.

Клініко-морфологічні особливості використання біологічного зварювання тканин в комплексному лікуванні пухлин геніталій у жінок (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
149 3101
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М. ГОРЬКОГО

КОВАЛЬЧУК ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 616. 74-089

Клініко-морфологічні особливості використання біологічного зварювання
тканин в комплексному лікуванні пухлин геніталій у жінок

14.01.07 – онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М.
Горького МОЗ України і Донецькому обласному протипухлинному центрі МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, доцент Купрієнко Микола
Вікторович, Донецький обласний протипухлинний центр, завідувач
гінекологічним відділенням, Донецький державний медичний університет
ім.М.Горького, доцент кафедри онкології.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Білинський Борис Тарасович, Львівський
національний медичний університет ім. Данила Галицького, професор
кафедри онкології та медичної радіології.

Доктор медичних наук, професор Вінник Юрій Олексійович, Харківська
медична академія післядипломної освіти, професор кафедри онкохірургії та
онкогінекології.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, кафедра онкології,
МОЗ України, м.Київ.

Захист відбудеться “26” вересня 2006 року об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому державному
медичному університеті ім.М.Горького за адресою: 83003, Україна,
м.Донецьк, пр. Ілліча, 16.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного
медичного університету ім.М.Горького за адресою: 83003, Україна,
м.Донецьк, пр.Ілліча, 16.

Автореферат розісланий “4” серпня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор І.І.Солдак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасній медицині широке застосування знайшла
високочастотна електрохірургія завдяки тому, що в 1993 році вперше у
світовій .практиці співробітниками Інституту електрозварювання ім.
Є.О.Патона НАН України разом з хірургами з Інституту клінічної та
експериментальної хірургії АМН України були проведені експерименти, які
підтвердили принципову можливість одержання зварювального з’єднання
різних м’яких тканин тварин способом високочастотної електрохірургії
(Фурманов Ю.А., Ляшенко А.А., 2002). При цьому способі утворення
зварювального з’єднання базується на ефекті електротермічної денатурації
білкових молекул. Авторами встановлена принципова відмінність дії на
живу тканину процесу зварювання в порівнянні з широко застосовуваним
процесом коагуляції. На думку Президента НАН України Б.Є.Патона (2004),
“найважливішими задачами сучасної хірургії є розробка і впровадження в
клінічну практику нових способів з’єднання органів і тканин, простих у
виконанні для хірурга і менш травматичних для хворого”. Проблема
гемостазу і регенерації тканин протягом всієї історії вітчизняної і
зарубіжної хірургії була і залишається однією з ключових. В
онкогінекології виконання основних хірургічних операцій, наприклад,
радикальної гістеректомії або надпіхвової ампутації матки, нерідко
супроводжується одним з частих і грізних інтраопераційних ускладнень,
таких як кровотеча з ушкоджених і не міцно лігованих судин (Al-Fozan H.,
2002).При використанні шовних матеріалів існує загроза порушення
кровообігу в зоні накладання швів, міграції мікроорганізмів по шовних
нитках, що може призвести до гнійних ускладнень, реальна загроза
алергічних реакцій організму на чужорідне тіло (Бобровская Е.А., Липатов
В.А., 1999). Спосіб з’єднання тканин за допомогою степлерів – металевих
скобок, які залишаються в тканинах, має ті ж недоліки, що і нитки
(Dubus-Lissoir J., 2003). Крім того в зоні компресії має місце ішемія
тканин, що з’єднуються, а внаслідок цього ускладнюється процес
регенерації. Лазерне зварювання тканин не забезпечує необхідної міцності
з’єднань і хоча лазерний нагрів з “припоєм” на основі білка має деяку
перспективу, однак ускладнена технологія може стати гальмом для широкого
використання способу. Діатермокоагуляція, яка досить широко
використовується в сучасній хірургічній практиці, також має серйозні
недоліки, а саме викликає опік тканин в зоні нагрівання (Cronje H.S., de
Coning E.C., 2005). Ультразвукове зварювання біологічних тканин,
розробка якого досить активно впроваджувалась у 60-80 роки, не знайшло
широкого практичного застосування в хірургії взагалі і, зокрема,
гінекології (Хирш Х.А., 1999). Перераховані проблеми використання
сучасних способів з’єднання органів і тканин мають особливе значення в
онкогінекології, наприклад, при виконанні таких небезпечних своїми
ускладненнями операцій як екстирпація і надпіхвова ампутація матки.
Морфо-функціональні зміни, що відбуваються в стінках судин під впливом
високочастотного струму в момент хірургічної операції, у літературі
відображені не повно. Знання цих структурних змін, на наш погляд, дуже
важливе, оскільки гістофізичні зміни в ендотелії та інших компонентах
судинної стінки дозволять пояснити патогенез гемостазу і визначити
структурні передумови для регенеративного процесу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження
є фрагментом теми “Розробка методів комбінованого та комплексного
лікування раку з використанням інтенсивної ендолімфополіхіміотерапії” (№
держреєстрації 0197U018401, шифр теми УН 97.04.23), що здійснюється на
кафедрі онкології, променевих методів діагностики і лікування факультету
післядипломної освіти Донецького державного медичного університету,
клінічною базою якого є Донецький обласний протипухлинний центр. Авторка
брала безпосередню участь у розробці та виконанні експериментального
дослідження і хірургічному лікуванні хворих на рак тіла, шийки матки і
яєчників із застосуванням високочастотного електрохірургічного
зварювального з’єднання.

Мета дослідження: визначити ефективність методу біологічного зварювання
тканин Б.Є.Патона при онкогінекологічних операціях шляхом порівняння
традиційних методів з електрохірургічними.

Для досягнення поставленої мети сформульовані наступні задачі
дослідження:

Вивчити стан проблеми з’єднання біологічних тканин в медицині взагалі і,
зокрема, в онкохірургії.

В умовах експерименту (на нелінійних білих статевозрілих щурах-самках)
визначити ефективність застосування високочастотного електрохірургічного
зварювального з’єднання при операціях на матці шляхом порівняльної
оцінки процесів гемостазу і регенерації після біполярної коагуляції
тканин і традиційного шовного з’єднання.

В клініці шляхом порівняльної оцінки виконання основних етапів
онкогінекологічних операцій, таких як абдомінальна гістеректомія та
надпіхвова ампутація матки, визначити ефективність застосування
високочастотного електрохірургічного зварювального з’єднання із
застосуванням апарата Б.Є. Патона.

Розробити практичні рекомендації до виконання мобілізації матки під час
абдомінальної гістеректомії та надпіхвової ампутації матки із
застосуванням способу біологічного зварювання тканин.

Об’єкт дослідження: жінки хворі на пухлини геніталій.

Предмет дослідження: клініко-морфологічні особливості гемостазу та
загоєння тканин після високочастотного електрохірургічного зварювання в
умовах експериментального дослідження та під час виконання абдомінальної
гістеректомії та надпіхвової ампутації у хворих з онкогінекологічною
патологією.

Методи дослідження. Загальноклінічні методи для вивчення стану хворих з
пухлинами геніталій та експериментальне дослідження репаративних
процесів із застосуванням високочастотного електрохірургічного
зварювання судин та тканин. За матеріалами медичної документації
здійснювався клінічний аналіз застосування при онкогінекологічних
операціях традиційного шовного з’єднання тканин та біполярної
коагуляції. Використовувались морфологічні, гістохімічні та
морфометричні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено патогенетичний
механізм гемостазу під час біологічного зварювання тканин і його
принципову відмінність від традиційних методів (біполярна коагуляція і
шовний матеріал), який заключається в тому, що в основі гемостазу є
тканинна (закупорка судин зсередини клітинами ендотелію) емболізація
судин мікрогемоциркуляторного русла і в місці зварювання тканин не
виникає термічна загибель клітин, а формується біомаса, здатна до
регенерації.

Вперше в Україні впроваджений в клінічну практику спосіб
електрохірургічного зварювання тканин (пат. 9910, Україна, МКІ
А61В17/00) Б.Є.Патона при хірургічному лікуванні онкогінекологічних
захворювань, таких як рак тіла, шийки матки та яєчників.

Показані переваги операцій з використанням електрохірургічного способу
Б.Є.Патона в порівнянні з традиційними (біполярна коагуляція і шовний
матеріал) за основними клінічними параметрами операцій: тривалість,
крововтрата, інтра- і ранні післяопераційні ускладнення.

Практичне значення одержаних результатів. Вирішена актуальна для
практичної охорони здоров’я задача застосування високочастотного
електрохірургічного зварювання при виконанні онкогінекологічних операцій
у хворих на доброякісні та злоякісні пухлини. Розроблено і впроваджено
новий спосіб абдомінальної гістеректомії. Отримані нові результати про
особливості гемостазу і репарації тканин матки, зв’язкового апарата при
застосуванні високочастотного електрохірургічного зварювання в
онкологічних центрах при хірургічному лікуванні хворих з
онкогінекологічною патологією, що підтверджується актами впровадження в
практику Донецького обласного протипухлинного центру (10.03.2006 р.);
відділу відновлення репродуктивної функції Інституту невідкладної та
відновної хірургії ім.В.К.Гусака (02.03.06 р.); Маріупольського
онкологічного диспансеру (11.04.06 р.) та на кафедрі акушерства та
гінекології №1 Донецького державного медичного університету ім.
М.Горького ( 04.05.06 р.).

Особистий внесок здобувача. Авторкою самостійно проаналізовано наукову
літературу за темою дисертації, оброблено архівний матеріал. Особисто
проведено експериментальне дослідження застосування високочастотного
електрохірургічного зварювального з’єднання, біполярної коагуляції
тканин і традиційного шовного з’єднання при операціях на рогах матки у
нелінійних білих статевозрілих щурах-самках.

Разом із науковим керівником виконано основні етапи комбінованого
лікування хворих на рак шийки, тіла матки та яєчників – радикальна
гістеректомія та надпіхвова ампутація матки з застосуванням
високочастотного електрохірургічного зварювального апарата Б.Є.Патона.

Проведено клінічний аналіз результатів лікування хворих з пухлинами
геніталій, дано оцінку результатів морфологічного дослідження
експериментального та клінічного операційного матеріалу, статистично
оброблено фактичний матеріал, узагальнено результати, написано та
проілюстровано всі розділи дисертації, сформульовано висновки й
практичні рекомендації.

У роботах, виконаних у співавторстві, реалізовані наукові ідеї
здобувача. Співавторами здійснювалася допомога в хірургічному лікуванні
хворих, дана консультація при проведенні морфологічних та
експериментальних досліджень. Дисертанткою не були використані
результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації та її фрагменти
повідомлені й обговорені на науково-практичній конференції “Перспективи
розвитку проекту “Зварювання живих тканин” під головуванням академіка
НАН України Б.Є.Патона 28 жовтня 2005 р., науково-практичній конференції
з міжнародною участю “Актуальные проблемы реконструктивной хирургии и
реабилитации” (м.Шарм Ель Шейх, Єгипет, 2005 р.), ХІ з’їзді онкологів
України (Судак, АР Крим, 2006 р.), засіданнях обласного товариства
онкологів (2005-2006).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 6 статтях наукових
журналів, 1 деклараційному патенті України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 171
сторінці комп’ютерного тексту і складається зі вступу, 5 розділів,
висновків і списку використаної літератури. Робота ілюстрована 20
таблицями на 14 стор., 50 рисунками на 55 стор. Список використаної
літератури включає 183 джерела літератури на 19 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Дане дослідження проводилося у двох
напрямках – клінічному й експериментальному. Всього предметом клінічного
розділу дисертаційної роботи були 362 хворі, оперовані у гінекологічному
відділенні Донецького обласного протипухлинного центру (ДОПЦ) з приводу
злоякісних пухлин матки і яєчників у період з 1998 по 2006 рік. Хворі
були розділені на 3 великі групи залежно від способу з’єднання тканини,
використовуваному при виконанні операції. Такий розподіл груп був
обумовлений тим, що основною метою роботи було встановлення ефективності
методу біологічного зварювання тканин Б.Є.Патона при різних
онкогінекологічних операціях шляхом порівняння його з традиційними
хірургічними методами.

З 362 хворих у І групу були включені хворі, яким виконувались
модифіковані операції в залежності від клінічного діагнозу з
використанням високочастотного електрохірургічного зварювання тканин
(ВЕЗТ). У ІІ групу, або групу порівняння увійшли пацієнтки, яким
виконувались операції з використанням традиційного шовного матеріалу
(ТШМ). У ІІІ групу (група порівняння) ввійшли пацієнтки, яким
здійснювалися стандартні операції з використанням біполярної
електрохірургічної коагуляції (БЕК).

Нами вибрані для порівняння найпоширеніші в онкогінекологічній практиці
операції, які використовують при лікуванні хворих із злоякісними
пухлинами. Кожна з груп у свою чергу складалася з трьох підгруп – “а”,
“b” та “c”: підгрупа “а” – це “хворі на рак тіла матки” (РТМ), яким
виконувалась проста гістеректомія з двосторонньою тубоваріектомією;
підгрупа “b” – “хворі на рак шийки матки” (РШМ), яким виконувалась
радикальна гістеректомія Вертгейма-Мейгса з/без видалення придатків;
підгрупа “c” – “хворі на рак яєчників” (РЯ), яким виконувалась
надпіхвова ампутація матки з придатками та резекцією великого сальника.

Таким чином, група I (n=134) включає хворих на рак тіла матки (підгрупа
Ia – n=69), рак шийки матки (підгрупа Ib – n=31), рак яєчників (підгрупа
Iс – n=34), яким операції виконувалися з використанням високочастотного
електрохірургічного зварювання тканин (ВЕЗТ). Група II (n=120 ) включала
60 хворих на рак тіла матки (підгрупа IIа), 30 – на рак шийки матки
(підгрупа IIb), 30 – на рак яєчників (підгрупа IIс), яким виконувались
операції з використанням традиційного шовного матеріалу (ТШМ). Група III
(n=108) складалася з хворих на рак тіла матки (підгрупа IIIа – n=48), на
рак шийки матки (підгрупа IIIb – n=30), на рак яєчників (підгрупа IIIc –
n=30), яким здійснювалися стандартні операції з використанням біполярної
електрохірургічної коагуляції (БЕК).

Пацієнткам ІІ й ІІІ груп хірургічні операції із застосуванням
традиційного шовного матеріалу та біполярної електрохірургічної
коагуляції в Донецькому обласному протипухлинному центрі виконувалися до
2002 року, у зв’язку з чим клінічний аналіз лікування цих хворих нами
проведений ретроспективно за даними історій хвороби. У всіх пацієнток
проаналізовані витрати часу на хід всієї операції, включаючи обробку
маткового судинного пучка, наявність або відсутність ускладнень і
перебіг післяопераційного періоду.

Пацієнтки всіх трьох груп практично перебували в одних вікових групах і
розходження у віці були не достовірні. Середній вік хворих на рак тіла
матки в групі Iа склав 61,3±7,1 р., у групі IIа – 63,9±5,1 р. і в групі
IIIа – 62,4±8,3 р. Середній вік хворих на рак шийки матки в групі Ib
склав 54,1±3,2 р., у групі IIb – 53,2±2,9 р. і в групі IIIb – 52,6±3,3
р. Серед хворих на рак яєчників в основній групі (підгрупа Iс) середній
вік склав 51,1±3,9 років. Обидві групи хворих порівняння (підгрупи IIс
та IIIc) за віком були також рівноцінні і практично знаходились в одних
вікових групах (відповідно 54,2±4,7 і 53,3±4,6 років). Пацієнтки
основної та груп порівняння були також порівнянні за стадіями
захворювання.

Експериментальна частина дослідження була виконана на 36 нелінійних
білих статевозрілих щурах-самках масою 200-250 г, які утримувалися в
стандартних умовах віварію. Протокол дослідження схвалений Комісією з
питань біоетики Донецького державного медичного університету
ім.М.Горького (протокол № 163/16). Спочатку наркоз щурам здійснювали
ефіром в інгаляційній камері, базисний – кетаміном 75 мг/кг в/м. Глибину
наркозу оцінювали за відсутністю реакції на больове подразнення.
Операції по розсіченню й з’єднанню тканин матки шляхом “зварного” шва
виконані в умовах операційної Центральної науково-дослідної лабораторії
ДонДМУ ім.М.Горького. В експериментальну групу включені тварини, яким
була виконана ампутація одного з рогів матки й зроблене зварне з’єднання
тканин за допомогою автоматизованого зварювального медичного
устаткування й інструментів Б.Є.Патона. Після виконання операцій тварин
зберігали й направляли у віварій ДонДМУ ім.М.Горького для можливих
подальших досліджень.

Нами проведено порівняльне морфологічне вивчення з використанням
сучасних загальногістологічних, гістохімічних і морфометричних методик
дослідження структури тканин малого таза, стінки піхви, круглої й
воронкотазової зв’язок матки, видалених під час 134 онкогінекологічних
операцій (група I) з використанням високочастотного електрохірургічного
зварювального устаткування та інструментів Б.Є.Патона. Крім того, нами
вивчені структурні зміни в біоптатах одного з рогів матки 36 нелінійних
білих статевозрілих щурів-самок, які були взяті при операціях по
розсіченню і з’єднанню тканин матки шляхом “зварного”, біполярного і
традиційного хірургічного швів.

Шматочки тканин фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну. Тканину
заливали в парафін за стандартною методикою. На ротаційному мікротомі
МПС-2 виготовляли серійні гістологічні зрізи товщиною 5(1 мкм, які потім
забарвлювали гематоксиліном та еозином, за ван Гізоном, Вергоффом, на
фібрин за Шуєніновим, толуїдиновим синім при рН 2,6 і 5,3, ставили
ШИК-реакцію з обробкою контрольних зрізів амілазою. За допомогою
кількісної поляризаційної мікроскопії проводили оцінку
морфофункціонального стану стромального компонента матки.

В основу морфометричного дослідження покладений крапковий метод полів
Глаголєва. За допомогою окулярної сітки на препаратах, забарвлених
гематоксиліном та еозином, визначали загальний питомий об’єм клітин
запальних інфільтратів; на препаратах, забарвлених відповідною
методикою, аналогічним чином визначали питомі об’єми нейтрофільні
поліморфноядерні лейкоцити (НПЯЛ), макрофагів, лімфоцитів, плазматичних
клітин, тканинних базофілів (лаброцитів). При виконанні морфометричних
досліджень керувалися основними засадами, викладеними в керівництві
Г.Г.Автандилова (2004).

Аналіз зображення здійснювався на універсальному мікроскопі Hund H 500 з
телевізійною системою, з’єднаною з персональним комп’ютером ОЕМ IBM
PC/АT Pentium. Морфометричне вивчення додатково здійснене за допомогою
комп’ютерної програми “Cruiz”, розробленої в Донецькому інституті
штучного інтелекту.

При оцінці результатів дослідження для кількісних характеристик
наводилось значення середнього арифметичного та похибки середнього (М (
m). Для якісних показників використовували розрахунок долі (%) та її
похибки. Порівняння середніх двох вибірок проводилось за критерієм
Стьюдента (нормальний закон розподілу) або критерієм Вілкоксона
(розподіл відрізняється від нормального.

. У всіх випадках відмінність вважалася статистично значущою при рівні
р0,05). Варто підкреслити, що обидва
електрохірургічні методи виконання простої гістеректомії мінімально
травмують тканини, і перебіг післяопераційного періоду в пацієнток цих
двох груп також принципово не відрізняється. Важливим відмітним моментом
простої гістеректомії з використанням ТШМ від ВЕЗТ є те, що подовжується
не тільки час операції, але відповідно збільшується час перебування
пацієнтки під наркозом, що може також негативно впливати на перебіг
післяопераційного періоду.

У підгрупі IIа (ТШМ) крововтрата склала в середньому 140±10 мл в
підгрупі Iа (ВЕЗТ) – 110±10 мл та IIIа (БЕК) – 115±25 мл, оскільки
використання електрохірургічних інструментів дозволяє зупиняти навіть
капілярні кровотечі, яким хірург, коли працює із шовним матеріалом,
найчастіше не надає особливого значення, а, в остаточному підсумку,
крововтрата виявляється значною. Це положення особливо відноситься до
крововтрати з судин підшкірно-жирової клітковини, паравезикальної
клітковини тощо.

Незважаючи на відсутність видимих принципових розходжень між простою
гістеректомією із застосуванням ВЕЗТ і БЕК, пошкоджуючий ефект при
зварюванні тканин значно менший (температура при ВЕЗТ не вище 80єС, при
БЕК >100°С), а, отже, і процеси репарації тканин ідуть значно активніше.

Вірогідних розходжень в ускладненнях раннього післяопераційного періоду
у хворих на рак тіла при всіх трьох модифікаціях простої гістеректомії з
використанням ВЕЗТ, ТШМ і БЕК нами не встановлено.

Хворим на рак шийки матки (n=91), які включені в даний розділ роботи для
клінічного аналізу, здійснювалися різні модифікації радикальної
гістеректомії з яєчниками й без яєчників. Це пацієнтки групи Ib (n=31),
яким була виконана радикальна гістеректомія з видаленням або збереженням
і транспозицією яєчників із використанням високочастотного
електрохірургічного зварювання тканин (ВЕЗТ), групи IIb (n=30), яким
операція виконувалася з використанням традиційного хірургічного шва й
групу IIIb (n=30) склали пацієнтки, яким радикальна гістеректомія
виконувалася з використанням біполярної електрокоагуляції.

Клінічна симптоматика хворих на рак шийки матки, також як і у хворих на
рак тіла матки, була однотипною у всіх підгрупах і багато в чому
залежала від стадії захворювання. Відсутність скарг у значної частини
хворих з РШМ на догоспітальному етапі найчастіше відзначено при ранніх
стадіях (T1aNоМо і Т1bNоМо, T2NоМо) хвороби. Разом з тим, ретельний
аналіз первинної документації (амбулаторних карт) і збір анамнезу
хвороби дозволив відзначити, що багатьох пацієнток до надходження в
стаціонар турбували контактні кровомазання, порушення менструального
циклу за типом гіперменореї й інші, 17±1,3 % пацієнток I-ої, II-ої
III-ої груп перебували тривалий час (понад 2 роки) під спостереженням
гінеколога за місцем проживання, де одержували симптоматичне лікування з
приводу хронічного ендоцервіциту, вагініту або лейкоплакії. Інших хворих
зі стадією T1aNоМо і Т1bNоМо, T2NоМо турбували білі, кровотеча й болі
внизу живота і/або в попереку, дизурія різного ступеня інтенсивності.
Ступінь виразності описаних клінічних симптомів наростав залежно від
стадії захворювання, приблизно, з однаковою частотою у хворих всіх
досліджуваних груп.

У підгрупах Ib, IIb та IIIb з T1aNоМо – T2NоМо стадіями хвороби, що
відповідно склало при стадії T1aNоМо 22,6(7,5% (Ib), 30,0(8,4% в IIb
групі і 26,7(8,1% в групі IIIb, при стадії T1bNоМо – 51,6(9,0% (Ib),
56,7(9,0% (IIb) і 50,0(9,1 (група IIIb), при стадії T2NоМо – 19,4(7,1%
(Ib), 10,0(3,0% (IIb) і 16,7(6,8% (група IIIb).

Загальноприйнятим стандартом хірургічної операції у хворих на рак шийки
матки зі стадіями хвороби T1aNоМо й – T2NоМо на сьогоднішній день є
радикальна гістеректомія з двосторонньою тубоваріектомією, або зі
збереженням і латеральною транспозицією яєчників.

Використання електрохірургічних способів при радикальній гістеректомії
також як при простій гістеректомії істотно дозволяє заощаджувати час
операції. Середня тривалість оперативного втручання з приводу РШМ при
операціях Вертгейма- Мейгса з використанням ТШМ без застосування
електрозварювання складала 125,6±7,1 хвилин і вірогідно (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020