.

Застосування ультразвуку та препарату траумель с в комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ревматоїдний артрит на госпітальному етапі (автор

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
134 3654
Скачать документ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Колюча Світлана Володимирівна

УДК 616.72-002.77:615.262.1:615.837 3-08

Застосування ультразвуку та препарату траумель с в комплексному
відновлювальному лікуванні хворих на ревматоїдний артрит на
госпітальному етапі

14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса

2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії
Одеського державного медичного університету МОЗ України

Науковий керівник: – доктор медичних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України,

Якименко Олена Олександрівна,

Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач
кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії.

Офіційні опоненти: – доктор медичних наук, старший науковий

співробітник

Богатирьова Тетяна
Вікторівна,

Український НДІ медичної реабілітації та
курортології МОЗ України, головний науковий
співробітник клінічного відділу;

– доктор медичних наук,
професор

Волошина Олена
Борисівна,

Одеський державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри загальної практики та
медичної реабілітації

Провідна установа: Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, кафедра фізіотерапії та курортології, м. Харків.

Захист дисертації відбудеться “21” квітня 2006 року о 1000 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.608.01 при Українському
науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ
України (65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 6).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ
України (65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 6).

Автореферат розісланий “18” березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник
Дмитрієва Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Ревматоїдний артрит (РА) вважають центральною
проблемою ревматології. По діапазону і тяжкості ураження органів руху РА
немає собі рівних серед інших форм артритів (Нестеров А.И., 1965.,
Насонова В.А., Халтаев Н.Г., 2001). Поширеність РА в усіх країнах світу
спостерігається з частотою ураження населення від 0,4 % до 1,3 %
(Беневоленская Л.И., 1997), контрольний показник по Україні – 0,4 %
(Коваленко В.Н. и соавт., 2002).

Медико-соціальна проблема РА полягає в неухильно-прогресуючому перебігу
захворювання, яке значно погіршує якість життя, призводить хворих до
ранньої інвалідизації в значному проценті випадків і потребує великих
економічних затрат. В структурі ревматичних захворювань РА займає перше
місце як причина стійкої втрати працездатності (Тетельбаум М.З.,
Жаденов И.И,. Юшина Б.С., 1991., Насонова В.А., Фаломеева О.М., 2000.,
Коваленко В.Н. и соавт., 2002).

Лікування РА створює складну, і не зовсім вирішину проблему. Існуючі
сучасні лікувальні заходи направлені на ліквідацію запальної активності
ревматоїдного процесу, насамперед за допомогою нестероїдних
протизапальних препаратів, глюкокортикоїдів та базисних препаратів. Але
медикаментозне лікування РА не завжди призводить до ремісії, не зупиняє
прогресування захворювання і поряд з цим має ряд побічних ефектів. Тому
оптимізація методів лікування РА є досить актуальною проблемою.

Невід’ємною складовою частиною комплексної терапії хворих на РА на
госпітальному етапі є застосування преформованих фізичних факторів.
Агенти фізичної енергії своєю дією, а також як модифікатори
фармакотерапії дозволяють шляхом зміни фармакокінетики і фармакодинаміки
препаратів, знизити їх дозу, певно зменшити їх побічну дію і цим самим
поліпшити терапію хворих на РА (Лещинский А.Ф., Улащик В.С., 1989;
Пшетаковский И.Л., Бабов К.Д., Лобенко А.А., 1997; Чухраев Н.В., 1998;
Улащик В.С., 1993, 2000).

Серед преформованих фізичних чинників слід відзначити методи
ультразвукової терапії – ультрафонотерапію (УФТ) та фонопунктуру (ФП)
(Богатырева Т.В., 2001).

Ультразвук належить до активних фізичних чинників, позитивно діє на
мікроциркуляцію і метаболізм, має протизапальну і аналгетичну дію,
підвищує еластичність колагенових волокон, завдяки чому збільшує
розтяжимість сухожилків, зменшує контрактури (Самосюк І.З., Парамончик
В.М., Губенко В.П., 2001). Загальні рефлекторно-гуморальні механізми дії
ультразвукової терапії визначають можливість надання коригучої дії на
адаптивні системи і важливі патогенетичні ланки розвитку

захворювань, у тому числі і при ревматоїдному артриті (Оржешковский В.В,
Оржешковский В.В., 1998; Улащик В.С., 2000).

При РА з його хронічним прогресуючим перебігом, майже завжди з
активністю ревматоїдного процесу, для ефективного лікування з включенням
фізичних чинників показано їх застосування на тлі медикаментозної
протизапальної терапії (Руденко Н.Б. и соавт., 1981; Оржешковский В.В.,
Оржешковский В.В., 2000).

В теперішній час новим напрямком в лікуванні багатьох хронічних
запальних захворювань є застосування антигомотоксичної терапії. До неї
відносяться антигомотоксичні препарати (АГТП), які діють на процеси, що
відбуваються в клітинах на рівні цитокінів. В комплексних АГТП є
протеїни в мікродозах (потенціях D1-D14), які здатні стимулювати
імунокомпетентні клітини до синтезу протизапальних цитокінів
(TGF-в-трансформуючого фактору) і активізувати власні захисні сили
організму (Heine H, 1998).

Виявлені переваги протизапальної дії при поєднанному застосуванні
медикаментозних протизапальних та антигомотоксичних препаратів (Heine
H, 1999; Майко О.Ю., 2004).

В медикаментозну терапію хворих на РА включають препарат Траумель С,
враховуючи механізм його дії, як антигомотоксичного препарату, а також
дані досліджень останніх років по лікарському моніторингу, який був
проведений на великих групах пацієнтів, і підтвердив його ефективність
як протизапального засобу, при застосуванні якого, були відсутні побічні
ефекти (Bohner D., Ambrus P., 1992; Zenner S., Metelman H., 1992;
Керсшот Я., 1997; Герасименко С.И., Бабко А.Н., 2000).

Незважаючи на значний арсенал медикаментозних та фізіотерапевтичних
засобів, що використовуються для лікування РА, зусилля дослідників
направлені на пошуки нових, більш ефективних методик їх комплексного
застосування, оптимізацію впливу на різні патогенетичні ланки хвороби та
активацію численних ланок саногенезу (Думин П.Г., Фурман Н.В., Семенов
А.Н., 1997; Atkinson K.V.,Goodman T.A., 1999; Maini R., St. Clair E.W.,
Breedveld F. et al., 1999; Соловьев С.К., Насонова В.А., Ассеева Е.А. и
др., 2001; Лисенюк В.П., Наумова М.І., Засуха В.О. та ін., 2004).

Не існує єдиної думки про оптимальний підбір та методику призначення
медикаментозних засобів та фізичних факторів в залежності від
особливостей клінічного перебігу захворювання, у даному випадку мова йде
про доцільність та ефективність застосування у комплексному
відновлювальному лікуванні на госпітальному етапі хворих на РА препарату
антигомотоксичної терапії – Траумель С та ультразвукової терапії.

Теоретичні передумови і клінічні спостереження дали підставу передбачити
підвищення ефективності терапії хворих на РА в результаті проведення
комплексної терапії, яка має включати АГТП Траумель С та методи
ультрафонотерапії і фонопунктури, що і обумовило проведення даного
дослідження.

Звя’зок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційної роботи є фрагментом планової наукової роботи кафедри
пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії Одеського державного медичного
університету, яка присвячена розробці комплексу методів реабілітації
хворих ревматичними захворюваннями із застосуванням немедикаментозних
методів терапії (номер державної реєстрації 0196 U 00 76
78). Фрагмент НДР, що стосується впливу фізичних чинників, які включали
ультразвукову терапію для лікування хворих на ревматоїдний артрит,
виконаний безпосередньо здобувачем.

Мета і основні завдання дослідження. Мета дослідження – підвищити
ефективність відновлювального лікування на госпітальному етапі хворих на
ревматоїдний артрит шляхом патогенетично обгрунтованого застосування
фізіо-фармакотерапевтичних комплексів, які включають методи
ультразвукової терапії та антигомотоксичний препарат Траумель С .

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

На основі клініко-функціональних, загальнолабораторних, імунологічних
показників і дослідження синовіальної рідини вивчити особливості
перебігу РА в стадії загострення при надходженні на стаціонарний етап
лікування, а також в динаміці лікування для патогенетичного
обгрунтування терапії і визначення її ефективності..

Визначити терапевтичну ефективність застосування в загальному комплексі
(німесулід, преднізолон, метотрексат) препарату Траумель С у хворих на
РА.

Вивчити ефективність комплексного відновлювального лікування хворих на
РА, яке включає базисну медикаментозну терапію, препарат Траумель С та
ультрафонотерапію на ділянки суглобів.

Вивчити ефективність комплексного відновлювального лікування хворих на
РА із застосуванням медикаментозної терапії, препарату Траумель С та
ультрафонотерапії на ділянку суглобів у поєднанні з фонопунктурою на
основні точки акупунктури загальної дії і специфічні точки акупунктури
наднирників і сполучної тканини.

Вивчити порівняльну ефективність застосованих лікувальних комплексів у
хворих на ревматоїдний артрит для обгрунтування диференційованого їх
призначення і впровадити в практику охорони здоров’я засоби комплексної
терапії із застосуванням препарату Траумель С і методів ультразвукової
терапії.

Об’єкт дослідження: 120 хворих на РА.

Предмет дослідження: вплив методів ультразвукової терапії, препарату
Траумель С на клініко-функціональний стан хворих, активність
ревматоїдного процесу, імунологічну реактивність організму, цитологічні
та імунологічні показники синовіальної рідини у хворих на ревматоїдний
артрит.

Медоти дослідження: клінічні, загальнолабораторні, біохімічні,
імунологічні, рентгенологічні, цитологічне та імунологічне дослідження
синовіальної рідини.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі аналізу динаміки
клініко-функціональних, лабораторних та імунологічних показників у
хворих на ревматоїдний артрит, розроблені нові ефективні
лікувально-реабілітаційні комплекси, які передбачають застосування
антигомотоксичного препарату Траумель С та методів ультразвукової
терапії (патенти на винахід 53318 А, 2003: на корисну модель 4673,
2005).

Вперше виявлено, що призначення в лікувальний медикаментозний комплекс
хворих на ревматоїдний артрит на початку лікування препарату Траумель С
сприяло швидкій регресії синовітів (на 4-6-й день лікування) і
створювало передумови для більш раннього призначення фізичних чинників.

Застосування препарату Траумель С сприяло імунонормалізуючому ефекту
Т-клітинної ланки імунної відповіді (підвищення кількості Т-лімфоцитів
CD3+, CD4+, CD8+), обмеженню аутоімунних реакцій (зменшення ЦІК і титрів
РФ); виявлялись суттєві позитивні зміни у синовіальній рідині, що може
розглядатись як один із основних механізмів протизапальної дії препарату
Траумель С.

Встановлено, що застосування у загальному лікувально-реабілітаційному
комплексі на початковому етапі лікування препарату Траумель С з
послідуючим призначенням ультрафонотерапії на уражені суглоби суттєво
підвищувало ефективність терапії хворих на ревматоїдний артрит,
позитивно впливало на місцевий запальний процес, зменшувало біль в
уражених суглобах кінцівок, поліпшувало їх функцію, покращувало
результати терапії у віддаленому періоді. На фоні клінічного ефекту
нормалізувався функціональний стан Т-клітинної ланки імунної відповіді,
відновлювались процеси імунорегуляції, знижувались показники запального
процесу. Даний лікувальний комплекс був найбільш ефективним у хворих на
ранній стадії захворювання з моно і олігоартритом і мінімальним ступенем
активності процесу.

Додаткове призначення до розробленого фізіо-фармакотерапевтичного
комплексу (препарат Траумель С та ультрафонотерапія на уражені суглоби),
фонопунктури на основні точки акупунктури загальної дії, специфічні
точки акупунктури наднирників і сполучної тканини, суттєво поліпшувало
клінічний стан хворих в більш ранні строки, визначалась регресія
запальних показників суглобового синдрому (підвищувався аналгезуючий
ефект, зменшувалась скутість, поліпшувалась функціональна здатніть
суглобів), в тому числі у хворих з більш тяжким перебігом поліартриту і
помірним ступенем активності захворювання. Знижувались лабораторні
показники активності процесу з ІІ-ІІІ-го до І-го ступеню,
нормалізувалась не тільки Т-клітинна імунна відповідь, але і В-клітинна
ланка імунітету, визначались позитивні зміни у складі синовіальної
рідини, що свідчить про більш значну ефективність розробленого
комплексу.

Розроблені методи лікування з включенням на початковому етапі препарату
Траумель С з послідуючим призначенням ультразвукової терапії, дозволили
підвищити ефективність лікування хворих на ревматоїдний артрит на
госпітальному етапі і забеспечивали більш тривалу стабілізацію
терапевтичного ефекту у віддаленому періоді на тлі зменшення доз
медикаментозних препаратів. На підставі безпосередніх та віддалених
результатів лікування розроблені показання та протипоказання для
призначення створених методик терапії хворих на ревматоїдний артрит.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені
протизапальні та імунонормалізуючі властивості препарату Траумель С,
його добра переносимість, обґрунтовують доцільність його застосування в
комплексній терапії на початковому етапі лікування хворих на РА, що в
більш стислі строки (на 4-6 день лікування) сприяє регресії синовітів, і
створює передумови для більш раннього призначення методів фізіотерапії.
Визначена можливість призначення препарату Траумель С в якості
альтернативи нестероїдних протизапальних препаратів та глюкокортикоїдів.

Запропоновано конкретні фізіо-фармакотерапевтичні комплекси, які
включають препарат Траумель С і послідовне застосування
ультрафонотерапії на уражені суглоби або її поєднання з фонопунктурою на
основні точки акупунктури загальної дії, специфічні точки акупунктури
наднирників і сполучної тканини, які суттєво дозволяють підвищити
ефективність лікування хворих на РА. При цьому, клінічний ефект
досягається на тлі нормалізації показників клітинного і гуморального
імунітету, тобто є патогенетично спрямованим, і забезпечує більш тривалу
стабілізацію терапевтичного ефекту.

При застосуванні методів УЗТ, має практичне значення диференційований
підхід, який передбачає найбільш позитивний її ефект у хворих на РА.
Хворим з моно і олігоартритом на ранніх стадіях захворювання і
мінімальним ступенем активності показане призначення ІІІ-го комплексу
лікування, який включає УФТ. У всіх хворих на РА з поліартритом, як з
мінімальним так і з помірним ступенем активності найбільш ефективним є
застосування IV-го комплексу лікування (УФТ у поєднанні з
фонопунктурою). Призначення у лікувальному комплексі окремо фонопунктури
як більш щадящого і також ефективного методу, показано хворим з IV-ю
рентгенологічною стадією захворювання і переважно проліферативними
змінами у суглобах.

Запропоновані методи лікування хворих на РА із застосуванням препарату
Траумель С та ультразвукової терапії є ефективними і простими у
виконанні, добре переносяться хворими, і можуть бути використані на
різних етапах реабілітаційного процесу (стаціонар, поліклініка,
санаторно-курортні заклади).

Результати досліджень впроваджені у клінічну практику міського
кардіо-ревматологічного центру ім. О. І. Мінакова (9 МКЛ), міській
клінічній лікарні № 10, обласній клінічній лікарні (м. Одеса).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора.
Здобувачем особисто проаналізовано наукову та патентно-інформаційну
літературу, опрацьовано ідею, визначено мету, задачі та методологію
дослідження. Дисертантом проведено формування груп, повне клінічне
обстеження хворих в динаміці, аналіз клінічних, рентгенологічних,
лабораторних даних, з використанням показників імунного статусу,
цитологічного та імунологічного дослідження синовіальної рідини;
призначалося лікування з використанням методів ультразвукової терапії
(УФТ, а також УФТ у поєднанні з фонопунктурою). Ведення первинної
медичної документації, статистична обробка отриманих даних та їх
графічна інтерпретація, узагальнення результатів дослідження, оформлення
роботи, опублікування основних положень дисертації проведено особисто
здобувачем. У публікаціях, що видані в співавторстві, основні ідеї і
матеріали належать дисертантові.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
викладені на ІІІ національному конгресі ревматологів України
(Дніпропетровськ, 2001), на VIII міжнародній науково-практичній
конференції “Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної
фізкультури та валеології (Одеса, 2002), міжнародній науково-практичній
конференції “Актуальные проблемы физиотерапии, курортологии и
медицинской реабилитации” присвяченій 45-річниці санаторію “Молдова”
(Одеса, 2002), на міжнародній студентській науковій конференції “Молодь
– медицині майбутнього” (Одеса, 2002), на 6-му міжнародному медичному
конгресі студентів та молодих вчених (Тернопіль, 2002), на міжнародній
науково-практичній конференції “Історичні аспекти та перспективи
розвитку Одеської школи кардіоревматологів” присвяченій до 100-річчя
кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного
медичного університету (Одеса, 2003).

Апробація роботи проведена на розширеному засіданні університетської
проблемної комісії “терапевтичні спеціальності” та кафедри пропедевтики
внутрішніх хвороб і терапії Одеського державного медичного університету,
а також на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної
реабілітації та курортології.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових праць, 5
статей у профільних наукових виданнях, 6 тез – у збірниках матеріалів
конгресів конференцій; отримано деклараційний патент України на винахід
(№ 53318А), 1 деклараційний патент на корисну модель ( №
4673).

Структура дисертації. Дисертацію викладено українською мовою на 165
сторінках текстового матеріалу; вона містить вступ, огляд літератури, 5
розділів, висновки, практичні рекомендації. Роботу ілюстровано 35
таблицями, 12 рисунками. Список використаної літератури включає 312
джерел, з яких 232 – кирилицею, 80 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням перебувало 120 хворих
на РА, серед яких було 97 (80,5 %) жінок і 23 (19 %) чоловіків віком
від 16 до 74 років, по середнім величинам 48,8(1,3 років; з тривалістю
захворювання до 2-х років у 24 (20 %), від 2 до 10 років у 56 (47
%), 10 років і більше у 40 (33,2 %) хворих. Пацієнтів працездатного віку
було 75 %.

В роботу увійшли хворі із суглобовою формою захворювання. У 111 (92,5 %)
хворих відмічався поліартрит периферичних суглобів, у 9 (7,5 %) хворих
виявлявся моно- і олігоартрит.

У більшості обстежених хворих визначався типовий симетричний характер
ураження суглобів верхніх і нижніх кінцівок. У 70 (58,1 %) хворих були
уражені суглоби кистей (проксимальні міжфалангові, п’ястно-фалангові,
променевозап’ясні), у 15 (12,45 %) виявлялись деформації по типу
“ревматоїдної кисті”, з вираженими аміотрофіями м’язів. У 16 хворих
(13,3 %), відмічалась значна численність уражених суглобів з різною
стадією ревматоїдного процесу в окремих суглобах.

Переважно ексудативні зміни у суглобах визначались при незначній
тривалості захворювання (1-2 роки); ексудативно-проліферативні зміни в
суглобах були у більшості хворих (61,4 %), переважно проліферативні
зміни з анкілозами і ексудативними проявами в окремих суглобах виявлені
у 14 % обстежених хворих з терміном захворювання більше 10 років. По
середнім величинам у хворих була значущою абсолютна кількість уражених
суглобів (11,77(0,44). Досліджений реакцією Ваалера-Роузе РФ у 120
хворих на РА був виявлений у 88 (73,3 %) обстежених хворих, по середнім
величинам в титрах 187,64(16,28.

У відповідності з діагностичними критеріями ступенів активності
виявлено:

І ступінь, мінімальна, була у 20 (16,6 %) хворих;

ІІ ступінь, помірна, – у 80 (66,6 %) хворих;

ІІІ ступінь, максимальна, – у 20 (16,6 %) хворих.

І-а рентгенологічна стадія виявлена у 8,3 % обстежених хворих, ерозії і
звуження суглобових щілин (ІІ-ІІІ стадія) визначились у 78 % і IV стадія
– у 13,3 % хворих. Виражена ФН була значною по частоті: у 74 (61,6 %)
хворих – ІІ ступеня, у 17 (14,2 %) – ІІІ ступеня.

При надходженні на госпітальне лікування усім хворим проводили ретельне
загальноклінічне обстеження, яке враховували як для діагностики, так і
для визначення показань і протипоказань для проведення плануємої
базисної терапії і фізіотерапевтичних методів лікування

Для оцінки клінічного стану хворих на РА та ефективності їх лікування
вивчали динаміку симптомів, що відображають активність запального
ревматоїдного процесу і ступінь ФН. Використовували слідуючі показники:
загальний стан хворого, наявність системних проявів, кількість уражених
суглобів, які мають візуальні або пальпаторні ознаки запальних змін,
тривалість ранкової скутості, больовий та запальний індекси,
функціональну недостатність. Оцінювали інтенсивність основних клінічних
проявів суглобового синдрому в умовних індексах за чотирьохбальною
системою (0-3 бали), яка дозволяє їх оцінити кількісно. Хворим
проводилось рентгенологічне обстеження у вигляді рентгенографії уражених
(парних) суглобів та суглобів кистей для визначення стадії
кістково-хрящових ушкоджень.

У спостерігаємих хворих, крім застосування лабораторних та біохімічних
тестів (загальний аналіз крові та сечі, вміст СРБ, фібріногена,
протеїнограми), вивчались показники, які характеризують стан
гуморального і клітинного імунітету, а також показники синовіальної
рідини.

Визначались показники лейкограми: кількість лейкоцитів (загальна,
нейтрофіли, ПЯН). Вивчали клітинну ланку імунітету: абсолютну і відносну
кількість лімфоцитів, Т-лімфоцитів (СD3+) і В-лімфоцитів (СD20+);
субпопуляцій СD3+-лімфоцитів (СD4+-хелпери, СD8+-супресори).
Популяційний та субпопуляційний склад лімфоцитів аналізували шляхом
СD-типірування із застосуванням панелі моноклональних антитіл
гістохімічним ПАП методом (Пинчук В.Г., Глузман Д.Ф., Надгорная В.А.,
1990). Визначались показники фагоцитарної активності нейтрофілів –
фагоцитарний показник (ФП-к) за величиною відсоткового вмісту
фагоцитувальних нейтрофілів.

Стан системи В-лімфоцитів (СD20+) і інтенсивність гуморальних реакцій
оцінювали на основі визначення кількості основних класів імуноглобулінів
(IgM, IgG, IgA) в сироватці крові за методом Manchini et al. (1964),
проводилось дослідження РФ реакцією Ваалера-Роузе, ЦІК методом Deglon
M., Tawer M., Kize T, (1977).

Титр РФ 1/16 вважали нормою, а реакцію з титром 1/32 – позитивною при
наявності клінічних симптомів РА.

Місцеву активність ревматоїдного процесу вивчали дослідженням
синовіальної рідини (СР) за фізичними, біохімічними та імунологічними
параметрами: рівня рН, загального білку, цитозу, ЦІК, титру РФ, антитіл
до синовільного антигену, гемолітичну активність комплементу за 50 %
гемолізом (СН50). Для визначення антитіл в СР до синовіального антигену
застосували метод тривалого зв’язування комплемента на холоді Чернушенко
Е.Ф., Когосова Л.С., (1989).

Усі лабораторні дослідження проведені при надходженні хворих, по
закінченню стаціонарного курсу лікування і після виписки через 3-12
місяців; контроль динаміки клінічних симптомів проводився щоденно для
визначення часу проявів терапевтичної ефективності проводимої терапії
лікувально-реабілітаційними комплексами. Для об’єктивної клінічної
оцінки ефективності проведеної терапії підсумовували бали клінічних і
функціональних показників, які були отримані до і після лікування.

Ознакою значного поліпшення вважали досягнуту ремісію (за критеріями
ремісії).

Поліпшення – сума балів клінічних показників зменшилась на 30 % і
більше, лабораторні показники активності запального процесу зменшились
на одну ступінь і виявлялась позитивна динаміка імунологічних
показників.

Незначне поліпшення – сума балів клінічних показників зменшилась на
20-29 %, без суттєвої позитивної динаміки лаборатоних показників.

Без динаміки – сума балів вихідних змінених клінічних показників
зменшилась менш ніж на 20 %, без позитивної динаміки лабораторних даних.

Погіршення – загострення, з підвищенням показників активності процесу, з
залученням “нових” суглобів або появою системних проявів.

Для оцінки ефективності терапії в катамнезі до одного року
використовували об’єктивні критерії прогресування РА за клінічними і
рентгенологічними даними. Моніторинг активності ревматоїдного процесу
проводився кожних 3 місяці за рекомендаціями інституту ревматології
РАМН. Було визначено віддалені результати лікування через 3 – 12
місяців. Всі параметри, які об’єктивно характеризують стан хворих до і
після лікування оброблялися методом варіаційної статистики з
використанням таких критеріїв:

визначення середньої арифметичної (M);

середньої квадратичного відхилення, похибки середньої (m), вірогідність
розбіжностей між порівнюваними результатами за t-критерієм Стьюдента. У
разі, якщо Р ? i iiaOAO1/41/4¬AAF?’† ьна активність. Про це свідчить динаміка імуноглобулінів, вміст яких після лікування не виходить за межі нормального рівня. Під впливом медикаментозної терапії несуттєво знижується кількість ЦІК і майже у 1,5 рази знижуються середні показники величини РФ. Просліджується також тенденція до підвищення ФП-к, однак його рівень залишається нижче контрольного. Таким чином, на тлі призначення тільки медикаментозної традиційної терапії просліджується лише тенденція до нормалізації імунологічних показників. Не дивлячись на проведений лікувальний курс, не відновилась функціональна активність Т-ланки імунної відповіді, зберігався дисбаланс регуляторних субпопуляцій і знижений в порівнянні з нормою показник неспецифічного імунного захисту. Після лікування у СР вірогідно зменшилась кількість рагоцитів на 16,4% (Р0,05), IgА – на 3,4 % (Р>0,05). Зменшився
вихідний рівень ЦЭК в 1,6 рази, вміст ЦЭК у хворих цієї групи не
відрізнявся від контрольної групи здорових осіб. Середня величина РФ
суттєво знижується порівняно з вихідним рівнем у 1,7 рази. В той час як
у хворих, яким не призначались фізичні чинники, це зниження виражено в
меншому рівні. Поєднане призначення медикаментозної терапії, препарату
Траумель С, процедур ультразвуку на уражені суглоби, фонопунктури на ТА
загального стану і специфічні ТА наднирників і сполучної тканини
супроводжувалось повною нормалізацією Т-клітинної ланки імунної
відповіді, нормалізацією знижених до лікування показника неспецифічного
імунного захисту, нормалізацією показників гуморальної ланки імунітету,
що поєднувалось з вираженим протизапальним ефектом.

Порівняльні результати показників лейкограми та імунного статусу після
лікування ІІІ-ої і IV-ої груп з ІІ-ою групою були такими: в лейкограмах
ІІІ-ої і ІІ-ої груп не було суттєвої різниці, в IV-ій групі в порівнянні
з ІІ-ою групою не виявлявся лейкоцитоз (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020