.

Надклітинні механізми онтогенетичної радіоадаптації у рослин (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
140 5538
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ Університет

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Міхєєв Олександр Миколайович

УДК 581.1.03

Надклітинні механізми онтогенетичної радіоадаптації у рослин

03.00.01 – радіобіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії
НАН України.

Науковий консультант:

доктор біологічних наук, професор, академік НАН України, Гродзинський
Дмитро Михайлович,

Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України,
завідувач відділу біофізики і радіобіології.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

Войціцький Володимир Михайлович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри біохімії;

доктор біологічних наук

Дружина Микола Олександрович,

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології

ім. Р.Є. Кавецького НАН України, завідувач відділу радіобіології;

доктор біологічних наук, професор

Кузьменко Михайло Ілліч,

Інститут гідробіології НАН України, провідний науковий співробітник
відділу радіоекології.

Провідна установа: – Національний аграрний університет, м. Київ.

Захист відбудеться 25.06. 2007 р. о _14___ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.24 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03127, м. Київ, просп.
академіка Глушкова, 2, корп. 2, біологічний факультет, ауд. 434.

Поштова адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64, біологічний
факультет, спеціалізована вчена рада Д 26.001.24.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул.
Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 18.05. 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Т.Р. Андрійчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з головних напрямів сучасної біології є
дослідження стійкості біологічних об’єктів до дії екстремальних чинників
навколишнього середовища – екстремально низьких і високих температур,
посухи, кисневого голодування, важких металів, іонізуючої радіації тощо
(Кордюм Є.Л. та ін., 2003; Косаківська І.В., 2003). У біології стійкості
рослин цей напрямок стимулюється практичною необхідністю отримання
високих урожаїв сільськогосподарських культур в зонах ризикованого
землеробства, на ґрунтах низької агрохімічної якості або в майбутніх
умовах глобального потепління. Особливу актуальність в зв’язку з цим
набувають дослідження способів управління радіостійкістю біологічних
об’єктів після аварії на Чорнобильській АЕС. З цією метою, окрім
застосування агротехнічних і хімічних засобів захисту рослин від
різноманітних несприятливих чинників, селекційно-генетичних і
генно-інженерних методів отримання стійких сортів рослин, можна
використовувати фізіологічні (епігенетичні, фенотипічні) способи
підвищення стійкості рослин до дії екстремальних факторів.

Практично вся проблематика теорії і практики стійкості біологічних
об’єктів до екстремальних дій зосереджена навколо питання про суть і
механізм стресу взагалі і радіаційного стресу зокрема. Найбільша
складність при вирішенні цієї проблеми виникає відносно рослинних
об’єктів, на що вказує наявність парадоксальної ситуації у галузі
фізіології стійкості рослин. Суть її полягає у тому, що при широкому
вживанні терміну “стрес”, введеного в науковий ужиток Гансом Сельє, в
літературі практично не звертається уваги на неможливість
безпосереднього (практичного) використання традиційного визначення
поняття “стрес” для опису феномена стресу у рослин. Це пояснюється дуже
великим ступенем абстрактності запропонованого визначення і наявністю
специфічних ознак реакцій рослин на екстремальні дії.

Достатньо проблем виникає також при інтерпретації даних, отриманих в
експериментах, в яких не ставиться прямо завдання отримання ефекту
загартовування рослин, тобто при спробах описати багатоетапні процеси
реагування біологічних об’єктів на будь-які модифікуючі дії. Проте,
незважаючи на вказані вище труднощі, дане Г. Сельє визначення стресу
внаслідок достатньо високого ступеня його абстрактності обумовлює
високий рівень його евристичності, що дозволяє виявляти універсальні
елементи в механізмах реагування біологічних об’єктів на дію
екстремальних чинників в будь-яких дозах, включаючи ті, що зумовлюють
адаптацію. Зокрема, з’являється можливість і необхідність вивчити
особливості багатоетапного процесу реагування рослинних об’єктів на весь
спектр доз і потужностей можливих екстремальних впливів. Очевидним також
є необхідність дослідження багаторівневих механізмів адаптації на
противагу спробам зведення їх тільки до внутрішньоклітинних механізмів
відновлення. Поза сумнівом, що в процесі адаптації беруть участь і інші
системи відновлення – клітинно-репопуляційні, регенераційні,
репопуляційні процеси на рівні популяцій та ін.

Все окреслене вище зумовило актуальність і необхідність вивчення
особливостей прояву ефектів стимуляції (гормезису) у рослинних об’єктах
на різних рівнях їх інтеграції. Важливим також було підтвердження
прямого зв’язку стимуляційних процесів з адаптивними і, зокрема,
радіоадаптивними процесами. Актуальним є також вивчення стимуляційних
процесів за такими параметрами як здатність рослинних структур до
поглинання радіонуклідів, що допомогло б суттєво підвищити ефективність
технології фітодезактивації природних і техногенних середовищ від
радіонуклідного забруднення, зокрема чорнобильського походження.

Необхідність створення несуперечливої концепції радіоадаптивної
відповіді зумовила, в свою чергу, необхідність дослідження фазності
реакцій (структури перехідних процесів), що індукуються екстремальними
впливами, встановити їх зв’язок з типами адаптивної відповіді, а також
показати роль надклітинних механізмів в адаптивній відповіді та
з’ясувати можливість використання адаптуючих впливів як таких, що здатні
зменшувати рівень радіаційного інгібування при застосуванні в
післярадіаційному періоді.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано
у відділі біофізики і радіобіології Інституту клітинної біології та
генетичної інженерії НАН України відповідно до тем наукових досліджень,
які проводилися в Інституті:

1. “Хронічне опромінювання рослин як чинник формування нестабільності
геному” (1998-2002 рр., № д. р. 0101U0000349).

2. “Оцінка граничної радіоємності і екологічної стійкості типових
екосистем України по відношенню до різних антропогенних навантажень”
(1998-2002 рр., № д. р. 0103U005694).

3 “Регуляторні і сигнальні механізми адаптивної відповіді” (2002 -2007
рр., № д. р. 0103U005729).

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційної роботи полягала
у вивченні можливої ролі надклітинних механізмів у забезпеченні стану
радіоадаптованості рослинних об’єктів. Принциповий аспект проблеми
стресових станів біологічних об’єктів пов’язаний з багаторівневістю їх
структурно-функціональній організації, що дозволяє припустити існування
багаторівневої системи, що забезпечує багаторівневі механізми адаптивних
реакцій. Доказу останнього присвячена основна частина дисертаційної
роботи. Необхідність застосування такого підходу обумовлена численними і
не завжди вдалими спробами звести все різноманіття механізмів адаптивних
реакцій лише до механізмів, що функціонують на внутріклітинному рівні,
наприклад, така тенденція простежується в спробах зведення механізмів
стресових реакцій лише до механізму індукції синтезу білків теплового
шоку. При цьому не враховується наявність і можливості ієрархічної
організації біологічного об’єкта, кожен структурно-функціональний рівень
якого (клітина, тканина, орган тощо.), мабуть, здатний у відповідних
умовах забезпечити умови для адаптивної відповіді всієї системи за
рахунок функціонування багаторівневих індуцибельних або стимульованих
систем відновлення.

Дослідженням передбачалося вирішення таких задач:

вивчити особливості прояву ефектів стимуляції (гормезису) у рослинних
об’єктів.

з’ясувати можливість стимулювати чинниками різної природи (фізичними,
хімічними та радіаційними) накопичення рослинними тканинами
радіонуклідів.

вивчити прояв радіоадаптивних реакцій на різних рівнях інтеграції
рослинних об’єктів.

дослідити структуру перехідних процесів, індукованих/стимульованих
екстремальними впливами і встановити їх зв’язок з типами адаптивної
відповіді (власне адаптація або дезадаптація).

вивчити надклітинні механізми радіоадаптивної відповіді.

встановити можливості радіотерапевтичної дії іонізуючого випромінювання
в дозах, що відповідають адаптуючим.

Об’єкт дослідження – особливості гормезисної і радіоадаптивної
відповідей на різних рівнях інтеграції рослинного організму, їх часова
залежність, ступінь специфічності адаптуючого впливу та роль
послідовності дії адаптуючих і тестуючих доз.

Предмет дослідження – рослинні тест-системи різних рівнів інтеграції,
динаміка формування дозових навантажень від інкорпорованих
радіонуклідів.

Методи дослідження –

разове та хронічне опромінення (зовнішнє і внутрішнє) різними дозами
іонізуючої радіації, обробка рослин розчинами важких металів,
гіпертермічний і механічний впливи – способи забезпечення адаптуючих і
тестуючих впливів;

фізіологічні, цито- і гістологічні методи;

для вивчення радіоадаптивної відповіді запропоновано принципово новий
метод, що дозволив безконтактним (без пошкодження рослин) способом
швидко отримувати інформацію про інтегральний стан рослини та її органів
після дії адаптуючих і тестуючих доз – метод залишкової радіоактивності,
що оснований на вимірюванні поточної радіоактивності культурального
середовища в процесі інкубації на ньому рослинних об’єктів;

методи математичного планування експерименту для оптимального планування
схем дослідів, а також для отримання кількісних оцінок окремої і
поєднаної дії чинників;

сцинтиляційні і спектрометричні методи визначення радіонуклідів в
компонентах рослинних систем і середовищах їх існування;

авторська розробка методу розрахунку доз внутрішнього опромінювання
рослинних тканин від інкорпорованих радіонуклідів.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі теоретичного положення
щодо можливості визначального зв’язку стану адаптації біологічних систем
зі станом їх стимульованості та існування багаторівневих механізмів
радіоадаптивної відповіді вивчено ефекти гормезисної дії разового та
хронічного опромінення з урахуванням характеру розподілу радіоактивності
в критичних тканинах рослин. Виявлено відмінності ізоефективних питомих
активностей 137Cs і 90Sr, що пояснюється різними значеннями коефіцієнтів
накопичення цих радіонуклідів кореневою системою проростків і різними
ділянками кореня, в яких відбувається переважне накопичення
радіоізотопів. Виявлена вертикальна гетерогенність розподілу радіоцезію
в головному корені проростків дозволила істотно підвищити точність
розрахунків величини поглинених меристемою кореня доз від
інкорпорованого радіоцезію. Встановлено подібний характер розподілу
радіоцезію по зонах кореня проростків, що культивувались в умовах водної
і ґрунтової культур. Показано, що коефіцієнт накопичення радіоцезію в
меристематичній зоні головного кореня проростків досягав декількох
десятків тисяч одиниць, що вказувало на формування своєрідних
біологічних “гарячих частинок” в апікальних кореневих меристемах.

Встановлено, що стимуляцію (гормезис) слід розглядати як одну з фаз
реакції біологічного об’єкта на пошкоджуючу дію чинника. Для стимуляції
є характерним транзитивний характер і відносність за параметрами. Фазі
стимуляції передує період інгібування функціональної (ростовою,
проліферативної тощо) активності, що дає підставу розглядати її як
результат надвідновлювального процесу.

Для експериментального вивчення явища радіоадаптації розроблено метод
реєстрації стану біологічних об’єктів в умовах разової або хронічної дії
стресорів – метод визначення залишкової радіоактивності, який базується
на вимірюванні поточної радіоактивності культурального середовища в
процесі інкубації на ньому рослинних об’єктів. Запропонований метод
дозволив оцінити в динаміці інтегральний стан кореневої системи, що була
опромінена в стимулюючих та інгібуючих дозах гамма-випромінювання.

Встановлено, що радіоадаптивна відповідь спостерігається в момент, коли
під впливом адаптуючої дози біологічний об’єкт знаходиться в стані
стимуляції (надвідновлення). Застосування тест-опромінення в момент
стимуляції ростових параметрів (швидкості росту, утворення бічних
коренів тощо) виявило їх суттєво підвищену радіорезистентність в
порівнянні з радіорезистентністю проростків, які не зазнали стимулюючого
впливу. Подібність динаміки реагування адаптованих і неадаптованих
рослин на дію іонізуючої радіації підтвердила припущення про принципову
незмінність механізмів реагування адаптованих рослин. У адаптивній
відповіді задіяні ендогенні механізми, які під впливом екзогенних
чинників підсилюють або послабляють свій вплив на кінцевий результат
реагування.

Механізми адаптації, в основі яких лежать надвідновлювальні
(гіперкомпенсаторні) процеси, є універсальними для будь-якого рівня
інтеграції біологічних об’єктів. Онтогенетична адаптація – це процес
досягнення стану і сам стан біологічного об’єкту, що є фазою
надвідновлення реакції відповіді, яка індукується надпороговим рівнем
дії будь-якого чинника. В цій фазі збільшується рівень початкової
стійкості об’єкта до повторної дії того ж або іншого чинника (перехресна
або множинна адаптація). Параметри онтогенетичної адаптації змінюються в
просторово-часових координатах; тривалість онтогенетичної адаптації
визначається тривалістю фази стимуляції (надвідновлення).

Показано існування багаторівневої системи відновлення, яка, при
відповідних дозах стрес-фактора, реалізується у вигляді багаторівневої
системи надвідновлення і яка, у свою чергу, є основою багаторівневих
адаптаційних механізмів. Встановлено визначальну роль стимуляції
клітинної проліферації в забезпеченні адаптивної відповіді рослин при
дії хронічного опромінення та регенерації в забезпеченні адаптивної
відповіді декапітованих проростків на дію гострого гамма-випромінювання.

В дослідах з декапітованими проростками встановлені факти незмінності
розміру клітин меристеми, її вищий мітотичний індекс і більший об’єм,
відсутність ефекту фракціонування дози гострого опромінення і збільшення
плеча на дозовій кривій залежності ростових параметрів бічних коренів
декапітованих проростків дали підстави зробити висновок щодо існування
надклітинних механізмів радіоадаптації в умовах стимуляції
клітинно-репопуляційних і регенераційних процесів, що забезпечують
рослинний об’єкт додатковим числом реагуючих елементів.

Показано існування відносної часової симетричності сумісної дії двох
чинників, один з яких є радіоадаптуючим. Це означає можливість
застосування радіоадаптуючого впливу не тільки як профілактичного
засобу, внаслідок чого підвищується вихідний рівень радіоадаптованості,
але і можливість застосування радіоадаптуючих доз як терапевтичних,
тобто таких, які знижують рівень радіаційного пригнічення при
застосуванні у післярадіаційному періоді.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані експериментальні і
концептуальні результати дозволять прогнозувати наслідки дії різних за
своєю природою екстремальних для біологічних об’єктів чинників та
розробляти методи і методики терапевтичного впливу адаптуючих доз
чинників, на основі їх прямих (адаптуючих, профілактичних) ефектів.

Встановлені надклітинні механізми радіоадаптивної відповіді рослинних
об’єктів дозволяють суттєво розширити діапазон радіоадаптуючих (і
взагалі адаптуючих) доз, що, в свою чергу, означатиме створення
можливостей для більш повної реалізації потенціалу онтогенетичної
(епігенетичної) адаптації.

На основі даних про можливість керування (зокрема підсилення) процесом
нагромадження радіонуклідів рослинними структурами запропоновано новий
метод очищення водних середовищ, забруднених радіонуклідами, заснований
на використанні значної поглинальної здатності кореневої системи
наземних рослин в умовах водної культури. Запропонований спосіб був
випробуваний у лабораторних умовах і в умовах натурного експерименту в
10-км зоні ЧАЕС. Метод виявився ефективним для очищення води від
радіостронцію і радіоцезію. Показана ефективність відповідно
адаптованого методу для деконтамінації радіонуклідних забруднень
ґрунтів.

Розкриття механізмів стійкості біологічних об’єктів може бути основою
при побудові загальної теорії їх онтогенезу, в створенні концептуальної
або математичної моделі їх функціонування в нормальних і екстремальних
умовах. Окрім цього, вирішення проблеми стійкості різних
структурно-функціональних рівнів організації біосистем матиме і
загальнобіологічне значення, оскільки в ній сконцентровані практично всі
основні питання фізіології, біохімії, молекулярної біології та інших
біологічних дисциплін – проблеми онтогенезу (морфо- і функціогенезу),
старіння, канцерогенезу, регуляції генної і епігеномної активності тощо.

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є розробка
концепції проведення наукових досліджень, формулювання мети роботи,
аналіз літературних даних з цього питання, збір експериментального
матеріалу, його обробка і узагальнення отриманих результатів
формулювання висновків, написання наукових публікацій за темою
дисертаційної роботи. Впродовж 1987-2006 рр. здобувач здійснив низку
польових експериментів на експериментальних радіоекологічних полігонах в
Зоні відчуження ЧАЕС. У наукових працях, опублікованих у співавторстві,
дисертантом представлені експериментальні результати власних досліджень,
їх математичне опрацювання, за участю співавторів зроблено теоретичний
аналіз.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи були представлені
на:

Всесоюзной конференции “Культура клеток растений, III Всесоюзная
конференция” (Абовян, 1979); Первой Всесоюзной конференции по с.-х.
радиологии (Обнинск, 1979); Всесоюзной конференции “Биологические
аспекты изучения рационального использования животного и растительного
мира” (Рига, 1981); Второй Всесоюзной конференции по прикладной
радиобиологии (Киев, 1985); Первом Всесоюзном радиобиологическом съезде
(Москва, 1989); Annual Meeting of International Union of Radioecology
and Workshop on “Microbial Aspects in Radioecological Research” (Udine,
Italy, 1993); 3-м съезде по радиационным исследованиям (радиобиология,
радиоэкология, радиационная безопасность) (Москва, 1997);
Науково-практичній конференції з радіаційної гігієни (радіаційна
гігієна, радіоекологія, радіобіологія, радіаційна медицина) (Київ,
2000); International Conference “Modern Problems of Radiobiology,
Radioecology and Eevolution”, dedicated to centurary of N. W.
Timofeeff-Ressovsky (Dubna, Russia, 2000); 4-м съезде по радиационным
исследованиям (радиобиология, радиоэкология, радиационная безопасность)
(Москва, 2001); NATO Advanced Research Workshop “Ecological
standardization and equidosimetry for radioecology and environmental
ecology” (Kiev, 2002); 3-му з’їзді з радіаційних досліджень
(радіобіологія, радіоекологія) (Київ, 2003); Міжнародній
науково-практичній конференції “Екологічна безпека об’єктів
господарської діяльності” (Миколаїв, 2004); 33rd Annual Meeting of
European Society for Radiation Biology – European Radiation Research
2004 (Budapest, Hungary, 2004); Науково-практичній конференції
“Парадигми сучасної радіобіології. Радіаційний захист персоналу об’єктів
атомної енергетики” (Київ – Чорнобиль, 2004); Міжнародній конференції
“Радіобіологічні ефекти: ризики, мінімізація, прогноз” (Київ, 2005);
Междкнародной конференции “Радиоактивность после ядерних взрывов и
аварий” (Москва, 2005); 5-м съезде по радиационным исследованиям
(радиобиология, радиоэкология, радиационная безопасность) (Москва,
2006); Міжнародній науково-практична конференції “Ольвійській форум
2006: Пріоритети України в геополітичному просторі” (Ялта, 2006); 35-ій
щорічній конференції Європейського суспільства з радіаційних досліджень
та 4-ій конференції радіобіологічного товариства України (Київ, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 47 роботи, з яких 23
роботи у виданнях, що визнані ВАК України як фахові.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 337
сторінках друкованого тексту, складається з вступу, огляду літератури,
опису матеріалів і методів досліджень, 4 розділів власних досліджень з
обговоренням і узагальненням отриманих результатів, висновків і списку
використаної літератури. Текст ілюстровано 72 рисунками і 8 таблицями.
Список використаних літературних джерел включає 428 найменувань.

ОСНОВНІЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методИ досліджень

Визначення ростових характеристик проростків, що піддавалися
різноманітним стресуючим впливам. Основні дослідження здійснювали на
проростках і насінні різноманітних сортів гороху посівного. Крім того,
досліди проводили на деяких злакових культурах (зокрема, проростках і
насінні кукурудзи і пшениці).

Замочування, пророщування насіння і культивування проростків проводили
на воді з водогону при температурі 22 ( 1 С. До 3-добового віку
проростки знаходились в темряві в кюветах, після чого їх переносили в
умови водної культури і продовжували культивування в кліматичній камері
при освітленості 2286 ( 224 Lx і темносвітловому циклі: 16 год світла +
8 год темряви. Експерименти проводилися на проростках, що були
синхронізовані за частотою появи пагонів і коренів певної довжини.

Найчастіше вживаним методом впливу на досліджувані об’єкти було гостре
гамма-опромінення проростків з допомогою гамма-установки “ИССЛЕДОВАТЕЛЬ”
при потужності від 2,0 до 20 сГр/с. Для дослідів з високими рівнями доз
використовували гамма-установку “УК-250000” з потужністю випромінювання
до 10 Гр/с. Для створення умов дії хронічного опромінення застосовували
або штучно забруднені розчином 137CsCl ґрунти, або використовували
спеціально сконструйоване міні-гамма-поле з радіусом 30 см, у центрі
якого розташовували пробірку з водним розчином 137CsCl. Ще одним методом
створення умов хронічного опромінення було вирощування проростків на
водних розчинах 137CsCl. Поглинуті дози розраховували на підставі даних
щодо поглинальної активності різних частин проростків. Вимірювання
питомої активності рослинного матеріалу здійснювали з допомогою
сцинтіляційного лічильника “1211 RAKBETA”.

Методи роботи з одноклітинними організмами. Дослідження радіобіологічних
реакцій одноклітинних об’єктів проводили на культурі кишкової палички
Escherichia coli JM 101 та культурі синьо-зеленої водорості Anabaena
cylindrica. Бактерії вирощували на середовищі LB. Для оцінки дії
гострого гамма-випромінювання на бактерії водну суспензію 24-год
культури бактерій опромінювали на установці “ИССЛЕДОВАТЕЛЬ ” в діапазоні
доз від 0,63 до 100 Гр при потужності дози 4,0 сГр/с. Виживаність
опромінених бактерій оцінювали методом макроколоній.

Культуру Anabaena cylindrica, вирощену на середовищі Дрью, опромінювали
в дозах 4000 Гр при потужності 0,08 Гр/с і висівали на непоживний агар.
Через добу після опромінення під мікроскопом проглядали препарати,
фіксуючи в них інтерфазно (метаболічно) загиблі клітини.

Метод визначення залишкової радіоактивності. Розроблена оригінальна
методика, що дозволила визначати поточний стан рослин та їх окремих
органів в нормі і при дії різноманітних стресорів. Ідея методу полягає в
тому, щоб використовувати ізотоп 137Cs для визначення сорбційної
активності рослинних об’єктів за часткою (відсотком) радіоактивності,
яка залишається в культуральному середовищі після інкубації в ньому
проростків. Експериментальною підставою цього методу були встановлені
факти прямого зв’язку стану рослинного об’єкту з його поглинальною
здатністю (Костюк, Міхєєв, Гродзинський, Кутлахмедов, 1993).

Проростки розміщували в 0,5 л судинах з радіоактивним культуральним
середовищем, питома активність якого по 137Cs складала 400 кБк/л.
Періодично відбирали проби води. Активність визначали на сцинтиляційному
лічильнику “1211 RACKBETA”.

Вивчали також вертикальний розподіл 137Cs i 90Sr по довжині головного
коріння. З цією метою після 5 діб інкубації проростків гороху у водному
розчині солей радіоцезію (137CsCl) і радіостронцію (90SrNО3) з питомою
активністю відповідно 296 і 1700 кБк/л, головне коріння розрізали по
всій довжині на 5-мм сегменти, зважували і вимірювали сумарну активність
кожного сегменту. Одержані оцінки поглинальної активності далі
використовували для побудови дозових і часових залежностей. Обчислення
поглинених доз здійснювали за формулою, запропонованою О.О. Моїсєєвим і
В.І. Івановим (1990).

Зразки радіоактивних ґрунтів і рослин аналізували на гамма-спектрометрі
АМА-ОЗФ з детектором ДГДК-100 В-3.

Методи визначення характеристик апікальних меристем коріння проростків.
Відбирали зразки кореневих апексів, в яких за стандартною методикою
визначали мітотичну активність меристематичних клітин (Паушева,1988). В
кожному препараті підраховували 500–600 клітин і визначали відсоток
клітин, що діляться – мітотичний індекс (МІ).

У експериментах з дослідження радіомодифікуючої ролі декапітації
головного коріння, по-перше, визначали МІ клітин апікальних меристем
бічного коріння (АМБК) і, по-друге. визначали розмір клітин АМБК та їх
геометричний об’єм. Тимчасові препарати, одержані за описаною вище
методикою, після підрахунку МІ фотографували під мікроскопом за
допомогою цифрової фотокамери. Застосувавши програму для кількісного
аналізу комп’ютерних зображень, визначали лінійні розміри клітин. Об’єм
АМБК визначали з допомогою фарбування метиленовим синім і вимірювання за
допомогою окуляр-мікрометра довжини меристематичної зони, її мінімальний
і максимальний радіуси. Далі, використовували формулу для розрахунку
об’єму зрізаного конуса: V = h • р (R2 + Rr + r2) /3, де: h – висота
конуса, R – великий радіус, r – малий радіус.

Методи математичного планування експерименту. Окрім комплексу
стандартних методів графічної, математичної і статистичної обробки
отриманих даних, застосували один з методів математичного планування
експерименту, а саме метод повного факторного експерименту (ПФЕ).

Реалізація процедури ПФЕ зводиться до знаходження числових значень
регресійного рівняння, що описує зв’язок параметрів відгуку системи з
діючими чинниками. У загальному вигляді це рівняння можна записати так:

n
n

Y = B0 +УBiXi, + УBijXij + …

i=1
i,j=1

де Xi,Xj, – змінні (чинники, фактори), Bi,Bj – коефіцієнти регресії при
відповідних змінних. Коефіцієнти регресії дозволяють кількісно оцінити
як незалежний внесок кожного чинника, так і ефекти їх сумісної дії.
Експеримент, в якому реалізуються всі можливі поєднання рівнів чинників,
називається повним факторним експериментом.

Експериментальні схеми вивчення радіоадаптивної відповіді. В більшості
випадків вивчення радіоадативної відповіді використано загальноприйняту
методику, коли об’єкт підпадає під модифікуючий вплив в певній дозі
діючого чинника і через певний часовий інтервал (Дt) застосовується
тест-опромінення (дест-доза) з метою визначення спрямованості і ступеня
зміни вихідного стану радіорезистентності об’єкта, що вивчається. У
наших дослідах Дt варіював від декількох годин до декількох діб, що було
обумовлено необхідністю індукції різних типів механізмів радіоадаптивної
відповіді. Зокрема, передбачалось, що при годинних інтервалах між
адаптуючою дозою (АД) і тестуючою дозою (ТД) будуть індукуватись
сублітинні (наприклад, репараційні) механізми радіоадаптації, а при
добових – надклітинні. Ще однією особливістю наших експериментів було
те, що при застосуванні адаптуючої дози на сухе насіння, вона
перевищувала тестуючу дозу, яка застосовувалася по відношенню до
проростків.

Результати досліджень та їх обговорення

Стимуляція як основа адаптуючої дії факторів.

Феноменологія стимулюючої дії гострого гамма-опромінювання. Розглянемо
спочатку прояви стимулюючої (гормезисної) дії іонізуючого
випромінювання, звертаючи більш детально увагу на явище радіаційного
гормезису. Логічно було почати дослідження радіаційних гормезисних
ефектів на простих біологічних об’єктах. Ми вибрали для цього E. coli як
одноклітинний організм, добре вивчений в радіобіологічному відношенні.
Ефект радіостимуляції спостерігали для дози опромінювання 0,6 Гр (рис.
1). Видно, що ефект стимуляції був тимчасовим (транзитивним) і починався
з деякого інгібування проліферативної активності, що дає підставу
розглядати його як результат гіперкомпенсаторного

Рис. 1. Динаміка числа клітин E. coli, які були опромінені в дозі 0,6 Гр

процесу, тобто процесу, якому передують певні радіаційно-стимульовані
інгібувальні (в окремому випадку деградаційні) процеси.

Щоб проілюструвати думку про різноманіття форм прояву гормезисного
ефекту у рослинних об’єктів і для демонстрації складної картини розвитку
цього процесу в часі були проведені експерименти щодо дослідження
радіоадаптивної відповіді при опромінюванні насіння гороху. Результати
цих досліджень представлені на рис. 2.

Рис. 2. Динаміка довжини головного кореня проростків при дії гострого
гамма-опромінення насіння гороху в дозі 10 Гр на

Зрозуміло, ефект опромінювання значною мірою залежить від стану
опромінюваного об’єкту, про що свідчать результати, представлені на рис.
3.

Для ілюстрації різноманіття радіогормезисних ефектів наводимо дані рис.
4 з яких видно, що можлива одночасна різноспрямованість дії
опромінювання, коли суттєва радіаційна стимуляція (радіогормезис)
спостерігається лише за деякими параметрами.

Рис. 3. Залежність довжини головного кореня тридобових проростків
гороху від дози гострого гамма-опромінення насіння після різних термінів
їх намочування Рис. 4. Вплив опромінення проростків гороху у віці 7 діб
на утворення коренів у ізольованих відразу після опромінення стебел

Вплив випромінювання від інкорпорованих радіонуклідів на ростові
характеристики проростків гороху. Прояв гормезисної дії іонізуючого
випромінювання можливий не тільки при зовнішньому, але і при
внутрішньому випромінюванні від інкорпорованих в біологічні тканини
радіоізотопів. Дане явище було вивчене нами в дослідах з солями 90Sr і
137Cs, вибір яких був зумовлений тим, що вони є основними
дозоутворюючими радіонуклідами у післячорнобильському періоді.

Дію інкорпорованих радіонуклідів на ростову активність органів рослин
вивчали в умовах водної культури проростків гороху і кукурудзи. Динаміка
цього процесу представлена на рис. 5-7. Видно чіткі ефекти стимуляції
росту коріння і стебел. Для відносно малих питомих активностей піки
стимуляції виявлялися пізніше, ніж для більш високих активностей.

Рис. 5. Вплив 137CsCl на швидкість росту коренів проростків гороху в
умовах водної культури Рис. 6. Вплив 137CsCl на швидкість росту стебел
проростків гороху в умовах водної культури

При високих питомих радіоактивностях 137Cs (1,5Ч106 та 2,1Ч106 Бк/л)
криві швидкості росту коріння втрачали коливальний характер і набували
форму, характерну для кривих, що отримують при гострому зовнішньому
гамма-опромінюванні в інгібуючих дозах. Проте криві, одержані в
експериментах з радіонуклідами, характеризуються значним піком
стимуляції в перші дні інкубації проростків в присутності радіонуклідів.
Лише на 4-5 добу швидкість росту в досліді різко знижувалася, практично
досягаючи нульових значень на 8-10 добу і далі не відновлювалася.
Ймовірно, що в ході інкубації проростків формування поглиненої дози, що
призводить до загибелі меристематичних клітин, розтягнуте в часі і
залежить від початкової питомої активності розчину. Проростки, фактично,
поступово по мірі накопичення радіонуклідів проходять весь діючий
дозовий діапазон, починаючи від нейтральних доз, через, ті, що
стимулюють (гормезисні), і закінчуючи дозами, що інгібують і нарешті –
летальними.

Рис. 7. Вплив 90SrNO3 на швидкість росту коріння гороху в умовах водної
культури

Результати вивчення накопичення 137Cs в корінні і стеблах проростків,
свідчать, що з підвищенням питомої активності розчину зростає питома
активність коріння і стебел проростків (див. табл. 1), і, отже, зростає
дозове навантаження на них.

Слід також відзначити достатньо високі коефіцієнти накопичення 137Cs
стеблами і особливо корінням проростків.

Істотна відмінність в реакції коренів і стебел, мабуть, була обумовлена
тим, що ці органи характеризуються різними значеннями коефіцієнтів
накопичення (КН) 137Cs. В табл. 1 можна бачити, що КН 137Cs коренями
коливається від 400 до 1000, а стеблами – від 50 до 90, тобто на порядок
менше.

Таблиця 1

Питома активність коріння і стебел проростків гороху залежно від
початкової питомої активності водного розчину 137CsCl

Питома активність радіонукліда в середовищі, Бк/л Питома активність
стебел, Бк/кг Коефіцієнт накопичення в стеблах Питома активність,
коріння, Бк/кг Коефіцієнт накопичення в корінні

3,8 Ч102 5,7 Ч104 150 3,2 Ч105 842

1,6 Ч103 1,1 Ч105 69 1,2 Ч106 750

3,2 Ч103 2,5 Ч105 78 1,8 Ч106 563

1,5 Ч104 1,0 Ч106 69 9,2 Ч106 613

3,1 Ч104 2,2 Ч106 71 1,7 Ч107 548

1,6 Ч105 1,2 Ч107 75 9,7 Ч107 606

3,9 Ч105 2,5 Ч107 64 1,6 Ч108 410

1,5 Ч106 9,0 Ч107 60 1,0 Ч109 667

2,1 Ч106 2,0 Ч108 95 2,2 Ч109 1048

При таких відмінностях цілком зрозуміло, чому корені ушкоджуються значно
більше, ніж стебла. Динаміка накопичення 137Cs для коренями і стеблами
представлена на рис. 8 і 9.

Видно, по-перше, що рівень накопичення радіоцезію в стебловій частині
майже на два порядки нижчий, ніж в кореневій , по-друге, рівень питомої
активності в стеблах з часом подібно кореневій системі також
зменшується, і, нарешті, по-третє, ймовірно, (і це надалі підтвердилося)
апікальна меристема коріння насправді піддається ще більш високим
дозовим навантаженням внаслідок високого рівня гетерогенності
накопичення радіоцезію в його тканинах з переважною локалізацією 137Cs в
меристематичній зоні.

Рис. 8. Динаміка питомої радіоактивності коренів проростків гороху, що
ростуть на водному розчині 137CsСl Рис. 9. Динаміка питомої
радіоактивності стебел проростків гороху, що ростуть на водному розчині
137CsСl

Криві швидкості росту органів проростків гороху при вирощуванні їх на
розчинах 90SrNO3 (рис. 8) в цілому подібні до кривих, що описують
реакцію органів проростків при вирощуванні їх на розчинах 137CsСl. Проте
присутність 90Sr позначається на рості коріння при значно вищих (на два
порядки) питомих радіоактивностях, ніж 137Cs. Найвірогідніше причина
відмінності ізоефективних питомих активностей цих радіонуклідів полягає
у тому, що КН 137Cs і 90Sr суттєво відрізняються. Для 137Cs вони мають
значення, як ми вже вказували, від 400 до 800, а для 90Sr – від 5 до 6.
Інакше кажучи, різниця в радіобіологічній ефективності (по стимуляції та
по інгібуванню) 137Cs і 90Sr повністю співпадає з різницею в рівнях їх
накопичення відповідними рослинними тканинами.

Вертикальний розподіл 137Cs і 90Sr в головному корені проростків у
водній і ґрунтовій культурах. При питомій активності розчинів від 1480
до 2220 кБк/л через тиждень інкубації рослин спостерігали повну
зупинку росту коріння. Розрахунок поглинених доз від зовнішнього
опромінення і опромінення від інкорпорованих радіонуклідів, базувався на
припущенні про рівномірний розподіл 137Cs в зонах головного кореня.
Проте розраховане значення сумарної поглиненої дози, накопиченої за час
інкубації рослин (7 діб) склало близько 1 Гр, що ніяк не відповідало
інгібуючій дії на меристему. В кращому разі це могло викликати
стимуляцію росту (яку ми, втім, спостерігали), але яка не могла при
такій дозі завершитися загибеллю апекса головного кореня. Порівнюючи
дані цих експериментів з результатами вивчення дії гострого опромінення,
ми припустили наявність гетерогенності вертикального розподілу 137Cs в
головному корені з переважною його концентрацією в меристематичній зоні.

Результати даної серії експериментів представлені на рис. 10. Видно
різку нерівномірність розподілу 137Cs по довжині головного кореня.
Найбільшу питому активність має перший сегмент, в якому розташована
меристематична зона.

Рис. 10. Питома активність 137Cs в 5-мм сегментах головного кореня
проростків кукурудзи і гороху. Примітка: наведені типові результати

Встановлено, що апікальна частина кореня завдовжки 5 мм, маса сирої
речовини якої складає приблизно 3 % від маси всього кореня (на 5-6-у
добу вирощування) містила до 30 % сумарної активності сорбованого 137Cs.
При середньому коефіцієнті накопичення для всього кореня 800-1000, КН в
апексі, таким чином, досягав десятків тисяч (27000), тобто концентрація
137Cs в апікальній частині і, особливо, в меристематичній зоні (КН
39000) більш ніж на порядок вища середньої концентрації радіонукліда в
корені, а значить і поглинені дози випромінювання від інкорпорованого
137Cs більше передбачуваного рівня, як мінімум, в 10 разів. Така доза є
вже достатньо високою, щоб викликати необернене припинення ростових
процесів. На рис. 11. представлена динаміка поглиненої дози від
зовнішнього і внутрішнього опромінення, що підтверджує наше припущення.

Таким чином, встановлена гетерогенність розподілу 137Cs дозволила
пояснити летальну дію інкорпорованих в тканині коріння радіонуклідів.

Окрім експериментів з 137Cs дослідження були проведені і з 90Sr. Ефект
необерненого пригнічення ростової активності кореня був одержаний при
питомих радіоактивностях 90Sr, які більш ніж на два порядки перевищували
відповідні активності для 137Cs. Пояснення цьому факту ми знайшли,
проаналізувавши розподіл 90Sr уздовж головного кореня. На рис. 12.
видно, що 90Sr концентрується переважно в зонах розтягування і
диференціації клітин, що і зумовлює, зрештою, істотно менші дозові
навантаження на меристематичну зону апікальної частини кореня.

Рис. 11. Динаміка поглинутої дози в 5-мм апексі головного кореня
проростків гороху, вирощуваних на водному розчині 137CsСl з початковою
питомою радіоактивністю 1,7 МБк/л Рис. 12. Питома радіоактивність 90Sr в
5-мм відрізках головного кореня проростків гороху, % від питомої
активності апікального 5-мм відрізка

Для того щоб переконатися чи поширюються встановлені закономірності
розподілу радіонуклідів і на інші умови культивування рослин, була
проведена серія дослідів щодо вирощування проростків гороху на ґрунті,
що був привезен з 30-км зони ЧАЕС та мав рівень забруднення цезієм-137
15 кБк/кг.

Рис. 13. Питома радіоактивність 137Cs в кореневих сегментах проростків,
вирощених на водному розчині 137CsCl і на ґрунті, забрудненого
радіонуклідами, % від активності 1-го апікального сегменту. Примітка:
наведені типові результати

Результати цього досліду представлені на рис. 13. Спостерігався схожий
характер розподілу радіонуклідів уздовж довжини головного кореня, як у
водній культурі, так і в ґрунтовій. В апікальній частині кореня КН 137Cs
за 72 год інкубації в даних умовах склав 200, а питома активність – 3,5
МБк/кг. За цей же період (відносно короткий порівняно з максимально
можливою тривалістю вегетаційного періоду) доза, накопичена апікальною
частиною в умовах ґрунтової культури склала 0,02 Гр (у розчині за цей же
період – 9,2 Гр). Дана обставина ще раз вказує на важливу роль
гетерогенності накопичення радіонуклідів різними біологічними
структурами і на необхідність врахування її при оцінці поглинених доз,
які можуть виявитися досить далекими від “малих доз”.

Популяційно-організменний рівень гормезисних ефектів. Модифікація
здатності рослин накопичувати радіонукліди за допомогою модифікації
густини вирощування рослин і передпосівного гострого гамма-опромінення
насіння виявилася ще одним ефективним способом отримання гормезисних і
радіогормезисних ефектів. Вибір цих чинників був не випадковим, оскільки
крім того, що їх ефекти представляли самостійний інтерес з погляду
вивчення явища гормезису і заснованої на ній адаптації, вони могли бути
засобом управління накопичення радіонуклідів та/або важких металів при
вирішенні задачі очищення ґрунтів, що забруднені радіонуклідами та/або
важкими металами з допомогою рослин – задачі фіторемедіації.

Насіння озимого жита і озимої пшениці опромінювали в дозах від 5 до 150
Гр і висівали на ділянках радіоекологічного полігону-стаціонару в 10-км
зоні відчуження ЧАЕС. Аналіз зразків, відібраних через місяць вегетації
рослин, дозволив встановити збільшення сумарного виносу 137Cs рослинами
(майже в півтора рази) після опромінення насіння жита в дозі 5 Гр, що
корелювало з приблизно таким же збільшенням надземної маси рослин (рис.
14.). При великих дозах збільшення сумарного виносу 137Cs обумовлене
переважно підвищенням питомої активності стеблової частини рослин.
Аналогічні результати одержані в дослідах з пшеницею.

Рис. 14. Вплив передпосівного гострого гамма-опромінення насіння
озимого жита на питому радіоактивність 137Cs, сумарну радіоактивність
137Cs і масу надземної частини рослин Рис. 15. Вплив щільності
вирощування рослин гороху на їх ростові характеристики і параметри
накопичення 137Cs

У вегетаційних дослідах з горохом вивчали вплив щільності висіву насіння
і відповідно щільності розміщення рослин під час вегетації на поглинання
радіонуклідів з ґрунту. У дослідах використовували грунт з 10-км зони
відчуження ЧАЕС. Визначали середню масу однієї рослини в судині,
загальну масу рослин в судині, сумарну і питому активність 137Cs.

Одержані дані представлені на рис. 15. Чітко виявляється прямо
пропорційна залежність сумарної маси рослин від щільності їх
вирощування, а середньої маси однієї рослини – обернено пропорційна.
Сумарна радіоактивність рослин, починаючи з густини 5 рослин на судину,
зростала аж до максимальної густини, перевищивши контрольне значення
майже в 5,5 рази. Залежність питомої активності рослин від густини мала
складніший характер, але все ж таки при великій густині перевищувала
контрольний рівень в 1,5 – 2 рази.

Таким чином, показано, що модифікація (в даному випадку стимуляція)
ростової активності рослин істотно впливає на їх накопичувальну
здатність по відношенню до радіонуклідів. Даний результат представляє ще
і той інтерес, що стимуляція, фактично, одержана завдяки модифікації
біологічного фактора – щільності вирощування рослин.

На основі отриманих даних щодо можливості модифікувати нагромаджувальну
здатність росин було розроблено технологію фітодезактивації грунтів та
водоймищ, що забруднені радіонуклідами.

2. Радіоадаптивна відповідь та її зв’язок з фазами перехідного процесу.

Дослідження стану радіоадаптованості рослин за допомогою методу
визначення залишкової радіоактивності. Наведемо деякі експериментальні
докази існування явища радіоаптованості у рослин, звертаючи увагу на
його фазність і скороминущий (транзитивний) характер.

Тридобові проростки гороху були розділені на 4 групи і опромінені в
дозах 0 Гр (контроль) 0,5 Гр, 5 Гр і 0,5 Гр (адаптуюча доза) + 5 Гр
(тестуюча доза) з двогодинним інтервалом. У всіх варіантах досліду
вимірювали довжину головного кореня і стебла. Паралельно ставили досліди
за аналогічною схемою, але про реакцію рослин судили за поглинальною
здатністю проростків, яку виявляли за допомогою запропонованого нами
методу залишкової радіоактивності. Якщо криві, які відображають
модифікуючий вплив попереднього опромінення коріння, розташовувалися б
вище кривих, які відображали немодифікований ефект опромінення, то це б
вказувало на наявність радіоадаптивної відповіді.

Опромінювання проростків гороху в дозі 5 Гр (див. рис. 16) приводило до
значного інгібування ростової активності їх коріння. У варіанті з дозою
опромінювання 0,5 Гр спостерігали помітну стимуляцію ростової активності
коріння. Слід особливо відмітити, що цей ефект обумовлено дією такою
дози попереднього опромінення, яка сама по собі є стимулюючою.

При вимірюванні інтенсивності поглинання 137Cs проростками при
опроміненні в дозі 0,5 Гр + 5 Гр на 7-45 год після тест-опромінення було
виявлено інгібуючий ефект (як і у варіанті з дозою 5 Гр) після чого
поглинаюча активність коріння відновлювалася і навіть перевищувала
контрольний рівень (рис. 17) за рахунок надвідновлення.

Рис. 16. Динаміка довжини головного кореня проростків гороху в
пострадіаційному періоді Рис. 17. Динаміка поглинаючої здатності
головного кореня проростків гороху по відношенню до 137Cs після гострого
гамма-опромінення за різними схемами

Оскільки в цьому випадку як контроль виступав варіант гострого
тест-опромінення (5 Гр), то цей факт вказує на радіоадаптивну відповідь
коріння опромінених проростків, що виявляється по параметру поглинальної
активності коріння.

Таким чином, здійснюючи порівняльну оцінку ефективності методу
визначення залишкової радіоактивності і ефективності методу реєстрації
ростової активності проростків ми виявили, що результати, одержані цими
двома методами на 2-3 добу після опромінення достатньо добре
співпадають. Це свідчить про доцільність і ефективність використання
методу залишкової радіоактивності.

Рівень радіоадаптованості на різних фазах реакцій (перехідного процесу),
що індуковані разовим гамма-випромінюванням. Якщо враховувати
структурованість перехідного процесу і, насамперед, його багатофазність,
логічно було задатися питанням про відношення певних фаз цього процесу
при дії іонізуючого опромінювання до радіоадаптивної відповіді. Інакше
кажучи, необхідно було знайти, насамперед, таку фазу дії чинника, коли
модифікація радіорезистентності здійснюється у напрямку її підвищення. З
цією метою вивчали зміну радіостійкості проростків, одержаних з
опроміненого насіння гороху. Ідея експериментів полягала в тому, щоб з
інтервалом в добу в процесі пророщування насіння опромінювати проростки,
що з них виростають, тест-дозою 6 Гр. Опроміненню піддавалися контрольні
проростки, отримані з неопроміненого насіння, і проростки, отримані з
опроміненого в дозі 20 Гр сухого насіння. Таким чином, ми мали нагоду
тестувати фази реакції проростків, які були отримані з попередньо
опроміненого насіння.

Дані, представлені на рис. 18, свідчать, що тест-дозою охоплені як фази
інгібування, так і фази стимулювання ростової активності.
Тест-опромінення в дозі 6 Гр виявило:

D

l

a

-

j

?

@

B

D

D

p

“th

&

j

¬

–l ”:

¤

?

©kdr

?ереднього опромінення – 3 доба інкубації проростків; г) що застосування
тест-дози на 4 добу інкубації призводило до дезадаптації; д) скороминущу
радіоадаптацію при опроміненні тест-дозою на 5 добу інкубації.

Рис. 18. Динаміка довжини головного кореня проростків гороху сорту
Ароніс після різних режимів опромінення. Стрілками показано час
застосування тест-опромінення в дозі 6 Гр

Примітка: наведені типові результати

Таким чином, продемонстрована чітка ритмічність стійкості кореневої
системи проростків, обумовлена попереднім опроміненням насіння. З цієї
точки зору, очевидно, що адаптуюча дія не може бути абсолютно адаптуючою
в часі і за всіма можливими параметрами. Як випливає з представлених
даних, радіоадаптація пов’язана з фазою гіперкомпенсації.

3. Результати вивчення надклітинних механізмів радіоадаптації. Роль
проліферативної активності меристематичних клітин у забезпеченні
радіоадаптивної відповіді рослин. Очевидно, що існує ряд
структурно-функціональних рівнів, на яких реалізується радіомодифікуючий
вплив. Наприклад, окрім стимульованої системи ферментативної репарації,
що забезпечує підвищену ефективність відновлення пошкоджень ДНК,
стимульованої системи синтезу шокових білків тощо, ймовірно, у рослинних
об’єктів існує можливість модифікувати проліферативні і регенераційні
процеси з метою забезпечення їх адаптації до дії зовнішніх і внутрішніх
інгібуючих чинників.

Досліджували роль стимуляції клітинної проліферації в забезпеченні
адаптивної відповіді рослин, яка була зумовлена випромінюванням від
інкорпорованих в їх тканини 137Cs. З цією метою порівнювали
радіостійкість проростків гороху з модифікованою (посиленою або
пригніченою) проліферативною активністю клітин апікальної меристеми
головного кореня. При цьому виходили з припущення про те, що існують
дози хронічного опромінення, що підвищують радіостійкість критичних
тканин рослин, тобто такі дози, які індукують адаптивну відповідь шляхом
стимуляції проліферативної активності меристематичних клітин.

Характеристика ростової реакції головного коріння проростків на хронічне
опромінення представлена на рис. 19. Видно, що протягом перших трьох діб
експонування проростків спостерігається стимуляція росту головного
кореня. Разом із стимуляцією відмічено зростання МІ клітин його
апікальної меристеми, яке продовжувалось до 4-ої доби.

Протягом перших 5-ти діб інкубації проростків в умовах дії хронічного
опромінення з інтервалом в добу контрольні і дослідні варіанти
проростків піддавали дії тест-опромінення в дозі 6 Гр і переносили їх на
воду без 137CsCl. Результати спостереження за динамікою ростової
активності проростків представлені на рис. 20, де видно, що інкубація
проростків протягом перших трьох діб в присутності 137CsCl зумовила
суттєве підвищення радіорезистентності, тобто спостерігалась
радіоадаптивна відповідь.

Чи могли накопичені від інкорпорованого в тканині коріння 137Cs дози
значно вплинути на рівень клітинної проліферації його апікальної
меристеми? Як показав аналіз посегментного розподілу 137Cs в головному
корені (див. розділ 1) більше 20 % сумарної активності 137Cs в головному
корені зосереджено в першому сегменті кореня завдовжки 5 мм, тобто там,
де знаходиться апікальна меристема кореня. Такого рівня нагромадження
137Cs було достатньо, що забезпечити радіостимуляційний і, значить,
радіоадаптаційний вплив (див. також рис. 11).

Рис. 19. Вплив вирощування проростків гороху на розчині хлористого
137СsCl з питомою радіоактивністю 2,2 МБк/л на швидкість росту
головного кореня і мітотичний індекс клітин кореневої меристеми Рис. 20.
Залежність максимального радіоадаптуючого ефекту коренів від часу
інкубації проростків в умовах хронічного опромінення, зумовлене
інкорпорованим в меристематичні тканини коренів 137Cs

Таким чином, разом з можливим впливом хронічного опромінення на рівень
активності репараційних систем, спостерігається стимуляція
проліферативної активності меристематичних клітин, наслідком чого може
бути зміна структури їх популяції. Зокрема, збільшення в меристемі
частки клітин, що знаходяться в більш радіорезистентному стані (у
S-фазі, наприклад), здатне забезпечити більш високий рівень
радіорезистентності всієї меристеми і, зрештою, більшу стійкість
ростового процесу головного кореня.

Вивчення регенераційних механізмів радіоадаптації. Очевидно, що ідею
існування стимульованих/індуцибельних систем відновлення можна
розповсюдити на інші рівні структурно-функціональної інтеграції –
органний, рівень організму і інші рівні, на яких відповідні механізми
здатні за певних умов забезпечити радіоадаптивну відповідь. Для
останньої, як ми відзначали вище, необхідною умовою є проходження
гіперкомпенсаторної фази під впливом адаптуючого фактору. Прикладом
гіперкомпенсаторних процесів на рівні окремих органів рослини може
служити прискорене утворення бічного коріння після механічного або
радіаційного зняття апікального домінування апекса головного коріння.

Головна задача, яка розв’язувалася за допомогою описуваних нижче
експериментів – визначити роль регенерації як одного з можливих
механізмів радіоадаптації.

В попередніх експериментах визначили стимулюючу “дозу” декапітації, яка
за нашим припущенням була аналогічна радіоадаптуючій дозі. Було
з’ясовано, що найбільш ефективною дозою декапітації з т. з. стимуляції
кількості бічного коріння, їх сумарної довжини і сумарної маси сухої
речовини є видалення апікальної частини коріння завдовжки не більш 20
мм. Видалення більш довгих ділянок пригнічувало утворення бічного
коріння за вказаними параметрами.

Динаміка параметрів утворення бічного коріння, що стимульовано
декапітацією, є типовим коливальним затухаючим процесом (рис. 21).
Беручи до уваги вивчення механізму радіоадаптивної відповіді, нас
найбільше цікавив стимуляційний пік, який за нашим припущенням повинен
співпадати по часовій шкалі з піком радіорезистентності
(радіоадаптованості).

В експериментах були сформовані 4 групи рослин: 1 – контрольні рослини;
2 – декапітовані рослини (“адаптуюча доза”); 3 – опромінені в дозі 7 Гр
(тест-доза) контрольні рослини; 4 – опромінені в дозі 7 Гр декапітовані
рослини (“адаптуюча доза” + тест-доза).

На 4 добу після декапітації спостерігали стимуляцію утворення коренів за
параметрами кількості бічних коренів (180 % від контролю), середньої
довжини

Рис. 21. Динаміка сумарної довжини і середньої кількості бічного коріння
після декапітації апекса головного кореня проростків гороху.

бічних коренів (117 %) і сумарної довжини бічних коренів (140 %) і було
прийнято рішення опромінювати відповідні варіанти проростків тест-дозою.
Результати цих експериментів представлені на рис. 22 і 23. Видно, що
опромінювання проростків з декапітованим корінням тест-дозою у момент
стимуляції утворення бічного коріння виявило їх більш високий рівень
радіостійкості в порівнянні з недекапітованим (інтактним) корінням.
Інакше кажучи, декапітація коріння, яка індукувала регенераційний
процес, спричинила радіоадаптуючий ефект.

Виживаність бічних коренів інтактного варіанту склала 45 %, а
декапітованого – 62 %, що однозначно свідчить і по цьому параметру про
більшу радіостійкість (радіоадаптованість) декапітованого варіанту.

Слід особливо відзначити, що тест-вплив здійснювався в мить, коли
коренева система дослідного (адаптованого) варіанту мала більшу
кількість реагуючих елементів (в даному випадку – бічних коренів) і
більші значення рівнів їх параметрів. Інакше кажучи, однією з умов
переходу системи в стан підвищеною радіостійкості є наявність додаткових
елементів (клітин, коренів тощо).

Рис. 22. Динаміка середньої довжини бічних коренів після різних
варіантів обробки. Стрілкою вказаний момент опромінення в дозі 7 Гр
Рис.23. Динаміка маси сухої речовини бічного коріння проростків гороху
після різних схем опромінення. Стрілкою вказаний момент опромінення в
дозі 7 Гр

Аналіз зразків апікальних меристем бічних коренів контрольного і
дослідного варіантів показав, що на момент застосування тестуючого
опромінення МІ клітин меристеми бічного коріння контрольного варіанту
складав 1,5 %, а декапітованого – 3,4 %, тобто майже в 2,3 рази
перевищував контрольне значення. З одержаних даних виходить, що в
модифікованому за допомогою декапітації корінні створюються на певному
етапі цито- і гістологічні умови для підвищення рівня значень ростових
параметрів, зокрема, стимуляції росту.

Вивчення ефективності фракціонування гострого гамма-опромінення
інтактних і декапітованих проростків. Вивчення ефективності
фракціонування гострого гамма-опромінення бічних коренів інтактних і
декапітованих проростків гороху було заплановано з метою визначення
ефективності роботи системи ферментативної репарації в клітинах
апікальних меристем бічних коренів. Передбачалося, що ефективність
репараційного відновлення не буде істотно модифікована у декапітованих
варіантів, а може бути навіть, навпаки, знижена, внаслідок зростання
проліферативної активності, як ми показали вище.

На мал. 24 і 25 представлені результати вивчення ефекту фракціонування
гострого гамма-опромінення., який фіксувався за зміною параметра “маса
сухої речовини бічного коріння” проростків гороху. Видно, що позитивний
вплив фракціонування спостерігається у інтактних проростків. У
декапітованих варіантів ефект фракціонування по цьому параметру значно
менше. Останню обставину можна пояснити прискоренням клітинних поділів,
що мінімізує можливий внесок модифікованої ферментативної репарації в
забезпеченні позитивного радіоадаптуючого ефекту декапітації. Аналогічні
результати одержані і за іншими ростовими параметрами.

Рис. 24. Вплив гострого і фракціонованого гамма-опромінення на середню
довжину бічного коріння інтактних проростків Рис. 25. Вплив гострого і
фракціонованого гамма-опромінення на середню довжину бічного коріння
декапітованих проростків

Таким чином, ми одержали експериментальне підтвердження тому, що у
модифікованих за допомогою декапітації головного коріння проростків на
фоні підвищення радіостійкості, істотно знижена здатність до репарації
сублетальних пошкоджень. Одержані факти дозволяють зробити висновок про
такий механізм радіоадаптивного ефекту декапітації, в якому визначальну
роль виконують надклітинні механізми. Додаткові порівняльні дослідження
цито- і гістологічних параметрів клітин апікальних меристем бічного
коріння інтактних і декапітованих проростків ще раз підтвердили цей
висновок.

Вивчення гістологічних і цитологічних параметрів меристематичної зони
бічного коріння інтактних і декапітованих проростків. Як ми встановили в
модифікованому за допомогою декапітації кореня створюються умови, що
стимулюють його ростові параметри. Ми припустили, що на момент
застосування тест-впливу модифіковані варіанти могли мати суттєво більшу
кількість реагуючих елементів (насамперед, клітин), які здатні
забезпечити підвищений рівень радіорезистентності.

Визначали МІ клітин апікальних меристем бічного коріння (АМБК) інтактних
і декапітованих проростків. На 4-у добу після декапітації МІ
декапітованого варіанту складав 125 % від контрольного. Співставлення
об’ємів АМБК дослідного і контрольного варіантів показало, що перший
складав 114 % від контрольного, що з огляду на однакові розміри клітин
вказаних варіантів, означало наявність істотно більшої кількості клітин
в АМБК декапітованого варіанту.

За рахунок чого при більшій кількості клітин забезпечується більший
рівень радіостійкості (радіоадаптовіаності)? З одного боку, вона може
бути обумовлена більшою вірогідністю збереження мінімально необхідної
кількості клітин для відновлення функцій меристеми (Гудков, 1985), а, з
другого – більша кількість клітин могла забезпечити більш інтенсивні
міжклітинні взаємодії на пострадіаційному етапі відновлення.

4. Вивчення радіотерапевтичної дії декапітації апекса головного кореня.
Існує достатньо великий експериментальний матеріал, який вказує на рівну
ефективність схем типу “модифікуючий фактор – тест-фактор” і
“тест-фактор – модифікуючий фактор”, коли обидва фактора є інгібуючими
(Кузин, 1983). Виходячи з вищесказаного, зроблена спроба перевірити це у
випадку, коли модифікуючим фактором виступає адаптуюча доза.

Результати, представлені на рис. 26, вказують на складну динаміку
значень ростових параметрів бічного коріння декапітованих після тестую
чого опромінення проростків. Неважко бачити значний терапевтичний ефект
декапітації апекса коренів (адаптуюча доза) після тест-опромінення.
Особливо значний позитивний модифікуючий ефект пострадіаційної
декапітації спостерігався за параметром “маса сухої речовини” (223 % від
контрольного рівня). Фактично, у даному випадку ми мали справу з
терапевтичною дією декапітації, яку можна умовно назвати “зворотною
адаптацією”. Подібно прямій (ординарній) адаптації у разі зворотної
адаптації також спостерігається її транзитивний характер, тобто з часом
значення параметрів дослідного варіанту наближаються до відповідних
значень контрольного варіанту.

Декапітація, як виявилося, є не єдиним способом пострадіаційної
позитивної модифікації. Аналогічна “терапевтична” картина спостерігалася
нами в експериментах з проростками квасолі і енотери, коли в ролі
“терапевтичного” впливу виступало теж іонізуюче випромінювання. На рис.
27 і 28. показані саме ці ефекти. Звертає на себе увагу факт співпадіння
кривих, що описують радіоадаптацію, ефект якої отримали за
загальноприйнятою схемою, і “зворотну адаптацію”, ефект якої отримали за
схемою, коли тест-опромінення передує адаптуючій дозі.

Чим можна пояснити “терапевтичний” ефект пострадіаційної декапітації?
Очевидно, що ця процедура якимсь чином впливає на роботу відновлювальних
систем, що забезпечують в пострадіаційному періоді певні рівні
структурно-функціональних параметрів опроміненої рослини. Проте
залишається неясним, які

Рис. 26. Вплив пострадіаційної декапітації головного кореня гостро
опромінених в дозі 6 Гр проростків гороху на ростові параметри бічного
коріння. Стрілкою вказано момент опромінення.

саме відновлювальні системи і яким чином задіяні в такій модифікації.
Можливо, що декапітація викликала тимчасову затримку утворення бічного
коріння, завдяки чому створювались умови для більш повного відновлення.
Не виключено також, що опромінення не впливає на ефект зняття
апікального домінування і він проходить практично так, як у
неопромінених рослин.

Рис. 27. Вплив гострого гамма-опромінення на швидкість росту головного
кореня проростків квасолі Рис. 28. Динаміка ефектів різних схем гострого
гамма-опромінення проростків енотери

Таким чином, можна зробити наступний висновок: незмінність розміру
кліток меристеми, вищий мітотичний індекс її клітин і її більший об’єм,
відсутність ефекту фракціонування дози гострого опромінювання

і збільшення плеча на кривій дозової залежності росту бічного коріння
декапітованих проростків, дозволяє пояснити радіоадаптаційну дію
декапітації головного кореня наявністю додаткового числа реагуючих
елементів. Іншими словами, має місце надклітинний механізм
радіоадаптації в умовах стимуляції клітинно-репопуляційних і
регенераційних процесів.

ВИСНОВКИ

Теоретичною основою роботи є положення щодо можливості визначального
зв’язку стану адаптації біологічних систем зі станом їх стимульованості
та існування багаторівневих механізмів радіоадаптивної відповіді.

Вивчено ефекти гормезисної дії разового та хронічного опромінення з
урахуванням характеру розподілу радіоактивності в критичних тканинах
рослин. Встановлено, що при хронічній дії іонізуючого випромінювання від
інкорпорованих в тканинах радіонуклідів 137Cs і 90Sr, проростки, що
ростуть на радіоактивному розчині, послідовно піддавались впливу
іонізуючого випромінювання від нейтральних доз, через стимулюючі
(гормезисні) їх ріст дози і закінчуючи дозами, що тимчасово пригнічують,
та летальними. Виявлені відмінності (на два порядки) ізоефективних
питомих активностей 137Cs і 90Sr пояснюються різними значеннями
коефіцієнтів накопичення цих радіонуклідів кореневою системою проростків
і різними ділянками кореня, в яких відбувається переважне накопичення
радіоізотопів цезію (у меристематичній зоні кореня) і стронцію (у зоні
розтягування кореня).

Виявлено вертикальну гетерогенність розподілу радіоцезію в головному
корені проростків, що дозволило істотно уточнити величину поглинених
меристемою кореня доз від інкорпорованого радіоцезію. Встановлено також
подібний характер розподілу радіоцезію по зонах кореня проростків, що
культивувались в умовах водної і ґрунтової культур. Встановлено, що
коефіцієнт накопичення радіоцезію в меристематичній зоні може досягати
декількох десятків тисяч одиниць, що вказує на можливість формування
своєрідних біологічних “гарячих частинок” в апікальних кореневих
меристемах.

Встановлено можливість на організменно-популяційному рівні прояву
гормезисних ефектів посилювати (стимулювати) здатність рослин
накопичувати радіонукліди за допомогою варіювання щільності вирощування
рослин, передпосівного гострого гамма-опромінення насіння та обробки
його солями стабільних аналогів радіонуклідів.

На основі даних про можливість керування (зокрема підсилення) процесом
нагромадження радіонуклідів рослинними структурами запропоновано новий
метод очищення водних середовищ, забруднених радіонуклідами, заснований
на використанні значної поглинальної здатності кореневої системи
наземних рослин в умовах водної культури. Запропонований спосіб був
випробуваний у лабораторних умовах і в умовах натурного експерименту в
10-км зоні ЧАЕС. Метод виявився ефективним для очищення води від
радіостронцію і радіоцезію. Показана ефективність відповідно
адаптованого методу для деконтамінації радіонуклідних забруднень
ґрунтів.

Встановлено, що стимуляцію (гормезис) слід розглядати як одну з фаз
реакції біологічного об’єкта на пошкоджуючу дію чинника. Для стимуляції
є характерним транзитивний характер і відносність за параметрами. Фазі
стимуляції передує період інгібування функціональної (ростовою,
проліферативної тощо) активності, що дає підставу розглядати його як
результат надвідновлювального (гіперкомпенсаторного) процесу.

Основним теоретичними положеннями для вивчення стану радіоадаптованості
стало, по-перше, визначення онтогенетичного стресу як процесу і
результату взаємодії біологічного об’єкта з чинником, доза якого
перевищує поріг чутливості/стійкості об’єкта, і що виявляються в
стимуляції/індукції в ньому перехідного процесу, і, по-друге,
встановлення того, що в конкретний момент часу після дії якого-небудь
модифікуючого чинника об’єкт може перебувати в одному з наступних
станів: початковій адаптації (конститутивний рівень адаптованості);
стані адаптивної відповіді; дезадаптації.

Для експериментального вивчення явища радіоадаптації розроблено метод
реєстрації стану біологічних об’єктів в умовах разової або хронічної дії
стресорів – метод визначення залишкової радіоактивності, який базується
на вимірюванні поточної радіоактивності культурального середовища в
процесі інкубації на ньому рослинних об’єктів. Запропонований метод
дозволив оцінити в динаміці інтегральний стан кореневої системи, що була
опромінена в стимулюючих та інгібуючих дозах гамма-випромінювання.

Встановлено, що радіоадаптивна відповідь виявляється в момент, коли під
впливом адаптуючої дози біологічний об’єкт знаходиться в стані
стимуляції (надвідновлення). Виявлено явище радіоадаптації, викликане
неспецифічним чинником, у якості якого була використана гіпертермічна
обробка насіння і яка в певних режимах (дозах) стимулювала ростові
процеси у проростків.

Встановлено зв’язок радіоадаптації із станом стимульованості в
експериментах з опромінюванням проростків з декапітованим корінням.
Застосування тест-опромінення в момент стимуляції утворення бічних
коренів виявило їх суттєво підвищену радіорезистентність в порівнянні з
радіорезистентністю бічного коріння інтактних проростків.

Встановлена подібність динаміки реагування адаптованих (декапітованих) і
неадаптованих (інтактних) рослин на дію іонізуючої радіації підтвердила
припущення про принципову незмінність (неіндукційність, стимульованість)
механізмів реагування адаптованих рослин. У адаптивній відповіді задіяні
ендогенні механізми, які під впливом екзогенних чинників підсилюють або
послабляють свій вплив на кінцевий результат реагування.

Встановлені механізми адаптації, в основі яких лежать гіперкомпенсаторні
процеси, є універсальними для будь-якого рівня інтеграції біологічних
об’єктів. Онтогенетична (фенотипічна, епігенетична) адаптація – це
процес досягнення стану і сам стан біологічного об’єкту, що є фазою
надвідновлення в перехідному процесі, який індукується надпороговим
рівнем дії будь-якого чинника. В цій фазі збільшується рівень початкової
стійкості об’єкта до повторної дії того ж або іншого чинника (перехресна
або множинна адаптація). Параметри онтогенетичної адаптації змінюються в
просторово-часових координатах, і характеризується певною
неспецифічністю до подальших впливів; тривалість онтогенетичної
адаптації визначається тривалістю фази стимуляції (надвідновлення).

Обґрунтовано існування багаторівневої системи відновлення, яка, при
відповідних дозах стрес-фактора, реалізується у вигляді багаторівневої
системи надвідновлення і яка, у свою чергу, є основою багаторівневих
адаптаційних механізмів (репараційних, репопуляційних, регенераційних).
Так, було встановлено визначальну роль стимуляції клітинної проліферації
в забезпеченні адаптивної відповіді рослин при дії хронічного
опромінення (обумовленого інкорпорованими в їх тканинах радіонуклідами)
та регенерації в забезпеченні адаптивної відповіді декапітованих
проростків на дію гострого гамма-випромінювання.

На основі отриманих експериментальних даних про незмінність розміру
клітин меристеми, вищий мітотичний індекс її клітин і її більший об’єм,
відсутність ефекту фракціонування дози гострого опромінення і факт
збільшення плеча на дозовій кривій залежності ростових параметрів бічних
коренів декапітованих проростків зроблено висновок про існування
надклітинних механізмів радіоадаптації в умовах стимуляції
клітинно-репопуляційних і регенераційних процесів, що забезпечують
рослинний об’єкт додатковим числом реагуючих елементів.

Показано існування відносної часової симетричності сумісної дії двох
чинників, один з яких є радіоадаптуючим. Це означає можливість
застосування радіоадаптуючого впливу не тільки як профілактичного
засобу, внаслідок чого підвищується вихідний рівень радіоадаптованості,
але і можливість застосування радіоадаптуючих доз як терапевтичних,
тобто таких, які знижують рівень радіаційного пригнічення при
застосуванні у післярадіаційному періоді.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Антропогенная радионуклидная аномалия и растения: Монография / Д.М.
Гродзинский, К.Д. Коломиец, Ю.А. Кутлахмедов и др. – К: Лыбидь, 1991. –
160 с. (Особисто дисертантом проведені дослідження впливу хронічного
опромінення на ростові і репараційні процеси у рослин, а також
дослідження по науковому обґрунтуванню методів фітодезактивації
забруднених радіонуклідами територій, сформульовані висновки, приймав
участь у написанні глав 3-5).

Віддалені радіобіологічні та радіоекологічні наслідки Чорнобильської
аварії: Монографія / Кутлахмедов О.О., Давидчук В.С. Зезіна Н.В. и др. –
К.: “МЕДЕКОЛ”, Укр. РНВФ “Медицина – Екологія”, 1996. – 208 с. (Особисто
дисертантом сплановані і проведені експериментальні дослідження,
оброблено результати, проведено узагальнення, сформульовані висновки,
приймав участь у написанні гл. 2).

Медико-биологические последствия Чернобыльской аварии: Ч. 1.
Долгосрочные радиоэкологические проблемы Чернобыльской аварии и
контрмеры: Монография / Ю.О. Кутлахмедов., Г.Г. Поликарпов, В.П. Зотов,
Н.В. Зезина, А.Н. Михеев – Киев: МЕДЭКОЛ, 1998. – 172 с. (Особисто
дисертантом проведено підбір літературних даних, зроблено їх
узагальнення, сформульовано висновки до роботи; примав участь у
написанні 1-4 глав).

Медико-биологические последствия Чернобыльской катастрофы: Отдаленные
радиоэкологические и радиобиологические проблемы и анализ эффективности
контрмер по защите био- и экосистем от последствий Чернобыльской
катастрофы (в 2-х частях): Монография / Ю.А. Кутлахмедов, Г.Г.
Поликарпов, В.П. Зотов, Н.В. Зезина, А.Н. Михеев.– Киев: МЕДЭКОЛ, 2000.
– 293 с. (Особисто дисертантом сплановані і проведені експериментальні
дослідження, оброблено результати, проведено узагальнення, сформульовані
висновки, приймав участь у написанні глав 1-4 частини 1 та глав 1-3
частини 2).

Застосування рослинних тест-систем для оцінки комбінованої дії факторів
різної природи / Д.М. Гродзинський, Ю.В. Шиліна, Н.К. Куцоконь та ін. –
К: Фітосоціоцент, 2006. – 60 с. (Особисто дисертантом проведено підбір
літературних даних, їх аналіз та узагальнення, сформульовано висновки до
роботи, написано відповідний розділ монографії).

Методи управління радіоємністю екосистем / Гродзинський Д.М.,
Кутлахмедов Ю.О., Міхєєв О.М. та ін.: Монографія. – К: Фітосоціоцент,
2006. – 172 с. (Особисто дисертантом проведено підбір літературних
даних, їх аналіз та узагальнення, сформульовано висновки до роботи,
приймав участь у написанні розділов 1 та 3).

Михеев А.Н., Голубкова М.Г., Гродзинский Д.М и др. Взаимодействие клеток
в трихоме как Anabaena cylindrica фактор, модифицирующий их реакцию на
гамма-облучение // Доклады АН УССР. – 1988. Сер. Б. – № 6. – С. 72–74.
(Здобувач особисто склав план проведення експериментів, особисто виконав
експериментальні дослідження, взяв участь в обробці та аналізі
результатів, формулюванні висновків і написанні статті).

Михеев А.Н., Савчук С.А. Восстановительные процессы остро облученных
растений в условиях хронического облучения // Радиобиологические аспекты
Чернобыльской аварии. Ч. II Экологические и радиобиологические проблемы.
– Киев, 1989. – С. 96 – 101. (Здобувач особисто склав план проведення
експериментів, особисто виконав експериментальні дослідження, взяв
участь в обробці та аналізі результатів, формулюванні висновків і
написанні статті).

Костюк О.П., Михеев А.Н., Гродзинский Д.М. др. Модификация способности
растений накапливать радионуклиды // Доклады АН Украины. – 1993, № 8. –
С. 162–165. (Особисто дисертантом сплановані і проведені
експериментальні дослідження, оброблено результати, проведено
узагальнення, сформульовані висновки і написано статтю).

Михеев А.Н., Костюк О.П., Зорин В.В. и др. Изучение вертикального
распределения радиоцезия в главном корне водной культуры проростков //
Доклады АН Украины. – 1994, № 2. – С. 175–177. (Особисто дисертантом
сплановані і проведені експериментальні дослідження, оброблено
результати, проведено узагальнення, сформульвані висновки і написано
статтю).

Міхєєв О.М., Костюк О.П., Кутлахмедов Ю.О. та ін. Індукція перехідних
процесів як механізм модифікації нагромаджувальної здатності рослин //
Доповіді АН України. – 1995, № 5. – С. 143–145. (Особисто дисертантом
сплановані і проведені експериментальні дослідження, оброблено
результати, проведено узагальнення, сформульовані висновки і написано
статтю).

Гродзинский Д.М., Душенков С., Михеев А.Н. и др. Ризофильтрация как
способ очистки загрязненных вод от радионуклидов // Доповіді НАНУ. –
1997. – № 8. – С. 189–192. (Особисто дисертантом сплановані і проведені
експериментальні дослідження, оброблено результати, проведено
узагальнення, сформульовані висновки; приймав участь в написанні
статті).

Гродзинский Д.М., Душенков С., Михеев А.Н. и др. Модификация доступности
почвенного цезия-137 для растений // Доповіді НАНУ. – 1997. – № 10. – С.
179–182. (Особисто дисертантом сплановані і проведені експериментальні
дослідження, оброблено результати, проведено узагальнення, сформульовані
висновки; приймав участь в написанні статті).

Костюк А.Н., Михеев А.Н. Проблема фенотипического стресса и адаптации у
растений // Физиология и биохимия культурных растений. – 1997. – Т. 29,
№ 2. – С. 81–92. (Особисто дисертантом проведено підбір літературних
даних, зроблено їх узагальнення, сформульовано висновки до роботи;
приймав участь в написанні статті).

Михеев А.Н., Гуща Н.И., Малиновский Ю.Ю. и др. Роль пролиферативной
активности меристематических клеток в обеспечении радиоадаптивного
ответа растений // Доповіді НАНУ. – 1998. – № 10. – С. 174–177.
(Особисто дисертантом сплановані і проведені експериментальні
дослідження, оброблено результати, проведено узагальнення, сформульвані
висновки, написано статтю).

Михеев А.Н. Гетерогенность распределения 137Cs и 90Sr и обусловленные
ими дозовые нагрузки на критические ткани главного корня проростков //
Радиационная биология. Радиоэкология. – 1999. – Т. 39, вып. 6. – С.
663–666.

Михеев А.Н., Гуща Н.И., Малиновский Ю.Ю. Эпигенетические реакции клеток
на действие ионизирующей радиации // Радиационная биология.
Радиоэкология. – 1999. – Т. 39, вып. 5. – С. 548–556. (Особисто
дисертантом проведено підбір літературних даних, зроблено їх
узагальнення, сформульовано висновки до роботи; написано статтю).

Мiхєєв О.М., Гуща М.I., Шилiна Ю.В. Дослідження структури гіпо- і
гіперкомпенсаторних фаз відповіді рослинних об’єктів на дію
гамма-випромінювання з метою виявлення їх зв’язку зі станом радіо
адаптованості // Вісник Київського Університету. Біологія. – 2000. –
Вип. 32. – С. 47–48. (Особисто дисертантом сплановані і проведені
експериментальні дослідження, оброблено результати, проведено
узагальнення, сформульовані висновки, приймав участь в написанні
статті).

Шиліна Ю., Гуща М., Міхєєв О. Дія гострого гамма-опромінення на
агресивність та виживання бактерій Erwinia carotovora // Науковий вісник
УжНУ. Сер. Біологія. – 2001. – № 10. – С. 150–152. (Особисто
дисертантом сплановані і проведені експериментальні дослідження,
оброблено результати, проведено узагальнення, сформульовані висновки,
приймав участь в написанні статті).

Міхєєв О.Н., Гуща М.І., Шиліна Ю.В Ендогенні та екзогенні фактори
реалізації фенотипічного адаптаційного потенціалу рослин (теоретичні та
експериментальні аспекти) // Фізіологія рослин в Україні на межі
тисячоліть. Т. 2. – Київ, 2002. – С. 82–87. (Особисто дисертантом
проведено підбір літературних даних, їх аналіз та узагальнення,
сформульовано висновки до роботи, приймав участь в написанні статті).

Сорочинський Б.В., Міхєєв О.М., Гродзинський Д.М. Застосування рослинних
технологій для деконтамінації ґрунтів і водних об’єктів, що забруднені
радіонуклідами після Чорнобильської аварії // Фізіологія рослин в
Україні на межі тисячоліть. Т. 2. – Київ, 2002. – С. 107–110. (Особисто
дисертантом сплановані і проведені експериментальні дослідження,
оброблено результати, проведено узагальнення, сформульовані висновки,
приймав участь в написанні статті).

Гродзинський Д.М., Сорочинський Б.В., Михєєв О.М. Рослинні технології
для деконтамінації ґрунтів і води, забруднених радіонуклідами після
Чорнобильської аварії // Науковий вісник Національного аграрного
університету. – 2001. – Вип. 45. – С. 32–40. (Особисто дисертантом
сплановані і проведені експериментальні дослідження, оброблено
результати, проведено узагальнення, сформульовані висновки, приймав
участь в написанні статті).

Міхєєв О., Криворотько В. Рослинні технології для деконтамінації
ґрунтів, забруднених радіонуклідами після Чорнобильської аварії //
Чорнобиль і соціум (випуск сьомий). – К.: Стилос, 2001. – С. 292–300.
(Особисто дисертантом сплановані і проведені експериментальні
дослідження, оброблено результати, проведено узагальнення, сформульовані
висновки, написано статтю).

Шиліна Ю., Гуща М, Міхєєв О. Дія гострого гамма-опромінення на
агресивність та виживання бактерій Erwinia carotovora // Науковий вісник
УжНУ. Сер. Біологія. – 2001 – Вип. 10. – С. 150–152. (Особисто
дисертантом сплановані і проведені експериментальні дослідження,
оброблено результати, проведено узагальнення, сформульовані висновки,
приймав участь у написанні статті).

Міхєєв О.Н., Гуща М.І., Шиліна Ю.В. Зв’язок гіпо- і гіперкомпенсаторних
фаз відповіді рослин на дію гамма-випромінювання зі станом
радіоадаптованості // Фізіологія і біохімія культурних рослин. – 2002.
Т. 34, № 2. – С. 127–131. (Особисто дисертантом сплановані і проведені
експериментальні дослідження, оброблено результати, проведено
узагальнення, сформульовані висновки, приймав участь в написанні
статті).

Шиліна Ю.В., Гродзинський Д.М., Міхєєв О.М. Механізми регуляції
монокарпічного старіння рослин // Фізіологія і біохімія культурних
рослин. – 2003 – Т. 35, № 3. – С. 187–199. (Особисто дисертантом
проведено підбір літературних даних, їх аналіз та узагальнення,
сформульовано висновки до роботи, приймав участь в написанні статті).

Міхєєв О.Н., Гуща М.І., Шиліна Ю.В. Клітинні механізми радіозахисної дії
іонів кадмію на проростки гороху // Цитологія і генетика. – 2003. – Т.
37, № 4. – С. 26–32. (Особисто дисертантом сплановані і проведені
експериментальні дослідження, оброблено результати, проведено
узагальнення, сформульовані висновки, приймав участь в написанні
статті).

Гродзінський Д.М., Міхєєв О.М., Кравець О.А. та ін. Генотоксичний вплив
радіонуклідного забруднення ґрунтів на меристеми рослин // Зб. Наукових
праць Інституту ядерних досліджень. – 2003. – №2 (10). – С. 61–71.
(Особисто дисертантом сплановані і проведені експериментальні
дослідження, оброблено результати, проведено узагальнення, сформульовані
висновки, приймав участь в написанні статті).

Михеев А.Н., Гуща Н.И., Шилина Ю.В. Состояние радиоадаптированности на
разных стадиях индуцированного острым г–облучением переходного процесса
у бактерий Escherichia coli JM 101 // Радиационная биология.
Радиоэкология. – 2004. – Т. 44, № 3. – С. 324–327. (Особисто дисертантом
сплановані і проведені експериментальні дослідження, оброблено
результати, проведено узагальнення, сформульвані висновки, написано
статтю).

Шилина Ю.В., Михеев А.Н., Гуща Н.И. Генетическая адаптация
фитопатогенных микрорганизмов // Фактори експериментальної еволюції
організмів: Зб. наук. пр.– К.: КВІЦ, 2004. – Т. 2. – С. 320–326).
(Особисто дисертантом проведено підбір літературних даних, їх аналіз та
узагальнення, сформульовано висновки до роботи).

Гродзинський Д.М., Шиліна Ю.В., Міхєєв О.М., Гуща М.І. Радіаційний
гормезис – peтроспектива і сучасність // Проблеми безпеки атомних
електростанцій і Чорнобиля. – 2005. – Вип. 3, частина 2. – С. 17–28.
(Особисто дисертантом проведено підбір літературних даних, їх аналіз та
узагальнення, сформульовано висновки до роботи, приймав участь в
написанні статті).

Гродзинський Д.М., Шилина Ю.В., Коломиец О.Д. и др. Радиобиологические
эффекты распада икорпорированных радионуклидов в клетках растений и
микроорганизмов // Проблеми безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля.
– 2005. – Вип. 3, частина 2. – С. 166–178. (Особисто дисертантом
проведено підбір літературних даних, їх аналіз та узагальнення,
сформульовано висновки до роботи, приймав участь в написанні статті).

Михеев А.Н., Шилина Ю.В., Гуща Н.И. Механизмы биологического усиления у
растений и микроорганизмов в норме и патологии // Проблеми безпеки
атомних електростанцій і Чорнобиля. – 2005. – Вип. 3, частина 2. – С.
29–35. (Особисто дисертантом проведено підбір літературних даних, їх
аналіз та узагальнення, сформульовано висновки до роботи, приймав участь
в написанні статті).

Михеев А.Н. Классификация радиобиологических адаптаций // Проблеми
безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля. – 2005. – Вип. 3, частина 2.
– С. 36–41.

Кутлахмедов Ю.А., Глазко В.И., Михеев А.Н. Нерешенные проблемы
современной радиоэкологии // Агроекологічний журнал. – 2005. – Вып. – С.
83–86. (Особисто дисертантом проведено підбір літературних даних, їх
аналіз та узагальнення, сформульовано висновки до роботи, приймав участь
в написанні статті).

Mikhyeyev A.N., Guscha M.I., Shilina Y.V. The endogenic and exogenic
factors of the realization phenotypic adaptation // Equidosimetry –
Ecological Standardization and Equidosimetry for Radioecology and
Environmental Ecology, ed. By F. Brechignac and G. Desmet. – Springer,
2005. – Р. 409–417. (Особисто дисертантом сплановані і проведені
експериментальні дослідження, оброблено результати, проведено
узагальнення, сформульвані висновки, написано статтю).

Міхєєв О.М., Шиліна Ю.В., Гуща М.І. та ін. Застосування рослинних
тест-систем для оцінки комбінованої дії стресорів різної природи на
екосистеми // Наукові праці. Науково-методичний журнал Миколаївського
державного гуманітарного університету ім. Петра Могили комплексу
“Києво-Могилянська академія. – 2006. – Т. 53, Вип. 40. – С. 56–64.
(Особисто дисертантом проведено підбір літературних даних, їх аналіз та
узагальнення, сформульовано висновки до роботи, приймав участь в
написанні статті).

Mikhyeyev A. Phylogenetic stress // Modern problems of radiobiology,
radioecology and evolution, dedicated to centurary of
N.W.Timofeeff-Ressovsky (Sept. 6 – 9, 2000). – Dubna, 2000. – Р.
130–131.

Sorochinsky B.V., Mikheev A.N., Grodzinsky D.M., Kozyrovska N.A. The use
plant technologies for the clean-up of contaminated soils and aquatic
systems. // Modern problems of radiobiology, radioecology and evolution,
dedicated to centurary of N.W.Timofeeff-Ressovsky (Sept. 6 – 9, 2000). –
Dubna, 2000. – Р. 202.

Mikhyeyev О., Guscha M., Shilina Y. Analysis of the hypo- and
hypercompensatory phases of plant reaction on gamma-irradiation in the
relations with radioadaptation response // 12th Congress of the FESP
(21-25 Aug. 2000). – Budapest, 2000. – Р. 215.

Mikhyeyev O., Sorochinsky B., Ruchko M. Et al. Phytoremediation for the
Cleaning of Radioactive-Contaminated Water // Fifth International
Simposium and Exhibition on Contamination in Central and Eastern Europe
(12-14 September 2000). – Prague, 2000. – P. 106.

Михеев А.Н., Гуща Н.И., Шилина Ю.В. Сравнительное исследование
радиоустойчивости популяций ослинника, сформированных в условиях разных
уровней радионуклидного загрязнения // Международная конференция
БИОРАД-2001. Биологические эффекты малых доз ионизирующей радиации и
радиоактивное загрязнение среды (20 – 24 марта 2001 г.). – Сыктывкар,
2001. – С. 75.

Михеев А.Н., Шилина Ю.В. Радиотерапевтическое действие острого
гамма-облучения // Медико-биологические проблемы противолучевой и
противохимической защиты. – Санк-Петербург: ООО “Издательство Фолиант”,
2004. – С. 313–314.

Михеев А.Н. Классификация радиобиологических адаптаций // Матеріли
Київської філії науково-практичної конференції “Парадигми сучасної
радіобіології” (27 вересня – 1 жовтня 2004 р.) – Київ–Чорнобиль –
Чорнобиль, 2004. – С. 46.

Михеев А.Н., Шилина Ю.В., Гуща Н.И. Роль механизма усиления сигналов в
функционировании биологических систем в норме и при радиационном стрессе
// Матеріали Київської філії науково-практичної конференції “Парадигми
сучасної радіобіології” (27 вересня – 1 жовтня 2004 р.) – Київ–Чорнобиль
– Чорнобиль, 2004. – С. 47.

Mikhyeyev A., Ovsyannykova L., Sytnyk S., Lozovaya Т., Dyachenko A.,
Vasylenko Т. Non-repair mechanisms of radioadaptive answer // European
radiation research 2006. The 35th Annual Meeting of the European
Radiation Research Society and The 4th Annual Meeting of the Ukrainian
Society for Radiation Biology (22nd to 25th August 2006). – Kyiv, 2006.
– P. 103.

Mikhyeyev A., Shilina Y., Guscha N., Ovsyannykova L. The plant
radioadaptation at sharp and chronic irradiation // European radiation
research 2006. The 35th Annual Meeting of the European Radiation
Research Society and The 4th Annual Meeting of the Ukrainian Society for
Radiation Biology (22nd to 25th August 2006). – Kyiv, 2006. – 107.

АНОТАЦІя

Міхєєв О.М. Надклітинні механізми онтогенетичної радіоадаптації у
рослин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за
спеціальністю 03.00.01- радіобіологія. – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

У дисертації представлені результати досліджень надклітинних механізмів
радіоадаптивних реакцій рослинних об’єктів та їх зв’язок з
радіогормезисною дією стресорів. Радіогормезисна дія вивчена для
об’єктів різного рівня інтеграції в умовах гострого та хронічного
опромінення. Показана транзитивність цього явища. На основі результатів
вивчення гормезисної дії різних факторів запропонована принципово нова
технологія дезактивації середовищ, які забруднені радіонуклідами.

Експериментально обґрунтовано існування багаторівневої індуцибельної
системи, яка забезпечує багаторівневі механізми адаптивних реакцій.

Вивчення різних схем впливу на вихідну радіорезистентність рослинних
об’єктів дозволило показати часову симетричність радіоадаптуючої дії.
Опромінення проростків дозами, відповідними за величиною адаптуючим
після застосування тестуючих доз, показало їх значний радіозахисний
ефект, який перевищував прямий ефект дії адаптуючих доз.

Ключові слова: рослинні тест-системи, адаптуючі та тест-дози,
гіперкомпенсація, радіоадаптація, ендогенна та обернена адаптація.

АНнОТАЦия

Михеев О.М. Надклеточные механизмы онтогенетической радиоадаптации у
растений. – Рукопись.

Диссертация на получение научной степени доктора биологических наук по
специальности 03.00.01 – радиобиология. – Киевский национальный
университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

Теоретической основой диссертации явились положения о возможной
определяющей связи состояния адаптации биологических систем с состоянием
их стимулированности и о существовании многоуровневых механизмов
радиоадаптивного ответа.

Радиостимулирующее (радиогормезисное) действие изучено для объектов
разного уровня интеграции в условиях острого или хронического облучения.
Показана транзитивность этого явления и относительность пол параметрам
регистрации.

На основе данных о возможности управления (в частности усилении)
процессом накопления радионуклидов растительными структурами предложен
новый метод очистки водных сред и почв, загрязненных радионуклидами
(радиоцезием и радиостронцием). Предложенный способ был успешно
опробован в лабораторных условиях и в условиях натурного эксперимента в
10-км зоне ЧАЭС.

Обосновывается положения о том, что адаптивные реакции детерминируются,
в конечном итоге, инерционностью работы систем эндогенной регуляции.
Основанием для этого является то, что протекание реакций растительных
объектов в ответ на действие экстремальных факторов в стимулирующих,
ингибирующих или летальных дозах характеризуется фазностью, которая
обусловливает изменение устойчивости к повторным влияниям
стресс-факторов. Результаты изучения фазности реакций биосистем на
действие внешних факторов, дают возможность решить проблему управления
устойчивостью, т.е. проблему закалки или сенсибилизации (холодовой,
тепловой, радиационной, химической и т.п.). В частности, маркером
состояния повышенной устойчивости биологического объекта может быть его
переход в состояние стимулированности.

Другой принципиальный аспект проблемы адаптивных состояний биологических
объектов связан с многоуровневостью их структурно функциональной
организации, что позволяет допустить существование многоуровневой
индуцибельной системы, которая обеспечивает как многоуровневые реакции
организму, что очевидно, так и многоуровневые механизмы адаптивных
реакций, что неочевидно. Необходимость применения такого подхода
обусловлена многочисленными и далеко не всегда удачными попытками свести
все многообразие механизмов адаптивных реакций лишь к механизмам,
которые функционируют на внутриклеточном уровне, например, такая
тенденция прослеживается в попытках сведения многообразия механизмов
адаптивных реакций лишь к механизму индукции синтеза белков теплового
шока или ферментов репарации ДНК. При этом не учитывается наличие и
возможности иерархической организации биологического объекта, каждый
структурно функциональный уровень которого (клетка, ткань, орган,
система органов и т.д.), очевидно, способен в соответствующих условиях
(доза и мощность фактора, тип регистрируемой реакции, состояние самого
биологического объекта и т.д.) обеспечить условия для адаптивного ответа
всей системы на основе работы многоуровневых индуцибельных или
стимулируемых систем восстановления.

На основе полученных экспериментальных данных о неизменности размера
клеток меристемы, более высокий митотический индекс ее клеток и ее
больший объем, отсутствие эффекта фракционирования дозы острого
облучения и факт увеличения плеча на дозовой кривой зависимости ростовых
параметров боковых корней декапитированных проростков сделан вывод о
существовании надклеточных механизмов радиоадаптации на основе
стимуляции клеточно-репопуляционных и регенерационных процессов, которые
обеспечивают растительный объект дополнительным числом реагирующих
элементов.

Установленное сходство динамики реагирования адаптированных и
неадаптированных растений на действие ионизирующей радиации подтвердило
предположение о принципиальной неизменности механизмов реагирования
адаптированных растений. В адаптивном ответе задействованы эндогенные
механизмы, которые под влиянием экзогенных факторов усиливают или
ослабляют свое влияние на конечный результат реагирования.

Изучение разных схем влияния на исходную радиорезистентность
растительных объектов позволило показать временную симметричность
радиоадаптирующего влияния. Облучение проростков дозами,
соответствующими по величине адаптирующим дозам после применения
тестирующих доз показало их значительный радиозащитный эффект, который
превышал даже прямой эффект действия адаптирующих доз.

Ключевые слова: растительные тест-системы, адаптирующие и тест-дозы,
радиоадаптация, эндогенная и обратная адаптация.

ANNOTATION

Mikhyeyev O. M. Supercellular mechanisms of plant ontogenetic
radioadaptation. – Manuscript.

Dissertation for the doctor of biological science dewgree in specialty
03.00.01 – radiobiology. – Kiev National Taras Shevchenco University.
Kiev, 2007.

The results of investigations of supercellular mechanisms of plant
radioadaptive reactions and their relation to radiohormetic stressors
action are presented in the thesis. The radiohormesis influence was
studied on objects of a different level of integration in conditions of
acute and chronic irradiation. The time transition of this phenomenon
was shown. Principle new technology of environment decontamination from
radionuclides was proposed on the basis of results of hormetic action
study of different factors.

Other principle aspect of stressing states problem of biological objects
is related to their multilevel structurally-functional organization,
that allowed to assume existence of the multilevel inducible system,
which stipulates a change firmness to the repeated actions.

The study of different charts of influence on initial radioresistence of
plants allowed to show time symmetry of radioadaptive influence.
Irradiation of seedlings by doses, proper on a size by adapting after
application of testing doses showed their considerable radioprotective
effect which exceeded even the direct effect of action of adapting
doses.

Keywords: plant test-systems, adaptive and test-dose, hypercompensation,
radioadaptation, endogenous and reverse adaptation.

PAGE 28

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020