АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ”
ім. проф. О.С. Коломійченка
Малкович Лариса Дмитрівна
УДК 616.28-008.14:611.1:613.644:622-057.5
Порівняльна характеристика психоакустичних та електрофізіологічних
показників стану слухової системи у хворих на цукровий діабет 1 та 2
типу
14.01.19 – оториноларингологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ- 2007
Дисертація є рукописом
Робота виконана в Державній установі „Інститут отоларингології ім.
проф. О.С.Коломійченка АМН України”
Науковий керівник: доктор медичних наук
Шидловська Тетяна Анатоліївна
провідний науковий співробітник
лабораторії професійнних порушень голосу і слуху
Державної установи “Інститут
отоларингології ім. проф.
О.С.Коломійченка АМН України”
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Косаковський Анатолій Лук’янович,
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ
України, завідувач кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та
фоніатрії;
доктор медичних наук, професор Березнюк Володимир Васильович,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри оториноларингології
Захист відбудеться 21 вересня 2007 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Державній установі “Інститут
оториноларингології ім. проф. О.С.Коломійченко АМН України” за адресою:
03680, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної установи
“Інститут оториноларингології ім. проф. О.С.Коломійченко АМН України”
за адресою: 03680, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.
Автореферат розісланий ” ” серпня 2007 р.
В/о вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, професор
Е.В. Лукач
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Захворюваність цукровим діабетом (ЦД) зростає із року в рік, що
пояснюється як кращим його виявленням, так і істинним зростанням.
Зростає і кількість хворих з сенсоневральною приглухуватістю (СНП), які
стражадють ЦД.
Більшість дослідників вважають, що в розвитку СНП будь-якого ґенезу
судинний фактор відіграє важливу роль (О.К.Покотиленко, 1967;
Т.В.Шидловська, 1983; 2006; А.Л.Косаковський, 1984; И.М.Белов и соавт.,
1988; Е.А.Евдощенко, А.Л.Косаковский, 1989; Т.В.Шидловська,
Т.А.Шидловська, 2005 та ін.).
З іншого боку, одним із ускладнень ЦД є ангіопатії та нейропатії
(А.С.Ефимов и соавт., 1983; Б.М.Маньковський, 1990; C.Т.Зубкова, 2003,
та ін.), які в свою чергу, очевидно, є причиною розвитку СНП. Про це
свідчать дані ряду дослідників, які описують СНП при ЦД (М.Я.Козлов и
соавт., 1986; C.A.Хасанов, 1983; Н.М.Жердьова, 2003; Buller et. al.,
1986; Acuna et. al., 1997; Chiumello et. al., 1997; Lisowska et. al.,
2002; Satena et. al., 2002; Nirahama et. al., 2003 та ін.).
Мікроангіопатії, які спостерігаються у хворих ЦД, визначаються і в
судинах внутрішнього вуха (М.Я.Козлов, 1977; Makishima, Tanaka, 1971;
Smith, 1995; Acuna Garsia та співавт., 1997). З іншого боку,
G.Doroswska, Karmierezdull (2000) виявили гіперінсулінемію і порушення
метаболізму глюкози у хворих з порушеннями слуху. Слухова функція у
хворих, які страждають ЦД, вивчалася в основному за даними аудіометрії в
конвенціональному діапазоні частот. В окремих роботах (М.Я.Козлов, 1975;
С.А.Хасанов, 1983; Н.М.Жердьова, 2000) представлені дані слуху на тони в
розширеному діапазоні частот. Не розглядався характер слухових порушень
в залежності від типу ЦД 1 чи 2 та тяжкості його перебігу.
Розрізняють дві форми цукрового діабету – тип 1 і тип 2. Відомо, що тип
1 виникає у різному віці, як у дітей, так і у дорослих. ЦД типу 1 є
захворюванням, при якому виникає селективна деструкція
інсулінпродукуючих ?-клітин в підшлунковій залозі. В результаті
поступового порушення ?-клітин настає інсулінова недостатність, що
призводить до розладу гомеостазу глюкози.
Класичні клінічні симптоми захворювання, особливо гіперглікемія та
кетоз, проявляються лише тоді, коли буде зруйновано не менше 80-90 % ?
-клітин.
Особливістю ЦД 1 (інсулінозалежного) є те, що латентна фаза його
розвитку досить тривала – від кількох місяців до кількох років, в
середньому – біля 4 років.
Для ЦД типу 2 (інсулінонезалежного) характерним є те, що він виникає
зазвичай у зрілому віці, основу його розвитку становить
інсулінорезистентність і недостатність функції ?-клітин. Базується цей
тип захворювання на генетичній схильності, а основним провокуючим
фактором є ожиріння. Інсулінорезистентність, як основа патогенезу ЦД
типу 2 виявляється у 85% хворих, внаслідок чого розвивається
компенсаторна гіперінсулінемія, гіперглікемія. Це призводить до
збільшення надходження глюкози в клітини, зниження чутливості, а потім –
блокади інсулінових рецепторів.
В літературі немає робіт, в яких би детально було відображено стан
різних відділів слухового аналізатора, мозкового кровообігу і
біоелектричної активності головного мозку при ЦД в залежності від його
типу та стану слухової системи на основі порівняльного аналізу
психоакустичних та психофізіологічних даних, що і стало метою даної
роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
складовою частиною науково-дослідної теми лабораторії професійних
порушень голосу і слуху Державної установи “Інститут отоларингології ім.
проф. О.С.Коломійченка” “Розробити методи ранньої діагностики та
профілактики слухових порушень при гіпертонічній хворобі”, №
держреєстрації 0102 U 003926.
Мета роботи – підвищення якості діагностики порушень слухового
аналізатора у хворих на ЦД та визначення “груп ризику” виникнення СНП
на основі порівняльного аналізу даних психоакустичних та
електрофізіологічних досліджень в залежності від його типу та з
урахуванням даних РЕГ і ЕЕГ.
Завдання дослідження:
Дослідити стан периферійного відділу слухового аналізатору за даними
тональної, мовної і надпорогової аудіометрії у хворих на цукровий
діабет і провести їх порівняльний аналіз в залежності від його типу.
Дослідити стан стовбуромозкових структур слухового аналізатора за даними
часових характеристик КСВП у хворих на ЦД в залежності від його типу.
Дослідити функціональний стан коркового відділу слухового аналізатора у
хворих на цукровий діабет 1 і 2 типу по реєстрації ДСВП і провести
порівняльний аналіз отриманих даних.
Дослідити церебральну гемодинаміку за даними РЕГ при ЦД в залежності від
його типу та стану слухової функції.
Вивчити стан біоелектричної активності головного мозку за даними ЕЕГ у
хворих на ЦД в залежності від його типу та стану слухової функції.
Дослідити стан різних відділів слухового аналізатора, мозкового
кровообігу та функціонального стану ЦНС у практично здорових
нормальночуючих осіб з нормальним рівнем цукру крові та провести
порівняння з аналогічними даними у хворих на ЦД типу 1 і 2.
Розробити рекомендації по підвищенню якості діагностики, в тому числі
ранньої та визначити групи “ризику” щодо розвитку СНП у хворих на ЦД в
залежності від його типу та даних РЕГ і ЕЕГ.
Об’єкт дослідження: порушення слухової функції, мозкового кровообігу та
біоелектричної активності головного мозку у хворих на
цукровий діабет
Предмет дослідження: дані клінічних, психоакустичних,
електрофізіологічних досліджень
Методи дослідження: клінічні, психоакустичні, електрофізіологічні,
статистичні
Наукова новизна полягає в тому, що вперше дано поглиблену
характеристику стану різних відділів слухового аналізатора при ЦД за
даними суб’єктивної аудіометрії та СВП у взаємозв’язку з даними
реоенцефалографії (РЕГ) і електроенцефалографії (ЕЕГ) з урахуванням його
типу 1 чи 2, а також показана можливість розвитку СНП у більшості з
таких хворих насамперед – як результат судинних змін.
Вперше проведений порівняльний аналіз результатів клінічних,
психоакустичних та елетрофізіологічних досліджень у хворих на ЦД з
урахуванням його типу, а також стану слухової функції дозволив підвищити
якість діагностики слухових порушень в тому числі, в ранньому
доклінічному періоді. Останнє дозволяє визначити групи “ризику” і
своєчасно провести лікувально-профілактичні заходи та попередити
розвиток СНП у хворих на ЦД як типу 1, так і 2.
Встановлено, що при ЦД як типу 1, так і типу 2 страждають всі відділи
слухової системи, як периферійний, так і центральні (стовбуромозкові та
коркові).
Вперше доведено, що при цукровому діабеті типу 2, порівняно з цукровим
діабетом типу 1, спостерігаються більш виражені порушення в
стовбуромозкових структурах слухового аналізатора, про що свідчать
часові показники КСВП. Так, ЛПП V хвилі КСВП, який становив при ЦД 2
типу (6,01(0,06) мс, був достовірно (t=4,02; P0,05). Однак, в діапазоні 2-8 кГц спостерігається достовірно
(РIoP
@
p
r
t
v
x
z
|
~
?
‚
?
?
?
?
c
?
c¦ue8
’
uuuuuuuuuuuuooooooooooaooo
&
Q Проведені дослідження дозволили виявити, що при ЦД як 1, так і 2 типу,
спостерігаються порушення у центральних (стовбуромозковому і корковому)
відділах слухового аналізатора, які більш виражені і частіше мають
місце при ЦД типу 2. Отримані дані дозволяють зробити припущення про
певну роль стовбуромозкових і медіобазальних структур головного мозку у
патогенезі ЦД 2 типу та розвитку сенсоневральних порушень у таких
хворих.
Отже, при ЦД в тому чи іншому ступені страждають всі відділи слухового
аналізатора. На ранніх стадіях розвитку ЦД зазвичай порушується
сприйняття слуху на тони в області 14-16 кГц, а також подовжується
латентний період компоненту N2 ДСВП. При ускладнених його формах
(особливо ЦД типу 2) в процес залучаються і стовбуромозкові структури
слухового аналізатора, про що свідчать подовжені часові характеристики
КСВП (насамперед, ЛПП V).
Проведені дослідження показали, що часові характеристики КСВП і ДСВП, а
також показники слуху на тони в розширеному діапазоні частот (9-16) кГц
можуть служити об’єктивними критеріями при вирішенні питань трудової
експертизи у хворих, які страждають ЦД, а також ранньою ознакою
слухових розладів в різних відділах слухового аналізатора.
Проведені нами дослідження стану церебральної гемодинаміки у хворих на
ЦД показали таке. За даними РЕГ в усіх досліджуваних хворих з ЦД як типу
1, так і типу 2, мало місце порушення мозкового кровообігу в тій чи
іншій мірі. РЕГ в межах норми не виявлено нами у жодного хворого на
цукровий діабет. Не було жодного хворого із низьким тонусом мозкових
судин. При цьому виявлено, що спазм мозкових судин в каротидній системі
при ЦД типу 1 спостерігався у 85,5 % випадках, а при ЦД типу 2 - у
95,3 %. В усіх хворих при обох типах ЦД був підвищений тонус мозкових
судин та утруднений венозний відтік. Пульсове кровонаповнення в
каротидній системі в зазначених групах було задовільним.
У вертебрально-базилярній системі теж в усіх хворих на ЦД типу 1 та типу
2 було підвищено тонус мозкових судин та утруднений венозний відтік.
Майже у всіх хворих (97,6%) на ЦД типу 2 виявлено спазм судин та у
72,5% випадків при типу 1. Однак, у досліджуваних хворих на ЦД типу 1 в
34,4% випадків мало місце зниження пульсового кровонаповнення в
вертебрально-базилярній системі, і більш ніж у 2 рази частіше (75,3%) –
у хворих ЦД типу 2.
Порівняно з контрольною групою практично всі кількісні показники РЕГ
достовірно (Р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter