.

Діагностика пухлинних, запальних та алергічних захво-рювань лор-органів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
151 5743
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ ІМ. ПРОФ.О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА

ЛУЦЕНКО ВІКТОР ІВАНОВИЧ

УДК 616.-006: 616 – 053.3 – 07

Діагностика пухлинних, запальних та алергічних захворювань лор-органів

14. 01. 19 – оториноларингологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка

Академії медичних наук України

Науковий консультант – доктор медичних наук,

Розкладка Анатолій Іванович,

Інститут отоларингології ім. проф.

О.С. Коломійченка АМНУ,

заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти:

Гарюк Григорій Іванович, заслужений діяч науки і техніки України,

д. мед. н., професор, завідувач кафедри оториноларингології Харківської

медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Мачерет Євгенія Леонідівна, д. мед. н., професор, член-кор. АМН України,
завідувач кафедри неврології та рефлексотерапії Національної медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України.

Зербіно Дмитро Деонисович , д. мед. н., професор, академік АМН та
член-кор. НАН України, директор Інституту клінічної патології
Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького
МОЗ України.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра оториноларингології, м. Київ

Захист відбудеться 28.09. 2006 року о 13 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Інституту отоларингології ім.
проф. О.С. Коломійченка АМН України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна,3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України (03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 3).

Автореферат розіслано 25.08. 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук Т.А.Шидловська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми: В сучасній діагностиці новоутворень ЛОР-органів
широко застосовують клінічні, морфологічні, цитологічні, імунологічні,
біохімічні, рентгенорадіологічні та інші методи (Г.А. Опанащенко, 1993;
Р.А. Абизов і співавт., 1996; К.Г. Селезнев, 2000; Y. Omura, 1990; F.A.
Popp et al., 1998). Таке комплексне обстеження є досить трудомістким,
довготривалим за часом, вимагає значних коштів та дорогого обладнання.
Тому пошук інформативних методик, які б давали можливість в самий
короткий термін, з мінімальними матеріальними затратами встановити
достовірний діагноз при новоутвореннях ЛОР – органів, є вкрай
необхідним. Це має велике значення при злоякісних пухлинах, де
об’єктивність результатів та фактор часу мають особливе значення для
ефективного лікування (В.М. Дильман, 1990; Н.В. Лян, 1992; Selye, 1973;
Rhoo, Habib, 1990; Zimmekman,1995).

Дані літератури свідчать про стійку тенденцію до підвищення кількості
алергічних захворювань, де етіологічними факторами є побутові, пилкові,
інфекційні, харчові алергени. Зрозуміло, що своєчасне виявлення
алергічних захворювань на ранніх стадіях значно полегшує їх терапію,
покращує прогноз, зменшує кількість ускладнень (А.Г. Шамова, 1983;
А.Г.Чучалин, 1997; В.М. Пыцкий и соавт., 1999; С.М. Пухлик, 2000; Д.І.
Заболотний і співавт., 2002; А.А. Fisher, 1992). Слід зазначити, що
незважаючи на високу ефективність шкірних методів тестування у виявленні
алергенів, в деяких випадках вони мають певні обмеження. По-перше, це
інвазивні методики і завжди існує ризик виникнення анафілактичної
реакції або інших ускладнень; по-друге, при шкірному тестуванні є
обмеження кількості одночасного проведення алергопроб, а також вікові
обмеження; по-третє, при полінозах під час загострення шкірні проби не
проводяться.

Хронічні запальні захворювання навколоносових пазух і лімфоглоткового
кільця є найбільш поширеною проблемою оториноларингології. Аналіз
клініко-статистичних даних показав наявність зв’язків хронічного
тонзиліту та синуїтів з ураженням бронхо-легеневої системи,
шлунково-кишкового тракту, нирок, серця, суглобів, алергічними
захворюваннями (В.М. Фролов и соавт., 1998, 1999; О.Ф. Мельников и
соавт., 1998; А.З. Акопян, 2000; В.В. Кищук, 2001; С.Б. Безшапочний,
2002).

Отже, вивчення причинно-наслідкових взаємовідносин вищевказаної
патології ЛОР-органів з захворюванням інших органів і систем залишається
актуальним і має значення для підвищення ефективності лікування
хронічного тонзиліту та синуситів. Заміна складних діагностичних схем
експрес-методиками дозволить не тільки скоротити і спростити процедуру
обстеження, а й розкрити деякі механізми патогенезу вищенаведеної
патології (Schnorrenberger, 1983; Campitelli, Parton, 2002; Suzuki,
Ozawa, Sugimoto,2001).

Найбільш перспективними і фізіологічними є неінвазивні експрес-методики,
які дозволяють швидко та об’єктивно встановити діагноз, виявити
багатокомпонентні зміни в організмі причинно-наслідкові відносини
патології органів і систем, контролювати ефективність лікування. В
якості базової моделі оцінки етіопатогенетичних механізмів різних
захворювань, морфо-функціональних змін тих чи інших органів і систем
останнім часом використовується методика електропунктурної діагностики.
Методологія цієї діагностичної технології будується на інтеграції знань
класичної акупунктури і останніх досягнень електрофізіології, біофізики,
імунології, експериментальної та клінічної медицини (В.Н. Сарчук, 1991;
Е.Л. Мачерет, А.О. Коркушко, 1993; И.З. Самосюк и соавт., 1994; В.Я.
Поляков, 1998; Н.А. Яльченко, 1995; Voll, 1977; Nakatani, 1977).

Електропунктурна діагностика може виконувати своєрідну диспетчерську
функцію, результати якої будуть визначати подальший діагностичний
алгоритм з використанням найнеобхідніших сучасних методик, що значно
скоротить час встановлення правильного діагнозу, а також принесе
економію коштів.

В отоларингології ці питання практично не вивчались. Не з’ ясовані
можливості електропунктурної діагностики при онкологічних, запальних та
алергічних захворюваннях ЛОР-органів, не визначена електропунктурна
семіотика цих патологічних станів, а також параметри електропровідності
найбільш інформативних біологічно активних точок (БАТ) при даних
захворюваннях. Не вирішені можливості електропунктурного тестування при
визначенні мікробно-вірусних, грибкових факторів при запальних процесах,
побутових та пилкових алергенів при алергічних ринітах, характеру
патоморфологічних змін при різних захворюваннях ЛОР-органів. Не
вивчались можливості електропунктурної діагностики у розкритті нових
ланок патогенезу ЛОР-патології, виходячи з теоретичних положень
рефлексотерапії про взаємозв’язок органів і систем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами.

Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами НДР Інституту
отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України:

Дослідження протипухлинної дії розчинного фактора / і В / з тканинних
лімфоцитів, № держреєстрації 0196 U 010082;

Розробка та впровадження комплексного лікування препаратом “Ацидолор”
хворих на хронічний тонзиліт та хронічний гаймороетмоїдит. Оцінка його
ефективності у комплексному застосуванні, № держреєстрації 0100 U
002967.

Мета дослідження: Підвищення ефективності діагностики новоутворень,
запальних та алергічних захворювань ЛОР – органів на основі визначення
їх електропунктурної семіотики, етіологічного і патоморфологічного
тестування методом електропунктури, шляхом співставлення отриманих даних
із результатами загальноприйнятих діагностичних досліджень.

Задачі дослідження:

Визначити параметри електропровідності біологічно активних точок при
онкологічних, запальних та алергічних захворюваннях ЛОР-органів.

Вивчити взаємозв’язок між клініко-морфологічними даними та кількісними
показниками електропровідності найбільш інформативних БАТ у хворих з
різними захворюваннями.

Розробити алгоритм електропунктурної діагностики при пухлинних,
запальних та алергічних захворюваннях ЛОР-органів.

Поглибити існуючі уявлення про етіологічні чинники і патогенетичні
механізми хронічних синуситів та тонзиліту.

Розробити спосіб електропунктурної діагностики новоутворень гортані.

Розробити методику етіологічної діагностики запальних захворювань
ЛОР-органів.

Розробити неінвазивний експрес-метод визначення алергенів при полінозах
та цілорічному алергічному риніті.

Наукова новизна.

Вперше визначені кількісні характеристики електропровідності біологічно
активних точок при пухлинних, запальних та алергічних захворюваннях
ЛОР-органів. На основі даних електропровідності БАТ доведено, що різні
нозологічні форми (новоутворення, запальні, алергічні ) мають специфічну
електропунктурну семіотику.

Розроблено алгоритм електропунктурної діагностики з доброякісними та
злоякісними новоутвореннями гортані, коли на першому етапі визначаються
кількісні показники найбільш інформативних акупунктурних точок, а на
другому – проводиться тестування патогістологічних препаратів за
допомогою розробленої нами методики, на яку отримано патент. Такий
підхід дає змогу без біопсії визначити характер патоморфологічних змін в
гортані.

Визначено алгоритм електропунктурного обстеження хворих на цілорічний
алергічний риніт і поліноз. На першому етапі визначаються кількісні
параметри електропровідності інформативних БАТ для цих патологій, а на
другому – неінвазивним експрес-методом виявляється сенсибілізація до
стандартних пилкових та побутових алергенів за розробленим нами
способом. Така методика виключає ризик ускладнень, знімає вікові
обмеження та кількість одночасного визначення алергенів, а також дає
можливість виявляти сенсибілізацію навіть в тих випадках, коли шкірні
проби мають протипоказання.

Розроблено триетапний алгоритм електропунктурної діагностики хворих на
хронічний тонзиліт та синусити, коли спочатку визначаються кількісні
показники електропровідності специфічних акупунктурних точок. Другим
етапом визначаються етіологічні фактори запалення за допомогою
розробленого нами способу електропунктурного тестування. На третьому –
визначається характер патоморфологічних змін в мигдаликах, що при
додатковому обстеженні функціональної спроможності останніх допомагає
визначити тактику лікування (оперативного або консервативного).

За допомогою електропунктурної діагностики встановлено нові ланки
етіопатогенезу хронічних синуїтів та тонзиліту. Так, порівняння
результатів ЕПД з клінічними даними обстеження хворих на хронічний
тонзиліт виявило наявність у них хронічного запалення гепато-біліарної
системи, яке виникло раніше патології лімфоглоткового кільця. Значення
запалення печінки та жовчовивідних шляхів для патогенезу тонзиліту
підтверджують дані етіологічної ЕПД, яка виявила наявність спільної
мікрофлори гепато-біліарної системи і мигдаликів.

Аналогічні дослідження у хворих на хронічні синусити показали
взаємозв’язок їх з патологією шлунку, підшлункової залози, тонкого та
товстого кишечника, бронхо-легеневої системи, що підтвердила етіологічна
ЕПД-діагностика, виявивши однакові мікробні асоціації в цих органах.

Практичне значення отриманих результатів.

Електропунктурна діагностика на основі визначення кількісних показників
електропровідності дозволяє в експрес-режимі виявити характерні зміни в
організмі хворих на онкологічні, запальні та алергічні захворювання
ЛОР-органів. Розроблена методика електропунктурного визначення
патоморфологічних змін в гортані дозволяє проводити диференціальну
діагностику доброякісних та злоякісних пухлин без біопсії, що особливо
важливо в тих випадках, коли з об’єктивних причин біопсія неможлива,
проводити динамічний контроль в групі ризику.

Запропонована методика виявлення етіологічних факторів при хронічних
запальних процесах ЛОР-органів допомагає адекватно індивідуально
підібрати антибіотики в момент огляду хворого, а не чекати результати
бактеріологічного аналізу 3-5 днів.

Розроблену методику електропунктурного тестування стандартних алергенів
можна широко використовувати при алергічних ринітах, оскільки
неінвазивність, простота її виконання виключає ризик будь-яких
ускладнень, вона не має протипоказань, а також дозволяє тестувати у
хворого всі алергени одночасно.

Електропунктурна діагностика дає можливість виявити не тільки локальні
зміни в ЛОР-органах, але й встановити причинно-наслідкові
взаємовідносини основного захворювання з супутньою патологією. Такий
підхід допомагає виявити нові ланки етіопатогенезу ЛОР-патології, а
також індивідуально розробляти стратегію і тактику лікування.

Особистий внесок здобувача

Ідеї та розробки, приведені в дисертаційній роботі, повністю належать
здобувачеві. В окремих фрагментах дисертації отримання матеріалу для
співставлення результатів проводилося з співавторами, що відображено в
спільних публікаціях, але ідеї, аналіз даних та інтерпретація
результатів належить здобувачеві.

Апробація результатів дисертації

Результати досліджень, що включені до дисертації оприлюднені: на ІХ
(2000) та Х (2005) з’їздах оториноларингологів України; Ювілейній
конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження О.С. Коломійченка
(1998); ІІ Національному Конгресі фізіотерапевтів і курортологів
України, м. Слов’янськ (2002); традиційних конференціях Українського
наукового медичного товариства оториноларингологів: м. Київ (2000); м.
Вінниця (2001); м. Луганськ (2002); м. Дніпропетровськ (2003); м.
Донецьк (2003); м. Харків (2004); м. Одеса ( 2005).

Публікації

Результати дисертації опубліковані в 21 статті в наукових фахових
журналах, сертифікованих ВАК України, та 11 – у збірниках наукових
праць, матеріалах і тезах конференцій, з’їздів, отримано три
деклараційні патенти.

Структура та обсяг дисертації

Дисертація складається з вступу, огляду літератури, шести розділів
власних досліджень і обговорення результатів, висновків та практичних
рекомендацій. Дисертація викладена на 203 сторінках машинописного
тексту, включаючи 31 таблицю. Список використаних джерел літератури
включає 292 найменування, з яких 111 – дальнього зарубіжжя.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Робота ґрунтується на матеріалах
клінічного та електропунктурного обстеження 343 хворих віком від 9 до 78
років, які були розділені на п’ять груп: 56 хворих на рак гортані; 107 –
на доброякісні новоутворення гортані; 72 – на алергічні риніти; 49 – на
хронічний тонзиліт; 59 – на хронічні синусити.

Контрольну групу склали 22 особи віком від 19 до 27 років (12 – жіночої
статі, 10 – чоловічої). Окремо обстежено 16 умовно здорових чоловіків,
які були контролем для онкохворих. Всі особи не мали скарг як з боку
ЛОР-органів, так і з боку інших органів і систем.

Електропунктурна діагностика проводилась за методом Р. Фолля в
модифікації В.М. Сарчука (1988). Для цього використовувався прилад СВН-1
(Київ). Вимірювали електропровідність (ЕП) біологічно активних точок
(БАТ) в умовних одиницях (ум. од). В залежності від патології це
становило від 22 до 70 акупунктурних точок у одного пацієнта, тобто було
проаналізовано близько 16 000 показників.

Технологія електропунктурної діагностики (ЕПД) передбачає ряд умов:
перед обстеженням пацієнт припиняв за 48-72 години прийом препаратів
(крім гормонозалежних, гіпотензивних та кардіологічних препаратів, які
приймаються систематично). В день обстеження не проводиться R-графія,
МРТ, фізіотерапевтичні процедури, в кабінеті не повинно бути генераторів
ЕМ-хвиль, різких запахів, коливань температури.

Інтерпретація показань приладу: 50-60 ум. од. – нормофункціональний
стан; 61-75 ум. од. – підгостре запалення; 76-85 ум. од. – гостра стадія
запалення; 36-49 ум. од. – стадія хронічного запалення;26-35 ум. од. –
початкова стадія дистрофічно-дегенеративних змін; менше 25 ум. од. –
виражений дегенеративний процес, розвиток злоякісних новоутворень.

Обстеження хворого починали з вимірювання електропровідності БАТ
меридіана судинно-паренхіматозно-епітеліальної дегенерації (СПЕД), яка
визначає загальноенергетичний стан організму, а також виявили характер
дегенеративних процесів. КТВ-4 меридіана інформує про наявність вказаної
патології правої чи лівої половини тіла; ТВ-1 характеризує ці ж процеси
в органах малого тазу, порожнині живота, статевих органів, а ТВ-7
інформативна при дегенерації органів грудної клітки, шиї, голови. Потім
вимірювались параметри БАТ тих меридіанів, які прямо або опосередковано
пов’язані з патологією ЛОР-органів. На меридіані лімфатичної системи
(ЛОР) КТВ-3 інформативна при патології лімфоглоткового кільця,
імунодепресії, метастазуванні. ТВ-1 характеризує стан піднебінних
мигдаликів, пери- та ретротонзилярного простору, а ТВ-4 і ТВ-6
відповідно стан слухової труби та навколо носових пазух, слизової
оболонки носа.

Електропровідність КТВ-3 меридіана легенів (Р) характеризує стан
бронхо-легеневої системи, гортані та нижніх відділів глотки. ТВ-9 цього
меридіана інформативна при запальних та неопластичних процесах в
гортані. КТВ-4 меридіана товстого кишечника (Gi) є інтегральним
показником при запальних та дегенеративних процесах в даній системі, де
можна визначити специфічні і неспецифічні етіологічні фактори, їх
зв’язок з патологією ЛОР- органів.

КТВ-4 меридіана нервової дегенерації (НД) в цілому характеризує стан
центральної та периферичної нервової системи, ТВ-3 являється сумарним
пунктом симпатичної нервової системи, а ТВ-7а – відповідно
парасимпатичної нервової системи. КТВ-4 артеріо-венозно-лімфатичної
системи інформативна при захворюваннях судинної системи.

КТВ-4 меридіана алергії (Ал) в цілому характеризує алергічний статус
організму, ТВ-1 – інформативна при алергічних навантаженнях органів
черевної порожнини, малого тазу, нижніх кінцівок. ТВ-3 характеризує
алергічне навантаження на вегетативну нервову систему, ТВ-6 і ТВ-7 –
відповідно на органи грудної порожнини, шиї, горла і голови. КТВ-4
меридіану ендокринної системи (TR) в цілому характеризує цю систему,
ТВ-1.1 відображає стан симпато-адреналової системи, ТВ-3 – шийного
відділу симпатичної нервової системи, ТВ-7 –стан щитовидної,
паращитовидної залози та тимуса, ТВ – 8 стан гіпофіза і епіфіза.

КТВ-5 меридіана серця (С) інформативна при захворюваннях серця, а КТВ-4
меридіана тонкого кишечника (iG) характеризує стан цієї системи. КТВ-2 є
інтегральним показником функції підшлункової залози .та селезінки (RP),
які контролюють обмін речовин в організмі та мають велике значення при
різних імунодепресивних процесах. КТВ-2 меридіану печінки (F), КТВ-4
жовчного міхура (VB) інформативні при захворюваннях гепато-біліарної
системи, а КТВ-4 меридіану шлунка (Е) дозволяє діагностувати його
запальні та дегенеративні захворювання.

КТВ-4 меридіана сполучнотканинної дегенерації (СТД) має значення для
діагностики фіброзних, циротичних та неопластичних процесів в організмі,
а ТВ-5 цього меридіана являється показником наявності папілом та
поліпів. КТВ-4 меридіану сечового міхура (V) характеризує стан
сечовивідних шляхів та статевої системи, а КТВ-4 меридіана нирок є
інтегральним показником їх захворювань.

Наступний етап ЕПД-етіопатоморфологічна діагностика. Вона дозволяє за
допомогою етіологічних, органно-тканинних і нозологічних
мікрорезонансних контурів (МРК) визначити причинні фактори запалення,
алергії, тип патологічного процесу (запалення чи
дистрофічно-дегенеративні зміни), характер патоморфологічних змін в
конкретному органі. МРК – це тест-система, яка містить специфічну
спектрально-хвильову характеристику збудника, алергена, характер
патологічного процесу, патоморфологічної структури новоутворення. Для
цього в електричну схему “прилад-пацієнт”, по черзі (в залежності від
патології) підключалися вище названі МРК. Ідентифікація об’єктів, які
тестуються, визначається за рахунок інтерференції когерентних хвиль,
випромінювачем яких, з одного боку, є стандартний мікрорезонансний
контур, а з іншого – етіологічний чинник, алерген, стадія патологічного
процесу або патоморфологічно змінений той чи інший орган. Така взаємодія
призводить до повного або часткового затухання коливань, що викликає
фазові зміни в структурних утвореннях мембрани клітини, які, в свою
чергу, змінюють її потенціал дії. Ці перетворення відображаються на
шкалі приладу поверненням стрілки мікроамперметра в діапазон норми і
характеризуються як явище біологічного резонансу.

Методика обстеження хворих з підозрою на злоякісні та доброякісні
новоутворення гортані включала в себе загальне отоларингологічне і
клінічне обстеження, R-графію або КТ. Потім проводилось вимірювання
електропровідності найбільш інформативних для даної патології БАТ. До
проведення біопсії визначали патоморфологічну структуру пухлини
розробленим нами способом (Патент України 40965 А 15.08.2001). Для цього
використовувались патогістологічні препарати, які були виготовлені з
інтраопераційного матеріалу в лабораторії патоморфології Інституту
отоларингології АМН України, а саме: поліп, папілома, ангіофіброма,
кіста, зроговілий, незроговілий рак гортані, carcinoma in situ. Після
вимірювання ЕП в акупунктурних точках, показники яких були нижчі за
норму на 25-55 ум. од., на латунну контактну площадку схеми
“прилад-пацієнт” по черзі клали вищевказані препарати і повторно
заміряли електропровідність. Якщо на якийсь з них, наприклад “зроговілий
рак гортані”, стрілка приладу поверталась в діапазон норми, то робили
висновок, що саме такі зміни є в гортані хворого. Потім проводилась
біопсія, результати якої порівнювали з електропунктурним тестуванням.

Нами було проведено порівняльне вивчення (з метою прогнозування
терапевтичної дії) ефективності впливу виготовлених з лімфоцитів (Лф)
мигдаликів людей діалізатів (ДЛМ), що мають імуномодулюючі властивості
на лімфоїдні клітини крові у онкологічних хворих за даними традиційних
тестів in vitro і результатами тестування методом електропунктури. Даний
фрагмент був виконаний в співпраці і за методиками лабораторії
патофізіології Інституту отоларингології АМН України.

Клінічне обстеження хворих на цілорічний алергічний риніт та поліноз
включало в себе збір скарг, ЛОР-огляд, алегро-імунологічний статус
оцінювався згідно з уніфікованою картою-опитувальником і лабораторними
аналізами (Б.М. Пухлик, 1992).

На першому етапі розробленого алгоритму визначали вихідні дані
електропровідності найбільш інформативних для даної патології БАТ. Після
цього визначали сенсибілізацію до побутових, епідермальних та пилкових
алергенів вітчизняного виробництва розробленим нами способом (Патент
Украйни № 52384 від 16.12.2002).

Наступним етапом електропунктурної діагностики було визначення
інфекційних факторів, які могли бути причиною загальної алергізації
організму. Для цього використовувались етіологічні МРК (мікроби, віруси,
гельмінти, найпростіші). Потім всім хворим проводились скарифікаційні
проби в Центрі алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха
Інституту отоларингології АМН України, з результатами яких порівнювали
дані електропунктурного тестування.

Загальноклінічне обстеження хворих із загостренням хронічного синуситу
включало вивчення скарг, анамнезу, ЛОР-огляд, ендоскопічне дослідження
пазух, R-графію. У всіх хворих проводилось мікробіологічне дослідження
виділень з носа, пунктатів пазух для визначення складу мікрофлори за
загальноприйнятими методиками.

Електропунктурну діагностику починали з визначення електропровідності
тих біологічно активних точок, які не тільки локально характеризують
стан навколоносових пазух, а й БАТ тих органів і систем, які мають
інформаційно-функціональні зв’язки з навколоносовими пазухами. Після
цього проводили електропунктурне тестування етіологічних МРК в
акупунктурній точці навколоносових пазух. Паралельно визначали якісний
склад мікробного пейзажу розробленим нами способом ідентифікації
умовно-патогенної мікрофлори при запальних захворюваннях ЛОР-органів
(Патент України 52248 А 16.12.2002).

На заключному етапі визначали наявність вогнищ хронічного запалення в
тих органах і системах, які мають причинно-наслідкові зв’язки з станом
пазух виходячи з теоретичних основ рефлексотерапії. Це виконувалось за
допомогою патоморфологічних МРК на меридіанах шлунку, підшлункової
залози, сечового міхура, нирок, легенів, товстого та тонкого кишечника.

В групі хворих на хронічний тонзиліт діагноз ставився за
загальноприйнятою методикою, яка включала також мікробіологічні
дослідження вмісту крипт для визначення причини запалення мигдаликів.

Електропунктурна діагностика починалась з вимірювання ЕП найбільш
інформативних для хронічного тонзиліту точок. Наступним етапом було
визначення мікробного пейзажу методом тестування етіологічних МРК в
точці лімфоглоткового кільця, а також розробленим нами способом, який
застосовувався у хворих на хронічний синусит. Крім того, за допомогою
патоморфологічних МРК і патогістологічних препаратів (компенсована та
декомпенсована форма хронічного тонзиліту, гіпертрофія мигдаликів,
паратонзилярний абсцес) електропунктурним тестуванням визначали характер
змін в лімфоглотковому кільці.

Результати вимірювання електропровідності біологічно активних точок у
хворих з підозрою на рак гортані наведені в таблиці 1. В порівнянні з
групою умовно здорових людей, спостерігається достовірне зниження
електропровідності БАТ, які характеризують не тільки локальні зміни в
організмі, а й практично всі імунокомпетентні органи, нейроендокринну
систему. Ці дані підтверджують мультифакторні зміни в організмі хворих
на злоякісні новоутворення.

Таблиця 1

Електричні показники біологічно активних точок

в контрольній групі та у хворих на рак гортані

Меридіан, БАТ

Контрольна група

(M ± m ) n = 16 Хворі на рак гортані

(M ± m) n = 56 Т/р

Права рука,

Нога Ліва рука,

нога Права рука,

Нога Ліва рука,

нога

СПЕД (КТВ-4) 56, 48 ±2,49 57,5 ±2,28 27,17±3,8 25,38±3,3 T=6,51p0.05

ТВ-7 57,0 ±2,72 57,29±2,62 10,34±3,64 8,56±2,9 T=8,2 p0,05

СТД (КТВ-4) 57,72±2,23 57,12±2,48 21,52±4,16 19,07±4,3 T=7,6 p0,05

Звертає на себе увагу факт дисбалансу параметрів електропровідності
акупунктурних точок, а саме їх значне зниження в тих БАТ, які прямо і
опосередковано пов’язані з станом гортані. На фоні тотального зниження
електропровідності у таких хворих це розглядається як патогномонічний
критерій при даній локалізації злоякісної пухлини.

На нашу думку найбільш інформативним і об’єктивним у хворих на рак
гортані є зниження електропровідності в наступних БАТ: КТВ-4 і ТВ-7
меридіана СПЕД; КТВ-3 і ТВ-9 меридіана легенів; КТВ-3 і ТВ-1
лімфатичного меридіана; КТВ-4, ТВ-8, ТВ-7, ТВ-3, ТВ-1,1 ендокринного
меридіана; КТВ-2 і ТВ-1 меридіана селезінки; КТВ-4 і ТВ-3 меридіана
нервової дегенерації, КТВ-4 меридіана СТД.

Наступним етапом обстеження онкологічних хворих було проведення
електропунктурного тестування патоморфологічних мікрорезонансних
контурів з метою визначення гістологічної структури новоутворення
гортані . При тестуванні були використані МРК як злоякісних, так і
доброякісних новоутворень гортані для визначення не тільки
патогістологічної структури пухлини, але й для проведення
диференціальної діагностики. При цьому використовувались наступні
біологічно активні точки: КТВ-4 і ТВ07 меридіана СПЕД, які інформативні
при наявності дегенеративно-деструктивних процесів в органах грудної
клітки і шиї, куди анатомічно відноситься і гортань. КТВ-3 меридіана
легенів, електропровідність якої характеризує стан бронхо-легеневої
системи, а ТВ-9 цього ж меридіана інформативна при локальних
патологічних станах в гортані. КТВ-3 і ТВ-1 лімфатичного меридіана, які
відображають імунодефіцитні стани в організмі і важливі при виявленні
процесу метастазування у онкологічних хворих.

Слід зазначити, що стандартні МРК не дають повної патогістологічної
характеристики новоутворення, не мають багатьох патоморфологічних форм,
преморбідних станів слизової оболонки голосових складок. Тому з метою
покращення ранньої та диференціальної діагностики новоутворень гортані,
нами було розроблено неінвазивний спосіб діагностики патоморфологічних
змін, на який отримано патент України (№ 40965 А від 15.08.2001 року).

За даними повного обстеження хворих на рак гортані було проведено
порівняння результатів клінічного обстеження, патогістологічного
дослідження та електропунктурної діагностики. Співставлення даних
клінічної діагностики з електропунктурним тестуванням виявило
співпадання діагнозів у 83,9 % хворих, а при порівнянні даних клінічної
діагностики з патогістологічними висновками – у 87,1 %. Після цього
співставляли дані ЕПД з патоморфологічними дослідженнями, де повне
співпадання виявлено у 47 хворих, що становило 75,8 %.

Згідно міжнародної класифікації хвороб МКХ-10, морфологи виставляють
діагноз “плоскоклітинний рак”, якщо це врахувати тоді співпадання
електропунктурного тестування з патогістологічними результатами буде
становити 91,3 %. Але ми притримувались такої оцінки
(неспівпадання),коли патоморфологічний висновок був “зроговілий рак” чи
“незроговілий рак”, зважаючи на необхідність такої диференціації даних
патогістологічного дослідження у випадках призначення променевого
лікування або хіміотерапії.

Підводячи підсумок клініко-діагностичного обстеження хворих на рак
гортані, слід зазначити необхідність двоетапної електропунктурної
діагностики. На першому етапі визначається електропровідність БАТ, які
зв’язані з органами, системами і забезпечують імунний та
нейроендокринний гомеостаз організму. Енергетичний гомеостаз
розглядається вченими не тільки як результат комплексу
ендокринно-метаболічних процесів, але і як прояв корпускулярно-хвильової
взаємодії морфо-функціональних структур організму на рівні
низькоенергетичних процесів обміну речовин. Енерго-інформаційна
адаптація визначає взаємодію органів і систем між собою і з навколишнім
середовищем шляхом модуляції ендогенного електричного поля. Цей процес
характеризується найбільшою чутливістю зміни параметрів БАТ і визнається
як один з найперспективніших методичних підходів для ранньої
(доклінічної) діагностики (Е.Л. Мачерет, А.О. Коркушко, 1993; Яльченко,
1996; В.П. Задерин и соавт., 2004).

Достовірне зниження електропровідності майже всіх біологічно активних
точок складає основу електропунктурного діагнозу при раку гортані.
Другий етап – тестування патогістологічних препаратів допомагає в
експрес–режимі, без біопсії визначити патоморфологічну структуру
новоутворення гортані. Такий алгоритм обстеження хворих з підозрою на
рак гортані дозволяє не лише вчасно виявити рак гортані (передраковий
стан), а й проводити постійний моніторинг хворих з групи ризику.

Нами проводилось порівняння імуномодулюючої активності діалізатів, які
виготовлені з мигдаликів, видалених у дітей до 13 років (ДЛМ1) і
дорослих пацієнтів (ДЛМ2), на лімфоїдні клітини у онкохворих за даними
традиційних тестів in vitro та результатами електропунктурного
тестування у цих же пацієнтів.

Динаміка показників електропровідності у онкологічних хворих показала
потенційно спроможний їх вплив на електропровідність меридіанів, але
спрямованість його була різною. Так, ДЛМ2 спричиняє достовірно
позитивний вплив на лімфатичний і меридіан алергії, в той час як ДЛМ1
істотно збільшує електропровідність в контрольних точках вимірювання
меридіанів СПЕД і ендокринної системи.

Визначення кореляційних зв’язків між результатами електропунктурного
тестування та імунологічними дослідженнями у одних і тих же хворих
показало наявність високого ступеню кореляції між кількістю
масто-лімфоцитарних розеток та показниками електропровідності на
меридіані алергії при використання ДЛМ 2 (r =-0,857) і на лімфатичному
меридіані при застосуванні ДЛМ 1 (r= -0,857). Крім того, ДЛМ 1 справляє
статистично достовірно більший вплив на міграційну активність лейкоцитів
як in vitro, так і за даними електропунктурного тестування. Наявність
кореляційних зв’язків між впливом діалізатів на імунологічні показники
крові хворих на рак гортані, гортаноглотки і результатами ЕПД-тестування
цих ДЛМ у пацієнтів відкриває перспективи подальшого вивчення можливості
прогнозування ефективності лікарських засобів. Це має особливе значення
для онкологічних хворих при розробці індивідуальних схем хіміотерапії,
опромінення. Експрес-режим виконання ЕПД дозволяє постійно
відслідковувати і коригувати схему призначеної терапії.

Зважаючи на наукові докази про те, що зменшення показників
електропровідності відповідних БАТ випереджає клінічні прояви
захворювання, простоту, економічність, неінвазивний характер
дослідження, вважаємо за доцільне рекомендувати для використання ЕПД як
експрес-метод виявлення злоякісних новоутворень на стадії малігнізації,
що в подальшому орієнтує лікаря на своєчасне цілеспрямоване обстеження,
а також для постійного моніторингу хворих з групи ризику.

В групі хворих з доброякісними новоутвореннями гортані після
отоларингологічного і клінічного (при необхідності консультацій
спеціалістів) обстеження пацієнтам проводили електропунктурну
діагностику. Оскільки в таких випадках необхідно проводити
диференціальну діагностику пухлин гортані, то методика першого етапу ЕПД
була такою ж як і у хворих з підозрою на злоякісну пухлину. До переліку
найбільш інформативних БАТ додається ТВ-5 меридіану сполучно – тканинної
дегенерації. Зниження електропровідності в даній точці може свідчити про
наявність в організмі поліпа, кісти, папіломи. Результати вимірювання
електричних показників у таких хворих наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Електропровідність акупунктурних точок осіб контрольної групи

та хворих з поліпом голосової складки

Назва

меридіану і БАТ Контрольна група

(M ± m) Поліп складки

(M ± m) T/p

Права рука, нога

(n =17) Ліва

рука, нога

( n= 17) Сторона

ураження

(n = 30) Сторона

інтактна

(n = 30)

СПЕД КТВ-4 54,20 ±2,2 53,80±2,4 51,70±2,3 49,20±2,4 T=0,6p>0,05

ТВ-1 56,3 ±2,6 54,72±2,2 47,82±2,8 46,41±2,6 T=1,9p>0,05

ТВ-7 52,60±2,1 53,26±2,6 52,22±2,1 50,43±2,3 T=0,3p>0,05

ЛОР КТВ-4 54,30±2,4 53,85±2,4 48,34±2,3 49,60±2,9 T=1,7p>0,05

Р КТВ-3 55,60±2,2 53,64±2,4 46,30±3,1 47,70±2,7 T=1,9p>0,05

ТВ-9 56,18±2,4 55,30±2,2 20,72±3,2 41,80±2,5 T=8,9 p0,05

ТВ-3 54,33±2,6 54,68±2,5 46,8±3,2 48,40±2,9 T=1,9p>0,05

ТВ-7а 55,12±2,1 54,49±2,4 22,73±3,1 24,33±3,2 T=8,15 p0,05

TR КТВ-4 54,70±2,6 53,48±2,9 46,12±2,6 47,24±2,6 T=1,89 p>0,05

Ал КТВ-4 54,21±2,3 52,75±2,6 46,31±2,9 44,56±3,1 T=1,7p>0,05

СТД КТВ-4 57,54±2,7 56,26±2,2 21,80±2,4 45,21±2,8 T=10,45 p0,05

З представлених даних видно, що на стороні ураження голосової складки
поліпом спостерігається достовірне зниження показників
електропровідності в наступних біологічно активних точках: ТВ-9
меридіана легенів; КТВ-4 і ТВ-5 меридіана СТД. При цьому така ж
закономірність спостерігається в цих акупунктур них точках при
порівнянні кількісних показників ЕП між інтактною і ураженою голосовими
складками. В той же час, достовірне зниження електропровідності ТВ-7а
меридіана нервової дегенерації з боку ураженої і здорової голосової
складки може свідчити про наявність дисфункції парасимпатичного відділу
вегетативної нервової системи, стан якої характеризує дана точка.

В групі хворих, де клінічно був встановлений діагноз кісти голосової
складки, за аналогічною методикою були отримані дані, які показали, що
об’єктивність електропунктурного діагнозу забезпечується достовірним
зниженням електропровідності в наступних акупунктурних точках: ТВ-9
меридіана легенів; КТВ-4 і ТВ-5 меридіана сполучнотканинної дегенерації;
ТВ-7а меридіана нервової дегенерації; КТВ-4 меридіана алергії. Зниження
електропровідності репрезентативної точки парасимпатичної нервової
системи меридіана НД і КТВ меридіана алергії може свідчити про наявність
ваготонії в патогенезі кісти голосової складки.

Для об’єктивізації таких змін електропровідності нами була проведена
ідентифікація патоморфологічних змін в гортані за розробленим нами
способом тестування (Патент України № 40965 А від 15. 08. 2001).
Методика обстеження була аналогічною тій, яку проводили при тестуванні
хворих з підозрою на рак гортані. Порівняльні дані клінічної,
патоморфологічної та електропунктурної діагностики показали, що
клінічний діагноз співпадав з даними патогістологічних досліджень у 76,5
% пацієнтів, а порівняння електропунктурного тестування з
патоморфологічними висновками виявили співпадання у 79,4 % хворих.

Необхідно підкреслити той факт, що пацієнти, яким після повного
фоніатричного обстеження був встановлений клінічний діагноз кісти
голосової складки, були особами голосомовних професій ( актори,
педагоги, співаки, лектори). Оперативне втручання і біопсія не
проводились за виключенням одного випадку. Таку схему обстеження ми
вибрали зважаючи на початкову стадію утворення кісти, інколи її
внутрішньоскладкове розташування, а також враховуючи голосову професію
пацієнтів, адже навіть незначне ускладнення після хірургічних
маніпуляцій може при вести до профнепридатності.

У пацієнтів, яким фоніатром встановлено клінічний діагноз поліпа
голосової складки, було проведено видалення новоутворення. Повторні
вимірювання показників електропровідності репрезентативних точок
проводилось нами в середньому через один місяць після операції. В цей же
час проводилось повторне тестування патогістологічних препаратів, які
були виготовлені з інтраопераційного матеріалу кожного хворого. Динаміка
електропровідності відповідних БАТ до і після видалення поліпа наведена
на рис. 1.

Статистична обробка показників ЕП у післяопераційному періоді показала
достовірну (р0,05

КТВ-3 лімфатичного меридіану (ЛОР) 55,6±2,34 32,8±3,3 T=5,2 p0,05

КТВ-4 меридіану центральної і периферичної нервової системи 56,1±2,36
49,3±2,7 T=1,89 p>0,05

ТВ-7 парасимпатична нервово система 55,9±2,27 49,5±2,97 T=1,78 p>0,05

ТВ-3 симпатична нервовa система 56,2±2,35 19,13±3,55 T=8,1 p0,05

КТВ-4 меридіану ендокринної системи 56,4±2,33 48,8±3,20 T=1,81 p>0,05

ТВ-7 щитовидної, паращитовидної залози, тімуса 56,8±2,26 47,9±3,42
T=1,88 p>0,05

ТВ-3 шийного сегменту симпатичної нервової системи 57,2±2,8 20,53±3,38
T=8,34 p0,05

КТВ-2 меридіану печінки 50,1±2,21 26,8±2,22 T=9,45 pP`AJ   h? h? h? ‚ A A f¶oH J p r h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? & & h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? ?kdw h? h? h? h? h? h? h? n · a a a a a a a a a a a h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? " h? h? h? h? h? h? h? h? мікробного пейзажу ротоглотки є досить трудомісткими, коштовними, потребують спеціальних середовищ, дорогого обладнання. Тому нами було проведено вивчення можливостей етіологічної електропунктурної діагностики для визначення видового складу мікрофлори при хронічному тонзиліті в експрес-режимі. Результати етіологічної ЕПД, які порівнювали з даними традиційних мікробіологічних методик, представлені в табл. 4. З представлених даних видно, що у переважній більшості випадків процент виявлення мікрофлори майже співпадав з даними електропунктурної діагностики, за виключенням кишкової та синьогнійної палочки, епідермального стафілокока, які були відповідно на 4,0%, 2,1% і 6,2% визначені менше методом ЕПД. Таблиця 4 Мікробний пейзаж у хворих на хронічний тонзиліт Перелік мікроорганізмів Бактеріологічний аналіз % Електропунктурна діагностика % Streptococcus pyogenes 7 14,3 13 26,5 Staphylococcus aureus 24 49,0 17 34,7 Streptococcus agalactiae 8 16,3 9 18,4 E. coli 11 22,4 9 18,4 Staphylococcus epidermidis 9 18,4 6 12.2 Streptococcus viridans 7 14,3 10 20,4 Streptococcus pneumoniae 5 10,2 10 20,4 Pseudomonas aeruginosa 12 24,5 11 22,4 Corynebacterium diphteriaе 0 0 9 18,4 Listeria spp. 6 12,2 18 32,7 Enterococcus spp. 12 24,5 9 18,4 Proteus spp. 2 4,1 11 22,4 Chlamidia 0 0 17 34,7 Epstein-Barris virus 0 0 6 12,2 Herpesviridae 0 0 19 38,8 Hepatitis B virus 0 0 20 40,8 Hepatitis C virus 0 0 11 22,4 Кlebsiella spp. 3 6,1 13 26,5 Toxoplasma gondii 0 0 8 16,3 Mycobacterium tuberculosis 0 0 2 4,1 Mycobacterium bovis 0 0 20 40,8 Mycobacterium avium 0 0 9 18,4 Гриби роду Candida 24 49.0 31 63,3 Aspergillus spp 4 8,2 9 18,4 Streptomyces spp 19 38.8 27 55,1 Actinomyces spp 18 36.7 7 14,3 Звертає на себе увагу рід Corynebacteriae, до якого належать лістерія і дифтероїд. За даними бактеріологічного аналізу дифтероїд взагалі не визначався, а лістерія – у 12,2 % хворих. В той час як методом ЕПД ці збудники виявлялись у 51,1 % пацієнтів. Стосовно групи вірусних інфекцій, групи мікобактерій, хламідій і токсоплазми вони визначались тільки методом етіологічної ЕПД. Але, на нашу думку, не можна залишати поза увагою досить високий процент виявлення вірусів та збудників туберкульозу. Ці дані не можна остаточно і однозначно трактувати, але це не виключає можливості участі цих етіологічних факторів у патогенезі хронічного тонзиліту, беручи до уваги взаємозв’язок мигдаликів з патологією з боку інших органів і систем. Виходячи з цього ми проводили визначення методом ЕПД цих же збудників, які ми виявили в лімфоглотковому кільці, на інших органах і системах, що мають анатомо-функціональні і інформаційні зв’язки з патологією мигдаликів. З отриманих результатів видно, що, окрім стафілострептококової мікрофлори, в бронхо-легеневій, сечостатевій системах, органах шлунково-кишкового тракту, суглобах визначалась спільна мікрофлора з мигдаликами, яка представлена вірусами герпетичної групи, гепатитів В і С, цитомегаловірусу, трьома видами мікобактерій, грибами, хламідіями. Таким чином, метод етіологічної електропунктурної діагностики дозволяє виявити нові асоціації мікроорганізмів, які раніше не виявлялись в практиці отоларингології. На жаль, ми не маємо змоги порівняти дані ЕПД з результатами загальноприйнятих методик визначення вищевказаних збудників. Зважаючи на якісний принцип електропунктурної діагностики, ми висловлюємо припущення про те, що названі збудники теж можуть мати значення для патогенезу хронічного тонзиліту. Ця гіпотеза базується на тому, що в принциповому відношенні дані ЕПД співпадають з результатами традиційних методик по широкому спектру мікроорганізмів. Кількісні співвідношення етіологічних факторів є теж дискусійними, тому що не завжди кількість збудника є провідним чинником в розвитку або персистенції хронічного запалення, це може бути і якість, тобто вірулентність мікроорганізма на фоні локальної або системної імунодепресії. Крім того, на користь нашої гіпотези свідчить наявність спільної мікрофлори мигдаликів та інших органів і системах, які мають причинно-наслідкові взаємозв’язки з лімфоглотковим кільцем. Враховуючи останню тезу про наявність спільної мікрофлори, ми провели тестування патоморфологічних мікрорезонансних контурів з метою виявлення осередків хронічного запалення в організмі. Отримані результати свідчать про велике значення хронічного запалення печінки, жовчовивідних шляхів і жовчного міхура в патогенезі хронічного тонзиліту. Про це свідчать дані тестування патоморфологічних МРК, спільна мікрофлора з лімфоглотковим кільцем, а також те, що ці результати співпадають з клініко-лабораторними даними обстеження хворих на хронічний тонзиліт в роботах В.Р. Деменкова (1997), В.М.Фролова і співавторів (1998, 1999). Узагальнюючи результати електропунктурної діагностики хронічного тонзиліту слід звернути увагу на мультифакторні зміни в організмі таких хворих, що вимагає інтегральної (локально-системної) оцінки органів і систем, які мають взаємозв’язки з лімфоглотковим кільцем. На нашу думку, це може бути вирішено в експрес-режимі за допомогою трьох етапів електропунктурної діагностики. Перший – визначення кількісних параметрів електропровідності найбільш інформативних біологічно активних точок у хворих на хронічний тонзиліт. Другий – визначення етіологічних чинників і патоморфологічних змін в лімфоглотковому кільці. Третій – виявлення осередків хронічного запалення з боку тих органів і систем, які мають функціонально-рефлекторні та інформаційні взаємозв’язки з мигдаликами. Дотримання такого діагностичного алгоритму дозволить максимально скоротити обсяги і терміни обстеження пацієнтів з хронічним тонзилітом, розробити адекватну схему лікування з урахуванням як локальних факторів, так і екстратонзилярних причинно-наслідкових взаємовідносин, а також більш цілеспрямовано проводити обстеження таких хворих. Проблема вдосконалення діагностики хронічних риносинуситів залишається досить актуальною. Дані літератури свідчать про чітку тенденцію до збільшення кількості хронічних форм цієї патології, частих рецидивів, різноманітних ускладнень. Традиційні методи діагностики, як правило, скеровані на визначення локальних змін в навколоносових пазухах, але сучасні дані свідчать про те, що проблема діагностики, патогенезу і лікування синуситів є комплексним завданням, яке виходить за рамки оториноларингології. З точки зору теорії рефлексотерапії верхньощелепні пазухи мають функціонально-інформаційні зв’язки з станом шлунка та підшлункової залози (селезінки); клітини решітчатого лабіринту – з легенями і товстим кишечником; лобова пазуха – з нирками та сечостатевою системою; основна пазуха – з печінкою, жовчним міхуром, тонким кишечником і серцем. Після отоларингологічного та загальноклінічного обстеження хворих на хронічний синусит, проводилось вимірювання електропровідності меридіанів, які вище вказані і мають зв’язки з пазухами носа. Таблиця 5 Показники електропровідності репрезентативних точок в контрольній групі та у хворих на риносинусити (ум. од.) Меридіани Контрольна група Риносинусити T/p Точки вимірювання Права рука, нога Ліва рука, нога n = 22 Права рука, нога Ліва рука, нога n = 59 КТВ-4 меридіану СПЕД 58,26 ( 2,51 55,2 ( 2,68 T=0,84 p>0,05

КТВ-3 меридіану ЛОР 58,83 ( 2,33 31,04 ( 3,1 T=7,13 p0,05

КТВ-4 меридіану товстого к-ка 55,43 ( 2,63 46,8 ( 3,6 T=1,91 p>0,05

КТВ-4 меридіану нервової дегенерації 56,2 ( 2,47 46,9 ( 4,2 T=1,89
p>0,05

ТВ-7а парасимпатична нервова система 55,38 ( 2,41 12,73 ( 2,5 T=12,2
p0,05

КТВ-2 меридіану печінки 55,05 ( 2,57 46,4 ( 3,86 T=1,69 p>0,05

КТВ-4 меридіану шлунку 57,11 ( 2,68 28,6±2,8 T=7,3 p0,05

КТВ-2 меридіану сечового міхура 57,84 ( 2,15 45,2 ( 2,9 T=3,5 p0,05

КТВ-3 меридіану ЛОР 50,14 ( 2,57 34,26 ± 2,3 T=6,5p0,05

ТВ-6 навколоносових пазух 57,04 ( 2,28 24,32 ± 3,1 T=8,5p0,05

КТВ-4 меридіану НД 56,45 ( 2,83 48,24 ± 3,2 T=1,93p>0,05

ТВ-7а парасимпатична нервова система 55,92 ± 2,75 16,13 ± 3,0 T=10,04
p0,05

КТВ-4 меридіану AVL 56,72 ± 2,57 27,38 ± 2,8 T=8,4p0,05

ТВ-3 алергічне навантаження на ВНС 57,32 ± 2,52 32,38 ± 3,6 T=5,69
p0,05

ТВ-7 алергії органів і шкіри голови 57,21 ± 2,66 18,2 ± 3,1 T=9,5p0,05

КТВ-2 меридіану печінки 55,36 ± 2,42 48,22 ± 3,1 T=1,82 p>0,05

КТВ-4 меридіану нирок 56,47 ± 2,48 50,11 ± 3,2 T=1,57p>0,05

КТВ-4 меридіану сечового міхура 57,02 ± 2,53 22,72 ± 2,8 T=9,15 p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020