.

Комплексний метод лікування хворих на аутоімунний тиреоїдит за наявності гіпотиреозу та супутньої ішемічної хвороби серця (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
157 3867
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ЕНДОКРИННОЇ ПАТОЛОГІЇ

ім. В.Я. ДАНИЛЕВСЬКОГО

МІСЮРА КАТЕРИНА ВАСИЛІВНА

УДК 612.44-592:616-089.82+616.127-004

Комплексний метод лікування хворих на аутоімунний тиреоїдит за наявності
гіпотиреозу та супутньої ішемічної хвороби серця

14.01.14 – ендокринологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем ендокринної патології ім. В.Я.
Данилевського АМН України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Караченцев Юрій
Іванович, Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського
АМН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Паньків Володимир Іванович, Буковинська
державна медична академія МОЗ України, професор кафедри клінічної
імунології, алергології та ендокринології

доктор медичних наук, професор Бобирьова Людмила Єгорівна, Українська
медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувач кафедри
ендокринології з лікувальною фізкультурою

Провідна установа Львівський національний медичний університет ім.
Данила Галицького МОЗ України, кафедра ендокринології, м. Львів

Захист відбудеться “_2_”березня 2006 р. о 13-00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 64.564.01 при Інституті проблем
ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України за адресою:
61022, м. Харків, вул. Артема, 10.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем

ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України (61002,

м. Харків, вул. Артема, 10).

Автореферат розісланий ” 31 ” січня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к. мед. н. Т.М.Тихонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні аутоімунний тиреоїдит (АІТ) є одним із
найчастіших захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) як в Україні, так і в
світі (Караченцев Ю.І., 2001). Захворюваність на АІТ в Україні за
останні десятиріччя зросла у 10 разів й складає 20 – 30 % усієї
тиреоїдної патології (Черенько М.П., 2001).

АІТ за своєю природою – це органоспецифічне аутоімунне захворювання,
лікування якого є складною невирішеною проблемою ендокринології.
Недосконалість медикаментозного лікування аутоімунних захворювань ЩЗ
пояснюють відсутністю засобів впливу безпосередньо на аутоімунний процес
у ЩЗ (Wemean J.L., 1998, Боднар П.М. та співавт., 2002). Низька
ефективність медикаментозного лікування АІТ призводить до появи таких
ускладнень, як: механічне стиснення прилеглих органів шиї при великих
розмірах зоба, виникнення новоутворень ЩЗ, які у 12,3 – 27,8 % випадків
– злоякісні. Наявність вказаних ускладнень є показанням до проведення
хірургічного втручання (Могилястий О.А. та співавт., 2001). Але
оперативне лікування не усуває провідний патогенетичний чинник –
імуноагресію до тканини ЩЗ, а навіть прискорює розвиток гіпотиреозу і
поглиблює аутоімунні порушення: доведено, що після оперативного
втручання з приводу АІТ у віддаленому післяопераційному періоді синтез
антитиреоїдних антитіл посилюється (Дубовик В.М., 2003), а частота
після-операційного гіпотиреозу зростає у 2,2 рази (Конах В.М., 1999),
особливо у хворих похилого віку (Ichikawa K. et al., 1998).
Післяопераційний гіпотиреоз є найчастішою після цукрового діабету
причиною вторинної дисліпідемії – одного з основних факторів ризику
серцево-судинних захворювань (Canturk Z., 2003). В Україні за останні

роки зареєстровано зростання показників захворюваності і смертності від
ішемічної хвороби серця (ІХС), які становлять 26 і 32,6 % відповідно
(Прохоровський Ю.С., Рудик Б.І., 1999).

Тому ймовірність розвитку ІХС у хворих на АІТ із наявністю гіпотиреозу
досить велика.

Сьогодні добре вивчені закономірності перебігу як АІТ, так і ІХС, але
досліджень особливостей перебігу АІТ за наявності супутньої ІХС у
віддаленому післяопераційному періоді не проводилося. Не знайдено в
літературі і повідомлень про існування схем комплексного лікування АІТ
за наявності гіпотиреозу та ІХС. Однак ця проблема є дуже важливою,
оскільки ІХС у хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу не дає змоги
призначати відповідно до загальноприйнятої терапії адекватні дози
L-тироксину, вживання якого призводить до розвитку нападів стенокардії і
погіршує перебіг ІХС у третини хворих (Davis A., 1989), збільшує
ймовірність раптової смерті (Toft A.D., 1994). У свою чергу, хворим на
ІХС за наявності гіпотиреозу не можна призначати загальноприйняту
кардіологічну терапію, наприклад бета-адреноблокатори
(Левіна Л.І., 1989). Тому дослідники продовжують активний пошук нових
ефективних методів лікування супутніх АІТ та ІХС, особливо за умов
гіпофункції ЩЗ. Враховуючи провідну роль імунної системи у розвитку

як АІТ (Liston A. et al., 2004; Blomhoff A. et al., 2004;
Siminovitch K.A., 2004), так і ІХС (Mann Douglas, 2002; Nakajima T. et
al., 2003; Reny J.-L., 2003; Virella G., Lopes-Virella M.F., 2003),
одним із таких методів лікувальної тактики є медикаментозна
імунокорекція. Багаторічний досвід клініцистів свідчить про те, що
сучасні фармакологічні імуномодулятори (тималін, Т-активін, тощо) мають
тільки тимчасову дію і не впливають на патогенетичні ланки аутоімунних
захворювань (Караченцев Ю.І., 1998; Дубовик В.М., Гопкалова І.В., 2003).
Тому останнім часом погляд клініцистів при виборі засобу довготривалої
імунокорекції спрямовується у бік фізичних методів впливу, до яких, перш
за все, належить лазеротерапія (Караченцев Ю.І., 1998;
Дубовик В.М., 2003). В літературі все більше з`являється повідомлень про
використання лазеротерапії при лікуванні аутоімунних захворювань ЩЗ
(Арістархов В.Г. та співавт., 1998; Зубкова С.Т. та співавт., 1998;
Селиверстов О.В., Файзрахманов А.Б., 2004). Лазеротерапія дозволяє
зупинити розвиток аутоімунного процесу або досягти його тривалого (до
одного–півтора року) регресу, запобігти розвитку гіпотиреозу. На базі
Інституту проблем ендокринної патології (ІПЕП) ім. В.Я. Данилевського
доведено ефективність застосування низькоінтенсивного лазерного
випромінення (НІЛВ) в післяопераційному лікуванні хворих на АІТ
порівняно з традиційною методикою використання замісної гормональної
монотерапії (Караченцев Ю.І., 1998; Дубовик В.М., Гопкалова І.В., 2003).
Існує низка повідомлень про успішні дослідження дії лазерного
випромінення і при лікуванні різних клінічних форм

ІХС (Акімова Л.Г., 1996; Павловська К.М., 1999; Гудіма А.А. та співавт.,
2000; Колесник В.С., 2000; Горькова Т.А., 2002). Тому з достатньо
високою ймовірністю можна припустити, що схема лікування із
застосуванням НІЛВ дозволить ефективно впливати на перебіг
патогенетичних процесів при наявності у хворих на АІТ із гіпотиреозом
супутньої ІХС. Але повідомлень про застосування низькоінтенсивної
лазеротерапії при лікуванні хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу та
супутньої ІХС в літературі не знайдено.

Таким чином, актуальність роботи базується на необхідності розробки
ефективних методів лікування хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу та
супутньої ІХС.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Інституту проблем
ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України і складається
із фрагментів робіт, які дисертант самостійно виконав у рамках НДР АМН
01.03 номер держреєстраціі – 0103U000369.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження було підвищення
ефективності лікування хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу та
супутньої ІХС.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлено низку завдань:

Визначити особливості імунологічного стану, ліпідного обміну,
внутрішньосерцевої гемодинаміки хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу
та супутньої ІХС у віддаленому післяопераційному періоді.

Обгрунтувати метод комплексної терапії із застосуванням НІЛВ хворих на
АІТ за наявності гіпотиреозу та супутньої ІХС у віддаленому
післяопераційному періоді.

Провести аналіз ефективності та довготривалості комплексного лікування
із застосуванням НІЛВ за даними клінічного, гормонального,
імунологічного, сонографічного, біохімічного досліджень.

Оцінити доцільність та ефективність повторного курсу низькоінтенсивної
лазерної терапії у складі комплексного методу лікування хворих на АІТ за
наявності гіпотиреозу та супутньої ІХС у віддаленому післяопераційному
періоді.

Об`єкт дослідження – перебіг АІТ за наявності гіпотиреозу та супутньої
ІХС у віддаленому післяопераційному періоді.

Предмет дослідження – загальноклінічні дані, показники тиреоїдного
гормонального стану, клітинної та гуморальної антитиреоїдної ланки
імунітету, параметри ліпідного обміну, характеристика гемодинамічних
особливостей на етапах застосування комплексного методу лікування із
використанням лазерного випромінювання у хворих на АІТ за наявності
гіпотиреозу та супутньої ІХС у віддаленому післяопераційному періоді.

Методи дослідження: загальноклінічні, гормональні, імунологічні,
біохімічні, сонографічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначені особливості
імунологічного стану хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу та супутньої
ІХС як у порівнянні з хворими на АІТ за наявності гіпотиреозу без ІХС,
так і у порівнянні з хворими на ІХС без патології ЩЗ. Встановлено
характер змін ліпідного обміну та внутрішньосерцевої гемодинаміки хворих
на АІТ за наявності гіпотиреозу при приєднанні ІХС. Вперше доведено
взаємовплив АІТ за наявності гіпотиреозу та ІХС, характер якого
визначається погіршенням показників імунологічного стану і параметрів
ліпідного обміну у хворих на супутню патологію. Визначено особливості
позитивного впливу НІЛВ в комплексному лікуванні супутньої патології:
ІХС та АІТ зі зниженою після операції функцією ЩЗ.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені показання до
застосування методу комплексної терапії при лікуванні АІТ за наявності
гіпотиреозу та ІХС із використанням НІЛВ. Обгрунтовано метод комплексної
терапії із застосуванням НІЛВ хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу та
супутньої ІХС у віддаленому післяопераційному періоді. Проведено
клінічну апробацію комплексного методу лікування, в результаті якої
отримано дані, що свідчать про ефективність курсового призначення НІЛВ в
комплексному лікуванні цієї категорії хворих.

Розроблений метод впроваджено в клініці Інституту проблем ендокринної
патології ім. В.Я. Данилевського АМН України, в обласній клінічній
лікарні

м. Полтава, та в обласних ендокринологічних диспансерах (м. Рівне,
Чернівці, Івано-Франківськ). Теоретичне обгрунтування і практичні
рекомендації, розроблені на підставі результатів даної роботи, включені
до лекційного курсу кафедри ендокринології та дитячої ендокринології
Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно розроблено схему
дослідження, сформовано групи хворих, обґрунтувано комплексне лікування
хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу та супутньої ІХС, виконано їх
лікування, проведено клінічні спостереження, підготовлено матеріал
біологічних рідин для визначення гормонів плазми крові, імунного статусу
пацієнтів; проаналізовано отримані результати, статистично їх оброблено.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
представлено і обговорено: на науково-практичній конференції “Сучасні

напрямки розвитку ендокринології” (Треті Данилевські читання, Харків,
2004 р.), на міжнародних конференціях “Laser and Fiber-Optical Networks
Modeling” (Харків, 2004, 2005 р.р.), на конференції молодих вчених ХМАПО
(Харків, 2004 р.), на науково-практичній конференції “Фундаментальні
питання експериментальної та клінічної ендокринології“ (Четверті
Данилевські читання, Харків, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації автор має 10 наукових публікацій, з яких

5 статей (3 самостійні та 2 у співавторстві) – у фахових журналах, що
увійшли до переліку, який затверджено ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 165 сторінках
машинописного тексту. Складається із вступу, огляду літератури, розділу,
що характеризує матеріали та методи досліджень, двох розділів власних
досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків та списку
використаних джерел, що містить 277 посилань та складає 30 сторінок.
Дисертацію ілюстровано 10 таблицями та 26 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для виконання роботи із 506 хворих, які
були оперовані у клініці ІПЕП ім. В.Я. Данилевського з приводу АІТ, за
принципами рандомізації для обстеження було відібрано 77 хворих віком
від 44,7 до 73,5 років. У всіх хворих діагноз АІТ підтверджено
гістологічно після операції. Хірургічні втручання на ЩЗ у цих хворих
були виконані із урахуванням органозберігаючих принципів. За фактом
наявності ІХС 77 хворих на АІТ було розподілено на дві групи: 1) групу А
(хворі на АІТ за наявності гіпотиреозу) кількістю 20 осіб та 2) групу В
(хворі на АІТ за наявності гіпотиреозу та супутньої ІХС) кількістю 57
пацієнтів. З метою визначення особливостей перебігу АІТ за наявності
гіпотиреозу та супутньої ІХС у порівнянні із хворими на ІХС без
патології ЩЗ була сформована 3) група С (хворі на ІХС без патології ЩЗ)
кількістю 14 осіб. Для контрольної групи було підібрано 10 практично
здорових осіб аналогічного віку. Наявність ІХС діагностували згідно з
Рекомендаціями Європейської організації кардіологів (Pyorala R. et al.,
1994). До обстеження не було залучено хворих, які мали цукровий діабет,
печінкову або ниркову недостатність, ожиріння. Вік хворих групи А
складав від 44,7 до 73,5 років, хворих групи В – від 48,9 до 64,5 років,
хворих групи С – від 54,0 до 74,0 років. Давність захворювання на АІТ
пацієнтів групи А була понад 3,8 років, групи В – понад 2,3 років.
Термін післяопераційного періоду пацієнтів групи А був більше

1,3 років, групи В – більше 1,4 років. За даними обстежень хворих групи
В стенокардію другого функціонального класу було діагностовано у 54 осіб
(94,7 %), стенокардію третього функціонального класу – у трьох осіб (5,3
%). Серед хворих

групи С ці показники становили чотири особи (28,6 %) та 10 осіб (71,4 %)
відповідно. У 21 хворого (36,8 %) групи В діагностовано хронічну серцеву
недостатність першої стадії, у 36 хворих (63,2 %) – хронічну серцеву
недостатність другої А стадії. Серцева недостатність другої А стадії
відзначалася у 11 осіб (78,6 %) групи С, серцева недостатність другої
А-В стадії – у трьох осіб (21,4 %) цієї групи.

Визначення гормонального тиреоїдного статусу (вміст загального
трийод-тироніну (Т3), загального тироксину (Т4) та тиреотропного гормону
гіпофізу (ТТГ)) у всіх обстежених хворих проводилося імуноферментним
методом за допомогою наборів фірми “Хема” (Росія). Рівень вільних форм
тиреоїдних гормонів визначався за допомогою наборів реагентів “DIAMEB”
категорії №101–3148 фірми DAI (США). Визначення антитіл до
тиреоглобуліну (АТ до ТГ) проводилося кількісно за допомогою
імуноферментного аналізатора АІФ-Ц-01С (Білорусь). Вміст антитіл до
тиреоїдної пероксидази (АТ до ТПО) в сироватці крові визначались за
допомо-

гою набору реагентів “ТироїдІФА-атТПО”(Росія). Популяційний склад
Т-лімфоцитів і В-лімфоцитів визначався за допомогою п`яти панелей
моноклональних антитіл

для виявлення таких маркерів диференціації лімфоцитів (CD-), як: CD-3+
(Т-лімфоцити загальні), CD-4+ (Т-лімфоцити хелпери), CD-8+ (Т-лімфоцити
супресори),

CD-16+ (NK-клітини), CD-20+ (В-лімфоцити) методом імунофенотипування за
допо-могою реактивів МКАТ Інституту експериментальної патології,
онкології та радіобіології ім. Р.Е. Кавецького АМН України. Визначення
загального холестерину (ХС) проводилося ферментативним методом за
допомогою реагентів фірми “Новохол” (Росія). Вміст тригліцеридів (ТГ)
досліджувався за допомогою реагентів фірми “Lachema” (Чешська
Республіка), вміст холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ)
– за допомогою набору реагентів виробництва ВАТ “Вектор – Бест” (Росія).
Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС-ЛПНЩ),
холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ) та
коефіцієнт атерогенності розраховувалися за формулами (Чаяло П.П.,
1990).

У ході дослідження у сироватці крові визначали вміст речовин, що активно
реагують із тіобарбітуровою кислотою (ТБК), та рівень відновленого
глутатіону (Арутюнян А.В. та співавт., 2000). Хворим проводилося
електрокардіографічне обстеження з використанням стандартних, посилених
та грудних відведень (швидкість руху смуги – 50 мм/с) за допомогою
електрокардіографу “Cardimax” (Японія). Для визначення показників
внутрішньосерцевої гемодинаміки на базі кардіологічного відділення
міської лікарні №28 м. Харкова проводилося ехокардіографічне обстеження
на апараті фірми ULTIMA – SE (Україна) з лінійним датчиком з частотою
3,5 мГц. Визначалися найбільш інформативні показники, що об`єктивно
характеризують стан діастолічної і систолічної функцій лівого шлуночка:
час ізоволемічного розслаблення (ІVRT), відношення швидкості раннього
наповнення до швидкості пізнього наповнення (Е/А), час сповільнення
раннього діастолічного наповнення (DT), кінцевий діасто-лічний (КДО) і
кінцевий систолічний об`єми (КСО); кінцевий діастолічний розмір (КДР) і
кінцевий систолічний розмір (КСР). Ударний об`єм (УО) розраховували як
різницю між КДО та КСО; фракцію викиду (ФВ) – як відношення УО до КДО.
Обсяг та структура ЩЗ визначалися за допомогою ультрасонографії на
апараті АLOKA?1100 (Японія) з лінійним датчиком з частотою 7,5 мГц.

Комплексне лікування АІТ за наявності гіпотиреозу у хворих на ІХС
включало:

L-тироксин у максимально переносимій дозі, нітросорбіт по 20 мг три рази
на добу з інтервалом прийому більшим за вісім годин, Мевакор 20 мг на
добу одноразово з вечернім прийомом їжі, Аспекард у дозі 100 мг на добу,
Еналаприл у дозі 10 мг на добу.

До складу комплексного лікування входив і курс низькоінтенсивної
лазеротерапії. Опроміненню підлягали проекції часток ЩЗ з експозицією
чотири хвилини на кожну частку, також проводилося трансдермальне
опромінення крові в ділянці ліктьової ямки у тому ж режимі. Для
проведення лазеротерапії був застосований апарат “Мустанг-био” з
матричним лазерним випромінювачем 1К (МЛО1К), який має 10 лазерних
діодів, кожний з яких в імпульсі давав 5 Вт. Рівномірне енергетичне
опромінення поверхні лазером здійснювалося відразу на всю площу, що
складала 12 см2. Щільність потужності становила 0,03 Дж/см2. Частота
випромінення та довжина світлової хвилі дорівнювали 80 Гц та 0,89 мкм
відповідно. Опромінення саме цією довжиною хвилі має змогу проникати на
глибину тканин до 70 мм. За курс проводилося десять сеансів (Дубовик
В.М. та співавт., 2000).

Протягом усього терміну спостереження дози та схеми прийому
фармакологічних препаратів залишалися незмінними.

Для дослідження ефективності впливу лазеротерапії хворих групи В було
поділено на дві групи: дослідну (кількістю 30 осіб) та порівняння
(кількістю 27 осіб), що були аналогічні за віком, статтю (усі жінки),
давністю захворювання на АІТ, давністю післяопераційного періоду,
функціональним класом стенокардії, ступенем серцевої недостатності та
артеріальної гіпертензії. Хворі дослідної групи отримували описане вище
комплексне лікування. У хворих групи порівняння були проведені
аналогічні терапевтичні заходи, але без використання лазеротерапії. Усі
хворі дослідної групи не мали протипоказань до проведення лазеротерапії.
З метою оцінки ефективності лікування хворі були обстежені через три,
шість місяців після першого, а також через три, шість місяців після
повторного курсу низькоінтенсивної лазеротерапії. Дослідження
проводилося в умовах амбулаторного лікування хворих, за їх згодою та з
додержанням правил вживання ліків і терміну повторного обстеження.
Результати оброблені за допомогою програмного забезпечення Microsoft
Excel 2000. Статистична вірогідність отриманих результатів визначалася
за допомогою параметричного критерію дисперсійного аналізу ? (Стьюдента)
(Гланц С., 1998). Достовірною вважалась різниця при досягненні рівня
Р0,05 58,67(5,35

>0,05 9,14(0,86

>0,05 0,68(0,06

>0,05 5,00(0,42

>0,05

3. Дослідна група, 3 місяця від початку лікування, n=30

Р1(3 1,69(0,14

0,05

0,05

0,05

0,05

0,05

0,05 68,43(3,01

0,05 9,86(0,83

0,05

6. Група порівняння, 6 місяців від початку лікування, n=27

Р2(6

Р4(6

Р5(6 1,20(0,10

>0,05

>0,05

>0,05 55,07(5,25

>0,05

>0,05

0,05

>0,05

0,05

>0,05

0,05

>0,05

0,05

8. Група порівняння, 9 місяців від початку лікування, n=27

Р2(8

Р6(8

Р7-8 1,09(0,09

>0,05

>0,05

0,05

>0,05

0,05

0,05

>0,05

0,05

>0,05

0,05 79,77(6,25

0,05 1,38(0,12

0,05 10,12(0,76

0,05

10. Група порівняння, 12 місяців від початку лікування, n=27

Р2(10

Р8(10

Р9(10 1,05(0,09

>0,05

>0,05

0,05

>0,05

0,05

0,05

>0,05

0,05

>0,05

Z

\

?

BDh¦Oe‚

$

&

(

*

,

.

0

2

4

6

8

:

Z

BD‚

¬

????„

¬

e

?????

????l????

????????

??????

????

????

?? ???????…?

?? ?????????

?? ?????????

?? ?????????

???? ?????????

?? ?????????

???? ?????????

???? ?????????

?? ?????????

?? ?????????

?? ?????????

?12 місяців спостереження суттєво не змінювалася. Протягом усього
терміну спостереження рівень АТ до ТПО залишався вірогідно нижчим
стосовно вихідного рівня та показників групи порівняння – (Р(0,001) та
(Р(0,001) відповідно. Стан гуморальної ланки антитиреоїдного імунітету у
хворих на АІТ невід`ємно пов`язаний із особливостями клітинного
імунітету (табл.2). При дослідженні динаміки показників основних
субпопуляцій Т-лімфоцитів у сироватці крові хворих дослідної групи
значні позитивні зміни зареєстровані з боку рівня Т-лімфоцитів із
фенотипом (СD8+) та імунорегуляторного індексу (СD4+/СD8+).

Таблиця 2

Динаміка показників клітинного імунітету у хворих дослідної групи

)

Група, строк спостереження та кількість хворих Стат. показ-ник
Імунологічний показник

СD3+ лімфоцити СD4+ лімфоцити СD8+ лімфоцити СD16+

лімфоцити СD20+ лімфоцити

1. Дослідна група до лікування, n=30

60,43(1,33 41,60(1,42 20,11(2,07 14,99(1,02 14,74(1,33

2. Група порівняння до лікування, n=27

Р1-2 61,56(1,52

>0,05 41,10(3,13

>0,05 21,19(2,03

>0,05 14,65(1,07

>0,05 14,83(1,34

>0,05

3. Дослідна група, 3 місяця від початку лікування, n=30

Р1-3 66,11(1,60

(0,001 39,02(1,68

>0,05 27,73(0,70

(0,001 14,42(1,06

>0,05 16,52(0,54

(0,001

4. Група порівняння, 3 місяця від початку лікування, n=27

Р2-4

Р3-4 62,63(1,55

>0,05

>0,05 45,96(3,61

>0,05

>0,05 23,19(1,88

>0,05

(0,001 23,74(1,50

(0,001

(0,001 15,71(0,37

>0,05

>0,05

5. Дослідна група, 6 місяців від початку лікування, n=30

Р1-5

Р3-5 65,97(1,45

(0,001

>0,05 40,74(0,68

>0,05

>0,05 24,02(1,40

(0,001

(0,001 14,08(1,07

>0,05

>0,05 14,52(0,55

>0,05

(0,001

6. Група порівняння, 6 місяців від початку лікування, n=27

Р2-6

Р4-6

Р5-6 63,14(1,43

>0,05

>0,05

>0,05 44,58(1,89

>0,05

>0,05

>0,05 22,04(1,23

>0,05

>0,05

>0,05 22,42(1,04

(0,001

>0,05

(0,001 14,58(0,91

>0,05

>0,05

>0,05

7. Дослідна група, 9 місяців від початку лікування (3 місяця після
повторного курсу лазеротерапії), n=30

Р1(7

Р5(7 68,99(4,16

0,05 38,63(2,07

>0,05

>0,05 28,30(0,16

0,05

>0,05 14,86(0,55

>0,05

>0,05

8. Група порівняння, 9 місяців від початку лікування, n=27

Р2(8

Р6(8

Р7(8 58,11(3,02

>0,05

>0,05

0,05

>0,05

0,05

0,05

>0,05

>0,05

9. Дослідна група, 12 місяців від початку лікування (6 місяців після
повторного курсу лазеротерапії), n=30

Р1(9

Р7(9 68,00(3,15

0,05 38,27(2,15

>0,05

>0,05 27,91(0,29

0,05 14,02(1,33

>0,05

>0,05 13,93(0,79

>0,05

>0,05

10. Група порівняння, 12 місяців від початку лікування, n=27

Р2(9

Р8(9

Р9(10 57,02(2,10

>0,05

>0,05

0,05

0,05

0,05

0,05

>0,05

0,05 2,55(0,17

>0,05 6,44(0,10

>0,05 5,61(0,09

>0,05 1,12(0,06

>0,05 1,12(0,05

>0,05

3. Дослідна група, 3 місяця від початку лікування, n=30

Р1-3 6,09(0,31

(0,001 1,78(0,12

(0,001 3,57(0,19

(0,001 3,88(0,13

(0,001 0,81(0,08

(0,001 1,33(0,09

(0,05

4. Група порівняння, 3 місяця від початку лікування, n=27

Р2-4

Р3-4 7,67(0,24

(0,05

(0,001 2,60(0,16

>0,05

(0,001 5,72(0,11

(0,001

(0,001 5,22(0,11

(0,001

(0,001 1,19(0,06

>0,05

(0,001 1,14(0,03

>0,05

(0,05

5. Дослідна група, 6 місяців від початку лікування, n=30

Р1-5

Р3-5 6,50(0,37

(0,001

(0,001 1,70(0,06

(0,001

>0,05 3,86(0,21

(0,001

>0,05 4,75(0,14

(0,001

(0,001 0,84(0,08

(0,001

>0,05 1,34(0,07

(0,001

>0,05

6. Група порівняння, 6 місяців від початку лікування, n=27

Р2-6

Р4-6

Р5-6 6,51(0,54

(0,001

>0,05

>0,05 2,48(0,18

>0,05

>0,05

>0,05 4,72(0,29

(0,001

>0,05

(0,001 4,11(0,12

(0,001

(0,001

(0,001 1,14(0,08

>0,05

>0,05

>0,05 1,14(0,09

>0,05

>0,05

>0,05

7. Дослідна група, 9 місяців від початку лікування (3 місяця після
повторного курсу лазеротерапії), n=30

Р1(7

Р5(7

5,15(0,47

(0,001

(0,001

1,34(0,10

(0,001

(0,001

2,80(0,20

(0,001

(0,001

3,04(0,18

(0,001

(0,001

0,65(0,07

(0,001

>0,05

1,35(0,10

(0,05

>0,05

8. Група порівняння, 9 місяців від початку лікування, n=27

Р2(8

Р6(8

Р7(8 5,22(0,35

(0,001

(0,05

>0,05 2,50(0,22

>0,05

>0,05

(0,001 3,55(0,23

(0,001

(0,001

(0,001 2,84(0,12

(0,001

(0,001

(0,001 1,15(0,07

>0,05

>0,05

(0,001 1,16(0,12

>0,05

>0,05

>0,05

9. Дослідна група, 12 місяців від початку лікування (6 місяців після
повторного курсу лазеротерапії), n=30 Р1(9 Р7(9 4,43(0,47

(0,001

>0,05 1,46(0,11

(0,001

>0,05 2,31(0,18

(0,001

>0,05 3,38(0,15

(0,001

>0,05 0,70(0,07

(0,001

>0,05 1,34(0,10

(0,05

>0,05

10. Група порівняння, 12 місяців від початку лікування, n=27

Р2(10

Р8(10

Р9(10 5,00(0,10

(0,001

>0,05

(0,05 2,51(0,10

>0,05

>0,05

(0,001 3,41(0,09

(0,001

>0,05

(0,001 1,63(0,05

(0,001

(0,001

(0,001 1,16(0,04

>0,05

>0,05

(0,001 1,13(0,09

>0,05

>0,05

>0,05

Примітка. Р – вірогідність різниці показників між групами, що
порівнюються

Доведено, що рівні загального ХС, ТГ, ХС-ЛПНЩ, ХС-ЛПДНЩ, ХС-ЛПВЩ та
атерогенний коефіцієнт достовірно покращуються вже через три місяці
після застосування НІЛВ і стають достовірно кращими за вихідні рівні та
аналогічні показники групи порівняння (Р(0,001).

У процесі дослідження вперше отримані дані, які вказують на здатність
даної методики НІЛВ нормалізовувати баланс між перекисним окисленням
ліпідів

та антиоксидантною системою. Вихідні показники вмісту речовин, що
активно

реагують із ТБК, та відновленого глутатіону у сироватці крові хворих
дослідної групи складали (26,74 ± 0,20) та (86,7 ± 0,17) мкмоль/л
відповідно.

Через три місяці після повторного курсу ці показники вже дорівнювали

(13,72 ± 0,12) та (116,6 ± 0,10) мкмоль/л відповідно, тобто вірогідно
(Р(0,001) від-різнялися як від вихідних, так і від аналогічних
показників групи порівняння. У хворих групи порівняння вірогідних
коливань вмісту речовин, що активно реагують із ТБК, та відновленого
глутатіону у сироватці крові не було.

Одержані дані вказують на те, що на відміну від НІЛВ, медикаментозне
лікування не впливає на баланс у системі пероксидації ліпідів.
Позитивний вплив НІЛВ на баланс у системі пероксидації ліпідів ще раз
свідчить про його патогенетичну спрямованість щодо розвитку ІХС. Як
зазначалось раніше, запропонований комплекс лікування із використанням
НІЛВ покращує функціональний тиреоїдний стан організму. Цілком ймовірно,
що це впливає на інтенсивність окислювального фосфорилювання, синтез
білка, поглинання кисню, електролітний обмін у міокарді. Що, в свою
чергу, обумовлює позитивні зміни як систолічної, так і діастолічної
функції серця, наявність яких була доведена у хворих дослідної групи.
Так, вже через три місяці після застосування лазеротерапії було
зареєстровано достовірне зменшення рівня КСР з (3,96 ± 0,17) до
(3,45 ± 0,12) см та збільшення ФВ з (55,56 ± 1,11) до

(62,97 ± 1,13) %.

Щодо діастолічної функції серця, то IVRT та E/А вже в строк
спостереження три місяці знизилися з (120,73 ± 10,87) до (96,53 ± 9,51)
мс та з (0,70 ± 0,03) до (0,97 ± 0,05) відповідно. Суттєвих змін
показників гемодинаміки у хворих групи порівняння за весь час
дослідження не реєструвалось. Це свідчить про позитивний вплив НІЛВ як
на скоротливу функцію серця, так і на співвідношення швидкості раннього
наповнення до швидкості пізнього наповнення лівого шлуночка та на час
його ізоволемічного розслаблення.

Оцінка динаміки всіх досліджуваних показників виявила, що особливістю
впливу запропонованого комплексу лікувальних засобів із застосуванням
НІЛВ на гормональний тиреоїдний, імунологічний стани, ліпідний обмін,
внутрішньосерцеву гемодинаміку є те, що впродовж шести місяців нагляду
ці показники залишалися кращими за вихідні та за показники групи
порівняння. Але у термін шість місяців зареєстровано достовірне
зниження, у порівнянні з третім місяцем нагляду, таких параметрів, як
рівень загального Т4 (Р(0,001), відновленого глутатіону (Р(0,05), вміст
Т-лімфоцитів із фенотипом (СD8+) (Р(0,001) та достовірне (Р(0,001)
зростання таких показників, як рівень ТТГ, вміст загального ХС (Р(0,001)
та речовин, що активно взаємодіють із ТБК, (Р(0,001), середнього
значення імунорегуляторного індексу (СD4+/СD8+) (Р(0,05). Ці зміни
обумовили необхідність повторного курсу лазеротерапії, після проведення
якого кількість хворих з наявністю компенсації гіпотиреозу у дослідній
групі у термін дев`ять місяців зросла додатково на 6,67 %. У групі
порівняння компенсації гіпотиреозу не отримано у жодної особи. Позитивні
зміни у клінічному стані хворих дослідної групи зберігалися і через
шість місяців після проведення повторного курсу НІЛВ. У групі порівняння
протягом усього періоду спостереження нами не отримано збільшення
кількості вільних форм тиреоїдних гормонів у сироватці крові. Тобто,
можна припустити, що на відміну від медикаментозної терапії проведене
лікування із застосуванням НІЛВ сприяє, крім іншого, і нормалізації
системи транспорту тиреоїдних гормонів. Після проведення повторного
курсу залишалася позитивна динаміка щодо зниження рівнів АТ до ТПО,
загального ХС, ТГ, ХС-ЛПНЩ, ХС-ЛПДНЩ, та коефіцієнту атерогенності, а
також нормалізації параметрів діастолічної функції IVRT та E/А.
Кількість хворих дослідної групи із високою ймовірністю подальшого
розвитку ІХС зменшилась за весь термін спостереження на 84,62 %. Це
вказує на стабільний позитивний ефект повторного курсу НІЛВ щодо
внутрішньосерцевої гемодинаміки.

Таким чином, проведене дослідження довело ефективність та безпечність
застосування низькоінтенсивної лазерної терапії у складі комплексного
лікування хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу та супутньої ІХС
порівняно з медикаментозною терапією. Термін дії НІЛВ становить шість
місяців, після чого необхідне проведення повторного курсу за аналогічною
методикою. Повторний курс посилює позитивний лікувальний ефект першого.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення наукової задачі щодо
підвищення ефективності лікування хворих на аутоімунний тиреоїдит за
наявності гіпотиреозу та супутньої ішемічної хвороби серця на основі
визначення особливостей їх перебігу у віддаленому післяопераційному
періоді та обгрунтуванні комплексного лікування із застосуванням
низькоінтенсивного лазерного випромінення.

Доведено взаємовплив аутоімунного тиреоїдиту за наявності гіпотиреозу та
ішемічної хвороби серця, характер якого визначається погіршенням у
хворих на супутню патологію як імунологічних показників, так і
параметрів ліпідного обміну.

Застосування низькоінтенсивного лазерного випромінення в комплексному
лікуванні хворих на аутоімунний тиреоїдит за наявності гіпотиреозу та
супутньої ішемічної хвороби серця дозволяє досягти повної компенсації
гіпотиреозу додатково у 37 % хворих. При цьому у 62 % хворих за
комплексною оцінкою метаболічних чинників атерогенезу значно знизився
ризик подальшого прогресування ішемічної хвороби серця.

Лікувальний ефект лазеротерапії за результатами загальноклінічного та
імунологічного обстежень, за динамікою параметрів ліпідного обміну та
внутрішньосерцевої гемодинаміки зберігається до шести місяців.

Проведення повторного курсу лазеротерапії через шість місяців дозволяє
нормалізувати рівень вільного трийодтироніну у сироватці крові;
стабілізувати імунологічні показники та параметри ліпідного обміну. При
цьому у 36 % хворих додатково знизився ризик подальшого прогресування
ішемічної хвороби серця.

Враховуючи особливості перебігу аутоімунного тиреоїдиту за наявності
гіпотиреозу у хворих на ішемічну хворобу серця комплексне лікування
поряд з медикаментозними засобами повинно включати фізичний метод
імунокорекції – низькоінтенсивне лазерне випромінення.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

В комплекс лікувальних заходів хворих на аутоімунний тиреоїдит за
наявності гіпотиреозу та супутньої ішемічної хвороби серця рекомендовано
включати низькоінтенсивну лазеротерапію, застосування якої дозволяє
досягти компенсації гіпотиреозу без збільшення доз замісної гормональної
терапії.

Лазеротерапія проводиться шляхом опромінювання проекції часток
щитоподібної залози, а також трансдермального опромінення крові в
ділянці ліктьової ямки при частоті випромінювання та довжині світлової
хвилі 80 Гц та 0,89 мкм відповідно.

Оцінювати терапевтичний ефект щодо компенсації гіпотиреозу та покращання
імунологічної ситуації від застосування даної методики лазеротерапії
необхідно через

три – шість місяців після проведення курсу. Через шість місяців доцільно
проводити повторний курс за методикою, аналогічною першому.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Місюра К.В. Стан ліпідного обміну у хворих, оперованих з приводу
аутоімунного тиреоїдиту, при наявності ішемічної хвороби серця та шляхи
його нормалізації // Пробл. ендокрин. патол. – 2004. – № 3. – С. 12-17.

Караченцев Ю.І., Місюра К.В. Особливості лікування гіпотиреозу у хворих
на ішемічну хворобу серця, оперованих з приводу автоімунного тиреоїдиту,
у віддаленому післяопераційному періоді // Ендокринологія. – 2004. – Т.
9, № 3. – С. 177-181. (Дисертантом особисто виконано підбір хворих, їх
лікування, проведено клінічні спостереження, аналіз отриманих даних,
набір та друк матеріалу).

Місюра К.В. Особливості клітинного імунітету у хворих на ішемічну
хворобу серця, оперованих з приводу аутоімунного тиреоїдиту, та
комплексне лікування // Пробл. ендокрин. патол. – 2004. – № 4. – С.
27-32.

Місюра К.В., Межерицька К.І., Толкачова І.О. Особливості гемодинаміки у
хворих на післяопераційний гіпотиреоз із супутньою ішемічною хворобою
серця та шляхи її нормалізації // Пробл. ендокрин. патол. – 2005. – № 2.
– С. 56-64. (Дисертантом особисто проведено планування дослідження,
пошук літератури за темою, аналіз отриманих даних, набір та друк
матеріалу).

Місюра К.В. Вплив низькоінтенсивної лазеротерапії на гормональний
тиреоїднийстан та рівень антитиреоїдних антитіл хворих на аутоімунний
тиреоїдит із гіпотиреозом та супутньою ішемічною хворобою серця //
Пробл. ендокрин. патол. – 2005. – № 4. – С. 9-15.

Місюра К.В. Особливості клітинного імунітету у хворих на аутоімунний
тиреоїдит, сполучений з ішемічною хворобою серця // Сучасні напрямки
розвитку ендокринології: Матеріали наук.-практ. конф. (Треті
Данилевські читання), Харків, 27-28 лют. 2004 р. – Харків, 2004. – С.
129 – 130.

Effectiveness of laserotherapy for the treatment of the patients with
primary hypothyroidism and ishemic heart disease / I. Gopcalova, E.
Misura, V. Dubovik, V. Khaziev // Laser and Feber-Optical Networks
Modeling: The 6-th International Conference: Kharkiv, Ukraine,

6-9 September 2004. – Kharkiv, 2004. – P. 95-96. (Дисертантом особисто
проведено планування дослідження, пошук літератури за темою, підбір
хворих, їх лікування, клінічні спостереження, аналіз отриманих даних,
набір та друк матеріалу).

Караченцев Ю.І., Місюра К.В., Олексіїва І.І. Шляхи корекції клітинного
імунітету у хворих на ішемічну хворобу серця, оперованих з приводу
аутоімунного тиреоїдиту // Досягнення молодих вчених – майбутнє
медицини: Матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених, присвяч.
350-річчю м. Харкова, Харків, 23 листоп. 2004 р. – Харків, 2004. – С. 38
– 39. (Дисертантом особисто проведено планування дослідження, пошук
літератури за темою, підбір хворих, їх лікування, клінічні
спостереження, аналіз отриманих даних, набір та друк матеріалу).

Динаміка функціональної активності щитоподібної залози при застосуванні
комплексного комбінованого лікування хворих на ішемічну хворобу серця,
оперованих з приводу аутоімунного тиреоїдиту / Ю.І. Караченцев, К.В.
Місюра,

І.І. Олексіїва, Г.Г. Кравченко, Л.Б. Овчаренко // Фундаментальні питання
експериментальної та клінічної ендокринології: Матеріали. наук.-практ.
конф. (Четверті Данилевські читання), Харків, 24-25 лют. 2005 р. –
Харків, 2005. – С. 81 – 82. (Дисертантом особисто проведено планування
дослідження, пошук літератури за темою, підбір хворих, їх лікування,
клінічні спостереження, аналіз отриманих даних, набір та друк
матеріалу).

Influence of Laserotherapy on the Lipid Metabolism of the Patients with
Primary Hypothyroidism and Іshemic Heart Disease / I. Gopcalova, E.
Misura, V. Dubovik,

V. Khaziev // Laser and Feber-Optical Networks Modeling: The 7-th
International Conference: Kharkiv, Ukraine, 12-17 September 2004. –
Kharkiv, 2005. – P. 302. (Дисертантом особисто проведено планування
дослідження, пошук літератури за темою, підбір хворих, їх лікування,
клінічні спостереження, аналіз отриманих даних, набір та друк
матеріалу).

АНОТАЦІЯ

Місюра К.В. Комплексний метод лікування хворих на аутоімунний тиреоїдит
за наявності гіпотиреозу та супутньої ішемічної хвороби серця. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.14 – ендокринологія. Інститут проблем ендокринної
патології

ім. В.Я. Данилевського АМН України, Харків, 2006.

Робота присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на
аутоімунний тиреоїдит (АІТ) за наявності гіпотиреозу та супутньої
ішемічної хвороби серця (ІХС), шляхом розробки комплексного лікування із
застосуванням низькоінтенсивної лазеротерапії.

Виявлено особливості клінічного перебігу, ліпідного обміну,
імунологічного та кардіологічного стану хворих на АІТ за наявності
гіпотиреозу та супутньої ІХС, у порівнянні із хворими на АІТ за
наявності гіпотиреозу без ІХС та із хворими на ІХС без патології
щитоподібної залози. Враховуючи ці особливості, було обґрунтовано
комплексне лікування із використанням низькоінтенсивної лазеротерапії.
Застосування обгрунтованого комплексу лікувальних заходів дозволило
нормалізувати рівень тиреоїдних гормонів, тиреотропного гормону
гіпофіза, показники клітинного і гуморального антитиреоїдного імунітету
та баланс у системі пероксидації ліпідів на фоні нормалізації
дисліпідемії протягом усього терміну дослідження, що свідчить про
ефективність та довготривалість цього методу лікування. Лікувальний
ефект лазеротерапії триває шість місяців. Проведення повторного курсу
лазеротерапії по закінченню цього часу дозволяє досягти подовження
клініко-імунологічної ремісії АІТ за наявності гіпотиреозу у хворих на
ІХС.

Ключові слова: аутоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз, ішемічна хвороба
серця, низькоінтенсивна лазерна терапія.

АННОТАЦИЯ

Мисюра Е.В. Комплексный метод лечения больных аутоиммунным тиреоидитом
при наличии гипотиреоза и сопутствующей ишемической болезни сердца. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.14 – эндокринология. Институт проблем эндокринной
патологии им. В.Я. Данилевского АМН, Харьков, 2006.

Работа посвящена повышению эффективности лечения больных аутоиммунным
тиреоидитом (АИТ) при наличии гипотиреоза и сопутствующей ишемической
болезни сердца (ИБС) путем разроботки комплексного лечения с
использованием низкоинтенсивной лазеротерапии (НИЛТ).

В ходе исследования больных АИТ при наличии гипотиреоза были определены
особенности клинического течения заболевания, липидного обмена,
внутрисердечной гемодинамики, иммунологического состояния больных АИТ с
ИБС по сравнению с больными АИТ с наличием гипотиреоза без сопутствующей
ИБС: значительное снижение в сыворотке крови больных этой категории
содержания Т-лимфоцитов с фенотипом (СD8+) и (СD3+); достоверный рост
антител к тиреопероксидазе; явственный дисбаланс липидного обмена,
характеризующийся заметными патологическими изменениями атерогенного
коэффициента, содержания холестерина липопротеидов низкой плотности и
триглицеридов; достоверное повышение содержания в сыворотке крови
продуктов, активно реагирующих с тиобарбитуровой кислотой, при
достоверном снижении восстановленного глутатиона; изменений параметров
внутрисердечной гемодинамики, в особенности соотношения скорости раннего
наполнения к скорости позднего наполнения, продолжительности времени
изоволемического расслабления левого желудочка. По сравнению с больными
ИБС без патологии щитовидной железы выявлено увеличение Т-лимфоцитов с
фенотипом (СD16+), (СD4+) и уровня иммуннорегуляторного индекса; в
липидном обмене зарегистрирован рост уровня триглицеридов и общего
холестерина; при эхокардиографическом исследовании с использованием
доплерографии наибольшие патологические изменения имели место в таких
показателях, как конечный систолический объем и конечный систолический
размер. Учитывая эти особенности, было обосновано комплексное лечение с
использованием НИЛТ. Для анализа эффективности и продолжительности
комплексного лечения были сформированы две групы: группа исследования и
группа сравнения. Группа исследования включала

30 человек, которые получали вышеупомянутый комплекс с обязательным
применением НИЛТ. Группу сравнения составили 27 человек, которые
лечились без использования НИЛТ. Были проведены клиническое,
гормональное, иммунологическое, биохимическое и сонографическое
исследования через три, шесть, девять и 12 месяцев. При клиническом
исследовании было выявлено, что за шесть месяцев наблюдения в группе
исследования процент больных с наличием компенсации гипотиреоза возрос
без увеличения доз заместительной гормональной терапии на 36,67 %. У
всех больных группы сравнения не обнаружено ухудшения течения ИБС.
Достичь терапевтического эффекта, возможно, удалось за счет
иммунокорригирующего действия НИЛТ. Уже через три месяца после
проведения курса лазеротерапии у больных группы сравнения средний
уровень АТ к ТПО достоверно снизился от исходного значения. При
исследовании динамики показателей основных субпопуляций Т-лимфоцитов в
сыворотке крови выраженные положительные изменения зарегестрированы со
стороны Т-лимфоцитов с фенотипом (СD8+) и иммуннорегуляторного индекса.
В соответствии с результатами исследования особенностей липидного
обмена, количество больных группы исследования с высокой вероятностью
дальнейшего развития ИБС по результатам комплексной оценки
метаболических факторов атерогенеза уменьшилось за первые шесть месяцев
наблюдения на 61,54 %. В процессе исследования впервые получены данные,
которые указывают на способность НИЛТ нормализовать баланс в системе
перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы у больных АИТ с
наличием гипотиреоза и сопутствующей ИБС; способствовать улучшению
внутрисердечной гемодинамики больных этой категории, особенно
соотношению скоростей раннего и позднего наполнений левого желудочка,
времени его изоволемического расслабления. Однако через шесть месяцев
после применения НИЛТ наблюдается снижение тиреостимулирующего и
иммуннокорригирующего действий лазерного излучения. Проведение
повторного курса НИЛТ позволило продлить срок клинико-иммуннологической
ремиссии АИТ у больных с ИБС до 12-го месяца наблюдения. Таким образом,
в ходе исследования доказана эффективность и безопасность применения
НИЛТ в составе комплексного лечения больных АИТ с наличием гипотиреоза и
сопутствующей ИБС по сравнению с медикаментозной терапией. Оптимальный
срок действия лазеротерапии составляет шесть месяцев, после чего
рекомендуется проведение повторного курса. Повторный курс углубляет
позитивный лечебный эффект первого.

Ключевые слова: аутоиммунный тиреоидит, гипотиреоз, ишемическая болезнь
сердца, низкоинтенсивная лазеротерапия.

ANNOTATION

Misura E.V. A complex method for treating patients with autoimmune
thyroiditis in presence of hypothyroidism and accompanying coronary
disease. – Manuscript.

The dissertation competing for a scientific degree of Candidate of
Medical Science in specialty 14.01.14 – Endocrinology. V. Danilevsky
Institute of Endocrine Pathology Problems of the Academy of Medical
Sciences of Ukraine, Kharkov, 2006.

The dissertation deals with improvement of the efficacy of treating
patients with autoimmune thyroiditis (AIT) in presence of hypothyroidism
and accompanying coronary disease (CD) by elaboration of complex
treatment using low-intensity laser therapy (LILT).

The study of patients with AIT in presence of hypothyroidism revealed
peculiarities in the clinical course of the disease, lipid metabolism,
intracardiac hemodynamics and immunologic status of patients with AIT
and CD vs those with AIT in presence of hypothyroidism without CD and vs
CD cases without a thyroid pathology.

The use of the given complex of medical means made it possible, for the
whole period of the research, to normalize the levels of the thyroid
hormones, cellular and humoral antithyroid immunity and lipid
peroxidation, as well as to eliminate dyslipidemia, thereby
demonstrating efficacy of the treatment. The follow-up for six months
after LILT revealed a decrease of the thyroid-stimulating and
immunocorrective effects of LILT, necessitating its second course. It
resulted in prolongation of the clinical-immunologic remission of AIT in
patients with CD.

Keywords: autoimmune thyroiditis, hypothyroidism, coronary disease,
low-intensing laser therapy.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АІТ ( аутоімунний тиреоїдит

АТ до ТПО ( антитіла до тиреопероксидази

ЕКГ ( електрокардіографія

ІХС ( ішемічна хвороба серця

КДО ( кінцевий діастолічний об`єм

КДР ( кінцевий діастолічний розмір

КСО ( кінцевий систолічний об`єм

КСР ( кінцевий систолічний розмір

МЛО1К ( матричний лазерний випромінювач 1К

НІЛВ ( низькоінтенсивне лазерне випромінення

Т3 ( трийодтиронін

Т4 ( тироксин

ТБК ( тіобарбітурова кислота

ТГ ( тригліцериди

ТТГ ( тиреотропний гормон гіпофізу

УЗД ( ультразвукове дослідження

УО ( ударний об`єм

ФВ ( фракція викиду

ХС ( холестерин

ХС-ЛПВЩ ( холестерин ліпопротеїдів високої щільності

ХС-ЛПДНЩ ( холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності,

ХС-ЛПНЩ ( холестерин ліпопротеїдів низької щільності

ЩЗ ( щитоподібна залоза

CD-лімфоцити ( маркери диференціації лімфоцитів

DT ( час сповільнення раннього діастолічного наповнення

Е/А ( відношення швидкості раннього наповнення до швидкості пізнього
наповнення

IVRT ( час ізоволемічного розслаблення

PAGE 20

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020