.

Прогнозування та корекція клінічного перебігу флегмон щелепно-лицевої ділянки (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
137 4290
Скачать документ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

МАСНА-ЧАЛА ОКСАНА ЗІНОВІЇВНА

УДК 616.716.1/.4-002.36-07-08

Прогнозування та корекція клінічного перебігу флегмон щелепно-лицевої
ділянки

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів- 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені
Данила Галицького Міністерства охорони здоров’я України

Науковий керівник: кандидат медичних наук, професор Готь Іван
Мирославович – завідувач кафедри хірургічної стоматології та
щелепно-лицевої хірургії Львівського національного медичного
університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Вовк Юрій Володимирович – завідувач
кафедри хірургічної та ортопедичної стоматології факультету
післядипломної освіти Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького МОЗ України.

Доктор медичних наук, професор Пюрик Василь Петрович – завідувач кафедри
хірургічної стоматології Івано-Франківського державного медичного
університету МОЗ України

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ
України, кафедра щелепно-лицевої хірургії

Захист дисертації відбудеться 19 квітня 2006 року о 11 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 в Львівському
національному медичному університеті імені Данила Галицького (79010, м.
Львів, вул. Пекарська, 69)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького (79000, м.
Львів, вул. Січових Стрільців, 6)

Автореферат розісланий 17 березня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Чуклін С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. “Мало відомі та недостатньо вивчені глибокі флегмони
обличчя… патологія їх дуже складна і надзвичайно цікава, а ознайомлення
з нею вкрай необхідне в практичному відношенні, оскільки флегмони
обличчя представляють значну небезпеку для життя і можуть бути
вилікуваними лише при планомірному та анатомічно правильному способі
дій”. Ці слова видатного вітчизняного вченого В.Ф.Войно-Ясенецького
[1934 р.], написані більш ніж 70 років тому, не втратили своєї
актуальності і тепер – в часі високих хірургічних технологій та
застосування ефективних антибіотиків. Вони, безумовно, є вказівкою для
кожного, хто береться за дослідження флегмон щелепно-лицевої ділянки
(ЩЛД).

Гнійні запальні процеси є однією із найскладніших проблем сучасної
медицини (Стручков В.И. і співавт.,1991; Федоров В.Д., 1991; Лещенко
І.Г., Галкин, 2003; Thomson P.D., Smith D.,1994; Mandell G.L., 1996).
Особливе місце серед гострих гнійних запальних процесів (ГГЗП) належить
тим, які локалізуються в ЩЛД (Бажанов Н.Н., 1995; Шаргородский АГ.1995;
Тимофеев А.А., 1997,2002; Соловйов М.М., Большаков А.П., 2001).

Згідно з повідомленнями Тимофеева А.А., Киндрась И.Б. (1997), Карпінець
Г.Б. (1996), Робустовой Т.Г. (2003) хворі на ГГЗП ЩЛД становлять від 40
до 60% від загальної кількості хірургічних стоматологічних хворих. Через
низку як біологічних, так і соціальних, екологічних, організаційних
чинників кількість хворих на ГГЗП ЩЛД, зокрема на флегмони цієї ділянки,
має виражену тенденцію до зростання як їх частоти, так і випадків
розвитку ускладнень (Агапов В.С., Шулаков В.В. 1999; Супиев Т.К., 2001;
Центило В.Г.. Бараненко З.И..2001;Bertrand L., 1994; Djupesland P.D.,
2000; Feldman D..P., 2000). За останні роки відбулися якісні зміни
клінічного перебігу флегмон ЩЛД, зросла частота їх атипового перебігу
(Тимофеев А.А.,1997; Губин М.А. і співавт., 1998; Супиев Т.К., 2001;
Irani B.S., 1992). Підвищення ефективності лікування флегмон ЩЛД має не
лише медичне, а й соціально-економічне значення, оскільки висока частота
та важкість перебігу вказаної патології обумовлює зростання тривалості
тимчасової непрацездатності, випадків інвалідності та летальних
наслідків (Рузин Г.П. і співавт., 1992; Воляк М.Н.,1993; Бажанов Н.Н.,
1995; Волошин В.О., 1999).

Серед невирішених проблем сучасної хірургічної стоматології проблема
флегмон ЩЛД вирізняється особливою актуальністю. У зв’язку із цим для
досконалішого розуміння особливостей клініки флегмон ЩЛД вельми
доцільним є вивчення їх клінічно-статистичної характеристики. Також
важливим для запобігання розвиткові флегмон та їх ускладнень є
встановлення можливих чинників, які сприяють цьому (Макар Д.А. і
співавт., 1998; Соловйов М.М., Большаков О.П., 2001; Скікевич М.Г.,
Крайнікова Є.В., 2002).

Топографо-анатомічні особливості ЩЛД і зростаюча частота атипового
перебігу флегмон вказаної локалізації та їх ускладнень обумовлюють те,
що традиційні методи діагностики у багатьох випадках не забезпечують
клініцистів достатнім обсягом інформації для своєчасного встановлення
правильного топічного діагнозу флегмон ЩЛД (Воложин А.І.,1995;
Робустова Т.Г. і співавт., 1996; Тимофеев А.А., Киндрась И.Б., 1997;
Муковозов І.Н. 2001; el-Sayed Y., al-Dousary S., 1996) Але у науковій
літературі ми не виявили вичерпних повідомлень про застосування
сучасних діагностичних методів та засобів у клініці флегмон ЩЛД, хоча є
короткі повідомлення про їх використання при діагностиці іншої
патології ЩЛД, флегмон іншої локалізації (Герич І.Д. і співавт.,1996;
Зуб В.І., 1997; Висоцький А.В. і співавт., 2004, Anderson- Engels S.,
1990; Bonnaire F. et al, 1994; Wood P., Cooz W., 1997).

Зважаючи на важкість та блискавичність перебігу флегмон, вкрай
необхідною умовою для обґрунтування їх лікування та запобігання
розвиткові життєво небезпечних ускладнень є вірогідне прогнозування їх
перебігу, починаючи із найбільш ранніх стадій розвитку хвороби. На
цьому акцентують увагу Кульбашная Я.А. (1987), Воложин А.И. і співавт.
(1995), Робустова Т.Г. та співавт.(1996) та деякі інші автори. У
літературі описано низку створених на основі гемограм комплексних
індексів для об’єктивізації оцінки перебігу ГГЗП та прогнозування їх
перебігу (Кальф-Калиф Я.Я., 1949; Кассирский І.А., Алеексеев Г.Л.1970;
Бажанов Н.Н., 1995; Крецу И.И., 1996). Але останнім часом щораз частіше
трапляються повідомлення про їх певну недосконалість у прогнозуванні
перебігу запального процесу (Казимирский В.А. і співавт.. 1989; Лебедев
К.А., Понякина И.Д., 1990; Мангал Н.И., 1994; Сидоренко Н.М., 2002)
Отже вдосконалення прогнозування перебігу флегмон ЩЛД залишається
актуальним і надалі.

Складність ефективного вирішення проблем флегмон ЩЛД обумовлена
зростанням кількості антибіотикорезистентних штамів та зміною спектра
етіологічних чинників на фоні ослаблення та спотворення системних
захисно-пристосувальних реакцій макроорганізму (Бажанов Н.Н. і
співавт.,1993,1995; Тимофеев А.А., 1997; Львова Л.В., 2002; Beasley
D.I., Amede R . D., 1995; Вuine D., 1999). Результати міжнародних
спостережень свідчать про періодичні зміни як спектра, так і
резистентності до антибіотиків мікрофлори флегмон, що обумовлює
доцільність проведення моніторингу мікрофлори при цій патології. Через
це важливим для практичної медицини є визначення спектра та
характеристик мікрофлори, яка викликає гнійні запальні процеси, і
розпрацювання на цій основі засад корекції антибіотикотерапії (АБТ) у
хворих на флегмони.

Із огляду на те, що ступінь ризику для життя хворих на флегмони ЩЛД, а
також об’єм та суть лікувальних заходів, їх тривалість, ефективність та
вартість суттєво залежать від перебігу хвороби, актуальним є проведення
корекції її перебігу, як важливої складової частини комплексного
лікування (Боброва Н.В. і співавт.,1991; Шаргородский А.Г. і
співавт.,1998; Дурново Е.А.,1999; Бажанов Н.Н., Александров М.Т.,
2002).

Все викладене визначає актуальність проблеми та науково-практичну
значимість обраного напрямку досліджень, доцільність розпрацювання
вказаних її аспектів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний
напрямок дослідження є частиною планової наукової роботи Львівського
національного медичного університету ім. Данила Галицького на тему
“Розробити діагностичну та лікувальну тактику при гнійно-запальних
процесах, основану на вивченні особливостей етіології, патогенезу та
клініки сучасної хірургічної інфекції”, державна реєстрація № ДР 0196
V013958.

Мета та завдання дослідження.

Метою дослідження є удосконалення діагностики, прогнозування перебігу та
лікування флегмон ЩЛД.

Завдання дослідження:

Вивчити клінічно-статистичну характеристику флегмон ЩЛД;

Визначити діагностичні можливості клінічного та ультрасонографічного
обстеження хворих на флегмони ЩЛД ;

Визначити прогностичні можливості застосування гемограм у пацієнтів із
флегмонами ЩЛД та розпрацювати спосіб прогнозування їх клінічного
перебігу на підставі показників гемограм;

Вивчити спектр та характеристику мікрофлори, яка викликає розвиток
флегмон ЩЛД і визначити тенденції її змін;

5. Визначити основні засади антибіотикотерапії у хворих з флегмонами
ЩЛД на підставі результатів дослідження мікрофлори;

6. Сформулювати засади корекції клінічного перебігу хвороби у
пацієнтів із флегмонами ЩЛД.

Об’єкт дослідження: Хворі на флегмони щелепно-лицевої ділянки.

Предмет дослідження: Флегмони ЩЛД, чинники, які сприяють виникненню
флегмон ЩЛД, візуальні картини ехограм, гемограми, мікрофлора флегмон
ЩЛД.

Методи дослідження: Клінічні; ультрасонографічні; лабораторні – клінічні
аналізи крові, мікробіологічні – ідентифікація мікрофлори та визначення
її чутливості до антибіотиків; ретроспективне вивчення архівних історій
хвороби та амбулаторних карток стоматологічних хворих; математичне та
статистичне опрацювання результатів дослідження для їх об’єктивної
оцінки. Аналіз отриманих результатів досліджень здійснювали з
використанням комп’ютерної програми Excel (електронні таблиці) з пакету
Microsoft Offіce 2000.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі
вирішуються актуальні для хірургічної стоматології завдання –
удосконалення діагностики, прогнозування перебігу та лікування хворих
на флегмони ЩЛД.

1.Уперше деталізовано широкий спектр чинників, які можуть сприяти
розвиткові флегмон ЩЛД та впливати на їх перебіг.

2.Уперше визначено діагностичну чутливість ультрасонографічного
дослідження в клініці флегмон ЩЛД.

3.Уперше розпрацьовано оригінальний інтегральний гематологічний
прогностичний показник (ІГПП) перебігу флегмон ЩЛД та доказано високу
прогностичність позитивних результатів при його визначенні.

4.Уперше вивчено тенденції змін мікрофлори флегмон ЩЛД за останні 10
років і на цій підставі сформульовано рекомендації щодо сучасних засад
антибіотикотерапії при даній патології.

5.Уперше сформульовано засади корекції клінічного перебігу флегмон ЩЛД.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення та висновки
дисертаційної роботи адаптовано для впровадження та застосування в
умовах практичної охорони здоров’я.

Виявлені та систематизовані найбільш часті можливі чинники, як
виникнення, так і ускладнень перебігу флегмон ЩЛД націлюють
хірургів-стоматологів та організаторів стоматологічної служби на
своєчасне вжиття відповідних превентивних лікувально-профілактичних та
організаційних заходів.

Застосування у процесі діагностики флегмон ЩЛД ультрасонографічного
(УСГ) дослідження дозволяє підвищити точність топічної діагностики
флегмон ЩЛД (>95 %), проводити візуально орієнтовані хірургічні
втручання, своєчасно виявляти перифокальні скупчення гною, запобігаючи,
таким чином, виникненню ускладнень та необхідності повторних хірургічних
втручань.

Розпрацьований та апробований нами ІГПП дозволяє з високою достовірністю
(>95 %) прогнозувати перебіг флегмон і на цій підставі своєчасно
застосовувати адекватну лікувальну тактику, запобігаючи розвиткові у
пацієнтів життєво небезпечних ускладнень при флегмонах ЩЛД.

Результати проведених досліджень мікрофлори флегмон ЩЛД на сучасному
етапі дали підстави для корекції лікування цієї патології, науково
обґрунтувавши її сучасну емпіричну антибіотикотерапію. Вказані
результати, доказуючи періодичну мінливість спектра і характеристики
мікрофлори ГГЗП ЩЛД, обґрунтовують доцільність періодичного проведення
таких досліджень з метою оптимізації антибіотикотерапії флегмон ЩЛД та
створення в хірургічних стаціонарах локальних банків отриманої
інформації, як джерел об’єктивного обґрунтування емпіричної АБТ.

Удосконалення діагностування, прогнозування перебігу та
антибіотикотерапії, як обґрунтування можливості корекції клінічного
перебігу флегмон дозволяє оптимізувати лікування і таким чином
досягнути суттєвого медичного, соціального та економічного ефектів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним самостійним науковим
дослідженням. Ідеї та напрацювання, використані у дисертації, належать
здобувачу. Автор особисто здійснила планування роботи, патентний пошук
та огляд літератури, опанувала необхідні методи обстеження. Здобувачу
належать ідеї напрацювання ІГПП перебігу флегмон ЩЛД та його втілення, а
також застосування УСГ дослідження з метою діагностування флегмон ЩЛД і
опрацювання методу вказаного дослідження. Автор самостійно провела всі
клінічні спостереження; вивчила ефективність клінічного та
ультрасонографічного методів обстеження; проаналізувала комплекс змін
гемограм при різному перебігу флегмон ЩЛД, як підстави для розпрацювання
інтегрального гематологічного прогностичного показника перебігу вказаної
патології. Автор особисто провела аналіз результатів мікробіологічних
досліджень, їх узагальнення, визначення тенденцій змін мікрофлори за
останні 10 років та сформулювала на цій підставі рекомендації щодо
корекції лікування хворих з флегмонами ЩЛД, сучасної антибіотикотерапії
при цій патології..

Мікробіологічні дослідження проведено в центральній клінічній
лабораторії Львівської обласної клінічної лікарні (ЦКЛ ЛОКЛ), на
кафедрі мікробіології ЛНМУ ім. Данила Галицького. Клінічні аналізи крові
виконано за участю працівників ЦКЛ ЛОКЛ, а ультрасонографічне
дослідження – у відділі ультразвукової діагностики Львівського обласного
діагностичного центру за участю його працівників.

Всі наукові праці, опубліковані за матеріалами дисертації, виконані
автором самостійно.

Впровадження результатів дослідження у практику. Результати дослідження
– УСГ дослідження при діагностиці флегмон ЩЛД, прогнозування перебігу
хвороби на підставі визначення ІГПП та проведення корекції її
клінічного перебігу успішно впроваджено в практику роботи відділів ЩЛХ
ЛОКЛ, Волинської обласної клінічної лікарні, Закарпатської обласної
клінічної лікарні, Львівської комунальної клінічної лікарні швидкої
медичної допомоги, стоматологічної поліклініки Івано-Франківського
державного медичного університету.

Основні наукові положення дисертації включено до лекційного матеріалу та
використовуються під час проведення практичних занять із студентами
стоматологічних факультетів на кафедрах хірургічної стоматології ЛНМУ,
Тернопільської державного медичного університету ім. Івана
Горбачевського, медичного факультету Ужгородського національного
університету, лікарями-інтернами та слухачами факультету післядипломної
освіти ЛНМУ ім. Данила Галицького.

Результати аналізу літератури, проведеного за темою роботи, а також
низки власних досліджень висвітлено у розділах довідника “Стоматологія:
симптоми, синдроми, епонімні хвороби, термінологія”, навчального
посібника “Соціально значимі інфекції в стоматології” для студентів
медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації. За матеріалами
досліджень отримано деклараційний патент України та 2 свідоцтва на
раціоналізаторські пропозиції.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного
дослідження представлено та обговорено: на 1-й республіканській
конференції “Стоматология и здоровье ребенка“, Москва, (1996);
науково-практичній конференції “Сучасні аспекти невідкладної медичної
допомоги”, Львів,(1997); VІІІ-му Конгресі світової федерації українських
лікарських товариств, Львів-Трускавець, (2000 ); Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Хірургічний сепсис”, Львів, (2001); ІХ
Конгресі світової федерації українських лікарських товариств, Луганськ ,
(2002) ; науково-практичній конференції “Нові технології в діагностиці
та лікуванні одонтогенної інфекції”, присвяченій 90-річчяю від дня
народження проф. Г.І. Семенченка, Одеса, (2004).; науково-практичній
конференції “Актуальні питання абдомінальної та гнійно-септичної
хірургії”, присвяченій 50-річчю кафедри загальної хірургії Львівського
національного медичного університету ім. Данила Галицького, Львів, (2004
); “Пироговських читаннях”, Вінниця, (2004); Всеросійській
науково-практичній конференції “Образование, наука и практика в
стоматологии”, Москва, ( 2005 ); 66-науковій конференції студентів та
молодих вчених з міжнародною участю “Досягнення сучасної медицини”,
Львів, (2005 ).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 18 наукових працях:
8 статтях у фахових наукових виданнях, ліцензованих ВАК України, та 10
роботах у збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій,
отримано деклараційний патент на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена українською
мовою на 198 сторінках машинопису. Основний текст займає 152 сторінки.
Дисертація складається із вступу, огляду літератури, розділу “матеріал
та методи дослідження”, розділу власних досліджень, який складається із
п’яти підрозділів, розділу аналізу та узагальнення результатів
дослідження, висновків та списку використаних джерел. Робота ілюстрована
32 рисунками, в тому числі діаграмами, ультрасонограмами та
фотографіями і 19 таблицями.

Список використаних наукових джерел включає 287 найменувань (187
вітчизнянних та країн СНД, 100 чужоземних авторів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Матеріал дослідження представлений за
вислідами ретроспективного вивчення 4957 архівних історій хвороби
пацієнтів, яких лікували у відділі ЩЛХ ЛОКЛ за період від 1993 до 2003
року з приводу ГГЗП м’яких тканин ЩЛД; вивчення 1986 амбулаторних карт
стоматологічних хворих стоматологічної поліклініки ЛНМУ ім. Данила
Галицького; даних загального клінічного обстеження і лікування 198
стаціонарних хворих на флегмони ЩЛД, ургентно шпиталізованих у відділ
ЩЛХ ЛОКЛ у 1995-2004 роках, які становили основу клінічного матеріалу
дисертації (основна група).

У хворих основної групи проведено оцінку місцевих та загальних клінічних
симптомів, виконано загальні клінічні аналізи крові (гемограми);
дослідження мікрофлори флегмон у 94 хворих (ідентифікація мікрофлори,
визначення чутливості до антибіотиків). Крім того, проведено
ультрасонографічне дослідження ЩЛД 34 хворих ГГЗП м’яких тканин ЩЛД,
серед яких було 26 пацієнтів з флегмонами ЩЛД з основної групи.

При виконанні роботи використано наступні методи дослідження: клінічне
обстеження стаціонарних хворих; лабораторні дослідження: гемограми,
ідентифікація мікрофлори, антибіотикограма; діагностичне
ультрасонографічне обстеження ЩЛД; статистичне опрацювання та
математичний аналіз результатів дослідження.

У процесі ретроспективного аналізу архівних історій хвороби та
амбулаторних карт визначено: питому вагу ГГЗП м’яких тканин ЩЛД серед
іншої патології цієї ділянки; питому вагу флегмон серед інших ГГЗП ЩЛД;
частоту локалізації флегмон в окремих клітковинних просторах ЩЛД;частоту
різних типів клінічного перебігу флегмон; терміни шпиталізації хворих
після початку хвороби; можливу наявність у хворих на флегмони вогнищ
одонтогенної хронічної інфекції, супровідної патології; можливу
наявність недоліків у діагностиці та лікуванні на передшпитальному
етапі.

На підставі вивчення 420 історій хвороби з числа проаналізованих нами,
зроблено ретроспективну оцінку частоти виявлення основних симптомів ГГЗП
м’яких тканин ЩЛД .

На підставі записів у амбулаторних картах та наявних рентгенограм
визначали якість ендодонтичного лікування та його можливі недоліки, що
могли обумовити розвиток ГГЗП м’яких тканин ЩЛД, серед них і флегмон.

Серед 198 хворих основної групи спостерігали різний клінічний перебіг
хвороби: сприятливий у 113 (57,07%) осіб, прогресування хвороби – у 70
(35,35%) осіб, гнійно-септичні ускладнення у 15 (7,58%) осіб.
Аналогічно кваліфікували перебіг хвороби у хворих на флегмони ЩЛД та
інших ділянок і проводили розподіл хворих при виконанні подібних
досліджень інші автори [Мухсинов М.Е., 1989; Губин О.В. і співавт.,
1998; Мельников В.А., 2001].

Ультрасонографічне дослідження хворих проведено на ультразвукових
діагностичних апаратах “Sanoline Si – 400” та “Aloka SSD – 630”, що
працюють у режимі скенування з використанням лінійного трансдюсера із
частотою 7,5 МГц.

Послідовно визначали наступну діагностичну інформацію: локалізацію
запального вогнища; характер запального вогнища; розмір запального
вогнища; глибину залягання запального вогнища відносно шкіри;
топографоанатомічне взаємовідношення запального вогнища з навколишніми
анатомічними структурами; наявність перифокальних відгалужень.

При аналізі гемограм, зроблених при шпиталізації хворих, визначали
зміни окремих показників периферійної крові у залежності від подальшого
перебігу хвороби (сприятливий, прогресуючий, генералізація процесу), а
також обчислювали лейкоцитний індекс інтоксикації (ЛІІ) [Кальф-Калиф
Я.Я., 1949], індекс регенераційного зсуву (ІРЗ) та індекси
співвідношення нейтрофілів з лімфоцитами і нейтрофілів з моноцитами –
ІСНЛ та ІСНМ [Кассирский И.А., Алексеев Т.Л., 1970].

Ми розпрацювали і застосували інтегральний гематологічний прогностичний
показник ІГПП:

(Б+Е+Н) : (Мо+Лф)

ІГПП = —————————–

(Мі+Ю+П) : С

У вказаній формулі подано кількість окремих елементів периферійної крові
у відсотках згідно з гемограмою, де: Б – базофіли, Е – еозинофіли, Н –
нейтрофіли, Лф – лімфоцити, Мо – моноцити, Мі – мієлоцити, Ю – юні
нейтрофіли, П – паличкоядерні нейтрофіли, С – сегментоядерні нейтрофіли.

Формула ІГПП представляє співвідношення між кількісними та якісними
змінами елементів периферійної крові. Тому застосування цього
прогностичного показника дозволяє враховувати як кількісні (верхня
частина формули), так і якісні (нижня частина формули) зміни всіх
елементів гемограми, інформаційних щодо перебігу запального процесу.
Збільшення (зменшення) кількості гранулоцитів (Б+Е+Н) і мононуклеарів
(Мо+Лф) свідчить про ступінь впливу інфекційного чинника, ендотоксичного
процесу, яким є гострий гнійний запальний процес, на адаптаційні
механізми організму, а частка від ділення сум цих показників вказує на
достатність або недостатність відповіді організму на розвиток
інфекційного запалення [Васильев В.С., Комар В.І., 1979].

Величина нижньої частини формули залежить від вираженості насамперед
якісних змін лейкограми: появи юних клітин, мієлоцитів, змін кількості
паличкоядерних та сегментноядерних нейтрофілів, тобто інтенсивності
зсуву лейкоцитної формули вліво і свідчить про ступінь мобілізації
захисних сил організму та їх можливу виснаженість [Кассирский И.А.,
Алексеев В.Л., 1970; Лебедев К.А., Понякина И.Д.,1990]. У результаті
частка, отримана від ділення верхньої частини формули ІГПП на її нижнюю
частину, є виразом співвідношення між вказаними виявами реакції
організму на розвиток ГГЗП. Інтегральний кількісно-якісний
гематологічний показник стану організму свідчить про ступінь впливу на
організм інфекційного чинника, запального ендотоксикозу та про
вираженість реакції організму на запальний процес, тобто про те, від
чого залежить як клінічний перебіг хвороби, яка розвивається, так і
прогноз цього перебігу .

Проведено вивчення мікрофлори флегмон ЩЛД у 46 хворих протягом
1995-1997 років та у 48 хворих протягом 2002-2004 років. Бактеріологічне
дослідження гною, отриманого при розкритті флегмон ЩЛД, передбачало
традиційне аеробне, анаеробне та грибкове культивування і наступну
ідентифікацію мікрофлори, визначення її чутливості до антибіотиків
диско-дифузійним методом, оцінку ступеня бактерійної засіяності гнійних
постфлегмонних ран у залежності від кількості колонієутворюючих одиниць
в 1 мл досліджуваного зразка (КУО/мл) зразу після розкриття флегмони та
на 5 добу. Методи бактеріологічних досліджень на всіх етапах були
ідентичними.

У другій серії бактеріологічних досліджень паралельно із вказаним
стандартним методом проведено дослідження з застосуванням нових
бактеріологічних методів. Анаеробну мікрофлору виділяли за методичними
рекомендаціями Харківського НДІ мікробіології та імунології ім. І.І.
Мечникова МОЗ України “Лабораторна діагностика гнійно-запальних
захворювань, обумовлених аспорогенними мікроорганізмами” (2000). Посів
проводився на 5% кров’яному агарі Шедлера з геміном та вітаміном Кі.
Чашки інкубувались 48-72 год. в безкисневій атмосфері, яка створювалась
за допомогою пакетів Genbox anaer виробництва фірми bio Merieux.
Ідентифікація виділених культур анаеробів проводилась з допомогою
діагностичних стрічок АРІ 20А (bio Merieux). Встановлення чутливості до
хіміотерапевтичних препаратів проводилось з використанням тест-системи
АТВ АNА (bio Merieux) методом серійних розведень.

Аналіз отриманих результатів проведених нами досліджень здійснювали з
використанням комп’ютерної програми Excel (електронні таблиці) з пакету
Microsoft Oficce 2000. Для оцінки достовірності різниці показників
використовували перевірку гіпотез для великих (n > 30) і малих (n Bv® ° ? O U Ue ° ? O & U?V?WdXiYV[ae[F]|_Fb\d’h’jthrv?vccOEEEEEEEEEEEEEEEEEEEE & & F ?Ae?nnnaaaaaUaaaaaaaaaaaUUUaa ~ oooooooooooooooooooooooooooo Hаві результатів вивчення статистично репрезентативної групи хірургічних стоматологічних хворих протягом десятирічного періоду встановлено клініко-статистичну характеристику ГГЗП м’яких тканин ЩЛД, а саме: зростання серед вказаної групи відсотка хворих з ГГЗП ЩЛД та кількості ( в абсолютних числах) хворих з флегмонами ЩЛД; переважний – майже у 80% випадків, розвиток флегмон ЩЛД у людей працездатного віку; наявність тенденції до зростання частоти важчих форм перебігу флегмон ЩЛД (прогресуючого перебігу та генералізації процесу) – за 10 років у середньому в 1,6 раза; збільшення частоти виявлення атипового перебігу флегмон ЩЛД – за 10 років у 1,9 раза; зростання середньої тривалості лікування пацієнтів з флегмонами ЩЛД. Прогресуючий перебіг флегмон виявлено майже у третини хворих (28,79%), генералізацію гнійно-септичного процесу майже у кожного десятого хворого (9,8%),а тривалість лікування у таких пацієнтів доходила до 6 тижнів. У хворих на флегмони ЩЛД з наявністю вогнищ одонтогенного хроніосепсису генералізація процесу мала місце у 89,83% осіб, прогресування флегмони – у 70%, а її сприятливий перебіг - у 51,96% пацієнтів. При розвитковi флегмон та їх ускладнень відзначено: 1.Пiзнє звертання до стоматолога при запальному процесі ЩЛД у 17,84%. У більш ніж 40% хворих на флегмони ЩЛД адекватне лікування розпочиналось не раніше 3-ої доби після початку хвороби 2.Несвоєчасну i недосконалу дiагностику та пiзнє хiрургiчне втручання при абсцесах – 13,75%. 3.Недостатнє розкриття гнійного вогнища, неадекватність або й відсутність його дренування, вiдсутнiсть або неадекватнiсть медикаментного лiкування – 17,50%. 4.Несвоєчасне видалення зубів при наявності показів для цього – у 62.02 % хворих. 5.Невизначення або неточне визначення локалізації флегмони – у 76,06% хворих. 6.8,25 % хворих на флегмони скеровані для шпиталізації з іншим діагнозом. 7.Невідповідність стартової емпіричної антибіотикотерапії до призначеної на підставі отриманих пізніше антибіотикограм – у 32,88%. 8.Наявнiсть фонової патології (одонтогенна хронічна інфекція, цукровий діабет, наркотична залежність тощо) – 15,31%. 9.Поєднання декiлькох із вказаних чинників – 22,20%. Таким чином виявлено сприяння розвиткові флегмон через недосконалість діагностики та лікування ГГЗП ЩЛД у кожного третього хворого, а вплив об’єктивних та суб’єктивних причин, залежних від самого хворого лише у 17,8 відсотках випадків. При ГГЗП нерадикально ліковані з приводу періодонтиту зуби були у 95,6% хворих і лише у 5% хворих на флегмони відзначено наявність якісно проведеного ендодонтичного лікування. Встановлено структуру та статистику основних ускладнень флегмон ЩЛД Лише у 70,76 % хворих на ГГЗП м’яких тканин ЩЛД вдається при фізикальному обстеженні виявити весь комплекс характерних для запалення клінічних ознак, а при флегмонах ЩЛД – у 74,35 % хворих. Якщо ж не брати до уваги наявність у 100 відсотків таких хворих болю, то частота виявлення всіх інших клінічних ознак є ще нижчою і становить при флегмонах цієї ділянки лише 67,69 %. Це зумовлюється як зростанням частоти атипового перебігу флегмон, так і значною складністю топографо-анатомічної структури ЩЛД та обгрунтовує актуальність пошуків можливостей вдосконалення діагностики флегмон ЩЛД. Вивчення можливостей діагностування флегмон ЩЛД із застосуванням ультрасонографічного (УСГ) дослідження показало, що при цьому завдяки високій діагностичній чутливості УСГ - 97,06 %, є можливість виявляти запальні гнійні вогнища при їх глибокому розташуванні, чітко визначати їх характер (абсцес чи флегмона), параметри, та головне, поряд із візуалізацією центрального вогнища патологічного процесу, знаходити проекційні до нього відгалуження, навіть без їх чітких клінічних проявів. Ретроспективний аналіз гемограм, зроблених при шпиталізації хворих, показав відсутність характерних змін окремих показників гемограм, які були б властивими лише для того або іншого прогнозованого перебігу флегмон ЩЛД у статистично вірогідній кількості випадків. Прогнозувати перебіг флегмон ЩЛД на підставі визначення величин лейкоцитного індексу інтоксикації, індексу регенераційного зсуву та індексів співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів і нейтрофілів до моноцитів можливо менше ніж у 90 %, а це не дає підстав стверджувати статистичну достовірність вказаних способів прогнозування. При сприятливому перебігу флегмон величина ІГПП знаходилась у межах від 19,5 до 30,36, складаючи в середньому 23,06+0,48, і прогноз виявився вірогідним у 95,57 % хворих. При ІГПП від 10,14 до 17,79 , що в середньому становило 13,52 + 0,57, спостерігалось прогресування перебігу флегмон, яке було своєчасно спрогнозоване у 95,71% таких хворих. Генералізації процесу у 100 % хворих на флегмони ЩЛД передувало ще значніше зниження величини ІГПП – в середньому до 6,60 + 0,55. Вивчення мікробіологічного пейзажу при флегмонах ЩЛД засвідчило полімікробний характер етіології вказаних гнійних запальних процесів. Якісний та кількісний аналіз мікрофлори флегмон ЩЛД засвідчив наявність певних особливостей цієї мікрофлори та виявив тенденції щодо її змін за 10-річний період: зростання питомої ваги неопатогенів в 1,3 раза; стафілококу епідермального – у 1,7 раза; анаеробів в монокультурах в 1,5 раза; анаеробної мікрофлори в асоціаціях як самих анаеробів, так і в поєднанні з аеробами, в 2,2 рази; грибків у 1,7 раза. При наявності хронічної одонтогенної інфекції серед збудників, які були виявлені при флегмонах ЩЛД, питома вага неопатогенів доходить до однієї третини. Це, поряд із значно більшою бактерійною засіяністю ран (в 1,4 раза), може свідчити про вплив вказаної фонової ситуації на біоценоз та захисні сили макроорганізму. Встановлено також суттєвий вплив нераціональної антибіотикотерапії (АБТ) на біоценоз мікрофлори флегмон ЩЛД – зростання при цьому питомої ваги неопатогенів та анаеробів, грибків. Лише у 6,93 % таких осіб спостерігався сприятливий перебіг хвороби. Вивчення чутливості мікрофлори флегмон ЩЛД до антибіотиків показало наявність різниці між чутливістю мікрофлори флегмон ЩЛД до антибіотиків, яка визначалась у 1995-1997 роках та 2002-2004 роках. Встановлено, що в переважній своїй більшості антибіотики перекривають спектр можливих збудників флегмон ЩЛД в середньому лише на 80 відсотків і тільки окремі з них ефективні у 90 та більше відсотках випадків. Щодо багатьох антибіотиків, крім найновіших поколінь, мікрофлора флегмон ЩЛД виявляється слабо чутливою та стійкою у 10-60% випадків. Це свідчить про те, що при емпіричному призначенні антибіотиків неможливо досягнути потрібної ефективності АБТ без комбінації препаратів. При цьому слід враховувати можливість їх синергізму або ж антагонізму і вплив антибіотиків на імунітет. Із врахуванням загальновідомої цільової скерованості окремих груп антибіотиків на різні види мікроорганізмів та на підставі проведеного нами визначення видового спектра та антибіотикочутливості мікрофлори флегмон ЩЛД запропоновано наступні засади сучасної антибіотикотерапії у хворих з цією патологією. Рекомендується емпіричне застосування: комбінацій цефалоспоринів 2-3-го поколінь у поєднанні з фторхінолінами; комбінацій напівсинтетичних пеніцилінів з інгібіторами бета-лактамаз – ампіцилін/сульбактаму або амоксиклаву; поєднання фторхінолінів з аміноглікозилами, кліндаміцину з цифраном, іміпенему з аміноглікозидами. Вказані комбінації можна застосовувати і у вигляді пероральних форм при ступеневій терапії,але тільки після стихання запальних явищ в ротовій порожнині або при їх відсутності з початку хвороби. Для перорального застосування ефективними є антибіотики з групи макролідів, зокрема кларитроміцин. При прогресуючих та глибоко локалізованих флегмонах, зважаючи на домінування при цьому анаеробів, ефективним є застосування цефалоспоринів 2-3-го поколінь, кліндаміцину у поєднанні з аміноглікозидами, фторхінолінів, ампіцилін/сульбактаму у комбінації з метронідазолом, який поряд із впливом на анаероби є ефективним і щодо найпростіших. Для впливу на грибкову мікрофлору доцільне застосування флуконазолу, але при цьому не варто застосовувати рифампіцин, котрий, як відомо, знижує ефективність флуконазолу. Враховуючи, що сульфаніламіди мають властивість блокувати пеніциліназу, доцільним є застосування бісептолу, сульфалену, мадрібону тощо в комбінації з антибіотиками. Зважаючи на періодичну мінливість спектра мікроорганізмів при цій патології та їх чутливості до антибіотиків, абсолютно обов’язковим, як стратегічно важливий чинник формування АБТ флегмон ЩЛД, повинен бути постійний моніторинг мікрофлори флегмон ЩЛД з накопиченням результатів досліджень (банків даних), як джерела формування емпіричної АБТ. Встановлена відсутність в даний час універсальних антибіотиків у відношенні до мікрофлори флегмон ЩЛД та значна питома вага асоціацій мікрооршанізмів дають підстави до категоричного заперечення проведення моно-АБТ при цій патології навіть зі застосуванням найефективніших препаратів. На підставі результатів наших досліджень розпрацьовано рекомендації щодо проведення корекції клінічного перебігу флегмон ЩЛД, тобто комплексу превентивних заходів, які сприяють обмеженню прогресування флегмони або генералізації інфекційного процесу. Зміст такої корекції, крім того що він визначається характеристикою наявної в цей час клініки хвороби, залежить від прогнозу її подальшого перебігу – величини результатів визначення ІГПП, наявної супровідної патології. При клінічних ознаках сприятливого перебігу, відсутності перифокальних вогнищ, підтверджених при розкритті флегмони (а при невизначеності щодо цього – ультрасонографічним дослідженням), та величині ІГПП в межах від 20 до 30 балів, достатнім є застосування стандартного комплексного лікування. Ще одним важливим критерієм достатності такого лікування є відсутність супровідної патології, яка могла б негативно впливати на перебіг ГГЗП (хронічні захворювання ендокринної системи, порушення обміну речовин, одонтогенні вогнища хронічного запалення, імуноскомпрометовані стани тощо). При величині ІГПП від 10 до 20 балів, що свідчить про небезпеку прогресування флегмони, а також при відсутності ознак регресу хвороби через 1 добу після розкриття флегмони та призначення відповідного медикаментного лікування, слід вжити заходів для корекції перебігу процесу: посилити емпіричну антибіотикотерапію, провести УСГ обстеження з метою можливого виявлення поширення гнійно-запального процесу. При прогнозуванні перебігу флегмони, який дає підстави сподіватися генералізації процесу з виявами вираженої бактерійної агресії та розвитку гнійно-септичних ускладнень (ІГПП

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020