.

Інсектна алергія: поширеність, специфічна діагностика та лікування (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
128 3212
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ім. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО

Куляс Світлана Миколаївна

УДК: 616-056.3:616-071:616-08.595

Інсектна алергія: поширеність, специфічна діагностика та лікування

14.01.29 — клінічна алергологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті
ім.М.І. Пирогова МОЗ України (ректор – чл.-кор. АМН України, доктор
медичних наук, професор В.М. Мороз).

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

доктор медичних наук, професор Зайков Сергій Вікторович, Вінницький
національний медичний університет ім.М.І. Пирогова МОЗ України, професор
кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ :

доктор медичних наук, професор Яшина Людмила Олександрівна, Інститут
фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, завідувачка
відділення діагностики, терапії та клінічної фармакології захворювань
легень

доктор медичних наук, професор Беш Леся Василівна, Львівський
національний медичний університет ім. Д.Галицького МОЗ України, професор
кафедри факультетської та шпитальної педіатрії.

ПРОВІДНА УСТАНОВА

Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ
України, кафедра клінічної імунології та алергології

Захист відбудеться “27” березня 2006 р. о 11 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Інституті
фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України
(03680, м. Київ, вул.

М. Амосова, 10).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту фтизіатрії і
пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (м. Київ, вул. М. Амосова,
10).

Автореферат розісланий “23” лютого 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Бегоулева Ж.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах алергічні захворювання (АЗ) є
одними з найбільш розповсюджених захворювань серед населення і складають
велику медичну та соціальну проблему (Фещенко Ю.І., 2000; Яшина Л.О. та
співавт., 2001; Пухлик Б.М., 2004; Schafer T., Ring J., 1997). Так, за
даними різних дослідників, від 15,0 % до 35,0 % усього населення світу
страждають на АЗ (Чернушенко Е.Ф., 2002; Schafer T., Ring J., 2001). При
цьому на фоні загального зростання захворювань алергічного генезу
спостерігається збільшення кількості алергічних реакцій (АР) на ужалення
перетинчастокрилими комахами (бджоли, оси, шершні). Так, 0,4-4%
населення Землі страждає на підвищену чутливість до ужалень
перетинчастокрилими (Хаитов Р.М., 2002; Sami L., 2000; Lockey R.T.,
1998; Novembre E., Csanferoni A., 1998), а смертність від ужалень
комахами коливається від 0,09 до 0,45 смертельних випадків на мільйон
населення (Charpin D. et al., 1990; Mueller U.R., 1990;). У розвитку
алергії до отрути перетинчастокрилих велику роль відіграють повторні
багаторазові ужалення комахами (Пыцкий В.И. и соавт., 1999; Ласиця О.Л.
та ін., 2004). Тому бджолярі і члени їх сімей відносяться до груп
найбільш високого ризику розвитку АР на ужалення. Поширеність інсектної
алергії (ІА) в цій групі населення коливається від 15 % до 43 % (Хаитов
Р.М., 2002; Annila I.T. et al. 1996; Egner W., 1998).

Специфічна діагностика ІА як й інших АЗ, основана на даних
алергологічного анамнезу, шкірних та лабораторних тестів з певними
алергенами. Згідно даних зарубіжної літератури, позитивні шкірні проби
спостерігаються у 73-90 % хворих з алергією на ужалення (Muеller U.R.,
1993). Приблизно у 10 % пацієнтів, що мають анафілактичні реакції на
укуси комах, специфічні IgE антитіла не виявляються і шкірні тести з
інсектними алергенами негативні (Van der Linder P.W.G., 1992).

В діагностиці гіперчутливості до отрути комах широко застосовуються і
лабораторні тести – RAST, RIST, ELISA, імуноблотинг, поточна цитометрія
(Sainte-Laudy J., 2000; Zollner T.M., 2001) тощо, результати яких добре
корелюють з результатами шкірних проб. На жаль, в Україні дані методи
діагностики залишаються майже недоступними для практичної охорони
здоров’я внаслідок високої коштовності, відсутності апаратури та
реактивів для їх проведення.

Оскільки ефективність лікування хворих на різноманітні АЗ в значному
ступені залежить від своєчасного усунення контакту з причинним алергеном
або зменшенні чутливості до нього, тому питання алергодіагностики та
cпецифічної імунотерапії (СІТ) алергенами набуває надзвичайно важливого
значення (Москалец О.В., Иваненко Т.В., 2000; Пухлик Б.М., 2004). СІТ є
принципово особливим методом лікування АЗ і досить давно застосовується
у практичній алергології (Гущин И.С., 2000; Чернушенко Е.Ф., 2002). При
цьому ефективність СІТ у хворих з ІА становить 98 % при використанні
алергенів із отрути оси і 80 % отрути бджоли (Muller U.R., 1997;
Yunginger J.W., 1998).

На жаль, в Україні дослідження щодо вивчення поширеності,
інформативності різних методів діагностики, ефективності та безпечності
СІТ серед хворих на ІА не проводились, насамперед у зв’язку з
відсутністю вітчизняних алергенів. Аналізуючи вищезгадане, стає
зрозумілим вибір напрямку роботи, спричинений об’єктивною необхідністю
вдосконалення діагностики та лікування пацієнтів з АР на ужалення
перетинчастокрилими комахами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота входить до конкурсної держбюджетної теми кафедри фтизіатрії з
курсом клінічної імунології та алергології Вінницького національного
медичного університету ім.М.І.Пирогова за замовленням МОЗ України:
“Епідеміологічне дослідження алергічних захворювань неантропогенного та
антропогенного генезу” (номер державної реєстрації 01.9.10 026085), а
також до теми: “Удосконалити, апробувати нові форми алергенів для
місцевої специфічної імунотерапії алергічних захворювань (пероральні,
назальні) і запровадити їх у практику” (номер державної реєстрації
0100U004687).

Мета і задачі дослідження. Підвищити якість діагностики і ефективність
лікування інсектної алергії у осіб з алергічними реакціями на ужалення
перетинчастокрилими комахами шляхом застосування оригінальних
вітчизняних інсектних алергенів.

Завдання дослідження: 1. Вивчити поширеність інсектної алергії серед
загальної популяції населення та серед осіб, що займаються бджолярством.

2. Оцінити інформативність різних модифікацій шкірних тестів з
оригінальними вітчизняними інсектними алергенами.

3. Вивчити інформативність методу імунотермістометрії в діагностиці
інсектної алергії.

4. Вивчити ефективність специфічної імунотерапії алергенами у осіб з
алергічними реакціями на ужалення перетинчастокрилими комахами.

Об’єкт дослідження – інсектна алергія.

Предмет дослідження – поширеність інсектної алергії в загальній
популяції населення та серед осіб, що займаються бджолярством,
інформативність різних методів діагностики інсектної алергії,
ефективність специфічної імунотерапії вітчизняними інсектними
алергенами.

Методи дослідження – у роботі використані загальноприйняті у алергології
методи клініко-анамнестичного обстеження, специфічної алергологічної
діагностики – алергологічний анамнез, різні види шкірних тестів з
інсектними алергенами, лабораторне обстеження методом
імунотермістометрії, статистичні методи при математичній обробці
результатів. Робота виконана з використанням вітчизняних алергенів і
технологій, що створені у Вінницькому ТОВ “Імунолог” (директор – проф.
Б.М.Пухлик).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні вивчено
поширеність, структуру алергічних реакцій на ужалення
перетинчастокрилими комахами серед загальної популяції населення та
серед осіб, що займаються бджолярством. В клінічних умовах вивчена
інформативність шкірних скарифікаційних проб та прик-тесту за допомогою
оригінальних компакт-ланцетів з вітчизняними інсектними алергенами.
Визначено інформативність методу імунотермістометрії в діагностиці
гіперчутливості до алергенів із жалючого апарату та тіла бджоли і оси.
Вивчено ефективність та безпечність класичного парентерального методу
проведення специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами із жалючого
апарату бджоли і оси.

Практичне значення отриманих результатів. Визначення за допомогою
цілеспрямованого дослідження поширеності інсектної алергії дає змогу
посилити увагу до цієї важливої проблеми, покращити виявлення
відповідних категорій хворих. Запропоновано новий підхід до ранньої
специфічної діагностики гіперчутливості до різноманітних інсектних
алергенів за допомогою прик-тесту та методу імунотермістометрії з
вітчизняними інсектними алергенами. Виявлено переваги прик-тесту перед
традиційними методами шкірної діагностики гіперчутливості до інсектних
алергенів. Особам із системними проявами алергічних реакцій на ужалення
комахами запропоновано проведення специфічної імунотерапії інсектними
алергенами. Доведено ефективність та безпечність парентеральної
специфічної імунотерапії вітчизняними інсектними алергенами у пацієнтів
з інсектною алергією. Розроблені автором методики застосування
прик-тесту та проведення специфічної імунотерапії вітчизняними
інсектними алергенами використовуються в імунологічному відділенні
Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру, алергологічному
кабінеті Вінницької обласної лікарні ім. М.І.Пирогова, алергологічному
кабінеті Вінницької міської лікарні №1 та у Вінницькій дитячій міській
поліклініці №3, алергологічному відділенні №2 Київської міської
клінічної лікарні №8, алергологічному відділенні міської клінічної
лікарні №5 м.Запоріжжя, Київському Центрі алергічних захворювань верхніх
дихальних шляхів та вуха АМН України.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації самостійно проведено
патентний пошук для визначення актуальності теми роботи, літературний
пошук та огляд літератури. Особисто проведено клінічне обстеження осіб,
що мають клінічні прояви інсектної алергії, з’ясовано та проаналізовано
дані алергологічного анамнезу пацієнтів, виконано переважну більшість
шкірних і лабораторних тестів з різноманітними інсектними алергенами,
відібрані хворі для проведення специфічної імунотерапії і оцінена її
ефективність та безпечність. Проанкетовані особи із загальної популяції
населення Вінницької області з метою вивчення розповсюдженості інсектної
алергії. Самостійно виконано статистичну обробку матеріалів та
узагальнення отриманих результатів, оформлено дисертаційну роботу.
Висновки і практичні рекомендації на основі проведених досліджень
сформульовані разом з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались на
конференціях молодих вчених Вінницького національного медичного
університету (Вінниця, 2003, 2004, 2005), Всеукраїнській
науково-практичній конференції алергологів „Раннє виявлення і лікування
алергічних захворювань” (Вінниця, 2003), III з’їзді фтизіатрів та
пульмонологів України (Київ, 2003), Вінницькій обласній конференції
імунологів, алергологів та пульмонологів (2005), Всеукраїнській
науково-практичній конференції алергологів „Раннє виявлення та лікування
алергічних захворювань” (Вінниця, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт,
серед них 4 статті у акредитованих ВАК України журналах та збірниках та
5 – тези доповідей конференцій та з’їздів.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали роботи викладені на 128
сторінках друкованого тексту, ілюстровані 22 таблицями, 17 рисунками.
Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів
та методів досліджень, трьох розділів власних досліджень, аналізу та
узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій
та списку використаної літератури, який містить 218 робіт.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач нами
було проведено клініко-епідеміологічне обстеження серед різних
професійних категорій населення Вінницької області. Перелік категорій
включав 695 осіб, що працювали в галузі охорони здоров’я, 208 бджолярів
та членів їх сімей, 208 студентів Вінницького національного медичного
університету (ВНМУ) , 127 студентів Вінницького сільськогосподарського
університету (ВСГУ), що мали практичні заняття на пасіці протягом одного
літнього місяця та 350 осіб загальної популяції населення області, які
не контактували на робочому місці з високоалергенними речовинами. Серед
обстежених нами осіб чоловіків було 431 (27,14 %), жінок – 1157 (72,85
%). Середній вік обстежених склав (34,3+1,3) років.

Вивчення поширеності ІА серед різних професійних груп населення
проводилося шляхом анкетування за допомогою складеної нами анкети, яка
містила перелік питань, що передбачаються при збиранні поглибленого
алергологічного анамнезу. Слід додати, що з метою порівняння отриманих
нами результатів з даними популяційного дослідження поширеності ІА серед
населення Вінницької області в минулі роки нами застосовані дані
відповідних досліджень, результати яких наведені Б.М. Пухликом із
співавт. (1993). Так, поширеність ІА серед населення області в 1981-82
р.р. складала 0,14 %, а в 1991-92 р.р. частота АР на ужалення
перетинчастокрилими комахами вже зросла до 0,36 %. Згідно матеріалів
наших досліджень, загальна частота ІА серед обстежених контингентів
становила 3,84 %. Оскільки в дану групу осіб входили представники різних
професійних груп населення, ми вивчили поширеність ІА серед кожної з них
і навели відповідні дані на рис. 1.

Рис. 1. Частота ІА серед різних категорій населення

Отже, згідно наших даних, частота ІА серед бджолярів суттєво вища, ніж
серед інших категорій населення і становить 12,50 %, що в 11 разів
перевищує поширеність АР на ужалення комахами серед осіб загальної
популяції (1,14 %). Поширеність ІА серед медичних працівників становить
3,30 %, що в 2,9 рази більше, ніж в загальній популяції (Р0,05), АР на ужалення комахами
зустрічались у студентів сільськогосподарського і медичного
університетів (2,36 % і 2,40 % відповідно). Не виявлено також суттєвої
різниці в частоті ІА серед студентів та медичних працівників (Р>0,05).

Переважною клінічною формою ІА серед всіх категорій населення були
місцеві реакції на ужалення (77,05 % випадків), значно рідше (22,95 %
випадків) зустрічались системні реакції різного ступеня важкості
(P0,05), оскільки особи дитячого та дорослого віку в діапазоні
старше 45 років були обстежені в поодиноких випадках.

З метою вивчення ефективності та безпечності СІТ інсектними алергенами в
лікуванні осіб із системними проявами АР на ужалення перетинчастокрилими
комахами нами вивчено результати її проведення у 27 пацієнтів (12
чоловіків і 15 жінок віком від 7 до 48 років). Серед пацієнтів, що
отримували СІТ, у 16 виявлено гіперчутливість до отрути бджоли, у 9
діагностовано підвищену чутливість до отрути оси, 2 осіб мали клінічні
прояви ІА на ужалення обома комахами. У 12 обстежених мали місце АР І
ступеня важкості за класифікацією Muller U.R. (1990), що проявлялись у
вигляді генералізованого свербежу, кропив’янки, лихоманки, у 8 пацієнтів
зареєстрований перебіг реакції ІІ-ІІІ ступeня важкості, оскільки у них
спостерігались прояви ангіоневротичного набряку, запаморочення, ядухи,
серцебиття, 7 хворих мали в анамнезі прояви анафілактичного шоку.

СІТ проводилася всім пацієнтам в період ремісії як ІА, так і інших АЗ,
класичним парентеральним шляхом із застосуванням алергенів із жалючого
апарату комах за затвердженою МОЗ України схемою. В якості контрольної
групи для оцінки ефективності СІТ використана група осіб (12 чоловіків і
8 жінок), що мали в анамнезі клінічні прояви ІА і позитивні результати
ПТ, але з різних причин не отримували СІТ. При цьому основна та
контрольна групи були репрезентативні за статтю, віком, важкістю
перебігу АР. Результати лікування оцінювалися після 12-місячного курсу
алерговакцинації у пацієнтів в основній та через рік після початку
спостереження в контрольній групах за результатами шкірного тестування з
відповідними алергенами і в деяких випадках (якщо мали місце повторні
ужалення) за динамікою клінічних проявів ІА.

Шкірне тестування з алергенами із тіла та жалючого апарату бджоли за
допомогою СТ було проведено 73 пацієнтам з АР на ужалення бджолою або
невідомою комахою в анамнезі. Кількість позитивних результатів (рис. 2)
склала 58,90 % при тестуванні з алергеном із тіла бджоли та 75,34% при
тестуванні з алергеном із жалючого апарату бджоли. При виконанні ПТ з
вищезгаданими алергенами відсоток позитивних результатів був 56,25% і
77,08 % відповідно. Тобто, згідно цих даних, скарифікаційна проба з
алергеном із жалючого апарату бджоли була дещо менш чутливою, ніж ПТ,
хоча різниця між їх результатами виявилася несуттєвою (P>0,05).

Рис. 2. Результати шкірного тестування з інсектними алергенами

у осіб з AP на ужалення комахами

При порівнянні результатів СТ і ПТ з алергеном із жалючого апарату оси у
осіб з АР на ужалення осою або невідомою комахою в анамнезі встановлено,
що відсоток позитивних результатів при виконанні СТ був значно меншим,
ніж при постановці ПТ – 59,15 % і 72,97 %. Подібну картину ми
спостерігали і при порівнянні результатів двох тестів з алергеном із
тіла даної комахи, а саме при виконанні скарифікаційної проби з
алергеном із тіла оси у 27 (38,03 %) хворих були отримані позитивні
результати, в той час як за результатами ПТ з даним алергеном підвищена
чутливість виявлена у 43,24 % осіб.

При індивідуальному аналізі результатів шкірного тестування було
встановлено, що не всі особи з АР на ужалення мали позитивні шкірні
проби з алергенами як тіла, так і отрути комах. Так, при виконанні СТ у
пацієнтів з АР на ужалення осою лише у 19 виявлено гіперчутливість до
алергенів і тіла, і жалючого апарату комахи, у 8 осіб спостерігалася
гіперчутливість тільки до алергену тіла оси, а у 23 – до алергену із
жалючого апарату оси. Отже, в цілому інформативність СТ в даному випадку
становила 70,42 %. Подібну картину ми спостерігали при аналізі
результатів скарифікації у осіб з АР на ужалення бджолою. Кількість
позитивних результатів з алергеном із жалючого апарату бджоли ми
спостерігали у 15 хворих, а з алергеном лише із тіла бджоли – у 3 осіб.
У 40 обстежених виявлено підвищену чутливість до обох алергенів. Отже,
гіперчутливість до отрути бджоли за результатами СТ виявлено у 58
(79,45%) осіб з клінічними проявами ІА.

При більш детальному аналізі результатів ПТ було встановлено, що
позитивні результати ПТ спостерігались у 29 (85,29 %) пацієнтів з АР на
ужалення осою і у 39 (81,25%) осіб з клінічними проявами АР на ужалення
бджолою. Тобто, згідно наших даних, на перший погляд, скарифікаційна
проба являється менш чутливою, ніж ПТ, що суперечить літературним даним
(Русанова В.Б., 1999; Заболотний Д.І., Пухлик Б.М., 2000; Schutze G.,
Frischer T., 1997). Але це можна пояснити тим, що у певної кількості
осіб, обстежених тільки скарифікаційним методом, реакція на ужалення
була не алергічною, а токсичною, або ж дані реакції були опосередковані
IgG-антитілами і відносились до ІІІ типу імунологічних реакцій. Крім
того, частині осіб з негативними результатами СТ, обстеження за
допомогою ПТ не проводилось. Повністю вирішити поставлене питання змогло
лише паралельне проведення шкірних тестів за допомогою обох методів.

Для цього 85 особам з клінічними проявами ІА шкірне тестування
виконувалось паралельно за допомогою СТ і ПТ. В 27 із 30 (90,00 %)
випадків при тестуванні з алергеном із тіла оси і в 28 із 30 (93,33 %)
при тестуванні з алергеном із жалючого апарату оси, в 50 із 55 (90,90 %)
при тестуванні з алергеном із тіла бджоли і в 49 із 55 (89,09 %) при
тестуванні з алергеном із жалючого апарату бджоли результати шкірних
тестів співпадали між собою. В 10 випадках при позитивних результатах СТ
ми спостерігали негативний результат ПТ, у 1 обстеженого при позитивній
скарифікації шкіри результати ПТ були сумнівними, у 5 пацієнтів з
негативною реакцією шкіри на ПТ скарифікаційна проба мала сумнівний
результат.

Отже, отримані нами результати паралельного шкірного тестування з
алергенами із тіла та жалючого апарату комах показали, що ПТ виявляє
дещо меншу чутливість, ніж скарифікаційна проба, але при цьому його
можна вважати більш специфічним. Таким чином, ПТ є достатньо
інформативним у процесі виявлення гіперчутливості до інсектних
алергенів. Отримані нами дані суттєво не відрізняються від тих, що
наводяться в літературі для традиційних методів шкірних проб з
неінсектними алергенами (Chanal I. еt al., 1988; Santoso H., 1998;).

Проводячи облік позитивних результатів усіх видів шкірного тестування,
ми вимірювали діаметр папули у кожній конкретній пробі, а також
вираховували середні діаметри папул, що утворювалися при проведенні
кожного із способів тестів in vivo. У результаті наших досліджень (рис.
3) виявилося, що скарифікаційна проба викликає більш виражену шкірну
реакцію, ніж ПТ. Однак, ця різниця була достовірна лише при тестуванні з
алергенами із тіла комах (Р0,05). При цьому результати
скарифікаційних проб і прик-тесту ( незалежно від виду алергену) тісно
корелюють між собою.

7. Інтенсивність реакції шкіри на проведення прик-тесту з алергенами із
жалючого апарату комах достовірно більша (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020