.

Розробка засобів ранньої профілактики неонатальних інфекційних захворювань тварин (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
149 2766
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ННЦ “ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ”

КОЛЬЧИК ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 619:578.27:616-084:616.98

Розробка засобів ранньої профілактики неонатальних інфекційних
захворювань тварин

16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ННЦ “Інститут експериментальної і клінічної
ветеринарної медицини” УААН.

Науковий керівник доктор ветеринарних наук, професор,

член-кореспондент УААН Головко А.М.,

віце-президент УААН.

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Апатенко Володимир Максимович,
Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри
мікробіології, вірусології та імунології;

кандидат ветеринарних наук Скрипник Валерій Григорович, Державний
науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів,
заступник директора з наукової роботи, стандартизації і контролю якості
ВІП.

Провідна установа Сумський національний аграрний університет, кафедра
епізоотології та ОЕВС, Міністерство аграрної політики України, м. Суми.

Захист відбудеться “19” жовтня 2006 р. о 900 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в ННЦ “Інститут
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” УААН за адресою:
61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ННЦ “Інститут
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” УААН за адресою:
61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий “29” серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор А.Ф. Бабкін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Створення і відродження тваринницьких комплексів
промислового типу, впровадження індустріальних методів виробництва м’яса
й інших продуктів тваринництва, супроводжується різкими змінами
епізоотичної ситуації з інфекційних захворювань, а також активізацією
умовно-патогенної мікрофлори. Важливою умовою збільшення виробництва
тваринницької продукції й покращення її якості є збереження молодняка
сільськогосподарських тварин і зниження його захворюваності шляхом
підвищення природної резистентності [Афанасьєв Л.А., 1990; Игнатьев
М.И., Бондаренко Р.Т., 1994; Бурсуков В.В., 1996].

Загибель молодняка знижує прибутки у тваринництві, порушує планомірну
племінну роботу і зростання поголів’я тварин. Тому підвищення
ефективності боротьби з хворобами молодняка, не зважаючи на значні
успіхи, які були досягнуті ветеринарною наукою в цій галузі, продовжують
залишатися однією з найактуальніших і найважливіших проблем.

На фоні зниження резистентності і високої продуктивності тварин та
несприятливих факторів зовнішнього середовища зростає вірулентність
умовно-патогенних мікробів та вірусів, що і спричиняє виникнення
захворювань, які є серйозною перешкодою на шляху інтенсифікації
тваринництва. Комплексний підхід до вирішення проблеми інтенсифікації
тваринництва, до складу якої входить відтворення стада і збереженість
молодняка, обумовив розширення дослідних робіт, спрямованих на подальше
вивчення хвороб новонароджених тварин, пошук ефективних засобів їх
профілактики [Dusch H., 1995; Lawson G., 1995; Rajkowski K., 1998;
Левицький Я.С., 2005].

Проблема профілактики і ліквідації інфекційних захворювань молодняка
полягає у створенні повноцінного імунітету в тварин, стану специфічної
несприятливості шляхом активної або пасивної імунізації новонароджених.
З цією метою в Україні та за її межами проводяться дослідження з
корекції імунної відповіді по створенню нових імунізуючих препаратів та
розробці методів та способів імунізації з використанням речовин з
імуностимулюючою дією [Fedorka-Ggay, 1997; Ушкалов В.О., 2002; Щербаков
П.В., 2002].

Регулювання системи імунітету у тварин зумовлює високий економічний
ефект в тваринництві. Низька імунологічна реактивність тварин у перші
дні життя значною мірою компенсується надходженням до їх організму
захисних антитіл з молозивом матері. Але на практиці, в умовах
промислового ведення тваринництва, новонароджений організм не одержує
достатньої кількості імуноглобулінів. Досить часто, в результаті
порушень норм утримання вагітних тварин, молодняк отримує молозиво
невисокої якості, контаміноване патогенною та умовно-патогенною
мікрофлорою [Корж Б.А., Злонкевич Я.Д., 1991; Федоров Ю.Н.,
Верховский О.А., 1997; Покровский В.И., Онищенко Г.Г., 2000].

У зв’язку з цим, розробка ефективних засобів ранньої профілактики
неонатальних інфекційних захворювань тварин, які базуються на
альтернативних підходах та регулюванні імунної відповіді в ранній
постнатальний період за рахунок використання імуномодуляторів, є
актуальним і перспективним напрямком.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
складовою частиною досліджень, передбачених тематичним планом ІЕКВМ
УААН: “Розробити і впровадити ефективні засоби специфічної профілактики
ентеробактеріозів молодняка тварин з використанням сучасних
біотехнологій, 2002-2005 рр” № державної реєстрації 0101U001616.

Мета роботи – розробити засоби та методи ранньої профілактики
неонатальних інфекційних захворювань тварин, обумовлених бактеріальними
збудниками та вивчити їх ефективність.

Задачі досліджень:

• вивчити етіологічну структуру неонатальних інфекційних захворювань
поросят та телят у господарстві ВСАТ АК “Слобожанський” Харківської
області;

• розробити метод ранньої профілактики неонатальних інфекційних
захворювань тварин бактеріальної етіології та вивчити його ефективність;

• розробити спосіб профілактики неонатальних інфекційних захворювань
тварин, який базується на застосуванні індуктору ендогенного інтерферону
“Аміксин”;

• вивчити терапевтичну і профілактичну ефективність препарату “Аміксин”
при неонатальних інфекційних захворюваннях поросят у виробничих умовах.

Об’єкт дослідження: інфекційні захворювання тварин та засоби
профілактики інфекційних захворювань.

Предмет дослідження: епізоотологічні особливості неонатальних
інфекційних захворювань у новонароджених тварин та засоби їх специфічної
профілактики, Аміксин (індуктор ендогенного інтерферону); показники
природної резистентності у тварин.

Методи досліджень: епізоотологічний аналіз, біологічний експеримент;
бактеріологічні, серологічні, імунологічні, біохімічні та статистичні
методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Теоретично та експериментально
обґрунтовано можливість і доведено ефективність застосування способу
ранньої профілактики з метою створення захисту тварин від інфекційних
захворювань. Визначено етіологічну структуру неонатальних інфекційних
захворювань поросят і телят у комплексах промислового типу на прикладі
ВСАТ АК “Слобожанський” Харківської області. Доведено, що застосування
Аміксину з метою профілактики неонатальних інфекційних захворювань
поросят дозволяє знизити рівень захворюваності тварин на 73,3 %
порівняно з контролем.

Практичне значення одержаних результатів. Випробувано спосіб ранньої
профілактики інфекційних захворювань тварин з використанням комплексу
АГ-АТ. Визначено ефективну дозу індуктора ендогенного інтерферону –
Аміксину та оптимальний спосіб його введення.

У виробничих умовах проведено вивчення ефективності застосування
Аміксину при неонатальних інфекційних захворюваннях молодняка з
терапевтичною та профілактичною метою.

Розроблено та затверджено “Методичні рекомендації по виготовленню та
використанню імунної сироватки, імуноглобуліну донорів-реконвалесцентів
із крові для профілактики і терапії інфекційних хвороб тварин”. Наукову
новизну підтверджено патентами “Спосіб одержання препарату для
специфічної профілактики інфекційних хвороб тварин” (15.07.2005, № 7890,
А61К39/085), “Застосування Аміксину для профілактики неонатальних
інфекційних захворювань молодняку тварин” (15.03.2006, № 12954,
А61К39/085).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено аналіз
літературних даних за темою роботи, обґрунтовано методи наукових
досліджень; виконано наукові програми, які покладені в основу
дисертації, розроблено схеми та методи проведення експериментів у
лабораторних та виробничих умовах; виконано експериментальні та
аналітичні дослідження, проведено аналіз та узагальнення одержаних
результатів; сформульовано висновки й практичні рекомендації, проведено
роботу з підготовки до затвердження нормативних документів.

Бактеріологічні, серологічні, імунологічні дослідження виконувались в
лабораторії вивчення хвороб молодняка ННЦ “ІЕКВМ” УААН спільно з
д. вет. наук. Ушкаловим В.О., м. н. с. Горбенко О.В, к. вет. н.
Петренчук Е.П. та м. н. с. Головащук І.І. Біохімічні дослідження
проводилися за участю співробітників лабораторії біохімії ННЦ “ІЕКВМ”
УААН (к. біол. н. Романько М.Є., к. вет. н. Руденко О.П., ветлікаря
Бойко В.С.). Визначення інтерферону проводили в лабораторії вірусології
НАУ спільно з к. біол. н. Мартиненко Д.Л.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
були повідомлені та обговорені на звітних сесіях вченої ради ННЦ “ІЕКВМ”
УААН (м. Харків) в 2002-2005 рр. та науково-практичних конференціях:
“Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення
тваринництва” (АР Крим м. Феодосія, 2003 р.), “Сучасні аспекти розробки
маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів” (АР Крим м. Феодосія,
2004 р.), “Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя
тваринництва, якості і безпеки продукції” (м. Одеса, 2004 р.),
міжнародній науковій конференції молодих вчених “Сучасні проблеми
діагностики інфекційних хвороб тварин” (м. Харків, 2004 р.), міжнародній
науково-практичній конференції “Современное состояние и актуальные
проблемы обеспечения ветеринарного благополучия животноводства” (АР Крим
м. Ялта, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції
“Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування”
(м. Львів, 2005 р).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць,
із них 5 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, отримано 2
патенти.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 113 сторінках друкованого
тексту й складається з наступних розділів: вступ, огляд літератури,
матеріали та методи досліджень, результати власних досліджень, аналіз та
узагальнення одержаних результатів, висновки, список використаної
літератури, додатки. Роботу ілюстровано 8 рисунками та 18 таблицями.
Додатки на 16 сторінках. Список використаних літературних джерел включає
237 найменувань, у тому числі 61 зарубіжного автора.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконана у період з 2002 по 2005 рр. в лабораторії вивчення
хвороб молодняку, лабораторії біохімії ННЦ “Інститут експериментальної і
клінічної ветеринарної медицини” УААН і ВСАТ АК “Слобожанський”
Чугуївського району Харківської області. При цьому застосовували методи
епізоотологічного аналізу, бактеріологічних, серологічних, біохімічних,
імунологічних та статистичних досліджень.

Динаміку розповсюдження бактеріальних і вірусних захворювань тварин у
ВСАТ АК “Слобожанський” визначали за результатами аналізу й узагальнення
звітних матеріалів за формою № 1-Вет, одержаних в Управлінні ветмедицини
Харківської області та шляхом аналізу епізоотичної ситуації
безпосередньо в господарстві.

Виділення та ідентифікацію культур бактерій здійснювали згідно з
методичними вказівками “Настанова з бактеріологічної діагностики
сальмонельозів тварин” (Харків, 2002 р.) і “Колибактериозы молодняка с/х
животных и птицы” (Киев, 1995 р.). Культивування, зберігання виробничих
і польових штамів ешерихій і сальмонел проводили з використанням таких
живильних середовищ: бульйон Хоттінгера, середовище МПА, МПБ, Ендо.

Визначення секреторних імуноглобулінів після центрифугування та
облігатну мікрофлору в фекаліях визначали за методикою Чекишева,
Фельдмана (1980).

Нешкідливість препаратів визначали у дослідах на безпорідних білих мишах
масою 18-20 г загальноприйнятими у ветеринарії методами.

Всього у дослідах було використано 180 мишей, 936 новонароджених
поросят, 775 поросят 5-добового віку, 60 поросят 10-добового віку та 20
новонароджених телят.

Сироватку реконвалісцентів одержували імунізацією тварин–донорів крові
антигенами E. coli №№ 19, 20, 24, 25, 35, які вводили внутрішньом’язево
чотири рази з інтервалом 5–7 діб в дозах 1-а і 2-а імунізація – 5 см3,
3-я і 4-а – 10 см3.

Аміксин для перорального введення тваринам готували таким чином: 250 мг
Аміксину розчиняли у 50 см3 дистильованої води (Н2О), при застосуванні
внутрішньом’язево 250 мг препарату розчиняли у 125 см3 дистильованої
води (Н2О). Стерилізацію розчину проводили шляхом фільтрації крізь
стерилізуючу мембрану.

Рівень специфічних антитіл до ешерихіозних, сальмонельозних антигенів
визначали у реакції аглютинації. Серологічну типізацію виділених культур
проводили за допомогою наборів сальмонельозних і ешерихіозних
О-комплексних аглютинуючих сироваток (ТУ 46.21-1543-85). При
ідентифікації сальмонел і ешерихій, виділених від загиблих і хворих
тварин, керувались тестами мінімального диференційного ряду ВООЗ, у тому
числі: рухливість, здатність утворювати сірководень і індол,
ферментувати лактозу, манніт і сорбіт, результати реакції з метіловим
червоним, Фогес-Проскауера, здатності утилізувати цитрат і ацетат,
розщеплювати сечовину, розріджувати желатину.

Визначення концентрації загального білку в сироватці крові проводили
рефрактометричним методом [Miller G.L., 1959]. Активність лізоциму (КФ
3.2.1.17) визначали турбідиметричним методом за Перрі в модифікації
Гранта Х.Я. і співавт. [1978]. Вміст білків-серомукоїдів (Sm) у
сироватках крові встановлювали спектрофотометрично за методом Веймера та
Мошина [1988].

Вміст альбумінів у плазмі крові досліджували спектрофотометрично за
методом Doumas B. [1972]. Лейкограму визначали диференційним підрахунком
формених елементів крові у мазках, пофарбованих за Романовським-Гімза.
Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) визначали за методом
Кальф-Каліфа шляхом підрахунку формених елементів у фарбованих мазках
периферійної крові за відповідною формулою [Хомяков Ю.Н., 1998].

Фагоцитарну активність (ФА) нейтрофілів визначали підрахунком числа
активних лейкоцитів із 100 підрахованих (у %) [Храбустовский И.Ф.,
1974]. Рівень нормальних антитіл (гетероаглютининів) визначали за
допомогою реакції Пауля-Буннеля з 0,5 % суспензією еритроцитів вівці
[2002]. Рівень інтерферону в сироватці крові визначали по затримці ЦПД
віруса хвороби везикулярного стоматиту.

Статистичну обробку одержаних даних проводили за допомогою комп’ютерної
програми EXСEL.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вивчення епізоотичної ситуації у ВСАТ АК “Слобожанський” щодо
неонатальних інфекційних захворювань поросят. Ретроспективний аналіз та
узагальнення статистичних даних ветеринарної звітності щодо
епізоотологічної ситуації у ВСАТ АК “Слобожанський” свідчать про те, що
за період 2000-2005 рр. у свиней реєстрували сальмонельоз і
колібактеріоз з виділенням збудників Sal. cholerae-suis і Sal.
кunzendorf, в-гемолітичні штами E.coli О18, О141, О101, О142, О8, Ps.
аeruginosa. А також за даними серологічного моніторингу – антитіла до
парвовірусної інфекції, трансмісивного гастроентериту та хвороби Ауєскі.

На кінець 2003 р. – початок 2004 р. зареєстровано підвищення рівня
захворюваності поросят до 60–80 %. В лютому–травні за добу гинуло від 60
до 300 голів поросят. У загиблих поросят при ураженні шлунково-кишкового
тракту реєстрували характерні клінічні ознаки: підвищення температури
тіла, пригнічення, відмову від корму, діарею. Фекалії були сіро-білого
кольору, розрідженої консистенції. Відмічали м’язове тремтіння, хиткість
рухів, шкіра набувала синюшного кольору. При ураженні респіраторного
тракту реєстрували часте дихання, риніти, кашель. При
патологоанатомічному розтині загиблих тварин реєстрували різноманітні
ураження шлунково-кишкового і респіраторного трактів, проте необхідно
зазначити, що ураження переважно шлунково-кишкового тракту реєстрували у
поросят до 30-35 денного віку, а респіраторного – у тварин старших
вікових груп (40-60 діб).

За період з 2004-2005 рр. нами були проведені дослідження патологічного
матеріалу від поросят, які належали ВСАТ АК „Слобожанський” Чугуївського
району Харківської області. Бактеріологічному дослідженню піддавали
патологічний матеріал (вміст серця, легені, печінку, брижові лімфатичні
вузли, нирки, кістковий мозок) поросят віком від 4 до 26 діб.

В результаті бактеріологічних досліджень матеріалу від 54 поросят віком
до 26 діб було виділено: в-гемолітичні Esherichia coli О139, О147, О149,
О157, Salmonella cholerae-suis, Salmonella cholerae-suis var.
kunzendorf, Salmonella. spp. (що не типувалися), Proteus vulgaris,
Proteus mirabilis, Pseudomona aeruginosa і Clostridium perfringens.

На рис. 1 представлено співвідношення мікроорганізмів, ізольованих від
поросят віком до 26 діб.

Рис. 1 Співвідношення мікроорганізмів різних видів, виділених

від поросят віком до 26 діб

Таким чином, серед збудників інфекційних захворювань поросят провідну
роль відігравала E. сoli (78,9 %), але певне етіологічне значення мали
Proteus – 10,7 %, Salmonella – 4,4 %, Clostridium – 2,8 %, Pseudomonas –
3,2 %, відповідно. Висока ступінь інфікованості ентерогеморагічними
ешерихіями була обумовлена тим, що корма були високо контаміновані ними
і являлись фактором передачі.

При бактеріологічному досліджені 14 проб комбікорму, відібраних в цьому
господарстві, встановлено, що 100 % проб корму було контаміновано
ентерогеморагічними ешерихіями (E. coli О157), які виявилися патогенними
для лабораторних тварин. Крім того, корми були контаміновані E. coli
О139.

Роль вірусних інфекцій в етіопатогенезі було підтверджено серологічними
дослідженнями крові від свиней різних статевовікових груп. Встановлено
наявність антитіл до вірусу репродуктивно-респіраторного синдрому
(РРСС), серопозитивність до якого становила 93,1 %; вірусу хвороби
Ауескі (ВХА) – 97 % та парвовірусної інфекції (ПВІС) – 96,6 %.
Дослідженням патологічного матеріалу від загиблих поросят, а також
постановкою біопроби на поросятах, збудників цих вірусних захворювань не
виділено. Наявність тварин з високим рівнем серопозитивності, а також
той факт, що в господарстві не застосовували вакцин проти вказаних
захворювань, може свідчити про циркуляцію цих збудників серед
свинопоголів’я.

Одержані нами дані свідчать про те, що через порушення технології
утримання та годівлі в умовах інтенсивного ведення тваринництва,
новонароджені тварини з перших хвилин самостійного життя знаходяться під
впливом негативних факторів зовнішнього середовища. Найбільш суттєве
значення мають патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми. Раціони
тварин не збалансовані за структурою поживності і кількісному складу
окремих компонентів (всі статевовікові групи тварин отримують комбікорма
з однаковим рівнем вітамінів і мікроелементів).

Для підтримки епізоотичного благополуччя господарств промислового типу,
яким і є свинарський комплекс на 108 тис. голів свиней, ветеринарній
службі треба мати ефективні засоби профілактики. Ситуація, що склалася,
й стала відправною точкою і завданням для проведення досліджень з
розробки і застосування способу ранньої профілактики та Аміксину
(індуктору ендогенного інтерферону) на поросятах з метою профілактики
неонатальних інфекційних захворювань.

Розробка способу ранньої профілактики інфекційних захворювань тварин. На
першому етапі нами було розроблено спосіб виготовлення комплексу АГ-АТ,
який включає використання імунної сироватки з визначеним рівнем антитіл
та гомологічних антигенів. Ефективність даного способу вивчали на
лабораторних тваринах при різних шляхах введення комплексу АГ-АТ. Для
досліду використовували гіперімунну кролячу сироватку з рівнем антитіл
11 log2 та культуру ешерихій, яка утворює термолабільний ентеротоксин і
соматичний антиген О9.

Для проведення досліджень було сформовано 9 груп безпорідних мишей по 20
голів в кожній, яким вводили комплекс АГ-АТ за наступними схемами: 1-й і
2-й групі внутрішньочеревно в дозах 0,15 і 0,3 см3, 3-й і 4-й –
підшкірно в дозах 0,15 і 0,3 см3 відповідно; 5-й – комплекс АГ-АТ
перорально в дозі 0,3 см3, 6-й – імунну сироватку підшкірно в дозі 0,3
см3, 7-й – убиту формаліном бакмасу E. coli № 866 підшкірно в дозі 0,3
см3, 8-й – убиту формаліном бакмасу культури E. coli № 866 перорально в
дозі 0,3 см3, 9-а – контроль.

У лабораторних тварин відбирали проби крові на 1, 2 і 3 добу та
визначали рівень специфічних антитіл. Підвищення рівня специфічних
антитіл спостерігалось у всіх дослідних групах. На третю добу при
застосуванні комплексу АГ-АТ внутрішньочеревно і підшкірно,
інактивованого антигену підшкірно та перорально рівень антитіл складав 5
log2. При введенні підшкірно імунної сироватки відмічалось підвищення
титру антитіл до 6 log2, тоді як пероральне введення комплексу АГ-АТ
сприяло підвищенню титру антитіл до 7 log2.

Через 3 доби після введення препаратів лабораторних тварин заражали
добовою культурою E. coli № 866 (LD100 – 200 млн. мк./см3). За
зараженими тваринами вели спостереження протягом 10 діб.

За період спостереження серед лабораторних тварин дослідних груп вижило
у 2, 3, 6, 7 і 8 групах 5 голів (50 %), а у 4 групі- 6 голів (60 %), що
на 50 і 40 % вище, ніж у контрольній групі. Загибель тварин після
зараження при введенні препарату (групи 1, 2) в дозі 0,15 см3 становила
70 %, а при дозі 0,3 см3 – 50 %.

Застосування імунної сироватки і інактивованого бактерину підшкірно (6 і
7 група) та пероральне введення інактивованого антигену (8 група)
обумовлювало захист 50 % щеплених тварин. Рівень захисту тварин при
пероральному введенні комплексу АГ-АТ (5 група) становив 70 %. У
контрольній групі загибель тварин становила 100 %.

Підшкірне введення комплексу АГ-АТ в дозах 0,15 і 0,3 см3 (групи 3, 4)
обумовлювало підвищення рівня лізоциму до 31,5 і 33,7 мкг/мл,
відповідно, що у середньому в 2,5 рази вище його рівня у контролі. При
застосуванні імунної сироватки лабораторним тваринам підшкірно (6 група)
відмічали підвищення рівня лізоциму в 2,2 рази в порівнянні з
контрольним показником. Пероральне введення комплексу АГ-АТ (5 група)
сприяло зростанню рівня лізоциму в 3,2 рази (р8@?Oueth& l ? 3/4 A i ? h h h h h h h h h h h h . ^ ?????????^ ?Oth$ & ? h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h h ??? ???едених досліджень встановлено, що застосування способу ранньої профілактики сприяло активізації загального і місцевого імунітету та підвищенню показників, які характеризують стан імунної системи організму тварин. Фагоцитарна активність крові тварин першої групи після введення препарату підвищувалась на 16,5 % відносно значень в контролі. Рівень гетерофільних аглютининів у сироватці крові тварин 1-ї та 2–ї дослідних груп збільшувався на 97,5 і 57,2 % відповідно від контрольних показників. Рівень секреторних імуноглобулінів у дослідних поросят зростав майже на 91 % та специфічних антитіл на 98 % в порівнянні з контрольною групою. Концентрація мукопротеїнів у сироватці крові дослідних тварин, до і після введення препарату, залишалась на одному рівні і вірогідно не відрізнялася від контрольних значень. Підвищення рівня загального білку пов’язано із зростанням концентрації загальних протеїнів на 49,3 % і альбумінів – на 34,7 %. Рівень лізоциму у першій та другій групах збільшувався на 67,5 і 58,5 % відносно значень його рівня до введення комплексу АГ-АТ та був вищим в порівнянні з аналогічними показниками у контрольній групі на 67,8 і на 57,0 % відповідно (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020