.

Корекція реперфузійного синдрому при хірургічному лікуванні атеросклеротичної оклюзії аорто-стегнового сегменту (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
173 4327
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Тернопільський державний медичний університет

імені І.Я. Горбачевського

КОСТІВ Святослав Ярославович

УДК: 616.137.9 – 089.168.1 – 06:616.718 – 005.4] – 008.6

Корекція реперфузійного синдрому при хірургічному лікуванні
атеросклеротичної оклюзії аорто-стегнового сегменту

14.01.03 – хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль – 2006 р.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільському державному медичному університеті
імені І.Я. Горбачевського МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Венгер Ігор
Касянович,

Тернопільський державний медичний університет

імені І.Я. Горбачевського МОЗ України,

кафедра хірургії з урологією, реаніматологією

нейрохірургією та дитячою хірургією

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гощинський Володимир Броніславович,
Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського
МОЗ України, завідувач кафедри поліклінічної справи та сімейної медицини
з медичною технікою.

доктор медичних наук, професор Русин Василь Іванович, Ужгородський
національний університет Міністерства освіти та науки України, завідувач
кафедри госпітальної хірургії

Провідна установа:

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ
України, кафедра хірургії з проктологією

Захист відбудеться 23 червня 2006 р. о 14 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному
медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001,
м. Тернопіль, майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001,
м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців 8).

Автореферат розісланий 19 травня 2006р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
Я.Я. Боднар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх
кінцівок складають близько 20 % від усіх видів серцево-судинної
патології, що відповідає 2 – 3 % від усієї чисельності населення
(Иващенко В.В. и соавт., 1993), серед них атеросклеротичне ураження
магістральних артерій нижніх кінцівок зустрічається у 50 – 60 %
випадків. Головною особливістю захворювання є неухильно прогресуючий
перебіг, що характеризується наростанням вираженості клінічних проявів
та розвитком критичної ішемії нижніх кінцівок (Генык С.Н., и соавт.,
1998).

Реконструктивні хірургічні втручання на магістральних артеріях нижніх
кінцівок при їх атеросклеротичному ураженні є незаперечними і
ефективними методами відновлення кровотоку. Ряд авторів надають превагу
консервативним методам лікування облітеруючих захворювань артерій нижніх
кінцівок (Бокерия Л.А. и соавт., 1998). Поряд з цим реконструктивні
операції на магістральних артеріях супроводжуються високим рівнем
післяопераційної летальності, що залишається на рівні 2 – 3 %, а також
розвитком тромбозу сегмента реконструкції у 4 – 6 % та інфікуванням ало-
або аутовенозних шунтів у 2 – 4 % (Луцкевич Э.В. и соавт., 1999). В
ряді випадків успішно проведена реконструкція аорто-стегнового сегменту
може проявлятися поглибленням проявів ішемії тканин нижніх кінцівок та
більш тяжким перебігом післяопераційного періоду, що може завершуватись
ампутацією кінцівки (Лебедев Л.В. и соавт., 1995). Основним механізмом
розвитку даних проявів є не відновлення зниженої перфузії мікросудин у
певній ділянці артеріального русла нижніх кінцівок, повільна елімінація
із тканин „медіаторів” болю – біогенних амінів, простагландинів,
кінінів, надлишку іонів калію та інших агентів (Лутай М.И. и соавт.,
2001), різке зниження енергетичного потенціалу клітин ішемізованих
тканин, утворення активних форм кисню, що зумовлюють дестабілізацію
мембран клітин (Затейщиков А.А. и соавт., 1998).

Усе вище сказане вимагає подальшого поглибленого вивчення особливостей
розвитку та перебігу реперфузійного синдрому у пацієнтів із
атеросклеротичною оклюзією аорто-стегнового сегменту в умовах хронічної
критичної ішемії нижніх кінцівок із розробленням шляхів корекції
реперфузійного пошкодження тканин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційної роботи Проблемною комісією „Хірургія” (протокол № 17 від
11.11.2004 р.) і є фрагментом міжкафедральної
науково-дослідної роботи кафедри хірургії з урологією, реаніматологією,
нейрохірургією та дитячою хірургією Тернопільського державного медичного
університету ім. І.Я. Горбачевського “Вибір об’єму лапароскопічних
операцій на зовнішніх жовчних шляхах при патології печінки та
магістральних артерій” (№ державної реєстрації 0104U004520). У виконанні
її автор провів дослідження стосовно корекції реперфузійного синдрому та
розроблення показань до об’єму реконструкції при хірургічному лікуванні
пацієнтів із атеросклеротичною оклюзією магістральних артерій нижніх
кінцівок.

Мета дослідження – покращити результати хірургічного лікування хворих на
атеросклеротичну оклюзію аорто-клубово-стегнового сегменту в умовах
критичної ішемії шляхом проведення попередження розвитку реперфузійного
синдрому.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати зміни парціального тиску кисню, сатурації киснем
гемоглобіну, перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи у
реґіонарній крові в процесі відновних операцій при атеросклеротичній
оклюзії аорто-клубово-стегнового сегмента на фоні критичної ішемії
нижніх кінцівок.

2. Вивчити зміну рівнів ендотеліну–1, молекул середньої маси,
міоглобіну, альбуміну, ІЛ-1, ІЛ-4, ІЛ-6, ФНП-?, проникливості
артеріальної стінки при реваскуляризації критично-ішемізованих нижніх
кінцівок в умовах атеросклеротичної оклюзії аорто-клубово-стегнового
сегменту.

3. Вивчити стан згортальної та фібринолітичної систем крові при
проведенні реконструктивних операцій на магістральних артеріях нижніх
кінцівок в умовах хронічної критичної ішемії.

4. Розробити комплекс патогенетично обґрунтованої профілактики і
лікування реперфузійного синдрому у пацієнтів із атеросклеротичною
оклюзією аорто-клубово-стегнового сегмента при хронічній критичній
ішемії нижніх кінцівок та в умовах реваскуляризації нижніх кінцівок.

5. Розробити покази до об’єму реконструкції стегно-підколінного сегмента
при реваскуляризації аорто-клубового артеріального русла з метою
попередження розвитку синдрому обкрадання.

Об’єкт дослідження: Облітеруючий атеросклероз аорти та артерій нижніх
кінцівок в умовах хронічної критичної ішемії.

Предмет дослідження: шляхи профілактики і лікування реперфузійного
синдрому при хірургічному лікуванні пацієнтів із атеросклеротичною
оклюзією аорто-клубово-стегнового сегменту в умовах критичної ішемії
нижніх кінцівок.

Методи дослідження: для досягнення поставленої мети в роботі використані
загальне клініко-лабораторне обстеження і динамічне спостереження за
хворими; визначення парціального тиску кисню та сатурації киснем
гемоглобіну у реґіонарній артеріальній та венозній крові, продуктів
перекисного окислення ліпідів та активності антиоксидантної системи,
молекул середньої маси, альбуміну, ІЛ-1, ІЛ-4, ІЛ-6, ФНП-?,
ендотеліну–1, міоглобіну, проникливості артеріальної стінки, активності
згортальної та фібринолітичної систем крові. Проводили термометрію
загальної температури тіла та локальної температури нижньої кінцівки,
ультразвукове сканування та ультразвукову доплерографії артерій нижніх
кінцівок, аортоартеріографію.

Новизна дослідження. Вперше виявлено зниження парціального тиску кисню,
сатурації гемоглобіну киснем, активності антиоксидантної та
фібринолітичної систем у реґіонарній крові нижніх кінцівок після
проведення реваскуляризації магістральних артерій нижніх кінцівок в
умовах хронічної критичної ішемії на фоні підвищеної активності процесів
перекисного окислення ліпідів, рівнів ендотеліну–1, молекул середньої
маси, міоглобіну, альбуміну, ІЛ-1, ІЛ-4, ІЛ-6, ФНП-?, проникливості
артеріальної стінки, згортальної системи, що характерно для розвитку
реперфузійного синдрому та корелює із об’ємом реконструкції
артеріального русла нижніх кінцівок.

У результаті проведених досліджень вперше патогенетично обґрунтовано
шляхи корекції розвитку реперфузійного синдрому при хірургічному
лікуванні пацієнтів із атеросклеротичною оклюзією
аорто-клубово-стегнового сегменту в умовах критичної ішемії нижніх
кінцівок.

Практичне значення одержаних результатів. Для попередження розвитку
реперфузійного синдрому при проведенні реконструктивних втручань в
умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок слід проводити
комплекс заходів, що полягає у: введенні 8 % 200 мл озоново-кисневого
фізіологічного розчину 1 раз на добу протягом 5 днів до оперативного
лікування; введенні препарату „Корвітин” у передопераційному періоді в
дозі 0,5 г (1 флакон) в 150 мл ізотонічного розчину 1 раз на добу за 5
днів до відновлення кровотоку, інтраопераційно 0,5 г препарату на 150 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду за 10 хв перед зняттям затискача з
аорти протягом 20-30 хв, наступне введення в аналогічній дозі
повторюється через 12 годин; введенні препарату „Тіатріазолін” 1 %, 2 мл
3 рази на добу протягом 5 днів до реконструкції та 5 днів після
реваскуляризації; проведення вказаних заходів здійснюється на фоні
пролонгованої епідуральної анестезії.

Для адекватного функціонування обох бранш аорто-стегнового алошунта
слід провести реконструкцію дистального артеріального русла нижньої
кінцівки із вищим периферичним опором.

Результати дослідження та запропоновані нові методи оперативних
втручань впроваджені та використовуються у лікувально-хірургічній
практиці судинних відділень Тернопільської обласної комунальної
клінічнічної лікарні, Івано-Франківської обласної клінічної лікарні,
Житомирської обласної клінічної лікарні, Рівенської обласної клінічної
лікарні.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто провів клінічний підбір
хворих, їх клініко-фізикальне обстеження, брав участь у виконанні
доплерографії магістральних артерій з оцінкою та аналізом її
результатів, проводив визначення проникливості артеріальної стінки
магістральних артерій нижніх кінцівок, зміни парціального тиску кисню у
хворих із атеросклеротичною оклюзією аорто-клубово-стегнового сегменту в
умовах критичної ішемії нижніх кінцівок до і після проведення
реконструктивних операцій. З оперативних втручань виконано особисто 8,8
% реконструкцій, в решті кількості оперативних втручань виконував окремі
етапи та асистував. Огляд літератури, обґрунтування шляхів корекції
розвитку реперфузійного синдрому, аналіз та узагальнення результатів
дослідження, статистична обробка даних, написання дисертації, підготовка
матеріалів дослідження до публікацій здійснено дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на
VII міжнародному медичному конгресі студентів та молодих вчених
(Тернопіль, 2003), ХХ з’їзді хірургів України (Тернопіль, 2002), XLVI
підсумковій науково-практичній конференції „Здобутки клінічної і
експериментальної медицини” (Тернопіль, 2003), ХХІ з’їзді хірургів
України (Запоріжжя, 2005), науково-практичній конференції з міжнародною
участю „Актуальні питання абдомінальної і судинної хірургії” (Київ,
2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць, з них –
6 у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 3 статті – у наукових
журналах, 3 – у матеріалах конгресів, конференцій, з’їздів; отримано 1
деклараційний патент на корисну модель.

Об’єм і структура дисертації. Дисертація викладена на сторінках
друкованого тексту, ілюстрована таблицями, рисунками. Робота
складається із вступу, 5 розділів, висновків, практичних рекомендацій
щодо наукового та практичного застосування отриманих результатів, списку
використаних джерел, додатків. Бібліографічний опис 187 літературиних
джерел, додатків викладений на 26 сторінках

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження.

У роботі представлені результати обстеження та лікування 159 хворих із
атеросклеротичною оклюзією черевного відділу аорти та магістральних
артерій нижніх кінцівок, що знаходились на стаціонарному лікуванні у
відділенні судинної хірургії кафедри хірургії з урологією,
реаніматологією, нейрохірургією та дитячою хірургією Тернопільського
державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського на базі
Тернопільської обласної клінічної комунальної лікарні за період із 2001
по 2005 рр.

Оперативні втручання, лікувальні заходи, лабораторні та наукові
дослідження відповідають вимогам норм біоетики.

Для оцінки важкості ішемії нижніх кінцівок використовували класифікацію
ІІ міжнародного консенсусу з питань хронічної критичної ішемії нижніх
кінцівок (1998). Так, ІІ ст. хронічної артеріальної ішемії (ХАН) було
діагностовано у 21 (13,2 %) хворого, ІІІ А ст. – у 78 (49,5 %)
пацієнтів, ІІІ Б – у 42 (26,4 %), IV ст. – у 18 (11,3 %) хворих.

Пацієнти із ІІ ст. ХАН були віднесені до І гр., із ІІІ А та ІІІ Б ст. –
до ІІ гр., пацієнти із IV ст. ХАН – до ІІІ гр., пацієнти, що підлягали
проведенню додаткової реконструкції дистального артеріального русла – до
IV гр.

Крім стандартизованих загальноклінічних лабораторних досліджень вивчали
показники згортальної та фібринолітичної системи: протромбіновий індекс
(ПІ) – за A.J. Quick (1965,1966); тромбіновий час (ТЧ) – за R.M. Biggs i
R.G. Macfartane (1962); тромботест (ТТ) – за уніфікованою методикою;
фібриноген (ФГ) – ваговою методикою: гравіметричним методом за Р.А.
Рутбергом (1964); активність фібриностабілізуючого фактору (Ф ХІІІ) – за
допомогою „набору для визначення фактора ХІІІ” науково-виробничої фірми
„SIMKO Ltd” (Львів); антитромбін ІІІ (АТ ІІІ) – за U. Abildgaard і
співав. (1970) в модифікації К.М. Бишевського (1983); плазмін (ПЛ),
плазміноген (ПГ), сумарна фібринолітична активність (СФА), антиплазмін
(АП) – за В.А. Монастирським і співав.(1988); час Хагеман-залежного
фібринолізу (ЧХІІаЗФ) – використавши „набір для визначення
Хагеман-залежного фібринолізу” науково-виробничої фірми „SIMKO Ltd”
(Львів); час лізису еуглобінових згустків (ЧЛЕЗ) – застосувавши набір
„Набір для визначення фібринолітичної активності плазми крові ”
науково-виробничої фірми „SIMKO Ltd” (Львів).

Активність перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за величиною
малонового діальдегіду (МДА) (за методикою І.Д. Стальної, Т.Г. Гарішвілі
(1977)), дієнових кон’югатів (ДК) (за методикою В.Б. Гаврилова, М.І.
Мишкорудної (1983)), шифові основи (ШО) визначали за допомогою
флюорометричного методу (за методикою Bidlach et al., (1979)).
Активність каталази (КТ) – спектрофотометрично за методикою М.А. Королюк
та співав. (1988). Молекули середньої маси (МСМ) визначали
спектрофотометричним методом (за методикою А. В. Владика і співав.
(1986)).

Парціальний тиск кисню (рО2) артеріальної і регіональної венозної крові
визначався на апараті Stat Profile 2 (Nova Biomedical). Сатурацію
гемоглобіну киснем (SO2) артеріальної і регіональної венозної крові
визначали на апараті „Unistat” (USA).

Концентрацію ендотеліну – 1 (ЕТ-1) вивчали в плазмі крові з
використанням імуноферментної тест-системи з попередньою екстракцією
зразків у Amper-колонках відповідно до інструкції фірми виробника. ІЛ-1,
ІЛ-6, ІЛ-4, ФНП-? визначали імуноферментним методом.

Проникливість артеріальної стінки вивчали за методом І.К. Венгера
(1994): метод здійснюється шляхом створення депо речовин різної
молекулярної маси в перикапілярному просторі із наступним визначення
періоду їх половинного виведення використовуючи формулу:

де Р – показник проникності макромолекуляроної речовини, f – об’ємний
кровобіг через капіляри (мл/100г тканини(хв), Смак.венула – концентрація
речовин у венулі (мкмоль/л), Т1/2 – період напіввиведення речовин із
перикапілярного простору.

Стан магістрального, периферичного та колатерального артеріального русла
аорто-стегнового та стегно-підколінного сегментів визначався за
допомогою аортоартеріографії та ультразвукової доплерографії (УЗДГ).

За результатами ангіографії виділено атеросклеротичну оклюзію
термінального відділу черевної аорти (26 спостережень) та оклюзію
клубово-стегнового сегмента (133 спостереження) (за класифікацією
Шалімова, Дрюка). Оклюзію термінального відділу черевної аорти за
протяжністю розділено на три рівні: високий – оклюзія термінальної
частини черевної аорти на рівні ниркових артерій або нижче останніх не
більше 2 см була виявлена у 5 пацієнтів (19,2 %); середній – оклюзія
проксимальніше нижньої брижової артерії встановлена у 11 спостереженнях
(42,3 %): низький – дистальніше нижньої брижової артерії із захопленням
зони біфуркації черевної аорти діагностовано у 10 спостереженнях (38,5
%).

Також виділено 4 типи атеросклеротичної оклюзії клубово-стегнового
сегменту: І тип – оклюзія на рівні обох загальних клубових артерій
діагностовано у 45 пацієнтів (33,9 %); ІІ тип – атеросклеротичне
ураження на рівні зовнішніх клубових артерій встановлено у 37 (27,8 %)
пацієнтів; ІІІ тип – оклюзія різних рівнів клубових артерій виявлено у
29 (21,8 %) пацієнтів; IV тип – оклюзія на рівні загальних стегнових
артерій діагностовано у 22 (16,5 %) пацієнтів.

Оклюзію дистального артеріального русла нижніх кінцівок було розділено
за О.С. Ніконенко, 1986 р., на типи: перший тип –
оклюзія поверхневої стегнової артерії на рівні відходження глибокої
артерії стегна до виходу із Гунтерового каналу виявлено у 71 випадку
(22,3 %); другий тип – оклюзія поверхневої стегнової артерії в ділянці
Гунтерового каналу і оклюзія глибокої артерії стегна діагностовано у 44
випадках (13,8 %); третій тип – оклюзія поверхневої стегнової артерії,
глибокої артерії стегна і підколінної артерії встановлено у 28
спостереженнях (8,8 %); четвертий тип – оклюзія загальної стегнової
артерії, глибокої артерії стегна і підколінної артерії встановлено у 7
випадках (2,2 %); п’ятий тип – оклюзія підколінної артерії з переходом
на гомілкові артерії виявлено у 16 (5,0 %) спостереженнях.

Функціональний стан аорто-клубового сегмента та магістральних артерій
нижніх кінцівок визначався за допомогою ультразвукових методів
обстеження. Шляхом дуплексного сканування отримували інформацію про стан
судини (прохідність артерії, її діаметр, стан просвіту артерії та її
стінки) й оточуючих тканин в В-режимі, проводилась оцінка гемодинамічних
феноменів з використанням ефекту Допплера. При цьому якісну оцінку
кровоплину отримували із кольорового доплерівського режиму, а кількісну
– спектрального.

За допомогою дослідження у спектральному доплерівському режимі
отримували відомості про кількісні параметри кровоплину. З останніх
використовували наступні: 1) пікова систолічна швидкість (Vps); 2)
максимальна кінцева діастолічна швидкість кровоплину (Ved); 3) індекс
периферійного опору (Pourcelot) – RI; 4) індекс пульсації (Gosling) –
PI; 5) систоло-діастолічне співвідношення – S/D.

Вимірювання вищеописаних показників ультразвукової доплерографії (УЗДГ)
здійснювали на загальній стегнові артерії, поверхневій стегновій
артерії, глибокій артерії стегна, підколінній артерії, передньо- та
задньовеликогомілковій артеріях. Отримані дані порівнювалися в
залежності від ступеня хронічної артеріальної недостатності та
поширеності оклюзійного процесу по магістральних артеріях нижніх
кінцівок.

Обчислення усіх даних, отриманих під час обстеження хворих, проводилось
за допомогою персонального комп’ютера Athlon ХР-1600+ та офісної
програми “Excel”. Для зручного зберігання інформації та доступу до неї
було створено бази даних з використанням програми “Acces”. Достовірність
показників при їх порівнянні обчислювалась з використанням критерію
Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення.

Встановлено, що атеросклеротична оклюзія аорто-клубово-стегнового
сегменту веде до зниження парціального тиску кисню (рО2) у артеріальній
крові та підвищення вказаного показника у реґіонарній венозній крові
(рО2V) нижніх кінцівок. При цьому встановлено кореляцію рівня напруження
кисню у реґіонарній венозній крові від ступеня хронічної артеріальної
ішемії нижніх кінцівок: із зростанням ступеня ішемії підвищується рівень
рО2V (при ІІ ст. рівень рО2V зростає на 2,7 %, при ІІІ А та ІІІ Б ст. –
на 5,7 %, при IV ст. – на 7,5 %). Останнє вказує на порушення
утилізації кисню тканинами із зростанням ступеня ішемії нижніх кінцівок.

Реваскуляризація супроводжувалось зростанням парціального тиску кисню у
реґіонарному артеріальному кровотоці. При аналізі рівня рО2V було
відмічено зниження величини останнього, що зумовлено споживанням кисню
реоксигенованими тканинами. Різниця рО2 між артеріальною та венозною
регінарною кров’ю нижніх кінцівок у післяопераційному періоді була
найбільш вираженою через 1 год. після реконструкції та залежала від
ступеня хронічної артеріальної ішемії та об’єму реконструкції. Було
встановлено, що найбільш виражені зміни спостерігаються у пацієнтів із
додатковою реваскуляризацією стегно-підколінного сегмента. У даної групи
хворих різниця за рО2 майже на 10 % (Р0,05) у
порівнянні із вихідними показниками, у хворих ІІ гр. – відповідно у 3,3
разу та 10,1 % (Р>0,05), у хворих ІІІ гр. – у 3,5 разу та 6,6 %
(Р>0,05), у пацієнтів IV гр. – більше ніж у 3,5 разу та 15,2 % (Р>0,05).

Проаналізувавши рівень ШО через 1 год. після відновлення кровотоку
встановлено, що величина останнього у пацієнтів І гр. перевищувала норму
майже у 1,3 рази, у ІІ гр. – у 2 рази, у хворих ІІІ гр. – більше ніж у 2
рази, у пацієнтів IV гр. – більше ніж у 2,5 рази.

Через 12 та 24 год. після відновлення кровотоку по
аорто-клубово-стегновому сегменті встановлено поступове зниження
показників рівня перекисного окислення ліпідів.

Вказані зміни ПОЛ проходили на фоні виснаження активності системи
антиоксидантного захисту. Перед оперативним втручанням рівень КТ (норма
– 24,91±1,32 мкат/л) у пацієнтів із ІІ ст. хронічної артеріальної
недостатності нижніх кінцівок був на 13,6 % (Р0,05). Неспроможність реоксигенованих тканин утилізувати
значну кількість кисню, що поступає після реваскуляризації призводить до
порушення киснево залежних процесів із пошкодженням м’язової тканини
нижніх кінцівок. Останнє виражається у зростанні рівня МГ у реґіонарній
венозній крові. Найвищі показники МГ фіксували через 1 год. після
відновлення кровотоку. У пацієнтів І та ІІ гр. рівень даного показника
був незначно вище за норму, у хворих ІІІ гр. – на 16,4 % (Р>0,05), у
хворих IV гр. (пацієнти із додатковою реваскуляризацією
стегно-підколінного сегменту) МГ перевищив норму на 30,2 % (Р0,05), а СФА знижувалась 2,4
% (Р0,05). Після проведення реконструктивної операції встановлено
найвищий рівень активності згортальної системи та зниження рівня
фібринолітичної системи через 24 год. після втручання. Так, у пацієнтів
І та ІІ гр. встановлено помірне зростання ТТ та незначне зниження рівня
СФА. Найбільш виражені зміни були зафіксовані у пацієнтів із додатковою
реваскуляризацією артерій стегно-підколінного сегменту. Рівень ТТ у
даної групи хворих зростав на 26,7 % (РOeop TH ±±±fK O O 1/41/4®®®1/4®®®n1/4n@ O iUek n ^„`„C O C O - O ??”|?‚›®?~!O!A¦0,05) вищим за норму. У даної групи пацієнтів без
проведення корекції – на 7 % (Р>0,05). Виявлені зміни вказували на
збільшене споживання кисню ішемізованими тканинами за період проведення
корекції. На першу добу післяопераційного періоду парціальний тиск
кисню у реґіонарній венозній крові у пацієнтів із корекцією у даній
групі був на 7,5 % (Р>0,05) нижче нормативних показників, а у хворих без
корекції – на 4,9 % (Р>0,05). Схожа тенденція відмічалась і при вивченні
зміни сатурації гемоглобіну киснем реґіонарної венозної крові.

При проведенні аналізу змін рівня показників перекисного окислення
ліпідів у хворих ІІІ гр. встановлено, що після 5-денного курсу корекції
розвитку реперфузійного синдрому рівень ДК на 307,8 % (Р0,05) перевищував показники до корекції На І добу
післяопераційного періоду рівень ДК був майже у 3,3 рази вище показників
норми.

Таж сама тенденція змін показників визначалася при вивченні рівня МДА
та ШО.

Провівши аналіз зміни рівня каталази при використанні запропонованої
схеми у пацієнтів ІІІ гр. на 5 день даний показник був на 36,5 %

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020