УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ
ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Катюха Сергій Миколайович
УДК 619:616.995.77
Кровосисні мошки в умовах західного полісся України та розробка методів
боротьби з ними
16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук
Харків – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті епізоотології Української академії аграрних
наук.
Науковий керівник доктор ветеринарних наук, професор,
член-кореспондент УААН,
заслужений діяч науки і техніки України
Мандигра Микола Станіславович,
Інститут епізоотології УААН, директор
Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук,
старший науковий співробітник
Приходько Юрій Олександрович,
Харківська державна зооветеринарна академія,
завідувач кафедри паразитології;
доктор ветеринарних наук,
заслужений працівник ветеринарної медицини України
Березовський Андрій Володимирович,
науково-виробнича фірма „Бровафарма”,
головний науковий співробітник
Провідна установа: Національний аграрний університет
Кабінету Міністрів України, кафедра
паразитології та тропічної ветеринарії, м. Київ
Захист відбудеться “ 19 ” жовтня 2006 року о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Інституті експериментальної і
клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків,
вул.Пушкінська, 83.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою:
61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.
Автореферат розісланий “ 8 ” вересня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор ветеринарних наук, професор
Бабкін А.Ф.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Одним із найважливіших резервів збереження поголів’я
і підвищення продуктивності тварин є профілактика хвороб інвазійної
етіології, у тому числі й ентомозів, збудниками яких є паразитарні та
кровосисні двокрилі комахи. Серед численних кровососів особливо
небезпечні масові види мошок із комплексу гнус. Виділяючи в період
кровоссання сильнодіючий гемолітичний токсин, вони викликають у різних
видів теплокровних патологічні явища, визнані як симуліїдотоксикоз
(Демьянченко Г.Ф., 1958; Лиховоз Л.К., 1974; Ятусевич А.И. и соавт.,
1991; Скуловец М.В., 1995; Каплич В.М., 1999; Галат В.Ф. із співавт.,
2004; Graefner G., 1989; Cupp M.S. et al., 1995). За даними аналізу
ветеринарної звітності та численних публікацій це захворювання
реєструється в 13 областях України (Мандигра М.С. із співавт., 2002).
Особливо відчутні економічні збитки в господарствах зони Західного
Полісся, де існує сприятлива екологія для формування вогнищ масового
розмноження і нападу кровосисних мошок.
Вважається загальновизнаним, що в умовах масового поширення гнусу
тваринництво стає малорентабельним через втрати у прирості маси
молодняку на 25 – 40% та зниження надоїв корів понад 40% (Павлов С.Д.,
Павлова Р.П., 2001). Необхідно врахувати і той факт, що мошки не лише
безперестанно непокоять своїм нападом тварин, а й становлять велику
небезпеку як переносники збудників багатьох інфекційних та інвазійних
хвороб (Ковбан В.3., 1967; Артеменко Л.П., Лиховоз Л.К., 1975; Каплич
В.М., 1987).
З огляду на велику шкоду, якої завдають кровососи тваринам, виникає
необхідність організації ефективних заходів боротьби, розробка яких
неможлива без знання фауни мошок, особливостей їх біології. На сьогодні
існують фрагментарні дані про клінічний прояв хвороби та
патолого-анатомічні зміни (Рубцов И.А., 1954; Ковбан В.3., Погорелый
А.И., 1966; Прудников В.С. и соавт., 1996). Терапія симуліїдотоксикозу
полягала у симптоматичному лікуванні, а боротьба з кровосисними комахами
– у застосуванні хімічних інсектицидних засобів, кількість яких із року
в рік зростає, проте проблема захисту тварин залишається до кінця не
розв’язаною (Закамырдин И.А., 1987; Якубовский М.В., 2002; Сивков Г.С.,
2003; Березовський А.В. із співавт., 2005).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до наукової тематики лабораторії
паразитології Інституту епізоотології УААН (номер державної реєстрації
0101U002826), яка є складовою галузевої науково-технічної програми УААН
на 2001 – 2005 роки „Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в
Україні”, та програми Координаційної ради з наукового співробітництва в
галузі ветеринарії СНД „Розробити адаптовану для країн СНД комплексну
програму захисту від гнусу, кліщів та збудників арахноентомозів тварин і
птиці”.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи було розробити та впровадити в
умовах Західного Полісся України науково обґрунтовану систему заходів
захисту великої рогатої худоби від мошок на основі вивчення їх фауни,
біологічних особливостей, патогенної ролі й визначення ефективності
препаратів для лікування тварин, хворих на симуліїдотоксикоз та
запобігання масовому нападу на них.
Для досягнення поставленої мети необхідно було виконати такі завдання:
– вивчити видовий склад та біологічні особливості кровосисних мошок на
території Рівненської і Волинської областей;
– вивчити сезонну і добову динаміку нападу мошок на тварин;
– розробити метод прогнозування масового вильоту і нападу мошок;
– виявити біологічних ворогів і визначити їх роль у регуляції
чисельності симуліїд;
– вивчити клінічний прояв і патолого-анатомічні зміни при спонтанному
симуліїдотоксикозі великої рогатої худоби;
– розробити ефективні методи лікування великої рогатої худоби, хворої на
симуліїдотоксикоз;
– провести порівняльну оцінку ефективності інсектицидно-репелентних
препаратів для захисту тварин від нападу мошок.
Об’єкт дослідження: преімагінальні та імагінальні фази розвитку мошок,
їх біологічні вороги (мікроспоридії, мермітиди), велика рогата худоба.
Предмет дослідження: кровосисні мошки, прогноз симуліїдотоксикозу,
лікувальна та інсектицидно-репелентна ефективність ряду сучасних
препаратів, науково обґрунтована система заходів захисту великої рогатої
худоби від мошок.
Методи досліджень: еколого-фауністичні, фенологічні, ентомологічні,
епізоотологічні, клінічні, гематологічні, патолого-анатомічні,
статистичні та метод визначення економічної ефективності.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримано нові дані про видовий
склад та біологічні особливості кровосисних мошок у Західному Поліссі
України. Виявлено 5 видів симуліїд, наявність яких раніше не
спостерігалася в досліджуваному регіоні. Запропоновано метод збору мошок
під пологом на тварині, яка фіксується в станку. З’ясовано сезонну і
добову динаміку нападу мошок на тварин та екологічні фактори, які
визначають екстенсивність інвазії. Розроблено метод прогнозування
масового вильоту та нападу мошок. Вивчено біологічні властивості
мікроспоридій і мермітид у популяціях водних фаз розвитку мошок.
Розкрито широкий спектр симптоматики та патолого-анатомічних змін при
спонтанному симуліїдотоксикозі великої рогатої худоби. Вперше в Україні
запропоновані нові методи лікування тварин, хворих на симуліїдотоксикоз,
із застосуванням натрію тіосульфату, рідини за Кадиковим, аскорбінової
кислоти у поєднанні з глюкозою і кальцію хлоридом у комплексі з мазями
календуловою або „Фітосепт”, а також їх захисту від нападу мошок –
інсектицидами – бутоксом, неостомазаном та репелентним препаратом
„Фітореп”. Розроблено науково обґрунтовану систему заходів захисту
великої рогатої худоби від мошок.
Наукова новизна підтверджена деклараційним патентом на корисну модель:
8282 U Україна, МПК, А 61 К 35/78. Фітотерапевтичний репелентний
препарат для профілактики симуліотоксикозу тварин „Фітореп” / С.М.
Катюха, М.С. Мандигра (UA). – u 200502341; Заявл. 15.03.2005; Опубл.
15.07.2005, Бюл. №7.
Практичне значення одержаних результатів. На основі проведених
досліджень виробництву рекомендовано науково обґрунтовану систему
заходів захисту великої рогатої худоби від мошок, яка впроваджується у
господарствах Рівненської і Волинської областей.
Матеріали дисертації викладено в методичних рекомендаціях „Профілактика
симуліотоксикозу в Рівненській області”, затверджених вченою радою
Інституту епізоотології УААН (протокол № 4 від 28 квітня 2005 р.).
Результати досліджень використовуються в типових програмах навчального
процесу вищих навчальних закладів під час вивчення дисципліни
„Ветеринарна паразитологія” (довідка № 18-2-13/1150 від 21 вересня 2005
р., видана Міністерством аграрної політики України).
Особистий внесок здобувача. Автором особисто розроблені плани, методи і
схеми дослідів, самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено весь
обсяг матеріалів експериментальних і теоретичних досліджень.
Консультативну допомогу у визначенні видового складу симуліїд, мермітид
і мікроспоридій надав провідний науковий співробітник Інституту
епізоотології УААН, кандидат ветеринарних наук Л.К. Ліховоз, який є
співавтором окремих публікацій, що включені до списку робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
досліджень доповідались і обговорювались на: щорічних засіданнях і
звітних сесіях Вченої ради Інституту епізоотології УААН (2001 – 2005);
Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку
сучасної науки” (Львів, 2001); Міжнародній науково-практичній
конференції „Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики”
(Львів, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції „Досягнення та
перспективи розвитку ветеринарної медицини” (Полтава, 2002); на ІІ
конференції Міжнародної асоціації паразитоценологів з
науково-теоретичних і прикладних проблем загальнобіологічного
паразитизму (Луганськ, 2003); на ІІІ конференції Всеукраїнського
товариства ветеринарних патологів (Харків, 2004); Міжнародній
науково-практичній конференції „Забезпечення ветеринарно-санітарного
благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції” (Одеса, 2004);
Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми та інновації в
тваринництві, ветеринарній медицині і харчових технологіях” (Львів,
2004).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць
у провідних фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 147 сторінках
комп’ютерного тексту, ілюстрована 12 таблицями, 24 рисунками, включає
вступ, огляд літератури та вибір напрямів досліджень, матеріали і методи
досліджень, опис власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів
досліджень, висновки та пропозиції виробництву, список використаних
джерел і додатки. Бібліографія нараховує 243 позиції, у тому числі 50
іноземних.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводились протягом 2001 – 2005 років у лабораторії
паразитології Інституту епізоотології УААН, тваринницьких господарствах
і природних біотопах мошок Рівненської та Волинської областей.
Цілорічні спостереження, збори та експериментальне вивчення кровососів
проводили як на стаціонарних пунктах, так і маршрутним методом. Збір
водних фаз, імаго мошок виконували в основному за методикою І.А. Рубцова
(1956), З.В.Усової (1961), частково застосовували методику W. Ruehm, M.
Pegel (1985). Щільність преімагінальних фаз визначали шляхом підрахунку
личинок і лялечок на природному субстраті площею 1 дм2. З березня по
жовтень матеріал збирали щодекади, а з листопада по лютий – один раз на
місяць.
Індивідуальне виведення імаго з лялечок проводили за загальноприйнятою
методикою (Рубцов И.А., 1956), а також із використанням мішалки
магнітної (ММ-5) та мікрокомпресора (МК-Л2) протягом усього циклу
досліджень (Катюха С.М., 2004). При цьому звертали увагу на ступінь
зараження біологічними антагоністами, визначаючи у кожній пробі
екстенсивність ураження. Мікроспоридіоз мошок вивчали за методикою І.В.
Іссі (1990), мермітидоз – за І.А. Рубцовим (1977).
Для вивчення активності нападу мошок проводили обліки комах шляхом
5-хвилинного збору під пологом на тварині, яку запропонували фіксувати в
станку. Їх кількісне співвідношення визначали за В.М. Беклемішевим
(1970), вказуючи індекс домінування (ІД), вираженого у відсотках.
Прогноз масового вильоту і нападу мошок розробляли за допомогою аналізу
чисельності їх водних фаз та гідрометеорологічних умов, беручи за основу
теорію циклічності сонячної активності (Szidat L., 1968).
З метою з’ясування механізмів патогенного впливу мошок на організм
великої рогатої худоби, уточнення симптоматики симуліїдотоксикозу,
вибору засобів лікування та профілактики проведено дослідження спонтанно
хворих тварин у 4 стаціонарах. Усього в дослідах було використано 380
голів великої рогатої худоби різного віку та фізіологічного стану.
За дослідними (які підлягали впливу кровососів) і контрольними
(ізольованими в приміщенні) групами тварин було встановлене постійне
клінічне спостереження з урахуванням показників фізіологічного стану та
проведенням гематологічних досліджень.
Вивчення морфологічних змін крові при симуліїдотоксикозі проводили на 20
телицях 12 – 14-місячного віку, із яких 10 тварин були хворі і 10 –
клінічно здорові (контрольна група). У процесі експерименту через 4, 8,
12, 24, 48 год у дослідних і контрольних тварин із яремної вени
відбирали кров. Кількість еритроцитів і лейкоцитів визначали в камері
Горяєва, вміст гемоглобіну – за допомогою гемометра. Дослідження крові
також проводили на автоматичному гематологічному аналізаторі “PCE-170”.
Лейкограму виводили за загальноприйнятими методиками морфологічного
дослідження формених елементів крові з диференційним підрахунком
лейкоцитів (Чумаченко В.Е. и соавт., 1990).
Патолого-анатомічні зміни вивчали на 7 телицях 12 – 14-місячного віку і
5 коровах 5 – 8-річного віку, які загинули від нападу мошок, а також на
8 телицях, які були вимушено забиті з тяжким і середнім ступенем
перебігу симуліїдотоксикозу.
При застосуванні лікарських препаратів вивчали вплив їх на організм
тварин шляхом з’ясування динаміки морфологічного складу крові.
У 1-й серії дослідів, виконаних на 20 телицях 12 – 14-місячного віку (10
тварин, хворих на симуліїдотоксикоз, у дослідній групі і 10 клінічно
здорових тварин у контрольній), проводили вивчення ефективності 30%
розчину натрію тіосульфату, який хворим тваринам вводили внутрішньовенно
в дозі 33 см3/100 кг маси тіла (м.т.) – 0,1г/кг за діючою речовиною
(ДР).
У 2-й серії дослідів, проведених на 18 телицях 12 – 14-місячного віку (9
тварин – дослідна група і 9 – контрольна), визначали ефективність рідини
за Кадиковим (Rp.: Camphorae tritae – 4,0; Spiritus vini rectificati 95%
– 300,0; Glucosi – 60,0; Sol. Natrii chloridi 0,9% – 700,0. M.f.
solutio. Sterelisetur! D.S. Для внутрішньовенних ін’єкцій), яку вводили
із розрахунку 100 см3/100 кг м.т.
У 3-й серії дослідів на 17 телицях 12 – 14-місячного віку (9 тварин –
дослідна група і 8 – контрольна) вивчали ефективність 10% розчину
аскорбінової кислоти, яку вводили внутрішньовенно в дозі 20 см3/100 кг
м.т. (0,02 г/кг за ДР) у поєднанні з 40% розчином глюкози (100 см3/100
кг м.т.) і 10% розчином кальцію хлориду (100 см3/100 кг м.т.).
Одночасно у кожній серії дослідів застосовували мазь календулову або
препарат, виготовлений на її основі, „Фітосепт” (мазь для доїння)
виробництва НВФ „Бровафарма”, які злегка втирали в уражені ділянки
шкіри.
Оцінюючи ефективність препаратів, враховували швидкість покращення
загального стану тварин та час зникнення симптомів хвороби.
Ефективність інсектицидів – бутоксу (ДР дельтаметрин), неостомазану (ДР
тетраметрин) та репеленту рослинного походження „Фітореп” – визначали
шляхом проведення обліків чисельності мошок, які нападали на дослідних і
контрольних тварин, із наступним розрахунком коефіцієнта захисної дії
(КЗД) та коефіцієнта дії відлякування (КДВ) за відповідною формулою.
Підрахунок кровососів проводили через 2, 4, 6, 12, 24… год після
обробки до закінчення захисної дії та дії відлякування. Захист вважався
задовільним при КЗД та КДВ не менш як 75%. У дослідах використано 3
групи дійної великої рогатої худоби по 30 тварин у кожній (48 – у
контролі не оброблялися), волосяні покриви яких обробляли 0,001% водною
емульсією (в.е.) бутоксу, 0,0125% в.е. неостомазану та настоєм препарату
„Фітореп” у співвідношенні 1:10. Робочі розчини з нормою витрати 500 –
1000 см3 на тварину наносили методом середньооб’ємного обприскування за
допомогою штангових обприскувачів (ШГРУ) (Павлов С.Д., Цапырин Ю.Н.,
1989), дезінфекційної установки Комарова (ДУК) та обприскувача „Квазар”.
Економічну ефективність застосування бутоксу і неостомазану вивчали на
групах корів чорно-рябої породи молочної продуктивності та телиць
м’ясного напрямку абердіно-ангуської породи (по 30 тварин у дослідних і
15 – у контрольних групах). При цьому порівнювали зростання
середньодобового надою корів та приросту маси телиць у дослідних і
контрольних групах із витратами на препарати.
Статистично-математичну обробку результатів досліджень проводили за
допомогою комп’ютерної програми „Exсel-2000”. Для визначення середнього
арифметичного (M), його похибки (m) та рівня вірогідності (P)
використовували таблицю Т-критеріїв Стьюдента. Значення критерію
вірогідності визначали при трьох порогах P>0,01; P??l
¬
o
H
?
‚
„
†
?
?
?
¦
U
Ue
l
¬
u
ue
????????джені характеристики. Занепокоєні тварини під час випасу робили
захисні рухи головою й хвостом, лизали місця укусів. Погіршувався
апетит, прискорювалися пульс і дихання. Періодично підвищувалась
температура тіла на 0,5 – 1 °С. Хвороба мала короткочасний перебіг, і,
як правило, тварини одужували.
Аналіз гематологічних показників свідчив, що вже в перші години після
інтоксикації у тварин із тяжким ступенем перебігу захворювання
відмічалося різке зменшення кількості еритроцитів, лейкоцитів і
гемоглобіну. Проте через 24 – 48год кількість лейкоцитів почала
збільшуватись до 9,85±0,48*109/л (Р0,01; **– Р0,01) була їх кількість на 12 – 24-ту годину від початку
спостережень.
Таблиця 2
Лейкограма молодняку великої рогатої худоби 12 – 14-місячного віку,
хворого на симуліїдотоксикоз, М±m, n=10
Показники крові, % Час досліджень (год)
4 8 12 24 48
Базофіли Дослід – – 1±0,01 – –
Контроль – – – – 1±0,04
Еозинофіли Дослід 6,30±0,14 9,80±0,50 13,6±0,34*** 17,5±0,67 16,2±0,72
Контроль 4,89±0,43 5,13±0,52 5,00±0,37 4,96±0,67 5,03±0,40
Нейтрофіли П Дослід 6,54±0,60** 7,46±1,25 8,71±0,38 9,43±0,53 10,1±1,64
Контроль 3,32±0,38 3,70±0,45 3,43±0,56 3,65±0,17 3,49±0,37
С Дослід 28,7±0,66 30,2±0,81 32,7±1,32 35,5±1,18 40,1±1,33*
Контроль 27,6±0,41 27,0±1,36 26,8±1,61 27,3±2,71 26,9±1,65
Лімфоцити Дослід 42,0±3,17 38,0±4,16 30,1±2,87*** 35,0±2,92* 43,4±2,36
Контроль 58,5±2,68 59,3±3,62 56,3±2,67 55,0±2,59 56,4±2,62
Моноцити Дослід 1,70±0,47** 1,30±0,31 1,50±0,51 2,05±0,33 2,70±0,47
Контроль 2,40±0,46 2,50±0,38 2,40±0,43 2,46±1,32 2,02±0,17
Примітка. *– Р>0,01; **– Р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
