.

Комплексне лікування хворих з цервікальними інтраепітеліальними неоплазіями, асоційованими з вірусами папілом людини, із застосуванням інтерферонотера

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
128 2933
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

На правах рукопису

МИХАЙЛЕНКО ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА

УДК 681.146-006.6+618.146-006.52

Комплексне лікування хворих з цервікальними інтраепітеліальними
неоплазіями, асоційованими з вірусами папілом людини, із застосуванням
інтерферонотерапії

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному медичному університеті ім. О.О.
Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник: В.П. Лакатош, доктор медичних наук, професор кафедри
акушерства та гінекології № 1 Національного медичного університету ім.
О.О. Богомольця МОЗ України

Офіційні опоненти: А. Є. Дубчак, доктор медичних наук, головний
науковий співробітник відділення реабілітації репродуктивної функції
жінок Інституту педіатрії акушерства та гінекології АМН України;

А. В. Чурілов, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедрою
акушерства та гінекології Донецького державного медичного університету
ім.. М. Горького.

Провідна установа: Національна медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології № 2.

Захист відбудеться “7” червня 2007р. 0 13 30_ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному
університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 01030, м. Київ,
бульвар Т. Шевченка, 17.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 03057, м. Київ,
вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розіслано “_4____” __травня_ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, к.мед.н.

В.М. Вітовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні роки відзначено тенденцію до збільшення
захворювань на внутрішньоепітеліальний та інвазивний рак шийки матки
(ШМ) зі швидко прогресуючим перебігом хвороби, особливо у жінок молодого
віку (Аполихина И.А., 2001; Лакатош В.П., 2001; Роговская С.И., 2001;
Киселев В.И., 2004). Результати епідеміологічних досліджень, в яких
використовували полімеразно-ланцюгову реакцію (ПЛР) показали, що у жінок
з цервікальними інтраепітеліальними неоплазіями (ЦІН) ДНК
папіломавірусів людини (ВПЛ) ідентифікується у декілька разів частіше,
ніж у клінічно здорових жінок. Підтверджено, що ВПЛ є етіологічними
агентами ЦІН та раку ШМ (Роговская С.И., 2001; Киселев В.И., 2004). При
раку ШМ ДНК ВПЛ ідентифікують у 95 % випадків. Протягом останнього часу
накопичено достатньо епідеміологічних даних, які довели, що інтеграція
ДНК ВПЛ високого онкогенного ризику (типів 16, 18, 31, 31 тощо) у геном
клітин є важливим, але недостатнім фактором розвитку злоякісних пухлин.
На сьогодні вважається, що для активації вірусної інфекції та індукції
злоякісної трансформації повинна існувати ціла низка зв’язків між ВПЛ та
генетичними факторами клітин хазяїна, станом імунореактивності організму
тощо. Важливу роль відіграє порушення імунної відповіді, у першу чергу,
клітинної ланки імунітету та продукції цитокінів Th1-типу –
інтерферону-( та IL-2 (de Jong А. et al., 2004). Однак при ЦІН,
індукованих ВПЛ, не вивчено механізми формування вторинних
імунодефіцитних станів, що обмежує патогенетичне обґрунтування
застосування імунотропних препаратів, у тому числі інтерферонів (ІФН) та
їх індукторів у комплексному лікуванні хворих на передпухлинні
захворювання ШМ. Не визначено найбільш прогностично небезпечні критерії
ЦІН, що призводить до застосування неадекватних методів лікування та
сприяє рецидивуванню захворювання. Тому виникає практична потреба у
розробці і впровадженні в практику науково обґрунтованих схем лікування
хворих на ЦІН з використанням кріодеструкції та імунотропних препаратів,
зокрема препаратів ІФН та їх індукторів залежно від особливостей
перебігу захворювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконувалась згідно плану основного наукового дослідження кафедри
акушерства та гінекології №1 Національного медичного університету ім.
О.О. Богомольця за комплексною темою: “Розробка і впровадження нових
методів діагностики, лікування запальних і передракових захворювань
жіночих статевих органів” (номер державної реєстрації 0198V003086).

Мета. Підвищити ефективність лікування хворих з цервікальними
інтраепітеліальними неоплазіями, асоційованими з папіломавірусами
людини, шляхом удосконалення методів діагностики та лікування на основі
визначення зв’язку між характером розвитку захворювання та процесами
інтерфероноутворення і іншими показниками імунореактивності організму;
розробити науково обґрунтовані підходи до оптимізації терапевтичної
тактики комплексного лікування хворих.

Задачі дослідження.

На підставі клініко-анамнестичних та традиційних ендоскопічних і
цитоморфологічних методів діагностики визначити найбільш прогностично
небезпечні критерії цервікальних інтраепітеліальних неоплазій,
асоційованих з папіломавірусами людини.

Вивчити вплив перебігу цервікальних інтраепітеліальних неоплазій,
асоційованих з папіломавірусами людини, на функціональний стан системи
інтерферону: продукцію інтерферону-б та -г клітинами периферійної крові
у відповідь на адекватну індукцію, вміст інтерферону у сироватці крові
та змивах з шийки матки.

Дослідити показники клітинного та гуморального імунітету, продукцію
прозапальних цитокінів.

Розробити і впровадити у клінічну практику науково обґрунтований метод
комплексного лікування хворих з цервікальними інтраепітеліальними
неоплазіями, асоційованими з папіломавірусами людини, який передбачає
використання препаратів інтерферону та їх індукторів.

Об’єкт дослідження. ЦІН легкого та помірного ступеня тяжкості перебігу
захворювання, асоційовані з ВПЛ.

Предмет дослідження. Патогенетичне обґрунтування терапії у комплексному
лікування хворих з ЦІН, асоційованих з ВПЛ.

Методи дослідження. Загальноклінічні, ендоскопічні, цитоморфологічні,
молекулярно-біологічні, імунологічні.

Наукова новизна роботи. Вперше проведено теоретичне узагальнення і
запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання по підвищенню
ефективності лікування хворих з ЦІН, асоційованих з ВПЛ, шляхом
удосконалення методів діагностики та комплексного лікування, які
передбачають використання препаратів ІФН та їх індукторів у поєднанні з
кріодеструкцією, на основі визначення зв’язку між характером перебігу
патологічного процесу і станом імунореактивності організму. За допомогою
традиційних ендоскопічних та цитоморфологічних методів діагностики у
комплексі з ПЛР визначено найбільш прогностично небезпечні критерії ЦІН,
асоційованої з ВПЛ: висока частота стійкості виявлення койлоцитарної
атипії, ступінь виразності мітотичної активності епітелію у вигляді
патологічних мітозів та виявлення послідовностей ДНК ВПЛ високого
онкогенного ризику (16 та 18 типів).

Встановлено, що зміна функціонального стану системи ІФН та інших
показників імунітету при ЦІН І та ЦІН ІІ була односпрямованою. Перебіг
захворювання супроводжувався глибоким пригніченням продукції ІФН-г та -б
клітинами периферійної крові на тлі порушення показників клітинного та
гуморального імунітету, а також продукції прозапального цитокіну –
фактора некрозу пухлин-б (ФНПб). Встановлено, що у сироватці крові та в
змивах з ШМ при тяжкому рецидивуючому перебігу захворювання підвищувався
вміст розчинних рецепторів І типу до ФНПб (фактора р55).

Супресія інтерфероногенезу та інших показників імунореактивності
організму обґрунтували доцільність застосування препаратів ІФН та їх
індукторів у комплексному лікуванні хворих з ЦІН І та ЦІН ІІ,
асоційованих з ВПЛ. Показано, що перед застосуванням імунотропних
препаратів доцільно проводити комплексне імунологічне обстеження хворих
та оцінювати in vitrо чутливість ефекторних клітин периферійної крові до
дії цих препаратів. Застосування препаратів ІФН та їх індукторів у
поєднанні з кріодеструкцією призводило до нормалізації процесів
інтерфероноутворення, а також інших показників імунореактивності
організму, що супроводжувалось підвищенням клінічної ефективності
лікування хворих з ЦІН І та ЦІН ІІ.

Практичне значення роботи. Вперше розроблено і впроваджено у практику
охорони здоров’я науково обґрунтовану схему комплексного лікування
хворих з ЦІН І та ЦІН ІІ, асоційованими з ВПЛ, яка передбачає
застосування кріодеструкції у поєднанні з інтерферонотерапією та
індукторами ІФН. Визначено найбільш прогностично небезпечні критерії
перебігу ЦІН І та ЦІН ІІ, асоційованих з ВПЛ, що дозволило виділити
хворих цього контингенту у групу підвищеного ризику по малігнізації
епітелію слизової оболонки ШМ. Доведено, що комплексне застосування
кольпоцитоморфологічних методів та ПЛР дозволяє не тільки діагностувати
ЦІН і встановити ступінь тяжкості їх перебігу, але і визначити
етіологічні чинники захворювання і виділити найбільш прогностично
небезпечні критерії ЦІН, що вимагають негайного проведення комплексу
лікувальних заходів з метою упередження малігнізації. Розроблено науково
обґрунтовані підходи до індивідуалізації терапевтичної тактики
комплексного лікування хворих з ЦІН, асоційованих з ВПЛ, з урахуванням
процесів інтерфероноутворення, а також інших показників
імунореактивності на локальному та системному рівнях.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначено мету та задачі
дослідження за обраною темою, здійснено пошук та аналіз вітчизняної і
зарубіжної літератури. Проведено клінічні спостереження за хворими, їх
лікування, проаналізовано результати загальноприйнятих клінічних,
інструментальних та імунологічних досліджень. Самостійно проведено
статистичну обробку цифрових даних.

Впровадження результатів дослідження. Розроблені методи лікування хворих
з ПВІ ШМ впроваджено у роботу ТМО м. Києва (у Шевченківському,
Оболонському та Голосієвському районах). Матеріали дисертації залучено в
учбовий процес кафедри акушерства та гінекології №1 Національного
медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 праць, із них у
провідних наукових журналах, рекомендованих ВАК України – 8, монографій
– 1, патент – 1, матеріалах та тезах конференцій – 6.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, розділів огляду
літератури, матеріалів та методів, власних досліджень, аналізу та
узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій та
показника літератури, що включає 186 джерел, зокрема 142 надрукованих в
іноземних видавництвах. Дисертація викладена на 179 сторінках
машинопису, ілюстративний матеріал подано у 15 таблицях та 26 рисунках.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи викладено на
Міжнародному семінарі “Enviroment protection: modern studies in ecology
and microbiology” (Україна, 1997), ІІІ Семінарі стосовно захворювань, що
передаються статевим шляхом (Відень, Австрія, 1997), ІІІ Міжнародній
конференції „Біоресурси та віруси” (Київ, 2001), Х з’їзді Товариства
мікробіологів України (Одеса, 2004), ІХ Міжнародній конференції
„Біоресурси та віруси” (Київ, 2004), установчому з’їзді Українського
товариства клітинної біології (Львів, 2004).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 127 хворих на ЦІН І та ЦІН
ІІ, викликані ВПЛ. У залежності від ступеня тяжкості патологічного
процесу всі хворі були розподілені на 2 клінічні групи. 1-у клінічну
групу склали 62 хворі на ЦІН І, 2-у клінічну групу – 65 хворих на ЦІН
ІІ. У контрольну групу увійшло 30 здорових жінок. Всім хворим проведено
комплексне параклінічне обстеження. Кольпоскопічне дослідження
здійснювали за методикою Л.М. Василевської (1988). Цитологічне та
гістологічне дослідження матеріалу ШМ проводили у лабораторії
цитоморфології ЦНІЛ Національного медичного університету ім. О.О.
Богомольця. Постановку полімеразної ланцюгової реакції проводили на
кафедрі мікробіології, вірусології та імунології Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця. Хворих лікували традиційним методом,
який передбачав використання кріодеструкції (за загальноприйнятим
методом) або за допомогою запропонованого нами комплексного методу. Суть
останнього полягає у тому, що до проведення кріохірургічного лікування у
піхву вводять свічки Кіпферон по 1 свічці 2 рази на добу (1 свічка
містить ІФН-б2 500 000 МЕ та імуноглобуліни класу G, A, M) протягом 10
діб. Після кріодеструкції на 5 добу поряд із місцевою протизапальною
терапією призначають Аміксин за схемою: 0,25 г першого дня (1 таблетка),
а потім через 48 год по 0,25 г (повна доза складає 2,5 г). Як
протизапальну терапію в післяопераційному періоді застосовували
вагінальні таблетки “Неопенотран” (500 мг метронідазолу та 100 мг
міконазола-нітрата). Контрольні огляди проводили через 6 місяців та 1
рік. Пріоритетність запропонованого способу лікування підтверджено
Деклараційним патентом України на корисну модель А 6118/02, А 61Р 31/16
від 01.2006 р.

Комплексне імунологічне обстеження хворих на ЦІН І та ЦІН ІІ проводили
до та через 6 міс після лікування. Функціональну активність клітин
фагоцитарної системи оцінювали загальноприйнятими методами дослідження
поглинання, а також киснезалежної бактерицидності в тесті відновлення
нітросинього тетразолію (НСТ-тест) (Модзолевский А.Ф. с соавт., 1997). У
периферійній крові визначали відносну та абсолютну кількість Т- та
В-лімфоцитів, а також їх субпопуляцій за допомогою моноклональних
антитіл (Becton-Dickinson, США) до антигенів CD3+, CD4+, CD8+,
CD3+/HLA-DR+ та CD19+, CD3-/HLA-DR+ методом прямої імунофлюоресценції на
цитофлюориметрі FACStar Plus (Becton-Dickinson, США). Вміст сироваткових
імуноглобулінів визначали за методом Manchini G. (1973). Показники
інтерферонового статусу організму оцінювали за здатністю клітин
периферійної крові до продукції ІФН-( та -( у відповідь на індукцію
відповідно вірусом хвороби Ньюкасла (штам Н) та фітогемаглютиніну (ФГА,
Difco, США), а також за вмістом ІФН у сироватці крові та змивах з ШМ.
Активність ІФН визначали за ступенем пригнічення цитопатичної дії вірусу
везикулярного стоматиту (ВВС) у культурі диплоїдних фібробластів людини
(Модзолевский А.Ф. с соавт., 1997). Для оцінки продукції ІФН-( та -(
клітинами периферійної крові проводили перерахунок одиниць активності
ІФН в 1 мл в одиниці активності на 1000 лейкоцитів (Григорян С.С. с
соавт., 1989). ФНП( у супернатантах клітин периферійної крові, сироватці
крові та змивах з ШМ визначали загальноприйнятим методом у
цитотоксичному тесті. За різницею між показниками спонтанного та
стимульованого ліпополісахаридом (ЛПС, E. сoli) тесту визначали
функціональний резерв (ФР) клітин-продуцентів ФНП( (Модзолевский А.Ф. с
соавт., 1997). Вміст дефензинів, розчинних рецепторів І типу ФНП(
(фактора р55), а також ІL-8 у сироватці крові та змивах з ШМ визначали
методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем виробництва
Науково-дослідного інституту гематології і переливання крові МОЗ
республіки Білорусь (Петёвка Н.В. с соавт., 2003). Чутливість клітин до
дії імуномодуляторів визначали за зміною функціонально-метаболічної
активності клітин фагоцитарної системи в НСТ-тесті. Статистичну обробку
даних експериментальних досліджень проводили за критерієм Стьюдента з
використанням відповідних програм на персональному комп’ютері.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Результати дослідження вікових меж хворих на ЦІН І та ЦІН ІІ показали,
що найчастіше (51,9 % випадків) захворювання виявлялось у жінок віком
від 30 до 40 років. При віковому цензі до 30 років та 40-50 років ЦІН І
діагностували відповідно у 16 (25,8 % випадків) і 18 хворих (27,7 %), а
ЦІН ІІ – відповідно у 14 (22,6 % ) і 13 хворих (20,0 %) (p ¤Eth ??&? `„ Аналіз даних, наведених у табл. 1, свідчить про виявлену тенденцію до зменшення у периферійній крові кількості CD4+ Т-хелперів/індукторів та до підвищення кількості CD8+ Т-супресорів/цитотоксичних. Кількість CD3+/HLA-DR+ клітин при ЦІН І та ЦІН ІІ зменшувалась незначно (107,0 ± 10,9 та 90,0 ± 7,6 кл./мкл; у контролі 122,0 ± 92,0 кл./мкл; p > 0,05).
Разом з тим у хворих на ЦІН І та ЦІН ІІ спостерігали зниження
імунорегуляторного індексу CD4/CD8 (1,20 ± 0,09 та 1,30 ± 0,02 ум. од.;
у контролі 1,87 ± 0,10 ум. од.; p 0,05). Однак
при ЦІН І та ЦІН ІІ відповідно у 35,0 та 27,5 % випадків концентрація
ІФН у сироватці крові виявилась вищою, ніж у контролі (4,40 ± 0,10 та
4,50 ± 0,10 log2 Од/мл), що, імовірно відображає розвиток гострої форми
вірусної інфекції та може мати захисну дію відносно ВПЛ. Титри ІФН у
змивах з ШМ вірогідно не змінювались (3,80 ± 0,11 та 3,90 ± 0,10 log2
Од/мл; у контролі 2,40±0,01 log2 Од/мл; p > 0,05). Однак у частини
хворих (10 % випадків) ІФН у змивах з ШМ взагалі не визначався.
Встановлено, що у хворих на ЦІН ІІ порушувалась продукція прозапального
цитокіну – ФНПб клітинами периферійної крові: зменшувався ФР
клітин-продуцентів ФНПб (7,0 ± 1,2 %; у контролі 12,2 ± 1,6 %; p 0,05), що свідчить про розвиток неадекватної запальної
реакції організму при ЦІН.

Таблиця 1

Кількість Т-лімфоцитів та їх окремих субпопуляцій у периферійній крові
хворих на цервікальні інтраепітеліальні неоплазії, викликані вірусами
папілом людини, M±m

Групи обстеже-них осіб Кількість клітин в 1 мкл

лейкоцити лімфоцити CD3+ CD4+ CD8+

Контроль

(n=30) 5525±510

(100) 1991±169

(35,7±5,9) 1392±255

(70±5,1) 806±100

(42±8,9) 462±111

(25±6,1)

Хворі на ЦІН І

(n= 62 ) 5234±567

(100) 1860±345

(35,1±5,1) 1202±456

(64,7±7,6) 782±102

(38±4,5) 567±109

(28±7,8)

Хворі на ЦІН ІІ

(n= 65 ) 5201±655

(100) 1908±378

(37,5±7,8) 1241±378

(68±5,7) 715±99

(39,8±3,9) 533±145

(28,6±9,1)

Примітка. У дужках – відносна кількість клітин у %.

Таким чином, перебіг захворювання супроводжувався зміною показників
імунореактивності організму: пригнічувались показники клітинної та
гуморальної імунної відповіді на тлі глибокої супресії продукції ІФН-г,
-б та порушення продукції прозапального цитокіну – ФНПб, а також їх
розчинних рецепторів І типу (фактора р55). Слід зазначити, що порушення
продукції ІФН-г та -( на тлі низької концентрації ІФН у сироватці крові
та змивах з ШМ послаблює противірусний захист організму та сприяє
формуванню малоефективної імунної відповіді на ВПЛ.

Пригнічення ендогенного інтерфероногенезу на тлі порушення інших
показників імунореактивності організму обґрунтовують доцільність
застосування препаратів ІФН або їх індукторів у комплексному лікуванні
хворих на ЦІН І та ЦІН ІІ. 62 та 65 хворих відповідно на ЦІН І та ЦІН ІІ
проліковано кріохірургічним та запропонованим нами комплексним методом.
Серед них суто кріохірургічним методом проліковано 30 хворих на ЦІН І
(1-а підгрупа) та 32 хворі на ЦІН ІІ (3-я група), комплексним методом –
32 хворих на ЦІН І (2-а підгрупа) та 33 хворих на ЦІН ІІ (4-а підгрупа).
Хворих вважали вилікуваними у разі нормалізації кольпоцитоморфологічної
структури епітелію слизової оболонки ШМ. Через 6 міс. після
кріохірургічного лікування рецидиви захворювання спостерігались у 9
хворих 1-ї (30,9 % випадків) та 10 хворих 3-ї підгруп (31,3 %), тоді як
після комплексного лікування хворих 2-ї та 4-ї підгруп рецидиви виявлено
відповідно у 6,3 % (2 хворі) та 9,1 % (3 хворі) випадках. Отже,
ефективність лікування хворих на ЦІН І та ЦІН ІІ кріохірургічним та
комплексним методом з урахуванням рецидивів захворювання впродовж 6 міс
становила у 1-й та 3-й підгрупах відповідно 21 (70,0 %) і 22 (68,7 %),
тоді як в 2-й та 4-й підгрупах – 30 (93,7 %) та 30 (90,9 %) (p 0,05), так і традиційну терапію (відповідно 24,3 ± 2,1
та 28,0 ± 1,2 %; у контролі 25,0 ± 1,3 %; p > 0,05). Слід зазначити, що
після застосування запропонованої нами та традиційної терапії у
сироватці крові хворих на ЦІН зменшувався вміст фактора р55 (відповідно
до 2,00 ± 0,20 та 2,20 ± 0,10 нг/мл; до лікування відповідно 3,30 ± 0,09
та 3,40 ± 0,10 нг/мл; p Таблиця 2 Показники імунореактивності організму після лікування хворих на цервікальні інтраепітеліальні неоплазії І та ІІ ступеня, M(m Групи обстежених осіб Показники імунореактивності організму ІФН-б (од/тис.) ІФН-г (од/тис.) ФЧ нейтрофілів (ум.од.) ФР клітин-продуцентів ФНПб (%) CD4/ СD8 (ум.од.) IgG (г/л) ЦІК (од.опт. щільності) Контроль 1,05±0,10 0,21±0,10 7,5±1,0 12,2±1,6 1,87±0,10 11,0±0,1 43,5±9,8 Хворі на ЦІН І до лікування 0,51±0,10 0,10±0,09 3,0±0,2 9,6±3,5 1,30±0,01 8,0±0,1 90,0±9,9 Хворі на ЦІН І після лікування традиційним методом 0,60±0,09 0,13±0,08 3,5±1,0 9,7±1,3 1,78±0,10* 10,0±0,1 43,1±2,8* Хворі на ЦІН І після лікування запропонованим методом 1,50±0,08* 0,27±0,09* 7,0±0,3* 10,9±1,2 1,90±0,09* 11,3±0,1* 45,0±4,1* Хворі на ЦІН ІІ до лікування 0,28±0,09 0,11±0,08 4,2±0,3 7,0±1,2 1,31±0,02 8,3±0,1 92,0±8,1 Хворі на ЦІН ІІ після лікування традиційним методом 0,36±0,01 0,13±0,09 4,0±0,9 7,1±1,0 1,80±0,09* 11,0±0,1 40,0±3,0* Хворі на ЦІН ІІ після лікування запропонованим методом 1,45±0,07* 0,26±0,07* 7,1±0,9* 12,0±1,0* 1,80±0,10* 11,8±0,1* 45,6±2,4* Примітка. * - p ВИСНОВКИ Вперше проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання по зменшенню кількості злоякісних новоутворень ШМ, викликаних ВПЛ, шляхом удосконалення методів діагностики та комплексного лікування хворих на ЦІН, яке передбачає використання препаратів ІФН та їх індукторів у поєднанні з кріодеструкцією, на основі визначення зв’язку між характером перебігу патологічного процесу і станом імунореактивності організму. Ранній вік початку статевого життя, наявність чисельних статевих партнерів, пологи, аборти, порушення менструальної функції, застосування оральних контрацептивів та паління є вірогідними факторами ризику розвитку ЦІН, індукованих ВПЛ. Кольпоскопічні та цитоморфологічні дослідження дозволяють не тільки верифікувати діагноз ЦІН, але і надають можливість у 69 % випадків діагностувати етіоцитопатогномонічні маркери ВПЛ та визначити найбільш прогностично небезпечні цитоморфологічні критерії ЦІН. На підставі цитоморфологічних даних, підтверджених даними ПЛР, встановлено, що найбільш прогностично небезпечними критеріями ЦІН є: висока частота стійкості койлоцитарної атипії, ступінь виразності мітотичної активності епітелію у вигляді патологічних мітозів та виявлення послідовностей ДНК ВПЛ високого онкогенного ризику (16 та 18 типів) у матеріалі шийки матки. Дані критерії свідчать про високий ступінь ризику малігнізації процесу і вимагають негайного проведення комплексу лікувальних заходів з метою упередження розвитку неопластичного процесу. Пригнічення здатності клітин периферійної крові до продукції ІФН-б та г in vitro у відповідь на адекватну індукцію на тлі фонових концентрацій ІФН у сироватці крові та змивах з ШМ свідчить про порушення показників інтерферонового статусу організму при ЦІН І та ЦІН ІІ. Супресія інтерфероногенезу при ЦІН І та ЦІН ІІ поєднувалась з порушенням показників клітинного (зменшувався імунорегуляторний індекс CD4/CD8) і гуморального (зменшувалась концентрація сироваткових IgG, підвищувався вміст ЦІК) імунітету, а також продукції ФНПб. При рецидивуючому перебігу захворювання у сироватці крові зростала концентрація розчинних рецепторів І типу ФНПб (фактора р55). Супресія інтерфероногенезу та пригнічення інших показників імунореактивності організму обґрунтували доцільність використання у комплексному лікуванні хворих з ЦІН І та ЦІН ІІ препаратів ІФН та їх індукторів. Застосування препаратів ІФН та індукторів ІФН призвело до підвищення здатності клітин периферійної крові до індукованої продукції ІФН-б та -г, нормалізації показників гуморальної та клітинної ланок імунітету, а продукції ФНПб. Після лікування хворих традиційним методом нормалізація показників інтерферонового статусу та інших показників імунореактивності організму була частковою. Використання запропонованого методу комплексного лікування хворих з ЦІН, асоційованими з ВПЛ, який передбачав застосування Кіпферону та аміксину відповідно до та після кріодеструкції підвищило ефективність терапії на 23,7 % та знизило частоту рецидивів захворювання на 13,3 %. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ У групу ризику по визначенню ЦІН входять жінки, в яких в анамнезі має місце ранній вік початку статевого життя, велика кількість статевих партнерів, пологи, аборти, застосування оральних контрацептивів та порушення менструального циклу. Жінки з наявністю вище наведених факторів ризику підлягають детальному обстеженню з використанням кольпоскопічного, цитоморфологічного та молекулярно-біологічного методів дослідження. Комплексне застосування кольпоцитоморфологічних методів дослідження та ПЛР дозволяє встановити ступінь тяжкості захворювання, визначити найбільш прогностично небезпечні критерії перебігу захворювання, що вимагає негайного проведення комплексу лікувальних заходів. Хворих на ЦІН І та ЦІН ІІ, асоційовані з ВПЛ, у яких на основі цитоморфологічних досліджень та ПЛР встановлено найбільш прогностично небезпечні критерії перебігу захворювання рекомендується виділяти в групу підвищеного ризику по малігнізації. Для лікування хворих з ЦІН, асоційованими з ВПЛ, рекомендується використовувати комбінований метод, який включає поєднання кріодеструкції з місцевою інтерферонотерапією та застосуванням індукторів ІФН. З метою підвищення ефективності лікування хворих на ЦІН рекомендується визначення показників інтерферонового статусу організму та інших показників імунореактивності (продукції прозапальних цитокінів, показників клітинного та гуморального імунітету, розчинних рецепторів І типу ФНПб). У комплексі імунотерапії слід використовувати препарати ІФН та індуктори ІФН місцевої та системної дії. З метою оцінки прогнозу перебігу захворювання рекомендується визначення показників інтерферонового статусу організму (продукції ІФН-б та -г клітинами периферійної крові, вмісту ІФН у сироватці крові та змивах з ШМ), імунорегуляторного індексу CD4/CD8, функціонально-метаболічної активності нейтрофілів периферійної крові, а також вмісту дефензинів, фактора р55 ФНПб, ЦІК та IgG у сироватці крові та змивах з ШМ. СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Папіломавірусна інфекція та система інтерферону: Монографія / Лазаренко Л.М., Співак М.Я., Михайленко О.М., Сухих Г.Т. – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 288с. Михайленко О.М. Продукція інтерферону-г при захворюваннях шийки матки, індукованих вірусами папілом людини // Імунологія та алергологія. – 2002. - № 1. – С. 25-28. Lazarenko L., Spivak N., Lakatosh V., Krivocshatskaya L., Michailenko O., Rudenko A., Tkachikova L., Mikula I. Production of interferons and change of the lymphocyte subpopulation phenotype in peripheral blood at cervical papillomavirus infection // Folia Microbiologica. – 2002. – v. 47, № 3. – P. 747-752. Spivak N.Ya., Lakatosh V.P., Lazarenko L.M., Lyanenko L.M., Azarskova M.V., Michailenko O.M., Tkachikova L., Boroda A.M. Interrelation of lymphocyte subpopulations in peripheral blood under cervical papillomavirus infection // Folia Microbiologica. – 1999. – v.44, № 6. – Р. 721-725. Лазаренко Л.М., Співак М.Я., Михайленко О.М., Лакатош В.П., Руденко А.В. Продукція фактора некрозу пухлин при папіломавірусній інфекції шийки матки // Імунологія та алергологія. – 2004. – №. 3 – С. 46-51. Лазаренко Л.М., Михайленко О.М., Лакатош В.П., Руденко А.В., Співак М.Я. Функціональна активність моноцитів та нейтрофілів при папіломавірусній інфекції шийки матки, що ускладнена хламідіозом // Імунологія та алергологія. – 2004. – № 2. – С. 45-49. Лакатош В.П., Лазаренко Л.М., Михайленко О.М., Співак М.Я., Ляненко Л.А. Порушення системи інтерферону при папіломавірусних захворюваннях статевих органів жінок // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 1999. – № 3. – С. 93-98. Лакатош В.П., Лазаренко Л.М., Співак М.Я., Ганова Л.О., Ляненко Л.О., Михайленко О.М. Функціональна активність клітин фагоцитарної системи при папіломавірусній інфекції статевих органів жінок // Український медичний часопис. – 1999. – № 4 (12). – С. 119-122. Лакатош В.П., Лазаренко Л.М., Співак М.Я., Ляненко Л.О., Азарскова М.В., Михайленко О.М. Визначення стану показників клітинного імунітету при папіломавірусній інфекції статевих органів жінок // Лікарська справа. – 1999. – № 4. – С. 98-101. Деклараційний патент України А 6118/02, А 61 Р 31/16 на корисну модель “Спосіб комплексного лікування хворих на цервікальні інтраепітеліальні неоплазії, індуковані вірусами папіломи людини (Михайленко О.М., Лакатош В.П., Борода А.М., Лазаренко Л.М.), Бюл. винаходів 01.2006 р. Rudenko A., Romashenko O., Mihailenko O., Spivak N. New approaches in the therapy of chlamydia infection of genitals in young women // Materials of 3rd Workshop on Sexually Transmitted Diseases, September 19 to 20. – Vienna, Austria, 1997. – Romashenko O., Mihailenko O., Rudenko A., Kornushenko O. Interferon status disorders in patients with genital infection // Materials of the Іnternational regional seminar “Enviroment protection: modern studies in ecology and microbiology”. – Ukraine, May 13-16, 1997. – C. 346-347. Співак М., Лазаренко Л., Михайленко О. Інтерферони та імунореактивність організму // Матеріали Установчого з’їзду Українського товариства клітинної біології. – Львів, 2004. – С. 281. Лазаренко Л., Михайленко О., Співак М. Функціональний стан системи фагоцитів та продукція фактора некрозу пухлин при папіломавірусній інфекції // Матеріали Установчого з’їзду Українського товариства клітинної біології. – Львів, 2004. – С. 289. Лазаренко Л.М., Співак М.Я., Михайленко О.М., Лакатош В.П. Вплив перебігу папіломавірусної інфекції на продукцію фактора некрозу пухлин та г-інтерфероногенез // Матеріали ІV Міжнародної конференції “Біоресурси і віруси”. – Київ. – 2004. – С. 59. Лазаренко Л.М., Співак М.Я., Михайленко О.М., Лакатош В.П. Роль системи інтерферону в імунопатогенезі папіломавірусної інфекції шийки матки // Матеріали Х з’їзду Товариства мікробіологів України. – Одеса, 2004. – С. 138. АНОТАЦІЯ Михайленко О.М. – Комплексне лікування хворих з цервікальними інтраепітеліальними неоплазіями, асоційованими з вірусами папілом людини, із застосуванням інтерферонотерапії. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, 2007. Дисертацію присвячено питанню підвищення ефективності лікування хворих з цервікальними інтраепітеліальними неоплазіями І та ІІ ступеня тяжкості перебігу, індукованими папіломавірусами людини, а також визначенню прогностичних ознак перебігу захворювання. Показано, що вірогідними факторами ризику розвитку цервікальних інтраепітеліальних неоплазій І та ІІ ступеня, індукованих папіломавірусами, є ранній вік початку статевого життя, наявність чисельних статевих партнерів, пологи, аборти, порушення менструального циклу, застосування оральних контрацептивів та паління. Виділено найбільш прогностично небезпечні критерії цервікальних інтраепітеліальних неоплазій: високу частоту стійкості койлоцитарної атипії, ступінь виразності мітотичної активності епітелію у вигляді патологічних мітозів та виявлення послідовностей ДНК папіломавірусів високого онкогенного ризику (16 та 18 типів) у матеріалі шийки матки. Встановлено, що перебіг захворювання супроводжувався порушенням показників клітинного та гуморального імунітету на тлі глибокої супресії г- та б-інтерфероногенезу, порушення продукції фактора некрозу пухлин-б, а також розчинних рецепторів І типу фактора некрозу пухлин-б (фактора р55). Використання препаратів інтерферону та їх індукторів у комплексі з кріодеструкцією підвищило терапевтичну ефективність лікування хворих з цервікальними інтраепітеліальними неоплазіями, що супроводжувалось нормалізацією процесів інтерфероноутворення, а також інших показників імунореактивності організму. Ключові слова: шийка матки, цервікальні інтраепітеліальні неоплазії, папіломавіруси, імунітет, інтерферон. АННОТАЦИЯ Михайленко О.Н. – Комплексное лечение больных на цервикальные интраэпителиальные неоплазии, ассоциированные с вирусами папиллом человека, с использованием интерферонотерапии. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца МОЗ Украины, г. Киев, 2007. Диссертация посвящена вопросу повышения эффективности лечения больных на цервикальные интраэпителиальные неоплазии І и ІІ степени тяжести, индуцированные папилломавирусами человека, а также определению прогностических признаков заболевания. Установлено, что факторами риска развития цервикальных интраэпителиальных неоплазий І и ІІ степени, вызванных папилломавирусами человека, являются: раннее начало половых отношений, многочисленные половые партнеры, роды, аборты, нарушение менструального цикла, применение оральных контрацептивов, а также курение. Определены наиболее опасные прогностические критерии заболевания: высокая частота стойкости койлоцитарной атипии, высокая митотическая активность эпителия в виде патологических митозов, выявление ДНК папилломавирусов высокого онкогенного риска (16 и 18 типов) в материале шейки матки. Эти критерии свидетельствуют о высокой степени риска малигнизации процесса и требуют немедленного проведения лечебных мероприятий с целью предупреждения развития неопластического процесса. Течение цервикальных интраэпителиальных неоплазий І и ІІ степени, вызванных папилломавирусами человека, сопровождалось нарушением показателей клеточного (снижался иммунорегуляторный индекс CD4/CD8) и гуморального (снижалась концентрация сывороточных IgG и повышалась концентрация циркулирующих иммунных комплексов) иммунного ответа. Также наблюдалось угнетение продукции интерферонов-б и -г клетками периферической крови in vitro в ответ на адекватную индукцию. Установлено нарушение продукции фактора некроза опухолей-б и повышение концентрации растворимых рецепторов І типа этого цитокина в сыворотке крови и смывах с шейки матки при тяжелом рецидивирующем течении заболевания. Супрессия интерфероногенеза, а также нарушение других показателей иммунореактивности организма, обосновали целесообразностьь применения препаратов интерферона и их индукторов при лечении больных с цервикальными интраэпителиальными неоплазиями І и ІІ степени, вызванных папилломавирусами человека. Применение препаратов интерферона (Кипферона) и индукторов интерферона (Амиксина) вместе с криодеструкцией повышало эффективность лечения больных, что сопровождалось нормализацией показателей иммунореактивности организма. Ключевые слова: шейка матки, цервикальные интраэпителиальные неоплазии, папилломавирусы, иммунитет, интерферон. ANNOTATION Mikhailenko O.M. Combined interferon-including treatment of patients with cervical intraepithelial neoplasms associated with human papillomavirus. Manuscript. The thesis for scientific degree of Candidate of Biological Sciences in speciality 14.01010 – obstetrics and gynecology. Olexader Bogomolets National Medical University, Health Ministry of Ukraine, Kyiv, 2007. The thesis deals with perfection of therapy effectiveness for patients with cervical intraepithelial neoplasms I and II degrees of different course severity as well as with prediction of disease development. The author shows the most probable risk factors of papillomavirus-induced cervical intraepithelial neoplasms I and II degrees are the following: early beginning of sexual intercourses, numerous sex partners, childbearing, aborts, menstrual cycle disturbance, use of oral contraceptive drugs, and smoking. Several the most dangerous markers of cervical intraepithelial neoplasms are shown including the high frequency of stabile koilocytic atypy, degree of increased epithelial mitotic activity detected as pathologic mitoses, and presence of high carcinogenic papillomaviruses (types 16 and 18) in neck of uterus samples. The course of disease is demonstrated to be accompanied by disturbed values of cellular and humoral immunity indices caused by the advanced deep suppression of б- and г-interferon synthesis, disturbance of tumor necrosis factor-б production as well as of soluble receptors type I for this cytokine (factor 55). The use of different interferon preparations combined with cryodestruction increases the effectiveness of patient treatment with intraepithelial neoplasms; as a result, the normalization of interferon process synthesis is seen as well as intensification of other indices of the organism’s immune reactivity. Key words: neck of uterus, cervical intraepithelial neoplasms, papillomaviruses, immunity, interferon. PAGE 11 PAGE 12 PAGE 18

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020