.

Вплив секреторної фосфоліпази А2, параоксонази та оксидативного стресу на ендотеліальну і міокардіальну функцію при деяких формах ішемічної хвороби се

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
133 2937
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

МАСЛОВСЬКИЙ ВАЛЕНТИН ЮРІЙОВИЧ

УДК 612.015:577.11:612.14:616.127:616-005.4

Вплив секреторної фосфоліпази А2, параоксонази та оксидативного стресу
на ендотеліальну і міокардіальну функцію при деяких формах ішемічної
хвороби серця

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім.
М.І. Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Денисюк Віталій
Іванович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
МОЗ України, завідувач кафедри шпитальної терапії №2.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Заремба Євгенія Хомівна, Львівський
національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України,
професор кафедри сімейної медицини;

доктор медичних наук, професор Тащук Віктор Корнійович, Буковинський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
кардіології, функціональної діагностики, ЛФК та спортивної медицини.

Захист відбудеться “17” жовтня 2007 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.600.05 при Львівському національному
медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м.
Львів, вул. Пекарська, 69)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України за адресою:
79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6

Автореферат розісланий “14” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

доцент Г.В. Світлик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У патогенезі і клініці атеросклерозу, артеріальної
гіпертензії (АГ), цукрового діабету та їх ускладнень одним з важливих
аспектів вважається порушення структури і функції ендотелію (Коркушко
О.В., 2003; Лутай М.И., 2004). При цих захворюваннях він набуває ролі
першочергового органу-мішені, оскільки ендотеліальне вистилання судин
бере участь у регуляції судинного тонусу, гемостазу, імунної відповіді,
міграції клітин крові в судинну стінку, синтезі чинників запалення та їх
інгібіторів, здійснює бар’єрні функції (Малая Л.Т. и соавт., 2000). У
таких пацієнтів часто виникає дисфункція ендотелію – дисбаланс між
медіаторами, що забезпечують у нормі оптимальний перебіг
ендотелійзалежних процесів. Відбувається порушення ендотелійзалежних
процесів, наступає руйнування ендотеліальних вазоактивних чинників
одночасно з аномальною судинною реактивністю, змінами в структурі та
функції судин (Затейщиков Д.А. и соавт., 2000; Коркушко О.В. та співавт.
2003).

Важливим чинником виникнення міокардіальної дисфункції у хворих на ІХС є
порушення функції ендотелію судин. У свою чергу, дисфункція ендотелію
активує діяльність нейрогормонів, відповідальних за розвиток і
прогресування хронічної серцевої недостатності. Крім того, ендотеліальна
дисфункція у хворих на ІХС збільшує проникність стінки для ліпідів, що
сприяє подальшому розвитку атеросклерозу і коронарного тромбозу (Лутай
М.І., 2003, Заремба Є.Х. та співавт., 2003). Все це, в свою чергу,
сприяє виникненню персистуючої ішемії міокарда та прогресуванню
дисфункції лівого шлуночка (ЛШ).

Серед факторів метаболічних порушень слід виділити секреторну
фосфоліпазу А2, параоксоназу та окисну модифікацію білків (Hurt-Camejo
E. et al., 2001, Mackness B. et al., 2003, Stadtman E.R., 2001).

Секреторна фосфоліпаза A2 може проявляти проатерогенну дію у циркулюючій
крові та в артеріальній стінці (Massing M.W. et. al, 2006). У плазмі
крові секреторна фосфоліпаза A2 модифікує циркулюючі ліпопротеїни та
індукує утворення ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), наявність яких
підвищує ризик розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС). В артеріальній
стінці фосфоліпаза бере участь у гідролізі ліпопротеїнових комплексів,
які в процесі модифікації зв’язуються з позаклітинним протеогліканом, що
призводить до їх підвищеного накопичення в артеріальній стінці.
Модифіковані ліпопротеїди, здатні до агрегації і лізису, зумовлюють
накопичення ліпідів у межах позаклітинної матриці. Вони більш вразливі
до впливу інших ферментів і факторів, можуть бути поглинені макрофагами,
що сприяє збільшенню внутрішньоклітинного вмісту ліпідів.

Доведено, що антиоксидантна активність ліпопротеїдів високої щільності
(ЛПВЩ)значною мірою здійснюється завдяки присутній в них параоксоназі-1.
Ця властивість ЛПВЩ підтримується довше, ніж захисний вплив
вітамінів-антиокидантів і є важливішою (Mackness B. et al., 2000).
Доведено, що завдяки дії параоксонази чиниться менший вплив на окислення
ЛПВЩ при ІХС, особливо у поєднанні з цукровим діабетом (Durrington P.N.
et al., 2001). Численні клінічні дослідження, присвячені антиатерогенній
ролі параоксонази, свідчать про те, що її низька активність у сироватці
крові є причиною виникнення важких коронарних змін у хворих на
ІХС.факторів Низька активність параоксонази корелює зііз ступенем
важкості ІХС ( HYPERLINK
“http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?db=pubmed&cmd=Search&itoo
l=pubmed_AbstractPlus&term=%22Kerkeni+M%22%5BAuthor%5D” \o “Click to
search for citations by this author.” Kerkeni M . et al., 2006).

Окислювально-відновні реакції відіграють важливу роль у проліферації
гладком’язових клітин судин та розвитку атеросклерозу, ангіогенезі,
гіпертрофії міокарда, фіброзі та його ремоделюванні. Реактивні кисневі
сполуки індукують гострі порушення функції клітин через певні ковалентні
модифікації цільових молекул. Наприклад, ключові білки, залучені в
процесах скорочення міокарда, можуть цілком піддатися
окислювально-відновному пошкодженню в процесі вільно-радикального
окислення. Частіше ступінь окислювальної деградації білків вимірюють за
вмістом карбонільних похідних (Пентюк О.О. та співавт., 2006).

Ось тому вивчення даних процесів у здорових осіб та хворих на ІХС,
з’ясування взаємодії названих чинників з іншими факторами ризику є
актуальною проблемою, вирішення якої дозволить вивчити окремі ланки
патогенезу ІХС, намітити підходи до її профілактики та лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота
є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри шпитальної терапії
№2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова
“Структурно-функціональні, вегетативні, мембранні процеси при ІХС,
гіпертонічній хворобі, аритміях і інших захворюваннях серця і методи
підвищення ефективності і безпеки фармакологічних коректорів” (№
державної реєстрації 0104U000289). Дисертант є співвиконавцем роботи.

Мета дослідження. Розробка концепції прогнозування дестабілізації
перебігу ІХС та алгоритму подальшого її розвитку на підставі вивчення
порушень метаболічного стану (підвищення активності фосфоліпази А2,
зниження активності параоксонази), показників окисної модифікації
білків, функціонального стану ендотелію та міокарда ЛШ.

Завдання дослідження:

Визначити стан метаболічних процесів (активність секреторної фосфоліпази
А2, параоксонази та кількість карбонільних груп сироватки крові) у
хворих із різними формами ІХС.

Дослідити функціональний стан ендотелію при різних формах ІХС.

З’ясувати характер структурно-геометричного ремоделювання ЛШ та
функціональний стан міокарда у хворих з деякими формами ІХС.

Встановити кореляційні зв’язки між метаболічними змінами та
клініко-інструментальними показниками дослідження хворих на ІХС.

Визначити незалежні предиктори дестабілізації перебігу ІХС та розробити
прогностичну шкалу подальшого перебігу ІХС.

Об’єкт дослідження – чоловіки, хворі на гострий інфаркт міокарда,
нестабільну стенокардію та стабільну стенокардію ІІ-IІІ ФК.

Предмет дослідження – вплив секреторної фосфоліпази А2, параоксонази та
карбонільних похідних білків на функціональний стан ендотелію судин і
міокарда лівого шлуночка; предиктори розвитку дестабілізації перебігу
ІХС.

Методи обстеження: загальноклінічні дослідження; вивчення метаболічних
процесів шляхом визначення активності секреторної фосфоліпази А2,
параоксонази та кількості карбонільних груп сироватки крові; дослідження
функції ендотелію судин методом допплерографії плечової артерії з
проведенням компресійної та нітрогліцеринової проб; функції міокарда
методом ЕхоКГ в М- і В-режимах з визначенням типів ремоделювання серця,
систолічної та діастолічної функцій ЛШ.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше досліджено комплексний
вплив окисно-відновних процесів та метаболічних факторів (активність
секреторної фосфоліпази А2, параоксонази, кількість карбонільних
похідних білків) на розвиток ендотеліальної та міокардіальної дисфункції
при ІХС.

Встановлена залежність між характером змін ендотеліальної функції судин
та їх механічних властивостей і клінічними формами ІХС, наявністю
супутньої артеріальної гіпертензії та хронічною серцевою недостатністю,
що свідчить про вплив вказаних чинників на стан ендотеліальної функції
судин.

Доведена можливість за допомогою інформаційно-математичного аналізу
проводити прогнозування подальшого перебігу ІХС шляхом вивчення
швидкості кровоплину в плечовій артерії, кількості карбонільних груп,
діаметра кореня аорти, величини систолічного артеріального тиску,
величини кінцево-систолічного розміру ЛШ, активності секреторної
фосфоліпази А2, активності параоксонази, величини приросту діаметра
плечової артерії при пробі з нітрогліцерином, дослідження співвідношень
швидкості раннього та пізнього наповнення ЛШ в діастолу.

Практичне значення і впровадження результатів роботи в практику.

Необхідно врахувати, що зміни показників ЕхоКГ, ендотеліальної функції
судин, метаболічних процесів (активність секреторної фосфоліпази А2,
параоксонази та кількість карбонільних груп білків) є параметрами
дестабілізації перебігу ІХС.

При лікуванні хворих з ІХС потрібно приймати до уваги, що при
нестабільній стенокардії, гострому інфаркті міокарда, розвитку ХСН та
наявності АГ спостерігаються більш важкі структурно-функціональні
порушення міокарда, зокрема систолічна та діастолічна дисфункція
міокарда ЛШ, ендотеліальна дисфункція судин, метаболічні та
окисно-відновні розлади.

Для прогнозування дестабілізації перебігу ІХС доцільно використовувати
розроблену нами прогностичну бальну шкалу з такими показниками:
швидкість кровоплину в плечовій артерії (> 715 мм/с); кількість
карбонільних груп (> 1780 ум. од.); діаметр кореня аорти (> 38 мм);
величина систолічного артеріального тиску (> 135 мм рт. ст.); величина
кінцево-систолічного розміру ЛШ (> 100 мм); активність секреторної
фосфоліпази А2 (> 0,92 ум. од.); активність параоксонази (45%), на відміну від випадків зі
зниженою ФВ (ФВ ///////eeeeeeeeeeeeeeeeeeee ??????? ????? hTyoTого, у пацієнтів із І ФК встановлено достовірне (р=0,0002) збільшення індексу атерогенності. Отримані дані свідчать про те, що у хворих із латентною (асимптомною) СН, на відміну від здорових осіб, спостерігаються суттєві порушення ліпідного спектру крові та збільшення рівня атерогенних фракцій ліпідів. Аналогічні зміни ліпідного спектру крові були виявлені і при порівнянні показників здорових людей із пацієнтами ІІ і ІІІ ФК СН. Крім того, у хворих із вираженою СН (ІІІ ФК), в порівнянні з контрольною групою, спостерігали достовірне (р=0,01) зниження рівня ЛПВЩ. Отримані дані вказують на відсутність достовірних змін показників ліпідтранспортної функції крові у хворих з різними ФК СН. Індекс атерогенності був достовірно (р=0,044) вищим у пацієнтів із СН та зниженою ФВ ЛШ. Отримані дані свідчать, що порушення ліпідного спектру крові більш виражені у пацієнтів із систолічною дисфункцією ЛШ. У хворих на ІХС, на відміну від контрольної групи обстежених, визначається достовірне (р 715 мм/с) – 3 бали; 2) кількість
карбонільних груп

(> 1780 ум. од.) – 2 бали; 3) діаметр кореня аорти (> 38 мм) – 2 бали;
4) величина систолічного артеріального тиску ( 100 мл) – 3 бали;
6) активність секреторної фосфоліпази А2 (> 0,92 ум. од.) – 2 бали; 7)
активність параоксонази ( 715 мм/с),
кількість карбонільних груп (> 1780 ум. од.), діаметр кореня аорти (> 38
мм), рівень систолічного артеріального тиску (> 135 мм рт. ст.),
величина кінцево-систолічного розміру лівого шлуночка (> 100 мл),
активність секреторної фосфоліпази А2 (> 0,92 ум. од.), активність
параоксонази ( 715 мм/с) – 3 бали; кількість
карбонільних груп (> 1780 ум. од.) – 2 бали; діаметр кореня аорти (> 38
мм) – 2 бали; рівень систолічного артеріального тиску (> 135 мм рт. ст.)
– 2 бали; величина кінцево-систолічного розміру лівого шлуночка (> 100
мл) – 3 бали; активність секреторної фосфоліпази А2 (> 0,92 ум. од.) – 2
бали; активність параоксонази (

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020