.

Застосування специфічної імунотерапії в протирецидивному лікуванні хворих на поліпозний риносинуїт у поєднанні з цілорічним алергічним ринітом (авт

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
149 2620
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ

ім. проф. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА

КАЛІНКІН ВІТАЛІЙ ПАВЛОВИЧ

УДК 616.216-002-006-056:615.37

Застосування специфічної імунотерапії в протирецидивному лікуванні
хворих на поліпозний риносинуїт у поєднанні з цілорічним алергічним
ринітом

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.19-оториноларингологія

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка

АМН України.

Науковий керівник

Заслужений діяч науки и техніки України,

член-кореспондент АМН України,

доктор
медичних наук, професор

Заболотний Дмитро
Ілліч,

директор Інституту отоларингології

ім.
проф. О.С. Коломійченка АМН України,

завідуючий відділом запальних захворювань ЛОР-органів.

Офіційні опоненти:

Заслужений діяч науки и техніки України, доктор
медичних наук, професор Безшапочний
Сергій Борисович, Українська медична стоматологічна
академія МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології, м.
Полтава;

доктор медичних наук, професор
Пухлик Сергій Михайлович,

Одеський державний медичний інститут університет МОЗ України, завідувач
кафедри оториноларингології.

Провідна установа

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра
оториноларингології, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться “30” червня 2006 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради 26.611.01 в Інституті отоларингології ім.
проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03680, м. Київ-680,
вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03680, м.
Київ-680, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “26” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук
Шидловська Т.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Лікування хворих на поліпозний риносинуїт (ПРС) є
одним з найбільш важливих питань сучасної ринології. Актуальність його
пояснюється значною розповсюдженістю цієї хвороби, особливо серед осіб
працездатного віку, її патогенетичним значенням у розвитку таких тяжких
захворювань, як бронхіальна астма, хронічний бронхіт, та великою
кількістю рецидивів після хірургічного видалення поліпів з порожнини
носа (Ю.В. Мінін, 1984; С.В. Рязанцев, 1990; А.С. Лопатин, Г.З.
Пискунов, 1996; В.Ф. Філатов, C.В. Філатов, 1999; І.С. Зарицька, 1999;
С.М. Пухлик та співавт., 2000; H. Stammberger et al., 1996). В
теперішній час ПРС вважається результатом хронічного запального процесу
продуктивного типу, що перебігає на фоні місцевих та загальних
імунопатологічних реакцій, при порушенні функції мукоциліарної
транспортної системи слизової оболонки порожнини носа з активною участю
в процесі імунологічних та нейровегетативних механізмів. Дані зміни
супроводжуються розвитком інтерстиціального набряку та патологічної
проліферації в слизовій оболонці носа з наступним утворенням та
рецидивуванням поліпів (Г.Е. Тімен та співавт., 1988; С.Б. Безшапочний,
1993, 1997; Г.М. Портенко, 1994; Н.А. Арефьева, 1994; Д.І. Заболотний та
співавт., 1995, 1997, В.П. Бикова, 1997; С.М. Пухлик, 1997, 1999; Г.К.
Давтян та співавт. 1999; І.М. Нікулин та співавт., 2000; Ю.В. Мітін,
2003; Ф.О. Тишко, 2003; J. Bernstein et al., 1995; A. Coste et al.,
1996; C. Bаchert et al 1999).

Враховуючи, що, згідно сучасних теорій, ПРС вважається захворюванням
багатофакторного походження, представляється актуальним пошук ефективних
чинників впливу на конкретні ланки патологічних процесів, які призводять
до розвитку поліпозних утворень в порожнині носа, з метою застосування
методів хірургічного лікування в поєднанні з медикаментозною корекцією.

Незважаючи на складність патогенезу та велику кількість етіологічних
факторів розвитку ПРС, це захворювання в кожному випадку має основний
патогенетичний механізм, який підтримує персистування хронічного
запального процесу в слизовій оболонці порожнини носа та призводить до
розвитку поліпів (В.Ф. Філатов, 1999; С.А. Трофименко, А.Г. Волков,
2001; Г.З. Пискунов 2003). Таким механізмом в ряді випадків є алергія,
яка спостерігається у хворих на поліпозний риносинуїт від 28 до 78 % (N.
Mygind et al., 1996; Z. Krajana, 1997).

Зараз найбільш доцільним способом лікування алергії являється
специфічна імунотерапія (СІТ), яка впливає на всі стадії алергічного
процесу і змінює його перебіг. У зв’язку з цим було запропоновано її
використання для протирецидивного лікування хворих на поліпозний
риносинуїт на фоні цілорічного алергічного риніту (ЦАР).

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами та темами.

Дисертаційна робота виконана як фрагмент комплексного наукового проекту
Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України:
“Розробити методи лікування хворих на поліпозний риносинусит з
використанням нових препаратів та деяких фізичних факторів”, №
держреєстрації 0198U007514.

Мета дослідження: підвищення ефективності протирецидивного лікування
хворих на поліпозний риносинуїт на фоні ЦАР.

Задачі дослідження:

Вивчити розповсюдженість поліпозного риносинуїту в різних регіонах АР
Крим.

Дослідити клініко-імунологічні та цитохімічні показники нейтрофілів
крові і носового секрету у хворих на поліпозний риносинуїт на фоні ЦАР.

Визначити динамічні зміни клініко-лабораторних показників у цих хворих в
процесі проведення СІТ.

Вивчити ефективність використання СІТ у протирецидивному лікуванні
осіб з даною патологією в найближчий та віддалений періоди.

Об’ект дослідження: поліпозний риносинуїт у поєднанні з ЦАР, результати
протирецидивного лікування.

Предмет дослідження: клініко-лабораторні показники хворих на поліпозний
риносинуїт на фоні ЦАР в процесі проведення СІТ.

Методи дослідження: клінічні, імунологічні, цитологічні, цитохімічні,
статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

На підставі проведених досліджень встановлено, що у 38% хворих на
поліпозний риносинуїт це захворювання розвилося на фоні ЦАР, причому в
90% випадків алергенами були побутовий пил та його компоненти. За
допомогою цитохімічних методів було показано, що дана патологія
супроводжується клітинним енергетичним дисбалансом, що відзначається
перевагою анаеробного гліколізу над аеробним. Вперше у вигляді
протирецидивного лікування у осіб з алергічною формою поліпозного
риносинуїту проведена СІТ з оцінкою її ефективності у найближчий та
віддалений період. Отримані клінічні, цитохімічні та імунологічні дані
дали можливість для використання цього методу в протирецидивному
лікуванні хворих на поліпозний риносинуїт.

Практичне значення отриманих результатів.

Практичне значення проведених досліджень полягає в підвищенні
ефективності лікування хворих на ПРС на фоні ЦАР. Запропонований метод
протирецидивного їх лікування з використанням СІТ підвищує ефективність
хірургічного лікування, поліпшує стан слизової оболонки порожнини носа,
клініко-лабораторні показники в цих пацієнтів. Метод патогенетично
обґрунтований, може широко застосовуватися в амбулаторній та
стаціонарній практиці.

Впровадження результатів досліджень.

Розроблений новий метод протирецидивного лікування даної патології за
допомогою СІТ використовується в ЛОР-відділенні республіканської
клінічної лікарні ім. М.О. Семашка (м. Сімферополь).

Особистий внесок здобувача.

Дисертантом самостійно проведено інформаційно-аналітичний огляд
літератури, клінічні дослідження, оброблений фактичний матеріал
результатів обстеження хворих, зроблено теоретичне узагальнення і
побудова на основі отриманих даних висновків і рекомендацій.

Апробація результатів дисертації.

Основні матеріали дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на
засіданнях Кримського наукового товариства отоларингологів (2001-2003),
науково-практичній конференції в м. Дніпропетровську (2003),
опубліковано 5 наукових робіт, в журналі “Ринологія” і “Журналі вушних,
носових і горлових хвороб”. Запропонована методика протирецидивного
лікування ПРС і комплекс діагностичних заходів використовуються в ЛОР-
відділенні РКБ ім. М.О. Семашка.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 143 сторінці
машинопису і складається із вступу, огляду літератури, з розділів
власних досліджень, заключення, висновків і практичних рекомендацій.
Робота ілюстрована 26 таблицями, 12 малюнками. Список використаних
джерел літератури містить 224 найменувань, у тому числі 75
іноземних.

Основний зміст роботи

Представлений в роботі клінічний матеріал отримано при обстеженні і
лікуванні 102 хворих на ПРС, у яких дане захворювання перебігало на
фоні ЦАР, і обстеженні 20 практично здорових осіб з нормальною
риноскопічною картиною та відсутністю на момент обстеження ознак гострих
респіраторних захворювань. У даних пацієнтів була виявлена
сенсибілізація на побутові алергени (домашній пил, кліщі домашнього
пилу, пір’я подушки, бібліотечний пил). Необхідними критеріями відбору у
формовані групи досліджуваних осіб були

ступінь вираженості алергічної реакції за прік-тестом -+++ і більше

відсутність ознак хронічного гнійного запалення і грибкового ураження
слизової оболонки порожнини носа і біляносових пазух (БНП)

відсутність аспіриніндукованих поліпів і поліпів на фоні генетично
обумовлених захворювань (муковісцидоз, синдром Картагенера)

вік до 55 років, оскільки у осіб більш старшого віку знижена шкірна і
загальна реактивність, у зв’язку з чим специфічна імунотерапія їм не
проводиться.

Всі хворі, що поступили в клініку, обстежувалися за єдиною схемою, яка
включала збір анамнезу, огляд ЛОР-органів, рентгенографію і
ультразвукове дослідження біляносових пазух, загальноклінічне
дослідження крові, а також алергологічні, цитологічні, мікробіологічні,
цитохімічні, імунологічні дослідження.

Для оцінки рухової активності миготливого епітелію застосовано
сахариновий тест. Алергологічне обстеження включало збір анамнезу,
прик-тест за допомогою алергенів та ланцетів підприємства “Імунолог” (м.
Вінниця), провокаційний назальний тест. Мікроскопія мазків-відбитків
проводилась згідно Наказу №535 МОЗ УРСР від 22.10.84 р. Для кількісної
характеристики популяції лімфоцитів використовувався метод клональних
антитіл (С.П. Сидоренко, 1998), за допомогою антитіл підприємства
“Препарат” (Н.Новгород). Функціональна активність Т-лімфоцитів
визначалась за їх здатністю розпізнавати ксеногенні структури та
гальмувати процес розеткоутворення (М.Б. Самбур, 1991). Рівень
сироваткового імуноглобуліну Е досліджувався методом твердофазного
імуноаналізу за допомогою набора “IgЕ-ИФА-БЕСТ-стрип” фірми
“Вектор”(Новосибирськ). Цитохімічні дослідження включали аналіз в
нейтрофілах крові і носового секрету ключових ферментів
окисно-відновного циклу: сукцинатдегідрогенази (СДГ) і
лактатдегідрогенази (ЛДГ). Активність цих ферментів визначалась за
допомогою нітротетразолію синього за формулою Astaldi і Verga (М.А.
Борисов та співавт., 1975).

В роботі як лікувальні засоби застосовано алергени вітчизняного
виробництва підприємства “Імунолог”(м. Вінниця), які було використано у
вигляді драже або ін’єкцій згідно доданих методик, а також топічний
кортикостероїдний препарат “Альдецин” фірми “Шерінг-Плау” (США), що
являв собою беклометазону діпропіонат у вигляді назального спрею.

Результати досліджень та їх обговорення.

Проведене клінічне обстеження дозволило визначити, що більша частина
хворих (62%) відноситься до групи від 36 до 55 років. Співвідношення
чоловіків та жінок в цілому по вікових групах складає в середньому
1,7:1. Середній вік хворих дорівнює 37 років.

При поступлені хворі найбільш часто пред’являли скарги на: утруднення
носового дихання – 100%, виділення з носа – 77,4%, підвищену
стомлюваність – 43,1%, зниження нюху – 44%, напади чхання – 33,4%.
Тривалість перебігу захворювання складала від 7 місяців до 35 років. У
40% зроблено більше 3 хірургічних втручань з даного приводу, найбільша
кількість – 8.

При передній риноскопії найбільш часто виявлялися різні ознаки
хронічного риносинуїту. Забарвлення слизової оболонки порожнини носа
варіювало від застійно-червоного у 42% хворих до блідого – у 28%; у 30%
спостерігалися бліді ділянки на фоні загальної гіперемії або ціанозу. У
45% визначалася обтурация середніх і загальних носових ходів, у 28%
поліпозний процес обмежувався середніми носовими ходами, у 4% виявлені
крупні поліпи з виходом до носової частини глотки. В 100% випадків
процес мав двобічний характер.

При проведенні алергологічних тестів був виявлений наступний спектр
сенсибілізації: домашній пил – у 23 (22,5%), бібліотечний пил – у 2
(2%), домашні кліщі – у 21 (20,5%). У 56 (55,0%) діагностована
полівалентна алергія до комбінації вищеозначених алергенів.

В мазках-відбитках зі слизової оболонки порожнини носа визначалися групи
епітеліальних клітин або їх пласти, спостерігалося зменшення кількості
клітин циліндричного епітелію до поодиноких у полі зору при одночасному
збільшенні кількості клітин плоского епітелію (до 25 у полі зору).
Знайдене скупчення лейкоцитів у 93 хворих (91,2%), частіше від 20 до 50
клітин у полі зору. В клітинному складі у 15 осіб (14,7%) переважали
нейтрофіли, у 78 (76,5%) – еозинофіли. Еозінофілія носового секрету в
95% випадків поєднувалася з наявністю лімфоцитів, число яких коливалося
від 5 до 15% від усіх клітин у полі зору.

При первинному обстеженні було відзначено значне зниження рухової
активності миготливого епітелію слизової порожнини оболонки порожнині
носа. Цей показник склав 46,9±2,8 хв. при контрольному значенні
14,2±1,5 хв.

У обстежених значних відхилень у системі імунітету не виявлено, за
винятком рівня супресорної субпопуляції Т-лімфоцитів. Вміст останніх
склав 22,3±2,3%, що достовірно нижче, ніж в контрольній групі –
35,6(1,5% (р ( 0,05).

При визначенні рівня сироваткового імуноглобуліну Е виявлено значне його
збільшення у 68% хворих. Максимальні значення цього показника досягали
до 350 МЕ/мл при середньому значенні в контрольній групі біля 24,41±2,03
МЕ\мл.

При визначенні цитохімічних показників нейтрофілів периферичної крові і
носового секрету спостерігалося достовірне зниження вмісту
сукцінатдегідрогенази (СДГ) і збільшення рівня лактатдегідрогенази
(ЛДГ). В нейтрофілах периферичної крові обстежених хворих рівень СДГ
склав 1,25±0,06 у.о. тоді як в контрольній групі здорових осіб –
1,67±0,04 у.о; рівень ЛДГ у хворих – 2,64±0,09 у.о., в контролі –
2,19±0,08 у.о., достовірність відмінностей в обох випадках відповідала
р?aeir t   ¦ ? 3/4 ? O Oe TH a i ” .c¤¦??aeaeeeiir t c ¤ ¦ & ‘’‘–‘?‘?‘?‘oeoe?oeoeoeaeaeoeoeoeoeoeaeOIAAAAAA 1/2 $ ”yP ”yP 27,4±2,3 хв. В 44,8±3,2 хв. 26,5±2,8 хв. 17,7±2,7 хв. р(АБ) >0,05 0,05 0,05

р(ВБ) >0,05 >0,05 0,05 >0,05 0,05

р-2 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05

р-3 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05

Примітки: р-1-достовірность відмінностей по відношенню до показника
контролю;

р-2 – достовірність відмінностей по відношенню до показника на початок
лікування;

р-3 – достовірність міжгрупових відмінностей.

Наведені дані свідчать, що кількісний вміст Т-л і В-л не зазнав значних
змін в результаті різних способів лікування і не відрізнявся від
аналогічних показників у осіб різних груп (Р3>0,05). В той же час
спостерігалося помітне зростання функціональної активності Т-л в групах
А і В, які одержуввали СІТ, тоді як в групі Б цей показник не
відрізнявся від такого до лікування (табл. 3).

Таблиця 3

Функціональна активність Т-лімфоцитов у обстежених хворих на початок

і після 6 місяців лікування

Групи ІВЛ Р

А 0,80±0,15 р >0.05

Б 1,15±0,25 р0.05

До лікування 1,1±0,12 р0,05 >0,05 >0,05 >0,05

p2

>0,05 >0,05 >0,05 0,05 >0,05 >0,05 >0,05

p2

>0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 0,05 >0,05 0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 0,05 >0,05

ЛДГ M±m 2,64±0,09 2,82±0,08 2,78±0,07 2,61±0,01 2,47±0,11 2,54±0,09
2,59±0,07 2,6±0,08

p1 0,05 >0,05 0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05

В

(n=37) СДГ M±m 1,25±0,04 1,10±0,06 1,23±0,08 1,38±0,06 1,52±0,06
1,57±0,06 1,62±0,05 1,65±0,07

p1 0,05 >0,05 >0,05 >0,05

p2

>0,05 >0,05 >0,05 >0,05 0,05 >0,05 >0,05 >0,05

p2

>0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020