.

Эпідеміологічна характеристика та роль водного фактору в поширенні гепатиту а в м. одесі (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
158 2880
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В.Громашевського

КОЗІШКУРТ ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 616.36-002.12-036.22(477.74)

Эпідеміологічна характеристика та роль водного фактору в поширенні
гепатиту а в м. одесі

Спеціальність: 14.02.02 – епідеміологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті медицини
транспорту

Науковій керівник: доктор медичних наук, професор

Васильєв Костянтин Георгійович

науковий консультант відділу гігієни довкілля

Офіційні опоненти: доктор медичних наук

Марієвський Віктор Федорович,

старший науковий співробітник, заступник директора з питань науки
(Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН
України)

кандидат медичних наук

Падченко Анатолій Григорович,

старший науковий співробітник, доцент кафедри біокібернетики та
аерокосмічної медицини (Національний авіаційний університет)

Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ
України, кафедра епідеміології

Захист відбудеться “06” лютого 2006 року об 11 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д26.614.02 при Інституті епідеміології та
інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України (03038, м. Київ,
вул. М. Амосова, 5)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України (03038, м. Київ,
вул. М. Амосова, 5)

Автореферат розісланий “23” грудня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д. мед. н., професор Л.М. Чудна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вірусні гепатити (ВГ) залишаються однією з
найважливіших медичних і соціальних проблем сучасності, що обумовлено їх
широким розповсюдженням серед населення. Однією з найпоширеніших форм ВГ
є гепатит А (ГА). Не дивлячись на успіхи, досягнуті в діагностиці,
лікуванні та профілактиці захворювання, ГА є серйозною проблемою
охорони здоров’я в багатьох країнах світу, у тому числі в Україні (А.Л.
Гураль, 2003; М.И. Михайлов, 2002). Незважаючи на зниження в останні
роки (1997-2005) офіційних показників захворюваності на ГА, епідемічна
ситуація в країні є несприятливою. Захворюваність в Україні у багато
разів перевищує аналогічні показники в розвинутих країнах Європи та США
(И.В. Шахгильдян, 2001; А.Л. Гураль зі співавт., 2003).

Незважаючи на багаторічну розробку проблеми ГА, неповністю з’ясовані
питання щодо інтенсивності епідемічного процесу (ЕП) на окремих
територіях, визначення груп ризику інфікування, територіальної
нерівномірності поширення цього інфекційного захворювання, з урахуванням
географічних характеристик.

Фактичні матеріали про захворюваність на ГА, розповсюдженість інфекції
не відображають дійсної картини ЕП у зв’язку зі значною кількістю
інапарантних форм, особливо серед дитячого населення (О.М. Солонина,
2001; С.П. Бережнов зі співав., 2003). У клінічній практиці вищезгадані
форми захворювання часто залишаються нерозпізнаними, при цьому їх
частота може досягати 60-90 % випадків (В.М. Жданов, 1986; В.Ф. Учайкин
и соавт., 1994).

Об’єктивним показником істинного розповсюдження ГА можуть служити
результати сероепідеміологічних досліджень сироваток крові осіб різних
вікових груп населення. У всіх хворих, незалежно від форми інфекційного
процесу, утворюються антитіла до вірусу ГА (анти-ВГА) IgM, а у
реконвалесцентів – анти-ВГА IgG. Визначення останніх застосовують для
вивчення популяційного імунітету до ВГА (С.Н. Соринсон, 1998).

На основі багаторічних епідеміологічних спостережень встановлено, що
високий рівень захворюваності на ГА в нашій країні обумовлений
порушеннями у проведенні комплексу санітарно-гігієнічних заходів,
значним антропогенним забрудненням поверхневих водойм, котрі широко
використовуються як джерела питного водопостачання. Проведення
моніторингу за циркуляцією ВГА в об’єктах довкілля набуває значної
актуальності при встановленні фактору передачі збудника інфекції під час
реєстрації спалахів захворювання. Виявлення ВГА у воді відкритих
водоймищ, а потім і у водопровідній воді, визначає актуальність вивчення
ролі водного фактору в поширенні цього захворювання (Г.І. Корчак зі
співавт., 2003; Т.И. Зикова с соавт., 2004; С.А. Лопатин и соавт.,
2004). Методи очистки та знезараження питної та стічної води, які
застосовуються в Україні не завжди достатньо ефективні відносно
вірусного забруднення (Г.І. Корчак зі співавт., 1997). Епідемічна
безпека питної води пов’язана з дуже важливою в гігієнічному відношенні
проблемою – з санітарним станом розподільної водопровідної мережі.
Незадовільний санітарно-технічний стан трубопроводів, їх висока
аварійність, у багатьох випадках є причиною вторинного забруднення
питної води (В.А. Прокопов зі співавт., 1997). Водопідготовка і очищення
природної води із застосуванням сучасних технологій і устаткування стає
ледве не єдиною можливістю забезпечення безпечного питного
водопостачання в умовах інтенсивного антропогенного навантаження на
водні джерела (Г.Г. Онищенко, 2003). Одним з високоефективних засобів
додаткового знезараження питної води з вираженою віруліцидною дією є
дезінфектант діоксид хлору (ДХ) – сполука з групи хлорутримуючих
реагентів (В.М. Бахир, 2001). Набуває актуальності вивчення впливу на ЕП
ГА додаткової обробки питної води ДХ (на прикладі приморського міста
Іллічівська – супутника м. Одеси).

Для вірусу ГА характерна вища, в порівнянні з бактеріями, стійкість в
зовнішньому середовищі і патогенність (вірулентність), яка обумовлює
низьку інфекційну дозу, необхідну для зараження при вживанні
контамінованої води (Ю.П. Солодовников с соавт., 2001). У морській воді
в теплу пору року вірус не втрачає патогенності впродовж 3-4-х місяців
(В.М. Жданов, 1986), тому розташування населених пунктів поблизу моря
створює додатковий фактор ризику інфікування ВГА.

У зв’язку з викладеним значний науковий та практичний інтерес
представляють дослідження, присвячені вивченню епідемічних особливостей
ГА в умовах крупного приморського міста.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом комплексної науково-дослідної роботи, виконуваної Українським
НДІ медицини транспорту за госпдоговором з Міністерством охорони
здоров’я України “Наукове обґрунтування і розробка концепції
гігієнічного регламентування обладнання колективного використання для
додаткового очищення води” №0102V004161.

Мета роботи. Вивчити закономірності розвитку ЕП ГА у великому портовому
місті (на моделі м. Одеси) та удосконалити систему профілактичних
заходів при даній інфекції.

Задачі роботи:

Визначити особливості, етапи і тенденції розвитку ЕП ГА за період
1970-2004 рр.

Встановити поширеність інфекції, що викликана ВГА у м. Одесі на підставі
багаторічного вивчення вікової структури хворих на ГА і визначення
специфічних Ig M в сироватках крові.

Провести аналіз стану імунітету до ВГА різних груп населення.

Визначити можливий кореляційний зв’язок між рівнем захворюваності на ГА
та показниками контамінації ВГА різних водних об’єктів (річкової,
морської, водопровідної, господарсько-побутових вод) за період 1991-2004
рр.

Встановити ефективність вторинного знезараження питної води ДХ для
зменшення впливу на епідемічний процес водного фактору передачі ВГА (на
прикладі м. Іллічівська – супутника м. Одеси).

Виявити можливу роль групи крові і соматичного типу людини в формуванні
імунної відповіді при ГА.

Об’єкт дослідження: епідемічний процес ГА, поширеність серологічних
маркерів ГА.

Предмет дослідження: захворюваність на ГА, хворі на ГА, державні
статистичні форми (№№, 1, 2, 357/У), водний фактор передачі ВГА,
конституційні ознаки, зразки сироваток крові різних груп населення м.
Одеси.

Методи дослідження. При виконанні роботи використані епідеміологічний,
серологічний, санітарно-вірусологічний та статистичний методи
дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше проведений аналіз захворюваності на ГА в м. Одесі за 35-річний
період, що дозволило встановити особливості, етапи і тенденції розвитку
ЕП ГА в великому промисловому і портовому місті півдня України. На
сучасному етапі розвитку ЕП ГА визначено два періоди: 1-й період
(1970-1996 рр.) характеризується неухильним зростанням зареєстрованої
захворюваності; 2-й (1997-2004 рр.) – зниженням показників
захворюваності. Показано зміну вікової структури хворих на ГА.
Встановлено, що серед захворілих переважають дорослі.

Визначено серологічні показники поширеності ГА в м. Одесі в періоди
епідемічного підйому і спаду захворюваності. Показано, що частота
виявлення анти-ВГА IgM серед 20-29-річних осіб у роки підйому
захворюваності значно перевищує аналогічну в роки зниження
зареєстрованої захворюваності (25,4 і 14,3 % відповідно). Одержані
результати вказують на зниження протягом останніх років інтенсивності
циркуляції ВГА серед населення м. Одеси. Частота виявлення анти-ВГА IgG
серед осіб тієї ж вікової групи зменшилася з 54,0 % у 1994 р. до 38,2 %
у 2004 р.

Вперше зіставлено показники захворюваності на ГА в м. Одесі і результати
багаторічних вірусологічних досліджень водних об’єктів. Показано
наявність прямого сильного кореляційного зв’язку між виявленням аг-ВГА у
водопровідній воді і рівнем захворюваності на ГА (r=0,72, р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020