Міністерство охорони здоров`я України
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика
МОЗ України (м. Київ)
КІНДЗЕР СТЕПАН ЛЕОНОВИЧ
УДК 616.379-008./616.748.7 002
Хірургічне лікування деструктивно-некротичних уражень нижніх кінцівок у
хворих на цукровий діабет
14.01.03 – хірургія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі хірургічних хвороб Медичного інституту
Української асоціації народної медицини.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Лисайчук Юрій Сергійович,
кафедра хірургічних хвороб Медичного
інституту Української асоціації народної медицини,
лауреат Державної премії України
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Лігоненко Олексій Вікторович,
завідувач кафедри загальної хірургії Української
медичної стоматологічної академії МОЗ України
доктор медичних наук, доцент
Сморжевський Валентин Йосипович,
кафедра хірургії та трансплантології Національної
медичної академії післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України, (м. Київ)
Провідна установа: Львівський національний медичний університет
ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра
факультетської хірургії
Захист відбудеться 23.06. 2006 р. о 13-30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.613.08 при Національній медичній
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, ( 04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9 )
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, (м. Київ) (м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9 )
Автореферат розісланий 22.05.2006 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Д 26.613.08
кандидат медичних наук, доцент Гвоздяк М.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.
Актуальність теми. Постійне зростання захворюваності цукровим діабетом
призводить до значного збільшення ускладнень, що виникають у даного
контингенту хворих. В різних країнах цукровим діабетом страждає від 1%
до 4% населення. В Україні в 1994 році офіційно зареєстровано 900 тис.
хворих. На початок 1999 року тільки в місті Києві на обліку знаходилося
49210 дорослих, в тому числі 181 підліток. Показник поширеності в Києві
на 100 тис. населення склав 2270,0 в той час, як по Україні в цілому
його величина менша і становить – 1752,9. За даними експертів ВООЗ до
2010 року кількість хворих в світі зросте більше ніж в 2 рази. Цукровий
діабет в розвинених країнах світу став не тільки медичною, а й
соціальною проблемою ( И.И.Дедов й др. 1995, Б.А.Зелинский и соавт.
1996). В нашій країні Указом Президента від 21 травня 1999 року №545/99
схвалена комплексна національна програма “Цукровий діабет”. У цій
програмі одним з основних завдань є зменшення на 30% ускладнень
цукрового діабету, в тому ж числі й кількості ампутацій. За даними
Ляпіса М.О. із співавт. (2000), в середньому на лікування одного хворого
з синдромом “стопи діабетика” в хірургічному відділенні витрачається від
800 до 2100 гривен, а при врахуванні подальшого амбулаторного лікування
та заходів профілактики кошторис стає значно більшим. Серед ускладнень
одне з перших місць займають гнійно-запальні захворювання м’яких тканин
(М.И.Балаболкин 1994, Н.В.Трусова й соавт. 1996, МсСагtу О., Zimmet,
1994 ). Цукровий діабет у 30-80% випадків приводить до ускладнень при
яких на тлі патологічних змін у всіх ланках гомеостазу розвиваються
гнійно-запальні захворювання, які в свою чергу потенціюють такі розлади
(Б.Н.Маньковский 1999, Воulton А. 1992). Лікування таких хворих з
взаємообтяженою патологією являє собою важку задачу, яку найчастіше
рідко можна вдало вирішити. (В.В.Агапов 1991, М.О.Ляпіс і співавт.
1993). У зв’язку з цим розробка і впровадження нових методів лікування є
актуальними і на теперішній час.
В останній час комплекс лікування крім традиційних хірургічних методів
та антибактеріальної терапії поповнився такими сучасними методами як
внутрішньосудинне лазерне опромінення крові, непряма електрохімічна
детоксикація організму, ультрафіолетове опромінення крові, вакуумна
обробка рани, її ультразвукова кавітація, рентгенотерапія,
ендолімфатична терапія, кріохірургія, (А.М.Торбінський, С.Є.Китайський
2001), широко використосовуються ентеросорбенти (О.О.Ольшанецький,
В.М.Фролов, О.М.Гелуненко 2001, І.І.Зєльоний 2001), впроваджуються в
практику реконструктивні операції на артеріях нижніх кінцівок, та
операції непрямої реваскуляризації. (І.І. Сухарєв та співавт. 2001, Н.Ф.
Дрюк та співавт 2002, Л.Я.Ковальчук і співавт. 2001, В.В. Яцьків та
співавт. 2001), а також резекційно-пластичний метод із застосуванням
принципів та методів мікрохірургії (Н.Ф.Дрюк, В.М.Селюк 2004). Але не
дивлячись на значний перелік методів лікування, результати їх
залишаються незадовільними, що вимагає пошуку більш ефективних та
патогенетично обгрунтованих методів.
Зв`язок роботи з науковими планами та темами. Дисертаційна робота
виконана у рамках галузевих наукових програм МІ УАНМ: „Дослідження
можливості використання нових технологій при оперативних втручаннях у
хворих з поєднанною хірургічною патологією” ( № держреєстрації
010311008727).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є покращення результатів
хірургічного лікування хворих з деструктивно-некротичними ураженнями
нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет, за рахунок вивчення та
врахування особливостей перебігу деструктивно-репаративних процесів та
дослідження можливостей впливу обраних режимів фотокоагуляції та
фотостимуляціїї за допомогою націлено вдосконаленого вуглекислотного
лазера відповідно перебігу ранового процесу.
Задачами роботи обране наступне:
Дослідити стан проблеми діагностики та хірургічного лікування
деструктивно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий
діабет.
Вивчити порівняльні клінічні, цитологічні, бактеріологічні
характеристики та динаміку деструктивно-регенераторних процесів у хворих
на цукровий діабет.
Вивчити порівняльні цитологічні особливості ранового процесу у хворих на
цукровий діабет з деструктивно-некротичними ураженнями і хворих без
цукрового діабету.
Вивчити вплив різних характеристик випромінювання ціленаправлено
вдосконаленого вуглекислотного лазера відповідно до фаз та особливостей
ранового процесу при деструктивно-некротичних ураженнях у хворих на
цукровий діабет.
Вивчити та проаналізувати безпосередні та віддалені результати
комплексного лікування за запропонованою лікувальною технологією
хірургічного лікування, сформулювати висновки та виробити практичні
рекомендації.
Об`єкт дослідження: хворі на цукровий діабет з деструктивно-некротичними
дефектами тканин нижніх кінцівок, різні фази деструктивно-некротичного
та рановогo процесу, серійна модель вуглекислотного лазера
“Скальпель-1”, модифікована модель вуглекислотного лазера “Скальпель-1”.
Предмет дослідження: комплексне хірургічне лікування із застосуванням
лазера хворих на цукровий діабет з деструктивно-некротичними ураженнями
нижніх кінцівок.
Методи дослідження: фізикальні, лабораторні, біохімічні,
бактеріологічні, інструментальні.
Наукова новизна одержаних результатів. Автором вдосконалена класифікація
деструктивних та гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на
цукровий діабет, вперше на Україні визначена роль „компартмент-синдрому”
в розвитку цих ускладнень. Визначені диференційовані покази до
застосування різних режимів лазерного випромінення на біологічні тканини
у стані гнійно-некротичного ураження, включено в техніку хірургічного
лікування гнійно-некротичних процесів нижніх кінцівок у хворих на
цукровий діабет випромінення вуглекислотного лазера в постійному та
перервно-імпульсному режимах в різних фазах ранового процесу і тим самим
доведена можливість забезпечити послідовну стадійність перебігу
гнійно-некротичного процесу у цих хворих.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблений спосіб лікування
дає можливість скорочення нормалізації ранового процесу й створення
сприятливих умов для зменшення радикальності операції і тим самим
збереження опорної здатності кінцівки, зниження рівня інвалідизації.
Практична цінність роботи підтверджена позитивними безпосередніми
результатами оперативного лікування 74 хворих на цукровий діабет з
деструктивно-некротичними ураженнями нижніх кінцівок.
Матеріали даної роботи використовуються при викладанні на кафедрі
хірургічних хвороб медичного інституту Української асоціації народної
медицини, роботі Київського міського хірургічно-діабетологічного центру,
Київській міській клінічній лікарні №3.
Особистий внесок здобувача. Полягає в визначенні цілей та задач
дослідження, виборі методик та здійсненні наукових та клінічних
досліджень, обстеженні хворих на цукровий діабет з
деструктивно-некротичними процесами на нижніх кінцівках, оволодіння
сучасними методами інструментальної та лабораторної діагностики, їх
трактовки, та втілення в практику. Дисертант особисто обстежував та вів
всіх хворих з 2000 року, приймав участь у всіх операціях, вивчачв та
аналізував отримані результати, а також запропонував методику
вдосконалення вуглекислотного лазера.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
висвітлені на Всеукраїнській конференції “Хірургічні хвороби і цукровий
діабет” (Тернопіль, 2001) на VIII студентсько-науковій конференції УАНМ
(Київ, 2001), на конференції „Нові технології в хірургії” (Київ, 2002
р.), на засіданнях Вчених рад МІ УАНМ та засіданнях кафедри.
Публікації. По темі дисертації опубліковано 9 друкованих робіт, видано в
співавторстві методичні рекомендації “Синдром діабетичної стопи
(варіанти клінічного перебігу, профілактика ускладнень, загальні
принципи лікування.)”.
Дисертація викладена на 143 сторінках друкованого тексту, складається з
вступу, 6 розділів власних досліджень та висновків. Текст ілюстрований
24 таблицями та 46 малюнками. Список використаних джерел містить 181
посилання.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
В основу роботи покладено аналіз результатів лікування 159 хворих з
деструктивно-некротичними ураженнями (ДНУ) нижніх кінцівок у хворих на
цукровий діабет (ЦД), та 54 хворих з гнійно-некротичними процесами (ГНП)
нижніх кінцівок, які не хворіли на ЦД. Усі хворі знаходилися на
лікуванні в міському хірургічно-діабетологічному центрі Київської
міської клінічної лікарні №1 з 2001 року по 2004 рік включно. До
основної групи включили 74 хворих на ЦД у яких застосовували розроблену
нами хірургічну технологію з урахуванням біології рани та
диференційованого вибору її лазерного опромінення. У І порівняльну
увійшло 85 хворих на ЦД з такими ж ГНП, але які лікувалися до
впровадження розробленої нами хірургічної технології, в ІІ порівняльну
групу увійшли 54 хворих з гнійно-некротичними ранами, які не хворіли ЦД
Хворі в усіх групах були розподілені по вікових групах та статі. Основну
кількість в обох групах склали хворі працездатного віку: 67 (90,5%) в
основній групі, 78 (91,2%) в І порівняльній групі та 53 (98,1%) в ІІ
порівняльній групі. Лише 7 хворих в основній та відповідно 7 і 1 в
порівняльних групах були старші 65 років. Усі хворі основної та І
порівняльної групи хворіли другим типом ЦД.
Особлива увага приділялася при лікуванні хворих працездатного віку, так
як ДНУ нижніх кінцівок у хворих на ЦД стають частою причиною погіршення
якості життя та інвалідизації. В основній та І порівняльних групах
найбільше хворих було з терміном захворювання на ЦД від 11 до 25 років.
Ускладнення розвинулися в середньому після 15 – 20 років з початку
захворювання на ЦД.
Хворі основної та І порівняльної груп мали поширену супутню патологію
(ішемічна хвороба серця, ішемічна хвороба серця з гіпертонічною
хворобою, гіпертонічна хвороба, гостре порушення мозкового кровобігу в
анамнезі, діабетична нефропатія різного ступеня і т.д.), яка дозволяла
застосовувати тільки мініінвазивні втручання.
В усіх групах хворих при поступленні в стаціонар відмічали лейкоцитоз за
рахунок збільшення нейтрофілів та лімфопенії, що вказувало на наявність
гнійного процесу. У хворих основної та І порівняльної груп мало місце
зменшення кількості лімфоцитів, що вказувало на розвиток вторинного
імунодефіциту. В загальному аналізі сечі спостерігали альбумінурію,
лейкоцитоурію, циліндрурію, мікрогематурію за рахунок змінених
еритроцитів, кетонурію. В ІІ порівняльній групі лабораторні показники та
результати інструментальних методів дослідження були в межах норми.
Показники глікемічного профілю при поступленні у хворих основної та І
порівняльної групи були високими, і не піддавалися належній корекції
Некорегований високий рівень цукру в крові, наявність ацетону в сечі –
все це вказувало на декомпенсацію цукрового діабету на тлі ДНП.
В біохімічному аналізі крові оцінювали показники сечовини та креатиніну,
що дало нам можливість судити про нарушення видільної та фільтраційної
функціії нирок.
В імунограмах хворих на ЦД з ДНУ нижніх кінцівок в порівнянні з хворими,
які не хворіли ЦД відмічалося підвищення концентрації циркулюючих
імунокомплексів, гемолітичної активності системи комплементу,
імуноглобулінів класів А, G, M. Таким чином, отримані результати
імунограм свідчать про залучення імунної системи в процес запалення і
можуть бути відображенням процесів масивного некротичного розпаду тканин
з втягненням аутоімунних механізмів.
З метою визначення рівня ураження магістральних судин нижніх кінцівок
визначали наявність та характер пульсації на магістральних артеріях.
Отримані дані підтверджували доплерографією артерій нижніх кінцівок та
доплерометрією. Ангіографію призначали при порушенні магістрального
кровотоку в стадії суб- та декомпенсації кровотоку з метою визначення
можливості виконання реконструктивних операцій на магістральних артеріях
нижніх кінцівок.
У всіх хворих основної та І порівняльної груп в котрих пульс на артерії
тилу стопи та задньогомілковій не визначався, плече-кісточковий індекс
був не менше ніж 0,6, тобто мав місце компенсований коллатеральний
кровотік. Лише у чотирьох хворих основної та шести І порівняльної групи
з оклюзією на рівні стегново-підколінного сегментів, плече-кісточковий
індекс був менше 0,6 в зв`язку з чим виконувалися реконструктивні
операції на магістральних судинах.
Оцінку перфузії тканин кінцівки проводили за допомогою капіляроскопії та
транскутанного вимірювання напруги кисню в тканинах.
При виконанні капіляроскопії в основній та І порівняльній групах
переважали виражені та різко виражені зміни капілярного русла, що було
зумовлено також тривалим перебігом ЦД.
При транскутанному визначенні напруги кисню (ТсрО2) в тканинах за нижню
межу було вибрано показник 33 мм рт ст ± 3 мм рт ст. [Бідненко С.І.,
Міхневич О.Е., Сапа С.А., Данькевич В.П. 2001.] Це значення признано
безпечним і при ньому допустимо виконання органозберігаючих операцій на
будь-якому рівні кінцівки. Після усунення компартмент-синдрому показники
ТсрО2 залишилися менше 33±мм рт ст у 5 хворих основної та 7 хворих І
порівняльної групи. Згідно даних результатів дослідження можна зробити
висновок, що на ТсрО2 в тканинах безпосередній вплив має характер та
рівень мікро-макроангіопатії та ступінь компартмент-синдрому.
З метою визначення оптимальної лікувальної тактики хворих трьох груп
обстежили на виявлення глибини периферичної нейропатії. Показники в
основній та І порівняльних групах підлягають статистичному порівнянню,
що робить коректним порівняння результатів лікування в обох групах.
Окремо звернули увагу і оптимізували методику визначення
дискримінаційної чутливості, визначаючи її статичні та мобільні
показники. Ми визначили, що метод визначення мобільної дискримінаційної
чутливості є більш інформативним і дозволяє диференціювати показники.
З метою характеристики і вибору оптимальної хірургічної тактики нами
розроблена робоча класифікація ДНП стопи у хворих на ЦД за основу якої
взято класифікацію, яку наводять в своїх роботах Газетов Б.М. та Калінін
А.П.(1992 р.)
На відміну від інших авторів вважали доцільним і практично важливим
виділення саме мозаїчної остеартропатії, наприклад: одночасне ураження
двох і більше кісток різних відділів стопи: наприклад – таранна,
четверта плюснева та основна фаланга першого пальця.
Неспецифічні ГНП стопи в наших спостереженнях були слідуючи (табл. 1).
Для вибору оптимального об`єму інструментальних та лабораторних методів
обстеження з метою визначення лікувальної тактики ДНУ
Таблиця 1
Неспецифічні гнійно-некротичні процеси нижніх кінцівок.
Флегмона стопи З остеоартропатією Без остеоартропатії
Основна група 49 25
І порівняльна 58 27
ІІ порівняльна 0 54
користувалися створеним алгоритмом взаємозв`язку загального та
регіонального статусу хворого.
Загальний стан визначали виходячи з даних клінічних, лабораторних та
інструментальних методів обстеження. Керуючись результатами цих даних
визначали найбільш уражені органи та системи-мішені при ЦД та оцінювали
загальну реакцію організму на гнійне запалення та наявність
інтоксикації, проводили клінічну оцінку локального та регіонального
статусу. При виявленні супутньої патології проводили корекцію цих
порушень.
За нашими спостереженнями ДНП у хворих на ЦД без чітких границь, має
тенденцію до поширення, особливо по ходу сухожилків, фасцій, апоневрозу
та підшкірній жировій клітковині. При незміненій шкірі, відсутності
вираженого набряку підшкірної клітковини, наявності невеликого вогнища
ззовні він поширювався по глиблежачих м’яких тканинах на значну
відстань, часто втягуючи в процес кістково-суглобовий апарат стопи. По
даних цитологічних досліджень в рані одночасно спостерігалися різні фази
ранового процесу.
Для спрощення опису локалізації процесу стопу поділили на три відділи
керуючись анатомо-функціональними особливостями органу: дистальний
відділ – пальці стопи, медіальний відділ – проекція кісток плюсни,
проксимальний відділ – проекція кісток преплюсни; відповідно поверхонь –
тильна та підошвенна. Планометричну характеристику рани здійснювали за
власною методикою. Для цього виконували відбиток рани на стерильній
градуйованій поліетиленовій плівці. Далі визначавли внутрішні границі
дефекту підшкірних м`яких тканин за допомогою циркуля і фіксували їх
маркером після чого на відбиток накладали розбиту на квадратні
сантиметри сітку і таким чином вираховували площу ранової поверхні в
см2.
Рановий дефект шкіри на момент оцінки приймали за 1, внутрішній дефект
приймали за X. Відношення зовнішнього дефекту до внутрішнього
вираховували за формулою X= St : Sk, де Sk – площа дефекту шкіри, St –
площа дефекту глиблежачих тканин. Умовний прогноз заживлення рани був
більш сприятливий коли St 0,8, тобто внутрішній дефект по площі менший за дефект шкіри.
Крім цього визначали просторові розміри рани та перехідну зону.
Характеристику ранового процесу у хворих на ЦД з ДНУ нижніх кінцівок
нами розроблено в результаті обстеження та лікування 159 пацієнтів
основної та І порівняльної груп і 54 пацієнтоів ІІ порівняльної групи.
При цьому встановлено, що перебіг і характер ранового процесу у
діабетиків та хворих, які не хворіли ЦД мають суттєві відмінності. У
хворих без ЦД усі ознаки запалення виражені і супроводжують ГНП, а
ухворих на ЦД в результаті діабетичної нейропатії часто буває відсутній
больовий синдром, відсутня гіперимія шкіри при розповсюдженні ГНП по
сухожилкам, сухожильним вагінам, апоневрозу, що часто при клінічному
обстеженні не дозволяє адекватно оцінити поширеність ДНП.
Крім цього при обстеженні ми виявили, що для діабетиків характерним є
хронічне підвищення підфасціального тиску („компартмент-синдром”), який
має безпосередній вплив на перебіг і ефективність лікування ДНП на
нижніх кінцівках, чого не було виявлено у хворих без ЦД. У хворих без ЦД
мав місце набряк лише підшкірної клітковини (табл. 2).
Вираженість мікро-макроангіопатії, нейропатії та компартмент-синдрому
знаходяться в прямій залежності один від одного та від терміну
захворювання на ЦД, віку хворого, та ступеня компенсації діабету,
способу життя. Крім вище вказаних причин, не дивлячись на лікування, на
поширення деструктивного процесу у цих хворих сприяє наявність
вторинного імунодефіциту. Тому діагностичний алгоритм лікування хворих з
ДНУ нижніх кінцівок також повинен включати комплексну оцінку загального
стану та ураженої кінцівки з урахуванням обєму, розповсюдженості та
локалізації ДНП, глибини нейропатії, мікро-макроангіопатії та
компартмент-синдрому.
Таблиця 2
Показники підфасціального тиску на гомілці у хворих з
деструктивно-некротичними ураженнями нижніх кінцівок основної, І та ІІ
порівняльних груп
Назва компартмента Показники тиску в основній та І порівняльних групах
ІІ порівняльна група Норма
Гомілка
Гомілка Передній 14 ± 4,0 0 мм.рт.ст. 0 – 5 мм.рт.ст.
Задній 13 ± 3,0 3±2 мм.рт.ст. 0 – 5 мм.рт.ст.
Задній глибокий 16 ± 6,0 0 мм.рт.ст. 0 – 5 мм.рт.ст.
Латеральний 11 ± 3,0 3±2 мм.рт.ст. 0 – 5 мм.рт.ст.
Нами встановлено, що особливістю перебігу ранового процесу у хворих на
ЦД являється відсутність чіткої фазності процесу. При дослідженні
регіонального статусу у хворих основної, І та ІІ порівняльних груп для
практичної роботи, у перебігу ранового процесу враховували три
послідовні фази: І – запалення, яка ділиться на стадію альтерації,
ексудації та некролізу, ІІ – проліферації та ІІІ – загоєння. Чітка
послідовність фаз була характерна для хворих, які не хворіють ЦД.
Для хворих на ЦД є характерним наявності усіх фаз ранового процесу в
різних ділянках рани одночасно, що підтверджено в нашій роботі за
допомогою цитологічних методів контролю. Основною задачею нашої роботи
являлося прискорення процесіів очищення в рані і забезпечення
почерговості перебігу фаз ранового процесу. Задля досягнення поставленої
мети ми в комплексі лікування застосували направлено вдосконалений
вуглекислотний лазер “Скальпель – 1”.
Промислова лазерна установка “Скальпель – 1” працювала лише в постійному
режимі. Основне її призначення було роз`єднання м`яких тканин, що робило
її непридатною для застосування при лікуванні різних фаз ранового
процесу, зокрема для стимуляції репаративних процесів в рані та
формування рубця, що особливо важливо у хворих на ЦД задля профілактики
травмування останнього і профілактики нових деструктивних процесів в
місці сформованого рубця. Це спонукало нас до вдосконалення даної
установки задля виконання поставлених перед нами задач.
Rt??i
$
&
(
*
,
.
0
H
J
L
N
|
R??>
?
i
.J0O3oeoeoeoeoeoeoeoeeeaaYYYOIIAAAA
&
„
yyyy]„
?????????
???
@
@
?
@
@
З метою розширення можливостей лазерної установки “Скальпель – 1” нами
проведена її модернізація. Лазерна установка “Скальпель – 1М”, як ми її
назвали, працює в постійному, перервно-імпульсному режимах та в режимі
“Медіпульс”.
Для некректомії в І фазі ранового процесу використовували постійний
режим з потужністю 16 Вт. У хворих на ЦД він виявився найбільш щадящим
на тлі виражених ангіо та нейропатії і забезпечував максимальне
видалення некротизованих тканин без ушкодження життєздатних тканин на
дні рани. З метою фотостимуляції було підібрано і використовували в ІІ
фазі ранового процесу перервно-імпульсний режим з частотою 25 – 35 Гц і
потужністю 7 Вт. Цей режим забезпечував стерилізацію ранової поверхні. У
фазі загоєння використовували перервно-імпульсний режим при потужності 4
Вт з частотою 25 – 35 Гц.
Проведено аналіз хірургічного лікування у 213 хворих з ДНУ нижніх
кінцівок. Для вивичення ефективності запропонованої нами хірургічної
технології було виділено основну та дві порівняльні групи з метою
порівняння результатів лікування. В основну та І порівняльну групи
увійшли хворі, які хворіли на ЦД, а в ІІ порівняльну групу увійшли хворі
без ЦД. У хворих основної групи на відміну від порівняльних груп в
комплексі лікування використовували різні режими лазерного опромінювання
рани з метою забезпечення поетапної фазності перебігу ранового процесу.
Для порівняльного аналізу результатів лікування проводили оцінку
клінічних даних, даних лабораторних досліджень (загального аналізу сечі
та крові, рівня глікемії, ацетонурії) показників біохімічних аналізів
(сечовина, креатинін). Безпосередній контроль за перебігом ранового
процесу здійснювали за допомогою бактеріологічного та цитологічного
дослідження.
Первинне оперативне втручання у хворих основної та І порівняльної групи
виконували під спино-мозковою анестезією, або внутрішньовенним наркозом.
Використання місцевої анестезії вважали за недоцільним враховуючи
наявність у цих хворих мікроангіопатії, нейропатії прояви яких можна
посилити за рахунок місцевої інфільтації анестетиком та відсутність
зовнішніх чітких орієнтирів ДНП.
В таблиці 3 наведено результати кількісного бактеріологічного
дослідження ран у хворих основної та порівняльних груп. З даних таблиці
стає очевидним, що застосування СО2 лазера при хірургічному лікуванні
гнійних процесів у хворих на ЦД забезпечує більш ефективну
деконтамінацію рани ніж при застосуванні традиційних хірургічних методів
лікування.
Таблиця 3
Результати кількісного бактеріологічного дослідження ран у хворих
основної та порівняльних груп.
Групи хворих До операції Після операції Через 24 год Через 72 год Через
5 діб Через 10 діб
Основна 1х1010- 1х1012 0 –
1х102 До 1х102 1х102- 1х104 0 –
1х102 стерильна
І порівняльна 1х1010- 1х1012 1х104 –
1х06* 1х1010- 1х1012* 1х106 –
1х108* 1х104 –
1х108* До 1х104
ІІ порівняльна 1х1010- 1х1012 1х104 –
1х106* 1х106- 1х108* 1х104 –
1х106 1х02 –
1х104 стерильна
Примітки: * – вірогідність різниці з показниками основної групи (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
