КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Михайлич Олександр Володимирович
УДК 316.334.3:324
Етнорегіональний та лінгвістичний чинники електоральних орієнтацій
виборців сучасної України
22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
Київ ? 2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у відділі філософсько-психологічних проблем
українознавства Науково-дослідного інституту українознавства
Міністерства освіти і науки України, м. Київ
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор
Недюха Микола Петрович,
завідувач сектору методології
Інституту законодавства Верховної Ради України,
м. Київ
Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук
Чурилов Микола Миколайович,
генеральний директор ТОВ „TNS Ukraine”, м. Київ
кандидат соціологічних наук
Міщенко Михайло Дмитрович,
заступник директора соціологічної служби Українського центру економічних
і політичних досліджень імені О. Разумкова,
м. Київ
Захист відбудеться 26 листопада 2007 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30 в Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ,
вул. Володимирська, 60, ауд. 314.
З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені
М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса
Шевченка за адресою: 01033 м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий ___ жовтня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.К. Тащенко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми обумовлюється низкою факторів. Передусім, результати
загальнонаціональних виборів в Україні традиційно фіксують дихотомічні
регіональні диспропорції електоральної підтримки основних політичних
сил, що репрезентують плюралістичні програмові засади та передвиборчі
лозунги щодо регіональних, етнічних і мовних питань. Дискусії щодо
об’єктивності чи штучності етнорегіональних та лінгвістичних чинників
електоральних орієнтацій виборців сучасної України точаться не лише в
науковому середовищі, а й привертають увагу політиків, публіцистів,
пересічних громадян.
Результати соціологічних досліджень фіксують, як відомо, периферійність
зазначених чинників у структурі потреб індивіда порівняно з
матеріальними та сімейно-побутовими запитами. Разом з тим гіпертрофована
зосередженість у політичних дискусіях на мовних, етнічних, регіональних
протиріччях сприяє формуванню електоральних розмежувань у масштабах
країни, поглиблення яких загрожує в майбутньому трансформуватись у
можливий національний розкол. Тому очевидною є нагальна необхідність
з’ясування глибинних витоків регіональних електоральних протиріч,
ступені їх об’єктивності.
Загальновідомо, що однією із підвалин становлення України як суверенної,
демократичної, соціальної, правової держави є адекватне усвідомлення
громадянами своїх реальних політичних інтересів. Уявляється, що для
розуміння спрямованості зазначеного процесу слід простежити динаміку
змін політичних уподобань громадян України. Тому актуальним є визначення
чинників формування електоральних орієнтацій вітчизняних виборців.
Однак як у науково-теоретичному, так і в прикладному сенсі мають місце
суперечності між практиками врахування кола чинників самоідентифікації
виборця та отриманими емпіричними даними. Науковці прагнуть до
вдосконалення існуючих уявлень, у тому числі емпіричних ознак чинників
електоральної самоідентифікації. Разом з тим очевидним є той факт, що
наукові розвідки щодо пошуків чинників як електоральних орієнтацій, так
і електоральної поведінки не є завершеними.
Отже, хоч дослідженню чинників електоральних орієнтацій присвячено праці
багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, має місце актуальна наукова
проблема. Вона полягає у тому, що за наявності теоретичних і практичних
напрацювань є далеким від завершення комплексний розгляд сутності,
причин та динаміки електоральної поведінки громадян України з
урахуванням етнічних, лінгвістичних та регіональних факторів.
У процесі підготовки та написання дисертаційної роботи автор спирався на
праці й дослідження західних соціологів і політологів, де розглянуто
різноманітні аспекти електорального процесу. Йдеться, передусім, про
роботи Г. Алмонда, П. Бергера, П. Блау, П. Бурдьє, С. Верби, Е. Даунса,
Р. Інглехарта, Е. Кемпбелла, П. Конверса, П. Лазарсфельда С. Ліпсета,
Т. Лукмана, Е. Ноель-Нойман, П. Ордешука, Т. Парсонса, М. Файоріни,
Д. Хоманса, П. Шампаня, П. Штомпки та ін.
Іншу групу джерел дисертаційного дослідження склали монографії та статті
сучасних вітчизняних дослідників, у працях яких викладено
теоретико-методологічні проблеми політико-ідеологічного процесу
(В. Андрущенко, В. Бех, І. Варзар, І. Гавриленко, Є. Головаха,
В. Горбатенко, Ю. Левенець, М. Лукашевич, М. Михальченко, С. Макеєв,
М. Недюха, М. Пірен, І.Попова, С. Рябов, М. Туленков, Л. Шкляр,
М. Шульга, Ю. Яковенко). Значний доробок в аналіз та узагальнення
результатів виборів в Україні внесли О. Балакірєва, І. Бекешкіна,
О. Вишняк, М. Міщенко, В. Оссовський, В. Паніотто, О. Петров,
Н. Погоріла, В. Полторак, С. Потоцька, А. Ручка, В. Танчер, Н. Харченко,
В. Хмелько, М. Чурилов.
Слід також наголосити на працях Л. Ази, Д. Видріна, О. Власюка,
М. Головатого, В. Крисаченка, О. Майбороди, М. Почепцова, М. Степика,
М. Слюсаревського та інших дослідників цієї проблеми, котрі розглядають
її переважно в політологічному та соціально-психологічному планах.
Із російських дослідників зазначеною проблематикою плідно обіймаються
В. Амелін, Г. Голосов, Г. Ділігенський, О. Мелешкіна, Д. Ольшанський,
В. Пугачов, А. Соловйов, Ю. Шевченко, В. Ядов та ін.
Окрему групу джерел, використаних у дисертації, становлять масиви даних
соціологічних досліджень, що проведені службами “СОЦІС”, КМІС,
“Соціальний моніторинг”, “Юкрейніан соціолоджі сервіс”, а також
Інститутом соціології НАН України упродовж 1994, 1998–2007 рр. У процесі
роботи над дисертацією автором використані офіційні результати
президентських (1994, 1999, 2004 рр.) та парламентських виборів (1990,
1994, 1998, 2002, 2006 рр.), офіційні дані всеукраїнських переписів
населення (1989, 2001 рр.) в частині, що стосується етнонаціонального та
мовного складу українського суспільства.
Метою роботи є продукування нового концептуально оформленого знання щодо
ґенези електоральних орієнтацій виборців України та їх динаміки
відповідно до впливу етнічного, лінгвістичного та регіонального
факторів.
Для досягнення мети визначено коло таких завдань:
систематизувати знання щодо теоретико-методологічних засад дослідження
електоральних орієнтацій, накопичених у працях соціологів, політологів,
соціальних філософів;
з’ясувати адекватність інтерпретації різними теоріями електоральної
поведінки специфіки електорального вибору виборців України;
дослідити динаміку та визначити чинники ґенези електоральних орієнтацій
виборців України;
визначити регіональні, етнічні та лінгвістичні особливості електорату
України як чинники формування електоральних орієнтацій, дослідити їх
вплив на процеси трансформації українського суспільства.
Об’єктом дослідження є процеси самоідентифікації громадян у вітчизняному
політико-ідеологічному просторі щодо його суб’єктів.
Предметом дослідження є електоральні орієнтації виборців, розвиток яких
відбувається під впливом соціальних чинників в їх етнічному,
лінгвістичному та регіональному аспектах.
Для вирішення завдань наукового дослідження застосовані такі методи:
а) метод об’єктивного аналізу – як засіб відображення в логіці понять
процесу становлення електоральних орієнтацій громадян України, їх впливу
на суспільне життя в його динаміці та часовій послідовності;
б) абстрактно-логічний метод – в процесі обґрунтування та класифікації
теорій електоральної поведінки;
в) загальнонаукові методи пізнання: індукція, дедукція, синтез, аналіз,
абстрагування, узагальнення при дослідженні процесів політичної
самоідентифікації, обгрунтуванні чинників електорального вибору;
г) метод порівняльного аналізу – на різних стадіях підготовки роботи,
зокрема при визначенні критеріїв класифікації політичних сил, чинників
електоральних орієнтацій, обґрунтуванні висновків і рекомендацій;
д) метод картографії – для вимірювання зв’язку між результатами
голосування та географічними ознаками;
е) метод аналізу агрегованих даних при зіставленні даних щодо
етнонаціонального та лінгвістичного складу населення певних
територіальних одиниць і результатів голосування в цих регіонах;
є) метод спостереження виявився ефективним як засіб моніторингу
перебігу передвиборчої боротьби, електорального процесу в цілому;
ж) метод вторинного аналізу – для обробки соціологічної інформації,
отриманої за результатами опитувань провідними соціологічними службами
країни, зокрема при визначенні етнорегіонального та лінгвістичного
чинників електоральних уподобань;
з) метод статистичного аналізу масивів даних результатів соціологічних
досліджень та exit-роll.
Наукова новизна результатів, одержаних в процесі дослідження, полягає в
удосконаленні систематизації теоретичних засад дослідження електоральних
орієнтацій, що накопичені у галузевих соціологічних теоріях та
соціальних практиках, подальшому розвитку положень щодо ґенези, сутності
та динаміки електоральних орієнтацій громадян України в їх
етнорегіональному та лінгвістичному аспектах. При цьому:
вдосконалено уявлення щодо процесу формування електоральних орієнтацій
виборців України, зокрема, встановлено, що найбільш адекватним засобом
пояснення електоральних процесів у сучасній Україні серед класичних
теорій електоральної поведінки є соціально-психологічна теорія, тоді як
раціональна та соціологічна теорії мають дещо меншу евристичну цінність.
Цим самим спростовано твердження щодо переваги економічних мотивів
поведінки виборців України над ідеологічними.
удосконалено підходи щодо оцінки (поточної та прогнозної) динаміки
електоральних орієнтацій виборців України. Доведено, що евристичний
потенціал такої оцінки зростає при врахуванні лінгвістичної
самоідентифікації як одного з визначальних чинників в силу об’єктивних
(феномен „материнської мови”) та суб’єктивних причин, що пов’язані з
мовною проблемою в Україні.
вперше у вітчизняній соціологічній думці обґрунтована доцільність
використання положень теорії „роздільного голосування” в перебігу
соціологічного аналізу чинників електоральних орієнтацій виборців,
зокрема, врахування інституціонального впливу на волевиявлення при
голосуванні на „першочергових” та „другорядних” виборах.
конкретизовані положення теорії соціальних змін П.Штомпки щодо аналізу
динаміки електоральних орієнтацій, передусім в частині визначення
електоральних орієнтацій відносинами морального зв’язку ? суспільними
настроями, колективним самопочуттям, звичками, фрустрацією, масовою
нудьгою, соціальною апатією, ентузіазмом тощо.
Практичне значення наукових здобутків дисертанта полягає, зокрема, в
тому, що дослідження лінгвістичного, етнорегіонального, а також
інституціонального чинників електоральних орієнтацій були враховані в
аналітичних рекомендаціях виборчої стратегії фахівцями Європейського
інституту інтеграції та розвитку в перебігу виборчої кампанії Блоку
Ю. Тимошенко на парламентських виборах 2006 р.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дослідження обговорювалися та доповідалися на:
засіданнях відділу філософсько-психологічних проблем українознавства
Науково-дослідного інституту українознавства МОН України (2004-2006
рр.).
наукових конференціях та конгресах (2004 – 2007 рр.): Міжнародна
науково-практична конференція „Соціально-економічні, політичні та
етнонаціональні чинники буття народу” – Київ, 21-22 жовтня 2004 р.;
Міжнародний конгрес „Українська мова вчора , сьогодні, завтра в Україні
і в світі” – Київ, 20-21 жовтня 2005 р.; Міжнародний конгрес „Українська
освіта у світовому просторі” – Київ, 19-21 жовтня 2006 р.; „Інноваційні
технології у наукових дослідженнях і навчальному процесі вищого закладу
освіти” – Полтава, 26-27 квітня 2007 р.;
науково-теоретичних семінарах факультету соціології та психології
Київського національного університету імені Т. Шевченка (2005-2006 рр.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи
викладено у восьми публікаціях, з яких п’ять – у виданнях, що визнані
ВАК України як фахові із соціології.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний
обсяг дисертації складає 222 стор., з яких на вступ, основна частина та
висновки припадає 179 стор. Список використаної літератури складає 202
найменування за наскрізною нумерацією та займає 17 стор. Положення
дисертації конкретизовано 46 таблицями, з яких 24 винесені в додатки, що
займають 26 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження,
сформульовано мету і завдання, розкрито наукову новизну і практичне
значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та
публікацій за результатами дослідження.
У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження
електоральних орієнтацій” викладено методологічні положення роботи;
здійснено порівняльний аналіз теоретико-методологічних засад дослідження
електоральних орієнтацій вченими Заходу, СНД, України.
Зазначено, що соціологічна наука має у своєму розпорядженні достатню
теоретико-методологічну базу й відповідний інструментарій дослідження
електоральних орієнтацій виборців України. Для з’ясування сутності
процесів соціального простору України та його політичної складової
автор виходив з теоретико-методологічних можливостей структурного
функціоналізму як парадигми. Це дозволило дослідити контекст політики,
її функціональні взаємозв’язки, динаміку суспільства.
Розглянуті та з’ясовані теоретико-методологічні можливості дослідження
електоральних орієнтацій з позиції символічного інтеракціонізму, теорії
соціального позиціонування та конструювання (формування політичної
самоідентифікації як результат загальної соціалізації людини),
раціонального вибору, суспільного вибору та політичного обміну
(діяльність учасників політичного процесу є подібною до конкуренції в
економіці). Врахований також вплив адмінресурсу та маніпуляцій у
виборчих кампаніях.
При аналізі об’єктивних і суб’єктивних підвалин регіональних чинників
електорального вибору застосовані здобутки теорії соціального
конструювання П. Бергера і Т. Лукмана, згідно з якою властивості
суб’єктивної реальності формуються в процесі первинної соціалізації
індивіда, яким притаманна значна ступінь стійкості. Стабільності йому
додає культурне середовище, складовою якого є рідна мова. Засобами мови
осягається світ, на ній базуються індивідуальна діяльність, зовнішні
стосунки і процес мислення особи. На відміну від інших мов, які особа
опановує в процесі вторинної соціалізації, мова дитинства має ефект
„материнської мови”, що надає конкурентні переваги порівняно з іншими
мовами. Важливе значення при дослідженні мовного чинника електоральних
орієнтацій, як наголошено в дисертації, має врахування положень гіпотези
„лінгвістичної відносності” Е. Сепіра та Б. Уорфа, відповідно до якої
свідомість людини визначається мовою дитинства, тоді як суспільні
відносини обумовлюються суспільною свідомістю, що сформована на засадах
рідної мови.
У дисертації обґрунтовані принципи та витоки регіонального сегментування
України: історичні, політичні, економічні, етнічні, лінгвістичні,
географічні, конфесійні. Здійснено дослідження регіональних особливостей
політичної самоідентифікації мешканців України: з’ясовані особливості
громадянської, територіальної самоідентифікації, визначені чинники
консолідації українського суспільства, ступінь пов’язаності особистих
інтересів громадян з майбутнім українського суспільства, що дозволило
дійти до таких висновків. Найвищу частку мешканців із розвинутою
громадянською свідомістю та відповідною самоідентифікацією має Захід
України. У центральному регіоні таких менше, однак зберігається стійка
більшість. Дещо нижчими від загальноукраїнського рівня є показники
самоідентифікації мешканців Сходу, і, нарешті, найменша частка тих
громадян, хто самоідентифікує себе з Україною та її майбутнім, проживає
на Півдні країни.
Автором конкретизовано зміст поняття „електоральні орієнтації”. Під
електоральними орієнтаціями, наголошується в дисертації, слід розуміти
систему ідей, цінностей, преференцій суб’єкта у політико-ідеологічній
сфері, яка реалізується в оціночно-ідентифікаційній реакції на змістовно
визначений об’єкт електорального вибору, відповідно до якої суб’єкт
позиціонується й обирає певний спосіб дій.
Таким чином, поняття „електоральні орієнтації” розглядається в тексті
дисертації як теоретичний конструкт, що відображає існуючі у суспільстві
настрої та пріоритети у зв’язку з діяльністю суб’єктів політичної
боротьби (об’єктів електорального вибору).
У другому розділі роботи „Особливості електоральних орієнтацій в
українському суспільстві” проаналізовано комплекс усталених у західній
науці теорій електоральної поведінки, досліджена адекватність їх
використання при аналізі чинників електорального вибору в Україні.
Класичними теоріями електоральної поведінки, як відомо, є: соціологічна,
соціально-психологічна та раціонально-інструментальна.
Важлива роль у розвитку соціологічної теорії електоральної поведінки
належить дослідженням С. Ліпсета і С. Роккана, які вважали, що
відмінності між соціальними групами формують потенційну основу для
політичних конфліктів, створюючи проблемний простір політики і соціальну
базу партій. Це спроможне призвести до розколу в суспільстві та є
визначальним щодо структуризації підтримки партій та їх кандидатів.
Домінування чинників політичних орієнтацій, пов’язаних зі
стратифікацією, більш властиве економічно розвиненим, сталим
демократіям, тоді як розбіжності, що пов’язані з культурними, ціннісними
відмінностями, ? суспільствам з нестійким соціальним устроєм. Це
означає, що, в сучасному українському суспільстві політичний вибір
населення має визначатися не стільки факторами економічного статусу,
скільки ціннісними перевагами. Як свідчать дослідження, у сучасній
Україні етнічні, регіональні та мовні чинники більше впливають на
результати голосування, аніж показники віку, статі, рівня освіти тощо.
У межах соціально-психологічної теорії електоральну поведінку теж
розглядають як переважно експресивну, хоча об’єктом, з яким
солідаризуються виборці, є не велика соціальна група, а партія, причому
схильність до підтримки певної партії формується в індивіда у процесі
ранньої соціалізації, оскільки цінності (як і „материнська мова”),
засвоєні людиною в період „формативних років”, зберігають вагомість
упродовж всього життя.
Розвиваючи даний підхід, А. Перчерсон, М. Дженнінгс, С. Фленаген дійшли
висновку, що в основі формування електорального вибору є емоційна
прихильність не лише до партії, а й до певного ідеологічного напряму, що
суттєво посилює аналітичний, теоретико-евристичний потенціал положень
соціально-психологічної теорії, зокрема для аналізу електоральних
орієнтацій тих громадян України, стійкі партійні уподобання яких ще не
склалися. Це також означає, що у випадку ідеологічної самоідентифікації
виборець на чергових виборах може надавати перевагу іншій партії,
зберігаючи при цьому прихильність ідеологічній орієнтації.
Автори теорії раціонального вибору стверджують, що виборець, насамперед,
прагне до максимізації власного добробуту. Його електоральні
орієнтації не є стабільними і такими, що є жорстко пов’язаними з
партійною ідентифікацією: свій голос виборець віддає тій політичній
силі, перемога якої, на його думку, принесе виборцеві більше користі.
Е. Даунс запропонував формулу, яку емпірично підтвердили Рікер та
Ордешук, згідно з якою індивід, найвірогідніше, проголосує якщо:
а) впевненість у тому, що голосує за кандидата-переможця; б) фактична
вигода від перемоги цього кандидата; в) вигода від самого процесу
голосування (наприклад, почуття виконаного громадянського обов’язку)
переважують індивідуальні витрати на голосування. Дисертантом
наголошено, що аналіз національних особливостей виборів сучасної України
спонукає доповнити вищевикладену формулу Е. Даунса ще однією складовою,
а саме: міра симпатії виборців до кандидата, тобто уявляється доцільним
запровадити експресивну (почуттєво-емоційну) змінну. Доцільність
зазначеного кроку передбачається також ефектом „медового місяця”, згідно
з яким у післявиборчий період ступінь довіри виборців до обраного
суб’єкта є найвищою, тоді як надалі неодмінно спадає. Також виборці
України часто здійснюють електоральний вибір згідно з принципом „меншого
зла”, тобто прагнуть не стільки максимізувати користь, як зменшити
загрози.
Теорія раціонального голосування наголошує на таких складових
електорального вибору як егоцентрично-соціотропне та
ретроспективно-перспективне голосування. Перше передбачає, що виборець
керується власним добробутом, тоді як друге – визначається економічним
станом країни, результатами функціонування економіки в цілому. При цьому
ретроспективне голосування означає, що для виборця важливішою є оцінка
попередньої діяльності адміністрації, тоді як перспективне – є
очікуванням більш успішної роботи нової владної команди у разі її
обрання.
У дисертації виходячи з аналізу масивів даних загальнонаціональних
опитувань, проведених Центром соціальних та політичних досліджень
„СОЦіС” і Київським міжнародним інститутом соціології у 1994, 1998,
1999, 2002, 2004, 2006 роках у передвиборчий період доведено, що
адекватним засобом пояснення електоральних процесів сучасної України (у
класичному вимірі) є соціально-психологічна теорія, тоді як раціональна
та соціологічна теорії мають дещо меншу евристичну цінність.
Запропонована автором методологія перевірки адекватності класичних
електоральних теорій в українських умовах є такою: а) залежними змінними
постають частки респондентів, що відповіли на запитання: за кого вони
будуть голосувати, якщо вибори відбудуться найближчого тижня.
б) незалежні змінні операціоналізують базові поняття розглянутих теорій.
Так, зокрема, зміст змінної, яка операціоналізує соціологічну теорію,
пов’язаний із її центральною категорією – „розколом”, зокрема між
міським та сільським населенням.
Операціоналізація ідеологічної ідентифікації як категорії
соціально-психологічної теорії автором здійснена на основі часток
прихильників європейської інтеграції / відновлення тісних зв’язків з
Росією.
„Економічне голосування”, що започатковує теорію раціонального вибору,
виходить із самооцінки респондентами фінансового стану власного
домогосподарства.
c
¦
?
¶
TH
F
¶
?
&
F
?Т?Т??????????????чили актуальність застосування
соціально-психологічного інструментарію як засобу аналізу електоральних
орієнтацій в українському суспільстві [див. табл. 1].
Таблиця 1
Показники зв’язку між прихильниками об’єктів електорального вибору та
незалежними змінними, які операціоналізують базові поняття класичних
теорій електоральної поведінки (коефіцієнт Крамера V)
№ Рік опитування та установа SP S R
1 КМІС 1994 0,294 0,168 0,135 *
2 КМІС 1998 0,236 0,167 0,176
3 КМІС 1999 0,152 0,126 0,134
4 СОЦІС 2002 0,275 0,237 0,217
5 КМІС 2002 0,194 0,164 0.119
6 КМІС 2004 0,255 0,121 0,101
7 СОЦІС 2004 — 0,202 0,161
8 СОЦІС 2006 0,378 0.185 0,099
9 КМІС 2006 0.320 0,208 0,183
SP – соціально-психологічна теорія
S – соціологічна теорія
R – теорія раціонального вибору
* – коефіцієнт статистично незначущий; коефіцієнт, виділений курсивом,
статистично значущий на рівні рТаблиця 2
Показники зв'язку між прихильниками об’єктів електорального вибору та
незалежними змінними лінгвістичного, етнічного та регіонального чинників
електорального вибору (коефіцієнт Крамера V)
Рік опитування та установа Формулювання питання в анкеті
Ваша рідна мова? Мова, якою заповнювали анкету Ким ви вважаєте себе за
національністю? Регіон проживання
L1 L2 N R
1 КМІС 1994 0.181 0.268 0.158 0,177
2 КМІС 1998 — 0,273 0,198 0,241
3 СОЦІС 2002 — 0,410 0,202 0,271
4 КМІС 2004 0,246 — 0,164 —
5 СОЦІС 2004 0,314 0.477 0.229 0,257
6 СОЦІС 2006 0.375 — 0.257 0,386
7 КМІС 2006 — 0.537 0.196 0,408
Усі коефіцієнти статистично значущі на рівні рАННОТАЦИЯ
Михайлич А.В. „Этнорегиональный и лингвистический факторы электоральных
ориентаций избирателей современной Украины”. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. –
Научно-исследовательский институт украиноведения Министерства
образования и науки Украины. – Киев, 2007.
Систематизированы знания относительно теоретико-методологических
принципов исследования электоральных ориентаций, которые накоплены в
трудах социологов, политологов, социальных философов.
Отмечается, что социологическая наука имеет в своем распоряжении
достаточную теоретико-методологическую базу и соответствующий
инструментарий исследования электоральных ориентаций избирателей
Украины. Для выяснения сущности процессов социального пространства, его
политической составляющей автор исходил из теоретико-методологических
возможностей структурного функционализма как парадигмы, что позволило
исследовать контекст политики, ее функциональные взаимосвязи, динамику
общества.
Конкретизировано понятие „электоральные ориентации”. Последние
рассматриваются как теоретический конструкт, который отражает
существующие в обществе настроения и приоритеты в связи с деятельностью
субъектов политической борьбы (объектов электорального выбора).
Выяснена адекватность интерпретации различными теориями электорального
поведения процесса волеизъявления избирателей Украины. Доказано, что
наиболее адекватным средством объяснения электоральных процессов в
современной Украине среди классических теорий электорального поведения
есть социально-психологическая теория. Источниковедческой базой
исследования послужили массивы данных общенациональных опросов,
проведенных Центром социальных и политических исследований „СОЦИС” и
Киевским международным институтом социологии в 1994-2007 годах в
предвыборный период.
Выявлены сущностные характеристики, причины и истоки региональной
сегментации Украины: исторические, политические, геополитические,
экономические, этнические, лингвистические, географические,
конфессиональные. Осуществлено исследование региональных особенностей
политической самоидентификации жителей Украины: выяснены особенности
гражданской, территориальной самоидентификации, их связь с процессами
консолидации украинского общества.
Определенно динамику и факторы генезиса электоральных ориентаций
избирателей Украины. Исследованы региональные, этнические и
лингвистические особенности электората Украины как факторы формирования
электоральных ориентаций. Определены характерные признаки электорального
поля Украины.
Ключевые слова: выборы, электорат, электоральные ориентации,
электоральное поведение, электоральное поле, субъект электорального
выбора, объект электорального выбора, политическая самоидентификация.
SUMMARY
Mykhaylych O.V. „Ethnoregional and linguistic factors of electoral
orientations of voter of contemporary Ukraine”. - Manuscript.
The dissertation for the scientific degree of the Candidate of
Sociological Sciences. – 22.00.04 – Special and branch social theories.
– The Research institute of Ukrainian Studies. – Kyiv, 2007.
Systematized knowledge in regard to the Theoretical and methodological
principles of research of electoral orientations, which are accumulated
in works of sociologists, political scientists, social philosophers. The
author specifies the notion „electoral orientations”. Adequacy of
interpretation of electoral choice of voter of Ukraine by different
theories of electoral behaviour is found out. Definitely dynamics and
factors of genesis of electoral orientations of voter of Ukraine. The
regional, ethnic and linguistic features of electorate of Ukraine as
factors of forming of electoral orientations are probed. The author
defines the characteristic signs of the electoral field of Ukraine.
Key words: elections, electorate, electoral orientations, electoral
behaviour, electoral field, subject of electoral choice, object of
electoral choice, political self-identification.
Підписано до друку 22.10.2007. Формат 60x84/16.
Папір офсетний. Гарнітура Таймс. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 0,9. Наклад 100. Замовл. №146.
Надруковано в “МП Леся”.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
суб’єктів видавничої справи серія ДК № 892 від 08.04.2002.
“МП Леся”
03148, Київ, а/с 115.
Тел./факс: + 38 050 469 7485, 8 044 407 6197
E-mail: [email protected]
PAGE 3
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
