.

Епізоотологічний моніторинг вірусних хвороб у диких птахів в Україні (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
174 3832
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

МУЗИКА ДЕНИС ВАСИЛЬОВИЧ

УДК: 619: 578.831.1:636.5

Епізоотологічний моніторинг вірусних хвороб у диких птахів в Україні

16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2006Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної
медицини УААН та Інституті птахівництва УААН.

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Стегній Борис Тимофійович,

Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН,
директор.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Апатенко Володимир Максимович,

Харківська державна зооветеринарна академія Міністерства аграрної
політики України, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та
імунології;

доктор ветеринарних наук, професор

Ковальов Василь Львович,

Південний філіал “Кримський агротехнологічний університет” Національного
аграрного університету Кабінету Міністрів України, завідувач кафедри
епізоотології, паразитології та ветсанекспертизи.

Провідна установа: Сумський національний аграрний університет
Міністерства аграрної політики України, кафедра ветсанекспертизи,
мікробіології та зоогігієни, м. Суми.

Захист відбудеться “4” квітня 2006 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради

Д 64.359.01 в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної
медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.
тел/факс (057) 704-10-90

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою:
61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83,.

Автореферат розісланий “2” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор
А.Ф. Бабкін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із головних завдань ветеринарної медицини в
птахівництві є забезпечення епізоотичного благополуччя, що залежить від
багатьох чинників. Не останнє місце серед них займають контакти
сільськогосподарської птиці з дикими птахами. В сучасних умовах особливу
увагу необхідно приділяти вивченню та контролю за епізоотичною ситуацією
серед диких птахів. Це пов’язано з розвинутим промисловим та фермерським
птахівництвом, географічним положенням України, яка розташована в центрі
Європи на перехресті міграційних шляхів багатьох видів диких птахів,
сприятливими для існування птахів кліматичними умовами, а також з
великим різноманіттям орнітологічної фауни. Значення міграцій диких
птахів останнім часом особливо зростає у зв’язку із загрозою поширення
особливо небезпечних захворювань (грип, ньюкаслська хвороба).

Проблемі вивчення диких птахів як джерела розповсюдження збудників
інфекційних хвороб присвячені чисельні наукові дослідження вітчизняних
та зарубіжних учених, що здебільшого проводилися в 70 – 80 роки минулого
сторіччя (Е.Н. Павловський і співав., 1966; В.А. Пшеничніков і співав.,
1977; Д.К. Львов і співав., 1979; С.П. Чуніхін і співав., 1985;
Alexander D.J., 1982), але багато питань екологічних взаємозв’язків
птахів і вірусів залишаються або не з’ясованими, або дискусійними.
Останнім часом знову виникла потреба в доскональному вивченні цього
питання та проведенні постійного моніторингу, що пов’язано зі складною
епізоотичною ситуацією щодо особливо небезпечних хвороб серед диких
птахів. Так, за даними МЕБ у 2000 – 2002 роках серед диких птахів були
зареєстровані інфекційні хвороби, що відносяться до списку А:
ньюкаслська хвороба (НХ) у бакланів, голубів, горлиць, страусів,
альбатросів у Північній Америці, Канаді, Франції, Швеції, Швейцарії,
Австрії, Італії, Індії, Зімбабве, ПАР, Австралії; грип птахів у мартинів
та інших птахів у Австралії; до списку В – вірусний ентерит качок у
диких качок і гусей (США), холера птахів у диких качок і гусей (США) та
в бакланів (Канада), хвороба Гамборо в пінгвінів у Антарктиді,
сальмонельоз у чижів (Північна Америка), снігурів, зеленяків, мартинів
(Північна Європа), горобців (Нова Зеландія) (І.А. Бакулов і співав.,
2004). За даними 72-ї сесії МЕБ, у 2003 році із списку А в диких птахів
були зареєстровані грип та НХ, а із списку В – холера птахів. У
більшості випадків ці хвороби встановлені в тих самих видів та в тих же
самих регіонах, що й раніше.

Актуальність цієї роботи обумовлена необхідністю попередження спалахів
особливо небезпечних захворювань і контролю за перенесенням збудників
представниками дикої орнітофауни, удосконалення методів контролю
епізоотичної ситуації інфекційних хвороб у диких птахів. Необхідно
зазначити, що моніторингові дослідження мігруючих та синантропних птахів
на території України до останнього часу практично не проводилися. До
того ж недостатньо досконалі методичні прийоми вивчення хвороб диких
птахів.

Вирішенню цих актуальних питань і присвячена наша робота.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану НДР відділу профілактики хвороб
птиці Інституту птахівництва УААН, що входить до НТП “Наукове
забезпечення сталого розвитку галузей тваринництва” (номер державної
реєстрації 0101U001688), а також НТП УААН “Ветеринарне благополуччя”
Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН
(номер державної реєстрації 0101U001612) у 2001– 2005 роках та “Договору
про наукову співпрацю між Інститутом птахівництва УААН та Біосферним
заповідником “Асканія-Нова” ім. Ф.Е. Фальц-Фейна”.

Мета і завдання досліджень. Мета роботи – вивчити епізоотичну ситуацію
серед диких птахів щодо вірусних хвороб сільськогосподарської птиці та
визначити роль диких птахів як резервуару збудників цих захворювань. На
підставі результатів досліджень розробити науково обґрунтовану програму
моніторингу епізоотичної ситуації серед диких птахів. Основні завдання
досліджень:

здійснити імунологічні дослідження птахів, які сезонно мігрують через
територію України;

здійснити імунологічні дослідження синантропних птахів, які є постійними
мешканцями на території птахівничих господарств України та мають зв’язок
із сільськогосподарською птицею;

провести імунологічні дослідження птахів, які є звичайними для
орнітологічної фауни Сходу України та не пов’язані з
сільськогосподарською птицею;

провести вірусологічні дослідження диких птахів, ізоляцію та
ідентифікацію збудників інфекцій;

з’ясувати залежність інфікованості збудниками хвороб диких птахів від
біологічного циклу (гніздування, міграція та ін.);

розробити методичні рекомендації щодо епізоотологічного моніторингу та
діагностики інфекційних хвороб у диких птахів.

Об’єкт досліджень: вірусні хвороби, здорові та хворі дикі птахи, віруси,
антитіла, імунітет, яйця диких птахів, орнітофауна як резервуар
збудників вірусних інфекцій сільськогосподарської птиці.

Предмет досліджень: епізоотична ситуація щодо вірусних хвороб серед
диких птахів, ретроспективна діагностика, методи та засоби діагностики
вірусних хвороб диких птахів, титри та спектр противірусних антитіл у
сироватках крові й жовтку яєць диких птахів, вірусні агенти, ізольовані
від диких птахів.

Методи досліджень: епізоотологічний, вірусологічний, імунологічний,
серологічний, статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні проведено
епізоотологічний моніторинг мігруючих через територію країни водоплавних
птахів у Біосферному заповіднику „Асканія-Нова”, синантропних птахів,
які мешкають на території птахівничих господарств трьох областей
України, імунологічні дослідження диких птахів фонових видів, не
пов’язаних із сільськогосподарською птицею. На основі маркерів інфекції
виявлено присутність збудників низки вірусних інфекцій в організмі диких
птахів, зокрема вірусу грипу, ньюкаслської хвороби. Уперше в Україні
виявлено інфікованість диких птахів вірусом ентериту гусей (за
результатами імунологічного моніторингу). Результати проведених
досліджень доповнюють сучасні уявлення про циркуляцію збудників
інфекційних захворювань серед представників орнітологічної фауни
України. Розроблено та випробувано на практиці методику дослідження
жовтків яєць диких птахів із метою визначення антитіл до збудників
інфекційних захворювань. Наукова новизна роботи підтверджена двома
деклараційними патентами.

Практичне значення отриманих результатів. Результати проведених
досліджень використані в методичних рекомендаціях “Епізоотологічний
моніторинг та діагностика інфекційних захворювань диких птахів”
затверджених науково-технічною радою Державного департаменту
ветеринарної медицини України, протокол №3 від 23 грудня 2005 року.

Розроблена та рекомендована для широкого використання в практичній
роботі лабораторій ветеринарної медицини методика дослідження жовтків
яєць диких птахів на наявність антитіл до збудників інфекційних
захворювань.

Визначено епізоотичну ситуацію у диких птахів України щодо 8 вірусних
інфекцій, що спостерігаються серед сільськогосподарської птиці.
Обґрунтована доцільність проведення комплексного систематичного
моніторингу.

Особистий внесок здобувача. Огляд та аналіз джерел наукової літератури
за темою дисертації, збір матеріалу, експериментальні дослідження,
аналіз отриманих даних та їх узагальнення і формулювання висновків
проведені особисто дисертантом. Частина досліджень, щодо встановлення
наявності антитіл до вірусу грипу А в сироватках крові та жовтках яєць
проведена в Центральній державній лабораторії ветеринарної медицини (м.
Київ) спільно з завідувачем вірусологічного відділу З.Р. Троценко , а
також в Інституті вірусології ім. Д.І. Івановського РАМН спільно з
керівником лабораторії експериментальної екології вірусів, професором,
доктором біологічних наук С.С. Ямніковою. Ідентифікація вірусу
ньюкаслської хвороби здійснена в Центральній державній лабораторії
ветеринарної медицини. Молекулярно-біологічні дослідження патологічного
матеріалу від диких птахів за допомогою ПЛР проведені у ФДУ “Федеральний
центр охорони здоров’я тварин” (м. Владимир, Російська Федерація)
спільно з завідувачем лабораторії молекулярної діагностики, кандидатом
біологічних наук В.В. Дригіним.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
доповідались і обговорювались на засіданнях Вченої ради Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН у 2004–2005
роках; засіданнях Вченої ради Інституту птахівництва УААН у 2001–2003
рр.; ІІІ Українській конференції по птахівництву з міжнародною участю
(м. Алушта, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “ІЕКВМ
– 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (м. Харків, 2002
р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми
ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва”
(м. Феодосія, АР Крим, 2003 р.); IV Українській конференції по
птахівництву з міжнародною участю (м. Алушта, 2003 р); Міжнародній
науково-практичній конференції молодих вчених “Сучасні проблеми
діагностики інфекційних захворювань” (м. Харків, 2003 р); Міжнародній
науково-практичній конференції “Актуальні проблеми ветеринарної медицини
в умовах сучасного ведення тваринництва” (м. Феодосія, АР Крим, 2004 р);
Міжнародній науково-практичній конференції “Болезни диких животных” (м.
Покров, Російська Федерація, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній
конференції “Ветеринарна медицина 2005: сучасний стан та актуальні
проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва” (м. Ялта,
АР Крим, 2005 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 робіт, із них 7 у
фахових виданнях, 1 – у зарубіжному виданні, деклараційний патент на
винахід “Спосіб одержання екстракту жовтків яєць диких птахів для
використання в імунологічних реакціях” № 70248 UA та деклараційний
патент на корисну модель № 11097 “Спосіб епізоотологічного моніторингу
диких птахів щодо основних вірусних інфекцій”.

Структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 132 сторінках
комп’ютерного друку і складається з таких розділів: вступ, огляд
літератури, матеріали та методи, результати досліджень, висновки,
практичні пропозиції, список використаних джерел, що містить 233 роботи,
в тому числі 138 іноземних авторів та додатки.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дисертаційна робота виконувалась у період з 2000 по 2005 рік у відділі
профілактики хвороб птиці Інституту птахівництва УААН, Інституті
експериментальної та клінічної ветеринарної медицини УААН, Біосферному
заповіднику “Асканія-Нова”, п’яти птахівничих господарствах трьох
областей та в біотопах птахів на території м. Харкова, Харківської та
Сумської областей.

У Біосферному заповіднику “Асканія-Нова” досліджували птахів 5 видів:
крижень звичайний (Anas platyrhynchos), огар (Tadorna ferruginea), гуска
сіра (Anser anser), гуска білолоба (Anser albifrons), лебідь чорний
(Cygnus atratus). Для серологічних дослідженнь відібрані проби крові від
404 мігруючих птахів і зібрано 119 яєць крижнів, огарів, гуски сірої.
Проведені вірусологічні дослідження 5 зразків патологічного матеріалу та
13 клоакальних змивів від мігруючих птахів.

В 5 птахівничих господарствах Харківської, Черкаської, Запорізької
областей проведено дослідження птахів таких видів: горобець хатній
(Passer domesticus), синиця велика (Parus major), грак (Corvidae
frugilegus), галка (Coloeus monedula), голуб (Columba livia), яструб
великий (Acсipiter gentilis), горлиця садова (Streptopelia decaocto),
мартин сизий (Larus canus), ластівка сільська (Hirundo rustica). Для
імунологічних досліджень було відібрано 71 проба крові горобців, граків,
галок, голубів, яструба, мартинів і 120 яєць горобців хатніх та ластівок
сільських. Проведені вірусологічні дослідження та дослідження в ПЛР 52
зразків патологічного матеріалу від синантропних птахів.

У біотопах м. Харкова, Харківської та Сумської областей зібрано 42 яйця
11 видів птахів: сорока (Pica pica), мухоловка білошия (Muscicapa
albicollis), дрізд співочій (Turdus philomelos), дрізд чорний (T.
merula), чикотень (Turdus pilaris), костогриз (Coccothraustes
coccothraustes), вільшанка (Erithacus rubecula), зеленяк (Chloris
chloris), сорокопуд терновий (Lanius collurio), зяблик (Fringilla
coelebs), горихвістка чорна (Phoenicurus ochruros).

У лабораторних дослідженнях використовували сироватки крові та екстракти
жовтків яєць диких птахів, культуру клітин фібробластів ембріонів гусей
(ФЕГ), курячі (КЕ) і качині (КачЕ) ембріони, вакцинний штам „Ла-Сота”
вірусу ньюкаслської хвороби, штам „L497” вірусу синдрому зниження
несучості-76, вакцинний штам „К-ІП” вірусу гепатиту каченят.

Відбір крові від диких птахів проводили з підкрильцевої або з яремної
вени (І.А. Болотніков, Ю.В. Соловьйов, 1980), а також безпосередньо з
серця у поранених птахів. Отримання сироватки та подальшу підготовку
здійснювали за загальноприйнятими методиками (Р.М. Коровін і співав.,
1989; Н.В. Коротченко і співав., 1998).

Екстракти жовтків яєць диких птахів готували за двома методиками. Перша
включала ретельне змішування жовтка в співвідношенні 1:2 з фізіологічним
розчином (рН 7,2–7,4), центрифугування при 2500–3000 об/хв протягом 15
хвилин. Супернатант, що утворювався над осадом після центрифугування,
відбирали й використовували в дослідженнях. Друга методика: ретельне
змішування жовтка з фізіологічним розчином (рН 7,2–7,4) в співвідношенні
1:1, додавання до цієї суміші рівного об’єму хлороформу, шутелювання
протягом 5–10 хвилин і центрифугування при 3000 об/хв 15 хвилин.
Супернатант використовували в подальших дослідженнях.

Антитіла (АТ) у сироватках крові та екстрактах жовтків яєць диких птахів
до вірусу ньюкаслської хвороби (НХ), грипу, синдрому зниження
несучості-76 (СЗН-76) визначали в реакції затримки гемаглютинації
(РЗГА), до вірусів інфекційного бронхіту курей (ІБК), інфекційного
ларинготрахеїту (ІЛТ), хвороби Гамборо (ХГ), вірусного ентериту гусей
(ВЕГ) – у реакції непрямої гемаглютинації (РНГА) за загальноприйнятим
методом (Р.М. Коровін  і співав., 1989; Н.В. Коротченко і співав.,
1998). Визначення антитіл до вірусного гепатиту каченят (ВГК) проводили
в реакції нейтралізації (РН) використовуючи для цього пул 5–10 проб
сироваток або екстрактів (І.І. Панікар, 1987).

Вірусологічні дослідження проводили з використанням ФЕГ, КЕ, КачЕ за
загальноприйнятими методиками (Р.М. Коровін  і співав., 1989; Н.В.
Коротченко і співав., 1998; В.Н. Сюрін, 1991). Ідентифікацію
ізольованого вірусного агенту проводили в РЗГА зі специфічною сироваткою
крові проти вірусу НХ загальноприйнятим методом (В.Н. Сюрін  і співав.,
1991), а також в ІФА з використанням діагностикуму “Набор препаратов на
основе моноклональных антител для дифференциальной диагностики гриппа
птиц и болезни Ньюкасла твердофазным иммуноферментным методом”
виробництва ВНДІ ВВМ (м. Покров, Росія) згідно з настановою щодо
використання біопрепарату.

Визначення патогенності ізоляту НХ проводили за методикою визначення
середнього часу загибелі 10 денних КЕ, викликаної мінімальною летальною
дозою вірусу (В.Н. Сюрін  і співав., 1991).

Дослідження зразків патологічного матеріалу від диких птахів у
полімеразно-ланцюговій реакції (ПЛР) проводили згідно з методичними
рекомендаціями (А.А. Гусєв, А.Н. Панін, 1998).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотична ситуація щодо вірусних хвороб серед мігруючих водоплавних
птахів у Біосферному заповіднику “Асканія-Нова”

Імунологічний моніторинг. Перший етап досліджень – проведення
імунологічних досліджень сироваток крові та жовтків яєць птахів, які
гніздилися й мігрували через територію заповідника “Асканія-Нова”.
Результати досліджень птахів щодо НХ, СЗН-76 та ВЕГ наведені в таблицях
1 та 2.

Таблиця 1

Серологічні дослідження водоплавних птахів, які мігрували через
територію заповідника „Асканія-Нова” у 2001–2004 роках

Рік Вид птахів Кількість птахів, гол. Середній титр антитіл, log2

НХ СЗН-76 ВЕГ

2001 крижень 57 2,94±0,26 2,29±0,28 1,00±0,14

огар 3 4,66±1,45 3,30±0,34 3,33±0,87

2003 крижень 113 2,40±0,17 2,90±0,21 0,38±0,08

огар 10 1,90±0,38 3,50±0,61 АТ відсутні

гуска білолоба 19 2,73±0,53 1,78±0,05 2,05±0,52

гуска сіра 8 1,62±0,49 4,62±0,86 1,87±0,51

2004 крижень 145 5,24±1,17 3,22±0,24 1,54±0,11

огар 37 5,18±0,19 3,56±0,38 1,81±0,26

гуска білолоба 10 5,80±0,64 3,60±0,70 5,70±0,91

Таблиця 2

Імунологічні дослідження водоплавних птахів, які гніздилися на
території заповідника „Асканія-Нова” у 2002–2004 роках

Рік Вид птахів Кількість птахів, гол. Середній титр антитіл, log2

НХ СЗН-76 ВЕГ

2002 крижень 43 2,93±0,26 3,47±0,34 0,37±0,12

огар 10 2,40±0,45 1,90±0,72 0,30±0,21

2003 крижень 20 1,95±0,43 5,10±0,50 АТ відсутні

огар 10 2,40±0,16 4,30±0,30 2,50±0,37

2004 крижень 18 0,66±0,20 1,22±0,30 0,44±0,12

огар 10 1,70±0,47 2,60±0,78 0,10±0,12

гуска сіра 8 1,62±0,18 2,75±0,25 0,12±0,13

Ньюкаслська хвороба. Аналіз показав, що до вірусу НХ антитіла виявили у
птахів усіх 4 досліджених нами видів. Так, у крижнів при серологічних
дослідженнях у 2001 та 2003 роках діагностичні титри АТ (1:8 і вище)
виявляли у 47,80–61,41 % птахів, причому титри АТ не перевищували 1:128,
а у 2004 році діагностичні та вищі титри АТ виявили в 91,73 % крижнів,
максимальний титр був 1:512, відповідно високими були й середні титри.
Від 40 до 100 % огарів, досліджених у 2001–2004 роках, мали діагностичні
титри АТ, максимальний титр АТ становив 1:128. Тільки 37,5 % сірих гусей
мали АТ у титрі 1:8. СТ становив 1,62±0,49 log2. У 2003 році
діагностичні титри АТ встановили у 47,37 % білолобих гусей, коливання
титрів 1:8–1:128. СТ становив 2,73±0,53 log2. У наступному році всі
досліджені нами білолобі гуси мали АТ до збудника НХ (коливання титрів
1:8 – 1:512). Відповідно високим був і середній титр – 5,8±0,64 log2.

Так, у 2002–2003 роках діагностичні титри АТ реєстрували в 35–69,78 %
крижнів, які гніздилися в заповіднику, середні титри АТ були 1,95±0,43 –
2,93±0,26 log2, а у 2004 році АТ у крижнів у діагностичних титрах були
відсутні. У 2002–2003 роках у 30–50 % жовтків яєць огарів реєстрували
діагностичні титри антигемаглютинінів до вірусу НХ. Коливання титрів
становило 1:2–1:16. Дослідження жовтків яєць сірої гуски були проведені
у 2004 році. Встановлено, що всі 8 проб містили АТ у титрах 1:2–1:4.
Середній титр був 1,62±0,18 log2.

При аналізі результатів імунологічного моніторингу не було встановлено
чіткого зв’язку між епізоотичною ситуацією під час зимової та весняної
міграцій. Так, у 2001–2002 роках у крижнів, які прилітали до заповідника
взимку, та птахів, котрі тут гніздилися, рівень АТ практично не
відрізнявся. Взимку 2001 року середній титр АТ до вірусу НХ у крижнів
становив 2,94±0,269 log2, а влітку 2002 року – 2,93±0,26 log2. У 2003
році збереглася практично така ж тенденція, але середні титри незначно
відрізнялися. Взимку 2003 року СТ склав 2,4±0,165 log2, а влітку цього ж
року – 1,95±0,43 log2. Зовсім інша картина спостерігалася у 2004 році.
Взимку серед крижнів, які прилітали до заповідника, зареєстрували велику
кількість птахів із титрами вище 1:8. Звертав на себе увагу той факт, що
в цьому році у крижнів було зареєстровано високий рівень
антигемаглютинінів 1:128–1:256–1:512. Середній титр АТ становив
відповідно 5,24±0,170 log2. Влітку в крижнів, які гніздилися в
заповіднику, титри АТ не перевищували 1:4. Відповідним був й середній
титр 0,66±0,20 log2. Отже, при проведенні імунологічного моніторингу
мігруючих водоплавних птахів у заповіднику “Асканія-Нова” встановлено
наявність АТ до вірусу НХ у крижнів звичайних, огарів, білолобих та
сірих гусей. Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок, що
титри АТ і кількість птахів, які мають їх у діагностичних титрах, не
стабільні. Вони змінюються з року в рік, під час кожного міграційного
сезону.

Синдром зниження несучості–76. За результатами імунологічних досліджень
у водоплавних птахів всіх досліджених нами видів виявлені АТ до збудника
цього захворювання. В сироватці крові крижнів, досліджених у 2001–2004
роках, у 47,37–58,63 % птахів відмічені титри АТ 1:8 і вище,
максимальний титр був на рівні 1:128, середній титр АТ був від
2,29±0,278 до 3,22±0,24 log2. При дослідженні огарів серопозитивними
були від 70 до 100% птахів. У сироватці крові реєстрували коливання
титрів АТ від 1:2 до 1:256. У 25–50% сірих та білолобих гусей виявлені
антигемаглютиніни проти збудника СЗН-76 у титрах, вищих за діагностичні.
Максимальний титр становив 1:128.

При дослідженні водоплавних птахів під час гніздування спостерігали
зовсім іншу картину. У крижнів, які гніздилися в заповіднику у 2002–2003
роках, встановили високий рівень АТ в жовтках яєць, у 62,8–90 % рівень
антигемаглютинінів був діагностичним і вищим за нього. Максимальні титри
були 1:256–1:512. Порівняно з цим у 2004 році 22,22 % досліджених
жовтків мали АТ у титрі 1:8. При дослідженні жовтків яєць огарів, які
гніздилися у 2002 та 2004 роках, у 30–50 % містилися АТ у діагностичних
титрах. Максимальні титри становили 1:16–1:32. У 2003 році в усіх
жовтках яєць огарів встановили АТ у титрах від 1:8 до 1:32. Яйця сірих
гусей були зібрані тільки у 2004 році. З восьми жовтків у 62,5 %
виявилися позитивні титри АТ до вірусу СЗН-76.

При аналізі результатів імунологічного моніторингу щодо СЗН-76 серед
диких водоплавних птахів заповідника “Асканія-Нова” увагу привернув той
факт, що в птахів, які гніздилися навесні, рівень АТ до збудника цієї
хвороби був вищий. Так, у 2001 та 2003 роках рівень АТ у крижнів під час
зимової міграції становив 2,29–2,9 log2, що нижче, ніж у птахів, які
гніздилися навесні, в 1,5–2,2 раза. Особливо чітко різницю видно у 2003
році, коли зимою рівень АТ становив 2,9±0,21 log2, а в період
гніздування – 5,1±0,50 log2. У 2004 році спостерігали протилежну
картину: у крижнів взимку рівень антитіл був у 2,6 раза вищий, ніж у
період гніздування. При дослідженні огарів спостерігалася інша ситуація.
Рівень антитіл в огарів взимку 2002 року та взимку 2004 був вищий в
1,3–1,7 раза порівняно з сезоном гніздування. А у 2003 році – навпаки,
взимку рівень антитіл був нижчий в 1,2 раза, ніж навесні. Таким чином,
дослідження водоплавних птахів у заповіднику “Асканія-Нова” показали
високий рівень АТ до вірусу СЗН у представників родини качиних – крижня
звичайного та огара.

Вірусний ентерит гусей. У сироватці крові крижнів протягом трьох років
виявляли низький рівень АТ. У 2001 році тільки 11,36 % крижнів мали
титри АТ 1:8 та 1:16. У наступному році рівень АТ до ВЕГ був ще нижчим.
Тільки 7,07 % крижнів мали діагностичні титри АТ, максимальний титр –
1:8. У 2004 році рівень АТ у крижнів до збудника ВЕГ був найвищий за всі
три роки досліджень. Діагностичні титри АТ зареєстровані в 23,43 %
крижнів. АТ були виявлені в титрах 1:64–1:128. У огарів, досліджених у
2001 році, титри аглютинінів становили 1:4–1:32. Середній титр
відповідно 3,33±0,87 log2. У 2003 році в жодного з огарів не виявлено АТ
до ВЕГ. У 2004 році діагностичні титри були в 37,82 % птахів. У сірих
гусей у 2003 році титри антитіл коливалися від 1:2 до 1:16. СТ АТ по
групі становив 1,87±0,51 log2. Від 36,82 до 80 % білолобих гусей мали
діагностичні та вищі титри антитіл у 2003–2004 роках. У 2004 році в
більшості досліджених птахів титри антитіл коливалися від 1:64 до 1:256.
Відповідним був і середній титр 5,70±0,91 log2.

Таким чином, на підставі результатів імунологічного дослідження можемо
констатувати інфікованість мігруючих водоплавних птахів у заповіднику
“Асканія-Нова” вірусом ентериту гусей.

Вірусний гепатит каченят. У роботі використовували пули сироваток або
жовтків по 10 проб у кожному, тому отримані результати характеризують
груповий імунітет. У 2001–2002 роках титри віруснейтралізуючих АТ у
крижнів та огарів коливалися в межах 1:2–1:4. У 2003 році в крижнів
встановили дещо більші коливання, максимальний титр становив 1:16. Отже,
дані імунологічного моніторингу свідчать про те, що дикі качки, які
мігрували або гніздилися в заповіднику “Асканія-Нова”, мали низький
рівень віруснейтралізуючих антитіл проти збудника ВГК як у сироватці
крові, так і в жовтках яєць.

Грип. В 2001 році в сироватках крові досліджених огарів не було
встановлено АТ до жодного з 13 антигенів, у 17,7 % проб сироваток крові
крижнів знайдені АТ у титрах 1:10–1:20 до антигенів Н1, Н2, Н8. У 2,2 %
проб титр до Н1 становив 1:40 та в 4,5 % до Н9 – 1:160.

У 2003 році в 100 % сироваток крові огарів встановлені АТ до підтипів
вірусу грипу Н1, Н5, Н9 у титрах 1:40–1:160. В 9 % проб сироваток крові
білолобих гусей виявлені АТ до Н1 у титрі 1:20 та до Н9 у титрі 1:160. У
14,8 % крижнів виявили АТ до Н9 у високому титрі – 1:160. У 80 %
крижнів та 100 % сірих гусей АТ до вірусів грипу (Н1–Н13) не було.

У 2004 році нами було встановлено ширший спектр антигенів вірусу грипу,
до яких виявлені АТ, у мігруючих водоплавних птахів порівнянні з
попередніми роками. Так, у сироватці крові огарів встановлено
діагностичні титри АТ до Н2, Н6, Н8, Н9, Н10, Н12. Зокрема, титр 1:40
мали 16,6 % огарів до Н2 та 8,3% до Н6 і Н12; титр 1:80 – 8,3 % огарів
до Н10 і Н12. Також виявлено високі титри АТ (1:160–1:320) до Н8 у
16, 6% проб, до Н9 – 16,6 % та Н10 – 8,3 %. У сироватках крові огарів не
було АТ до Н1, Н3, Н4, Н5, Н7, Н11, Н13. У 20 % білолобих гусей були АТ
до Н2 (1:80), Н6 (1:40), Н8 (1:80), Н9 (1:320). До інших підтипів вірусу
грипу антитіл встановлено не було. У крижнів від 1,5 до 3,0 % проб
сироватки крові містили АТ у титрах 1:40 до Н2, Н3, Н6, Н8, Н10. Високі
титри антитіл були встановлені до Н8, Н9, Н10. Антитіла до Н8 у титрах
1:80–1:160 містилися в 7,6 % проб, АТ до Н9 у титрах 1:160–1:320 у 13,8
%, АТ у титрі 1:160 до Н10 у 1,5 % проб сироваток крові.

Огарі, які гніздилися у 2002 році, не мали АТ до вірусів грипу, а в
крижнів було встановлено низький їх рівень. У 3,2 % проб жовтків було
виявлено титр АТ 1:40 до підтипів Н1, Н8, Н9 та Н10, до інших підтипів
вірусу грипу АТ не було. Інша картина спостерігалася при дослідженні
крижнів та огарів, які гніздилися в заповіднику у 2003 році. Позитивні
титри АТ (1:40–1:80) встановлено в жовтках яєць огарів до підтипів Н1,
Н2, Н6, Н7. Спектр антитіл, виявлених в жовтках яєць крижнів, був
набагато різноманітнішим та представлений АТ до підтипів Н1, Н2, Н3, Н5,
Н6, Н8, Н9, Н12 вірусів грипу. Високі титри АТ встановлено до Н2
(1:80–1:160) у 50 %; до Н6 (1:80–1:640) у 33,3 %, до Н9 (1:80–1:160) у
16,6 % жовтків.

У 2004 році на відміну від попередніх років виявлено низький рівень АТ
до вірусу грипу в мігруючих птахів, які гніздилися на території
заповідника. Було встановлено наявність позитивних титрів АТ тільки до
підтипів вірусу грипу Н8, Н9 у титрі 1:40 в жовтках яєць крижнів та
сірих гусей.

Отже, за результатами імунологічного моніторингу у водоплавних птахів
усіх досліджених видів зареєстровані АТ до різних підтипів вірусу грипу.
До більшості з них встановлений низький рівень АТ. Найчастіше виявляли
високі титри АТ до підтипів Н2, Н6, Н9, Н10, що свідчило про активнішу
циркуляцію збудників у птахів.

?e„ † ¬ o eTHTHOTHTHTHTHTHAEAEAEAETHTHTHTHTHTHTHTHTHTH `„Aa$ , †?e„ „ † ¬ o Z Z Z Z & f‘z‘h’oooessssssssssssssssssssssoeeOoCe a$ –.–B–D–oooo51/2kd¤ a$ N N N N ?????th???? =й агент не вдалося. Від крижня без кільця та крижня № 310429 на КачЕ на першому та другому „сліпих” пасажах була відмічена дія інфекційного агента (загибель ембріонів, наявність у них патологічних змін та позитивна РГА в титрі 1:8–1:16), але при проведенні подальшої роботи ці агенти не виявили. Негативні результати отримано також при пасажуванні цих матеріалів на КЕ. При дослідженні матеріалу (головний мозок, внутрішні органи) від крижня № 434778, у першому та другому „сліпих” пасажах на КачЕ та КЕ була зареєстрована загибель ембріонів. При розтині загиблих ембріонів та тих, що залишилися живими, спостерігали крапчасті крововиливи на тілі та внутрішніх органах, набряк і гіперемію ХАО, затримку розвитку ембріона, а також позитивну РГА. Причому гемаглютинаційний титр екстра–ембріональної рідини становив від 1:64 до 1:2048. Це свідчило, при виключенні контамінації бактеріальною та грибковою мікрофлорою, про виділення вірусного гемаглютинуючого агента, який у ІФА та РЗГА було ідентифіковано як вірус ньюкаслської хвороби. Для визначення патогенності проведено інфікування 10 добових КЕ мінімальною летальною дозою вірусу. Протягом усього часу спостережень (168 годин) загибелі ембріонів встановлено не було, що дало підставу віднести його до групи лентогенних вірусів. Вірусологічні дослідження патологічного матеріалу від загиблого чорного лебедя здійснювалися шляхом сліпих пасажів на культурі ФЕГ та КачЕ. При пасажуванні матеріалу на культурі ФЕГ протягом трьох “сліпих” пасажів ЦПД встановлено не було, в той же час на КачЕ в процесі двох послідовних “сліпих” пасажів нами було зареєстровано загибель ембріонів, при розтині – крововиливи на серці, а також позитивна РГА (титр 1:8–1:16), але при подальшому пасажуванні присутність інфекційного агенту не виявили. В той же час при дослідженні зразка цього патологічного матеріалу в зворотньо-транскриптазній ПЛР визначення та порівняльний аналіз первинної структури ампліфікованих фрагментів кДНК показали, що зразок містить геном польового ізоляту вірусу НХ, який має 96 % гомології з штамом Ulster, який, за літературними даними, належить до високопатогенних вірусів і уперше його ізолювали від голубів. При проведенні вірусологічних досліджень 13 клоакальних змивів від крижнів та білолобих гусей протягом трьох послідовних “сліпих” пасажів на КЕ ізолювати будь-якого збудника не вдалося. Епізоотична ситуація щодо вірусних хвороб серед синантропних птахів, які мешкають у птахівничих господарствах Імунологічні дослідження. У Харківській області серологічними дослідженнями синантропних птахів у 2001 році в господарстві № 1 встановлено наявність АТ у горобців хатніх, грака та голуба до збудника НХ у титрах 1:8–1:64 і збудника ІЛТ у горобців та грака в титрах 1:2–1:16. Антитіл до збудників СЗН-76, ХГ, ІБК не встановлено. У 2002-2004 роках були проведені імунологічні дослідження жовтків яєць. При цьому в жовтках яєць горобців у 2002 році встановлено діагностичні титри АТ (1:8–1:16) проти вірусу НХ тільки в 13,3 % птахів. Антитіла до збудників ХГ та ІБК в титрах 1:2–1:4 були зареєстровані в невеликої кількості горобців (у 2–3 пробах з 30). У сільських ластівок встановили АТ до НХ та ХГ в титрах 1:2–1:4. У 2003 році проведені дослідження під час першого та другого гніздувань горобців. Під час першого гніздування в жовтках яєць не встановлено АТ до жодного з антигенів. Інші результати отримали під час другого гніздування. Проте не виявили в жовтках АТ до збудників НХ та СЗН-76. До вірусів ХГ та ІЛТ зареєстровані діагностичні титри АТ (1:8) у 20 % проб. У 40 % жовтків виявлені діагностичні титри АТ (1:32, 1:128) проти ІБК. Таким чином, встановлено збільшення інфікованості горобців між першим і другим гніздуваннями. У ластівок виявлені АТ тільки до вірусу НХ у титрах 1:4–1:32. У 2004 році в 57,1 % жовтків яєць горобців відмічали АТ у діагностичних титрах (1:8, 1:16) до збудника НХ, а в 71,4 % жовтків – високий рівень АТ проти збудника ІБК (1:128, 1:256). У 2002 році в жовтках яєць горобців виявили АТ в позитивних титрах до вірусу грипу підтипу Н1 (1:40–1:80) та Н8 (1:80–1:320). В інші роки ні в горобців, ні в ластівок АТ до жодного з підтипів вірусу грипу не було. У господарстві № 2 (Харківська обл.) у 2002 році були проведені серологічні дослідження горобців та галок. Не встановлено АТ у горобців до вірусу НХ, а в однієї з двох галок виявили дуже високий рівень АТ – 1:1024. Щодо ХГ, то АТ проти її збудника встановлено як у горобців, так і у галок, але в невисоких титрах 1:2–1:8. До вірусу ІБК та ІЛТ у сироватці крові горобців та галок реєстрували АТ у титрах 1:2–1:16 у горобців та 1:4–1:64 у галок. У сироватках крові горобців та галок не виявлено АТ до вірусу грипу та вірусу СЗН-76. У господарстві № 3 (Харківська обл.) у 2002 році в сироватці крові голубів не виявлено антигемаглютинінів проти вірусу НХ та СЗН-76, а також аглютинінів проти збудника ВЕГ. Щодо збудників ІЛТ, ІБК, ХГ, то встановлено невеликі титри АТ до них у сироватці крові голубів: у титрі 1:2–1:16 (ХГ), 1:2–1:8 (ІЛТ, ІБК). В жовтках яєць горобців у 2003 році рівень АТ до вірусу НХ був дуже низький, тільки дві проби з 10 мали АТ у титрі 1:2–1:4. У 2004 році рівень АТ в жовтках горобців був вищий у 44,4 % проб виявлено діагностичні титри 1:8, 1:16. Щодо СЗН-76, то у 2003 році в 40 % птахів титри антигемаглютинінів становили 1:32, 1:64, 1:128, а у 2004 році АТ у жовтках не було. Високий рівень АТ у горобців було встановлено у 2003 році проти вірусу ІБК – 40 % жовтків містили їх у діагностичних титрах (1:32–1:256). У 2004 році рівень АТ у горобців проти ІБК був значно менший і коливався в титрах 1:2–1:4. До вірусу ІЛТ АТ були зареєстровані тільки в жовтках яєць горобців у 2004 році, причому у двох пробах у титрі 1:64. Не встановлено АТ проти вірусу ХГ та ВЕГ ні у 2003 році, ні у 2004. В жовтках яєць ластівок у 2003 році виявлені АТ до всіх антигенів, які використовувалися: до вірусу НХ 40 % жовтків мали АТ у діагностичних титрах (1:8–1:64), 10 % мали АТ проти вірусу СЗН-76 у титрі 1:64 та до збудника ІБК в титрі 1:8; 25 % жовтків – проти вірусу ХГ та 15 % - проти вірусу ІЛТ. В жовтках яєць ластівок АТ проти збудника ВЕГ виявили в невеликих титрах: 1:2, 1:4, 1:8. До вірусу грипу в синантропних птахів цього господарства АТ не виявлено. У Запорізькій області в господарстві № 4 у сироватці крові голубів виявлені АТ тільки до вірусу НХ у титрах 1:8–1:16 та вірусу ХГ у титрі 1:2, у сироватці крові ворон – АТ до збудника НХ (1:8–1:16), ХГ – 1:2–1:8 і дуже малі титри АТ до ІЛТ (1:2). Слід відзначити наявність у ворон високих титрів АТ (1:16–1:32) до збудника ІБК. У сизих мартинів було зареєстровано невисокий рівень АТ (1:2 – 1:8) до вірусу НХ, ХГ та ІЛТ. Антитіл проти збудників ВЕГ, СЗН-76 у синантропних птахів цього господарства зареєстровано не було. Що стосується грипу, то в сироватці крові однієї ворони виявлені АТ у титрі 1:80 до вірусу грипу Н1, у всіх інших птахів АТ до вірусу грипу не виявлено. У Черкаській області в господарстві № 5 у сироватці крові горобців встановили наявність АТ тільки до вірусу ІЛТ у титрах 1:2–1:64 (середній титр 1,2±0,43 log2), до всіх інших антигенів АТ знайдено не було. В сироватці крові яструба встановили АТ до вірусу СЗН-76 (1:32), ХГ (1:16), ІЛТ (1:16), а також АТ до збудника ВЕГ у високому титрі 1:4096. Антитіл до вірусу грипу в синантропних птахів цього господарства не було. Вірусологічні дослідження синантропних птахів. Для ізоляції збудників хвороб від синантропних птахів провели 3–5 послідовних „сліпих” пасажів на КЕ і культурі клітин фібробластів ембріонів гусей (ФЕГ) та молекулярно-біологічні дослідження в ПЛР зразків патологічного матеріалу від горобців, грака, синиці, горлиці, галки, сизого мартина, голуба, ворони та яструба великого. За результатами цієї роботи нами не ізольовано будь-яких збудників та не виявлено їх геномів у патологічному матеріалі, не дивлячись на наявність у синантропних птахів АТ до цілої низки збудників вірусних захворювань. Аналізуючи результати серологічних та вірусологічних досліджень, можна констатувати, що в популяціях синантропних птахів, які мешкають у досліджених нами господарствах, циркулюють збудники НХ, СЗН-76, ХГ, ІЛТ та ВЕГ, але підтвердити це їх ізоляцією не вдалося. Імунологічні дослідження птахів, які є звичайними мешканцями біотопів Східної України і не пов’язані з сільськогосподарською птицею Результати досліджень, що наведені в попередніх розділах роботи, характеризують популяції синантропних птахів, які мешкають поблизу птахівничих господарств або на їх території. Для порівняння було проведено імунологічний моніторинг птахів 11 видів, не пов’язаних з сільським господарством, контакти яких із сільськогосподарськими птахами мінімальні або відсутні. В жовтках яєць чикотнів титри АТ до вірусу НХ коливалися від 1:4 до 1:128, сорок – 1:16–1:64, зябликів та зеленяків – 1:8–1:256, а до вірусу СЗН-76 дроздів співочих – 1:64–1:128, чорних дроздів – 1:64–1:256, сорок – 1:32–1:128, мухоловок, зябликів, костогризів, зеленяків – 1:16–1:64. Антитіла до ІБК виявили в чикотнів, чорних та співочих дроздів у титрах 1:2–1:4, у діагностичних титрах у мухоловки, костогризів, сорокопудів та горихвістки, вони були відсутні в сорок, зябликів, вільшанки, зеленяків. До вірусу ІЛТ АТ у низьких титрах були тільки у співочих та чорних дроздів, сорокопудів, були відсутні в чикотнів, сорок, зябликів, костогризів, вільшанки, зеленяків, горихвістки. До вірусу ХГ низький рівень АТ було встановлено в чикотнів, співочих і чорних дроздів, сорок, костогризів і сорокопудів; у інших птахів вони були відсутні. Антитіл до вірусу грипу у птахів досліджених видів не виявлено. Розробка методики приготування та використання екстрактів жовтків яєць диких птахів Проведення серологічних досліджень диких птахів пов’язано з низкою труднощів – необхідністю проводити відстріл або відлов птахів, для чого треба мати спеціальні технічні засоби, і неможливістю отримувати в достатній кількості сироватку крові без завдання шкоди організму птахів невеликих розмірів. Тому нами було розроблено методику виготовлення екстрактів жовтків яєць диких птахів для імунологічних реакцій. Загальновідомо, що пасивний, або материнський, імунітет у птахів забезпечується за рахунок антитіл сироватки крові, які потрапляють в жовток фолікулів, що формуються. В жовтку не відбувається кумуляції антитіл, їх кількість не перевищує титру антитіл у сироватці крові та, як правило, титр антитіл у жовтку завжди трохи менший порівняно з сироваткою. Але все ж за їх кількістю в жовтку можна судити про імунний статус дорослих птахів, які знесли ці яйця (І.А. Болотніков , 1982; Н.В. Фоміна, 1995). Власними дослідженнями доведена можливість використання замість сироваток крові в імунологічних реакціях екстрактів жовтків яєць. Було відпрацьовано дві методики виготовлення екстрактів. Результати цієї роботи показали: екстракти, виготовлені за першою методикою, були непрозорі, мали забарвлення від слабо-жовтого до жовтогарячого, що інколи заважало проведенню обліку реакції або спостерігалася неспецифічна реакція. Такі препарати екстрактів зберігаються при температурі 2–40С протягом 3–4 діб без заморожування. Екстракти, виготовлені за другою методикою, не мали жовтого забарвлення і не давали неспецифічних реакцій. Зберігати такі екстракти можна було як при температурі 2–40С протягом 3–4 діб, так і в замороженому стані. Після відтавання вони були прозорі й цілком придатні для досліджень. Успішне випробування методики виготовлення екстрактів жовтків яєць диких птахів при постановці імунологічних реакцій та аналіз отриманих даних дали підставу стверджувати, що такі екстракти можна використовувати для імунологічного моніторингу. Результати власних досліджень, а також літературні дані свідчать, що дикі птахи є резервуаром збудників особливо небезпечних інфекцій (грип, ньюкаслська хвороба та ін.) та можуть представляти загрозу для промислового, а особливо фермерського та присадибного птахівництва. Збудники можуть вільно циркулювати в популяціях диких птахів різних груп. Мігруючі птахи, в першу чергу водоплавні, – один із важливих векторів, які “постачають” збудників інфекційних хвороб у популяції сільськогосподарської птиці. Другим вектором можуть бути синантропні птахи у зв’язку з особливостями їх екології (близьке мешкання поряд з людиною, свійською птицею та ін.). Роль синантропних птахів полягає в тому, що вони є складовою часткою в ланцюгу дикі птахи ? синантропні птахи ? сільськогосподарська птиця або в ланцюгу мігруючі птахи ? синантропні птахи ? сільськогосподарська птиця. Разом із тим не виключена можливість інфікування диких птахів від сільськогосподарської птиці. В такому випадку дикі птахи, особливо синантропні, включаються до епізоотичного ланцюга сільськогосподарська птиця ? дикі птахи ? сільськогосподарська птиця. На підставі зазначеного вважаємо, що головними об’єктами епізоотологічного моніторингу повинні бути мігруючі та синантропні птахи. Епізоотологічний моніторинг мігруючих птахів необхідно проводити не менш ніж двічі на рік. Найбільш придатні для відбору діагностичного матеріалу є місця їх масового скупчення, так звані „ключові точки” міграційних коридорів. На території України це, перш за все, узбережжя Чорного та Азовського морів, а також заповідники: Асканія-Нова”, Чорноморський, Дунайський. Для роботи необхідно обирати масові фонові види птахів, які в повній мірі можуть характеризувати епізоотичну ситуацію в популяціях диких птахів. Матеріал треба відбирати від відстріляних, або відловлених птахів. У період гніздування можна досліджувати жовтки яєць. Проведення досліджень синантропних птахів може бути викликане необхідністю з’ясування епізоотичної ситуації серед них в окремому регіоні або в господарстві. За необхідності їх слід проводити під час перельоту мігруючих птахів. Для досліджень треба обирати фонові та найчисельніші в цьому регіоні види. При дослідженні у господарствах використовують тих птахів, які мешкають безпосередньо на території цього господарства. Матеріал можна отримувати шляхом відлову або відстрілу птахів, а навесні – досліджувати яйця птахів. ВИСНОВКИ За результатами імунологічних та вірусологічних досліджень встановлено інфікованість диких мігруючих водоплавних птахів 4 видів збудниками ньюкаслської хвороби, грипу, синдрому зниження несучості-76, вірусного гепатиту каченят, вірусного ентериту гусей; синантропних птахів 9 видів збудниками ньюкаслської хвороби, грипу, синдрому зниження несучості-76, інфекційного бронхіту, інфекційного ларинготрахеїту, хвороби Гамборо, вірусного ентериту гусей, а також птахів 11 фонових видів Сходу та Півдня України, не пов’язаних з сільськогосподарською птицею, збудниками ньюкаслської хвороби, грипу, синдрому зниження несучості-76, інфекційного бронхіту курей, інфекційного ларинготрахеїту, хвороби Гамборо. Циркуляцію вірусу ньюкаслської хвороби підтверджено ізоляцією збудника від водоплавних птахів. Встановлено, що від 35 до 100 % мігруючих водоплавних птахів (крижень, огар, білолоба та сіра гуски) та від 13,3 до 86,67 % синантропних птахів (горобець, грак, голуб, ластівка, галка, мартин) мають у сироватках крові та жовтках яєць антитіла до вірусу ньюкаслської хвороби в діагностичних титрах. Максимальні титри антитіл до збудника цієї хвороби у водоплавних птахів становили 7–9 log2, у синантропних – 6 log2. У жовтках яєць чикотнів, співочих та чорних дроздів, сорок, мухоловок, зябликів, костогризів, зеленяків, сорокопудів рівень цих антитіл коливався від 2 до 8 log2. У сироватці крові та жовтку яєць 2,2–14,8 % крижнів у різні сезони виявлені антитіла в титрах (1:40–1:640) до вірусів грипу підтипів Н1, Н2, Н3, Н5, Н6, Н8, Н9, Н10, Н12; у 8,3–100 % огарів – у титрах 1:40–1:160 до підтипів Н1, Н2, Н5, Н6, Н7, Н8, Н9, Н10, Н12; у 37,5 % сірих гусей – до Н8, Н9 у титрах 1:40; у 20 % білолобих гусей - до Н1, Н2, Н6, Н8, Н9 у титрах 1:40–1:320. Встановлено антитіла до вірусу грипу підтипу Н1 у титрі 1:80 у ворон та підтипів Н1, Н8 у титрах 1:40–1:320 у горобців. У різні сезони року в 47,37–100 % диких качок та в 36,84–87,5 % диких гусей виявлено антитіла в діагностичних титрах до збудника синдрому зниження несучості-76. У горобців, ластівок та яструба великого встановлено антитіла до цього збудника в титрах 5–7 log2, а в чикотнів, співочих та чорних дроздів, сорок, мухоловки, зябликів, костогризів, зеленяків у жовтку виявлені антитіла у титрах 4–7 log2. У крижнів та огарів у сироватках крові та жовтку яєць виявлено низький рівень віруснейтралізуючих антитіл до збудника вірусного гепатиту каченят. В різні сезони року титри антитіл коливалися від 3 до 4 log2. Встановлено наявність антитіл у титрах 3–4 log2 до вірусу хвороби Гамборо в голубів, галок, ворон, мартинів, ластівок, яструба великого, а також у співочих та чорних дроздів і костогризів. Виявлено антитіла до вірусу інфекційного бронхіту курей у титрі 3 log2 у сироватках крові голубів, ластівок, ворон, у титрах 5–8 log2 у сироватках крові горобців та галок, а також у жовтках мухоловки в титрі 6 log2, костогризів – у титрі 3–5 log2, сорокопуда та горихвістки – 4 log2. Антитіла до вірусу інфекційного ларинготрахеїту виявлено в синантропних птахів: у горобців (титри антитіл 3–6 log2), граків (3 log2), галок (6 log2), голубів (3 log2), яструба великого (4 log2), ластівки сільської (3 log2), а також у чорного дрозда та сорокопуда (3–4 log2). Діагностичні титри антитіл до вірусу ентериту гусей виявлені в 7–66,6 % крижнів та огарів, а також у 36,82–80,0 % диких гусей у різні сезони року. Причому в гусей були зареєстровані високі титри антитіл – 7–8 log2. Антитіла в титрах 2–3 log2 до парвовірусу гусей виявлено в ластівок сільських та в титрі 12 log2 у сироватці крові яструба великого. Розроблено дві методики підготовки жовтка яєць диких птахів для досліджень (на фізіологічному розчині та з використанням хлороформу), які дають можливість їх використання при проведенні імунологічних досліджень, значно спрощують проведення епізоотологічного моніторингу диких птахів у період гніздування. Ізольовано лентогенний вірус ньюкаслської хвороби з патологічного матеріалу мігруючого крижня. В патологічному матеріалі чорного лебедя виявлено антиген вірусу ньюкаслської хвороби, який за результатами визначення та порівняльного аналізу первинної структури гена має 96 % гомології зі штамом Ulster. Найкритичнішими з точки зору виникнення та поширення інфекційних захворювань серед диких птахів є гніздування та міграція, тому епізоотологічний моніторинг мігруючих, синантропних птахів доцільно проводити в ці періоди з використанням вірусологічних та імунологічних методів. ПРАКТИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ Розроблений спосіб одержання екстрактів жовтків яєць диких птахів і використання їх в імунологічних реакціях слід впровадити у широку практику роботи лабораторій ветеринарної медицини для визначення епізоотологічного статусу диких птахів. Методичні рекомендації “Епізоотологічний моніторинг та діагностика інфекційних хвороб диких птахів”, затверджені Вченою радою ІЕКВМ УААН та науково-технічною радою Державного департаменту ветеринарної медицини України, доцільно застосовувати у роботі лабораторій ветеринарної медицини, лікарів ветеринарної медицини зоопарків, заповідників та ін. Список основних праць, опублікованих за темою дисертації Музика Д.В., Стегній Б.Т., Безрукава І.Ю. Вивчення епізоотичного статусу диких водоплавних птахів // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2001. – Т. 2., Вип. 79. – С. 211–216. (Дисертант провів серологічні дослідження диких водоплавних птахів у заповіднику “Асканія -Нова”). Музика Д.В., Стегній Б.Т., Безрукава І.Ю. Епізоотологічний моніторинг диких водоплавних птахів в Біосферному заповіднику “Асканія-Нова” методом дослідження екстрактів жовтків яєць // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2002. –Вип. 80. – С. 439–442. (Дисертант відпрацював методику виготовлення екстрактів жовтків яєць диких птахів та провів імунологічні дослідження диких водоплавних птахів у заповіднику “Асканія -Нова”). Вивчення епізоотичного статусу щодо вірусного ентериту гусей методом серомоніторингу / Білецька Г.В., Безрукава І.Ю., Пересада Н.М., Музика Д.В., Стегній Б.Т. // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2003. –Вип. 81. – С. 45–51. (Дисертант особисто провів серологічні дослідження диких птахів щодо наявності антитіл до вірусу ентериту гусей). Музика Д.В., Стегній Б.Т., Безрукава І.Ю. Дикі та синантропні птахи як джерело збудників інфекційних хвороб сільськогосподарських птахів // Птахівництво: Міжвід. темат. наук. зб. – Борки, 2003.– Вип. 53. – С. 597–603. (Дисертант провів збір та аналіз літератури щодо ролі диких птахів у розповсюдженні збудників інфекційних хвороб). Музика Д.В., Стегній Б.Т., Безрукава І.Ю. Серологічні дослідження синантропних птахів в птахівничих господарствах // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2003. – Вип. 82. – С. 403–408. (Дисертант провів серологічні дослідження синантропних птахів 5 видів у 4 птахівничих господарствах). Музика Д.В., Стегній Б.Т., Безрукава І.Ю., Гавриленко В.С. Епізоотичний моніторинг щодо вірусного гепатиту каченят в Біосферному заповіднику “Асканія-Нова” // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2004. – Вип. 83. – С. 153–156. (Дисертантом проведено імунологічні та вірусологічні дослідження диких качок двох видів у заповіднику “Асканія-Нова” з метою визначення епізоотичної ситуації щодо вірусного гепатиту каченят). Музика Д.В., Стегній Б.Т., Чаплигіна А.Б. Імунологічні дослідження птахів роду Turdus в Харківській області // Біологія та валеологія: Зб. наук. праць – Х. 2004.–Вип. 6. – С. 41 – 44. (Дисертант провів дослідження екстрактів жовтків яєць трьох видів дроздів щодо наявності в них антитіл до збудників 5 інфекційних хвороб ). Музыка Д.В., Стегний Б.Т., Мезинов А.С. Иммунологический мониторинг мигрирующих водоплавающих птиц в заповеднике “Аскания-Нова” // Болезни диких животных: Тр. междунар. Науч.-практ. конф., 28–30 сент. 2004 г. / ГНУ ВНИИВВиМ РОССЕЛЬХОЗАКАДЕМИИ. – Покров, 2004. – С. 18–22. (Дисертант провів імунологічний моніторинг 4 видів мігруючих водоплавних птахів в заповіднику “Асканія–Нова” ). Серологический мониторинг диких водоплавающих птиц в отношении гриппа в Украине / Музыка Д.В., Стегний Б.Т., Вербицкий П.И., Ямникова С.С., Безрукавая И.Ю. // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2004. – Вип. 84. – С. 503–507. (Дисертантом проведено дослідженння сироваток крові та екстрактів жовтків мігруючих водоплавних птахів щодо наявності в них антитіл до вірусу грипу). Музика Д.В., Стегній Б.Т. Епізоотологічний моніторинг синантропних птахів України щодо основних вірусних інфекцій // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2005. – Т. 1., Вип. 85. – С. 798–804. (Дисертант провів імунологічний моніторинг та вірусологічні дослідження синантропних та фонових видів птахів Східної України). Деклараційний патент на винахід № 70248 А. Спосіб одержання екстракту жовтків яєць диких птахів для використання в імунологічних реакціях / Стегній Б.Т., Музика Д.В.; ІЕКВМ УААН. – № 20031213291; Заявл. 31.12.2003; Опубл. 15.09.2004. - Бюл. № 9. – 2 с. Деклараційний патент на корисну модель № 11097. Спосіб епізоотологічного моніторингу диких птахів щодо основних вірусних інфекцій / Музика Д.В., Стегній Б.Т.; ІЕКВМ УААН. – № u200504769; Заявл. 20.05.2005; Опубл. 15.12.2005; Бюл. № 12. – 2 с. Музика Д.В. Епізоотологічний моніторинг вірусних хвороб у диких птахів в Україні. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби. Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2006. Дисертація присвячена вивченню епізоотичної ситуації щодо вірусних хвороб у диких птахів України, удосконаленню методів діагностики інфекційних хвороб у них. У роботі висвітлено проблему необхідності постійного моніторингу епізоотичної ситуації серед диких птахів. Проведеними імунологічними та вірусологічними дослідженнями встановлено інфікованість диких мігруючих водоплавних птахів 4 видів, синантропних птахів 9 видів, а також птахів, 11 фонових видів Сходу та Півдня України, які не пов’язані з сільськогосподарською птицею, збудниками ньюкаслської хвороби, грипу, синдрому зниження несучості-76, вірусного гепатиту каченят, інфекційного бронхіту курей, інфекційного ларинготрахеїту, хвороби Гамборо, вірусного ентериту гусей. Наявність антитіл до вірусу ньюкаслської хвороби підтверджено ізоляцією збудників з патологічного матеріалу. Розроблено методику виготовлення та використання в імунологічних реакціях екстрактів жовтків яєць диких птахів, що дозволяє спростити проведення досліджень диких птахів. Запропоновано програму постійного епізоотологічного моніторингу диких птахів. Ключові слова: мігруючі та синантропні птахи, вірусні хвороби в диких птахів, епізоотологічний моніторинг, екстракти жовтків яєць диких птахів, інфікованість, ізоляція збудників. Музыка Д.В. Эпизоотологический мониторинг вирусных болезней у диких птиц в Украине. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.08 – эпизоотология и инфекционные болезни. Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН, Харьков, 2006. Диссертация посвящена изучению эпизоотологической ситуации по вирусным болезням у диких птиц Украины, усовершенствованию методов диагностики инфекционных болезней у них. В работе освещена проблема необходимости проведения постоянного мониторинга эпизоотической ситуации у диких птиц. Проведены комплексные исследования сывороток крови и экстрактов желтков яиц мигрирующих водоплавающих птиц 4 видов, синантропных птиц 9 видов, а также птиц 11 фоновых видов восточного и южного регионов Украины, которые не связаны с сельскохозяйственной птицей. От 35 до 100 % мигрирующих крякв, огарей, диких гусей и от 13,3 до 86,67 % синантропных птиц (воробьев, ласточек, ворон, грачей, голубей, галок) в сыворотках крови и экстрактах желтков имели антитела против вируса болезни Ньюкасла в диагностических титрах. Также антитела были в экстрактах желтков яиц дроздов, рябинников, черных и певчих дроздов, сорок, зябликов, зеленушек, дубоносов, сорокопудов. У водоплавающих птиц выявлено наличие антител к вирусу гриппа подтипов Н1, Н2, Н3, Н5, Н6, Н8, Н9, Н10, Н12, у синантропных – Н1 и Н8. Также у водоплавающих птиц присутствовали антитела к возбудителям синдрома снижения яйценоскости-76, вирусного гепатита утят, вирусного энтерита гусей. У синантропных птиц и птиц фоновых видов были выявлены антитела в диагностических титрах к возбудителям болезни Гамборо (голуби, галки, вороны, чайки, ласточки, черные и певчие дрозды), инфекционного бронхита кур (воробьи, голуби, ласточки, вороны, галки, мухоловки, дубоносы, сорокопуды), инфекционного ларинготрахеита (воробьи, грачи, галки, голуби, ласточки, черные дрозды, сорокопуды). Наличие антител к вирусу болезни Ньюкасла подтверждено изоляцией вируса от водоплавающих птиц двух видов. Отработано две методики приготовления и использования в иммунологических реакциях экстрактов желтков яиц диких птиц, которые значительно упрощают проведение эпизоотологического мониторинга, что было доказано на практике. Предложено программу постоянного эпизоотологического мониторинга диких птиц в отношении особо опасных инфекционных заболеваний в местах массового скопления птиц во время перелёта, отдыха, гнездования. Определены наиболее пригодные для этого места на территории Украины. Ключевые слова: мигрирующие и синантропные птицы, вирусные болезни у диких птиц, эпизоотологический мониторинг, экстракты желтков яиц диких птиц, инфицированность, изоляция возбудителей. Muzyka D.V. Epizootological monitoring of viral diseases at wild birds in Ukraine. – Manuskript. Dissertation for competition for scientific degree of the Candidate of Science (Veterinary medicine) on specialty 16.00.08 – epizootology and infectious diseases. Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine UAAS, Kharkov, 2006. Dissertation is devoted to the study of epizootic situation as to viral diseases at wild birds in Ukraine, perfection of methods of diagnostics. Problem of the necessity of permanent monitoring of epizootic situation among wild birds is presented in the paper. With the help of immunological and virological investigations there was determined infection of wild migratory water-fowl of 4 species, synanthropic birds of 9 species and birds of 11 background species, which are not connected with poultry, by agents of Newcastle disease, syndrome of egg-laying qualities reduction, viral hepatite of ducks, infectious bronchitis of chicken, infectious laryngotracheitis, Gamboro disease, viral enteritis of geese. Presence of antibodies to the virus of Newcastle disease was confirmed by the isolation of agent from pathological material. Method of preparation and use in immunological reactions of yolk extracts of wild birds was perfected, that enables to simplify conducting of wild birds investigations, there was proposed a program of permanent epizootological monitoring of wild birds. Key words: migratory birds, synanthropic birds, viral diseases at wild birds, epizootological monitoring, yolk extracts of wild birds, infection, agent isolation. PAGE 20

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020