичних наук, професор Бездітко Павло Андрійович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
офтальмології.

Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра
офтальмології.

Захист відбудеться “13”жовтня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 26.613.05 при Національній медичній
академії післядипломної освіти імені П.Л. Щупика МОЗ України (03680,
Україна, м. Київ, просп. Комарова, 3, “Центр мікрохірургії ока”, кафедра
офтальмології НМАПО)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної
академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (04112, м. Київ, вул.
Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “____” ____________ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к. мед. н., доцент
Н. С. Лаврик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кількість хворих на цукровий діабет (ЦД) у світі
становить близько 150 млн. чоловік, а в Україні – понад 1 млн. [З.Ф.
Веселовська, В.П. Петренко, 2000]. Але, згідно вибірковим
епідеміологічним даним експертів Всесвітньої організації охорони
здоров’я, ця цифра в 2–3 рази більша, і число хворих на ЦД подвоюється
кожні 10–15 років [Ю.В. Цісельський, 2004].

Частота діабетичної ретинопатії (ДР), тяжкого ускладнення ЦД, у хворих
на ЦД коливається від 10 до 97% [Ю.В. Цісельський, 2004; З.Ф.
Веселовська, 2004], залежно від тривалості й особливостей перебігу ЦД.
За останнє десятиліття ДР частішає, особливо у людей працездатного віку.
Це є серйозна медико-соціальна проблема [Г.Д. Жабоєдов, 2003].

За оцінками експертів, у всьому світі щорічно близько 40000 чоловік, які
страждають на ЦД, втрачають зір внаслідок розвитку ретинопатії [П.А.
Бездітко, 2003]. Cент-Вінсентська декларація (1989) визначила глобальну
концепцію лікування і профілактики ускладнень ЦД, запропонувавши
національним системам охорони здоров’я скласти відповідні спеціалізовані
програми. Ця декларація ставить мету зменшити кількість нових випадків
сліпоти внаслідок діабету на 1/3 або більше [Н.Д. Халангот,
2004]. В Україні створено спеціальну Державну програму “Цукровий
діабет”, яка охоплює дослідження методів діагностики, лікування і
профілактики ускладнень цього тяжкого захворювання сучасності [Н.Д.
Тронько, Б.М.Маньковський, 1999].

Незважаючи на новітні досягнення у контролі рівня глюкози крові, сучасні
терапевтичні і хірургічні методики лікування ДР, ця патологія посідає
перше місце серед ускладнень ЦД, що призводять до сліпоти [Г.Д.
Жабоєдов, 2000; Н.Ф. Леус, 2003; Е.В. Мальцев, 2003]. Інвалідність через
втрату зору в хворих на ЦД досягає 10%.

Більшість дослідників вважають, що патологічні процеси при ДР є
наслідком хронічної гіперглікемії, гормонально-метаболічних та імунних
порушень, які обумовлюють дисфункцію ендотелію капілярів сітківки. Однак
компенсація глікемічних порушень і ангіопротекторне лікування хворих на
ДР не може зупинити розвиток патологічних змін на сітківці, особливо
росту новоутвореної тканини [Г.Д. Жабоєдов, 2000; З.Ф. Веселовська,
2002].

Багато досліджень присвячено вивченню питань розвитку імунних процесів у
сітківці, що стимулюють продукцію вазопроліферативних факторів та
перехід ДР у проліферативну форму. Сучасні дослідження [Г.Д. Жабоєдов,
2001; Р.Л. Скрипник, 2003; А.М. Петруня, 2004] виявили дисбаланс в
імунній системі хворих на ДР, активацію вазопроліферативних факторів,
прозапальних цитокінів. Однак немає досліджень антиендотоксинового
імунітету у хворих на ДР. Хоча відомо, що ліпополісахарид (ЛПС,
ендотоксин) впливає на розвиток ретинітів і неоваскуляризацію сітківки
[J.M. Ruiz-Moreno, 1992; K. Ando, 1994; M.D. Silverman, 2005]. Рівні
антиендотоксинових антитіл, з одного боку, визначаються генетично
детермінованою здатністю імунної системи реагувати на гліколіпідні
антигени, а з іншого боку – залежать від антигенного навантаження та
імунореактивності організму [В.О. Білоглазов, 2000; А.І. Гордієнко,
2001].

У зв’язку з цим доцільно провести дослідження вмісту антиендотоксинових
антитіл у сироватці крові і сльозовій рідині, а також їхній
взаємозв’язок з рівнями загальних імуноглобулінів, киснезалежним
метаболізмом нейтрофілів і відносною кількістю нейтрофілів периферійної
крові, що несуть ЛПС-зв’язувальні рецептори у хворих з різними формами
ДР. Це дозволить простежити додаткові патогенетичні механізми ураження
ендотеліоцитів судин сітківки при ЦД, виявити закономірності зниження
зорових функцій при ДР.

Складною та не до кінця вирішеною є проблема лікування хворих на ДР.
Хоча для усунення патологічних явищ на сітківці за умов ДР запропоновано
чимало медикаментозних і хірургічних методик, однак проблема підвищення
ефективності лікування хворих на ДР залишається дуже актуальною,
оскільки більшість методик впливають на наслідки ураження сітківки, а не
на патогенетичні ланки розвитку ДР.

Методики лікування ДР здебільшого сприяють усуненню патологічних змін
гемомікроциркуляції та обмеженню зон ішемії у сітківці [О.А. Андрушкова,
2000; М.І. Балаболкін, 2003; Л.Т. Кашинцева, 2001; D.W. Flanagan, 1993],
проте вони не впливають на порушення системних і місцевих імунних
процесів, не мають ангіостатичних властивостей, не нормалізують
кількість ростових факторів, не зміцнюють бар’єрні властивості
ретинальних ендотеліальних клітин.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація є
структурною частиною науково-дослідної роботи “Діагностика та лікування
діабетичної нейро- та ретинопатії” (номер держреєстрації 0102V000795),
що є частиною Державної програми “Цукровий діабет”, а також складовою
частиною наукової теми кафедри офтальмології НМУ “Нові методи
діагностики та лікування дистрофічних уражень сітківки і зорового нерва”
(номер держреєстрації 0101V000683). Здобувач є співвиконавцем цієї
науково-дослідної роботи.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи: підвищення ефективності
лікування хворих на ДР шляхом вивчення особливостей імунологічних
аспектів її патогенезу, корекції порушень антиендотоксинового імунітету,
інгібування неоваскуляризації.

Для досягнення вказаної мети було поставлено такі завдання:

1. Залежно від функціонального стану зорового аналізатора, вивчити
рівень сироваткових антиендотоксинових антитіл класів А, M і G
(відповідно, анти-ЛПС-IgA, анти-ЛПС-IgM і анти-ЛПС-IgG) у хворих з
різними формами ДР.

2. Визначити вміст антиендотоксинового секреторного IgА (анти-ЛПС-sIgA)
у сльозовій рідині у здорових осіб і у хворих з різними формами ДР,
залежно від функціонального стану зорового аналізатора.

3. Встановити відносну кількість нейтрофілів периферійної крові, що
несуть ЛПС-зв’язувальні рецептори, і продукцію активних форм кисню (АФК)
нейтрофілами у хворих з різними формами ДР.

4. Проаналізувати кореляційні взаємозв’язки між індивідуальними
показниками сироваткових і сльозових антиендотоксинових антитіл, між
рівнями загальних імуноглобулінів, відносною кількістю нейтрофілів
периферійної крові, що несуть ЛПС-зв’язувальні рецептори, продукцією АФК
нейтрофілами і тяжкістю перебігу ДР.

5. Розробити та обґрунтувати на підставі клінічних даних, результатів
вивчення стану антиендотоксинового імунітету і киснезалежного
метаболізму нейтрофілів схему призначення ентеросорбентів (ентеросгель)
і кортикостероїдів пролонгованої дії (депо-медрол) для лікування хворих
на ДР. Вивчити ефективність впливу цього методу лікування на
функціональні показники органа зору, порівняно з традиційним
медикаментозним лікуванням (ТМЛ), ТМЛ з ентеросгелем, ТМЛ з
депо-медролом.

6. Дослідити ефективність комплексного лікування з використанням
ентеросгелю і депо-медролу на стан антиендотоксинового імунітету,
продукцію АФК нейтрофілами, відносною кількістю нейтрофілів периферійної
крові, що несуть ЛПС-зв’язувальні рецептори, порівняно з іншими
способами лікування ДР.

Об’єкт дослідження – хворі на ДР, яка призводить до погіршування функцій
органа зору аж до повної сліпоти.

Предмет дослідження – зміни функціонального стану зорового аналізатора у
хворих на ДР, порушення антиендотоксинового імунітету, загального
гуморального імунітету, продукції АФК нейтрофілами, клініко-імунологічні
кореляції, особливості застосування та оцінка ефективності способу
лікування, що включає ентеросгель і депо-медрол у хворих з різними
формами ДР.

Методи дослідження. Комплекс методів дослідження функціонального стану
зорового аналізатора, які всебічно характеризують ступінь порушень
функцій органа зору при ДР: візометрія, периметрія (на периметрі CARL
ZEISS), біомікроскопія, офтальмоскопія, біомікроофтальмоскопія,
візоконтрастопериметрія (ВКП) (за допомогою атласу з ВКП), дослідження
критичної частоти злиття миготінь (КЧЗМ), порогу електричної чутливості
по фосфену (ПЕЧФ) і лабільності зорового аналізатора по фосфену (ЛЗАФ)
(приладом ЕСО-2), флуоресцентна ангіографія (з використанням
фундус-камери VISUCAM lite). Імунологічні дослідження, завдяки яким
визначали рівні сироваткових антиендотоксинових антитіл і вміст
анти-ЛПС-sIgA у сльозовій рідині (метод твердофазного імуноферментного
аналізу), загальних імуноглобулінів класів А, M і G (відповідно, IgA,
IgM і IgG; мікротурбідиметричний метод), продукцію АФК нейтрофілами
(метод люмінолзалежної хемілюмінесценції) та відносну кількість
нейтрофілів периферійної крові, що несуть ЛПС-зв’язувальні рецептори
(метод проточної лазерної цитофлуориметрії).

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше досліджено рівні анти-ЛПС-IgA, анти-ЛПС-IgM і анти-ЛПС-IgG у
сироватці крові хворих з різними формами ДР. Виявлено, що у хворих на ДР
є зміни рівнів сироваткових антиендотоксинових антитіл, які посилюються
згідно прогресуванню ДР.

Вперше вивчено вміст анти-ЛПС-sIgА у сльозі здорових осіб і хворих з
різними формами ДР. Виявлено підвищення його рівня у хворих на ДР усіх
форм та збільшення в міру прогресування ДР.

Вперше у хворих на ДР визначено відносну кількість нейтрофілів
периферійної крові, що несуть ЛПС-зв’язувальні рецептори.

Вивчено кореляційні взаємозв’язки між індивідуальними показниками
антиендотоксинового імунітету, рівнями загальних імуноглобулінів,
відносною кількістю нейтрофілів периферійної крові, що несуть
ЛПС-зв’язувальні рецептори, продукцією АФК нейтрофілами і тяжкістю
перебігу ДР.

Розроблено патогенетично обґрунтований комплексний спосіб лікування ДР з
використанням ентеросгелю і депо-медролу на основі базисної
цукрознижувальної терапії та ангіопротекторного лікування (патент
України на винахід № 9407 А61F9/00 від 15.09.2005 р. “Спосіб лікування
діабетичної ретинопатії”).

Вперше вивчено вплив лікування з використанням ентеросгелю і
депо-медролу на зорові функції, електрофізіологічні показники органа
зору, рівні сироваткових і секреторних антиендотоксинових антитіл,
продукцію АФК нейтрофілами, ендотоксинзв’язувальний потенціал
нейтрофілів у хворих на ДР. Проведено порівняльний аналіз комплексного
лікування ДР з використанням тільки ентеросгелю або тільки депо-медролу
і ТМЛ.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені порушення
антиендотоксинового імунітету обґрунтовують виділення груп ризику
розвитку ДР. Зростання рівня анти-ЛПС-IgA у хворих на непроліферативну
ДР (НДР) вище 0,41 у. о. і його зниження у пацієнтів з проліферативною
ДР (ПДР) нижче 0,32 у. о. є несприятливими прогностичними ознаками щодо
прогресування ДР.

Розроблено і впроваджено в практику патогенетично обґрунтований
комплексний спосіб лікування ДР з використанням ентеросгелю і
депо-медролу, на основі базисної цукрознижувальної терапії та
ангіопротекторного лікування (патент України на винахід № 9407
А61F9/00), який підвищує ефективність лікування хворих з цією
патологією. Цей метод лікування сприятиме покращенню функціональних
показників органа зору: гостроти зору (ГЗ) у хворих на НДР – на 0,1±0,02
(р0,05); сумарного поля зору (ПЗ) при
НДР – на 35°±4,7° (рaeb ? \ ^ ` x z | ~ ? ¬ / B, то можна стверджувати, що у хворих з тяжкими діабетичними ураженнями сітківки є порушення в системі детоксикації і кліренсу ендотоксину, що в свою чергу може посилювати перебіг ДР. При дослідженні ефективності різних методів лікування відразу після закінчення лікування відмічено практично ідентичне (відмінності статистично не достовірні) покращення зорових функцій хворих з однаковою формою ДР незалежно від методу лікування. ГЗ достовірно покращилася у пацієнтів з НДР в середньому на 0,09±0,01 і з ППДР – на 0,14±0,03. Середні показники ГЗ у хворих з ПДР ні в одній з груп достовірно не змінилися. ПЗ в середньому сумарно розширилося у хворих з НДР на 30°, з ППДР – на 40°, з ПДР – на 23°. ПКЧ підвищилась у середньому при НДР на 8,8 %, при ППДР – на 9,5 %, при ПДР – на 8,9 %. Електрофізіологічні показники також мали позитивну динаміку в усіх групах хворих. КЧЗМ у середньому зросла у хворих на НДР на 2,8 Гц, у пацієнтів з ППДР – на 2,2 Гц; ПЕЧФ достовірно знизився при НДР на 22,5 мА, ППДР – на 32,5 мА; ЛЗАФ у середньому зросла у хворих на НДР на 9,1 Гц (р 0,05); ПЗ при НДР – на 35°±4,7° (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020