.

Застосування традиційних і нетрадиційних методів фізичної реабілітації у хворих з діафізарними переломами стегнової кістки та кісток гомілки (авторе

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
175 3549
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

НІКАНОРОВ ОЛЕКСІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ

УДК: 616.71-001.5-085

Застосування традиційних і нетрадиційних методів фізичної реабілітації у
хворих з діафізарними переломами стегнової кістки та кісток гомілки

24.00.03 – Фізична реабілітація

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

з фізичного виховання та спорту

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і
спорту України, Міністерство України з питань сімґї, молоді та спорту

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, доцент

МАРЧЕНКО Ольга Кузьминічна,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент
кафедри фізичної реабілітації

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Клапчук Василь Васильович, Дніпропетровська державна медична академія,
професор Опорної МОЗ України кафедри фізичної реабілітації, спортивної
медицини і валеології;

доктор біологічних наук, професор

Фурман Юрій Миколайович, Вінницький державний педагогічний університет
імені Коцюбинського, завідувач кафедри фізичної реабілітації

Провідна організація Національний педагогічний університет імені М.П.
Драгоманова, кафедра фізичної реабілітації, Міністерство освіти і науки
України, м. Київ

Захист відбудеться “ 9 ” червня 2006 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 в Національному університеті
фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури,
1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету
фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури,
1).

Автореферат розісланий “ 6 ” травня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
В.І. Воронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Травми опорно-рухового апарату посідають одне з провідних
місць за поширенням серед населення різних країн світу, що визначається
як постійним навантаженням на нього, так і особливостями будови (О.Ф.
Каптелін, 1989; А.І. Городніченко, О.М. Усков, 2000; Є.О. Назаров, О.В.
Селезньов, 2003; В.В Клапчук, 2004). Переломи трубчастих кісток нижніх
кінцівок є однією з причин тимчасової втрати працездатності, а в ряді
випадків і причиною інвалідності хворих. При середній тривалості
лікування переломів трубчастих кісток 6-8 місяців 14-15% тематичних
хворих залишаються інвалідами (Р.І. Снегірь, 1989; P. Dexter, K. Brandt,
1994).

Як показав аналіз спеціальної літератури (О.Ф. Каптелін, 1989; Л.М.
Анкін, І.Л. Анкін, 1993; L.A. Steinkamp, M.F. Dillingham, 1993; К.Б.
Петров, 2002), тривалість лікування даної категорії хворих обчислюється
місяцями. При вирішенні реабілітаційних задач відсутній диференційований
підхід до багатоуламкових і фрагментарних переломів. Стає очевидним, що
розробка програм фізичної реабілітації тематичних пацієнтів після
оперативного лікування переломів є актуальною проблемою сучасної
травматологічної науки і фізичної реабілітації.

Деякими авторами (Г.С. Юмашев, В.О. Єпіфанов, 1983; Л.Ф. Васильєва,
1996; В.Г. Полєжаєв, 2002, Ю.М. Фурман, 2003) пропонуються різні методи
фізичної реабілітації з використанням лікувальної гімнастики,
фізіотерапії і грязелікування, технологічні режими яких дозволяють
одночасно впливати на вторинні загальні і місцеві прояви травматичної
хвороби. Однак багато питань проведення кінезітерапії у даної категорії
хворих потребують деталізації, вивчення й уточнення. Практично не
висвітлене питання про застосування у тематичних хворих методів
нетрадиційної медицини. Крім того, у звґязку з появою нових методів
хірургічного лікування діафізарних переломів довгих трубчастих кісток і
можливості раннього осьового навантаження на травмовану кінцівку,
виникла необхідність у подальшій розробці та вдосконаленні методик
лікувального застосування фізичних вправ.

Таким чином, виявлення ефективних методів підвищення функціональних
можливостей нервово-м’язового апарату ушкодженої кінцівки, зменшення
відсотка інвалідності, скорочення термінів відновлення хворих з
переломами діафіза стегнової кістки і кісток гомілки продовжує
залишатися актуальною проблемою.

Зв’язок роботи з науковими планами, темами.

Дисертаційна робота виконана згідно “Зведеному плану науково-дослідної
роботи в сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр.” Державного
комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою: 2.2.8.
“Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів, травмах
опорно-рухового апарату і зниженні працездатності”. Номер державної
реєстрації 0104U003840.

Внесок здобувача при розробці даної теми полягає в побудові програми
фізичної реабілітації для хворих з діафізарними переломами стегнової
кістки і кісток гомілки з урахуванням застосування нових методів
остеосинтезу і можливістю раннього осьового навантаження на травмовану
кінцівку, з включенням традиційних і нетрадиційних методів відновної
терапії і спеціальних вправ, спрямованих на відновлення навички ходьби
і ортостатичної синергії з перших днів після операції.

Мета роботи – розробити й обґрунтувати комплексну програму фізичної
реабілітації з включенням у неї методів традиційної і нетрадиційної
медицини для хворих із багатоуламковими і фрагментарними діафізарними
переломами стегнової кістки та кісток гомілки.

Задачі дослідження:

Систематизувати й узагальнити сучасні науково-методичні знання і
результати практичного вітчизняного і закордонного досвіду з проблеми
реабілітації хворих із травмами діафізів кісток стегна і гомілки.

Розробити і науково обґрунтувати програму відновного лікування
тематичних хворих з використанням методів традиційної і нетрадиційної
реабілітації.

Вивчити зміну функціональних показників у пацієнтів під впливом
запропонованої програми фізичної реабілітації.

Визначити ефективність впливу засобів фізичної реабілітації на
відновлення порушених функцій у хворих із багатоуламковими і
фрагментарними переломами діафіза кісток стегна і гомілки.

Об’єкт дослідження – відновний процес хворих у посттравматичному періоді
після багатоуламкових і фрагментарних діафізарних переломів кісток
стегна і гомілки.

Предмет дослідження – комплексна програма фізичної реабілітації з
включенням у неї методів традиційної і нетрадиційної реабілітації в
різні періоди відновного процесу.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; педагогічне
спостереження; анкетування; тестування; антропометрія; дослідження з
використанням клінічних методів і комплексу інструментальних методів
(гоніометрія, міотонометрія, комп’ютерна реовазографія); методи
математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів:

? виявлені антропометричні і функціональні особливості опорно-рухового
апарату нижніх кінцівок (міотонометричні, гоніометричні,
реовазографічні) хворих з багатоуламковими і фрагментарними діафізарними
переломами стегнової кістки і кісток гомілки, що відкрило можливості для
розробки програми фізичної реабілітації;

? розроблена програма фізичної реабілітації із спільним застосуванням
ряду традиційних і нетрадиційних методів відновної терапії, відповідно
до нових методів операційного втручання хворих з даною патологією, що
відрізняє її від загальноприйнятих программ;

? розширені теоретичні уявлення про вплив пропонованих засобів і методів
фізичної реабілітації на стан опорно-рухового апарату на підставі оцінки
їх ефективності;

? доповнена наявна програма фізичної реабілітації хворих з переломами
діафіза стегнової кістки і кісток гомілки вправами для зміцнення м’язів,
що приймають участь у відновленні навички ходьби й ортостатичної
синергії, з перших днів після операції.

Практична значущість досліджень полягає в розробці комплексної програми
фізичної реабілітації для хворих із багатоуламковими і фрагментарними
діафізарними переломами кісток стегна та гомілки з використанням
традиційних і нетрадиційних методів відновної терапії, які можуть бути
використані як у практичній діяльності спеціалізованих лікувальних
закладів, так і в домашніх умовах.

Результати досліджень впроваджені у навчальний процес кафедри фізичної
реабілітації Національного університету фізичного виховання і спорту
України при викладанні курсу “Фізична реабілітація при травмах і
захворюваннях опорно-рухового апарату”, а також у практику роботи
відділень травматології Міської клінічної лікарні № 7 м. Києва і Міської
клінічної лікарні №1 м. Василькова, про що свідчать відповідні акти
впровадження.

Особистий внесок автора полягає в формуванні ідеї, організації і
проведенні комплексних досліджень; доборі й апробації методів
дослідження; розробці і виконанні всіх реабілітаційних заходів;
кількісному і якісному аналізі отриманих результатів, узагальненні
результуючих даних дисертаційної роботи; підготовці публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної
роботи повідомлені на науково-методичних конференціях Національного
університету фізичного виховання і спорту України (2002-2004 рр.),
науково-методичній конференції “Фізична реабілітація як напрямок
підготовки фахівців” (м. Київ, 2003 р.), IX науково-практичній
конференції “Молода спортивна наука України” (м. Львів, 2005 р.), IX
Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх”
(м. Київ, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових робіт у
виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, шести розділів, висновків, списку використаної літератури,
додатка.

Текст дисертаційної роботи викладений на 219 сторінках, вміщує 35
таблиць, 14 рисунків. У роботі використано 204 джерела наукової і
спеціальної літератури.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтована актуальність проблеми, визначені об’єкт, предмет,
мета і задачі дослідження; розкриті новизна і практична значущість
роботи, особистий внесок автора; описана сфера апробації результатів
досліджень, зазначена кількість публікацій; представлені структура й
обсяг дисертації.

У першому розділі “Сучасні уявлення про фізичну реабілітацію у
травматології і відновній терапії хворих з переломами діафізів стегнової
кістки і кісток гомілки” проведений аналіз даних літератури з проблеми
відновного лікування травм і ушкоджень у хворих травматологічного
профілю.

При захворюваннях опорно-рухового апарату і наслідках травми страждають
м’які тканини, нервово-судинні утворення, кісткова тканина.

Дотепер у літературі часто відсутній диференційований підхід до
багатоуламкових і фрагментарних переломів. Усе різноманіття
багатоуламкових і фрагментарних переломів довгих трубчастих кісток
незалежно від методів лікування, розглядаються багатьма сучасними
авторами (І.М. Пічхадзе, 2001, Г.П. Котельніков, Є.О. Сухобрус, 2003)
в загальній єдиній масі, без урахування сили впливу травмуючого фактору,
наявності кісткових фрагментів, втрати кісткової речовини, без
урахування ступеня ушкодження м’яких тканин, системи кровопостачання й
іннервації.

Упровадження сучасних методів лікування в травматології безсумнівно
позитивно впливає на наслідки лікування потерпілих. І все-таки серед
цієї категорії хворих, на привеликий жаль, залишається високий відсоток
інвалідності. Причинами її, на нашу думку, можуть стати тактичні помилки
у визначенні методів лікування, технічні помилки при виконанні
оперативного втручання, неадекватно підібрані методи фізичної
реабілітації, а також не коректне ведення подальшого амбулаторного
лікування.

Аналіз науково-методичної літератури дає підстави вважати, що більшість
фахівців (А.І. Журавльова, Н.Д. Граевська, 1993, І.С. Коростильова, В.В.
Воділов, 2003) не включають вправи, що сприяють зміцненню м’язів, які
беруть участь у відновленні навички ходьби з перших днів після операції,
у програму реабілітації. Подібні вправи включаються в процес відновлення
лише на останньому етапі реабілітаційних заходів як наслідок атрофії
м’язових груп.

У науковій літературі немає даних про включення нетрадиційних методів
відновлення у процес реабілітації хворих із травмами опорно-рухового
апарату. Йоготерапія і нетрадиційний східний масаж недостатньо
застосовуються у відновному лікуванні хворих з переломами після
оперативних втручань. Їх використання в ранньому відновному періоді не
знаходить широкого застосування в зв’язку з тим, що дотепер серед
ортопедів-травматологів немає єдиної думки щодо показань і ефективності
застосування нетрадиційних методик у хворих з переломами кісток і їх
наслідків. Проведене нами дослідження було спробою вирішення даної
проблеми.

В другому розділі “Методи та організація досліджень” описана й
обґрунтована система взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних
об’єкту, предмету, меті і задачам дослідження. Матеріали роботи отримані
при проведенні досліджень на базі Міської клінічної лікарні №7 м. Києва
протягом двох років, що дозволило простежити їх динаміку.

На першому етапі дослідження (2002 – 2003 рр.) був проведений аналіз
сучасних літературних джерел, що дозволило встановити й усвідомити
загальний стан проблеми. Розроблено карту обстеження хворих і програму
фізичної реабілітації з науково-обгрунтованим вибором засобів і методів
реабілітації. Установлено мету і задачі роботи, терміни проведення
досліджень, опановані клінічні й інструментальні методи оцінки стану
хворих і поглиблені методики дослідження функціонального статусу їх
опорно-рухового апарату.

На другому етапі дослідження (2003 – 2004 рр.) були проведені основні
дослідження й отримані матеріали, що дозволяють об’єктивно оцінити
функціональні можливості хворих з діафізарними переломами стегнової
кістки та кісток гомілки, провести первинну обробку отриманих даних,
скорегувати задачі досліджень, удосконалити програму фізичної
реабілітації для даного контингенту.

Наше дослідження ґрунтується на результатах обстеження 98 осіб, з яких –
41 хворий з діафізарним переломом стегнової кістки, а 57 хворих – з
переломами кісток гомілки.

На третьому етапі дослідження (2004 – 2005 рр.) була оцінена
ефективність запропонованої програми фізичної реабілітації для хворих з
діафізарними переломами стегнової кістки та кісток гомілки, узагальнені
і проаналізовані отримані дані. Хворі, які брали участь у дослідженнях
були розділені на чотири групи.

У третьому розділі “Характеристика стану пацієнтів з переломами кісток
стегна та гомілки на етапі попередніх досліджень” були досліджені
історії хвороби пацієнтів з діафізарними переломами кісток гомілки і
стегнової кістки, які показали: абсолютну кількість травмованих
складають хворі чоловічої статі, працездатного віку, що отримали травму
переважно в літньо-осінній період року. Найбільш частими обставинами
виникнення такої травми були дорожньо-транспортні випадки, потім
виробничі і побутові травми. Серед ушкоджень довгих трубчастих кісток
нижніх кінцівок превалювали переломи кісток гомілки. У переважної
кількісті хворих травмовано дві кістки гомілки — при переломах типу В –
у 33,3%, а при складних переломах типу С – у 31,6% випадках (рис. 1).

Переломи стегнової кістки виникали рідше, ніж переломи кісток гомілки
(41,8% проти 58,2%) за тих самих обставин травми. Майже половина
переломів стегнової кістки локалізувалася у верхній третині діафіза
(48,8% від їхньої загальної кількості) і в 15% випадків були
уламково-фрагментарними. Менша частота уламково-фрагментарних переломів
стегна, порівнянно з гомілкою, пояснюється тим, що стегно має сильно
виражений м’язовий шар. Там, де кістка має менш широкий діаметр, уламок
у зоні долома не виникає, а на рівні більшого діаметра утворюється.

У всіх хворих на п’ятий день після оперативного втручання нами
спостерігалися набряки, найбільш виражені в області щиколотки (табл. 1).

Таблиця 1

Обхватні розміри ланок нижніх кінцівок при переводі пацієнтів у
вертикальне положення (n=98)

29,7 33,2 32,9 37,6

m 0,61 0,69 0,65 0,76

При аналізі показників міотонометрії встановлено зниження скорочувальної
здатності чотириглавого м’яза до 6,6±0,44 у.о., а литкового – до
4,2±0,34 у.о. у групі хворих з переломом кісток гомілки і, відповідно,
до 7,2±0,43 у.о. та 4,4±0,32 у.о. – у групі з переломами стегнової
кістки.

У всіх хворих спостерігалися контрактури в колінному і
гомілково-стопному суглобах, а також порушення гемодинаміки нижніх
кінцівок.

Порушення кровообігу в зоні перелому і суміжних з ним ділянках є однією
з найбільш частих причин уповільненого зрощення переломів і різних
ускладнень, що супроводжують процес відновлення. Гранично важливо
домагатися якнайшвидшого відновлення регіонарного кровообігу і
мікроциркуляції у місці ушкодження (А.І. Городніченко, О.М. Усков,
2000).

Усе вище зазначене стало підставою для побудови програми реабілітаційних
заходів із застосуванням різних засобів фізичної культури і
нетрадиційних методів відновлення у суворій відповідності з динамікою
плину репаративної регенерації кістки, для попередження виникнення
можливих ускладнень і стимуляції якнайшвидшого відновлення
працездатності хворого.

Четвертий розділ “Програма фізичної реабілітації хворих з переломами
діафізів стегнової кістки і кісток гомілки” присвячений теоретичному
обґрунтуванню методичних підходів до розробки програми фізичної
реабілітації для хворих даної нозології. Він вміщує детальний опис усіх
використовуваних засобів і методів реабілітації.

Відмінними рисами запропонованої програми є раннє осьове навантаження на
травмовану кінцівку, включення в комплекс відновних заходів дихальних
вправ за системою йога, використання нетрадиційного східного масажу, а
також застосування вправ для формування правильної ортостатичної
синергії і відновлення навички ходьби з перших днів після операції.

Підбір реабілітаційних засобів раціональної спрямованості й
обґрунтування їх регламентації здійснювалися з урахуванням локалізації і
тяжкості перелому, етапу реабілітаційного лікування, віку і супутніх
захворювань. ступеню ушкодження м’яких тканин, що оточують перелом,
протипоказань, лікувальних задач стосовно кожного хворого, засобів і
форм для вирішення цих задач, принципів педагогічного впливу фізичних
вправ, принципів дозування фізичного навантаження і реакції організму на
нього, раціонального поєднання застосовуваних засобів фізичної
реабілітації, клініко-фізіологічної дії на організм.

Основною формою лікувального рухового режиму було заняття лікувальною
гімнастикою, але в загальний обсяг фізичного навантаження включали
ранкову гігієнічну гімнастику і самостійні заняття за індивідуальними
завданнями.

Фізична реабілітація проводилася у чотири періоди, відповідно до нових
методів оперативного втручання (рис. 2), індивідуально з кожним хворим.

У першому передопераційному періоді реабілітації використовувалася
психотерапевтична корекція стану хворих, класичний масаж і навчання
дихальним вправам за системою йога.

В другому післяопераційному періоді реабілітації використовувалася
лікувальна гімнастика, класичний і нетрадиційний східний масаж, а також
дихальні вправи за системою йога.

У третьому мобілізаційному періоді реабілітації використовувалася
лікувальна гімнастика в поєднанні з ходьбою, класичний і нетрадиційний
східний масаж, дихальна гімнастика за системою йога.

У четвертому періоді відновлення побутових навичок використовувалася
лікувальна гімнастика в поєднанні з дозованою ходьбою і дихальною
гімнастикою за системою йога.

При проведенні занять лікувальної гімнастики нами враховувались такі
положення:

вправи виконувались із різних полегшених вихідних положень з предметами
та без, були задіяні різні групи м’язів;

використовувався повільний і середній темп виконання вправ з поступово
зростаючим обсягом рухів у суглобах;

застосовувались вправи статичного характеру для м’язів кінцівок та
тулуба;

широко застосовували пасивні вправи та вправи на розслаблення;

під час виконання не допускалися вправи, що сприяють посиленню болю;

широко застосовували вправи для зміцнення м’язового корсету, відновлення
навички ходьби і правильної ортостатичної синергії;

використовувалися дихальні вправи за системою йога для розвитку повного
дихання;

обмежувалися вправи із зусиллям;

заняття проводили 1-3 рази на день, в залежності від стану хворого;

У п’ятому розділі “Ефективність програми фізичної реабілітації хворих з
переломами стегнової кістки і кісток гомілки” викладений порівняльний
аналіз досліджень з оцінки ефективності запропонованих програм фізичної
реабілітації для хворих з діафізарними переломами стегнової кістки і
кісток гомілки.

Ефективність програм оцінювалася в чотирьох групах хворих (табл. 2):

I-гр (n=27) і III-гр. (n=15) – контрольні групи хворих, яким проводився
комплекс відновного лікування, що включав лікувальну гімнастику,
класичний масаж і методи фізіотерапевтичного впливу за методикою
лікувальної установи.

II-гр. (n=30) і IV гр. (n=26) – основні групи хворих, що займалися за
запропонованою нами комплексною програмою фізичної реабілітації, що
включала модифіковану лікувальну гімнастику, спрямовану на формування
правильної ортостатичної синергії, відновлення навички ходьби,
йоготерапію, класичний і східний нетрадиційний масажі.

Таблиця 2

Розподіл хворих у групах дослідження залежно від локалізації

перелому (n=98)

Локалізація перелома Групи дослідження (кількість хворих)

Ік. ІІо. IIIк. IVо.

Діафіз стегнової кістки

15 26

Діафіз кісток гомілки 27 30

Отримані результати дослідження свідчать про те, що модифікація
процедури лікувальної гімнастики спеціальними вправами, спрямованими на
формування правильної ортостатичної синергії, відновлення навички
ходьби, включення йоготерапії і східного нетрадиційного масажу в
реабілітаційний комплекс призводять до більш швидкого завершення процесу
зрощення кісткових уламків.

P

?

4

v

???????%?v

x

z

|

~

?

?

 

c

¤

?

O

P

?

^„

> o&H) )?,//e/e/e///e//aeaeTHTHOOAEAEAEAE

&

&

&

dh*$

BJG?J”MoeP?QiR&TRT VOeXTHY&^?ajeFjelapIsocssssOCAss????“““““

¤x

?

?

… …oeoeoeaeVIIoe

¬

% …*…4…>…@…P…v…?…?…oeoeaeVIIoeoe

¬

?…”…?… …c…?…?…3/4…E…oeaeVIIoeoeoe

¬

¬

¬

kd¶

¬

§F§I§&?°?p¬iiiiiiiiiiOOOOOOOOOIIA

&

F

`„Ba$

?kd~

ці показники були нижче і склали відповідно 2,5 % і 97,5% (рис. 3).

Сприятливі у функціональному відношенні клінічні результати у хворих під
впливом розробленої програми фізичної реабілітації підтверджувалися і
чітко вираженою динамікою міотонометричних показників (рис. 4).

Так, наприкінці курсу реабілітації у пацієнтів з діафізарними переломами
кісток гомілки основної групи, показники скорочувальної здатності
чотириглавого мґяза стегна перевищували на 37,6% аналогічні показники у
пацієнтів контрольної групи, а литкового на 26,7% (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020