.

Обґрунтування застосування двошарового неперервного внутрішньошкірного шва в хірургічній стоматології (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
130 2800
Скачать документ

MIHICTEPCTBO ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМIЯ ПIСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВIТИ

ім. П.Л.ШУПИКА

МАРТИРОСЯН ВАГE ВАЧАГАНОВИЧ

УДК: 616.31+089.81+616.155.34

Обґрунтування застосування двошарового неперервного внутрішньошкірного
шва в хірургічній стоматології

14.01.22 – стоматологiя

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрi хiрургiчної стоматолоriї Кримського
державного медичного унiверситету ім. С. І. Георгієвського МОЗ Укрaїни.

Науковий керiвник

доктор медичних наук, професор

Безруков Сергiй Григорович,

Кримський державний медичний унiверситет ім. С. І. Георгієвського МОЗ
Укрaїни, кафедра xiрургiчної стоматологiї, завiдyвач

Офiцiйнi опоненти:

доктор медичних наук, професор

Рябоконь Євген Миколайович,

Харківський державний медичний університет, кафедра терапевтичної
стоматології, завідувач кафедри,

доктор медичних наук, професор

Матрос-Таранець Ігор Миколайович,

Донецький державний медичний університет, кафедра хірургічної
стоматології, завідувач кафедри.

Провiдна установа

Інститут стоматології АМН України, відділ хірургічної стоматології, м.
Одеса.

Захист вiдбудеться “10” березня 2006 р. об 11 годинi на засiданнi
спецiалiзованої вченої ради К 26.613.09 при Київській медичній академії
пiслядипломної освiти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112,

м. Київ, вул. Пiмоненка, 10-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бiблiотецi Київської медичної
aкaдeмії пiслядипломної освiти iм. П.Л. Шупика МОЗ Украiни за адресою:
04112,

м. Київ, вул. Дорогожицького, 9

Автореферат розiсланий “09” лютого 2006 р.

В. о. ученого секретаря

спецiалiзованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент
Т. М. Bолосовець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Сьогодні представляється загальновідомим фактом, що
на якісні характеристики післяопераційного рубця впливають такі місцеві
умови, як щільність контакту при зіставленні країв рани, профілактика
формування гематом і сером, відповідність анатомічних шарів, а також
надійна фіксація поверхонь рани зі збереженням умов для адекватної
судинної і нервової трофіки (Белоусов А.Е., 1998). Ця проблема є
особливо актуальною для хірургії тканин обличчя і шиї, де найскладніше
представлена анатомічна архітектура. При цьому шкіра обличчя в різних
ділянках може значно відрізнятися за товщиною, що вимагає від хірурга
умінь варіювати в своїх діях при роботі з поверхневими структурами, що
мають різні топографічні характеристики.

Важливою подією в хірургії стала поява шовних матеріалів, що володіють
здібностями біодеградувати в тканинах в задані терміни. На тлі
збереження високої міцності, толерантності, еластичності, надійної
фіксації вузла, відсутності “пиляючого” ефекту, такі матеріали набули
характеристики, близької до “ідеальної” шовної нитки (Кузин М.И., Адамян
А.А., Винокурова Т.И., 1990).

В умовах, що створилися, хірурги продовжують використовувати в своїй
роботі традиційні методики накладення косметичних внутрішніх неперервних
швів, які розроблялися переважно для нерезорбованих шовних матеріалів і
мають ряд недоліків. До останніх відносять низький ступінь компресії
країв рани (особливо в центральній ділянці), травматичність видалення
нитки після завершення терміну виконання її функції, що нерідко
доставляє хворим не тільки моральні, але і фізичні страждання (Буянов
В.М., Егиев В.Н., Удотов О.А., 2000).

Слід також відзначити, що фіксація країв рани на межі дерма – підшкірна
клітковина продовжує залишатися серйозною проблемою в хірургії обличчя і
шиї. Використання для вирішення цього завдання одиночних вузлових
зворотних швів не знімає повною мірою актуальності питання. Присутність
значних масивів шовного матеріалу (вузловий замок), створення зон
гіпоксії та ішемії в ділянках надмірного тиску нитки ведуть до розвитку
вираженої і тривало протікаючої місцевої запальної реакції, що в значній
мірі робить негативний вплив на перебіг раневого процесу і формування
рубця (Кочнев О.С., Измайлов С.Г., 1992).

В Україні наукові дослідження в напрямку, що розробляється, проводяться
в Українській медичній стоматологічній академії (Мельник В.Л., 2000).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацiйна
робота є фрагментом комплексної науково-дослiдної теми кафедри
хiрургiчної стоматологiї Кримського державного медичного унiверситeту
ім. С.І.Георгієвського “До-, iнтpa-, пiсляоперацiйна профiлактика
розвитку ускладнень у хiрургiчних стоматологiчних хворих” (шифр теми
02/24 № держреєстрацiї 0104U004103). Дослiдження виконано на кафедрi
хiрургiчної стоматологiї Кримського державного медичного унiверситету
iм. С. І. Георгієвського, у вiддiленні хiрургiчної стоматологiї РКЛ iм.
М.О.Семашка. Автор є відповідальним виконавцем даної теми.

Мета дослiдження: підвищити якісні характеристики післяопераційних
рубців, що формуються в щелепно-лицевій ділянці шляхом розробки і
впровадження в практику двошарового неперервного внутрішньошкірного
косметичного шва.

Задачi дослiдження:

В умовах клініки хірургічної стоматології вивчити вплив традиційної
технології накладення внутрішньошкірного шва на динаміку і результати
загоєння ран.

З’ясувати характер місцевих і загальних реакцій біорезорбованих шовних
матеріалів (кетгут, вікрил, дексон, максон, ПДС), що розвиваються при
використанні, за наслідками клінічної, імунологічної (визначення
концентрації імуноглобуліну Е) і електропунктурної діагностики.

Встановити оптимальні параметри необхідні для дотримання при накладенні
двошарового неперервного внутрішньошкірного шва (місця розташування
вузлів, глибина залягання шарів нитки, довжина стібків).

Визначити необхідний рівень оснащеності хірурга, котрий враховує
особливості методики двошарового зшивання шкіри.

Оцінити результати клініко-лабораторних методів досліджень процесу
загоєння ран у хворих основної (двошаровий шов) і контрольної
(традиційний шов) груп.

Об’єкт дослiдження. Післяопераційні рани в щелепно-лицевій ділянці.

Предмет дослiдження. Вплив методик накладення одношарового і двошарового
внутрішньошкірного шва на процес загоєння післяопераційної рани та
якісні характеристики рубця, що формується.

Методи дослiдження. Виходячи з мети і основних задач роботи, використані
клінічні, термометричні, електрофізіологічні, імунологічні, цитохімічні
методи дослідження – для з’ясування ефективності лікування хворих з
післяопераційними ранами в щелепно-лицевій ділянці в умовах застосування
одношарового і двошарового варіантів внутрішньошкірних швів, статистичні
методи дослідження – для визначення достовірності одержаних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено процеси загоєння
післяопераційної рани в щелепно-лицевій ділянці в умовах застосування
двошарового неперервного внутрішньошкірного шва. Встановлено, що на тлі
його використання розвиваються менш виражені клінічні прояви місцевих
запальних реакцій (гіперемія і набряк країв рани, інфільтрація глибоких
шарів шкіри, больовий компонент, ексудація). У раніші терміни
завершується епітелізація поверхні рани. Підвищуються якісні
характеристики післяопераційного рубця.

Виявлено відмінності в перебігу раневого процесу, які обумовлені
застосуванням двох варіантів неперервних внутрішньошкірних швів (одно- і
двошарового), котрі відобразилися на динаміці змін показника локальної
термометрії, частоті реєстрації зон гіпертермії і темпах відновлення
цифрових значень електропотенціалів шкіри.

Встановлено протекторний ефект модифікованого косметичного шва, що
проявив себе в термінах пригнічення протеолітичної активності
нейтрофілів крові, а також нормалізації показників лактатдегідрогенази і
сукцинатдегідрогенази.

Практична значимicть одержаннх результатiв. Уточнено основні негативні
особливості одношарового неперервного внутрішньошкірного шва. До них
віднесені: травматичність процедури видалення нитки (після загоєння
рани); формування ділянок ступінчастого зіставлення країв рани; низька
компресія поверхонь рани в центральній ділянці та висока частота
розбіжності країв.

Підтверджено високий рівень реактогенності кетгуту. Його імплантація в
поверхневі тканини викликає розвиток вираженої гіперемії і набряку,
інфільтрації глибших шарів рани, пригнічення енергетичного балансу на
меридіані алергії і зростання концентрації імуноглобуліну Е в сироватці
крові.

З’ясовані оптимальні параметри для накладення двошарового неперервного
шва (кількість і локалізація фіксуючих вузлів, спрямованість і рівні
розміщення ліній швів, довжина стібків), що забезпечують конструкції
міцність і стійкість, не сприяють розвитку місцевих порушень трофіки.
Визначено, що оптимальним матеріалом для розробленого варіанту
косметичного шва є атравматична біорезорбована мононитка типу Максон або
ПДС товщиною 5/0 і завдовжки голки 8–12 мм.

Результати дослiдження з 2003 року використовуються в педагогiчному
процесi при читаннi лекцiй i проведеннi практичних занять зi студентами
i лiкарями на кафедрi хiрургiчної стоматологiї та кафедрi стоматологiї
ФПО КДМУ ім. С. І. Георгієвського; на кафедрi хiрургiчної стоматологiї
Одеського державного медичного унiверситeту; на кафедрi щелепно-лицевої
xipypгiї i стоматологiї Української вiйськово-медичної aкaдeмії
(м. Київ); на кафедрi загальної та хiрургiчної стоматологiї Xapкiвської
медичної Академії пiслядипломної освiти

(м. Харків).

Результати дисертацiйного дослiдження використовуються у практичнiй
дiяльностi: у вiддiленнi хiрургiчної стоматологiї Республiканської
клiнiчної лiкарнi iм. М.О. Семашка (м. Сiмферополь); хiрургiчному
вiддiленнi мiської стоматологiчної полiклiнiки (м. Сiмферополь); у
відділенні щелепно-лицевоi xipypгii Інституту стоматології АМН України
(м. Одеса); хiрургiчному вiддiленнi Обласноi клiнiчноi стоматологiчної
полiклiнiки (м. Одеса), в міському центрі щелепно-лицевої та
реконструктивної хірургії Харківської міської клінічної лікарні швидкої
та невідкладної медичної допомоги (м. Харків).

Особистий внесок здобувача. В ході виконання дисертаційної роботи
автором особисто відібрана і проаналізована наукова література, що має
відношення до теми дослідження, проведений інформаційний пошук. Під
керівництвом професора С. Г. Безрукова автором самостійно сформульована
мета і задачі дослідження, набраний і систематизований фактичний
матеріал, здійснений аналіз отриманих результатів та їхня інтерпретація,
статистична обробка, сформовані висновки і практичні рекомендації, що
витікають з результатів роботи.

Основні цитохімічні і імунологічні дослідження проведені спільно зі
співробітниками лабораторії Кримської республіканської клінічної лікарні
ім.

М.О. Семашка і Центральної науково-дослідної лабораторії Кримського
державного медичного університету ім. С. І. Георгієвського.

Автором проведено впровадження одержаних результатів в практику.
Підготовлені наукові дані до публікацій, доповідям на конференціях,
оформлена дисертаційна робота. За темою дисертації опубліковано 5
статей, з них 3 –

у виданнях, що входять до реєстру ВАК України. Одержано 2 патенти
України на винаходи, виконані у співавторстві з С. Г. Безруковим з
рівною пайовою науково-практичною участю кожного.

Aпробацiя результатiв дисертацii. Матеріали дисертації повідомлені та
обговорені на засіданнях: Республіканської науково-практичної
конференції “Нове в стоматології і щелепно-лицевій хірургії” (Харків,
2001); науково-практичнiй конференцiї, присвяченiй 105-рiччю з дня
народження С.I. Георгiєвського (Сiмферополь, 2003); І з’iздi Acoцiaції
стомaтoлогів АР Крим (Алушта, 2004); науково-практичнiй конференцiї,
присвяченiй дню стоматологiчного факультету КДМУ iм. С.I.Георгiєвського
(Сiмферополь, 2004); VII міжнародного конгресу з пластичної естетичної і
реконструктивної хірургії, онкології і дерматології (Одеса, 2005).

Дисеpтaцiя апробована на розширеному мiжкaфедралъному засiданнi
профiльних кафедр стоматологічного факультету КДМУ iм. C.I.
Георгієвського

(м. Сiмферополь, 2005) та на засiданнi апробaцiйноi ради “Стомaтoлогiя”
при Київськiй медичнiй aкaдeмії пiслядипломної освiти iм. П.Л. Шупика
(м. Київ, 2005).

Публікації. Результаті проведених наукових дослiджень вiдображенi в 5
наукових публiкацiях, в тому числi, 3 – у виданнях, рекомендованих ВАК
України. Отримано 2 декларaцiйних патенти України на винахiд: № 45139 А
Україна, А61В17/04 № 2001053629; опубл. 15.03.2002, бюл. № 3; та № 46456
А Україна, А61В17/06 № 2001075161; опубл. 15.05.2002, бюл. № 5 на
способи накладення косметичних швів.

Структура i обсяг дисертацiї. Робота складається зi вступу, огляду
лiтератури, опису матерiалiв i методiв дослiдження, результатiв
клiнiко-лабораторних дослiджень, обговорення одержаних результатiв,
висновкiв, практичних рекомендацiй. Список лiтератури складасться із 230
джерел, з яких 35 – iноземних. Дисертацiя викладена на 138 сторінкax
комп’ ютерного тексту, мiстить 27 рисункiв, 20 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ

Матеріали i методи дослiдження. Для досягнення поставленої мети були
проаналізовані результати лікування 158 хворих у віці від 15 до 70 років
з різними патологічними станами в щелепно-лицевій ділянціі (табл. 1).
Для здійснення досліджень проводили підбір хворих з необширними
доброякісними пухлинами і пухлиноподібними захворюваннями, що не мають
ознак інфікування, рубцевої контрактури навколишніх тканин, видалення
яких не вело б до розвитку виражених запальних реакцій. До матеріалу
досліджень ввійшли також хворі з обмеженими рубцевими деформаціями в
щелепно-лицевій ділянці і хронічним піднижньощелепним сіаладенітом (у
стадії ремісії). При цьому, всі перераховані нозологічні стани мали
показання для хірургічного лікування. Вибір захворювань по приведеному
переліку був обумовлений можливістю виконання малотравматичної операції
на поверхневих тканинах (атерома, ліпома, рубцева деформація). У інших
випадках (дермоїдна, бічна, серединна кіста, піднижньощелепний
сіаладеніт) хірургічне втручання здійснювалося за стандартними
традиційними методиками з виконанням розрізу шкіри в деякому віддаленні
від основної зони хірургічної травми.

Таблиця 1

Розподіл хворих за нозологіями та групами спостережень

Нозології Контрольна група (ос.) Основна група (ос.) Всього %

1. Атерома 8 6 14 8,5 %

2. Ліпома 15 15 30 19,0 %

3. Дермоїдна кіста 13 12 25 15,8 %

4. Сіаладеніт 5 4 9 5,7 %

5. Рубцева деформація 17 14 31 19,6 %

6. Бічна кіста 9 11 20 12,7 %

7. Серединна кіста 13 16 29 18,3 %

РАЗОМ 80 78 158 100 %

При цьому хірургічна рана шкіри використовувалася нами як модель для
накладення різних варіантів неперервного косметичного шва з подальшою
оцінкою характеру перебігу раневого процесу і естетичності
післяопераційного рубця, що формується. Всі хірургічні втручання
виконувалися в ідентичних умовах. Обов’язковою вважали інфільтрацію
тканин місцевим анестетиком (лідокаїн 0,5 %) з додаванням розчину
адреналіну 1:100000, використання малотравматичного інструменту і
однотипних маніпуляцій. Всі операції проводилися в плановому порядку.
Відібрані хворі не мали виявлених раніше супутніх соматичних захворювань
(112 осіб), або їх загострень (46). Їх загальний стан оцінений як
“практично здоровий (а) “.

Для зшивання післяоопераційних ран підшкірної клітковини і шкіри
застосовували 5 видів біорезорбованих матеріалів: кетгут, вікрил,
дексон, максон і ПДС. Підбір шовної нитки здійснювали індивідуально
кожному пацієнту в доопераційному періоді за методом Фолля. При цьому
реєстрували рівень проявленості реакцій організму на тестовані зразки
шовних матеріалів (вірогідних чужорідних тіл). Всі перераховані
хірургічні нитки зареєстровані в МОЗ України і дозволені до
застосування.

Всі пацієнти були розподілені на 2 групи. До 1-ої групи ввійшли 80
хворих, яким зшивання країв рани проводилося за традиційною методикою
(вузлові шви на підшкірну клітковину і неперевний внутрішньошкірний шов
на шкіру). У 2-у – включили 78 пацієнтів. Тут фіксацію країв рани
здійснювали за розробленою нами технологією накладення двошарового
неперервного внутрішньошкірного шва (рис. 1).

Рис. 1. Схема накладення двошарового неперервного

внутрішньошкірного шва

1 – перший вузол;

2 – сітчастий шар дерми;

3 – другий вузол;

4 – сосочковий шар дерми;

5 – третій вузол.

Ушивання країв шкіри починали з одного з кінців рани накладенням першого
вузла. Для цього робили вкол і викол голки в сітчастому шарі дерми (2) з
одного боку рани, потім – з іншого, причому так, щоб вузол
розташовувався знизу. При зав’язуванні вузла використовували
інструментальний метод. Потім поперемінно роблячи вколювання і
виколювання то з одного краю рани, то з іншого накладали перекидний
неперервний шов по напряму від дальнього кінця рани до ближнього. Точно
зістикували краї рани і фіксували шов другим вузлом (3). Після цього
нитку виводили в сосочковий шар дерми (4). У цьому шарі накладали
поверхневий неперервний шов у вигляді рівновеликих стібків, що
проводяться паралельно поверхні шкіри. Причому, шов мав зворотний
напрям, тобто від ближнього кінця рани – до дальнього. Асистент після
кожного стібка утримував нитку в натягнутому положенні. Третім, останнім
вузлом (5) фіксували нитку в дальньому кінці рани. Весь процес
накладення двошарового неперервного внутрішньошкірного шва тривав від 6
до 10 хвилин. Однієї стандартної упаковки шовного матеріалу із завдовжки
нитки 45 см було досить для накладення шва на рану завдовжки до 10 см.

Кількість хворих (контрольна група), де в ході ушивання ран був
застосований тільки кетгут, склала 20 осіб (12,6 %), вікрил – 10 (6,3
%), дексон –

10 (6,3 %), максон – 20 (12,6 %) і ПДС – 10 (6,3 %). Решті пацієнтів (10
в контрольній групі і 78 – в основній) в ході зшивання ран
використовували вікрил або дексон (на глибокі шари тканин), а також
максон і ПДС (на шкіру). Всі шовні матеріали були атравматичними, тобто
мали незнімну голку.

Після закінчення операції всім хворим на рану накладали асептичну
наклейку і тиснучу пов’язку (терміном на 6–12 годин). Перев’язки з
візуальною і пальпаторною оцінкою стану рани і тканин в зоні хірургічної
травми здійснювали щодня протягом перших 7 діб, потім огляди проводили
на 14 і 30 добу після операції. Медикаментозне лікування хворих було
ідентичним в обох групах спостережень.

Крім загальноприйнятого комплексу досліджень проводили поглиблену оцінку
місцевих клінічних показників (ступені вираженості больової реакції в
післяопераційному періоді, поширеності гіперемії, травматичного
запального набряку, стану швів, щільності стулення країв рани, наявності
і характеру відокремлюваного з рани, виду її загоєння, термінів повної
епітелізації поверхні, якісних характеристик рубця в ранні і віддалені
терміни перебігу раневого процесу).

Додаткові методи дослідження давали можливість оцінити вираженість і
терміни стихання післяопераційних запальних реакцій в умовах
застосування різних варіантів внутрішньошкірних швів, а також темпи
перебігу відновних процесів у представників основної і контрольної груп.
Для цього використані методи: інфрачервоної термографії (20 пацієнтів в
контрольній і 20 – в основній групах), локальної електронної термометрії
(32 і 34 хворих відповідно), електродермографії (32 і 34),
біопотенціометрії за Фоллем (20 і 20), визначення концентрації
імуноглобуліну Е в сироватці крові (20 і 20), вивчення протеолітичної
активності і спектру дегідрогенази нейтрофілів (42 і 40).

Математичну обробку одержаних даних виконували на IBM РС Pentium IV 1,4
MHz за допомогою стандартного програмного забезпечення пакетів
“Statistica 5.0” і “Microsoft Excel XP” відповідно до вимог, прийнятих
для наукових досліджень.

Результати дослідження. За підсумками оцінки перебігу післяопераційного
процесу у хворих, де як шовний матеріал використовувався кетгут, ми
дійшли висновку, що нитка, котра імплантується, має виражену
біореактивність, викликає розвиток в тканинах паравульнарної зони
запальних процесів. Місцеві реакції на шовний матеріал були істотною
перешкодою в інтерпретації результатів лікування хірургічної рани і,
зокрема, в порівняльній оцінці запальних і відновних реакцій, пов’язаних
з накладенням різних варіантів внутрішньошкірних швів. В зв’язку з цим
результати лікування 20 хворих в контрольній групі (після використання
кетгуту) ми не враховували при зіставленні загальних підсумків в групах
порівняння. Таким чином, далі в контрольній групі розглядається умовна
кількість представників, рівна 60.

4

4

`

b

??

??????????$

???????$??

??

?x???

?????

?????

????? ???

???

? ?r??????’?

?

? ?r??????’?

?

? ?r??????’?

?

? ?r??????’?

?

? ?r??????’?

?

? ?r??????’?

?

? ?r??????’?

?

? ?r??????’?

?

? ?r??????’?

?

??????$??

?????

?????

????цій (гіперемія, набряк, біль мимовільний і при пальпації, запальна
інфільтрація глибоких шарів рани, ексудація) в ранньому
післяопераційному періоді в групах порівняння виявлені істотні
відмінності, котрі вказують на те, що агресивніший запальний процес був
у представників контрольної групи (рис. 2).

Рис. 2. Співвідношення показників перебігу запальних реакцій

в паравульнарній зоні у хворих в основній і контрольній групах

на третю добу лікування

Примітка: * – відмінності показників контрольної і основної груп
достовірні (Р0,05)
зберігалися і у віддаленіші терміни спостережень – аж до 11-ої доби за
даними локальної термометрії і до 30-ої доби – за показниками
інфрачервоної термографії.

Електродермографія, як об’єктивний критерій, за темпами відновлення
показників біопотенціалів в навколораневій зоні дозволяла судити про
терміни згасання запальних реакцій. Проведені нами вимірювання в
динаміці спостережень показали, що хірургічна травма тканин обличчя і
шиї веде до тимчасового підвищення місцевих електропотенціалів.
Відновлення їх цифрових значень відбувається аж до 14-ої доби. Причому,
використання модифікованого (двошарового) способу накладення
внутрішньошкірного шва веде до ранішого відновлення біопотенціалів. Вже
на 7 добу лікування відмінності з початковим рівнем в основній групі
стають недостовірними (Р>0,05). У контролі аналогічну ситуацію ми
спостерігали лише до 21 доби.

Вивчення протеолітичної активності нейтрофільних лейкоцитів периферичної
крові давало можливість об’єктивно оцінювати вираженість загальних
реакцій в організмі, як відповідь на хірургічну травму і запальну
реакцію, що розвивається услід за нею. Дані, одержані нами в ході
проведених досліджень, свідчать про наявність прямої залежності між
методикою, що була використована для зшивання поверхонь ран і величиною
активності протеолітичних ферментів нейтрофільних лейкоцитів. Так, у
представників контрольної групи зростання цифрових значень показника
було більш значущим. Відмінності з початковим рівнем зберігали
достовірність з 3-ї і до 10-ої доби спостережень (при Р0,05).

Підводячи підсумки результатів проведеного комплексного дослідження
ефективності методу двошарового внутрішньошкірного зшивання поверхневих
шарів ран обличчя і шиї, необхідно відзначити наступне. Всі використані
нами методи (клінічні, термографічний, термометричний,
електродермографічний, визначення біопотенціалів за методом Фолля,
цитохімічних показників і протеолітичної активності нейтрофілів крові)
продемонстрували свою інформативність і високу чутливість до змін, що
відбуваються в тканинах в післяопераційному періоді. Швидке стихання
запальних реакцій у представників основної групи на тлі активного
перебігу відновних процесів вело до скорочення термінів епітелізації ран
і формуванню післяопераційних рубців, що мають високі естетичні
характеристики.

ВИСНОВКИ

У роботі вирішена актуальна медична задача – підвищення ефективності
лікування післяопераційних ран шкіри обличчя і шиї шляхом використання
розробленого автором способу двошарового неперервного внутрішньошкірного
шва.

Традиційна методика накладення внутрішньошкірного неперервного шва в
щелепно-лицевій ділянці розрахована на використання нетонких
нерезорбованих монониток, що володіють підвищеною еластичністю і
міцністю. Основними негативними особливостями цього варіанту шва є:
травматичність процедури видалення нитки (після загоєння рани); низька
компресія поверхонь рани в центральній ділянці і висока частота
розбіжності країв (23,75 %); формування ділянок ступінчастого
зіставлення країв рани (33,33 %), що виявляються на 3-5 добу
післяопераційного періоду.

З використаних нами біорезорбованих шовних матеріалів найбільш виражену
реактогенність продемонстрував кетгут. За даними клінічних спостережень
його імплантація в поверхневі тканини викликає виникнення вираженої
гіперемії і набряку (у 45 % і 25 % хворих відповідно), інфільтрації
глибших шарів (у 55 %). В період біодеградації кетгуту (7-14 доба)
визначається пригнічення енергетичного балансу на меридіані алергії (до
20 % від початкового рівня) і зростання концентрації імуноглобуліну Е в
сироватці крові (на 111 %). Рівні реактогенності синтетичних шовних
ниток (максон, ПДС, дексон і вікрил) не мають достовірних відмінностей
(Р>0,05).

Оптимальними параметрами для накладення двошарового неперервного
внутрішньошкірного шва є: наявність двох вузлів, що фіксують нитку,
мають зворотну спрямованість (углиб рани), розташованих в протилежних
кінцях раневої щілини на межі дерма-підшкірна клітковина; рівень
розміщення першої лінії швів (верхній шар підшкірної клітковини із
захопленням глибокого шару дерми) з довжиною стібків 4-5 мм і
перекидними фіксуючими елементами із спрямованістю усередину;
розташування поверхневої лінії швів між дермою і епідермісом.
Оптимальним матеріалом для двошарового неперервного зшивання шкіри слід
вважати атравматичну мононитку типу Максон або ПДС товщиною 5/0 і
завдовжки голки 8-12 мм.

Сукупність використаних нами клінічних симптомів об’єктивно свідчить про
менш виражені ознаки запалення (гіперемія і набряк країв рани,
інфільтрація глибоких шарів шкіри, больовий компонент, ексудація), що
швидко йдуть,

в ранньому післяопераційному періоді після накладення двошарового
внутрішньошкірного шва. У цих умовах загоєння рани первинним натягненням
з повною епітелізацією поверхні на 7-у добу спостережень наступає у 94,9
% хворих (у контролі – 81,25 %), в 82,7 % випадків формуються тонкі
естетичні рубці

(у контролі 57,8 %, при Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020