.

Особливості андрологічного статусу при псевдокрипторхізмі та обгрунтування диференційованих підходів до терапії виявлених порушень (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
159 2813
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ

УДК 616.681-007.41-08-039.71

ЛУЧИЦЬКИЙ ВІТАЛІЙ ЄВГЕНОВИЧ

Особливості андрологічного статусу при псевдокрипторхізмі та
обгрунтування диференційованих підходів до терапії виявлених порушень

14.01.06. – урологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті урології АМН України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник, Імшинецька Людмила
Павлівна, Інститут урології АМН України, головний науковий співробітник
відділу сексопатології та андрології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник, Бондаренко
Володимир Олександрович, Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я.
Данилевського АМН України, завідувач відділення патології статевих
залоз.

доктор медичних наук, старший науковий співробітник, Сакало Валерій
Севастянович, Інститут урології АМН України, головний науковий
співробітник відділу онкоурології.

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім. М.
Горького, МОЗ України, кафедра госпітальної хірургії та урології, м.
Донецьк.

Захист відбудеться „14” червня 2006 р. о 15 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 в Інституті урології АМН України
за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9а

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту урології АМН
України

Автореферат розісланий „13” травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук Л.М. Старцева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Псевдокрипторхізм є досить розповсюдженою вродженою
аномалією розвитку чоловічих статевих залоз. Відомо, що крипторхізм
спостерігається в 0,2 – 0,3% дорослих чоловіків, хоча серед доношених
новонароджених хлопчиків частота крипторхізму складає 2,0 – 4,0 %, а
серед недоношених – 9,0 – 30,0% (М.А. Жуковський та ін., 1989, S.G.
Docimo, 1996). Після першого року життя поширенність крипторхізму
складає 0,4 – 2,0 %, такі ж показники відмічаються і у підлітків до
14-ти річного віку. Л. Лоу та К. Вонг (1999) наводять дані, що на долю
псевдокрипторхізму припадає 25 – 50% крипторхізму, за даними Л.П
Імшинецької (2002) та І.І. Дєдова (2000) псевдокрипторхізм зустрічається
в два рази частіше ніж справжній крипторхізм.

Причини розвитку псевдокрипторхізму є багатофакторними. Вони включають
генетичний, ендокринний та анатомічний чинники. Зважаючи на ту
обставину, що ріст сім‘яного канатика та формування пахового каналу в
значній мірі є гормональнозалежними, поодинокі дослідження, присвячені
проблемам етіопатогенезу псевдокрипторхізму (Л.П. Імшинецька, 2002; І.І.
Горпинченко, Л.П. Імшинецька, 2001; Л.М. Скородок, О.Н. Савченко, 1984)
вказують, що провідна роль в розвитку цієї патології належить саме
гормональним чинникам, в першу чергу гормонам гіпофізарно-статевої
системи.

Якщо проблемам етіопатогенезу, діагностики та лікування справжнього
крипторхізму приділяється належна увага у роботах вітчизняних та
зарубіжних авторів (В.О. Бондаренко, А.П. Демченко,2002, Е.С.
Денедберов, І.Д. Кирпатовський, Л.М. Михалєва, 2001; А.П. Єрохін, С.І.
Воложин; 1995, М.А. Жуковський та ін. 1989; А.Б. Окулов, 2002; Caucci et
al., 1997; Gill B., Kogan S., 1974 Hadzisilimovic F., 2002; Lee P.A. et
al, 2001), то в літературі зустрічаються лише поодинокі роботи
присвячені проблемам псевдокрипторхізму (І.І. Горпинченко, Л.П.
Імшинецька, 2003; Л.П. Імшинецька, 2002; Л.М. Скородок, О.Н. Савченко,
1984; І.Ф. Юнда, Л.П. Імшинецька, 1973; Mayer J. et al, 1995).

Тривалий час існує досить розповсюджена думка про псевдокрипторхізм, як
самовиліковну аномалію, яка не потребує суттєвої уваги лікаря (Л.Лоу,
К.Вонг 1999; І.І. Дєдов, 2000) Таким чином, хлопчики, підлітки і досить
часто юнаки з псевдокрипторхізмом знаходяться поза увагою лікарів.
Відсутність нагляду лікарів за такими пацієнтами може призводити до
порушення статевого та фізичного розвитку в період пубертації та до
розладів репродуктивної і сексуальної функції у дорослих чоловіків, що
може бути зумовлено андрогенною недостатністю. Більше того, нерідко
хлопчикам з псевдокрипторхізмом пропонували і проводили хіруругічну
фіксацію яєчок в калитці, що часто призводило до ушкодження яєчок та
розвитку гіпогонадизму.

Відомо, що серед етіологічних чинників чоловічої неплідності крипторхізм
складає 4,0 -13,0 % (Bartold J.S., Gonzalez R., 2003). У 36,4% чоловіків
з крипторхізмом зберігається фертильність, а у чоловіків з двобічним
крипторхізмом, яким не проводилося лікування азооспермія, виявлялася в
89,0 % випадків (Hadzislimovic F., 1983, 2002). За даними І.І.
Горпинченко та Л.П. Імшинецької (2003) псевдокрипторхізм як єдиний
фактор чоловічого безпліддя зустрічається в 2 % випадків.

В останні роки, в зв‘язку з несприятливою екологічною обстановкою,
виявленням цілої низки чинників, які негативно впливають на становлення
та функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-статевої системи можна
прогнозувати зростання перинатально детермінованих порушень статевої
системи, в тому числі і псевдокрипторхізму (Н.В. Багацька, І.Г.
Деменкова, 2002; В.О. Бондаренко, 2004; Ш.Н. Галимов та ін, 2002; Г.А
Пенжоян та ін., 2002; Lee P.A., 1995).

Серйозною проблемою є раннє виявлення псевдокрипторхізму і своєчасне
його лікування. Відсутність чітких терапевтичних алгоритмів при
псевдокрипторхізмі є причиною недостатньої ефективності лікувальних
заходів. В той час, у більшості таких пацієнтів у подальшому можуть
спостерігатися порушення пубертатогенезу, а у дорослому віці –
генеративна та копулятивна дисфункція.

До теперішнього часу, відсутні дані про віддалені результати лікування
псевдокрипторхізму в різні періоди статевого розвитку. Не проводилося
вивчення показників маскулінізації, морфотипу та функціонального стану
гіпофізарно-статевої системи в різні періоди статевого дозрівання.

Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконувалася в межах комплексної НДР „Вивчити
особливості патогенезу чоловічої неплідності різної етіології і на їх
основі розробити нові патогенетично обгрунтовані методи діагностики та
лікування” (№ державної реєстрації 01024U001925), що виконується в
Інституті урології АМН України. Проведена біоетична експертиза
дисертаційного дослідження.

Мета роботи: визначити особливості андрологічного статусу та
функціонального стану гіпофізарно-статевої системи, генеративної та
сексуальної функції у пацієнтів з псевдокрипторхізмом та поліпшити
методи терапії та профілактики виявлених порушень.

Завдання роботи:

Вивчити андрологічний статус у пацієнтів з псевдокрипторхізмом в
динаміці становлення пубертату.

Провести дослідження функціонального стану гіпофізарно-статевої системи
у пацієнтів з псевдокрипторхізмом.

Дослідити стан генеративної та сексуальної функції у юнаків та чоловіків
з псевдокрипторхізмом в анамнезі.

Обґрунтувати та розробити диференційовані підходи до лікування
диспубертатогенезу у пацієнтів з псевдокрипторхізмом.

Об‘єкт дослідження: порушення процесу становлення репродуктивної функції
при псевдокрипторхізмі.

Предмет дослідження: параметри статевого розвитку, показники стану
гіпофізарно-статевої системи при недостатності процесу пубертатогенезу
та при порушеннях репродуктивної функції у осіб чоловічої статі при
псевдокрипторхізмі.

Методи дослідження: клінічні, морфологічні, біохімічні, цитологічні,
радіологічні та статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено комплексне
вивчення показників морфотипу, андрологічного статусу та функціонального
стану гіпофізарно-статевої системи у пацієнтів з псевдокрипторхізмом в
динаміці пубертатного розвитку, що дозволило встановити розвиток
диспубертатогенезу, зумовленого нормогонадотропним станом. Вперше
визначено, що в механізмі формування диспубертатогенезу при
псевдокрипторхізмі суттєву роль відіграє абсолютна та відносна
гіпоандрогенемія, зумовлена пониженням реалізації дії ЛГ на клітини
Лейдіга та порушенням андроген-естрогенного балансу.

Отримані дані дозволили теоретично узагальнити застосування
диференційованих підходів до терапії патології пубертату при
псевдокрипторхізмі з урахуванням механізмів її формування.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлено, що нелікований
псевдокрипторхізм є фактором ризику розвитку секреторного безпліддя та
копулятивної дисфункції у дорослих чоловіків. Показана необхідність
постановки під диспансерний нагляд педіатрів, ендокринологів та
андрологів пацієнтів з псевдокрипторхізмом. Показана необхідність
визначення коефіцієнту Т/ЛГ для призначення патогенетично обгрунтованого
лікування диспубертатогенезу при псевдокрипторхізмі. Апробовано
диференційовані схеми та визначені строки лікування порушень розвитку
пубертату при псевдокрипторхізмі.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою роботою здобувача.
Дисертантом персонально проаналізовано літературу з проблеми, окреслені
проблемні питання. Автором самостійно проведено літературно-патентний
пошук, вивчення параметрів статевого розвитку та морфотипу, стану
сексуальної функції у пацієнтів груп спостереження та контролю,
проведено статистичну обробку отриманих даних із застосуванням
параметричних (критерій t Стьюдента), непараметричних (Вілкоксона, ч2)
методів та кореляційного аналізу. Дисертант приймав участь у наборі
фактичного матеріалу, проведенні радіонуклідних обстежень, визначенні
морфологічних та біохімічних показників еякуляту. Сумісно з науковим
керівником автором проведено визначення схем лікування, аналіз і
теоретичне узагальнення отриманих результатів.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційної роботи
були представлені й обговорені на конференції „Сучасні проблеми
ендокринологічної допомоги дітям” (Харків, 2003 р.); Першому з’їзді
сексологів та андрологів України (Київ, 2004 р.); ІV Національному
конгресі патофізіологів України з міжнародною участю (Чернівці, 2004
р.); конференції „Фундаментальні питання експериментальної та клінічної
ендокринології” (Харків, 2005 р.); конференції „Актуальні питання
ядерної медицини” (Чернігів 2005 р.), конференції „Особливості
ендокринної патології в різних вікових періодах: проблеми та шляхи їх
вирішення” (Харків, 2005р.)

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць (в
тому числі без співавторів – 6), з них 5 статей в журналах, які
включено ВАК України до переліку спеціальних наукових видань України в
галузі медичної науки, 4 – в матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та об’єм дисертації. Дисертацію викладено на 165 сторінках
друкованого тексту, вона складається зі вступу, огляду літератури,
загальної характеристики матеріалу та методів досліджень, п’яти розділів
власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень,
висновків, а також включає 44 таблиці і 7 рисунків. Бібліографія містить
192 посилання на використані джерела, з яких 107 іноземні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Робота виконана на базі відділу сексопатології та андрології Інституту
урології АМН України.

Було обстежено 148 осіб чоловічої статі у віці від 11 до 27 років з
псевдокрипторхізмом, 20 осіб у віці 16 – 26 років з первинним
гіпогонадизмом, 17 осіб у віці 16 – 30 років з вторинним гіпогонадизмом,
а також 99 здорових особи 11 – 27 років, які склали контрольну групу.

Набір матеріалу проводився з числа обстежених хлопців. Диференційну
діагностику гіпогонадних станів проводили згідно методичних рекомендацій
МОЗ України (О.М. Демченко, 2000).

Всім пацієнтам проводилося вивчення анамнезу та клінічне обстеження
(вимірювання зросту, маси тіла, ширини плечей і таза, довжини ніг). Стан
фізичного розвитку обстежених хлопців оцінювався за лінійними діаграмами
шляхом порівняння основних антропометричних показників з віковими
нормативами.

Виконувалися спеціальні андрологічні обстеження: огляд зовнішніх
статевих органів, пальпація яєчок, визначення окружності яєчок (ОЯ),
ректальна пальпація передміхурової залози у осіб старше 13 років.

Визначення параметрів морфотипу оцінювалося за такими параметрами, як
інфантильність, євнухоїдність, гіноїдність.

Встановлення варіанту порушення пубертатогенезу проводилося на підставі
класифікацій, розроблених професором О.М. Демченко та співав.,2000.

На підставі отриманих даних обчислювався інтегральний показник статевого
розвитку – індекс маскулінізації (ІМ). Як нормативи статевого дозрівання
були використані власні дані отримані при обстеженні практично здорових
осіб пубертатного віку м.Києва (таблиця 1).

Для визначення резервної функції яєчок та диференційної діагностики
первинного та вторинного гіпогонадизму виконувалася функціональна проба
з хоріогонічним гонадотропіном (І.І. Горпинченко., Л.П Імшинецька.,
2001).

Радіонуклідна сцинтіграфія яєчок проводилася на базі лабораторії
радіології та радіобіології Інституту ендокринології та обміну речовин
ім. В.П. Комісаренка АМН України.

Таблиця 1.

Величина індексу маскулінізації при різних варіантах статевого розвитку

Вік

(років) Затримка статевого розвитку Норма

Виражена Середня Помірна

11 – – 1,8 1,8-2,6

12 – 1,8 1,8-2,1 2,2-3

13 1,8 1,8-2,1 2,2-2,7 2,8-4

14 2,2 2,2-2,7 2,8-3,3 3,4-5

15 2,8 2,8-3,3 3,4-4,1 4,2-6,6

16 3,4 3,4-4,1 4,2-4,5 4,6-7

17 4,2 4,2-4,5 4,5-5,5 5,6-8,4

18 4,6 4,6-5,5 5,6-5,7 5,8-9

19 5,6 5,6-5,7 5,8-6,3 6,4-9,6

Визначення базальних рівнів гонадотропних та статевих гормонів в крові
проводилося за допомогою імуноферментного та радіоімунного аналізів.

Дослідження еякуляту проводилося після п‘ятиденної сексуальної
абстиненції або ж відсутності еякуляцій. Для оцінки стану сперматогенезу
проводився аналіз параметрів спермограм у відповідності з рекомендаціями
ВООЗ (1992).

З метою оцінки функціонального стану сім‘яних міхурців та
передміхурової залози в еякуляті вимірювалися концентрація фруктози та
лимонної кислоти за методиками Н.І. Бокуняєвої та М.А. Базарнової з
співавт., які представлені у посібнику по андрології за редакцією
О.Л.Тиктинського (1990).

Для оцінки впливу псевдокрипторхізму на метаболічні зміни в спермі були
проведені визначення вмісту загального білку в плазмі сперми, а також
активності ферментів плазми сперми: N-ацетил-в-D-глюкозамінідази (НАГ) і
в -галактозидази (в-гал) та б-глюкозидази і г-глютамілтранспептидази
(ГГТ) (А.Дж. Баррет, 1980; Г.М. Ліпка, З.П. Гетте, О.П. Завадецька,
2005).

Вивчення стану сексуальної функції проводилося за допомогою
квантифікаційної шкали сексуальної формули чоловіків (СФЧ) за
Г.С.Васильченком (1990) та визначенням міжнародного індексу еректильної
функції (IIЕF).

Після проведення обстежень та встановлення діагнозу хворим з
псевдокрипторхізмом призначалося лікування.

Пацієнти були розподілені на вікові групи 12 -13 років, 14 -15 років, 16
– 18 років.

Призначалося лікування ХГ у дозах 500 – 1500 ОД внурішньом?язево три
рази на тиждень, всього 10 ін?єкцій на курс.

Для посилення продукції та реалізації дії ендогенних гонадотропінів
призначалася гормонредукована терапія (ГРТ), у разі неефективності якої
призначалося лікування препаратами ХГ у вікових дозуваннях.

Результати дослідження та їх обговорення. В роботі проведене вивчення
параметрів андрологічного статусу, морфотипу та функціонального стану
гіпофізарно – статевої системи в динаміці пубертатного розвитку у
підлітків з псевдокрипторхізмом. Крім того, досліджений вплив
псевдокрипторхізму на становлення репродуктивної та статевої функції у
чоловіків.

Виявлено, що у хлопців з псевдокрипторхізмом уже на ранніх стадіях
пубертатного розвитку, починаючи з 11 років, відмічається зменшення
середніх значень окружності яєчок, а з віком різниця показників ОЯ у
обстежених пацієнтів збільшувалася. Починаючи з 13 – 14-річного віку
кількість таких дітей перевищила 50 %, а на заключних етапах пубертату
тільки у 1 з 8 обстежених ОЯ була в межах нормальних вікових коливань.

Таким чином, у значної більшості пацієнтів з псевдокрипторхізмом не
відмічається вікового збільшення окружності яєчок – першої ознаки
настання пубертації. Подібні результати були отримані при визначенні
довжини статевого члену та статевого оволосіння. Зменшення параметрів
андрологічного статусу асоціювалося з пониженням інтегративного
показника рівня маскулінізації пацієнтів з псевдокрипторхізмом – індекса
маскулінізації (таблиця 2).

Дослідження величин ІМ показало, що середні значення показника у
пацієнтів з псевдокрипторхізмом були пониженими на всіх етапах
пубертатного розвитку. Як і у випадку з показником ОЯ, ІМ відповідав
віковим нормам у 86,1 % хлопців 11-річного віку, а з 12 років
спостерігалося виражене зменшення частоти відповідності показника ІМ
віковим нормативам. У пацієнтів з псевдокрипторхізмом відмічався чіткий
паралелізм між такими характеристиками андрологічного статусу чоловічого
організму, як окружність яєчок та індекс маскулінізації.

Проведені порівняння параметрів андрологічного статусу у обстежених
пацієнтів з псевдокрипторхізмом та у пацієнтів з гіпер- та
гіпогонадотропним гіпогонадизмом на завершальному етапі пубертації та в
постпубертатному періоді показали, що абсолютні величини всіх показників
андрологічного статусу у пацієнтів з псевдокрипторхізмом були вищими,
ніж у пацієнтів з гіпер- та гіпогонадотропним гіпогонадизмом.

В той же час, вірогідно більшими у пацієнтів з псевдокрипторхізмом були
лише ОЯ та ІМ. Окружність яєчок становила 9,2 ± 0,3 см у 16 – 18-річних
пацієнтів з псевдокрипторхізмом і була вірогідно більшою в порівнянні з
аналогічними показниками, як при гіпергонадотропному гіпогонадизмі (6,9
± 0,5 см, р 0,05

16 років 8 6,16± 0,09 9 4,15 ± 0,19 0,05

17 років 8 6,80 ± 0,08 7 4,54 ± 0,36 0,05

18 років 7 7,13 ± 0,11 8 5,17 ± 0,32 0,05

>18 років 10 7,51 ± 0,05 13 5,59 ± 0,22 0,01 >0,05

Примітки:

р – вірогідність змін стосовно показників аналогічної групи здорових;

р1 – вірогідність змін у практично здорових стосовно показників
попередньої вікової групи;

р2 – вірогідність змін у осіб з псевдокрипторхізмом стосовно показників
попередньої вікової групи.

Індекс маскулінізації був достовірно вищим у пацієнтів з
псевдокрипторхізмом в порівнянні з величинами ІМ у пацієнтів з
гіпергонадотропним та гіпогонадотропним гіпогонадизмом 16 – 18-річного
віку (4,5 ± 0,16 ум.од., р0,05

12 років 7 2,5±0,1 27 1,5±0,06 0,05

13 років 7 4,1 ±0,2 16 2,0±0,3 0,05

14 років 7 4,2±0,2 22 3,1±0,3 0,05 8 5,2±0,1 7 4,1±0,8 >0,05

18 років 7 4,4±0,2 8 4,0±0,8 >0,05 7 4,8±0,2 8 4,2±0,7 >0,05

>18 років 10 4,6±0,5 13 4,1±0,6 >0,05 10 5,1±0,6 13 4,3±0,7 >0,05

Примітка: р – вірогідність змін стосовно показників аналогічної групи
здорових

Таким чином, дослідження функціонального стану гіпофізарно-статевої
системи засвідчує наявність у пацієнтів з псевдокрипторхізмом та
порушеннями статевого розвитку нормогонадотропного гіпогонадизму, який
супроводжувався абсолютною та відносною андрогенною недостатністю.

З метою вивчення структурно-функціонального стану яєчок були проведені
радіонуклідна сцинтіграфія та ангіографія яєчок у пацієнтів з
псевдокрипторхізмом старше 18 років. У пацієнтів з псевдокрипторхізмом
яєчки в більшості випадків знаходилися біля входу в паховий канал, площа
їх зменшена, сумарне накопичення радіо-фармпрепарату та відсоток
відносного накопичення в яєчках понижені. У обстежених пацієнтів
відмічалося також сповільнення кровотоку в судинах крупного та
середнього калібру яєчок, про що свідчить сповільнення часу швидкого
кровотоку.

Таблиця 4

Рівні статевих гормонів у практично здорових та осіб з
псевдокрипторхизмом, (M±m)

Група,

вік Тестостерон, нмоль/л

р Естрадіол, нмоль/л

р

Здорові Псевдо-

,

.

?

$^&

(

P

R

1/4

,

.

?

&

(

P

R

1426¤6‚9yyyyyyyyyyynnaaaaaaaaYNa

&

&

dha$

$a$

??????oooooqEruUew‚yTzthza{t}0?‚znnzzznnnnn

yyyy!r”t”v”†”¬”®”?c—?c

?????*•8•2,0).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Лучицкий В.Е. Крипторхизм и бесплодие (обзор литературы) // Здоровье
мужчины. – 2003. – № 2. (5)- С. 105 – 107.

Имшинецкая Л.П., Лучицкий В.Е. Клиническая характеристика ложного
крипторхизма // Здоровье мужчины. – 2003. – № 3 (6).- С. 65 – 69.
(Здійснив набір 100% матеріалу, провів статистичну обробку та приймав
участь в узагальненні отриманих даних).

Лучицький В.Є. Порушення розвитку пубертату та становлення
репродуктивної функції при псевдокрипторхізмі // Здоровье мужчины. –
2004. – № 4 (11).- С. 50 – 51.

Имшинецкая Л.П., Лучицкий В.Е., Никулина Г.Г., Мигаль Л.А., Сербина И.Е.
Исследование некоторых энзимологических показателей в сперме при
псевдокрипторхизме // Здоровье мужчины. – 2005. – № 3. (14).- С. 103 –
106. (Здійснив набір 80 % матеріалу, провів статистичну обробку та
приймав участь в узагальненні отриманих даних).

Лучицький В.Є. Ендокринні чинники в патогенезі псевдокрипторхізму //
Клін. та експеримент. патол. – 2004 – Т 3.- № 2– С. 146 – 148.

Лучицький Є.В., Коб‘яков С.К., Лучицький В.Є., Зубкова Г.А.
Радіонуклідна ангіосцинтіграфія яєчок при псевдокрипторхізмі //
Український Радіологічний Журнал. – 2005.- Т. 13.( вип. 3). – С. 471 –
473. (Здійснив набір 100 % матеріалу, провів статистичну обробку та
приймав участь в узагальненні отриманих даних).

Лучицький В.Є. Статевий розвиток підлітків з псевдокрипторхізмом //
Сучасні проблеми ендокринологічної допомоги дітям: Матеріали
науково-практичної конференції, Харків, 2003 р. – Харків, 2003. – С. 85
– 86.

Лучицький В.Є. Показники фізичного та статевого розвитку у хлопців в
динаміці пубертатного розвитку // Фундаментальні питання
експериментальної та клінічної ендокринології: Матеріали
науково-практичної конференції, Харків, 2005 р. – Харків, 2005. – С. 128
– 130.

Лучицький В.Є. Терапія недостатності пубертату у пацієнтів з
псевдокрипторхізмом. // Особливості ендокринної патології в різних
вікових періодах – проблеми та шляхи вирішення: Матеріали науково –
практичної конференції, Харків, 2005 р. – Харків, 2005. –

С. 66 – 68.

АНОТАЦІЯ

Лучицький Віталій Євгенович. Особливості андрологічного статусу при
псевдокрипторхізмі та обгрунтування диференційованих підходів до терапії
виявлених порушень. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.06 – урологія – Інститут урології АМН України, Київ,
2006.

Робота присвячена вивченню особливостей андрологічного статусу та
функціонального стану гіпофізарно-статевої системи у підлітків з
псевдокрпиторхізмом в динаміці пубертатного розвитку, а також
дослідженню впливу псевдокрипторхізму на стан генеративної функції у
юнаків та дорослих чоловіків.

Обстежено 148 осіб чоловічої статі у віці від 11 до 27 років з
псевдокрипторхізмом, 20 осіб у віці 16 – 26 років з первинним
гіпогонадизмом, 17 осіб у віці 16 – 30 років з вторинним гіпогонадизмом,
а також 99 практично здорових осіб 11 – 27 років, які склали контрольну
групу.

Результатами проведених досліджень виявлено превалювання у пацієнтів з
псевдокрипторхізмом та порушеннями статевого розвитку
нормогонадотропного гіпогонадизму, який супроводжувався абсолютною та
відносною андрогенною недостатністю. Встановлено, що в патогенезі
розвитку порушень генеративної функції при псевдокрипторхізмі суттєва
роль належить гіпореалізації дії ЛГ на периферичну ланку
гіпофізарно-статевої системи.

Обгрунтовано, апробовано та доказано необхідність диференційованої
терапії (гормонредукована терапія, препарати хоріонічного гонадотропіну,
комбінована терапія) диспубертатогенезу у хворих з псевдокрипторхізмом
на основі дослідження функціонального стану гіпофізарно-статевої
системи, аналізу вмісту гормонів, їх співвідношення та проведення
функціональних проб. Розроблено алгоритм лікування псевдокрипторхізму в
залежності від віку. Встановлено, що найбільший терапевтичний ефект
66,7% досягається при ранньому (до 11- 12 років) початку проведення
лікування.

Ключові слова: псевдокрипторхізм, диспубертатогенез, андрологічний
статус, статеві гормони, гонадотропін, гіпоандрогенізація,
гормонредкуована терапія, пубертатний розвиток.

АННОТАЦИЯ

Лучицкий Виталий Евгеньевич. Особенности андрологического статуса при
ложном крипторхизме и обоснование дифференцированных подходов к терапии
выявленных нарушений. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.06 – урология – Институт урологии АМН Украины. Киев,
2006.

Работа посвящена изучению особенностей андрологического статуса и
функционального состояния гипофизарно-половой системы у подростков с
ложным крипторхизмом в динамике пубертатного развития, а также изучению
влияния ложного крипторхизма на состояние генеративной и сексуальной
функции у юношей и взрослых мужчин.

Проведено обследование 148 лиц мужского пола в возрасте от 11 до 27 лет
с ложным крипторхизмом, 20 лиц в возрасте 16 – 26 лет – с первичным
гипогонадизмом, 17 – лиц в возрасте 17 – 30 лет – с вторичным
гипогонадизмом, а также 99 практически здоровых лиц мужского пола,
которые составили контрольную группу.

Результатами проведенных обследований у 53,4% подростков с ложным
крипторхизмом выявлены признаки задержки полового развития,
преимущественно легкой степени. У пациентов с ложным крипторхизмом и
задержкой полового развития установлено превалирование
нормогонадотропного состояния, которое сопровождалось абсолютной и
относительной андрогенной недостаточностью. Ложный крипторхизм является
весомым фактором риска развития нарушений генеративной и сексуальной
функций у взрослых мужчин. В патогенезе развития нарушений генеративной
функции при ложном крипторхизме существенная роль принадлежит
гипореализации действия ЛГ на периферическое звено гипофизарно-половой
системы, о чем свидетельствует достоверное понижение в 1,9 раза
коэффициента Т/ЛГ, у обследованных нами пациентов, на заключительных
этапах пубертата в сравнении с их практически здоровыми сверстниками.
Дополнительными факторами влияющими на генеративную функцию при ложном
крипторхизме являются: уменьшение объема яичек и замедление кровотока в
яичковых артериях крупного и среднего диаметра, а также снижение
активности ферментов спермоплазмы N-ацетил-в-D-глюкозаминидазы и
б-гликозидазы.

Нами обосновано, апробировано и доказано необходимость проведения
дифференцированной терапии (гормонредуцированная терапия, препараты
хориогонического гонадотропина, комбинированная терапия)
диспубертатогенеза у пациентов с ложным крипторхизмом на основании
исследования функционального состояния гипофизарно-половой системы,
анализа содержания половых и гипофизарных гормонов, их соотношений и
проведения функциональных проб. Показана необходимость определения
коефициента Т/ЛГ с целью назначения патогенетически обоснованного
лечения. Разработан алгоритм лечения ложного крипторхизма в зависимости
от возраста. Так же, нами определено, что наибольший терапевтический
эффект 66,7% достигается при раннем (до 11- 12 лет) начале проведения
лечения.

Ключевые слова: ложным крипторхизм, диспубертатогенез, андрологический
статус, половые гормоны, гонадотропины, гипоандрогенизация,
гормонредуцированная терапия, пубертатное развитие.

ANNOTATION

Luchitskiy Vitaliy. Features of the andrological status at
pseudocryptorchidism and ground of the differentiated approaches to
therapy of found out violations. The Manuscript.

Thesis for candidate’s degree in medicine. Speciality – 14.01.06. –
Urology. – The Institute of Urology of the Academy of Medical Sciences
of Ukraine, Kyiv, 2006.

Work is devoted to the study of features of а the andrological status
and functional state of the hypofуse–gonadal system at teenager males
with pseudocryptorchidism in the during pubertacy and also research of
influencing of pseudocryptorchidism on the state of fertility at youths
and adult men.

148 males are inspected in age from 11 to 27 years with
pseudocryptorchidism, 20 males in age 16 – 26 years with primary
hypogonadism, 17 males in age 16 – 30 years with the secondary
hypogonadism, 99 of healthy males 11 – 27 years were included into
control group.

By the results of the conducted researches it was found out
predominating at pseudocryptorchid patients with delayed pubertacy
normogonadopic hypogonadism, which was accompanied by absolute and
relative androgen insufficiency. It was set, that substantial role in
pathogenesis of violations of fertility at pseudocryptorchidism belongs
to low realization of the lutropine on the peripheral link of the
hypofyse–gonadal system.

The necessity of the differentiated therapy (hormone-reduced therapy,
chorionic-gonadotropine therapy and combined therapy) was approved in
the case of delaye pybertacy in pseudocryptorchid males. The algorithm
of treatment of pseudocryptorchidism is developed depending on age. It
was set, that the most therapeutic effect 66,7% is achieved at the early
(to 11- 12 years) beginning of f treatment.

Keywords: pseudocryptorchidism, delayed pubertacy, andrological status,
sex hormones, gonadotropines, hormone-reduced therapy, pubertacy.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

в-гал – бета-галактозидаза

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров‘я

ГГТ – г-глютамілтрансфераза

ГРТ – гормонредукована терапія

Е2 – естрадіол

ЕД – еректильна дисфункція

ІМ – індекс маскулінізації

IIEF – міжнародний індекс еректильної функції

ЛГ – лютеїнізуючий гормон

НАГ – N-ацетил-бета-D-глюкозамінідаза

ОЯ – окружність яєчок

РФП – радіофарм препарат

СФЧ – сексуальна формула чоловіка

Т – тестостерон

ум. од. – умовна одиниця

PAGE 2

Пацієнти з псевдокрипторхізмом та нормальним статевим розвитком

1 – 2 курси вітаміну Е, нейровітану, дієта, фізичні вправи

Динамічне спостереження

Яєчки не опустилися в калитку

Пацієнти з псевдокрипторхізмомм та затримкою статевого розвитку

Визначення коефіцієнту Т/ЛГ

Т/ЛГ 2,0 ум.од

Проба з ХГ

Підвищення Т 200%

1 – 2 курси ГРТ

1 – 2 курси препаратів ХГ

Яєчки опустилися в калитку, ІМ нормалізувався

Яєчки не опустилися в калитку

1 курс препаратів ХГ

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020