.

Постінсультні стани у хворих на ішемічні порушення мозкового кро-вообігу (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
136 3622
Скачать документ

Академія медичних наук України

Інститут неврології, психіатрії та наркології

МІЩЕНКО ВЛАДИСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 616.831-005.4-06-073.756.8

Постінсультні стани у хворих на ішемічні порушення мозкового кровообігу

14.01.15 – нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Сухоруков Віктор

Іванович, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України,
керівник відділу нейропсихокібернетики

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, Дзяк Людмила

Антонівна, Дніпропетровська державна медична академія, завідувач кафедри
неврології та нейрохірургії

доктор медичних наук, професор Зозуля Іван Савович,

Національна медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри медицини невідкладних
станів

Провідна установа: Інститут геронтології АМН України, відділ судинної

патології головного мозку (м. Київ)

Захист дисертації відбудеться “07” червня 2006 р. о 10 00 годині на
засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д.64.566.01 при Інституті
неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул.
Академіка Павлова 46).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Академіка
Павлова 46).

Автореферат розісланий “06” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Л.І. Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Мозковий інсульт (МІ) є однією із основних причин
смертності та інвалідизації населення планети. В країнах Євросоюзу,
Ісландії, Норвегії та Швейцарії щорічно вперше захворюють на інсульт 1,1
млн. людей. Експерти ВОЗ вважають, що до 2025 року ця цифра буде
становити 1,5 млн. (Truelsen T., Ekman M., Boysen G., 2005). Зріст
захворюваності на МІ відбувається в основному за рахунок ішемічних
інсультів, що пов’язано із “постарінням” населення та значним
розповсюдженням таких факторів ризику як артеріальна гіпертензія,
цукровий діабет, хвороби серця, куріння та інші (Волошин П.В., Тайцлін
В.Й., 2005; Дзяк Л.А., 2005; Зозуля І.С., 2005; Сухоруков В.І., 2005).
МІ є третьою причиною смертності населення розвинутих країн світу
(Bonita R. et al, 2004).

Актуальна ця проблема і для України, в якій щорічно захворюють на МІ
біля 100-110 тис. мешканців, а інвалідізація внаслідок нього становить
3,2 на 10000 населення і посідає перше місце серед причин первинної
інвалідизації в країні (Волошин П.В., Міщенко Т.С., 2002; Поліщук М.Є.,
2005). Відновлення колишньої працездатності після інсульту у більшості
хворих проблематично. Тільки 10?20% повертаються до праці. Від 20% до
43% потребують сторонньої допомоги, у 33?48% хворих розвивається
геміпарез, у 18?27% – мовні порушення (Кузнєцова С.М., 2004; Віничук
С.М., 2005, Яворська В.О. та співав., 2006; Hankey G. J., 2002).
Наслідком цього є величезні економічні витрати, які складають майже 4%
бюджету охорони здоров’я розвинутих країн світу (Де Фритас Т.Г.,
Богуславський Д., 2001).

Таким чином, МІ є важливою медико-соціальною проблемою. Високий відсоток
інвалідизації серед хворих, що перенесли МІ, робить реабілітацію однією
із найбільш важливих проблем ангіоневрології (Руденко А.Ю., 1999;
Головченко Ю.І., 2001; Григорова І.А., 2004; Грицай Н.М., 2005; Суслина
З.А. и соавт., 2005).

Відновлення порушених функцій у кожного хворого проходить по різному в
різний період після катастрофи (Ворлоу Ч.П. и соавт., 1998; Євтушенко
С.К., 2002; Козьолкін О.А., 2004; Самосюк І.З, 2004). Встановлено, що
найбільш активно відновлення втрачених функцій відбувається протягом
першого року після МІ (Кадыков А.С., 1991; Скворцова В.И. и соавт.,
2005; Hoenig H. et al., 1999). Тому цей проміжок часу був позначений
деякими дослідниками, як відновний період (Боголепов Н.К., 1978;
Столярова Л.Г. и соавт., 1985). Але цей термін не є загальноприйнятим і
відсутній в МКХ-10 перегляду, а використовується переважно у країнах
СНД. В МКХ-10 є рубрика I. 69, яка позначає наслідки інсульту, тобто
стани через рік після мозкової катастрофи. Проведені епідеміологічні
дослідження свідчать про те, що протягом одного року після МІ, помирають
майже 40% хворих. А з числа тих, що вижили, далеко не в усіх хворих
відбувається відновлення порушених функцій, а у частини хворих
неврологічний дефіцит прогресує (Шевченко Л.А., 2000; Гусев Е.И. и
соавт., 2002; Lawrence E.S., 2001). Майже у третини хворих через рік
після інсульту розвивається деменція (Волошина Н.П., 1997; Шестопалова
Л.Ф., 2001; Яхно Н.Н., 2002; Захаров В.В., 2004; Gorelik P.B., 2004).
Тому термін “відновний” не завжди відображає ті процеси, які
відбуваються у головному мозку протягом року у хворих, що перенесли
інсульт. Для визначення станів протягом року після катастрофи в багатьох
країнах світу використовують терміни “виходи” МІ, “постінсультні” стани
та інші. Останній більш адекватно відображає період часу від гострого
періоду до наслідків. Саме цей період часу є вкрай важливим для
проведення реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення порушених
функцій і привертає велику увагу дослідників (Гехт А.Б., 2004; Козьолкін
О.А., Гамалій Т.П., 2004).

При побудові реабілітаційних програм необхідним є врахування факторів,
які впливають на ефективність відновного лікування.

У літературі є окремі відомості, що вік хворого, розміри вогнища
ураження, тяжкість інсульту, наявність супутньої патології, час початку
проведення реабілітаційних заходів впливають на темпи відновлення
порушених функцій (Виберс Д. и соавт., 1999; Пашковський В.М., 2000;
Дарій В.І., 2002; Дубенко О.Є., 2003). Сьогодні триває пошук нових
факторів.

В останні роки з’явились дані щодо впливу когнітивних порушень на
ефективність реабілітації у постінсультних хворих (Шестопалова Л.Ф.,
2002; Дзяк Л.А., 2004; Кушнір Г.М., 2004; Марута Н.О., 2005; Бачинська
Н.Ю., 2005; Morin M. et al., 2002; Clive B., 2003; Ivan C.S., 2004).
Другим фактором, який негативно впливає на процес відновлення порушених
функцій та підвищує ризик смертності, є депресія. Останнім часом на цю
проблему стали звертати увагу у багатьох країнах світу (Гехт А.Б., 2000;
Підкоритов В.С., Чайка Ю.В., 2003; Paolucci S., 2001). Але у який
проміжок часу і у яких хворих розвиваються та прогресують когнітивні
порушення та депресивні розлади, остаточно не визначено. Так, одні
автори вважають, що розвиток когнітивних порушень та депресії пов’язано
із локалізацією вогнища, віком та статтю хворих, ступенем тяжкості
інсульту (Jonas B.S., Mussolino M.E., 2000; Brooks et al., 2005). Інші
дослідники такий взаємозв’язок заперечують (Гехт А.Б., 2001; Berg A. et
al., 2003; Maree L. et al., 2005). Таким чином, дані відносно цієї
проблеми мають суперечливий характер. Залишається неясним, які фактори
впливають на розвиток та прогресування когнітивних порушень та
депресивних розладів. Значення цих питань дозволить розробити критерії
прогнозу та доповнити схеми відновного лікування препаратами,
спрямованими на зниження проявів когнітивних та депресивних розладів.

Таким чином, усе викладене свідчить про необхідність дослідження
названої проблеми і зумовлює актуальність цієї роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Інституту
неврології, психіатрії та наркології АМН України: “Дослідити особливості
формування цереброваскулярної недостатності на різних етапах розвитку
ішемічного інсульту та

розробити методи реабілітації і вторинної профілактики” (№
держреєстрації 0101U000110), “Клініко-патогенетичні особливості
формування судинної деменції у хворих з артеріальною гіпертензією” (№
держреєстрації 0103U001311).

Мета дослідження – підвищення ефективності лікування та реабілітації
хворих на ішемічний інсульт з урахуванням характеру структурних змін
головного мозку, наявності когнітивних та депресивних розладів.

Для виконання поставленої мети були визначені наступні завдання:

1. Вивчити динаміку неврологічних порушень протягом року у хворих після
перенесеного ішемічного інсульту.

2. Визначити характер структурних змін головного мозку в динаміці у
обстежених хворих.

3. Вивчити особливості перебігу когнітивних порушень у обстежених
хворих.

4. Виявити особливості клінічних проявів депресії в динаміці у
обстежених хворих.

5. Визначити фактори, які впливають на розвиток та прогресування
когнітивних розладів та депресивних порушень.

6. Вивчити вплив препарату Прамістар на когнітивні та депресивні
розлади у обстежених хворих.

7. На основі одержаних результатів розробити критерії прогнозу виходів
ішемічного інсульту та запропонувати лікувальні заходи, спрямовані на
підвищення ефективності реабілітації постінсультних хворих.

Об’єкт дослідження. Постінсультні стани.

Предмет дослідження. Динаміка клініко-неврологічних, когнітивних,
депресивних порушень, структурних змін головного мозку протягом року
після ішемічного інсульту, церебральні та психосоціальні фактори, що
впливають на перебіг постінсультних станів.

Методи дослідження. 1. Клініко-неврологічні обстеження хворих з
використанням індексу Бартеля та шкали Ренкіна для оцінки їх
функціонального стану. 2. Психопатологічні з застосуванням шкали
Гамільтона та опитувальника Бека для виявлення депресивних порушень. 3.
Психодіагностичні (тест Mini – Mental State Examination (МMSE), методика
“Запам’ятовування 10 слів”, “Таблиці Шульте”) для оцінки стану
когнітивних функцій. 4. Комп’ютерна томографія (КТ) головного мозку. 5.
Статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі проведено динамічне
клінічне та комп’ютерно-томографічне спостереження за хворими з
ішемічним інсультом протягом року після розвитку мозкової катастрофи та
визначені фактори, що впливають на темпи відновлення порушених функцій.

Установлено частоту поширеності, особливості клінічних проявів
когнітивних порушень в динаміці протягом року після перенесеного
ішемічного інсульту. Показано залежність ступеню вираженості когнітивних
порушень від віку хворих, локалізації вогнища інсульту, наявності
супутньої патології (цукровий діабет, фібриляція передсердь, тривала
артеріальна гіпертензія) та патології перивентрикулярної білої речовини
головного мозку.

У роботі наведені дані щодо частоти поширеності депресії, особливостей
її клінічних проявів та визначені фактори, що впливають на її перебіг у
постінсультних хворих. Виявлено взаємозв’язок симптомів депресії із
тяжкістю інсульту, статтю хворого, когнітивними порушеннями, а також
психосоціальними факторами (самотнє проживання, втрата роботи, високий
соціальний та професійний рівень в преморбіді).

Доведено, що виражені когнітивні порушення та депресія негативно
впливають на відновлення порушених внаслідок ішемічного інсульту
функцій, тому їх корекція повинна стати складовою частиною
реабілітаційних заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Доповнено критерії прогнозу
виходів ішемічного інсульту, виділено сприятливі та несприятливі
фактори прогнозу. Доведено необхідність включення в комплекс
реабілітаційних програм препаратів, що покращують когнітивні функції, та
антидепресантів. Показана ефективність препарату Прамістар у лікуванні
когнітивних та депресивних розладів у постінсультних хворих.

Результати роботи впроваджено в роботу неврологічних відділень
Івано-Франківської, Сумської та Полтавської обласних лікарень,
Центральної клінічної лікарні №5 м. Харкова.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук,
визначено актуальність теми дослідження, виконано аналіз наукової
літератури з цієї проблеми, планування мети та завдань дослідження.
Автор особисто проводив відбір тематичних хворих та безпосередньо брав
участь в їх клінічному, психодіагностичному обстеженні, аналізував
комп’ютерні томограми головного мозку хворих, проводив лікування та
оцінював його ефективність. Статистичний аналіз результатів досліджень,
формування висновків та впровадження практичних рекомендацій також є
самостійним внеском дисертанта. Самостійно здійснено текстове та
графічне оформлення всіх розділів дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було
повідомлено та обговорено на (( Національному конгресі неврологів,
психіатрів та наркологів України “Психоневрологія ХХ( століття” (Харків,
2002 р.); науково-практичній конференції “Атеросклероз та атеротромбоз:
патогенез, клініка, лікування” (Харків, 2003 р.); на засіданні
Харківського науково-практичного товариства неврологів (Харків, 2005
р.); Пленумі науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та
наркологів України “Якість життя хворих на психоневрологічні розлади та
їх родин (медична і соціальна реабілітація та реінтеграція у
суспільство)” (Донецьк-Харків, 2005 р.); Пленумі науково-практичного
товариства неврологів, психіатрів та наркологів України “Сучасні
технології профілактики та лікування нервових, психічних розладів та
розладів внаслідок вживання психоактивних речовин” (Луганськ, 2005 р.);
науково-практичній конференції неврологів Харківської області та м.
Харкова (Харків, 2005 р.); (V Національному конгресі геронтологів і
геріатрів України (Київ, 2005 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць, з
них 5 у фахових виданнях, внесених у перелік ВАК України, 6 –
самостійних.

Структура й обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладено на
138 сторінках машинописного тексту. Дисертаційна робота складається із
вступу, огляду літератури, розділу, де розглянуто загальну
характеристику хворих та методи дослідження, 5 розділів власних
досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних джерел. Роботу ілюстровано 28 таблицями і 12 рисунками.
Список літератури містить 390 джерел, з них 115 вітчизняних та країн
СНД, та 275 – іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для виконання поставлених завдань
обстежено у динаміці протягом року 98 хворих з ішемічним інсультом, з
них 72 з півкульовим ішемічним інсультом (37 з правопівкульовою
локалізацією вогнища, 35 – з лівопівкульовою) і 26 хворих з інсультом у
стовбурі мозку. До дослідження не включалися хворі з тяжким інсультом,
грубими афатичними порушеннями, пацієнти за з депресією, що передували
інсульту, за даними анамнезу, з соматичними захворюваннями в стадії
декомпенсації, пацієнти, які за даними анамнезу зловживали алкоголем та
страждали на деменцію. Середній вік обстежених хворих складав 60,8
років. Групу контролю склали 22 здорові особи відповідного віку.

Була розроблена карта обстеження хворих, за якою вони були обстежені в
динаміці через 1, 3, 6 і 12 місяців з моменту розвитку мозкової
катастрофи.

Через 3 місяці було обстежено 96 хворих, через півроку – 93 хворих і
через

1 рік – 84 пацієнти. За час спостереження 12 хворих померло, 2 хворих
змінили місце проживання і зникли зі спостереження. Підбір хворих для
дослідження починався вже в гострому періоді захворювання.

Етіологічними факторами ішемічного інсульту в обстежених нами хворих
були: артеріальна гіпертензія (АГ) – у 22 хворих, атеросклероз – у 25
хворих, поєднання атеросклерозу та АГ – у 51 хворого. В численних
дослідженнях показано, що на перебіг судинних захворювань головного
мозку, і зокрема, на вихід ішемічного інсульту великий вплив мають
фактори ризику. Тому особливе значення ми приділяли виявленню факторів
ризику МІ. Найбільш поширеними факторами ризику у обстежених хворих були
АГ (74,5%), ішемічна хвороба серця (48,9%), фібриляція передсердь
(15,3%), гіперхолестеренемія (28,6%), цукровий діабет (15%). У 13,3%
обстежених хворих розвитку інсульту передували транзиторні ішемічні
атаки. 22,4% хворих курили, а 9,2% зловживали алкоголем. Ознаки
метаболічного синдрому спостерігались у 16,3% хворих. Але більшість
хворих (90,8%) мали декілька факторів ризику.

З врахуванням однієї з задач нашого дослідження – вивчити стан
когнітивних функцій у обстежених хворих – нами був проаналізований
соціальний стан і рівень освіти пацієнтів. Із числа обстежених 62 хворих
(63,2%) були пенсіонерами (за віком), із них 47 (47,9%) продовжували
працювати. 36 хворих (36,7%) були особами в працездатного віку і мали
роботу. Більшість пацієнтів мешкали в родинах і тільки 23 хворих (23,5%)
були самотніми.

Відомо, що ішемічний інсульт є гетерогенним станом і може розвиватися за
різними механізмами. На підставі аналізу багатьох факторів нами був
визначений підтип ішемічного інсульту в кожного обстеженого хворого. У
42% хворих ішемічний інсульт розвився за атеротромботичним механізмом, у
27% хворих – за кардіоемболічним. У 19% хворих був діагностований
лакунарний інфаркт, у 7% хворих – гемодинамічний інсульт. У 3% хворих
чітко визначити механізм інсульту не вдалося.

У роботі було проведено ретельне клініко-неврологічне обстеження хворих
з використанням клінічних шкал. Для оцінки ступеня тяжкості гострого
періоду МІ в роботі було використано Скандинавську шкалу. У дослідження
були включені хворі з інсультом середнього (24,5±1,1 балів за шкалою) і
легкого (40,2±1,6 балів) ступеня тяжкості. Хворих з тяжким ішемічним
інсультом не включали у зв’язку з порушеннями свідомості, афазією, які
можуть мати місце у таких хворих і будуть перешкоджувати виконанню
поставлених у роботі завдань. Для комплексної оцінки вираженості
порушень життєдіяльності та визначення ступеня їх соціальної адаптації
хворих застосовували шкалу – індекс Бартеля. Згідно цієї шкали тяжкий
ступінь функціональних порушень відповідає сумарному балу 50 та менше,
середній ступінь –

50-70 балів, легкий ступінь з мінімальним обмеженням функцій – 75 і
вище. Ступінь інвалідизації хворих визначали за шкалою Ренкіна.

Структурні особливості головного мозку вивчалися за допомогою методу
комп’ютерної томографії на комп’ютерному томографі СРТ 1010.

Однією із задач дослідження в роботі було вивчення стану когнітивних
функцій у постінсультних хворих, для визначення яких у роботі були
використані шкала Mini-Mental State Examination (MMSE), методика
“Запам’ятовування 10 слів”, “Таблиці Шульте”. Шкала MMSE була розроблена
Фольгштейном у 1982 році. Вона призначена для дослідження психічного
статусу і когнітивної продуктивності хворого, у тому числі стану таких
функцій як загальне орієнтування, пам’ять, рахункові операції,
перцептивногностичні функції, і є на теперішній час стандартним
інструментом оцінки та скринінгу деменції.

Депресії визначали відповідно до критеріїв МКХ-10 і критеріїв DSM-ІV.
Депресії після інсульту відносяться до органічних депресій, що позначені
в МКХ-10 рубрикою F 06.32. Для оцінки тяжкості депресії ми обрали добре
відомі методи, такі як шкала депресії Гамільтона (варіант складається з
17 пунктів) і опитувальник

Бека. Шкали Гамільтона і Бека раніше вже неодноразово використовувалися
у хворих на інсульт та існують переконливі підтвердження їх чутливості.

Статистична обробка отриманих даних проводилась за допомогою
комп’ютерної програми Microsoft Excel-97, використовувалися критерій
ч2 і критерій Фішера. Для визначення наявності і характеру зв’язків між
когнітивними порушеннями та депресією і деякими клінічними і
соціально-демографічними факторами використовували метод лінійної
регресії.

Результати досліджень та їх обговорення. Динамічне спостереження за
хворими дозволило зробити наступні висновки. На кінець року після
інсульту померло 12 хворих, тобто 12,1% від загальної кількості
обстежених. Летальний вихід припадав на період спостереження від 6 до 12
місяців. Основна кількість померлих (8 хворих) були пацієнтами з
інсультом середньої тяжкості та більш старшого віку (середній вік 72,4
роки). За даними епідеміологічних досліджень до кінця першого року
помирає від 25 до 40% хворих (Гусев Е.И. и соавт., 2004; Wolfe C.D. et
al., 2000). Низький відсоток померлих хворих у нашому дослідженні
обумовлений тим, що у дослідження були включені хворі середнього та
легкого ступеня тяжкості. Також ці хворі лікувалися у спеціалізованих
інсультних відділеннях з подальшим проведенням заходів вторинної
профілактики. Найчастішою причиною смерті був розвиток повторного
інсульту (у 7 хворих), інфаркту міокарда та гострої серцевої
недостатності (у 3 хворих). Один пацієнт помер від пневмонії й один –
внаслідок гангрени нижніх кінцівок. У всіх померлих хворих було 3 і
більше факторів ризику розвитку інсульту. Ці хворі не виконували
призначення лікарів з вторинної профілактики, регулярно не приймали
антигіпертензивні, антитромботичні препарати або взагалі не лікувалися.

З числа хворих, що вижили, повторні нефатальні інсульти відбулися у 6
хворих (6,1%) з атеротромботичними і кардіоемболічними інсультами. 2
хворих

(2%) з атеротромботичним інсультом перенесли нефатальний інфаркт
міокарда.

Динамічне клініко-неврологічне спостереження протягом року за хворими
дозволило визначити перебіг основних неврологічних синдромів. Через 1
місяць після інсульту основними неврологічними синдромами у обстежених
хворих були: рухові порушення – у 56,1% хворих, підкірковий синдром – у
37,8% хворих, вестибуло-атактичний синдром – у 35,7% хворих,
псевдобульбарний синдром – у 29,6% хворих, мовні порушення – у 18,4%
хворих, бульбарний синдром – у 8,1% хворих. Через 12 місяців після
розвитку мозкової катастрофи рухові порушення були у

28,5% хворих, підкірковий синдром – у 29,8% хворих, псевдобульбарний
синдром – у 25% хворих, вестибуло-атактичний синдром – у 20,2% хворих,
мовні порушення – у 8,3% хворих, бульбарний синдром – у 5,9% хворих.
Динаміка функціонального стану хворих та їх здатності до
самообслуговування, що оцінювалась за допомогою індексу Бартеля і шкали
Ренкіна, була такою. Через місяць після інсульту середній бал за
індексом Бартеля складав 55,1±1,7 балів, а за шкалою Ренкіна – 3,2 ±
0,5; через 3 місяці спостереження – 69,8±3,3 та 2,5±0,8 відповідно
(pae L z ? ‚ ? aeae {4|Z~ …~?&?Z“`”o???:?D©«0?h3/4r?t?v?|?~???/i///aaaa/Oaaaa/aa////// d¬th`„Aea$ СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Мищенко В.Н. Особенности клинических проявлений заболевания в раннем восстановительном периоде ишемического инсульта // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10, вип. 1(30). – С. 60-62. Міщенко Т.С., Деревецька В.Г., Лапшина І.А., Міщенко В.М. Золпідем (Івадал) у лікуванні порушень сну в хворих у відновному періоді ішемічного інсульту // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10, вип. 2(31). – С. 218-231. (Дисертантом проведено всі клінічні спостереження та їх аналіз). Мищенко В.Н. Постинсультная депрессия // Журнал психиатрии и медицинской психологии. – Донецк. – 2004. - № 2 (12). – С.81-83. Мищенко В.Н. Динамика неврологических нарушений у больных в восстановительном периоде ишемического инсульта //Збірник наукових праць “Актуальні питання медичної науки та практики”. - 2004. –Вип. 67, книга 1. –С.133-137. Міщенко Т.С., Шестопалова Л.Ф., Міщенко В.М. Застосування препарату Прамірацетам у хворих, які перенесли ішемічний інсульт // Ж. Ліки України. – 2004. - №9 (86). – С.102-105. (Дисертантом проведено інформаційний пошук та огляд літератури, проведено лікування та оцінена його ефективність за допомогою психодіагностичних методів, проведена статистична обробка одержаних даних). Мищенко Т.С., Мищенко В.Н. Применение комплексных антигомотоксических препаратов у больных в восстановительном периоде мозгового инсульта // Ж. “Биология и терапия”. - 2004. - №3. –С.15-18. (Дисертантом проведено інформаційний пошук та огляд літератури, зібрано матеріал, проведено обробку одержаних результатів). Мищенко В.Н. Когнитивные нарушения у постинсультных больных пожилого и старческого возраста // Материалы 4 Национального конгресса геронтологов и гериатров Украины “Проблемы старения и долголетия”. – 2005. – т. 14 (приложение) – С.171. Волошин П.В., Міщенко Т.С., Лапшина Л.А., Дмитрієва О.В., Криженко Т.В., Бойко Т.П., Міщенко В.М. Особливості формування цереброваскулярної недостатності та гемореологічних порушень у хворих у відновному періоді ішемічного інсульту // Материалы ((( научно-практической конференции “Реабилитация и абилитация человека. Интегративно-информационные технологии”. – 2004. –С.114-120. (Дисертантом проведено інформаційний пошук та огляд літератури, вивчено стан когнітивних функцій у обстежених хворих, проведена статистична обробка одержаних результатів). Мищенко В.Н. Особенности течения восстановительного периода ишемического инсульта у больных с артериальной гипертензией // Матеріали наукових праць Української науково-практичної конференції з міжнародною участю “Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень”. – 2002. – С.167-168. Мищенко В.Н. Особенности клинического течения восстановительного периода атеротромботического инсульта //Науково-практична конференція “Атеросклероз та атеротромбоз: патогенез, клініка, лікування”. – 2003. – С.29. Сухоруков В.И., Мищенко В.Н. Когнитивные нарушения у постинсультных больных // “Проблеми клінічної неврології: історія, сучасність, перспективи” присвячена 100-річчю кафедри неврології Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького. - 2005. – С.74-75. (Дисертантом проведено всі клініко-неврологічні та психодіагностичні спостереження з статистичною обробкою одержаних результатів та підготовлено текст до друку). АНОТАЦІЯ Міщенко В.М. Постінсультні стани у хворих на ішемічні порушення мозкового кровообігу. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 – нервові хвороби. - Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, Харків, 2006. Дисертація присвячена підвищенню ефективності реабілітаційного лікування хворих на ішемічний інсульт на основі даних клінічних, психодіагностичних та комп’ютерно-томографічних досліджень протягом року 98 хворих, що перенесли ішемічний інсульт. В роботі представлені дані щодо розповсюдженості, особливостей клінічних проявів когнітивних порушень та депресії в динаміці протягом року після ішемічного інсульту. На основі клініко-комп’ютерно-томографічних співставлень визначені фактори, які впливають на розвиток та прогресування когнітивних порушень та депресивних розладів. Запропоновано нові критерії виходів ішемічного інсульту та доповнено схеми реабілітаційного лікування хворих з включенням антидепресантів та препаратів, що покращують когнітивні функції. Ключові слова: постінсультні стани, ішемічний інсульт, когнітивні порушення, депресія, прогноз. АННОТАЦИЯ Мищенко В.Н. Постинсультные состояния у больных с ишемическими нарушениями мозгового кровообращения. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 – нервные болезни. - Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины, Харьков, 2006. В диссертации на основании клинических, психодиагностических и компьютерно-томографических обследований 98 больных в динамике через 1, 3, 6 и 12 месяцев после перенесенного ишемического инсульта представлены особенности восстановления нарушенных функций и выделены факторы, влияющие на их течение. В число обследованных больных вошло 72 человека с полушарным ишемическим инсультом (37 с правополушарной локализацией очага, 35 – с левополушарной) и 26 больных с инсультом в стволе мозга. В исследование были включены пациенты с инсультом легкой и средней тяжести. Изучены факторы риска развития мозгового инсульта у обследованных больных и выделены подтипы ишемического инсульта. За время динамического наблюдения за больными умерло 12 человек (12,1%), повторные нефатальные инсульты произошли у 6 больных (6,1%) и нефатальный инфаркт миокарда у 2 больных (2%). На основании клинико-неврологического исследования, а также функционального состояния больных и их способностей к самообслуживанию (оценивали с помощью индекса Бартеля и шкалы Рэнкина) было установлено, что достоверное улучшение функционального состояния пациентов наблюдалось в первые 3 и 6 месяцев после инсульта. Восстановление нарушенных функций проходило у всех больных неодинаково, что во многом зависело от тяжести перенесенного инсульта, локализации очага относительно функциональных зон, размеров очага. На основании проведенных психодиагностических исследований изучена частота встречаемости и особенности клинического течения когнитивных нарушений у обследованных больных. Показано, что когнитивные нарушения являются облигатными признаками постинсультных состояний и выявляются у 93% больных через месяц после инсульта. В течение года количество больных с когнитивными расстройствами уменьшилось и составляло 84% от обследованных больных. У 35,5% наблюдалось прогрессирование когнитивного дефицита с развитием деменции у 17% больных. У 20% больных когнитивные функции оставались стабильными. Не выявлено существенных различий между право- и левополушарной локализацией процесса, и степенью развития когнитивных нарушений. Когнитивные нарушения чаще развиваются у больных с полушарным инсультом, чем со стволовым, а также у больных с поражением передней мозговой артерии и полушарными очагами в белом веществе. Удалось установить прямую зависимость между развитием деменции, возрастом больных, наличием сахарного диабета, фибрилляции предсердий, артериальной гипертензии. Основываясь на результатах шкалы депрессии Гамильтона и опросника Бека признаки клинически очерченного депресивного синдрома через месяц после инсульта были выявлены у 17% больных, через 3 месяца - у 22% больных, через 6 месяцев у - 30% больных, через 12 месяцев - у 22,6%. Как правило, синдромы депрессии были устойчивыми. Почти у половины больных с депрессией через месяц те же симптомы наблюдались и через год. Выявлена взаимосвязь симптомов депрессии с тяжестью инсульта, полом пациента, психосоциальными факторами (проживание в одиночестве, высокий социальный и профессиональный статус в преморбиде). Доказана эффективность препарата Прамистар в комплексном лечении постинсультных больных. Препарат уменьшает степень выраженности субъективных неврологических проявлений заболевания, оказывает положительное влияние на когнитивные функции, способствует редукции депрессивной симптоматики. Проведенные исследования позволили дополнить критерии исходов ишемических инсультов, а также рекомендовать проведение психодиагностических исследований у больных, которые перенесли ишемический инсульт, и включить в комплекс реабилитации препараты, направленные на коррекцию выявленных нарушений. Ключевые слова: постинсультные состояния, ишемический инсульт, когнитивные нарушения, депрессия, прогноз. SUMMARY Mishchenko V.M. Post-stroke states in patients with ischemic disorders of brain circulation. – Manuscript. Thesis to quest of a scientific degree of Candidate of Medical Sciences on specialty 14.01.15 – nervous diseases. - Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of the Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kharkov, 2006. The thesis deals with an increasing of efficacy of a rehabilitative therapy for patients with ischemic stroke on the base of data from clinical, psychodiagnostic, and CT investigations of 98 patients with ischemic stroke during 1 year. In this work data concerning an incidence, peculiarities of clinical manifestations of cognitive impairments and depression in dynamics during 1 year after ischemic stroke are presented. Factors influencing on development and progress of cognitive impairments and depressive disorders are determined on the base of clinical and CT comparisons. New criteria of outcomes of ischemic stroke are proposed and schemes of a rehabilitative therapy for the patients are added with an including of antidepressants and medications, which improve cognitive functions. Key words: post-stroke states, ischemic stroke, cognitive impairments, depression, prognosis. ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ АГ – артеріальна гіпертензія КТ – комп’ютерна томографія МІ – мозковий інсульт МКХ – міжнародна класифікація хвороб міс. – місяць % Хворі з інсультом середнього ступеня тяжкості Хворі з інсультом легкого ступеня тяжкості Оцінка за шкалою депресії Гамільтона (бали)

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020