.

Хламідіози у південному регіоні України (мікробіологічні та еколого-епідеміологічні аспекти) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
169 7309
Скачать документ

Академія медичних наук
України

Інститут мікробіології та імунології ім.І.І.Мечникова

НЕХОРОШИХ ЗОЯ МИКОЛАЇВНА

УДК [616-022.7:579.882.11.000.(579.26+616-036.22)]:477.7)

Хламідіози у південному регіоні України (мікробіологічні та
еколого-епідеміологічні аспекти)

03.00.07 –
мікробіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному протичумному
інституті ім.І.І.Мечникова МОЗ України.

Науковий

консультант: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Малікова Майя Василівна, Український науково-дослідний протичумний
інститут ім.І.І.Мечникова МОЗ України, провідний науковий співробітник
лабораторії епідеміології карантинних та природновогнищевих інфекцій

Офіційні

опоненти: доктор медичних наук, професор Бірюкова Світлана
Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, професор кафедри клінічної імунології та мікробіології

заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
Палій Гордій Кіндратович, Вінницький національний медичний університет
ім.М.І.Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології,
вірусології та імунології

доктор медичних наук, професор Мавров Іван Іванович, Інститут
дерматології та венерології АМН України, директор; Харківська медична
академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
дерматовенерології

Провідна

установа: Інститут епідеміології і інфекційних хвороб
ім.Л.В.Громашевського АМН України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “ 22 ” червня 2006 р. о 11.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 при Інституті
мікробіології та імунології ім.І.І.Мечникова АМН України (61057,
м.Харків, вул. Пушкінська, 14-16)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мікробіології
та імунології ім.І.І.Мечникова АМН України, (61057, м.Харків,
вул.Пушкінська, 14-16).

Автореферат розісланий “ 20 ” травня 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук С.В.Бруснік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зоонозні та антропонозні хламідіози є серйозною
проблемою національних служб охорони здоров’я внаслідок їх глобального
розповсюдження, негативного впливу на здоров’я населення та економіку
народного господарства при відсутності діючої системи профілактики
(Терских И.И.,1979; Шаткин А.А., Мавров И.И.,1983; A.Meijer et al.,1998;
Sachse K., Grossmann E., 2002).

В сучасних умовах загрози біотероризму важливість вивчення зазначеної
проблеми полягає також у тому, що збудник зоонозних хламідіозів
Chlamydophila psittaci (C. psittaci) може бути використаний як
потенційний агент біологічної зброї (Онищенко Г.Г. и др., 2000;
Андрейчин М.А., Копча В.С. 2000, 2004).

Широкий спектр клініко-епідеміологічних проявів хламідіозів визначається
екологічними особливостями збудників захворювань – хламідій різних
видів, своєрідністю їхньої взаємодії з клітиною хазяїна, реакцією
макроорганізму, а також різними шляхами передачі інфекції, які
реалізуються в процесі циркуляції хламідій в природі (Paavonen J.,1989;
Шаткин А.А.,1990).

Зоонозні хламідіози, спричинені С.psittaci, характеризуються широким
розповсюдженням в тваринному світі, важкістю патології у людей, високою
вартістю витрат на проведення протиепідемічних заходів (Федоров
Е.І.,1991; Хамадеев Р.Х. и др., 1997; Горовиц Э.С. и др.,1998; Обухов И.
Л., 2002). Одним з найбільш поширених зоонозних хламідіозів є орнітоз –
природновогнищева інфекція, при якій величезним неконтрольованим
резервуаром збудника в природі є численні види диких птахів.

За останньою класифікацією орнітоз віднесений до найважливіших
природно-антропургічних зоонозів (Макаров В.В., Воробьев А.А.,1999).
Природна осередковість орнітозу встановлена ще в 60-ті роки минулого
сторіччя (Терских И.И. и др.,1961; Павловский Е.Н., Токаревич
К.Н.,1966), але до сьогодні недостатньо вивчені фактори активності,
стійкості природних осередків орнітозу, умови їхнього формування та
тривалого функціонування, роль в епізоотичному та епідемічному процесах.

Інші зоонозні хламідіози, спричинені контактом з інфікованими тваринами
з частим перебігом у вигляді генералізованих форм (Покровский В.И.,
Гнутов И.Н.,1982; Кролевецька Н.М. та ін., 1988), вивчені вкрай
недостатньо, в тому числі і в південному регіоні України.

Динамічні дослідження, що проведені нами в попередні роки разом із
спеціалістами ветеринарної медицини, стали підґрунтям до введення
обов’язкової реєстрації орнітозу (Маликова М.В., Нехороших З.Н., 1986).
В 80-і роки на території Чорноморського біосферного заповідника (ЧБЗ)
виявлено новий природний полігостальний осередок орнітозу, показано його
вплив на формування антропургічних осередків на півдні України
(Маликова М.В., Нехороших З.Н., Греков В.С., 1986).

Ефективне проведення комплексу протиепізоотичних та протиепідемічних
заходів з орнітозу можливе тільки при моніторингу природного осередку
(Черкасский Б.Л. и др., 1996). Це необхідно для встановлення
еколого-епізоотологічних зв’язків в природному осередку, визначення
найбільш значущих носіїв хламідійної інфекції (ХІ) – диких птахів,
ссавців, можливості прогнозування виникнення антропургічних осередків та
епідускладнень.

Вкрай складну проблему для органів охорони здоров’я в даний час являють
антропонозні хламідіози (Дмитриев Г.А.,2002; Лобзин Ю.В., 2003; Мавров
Г.І., 2004). Стало вочевидь, що хламідії видів Chlamydia trachomatis
(C.trachomatis) та Chlamydophila pneumoniae (C.pneumoniae) можуть
інфікувати різні органи та тканини людей, обумовлюючи системні
захворювання з ураженням урогенітальної, дихальної, серцево-судинної,
нервової систем, органу зору, суглобів (Shor A. et al, 1992; Серопегин
А.Д.,1995; Майчук Ю.Ф., 1999; Мавров І.І.,2004).

Урогенітальний хламідіоз (УГХ), спричинений C.trachomatis, визнаний
найбільш розповсюдженим серед захворювань, що передаються статевим
шляхом, зустрічається в 1,7 та 7,4 разів частіше, ніж гонорея та
сифіліс, відповідно. Практично неконтрольоване розповсюдження УГХ
обумовлено високим ступенем заражуваності при статевих контактах,
непатогномонічністю симптоматики, складністю діагностики і терапії
(особливо персистуючих форм), відсутністю системи профілактики (Брагина
Е.Е., 2002; Позняк А.Л. и др.,2004).

Хламідії спричинюють у чоловіків сексуально активного віку хронічні
уретрити (до 60%) з розвитком висхідної інфекції (уретропростатити,
простатити, безпліддя) (Schachter J.,1990; Ільин И.И., 1991).

Різноманітна патологія урогенітального тракту у жінок, що зумовлена
C.trachomatis, призводить до порушень репродуктивної функції, безпліддя,
патології вагітності, пологів (Савичева А.М.,1990; Пирогова В.І.; 1995;
Мавров Г.І, 1996; Ромащенко О.В.,2001). Відсутність патогномонічності
УГХ у жінок сприяє розповсюдженню інфекції серед чоловіків – статевих
партнерів та дітей. Від хворих на УГХ матерів інфікуються біля 70%
новонароджених дітей з подальшим розвитком у них пневмоній (20%),
кон’юнктивітів (50%), а також інших запальних процесів (Дементьева Г.М.
и др.,1994; Евсюкова И.И.,1997).

В Україні в останні роки різко збільшилась кількість вперше
зареєстрованих випадків хламідіозу (серед чоловіків – на 56%, серед
жінок – на 77%), при цьому особливо висока захворюваність відзначена у
жінок віком 15-19 років (Мавров І.І.,2004). Незважаючи на ці загрозливі
цифри, УГХ в Україні досі не підлягає офіційній реєстрації.

З широким розповсюдженням УГХ пов’язаний закономірний зріст
екстрагенітальних форм ХІ, зокрема, патології органів дихання,
офтальмохламідіозів, різної суглобової патології, в тому числі хвороби
Рейтера (Ковалев Ю.Н.,1998). Актуальним є питання щодо родинного
хламідіозу, коли хворіючі на УГХ батьки контактно-побутовим шляхом
інфікують дітей молодшого віку (Делекторский В.В. и др., 1996; Серов
В.М. и др., 1996).

На фоні високої частоти виявлення хламідій при запальних захворюваннях
різних органів у чоловіків, жінок та дітей, при непатогномонічності ХІ,
схильності до персистентного перебігу, особливу значущість набуває
достовірна діагностика зазначеної патології (Виноград Н.О.,1996; Руденко
А.В.,1998; Нуралова И.В. и др.,1999; Мавров Г.І.,2003). Проте, досі
немає єдиної думки відносно раціональної тактики діагностики ХІ з
різним перебігом інфекційного процесу.

Важливим є вивчення біологічних властивостей хламідій виду
C.trachomatis, ізольованих від хворих, оскільки з біологією хламідій
тісно пов’язані не тільки питання діагностики, але й адекватної терапії
хламідіозів з урахуванням результатів визначення чутливості збудника до
препаратів з різним механізмом дії.

Одним з головних аспектів в проблемі антропонозних хламідіозів є
розробка системи профілактики, що заснована на виявленні
клініко-епідеміологічних особливостей ХІ серед різних контингентів
хворих в конкретному регіоні з визначенням потенційних “груп
епідризику”.

Комплексні дослідження з виявлення розповсюдження та
еколого-епідеміологічних особливостей зоонозних і антропонозних
хламідіозів у південному регіоні України раніше не проводились. В
зв’язку з цим, багато питань в вивченні проблеми зоонозних і
антропонозних хламідіозів, а саме, значущість та особливості різних
видів хламідій в патології тварин і людей, оптимізація та уніфікація
лабораторної діагностики ХІ, удосконалення системи профілактики
хламідіозів різного походження потребують свого подальшого вирішення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали
дисертації включають результати науково-дослідних робіт ( НДР ), що
виконані в лабораторії особливо небезпечних вірусних інфекцій та
імунотерапії Одеського НДІ вірусології та епідеміології ( ОНДІВЕ ) ім.
І.І. Мечникова та лабораторії епідеміології карантинних та
природновогнищевих інфекцій Українського НД протичумного інституту (
УНДПЧІ ) ім. І.І.Мечникова:

“Визначити роль хламідіозів антропонозного та зоонозного походження в
крайовій інфекційній патології півдня України, вивчити біологічні
властивості збудника з метою удосконалення специфічної діагностики і
профілактики” (шифр ВН.100.0033.86, № держреєстр. 01860016407);
“Розробка та створення референс-препаратів і імуноферментної
тест-системи на основі моноклональних антитіл для діагностики,
профілактики хламідіозів і стандартизації діагностичних препаратів”
(шифр 205, № держреєстр. 01910032987); “Удосконалити метод комплексної
специфічної клініко-імунологічної діагностики, обґрунтувати застосування
нетрадиційних методів терапії хламідійної та асоційованої інфекції при
урогенітальній патології” (шифр 492/4, № держреєстр. 0194U022683);
“Удосконалити специфічну діагностику, лікування і профілактику
офтальмохламідіозів на основі визначення етіологічної ролі хламідій при
різних формах офтальмопатології” (шифр № 60, № держреєстр. 0197U000624);
“Удосконалити систему епіднагляду за природно-вогнищевими інфекціями на
території Північно-Західного Причорномор’я (туляремія, лептоспіроз,
орнітоз)” (шифр ОН.00.3, № держреєстр. 0100U003879); “Визначення
еколого-епідеміологічних особливостей природних осередків особливо
небезпечних інфекцій в різних регіонах України (туляремія, орнітоз)”
(шифр ОН.03.2, № держреєстр. 0103U001458). Зазначені НДР виконані в
творчому співробітництві з лабораторіями ОНДІВЕ та УНДПЧІ
ім.І.І.Мечникова – екології збудників ОНІ, екології носіїв та
переносників, бактеріології, вірусології, з клініцистами різного
профілю, спеціалістами санепідслужби, Департаменту ветеринарної
медицини, співробітниками заповідників. Відповідальним виконавцем НДР
була дисертант.

Мета дослідження – встановити питому вагу хламідіозів зоонозного
та антропонозного походження в крайовій інфекційній патології південного
регіону України, визначити особливості біологічних властивостей
регіональних штамів хламідій різних видів, удосконалити діагностику,
систему профілактики хламідіозів.

Задачі дослідження:

Вивчити розповсюдженість ХІ, спричиненої C.psittaci, у хворих з
сигнальними ознаками інфекції та осіб, що відносяться до професійних
контингентів.

Встановити інфікованість хламідіями диких, свійських птахів та ссавців
різних видів у південному регіоні України. Визначити епізоотичний
потенціал природного осередку орнітозу, що виявлений нами раніше на
території ЧБЗ.

Вивчити розповсюдженість ХІ, спричиненої C.trachomatis та C.pneumoniae,
у хворих жінок, чоловіків та дітей з різними запальними захворюваннями
урогенітальної системи, органів дихання, зору, суглобів.

Ізолювати хламідії виду C.trachomatis від хворих з різною патологією з
подальшим вивченням їхніх основних біологічних властивостей в порівнянні
з штамами C.psittaci.

Визначити in vitro антихламідійну активність препаратів з різним
механізмом дії.

Оцінити в порівняльному аспекті значимість сучасних діагностичних
тестів, що використовують для виявлення ХІ (культуральний, ПЛР, ПІФ,
РНІФ, ІФА, цитоморфологічний), з метою обґрунтування раціонального
комплексного підходу до обстеження хворих на різні форми хламідіозів.

Розробити та удосконалити деякі методи діагностики ХІ (ІФА, РНІФ) на
основі використання антигенів з високоактивних штамів-продуцентів.

На основі встановлених особливостей епізоотології та епідеміології
хламідіозів у південному регіоні України розробити рекомендації з
удосконалення системи профілактики зоонозних та антропонозних
хламідіозів.

Об’єкт дослідження – хворі на зоонозні та антропонозні хламідіози, дикі
та свійські птахи, дикі та сільськогосподарські тварини, штами хламідій.

Предмет дослідження – біологічні властивості хламідій,
еколого-епідеміологічний процес при ХІ, діагностика, профілактика різних
форм хламідіозів.

Методи дослідження- мікробіологічні, імунологічні, цитоморфологічні,
гістохімічні, електронномікроскопічні, клініко-епідеміологічні,
статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в південному регіоні
України на значному матеріалі при комплексному обстеженні хворих з
сигнальними ознаками ХІ, осіб, що мали контакт з птахами та тваринами, а
також хворих на різні запальні захворювання урогенітального тракту,
органів дихання, зору, суглобів вивчено широкий спектр патології,
спричиненої C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae. Встановлена значна
розповсюдженість ХІ серед зазначених контингентів, визначені “групи
епідризику” зоонозних і антропонозних хламідіозів.

Ізольовані штами C.trachomatis від хворих з різною урогенітальною
патологією та секційного матеріалу від дітей. Новизна досліджень
підтверджена розробкою “Способу виділення C.trachomatis ” (а.с.
№1723129). При вивченні біологічних властивостей регіональних штамів
C.trachomatis в порівнянні з штамами C.psittaci (еталонний штам
орнітозу “В” та авторський штам “К”) встановлена більш низька антигенна,
алергенна та патогенна активність ізольованих штамів C.trachomatis.
Показана стабільність основних біологічних властивостей еталонного штаму
“В” та авторського штаму “К” в процесі тривалого зберігання після
ліофілізації.

Отримані та імунохімічно охарактеризовані високоактивні серії
експериментальних антигенів з жовткового (еталонний штам “В”) та
культурального (авторський штам “К”) матеріалу, які використані при
розробці діагностичних хламідійних тест-систем.

Розроблена експериментальна імуноферментна тест-система (ІМФТС) з метою
детекції антигену, кількісного визначення антихламідійних антитіл,
стандартизації діагностичних препаратів на основі використання
високоактивного штаму “К” (C.psittaci) та хламідійного алергену. На
експериментальну ІМФТС оформлено лабораторний регламент.

Розроблено “Спосіб одержання препарату для діагностики хламідійної
інфекції” з використанням культурального матеріалу, що інфікований
штамом “К” (Деклараційний патент 59959 А, Україна, затверджено
15.09.2003 р., Бюл. №9, реєстр. № 2002129961).

Встановлено високу інфікованість C.psittaci диких птахів 80 видів,
виявлено новий епізоотичний природний осередок орнітозу на о. Круглому,
ензоотичну територію з орнітозу на лимані Куяльник. Вперше в ряді
біотопів південного регіону зареєстровані поліінфектні природні осередки
(орнітоз, туляремія, лептоспіроз). Епізоотологічний моніторинг зоонозних
хламідіозів на півдні України дозволив встановити активність, тривале
функціонування, циклічність епізоотичного процесу природного осередку
орнітозу в ЧБЗ.

Вперше на території півдня України виявлена висока інфікованість
хламідіями диких ссавців 18 видів (дрібні гризуни, лисиці, зайці) –
додаткового резервуару ХІ в дикій природі, одного з факторів стійкості
природних осередків орнітозу.

Показана необхідність та продуктивність комплексного обстеження хворих
на антропонозні хламідіози. Розроблено алгоритм обстеження хворих на ХІ
з гострим, хронічним, персистуючим перебігом інфекційного процесу.

Вперше in vitro встановлена антихламідійна активність антисептика
мірамістину та доведена можливість його використання для місцевого
застосування на фоні комплексної етіопатогенетичної терапії хворих на
урогенітальні та офтальмохламідіози.

Розроблено науково обґрунтовані рекомендації з удосконалення системи
профілактики хламідіозів різного походження.

Практичне значення одержаних результатів. На великому
клінічному матеріалі при різних нозологічних формах ХІ визначена
діагностична значимість сучасних методів діагностики (культуральний,
ПЛР, ПІФ, РНІФ, ІФА, цитоморфологічний).

Удосконалений комплекс методів лабораторної діагностики хламідіозів
внесено до Реєстру медико-біологічних і науково-технічних нововведень
(Київ, 1993р., В.1) та використовується в відділах особливо небезпечних
інфекцій ряду обласних санепідстанцій України.

Визначені критерії відбору високоактивних штамів-продуцентів для
виробництва діагностичних препаратів. З метою отримання діагностичних
хламідійних тест-систем використаний високоактивний за антигенними та
алергенними властивостями авторський штам “К” (C.psittaci), який
депонований в Національній колекції вірусів інституту вірусології ім.
Д.І.Івановського РАМН (депонент № 683). Штам “К” ввійшов у Російський
атлас з класифікації мікроорганізмів, що виданий на кафедрі
мікробіології Московської медичної академії ім.І.М.Сеченова під
редакцією Воробйова А.А. (2002).

Обґрунтована необхідність моніторингу природного осередку орнітозу в
ЧБЗ, ензоотичних територій з орнітозу, поліінфектних природних
осередків, що виявлені на території південного регіону. Проведено аналіз
епізоотологічного моніторінгу з часу встановлення ензоотичності
територій.

Розроблена та впроваджена в більшості областей України система
епіднагляду за орнітозом (створення банку даних з ензоотичних територій,
облік груп епідризику, нагляд за епідфоном в професійних колективах,
обов’язкова реєстрація орнітозу, проведення протиепідемічних заходів,
підготовка кадрів – епідеміологів, бактеріологів, інфекціоністів).

Результати, що отримані при вивченні антихламідійної активності
мірамістину в експерименті та його клінічної ефективності, включені до
аналітично-нормативної документації на лікарський препарат для
Фармакологічного комітету МОЗ України.

Розроблені рекомендації з діагностики, профілактики різних форм ХІ у
жінок, чоловіків, дітей ввійшли до інформаційно-методичних матеріалів,
які використані санепідслужбою та лікувально-профілактичними закладами
України. Одержані результати проведених досліджень використані при
викладенні курсу з мікробіології та епідеміології хламідіозів у ряді
учбових закладів України.

Результати проведених досліджень використані при виданні слідуючих
наказів: Наказ МОЗ № 596 від 22.10.1986р.; Наказ МОЗ № 654 від
13.12.1989р.; Наказ Одеського Облвідділу ОЗ №427 від 17.11.1989р.; Наказ
МОЗ України № 133 від 19.07.1995р. Видані та впроваджені 6 методичних
рекомендацій та 9 інформаційних листів. Зазначені накази, методичні
рекомендації та інформаційні листи детально представлені в розділі
“Практичні рекомендації”.

Отримані результати досліджень захищені авторськими свідоцтвами та
патентом: “Спосіб виділення C.trachomatis” (а.с.№1723129, затверджено
30.03.92р., Бюл.№12); “Штам хламідій (Chlamydia psittaci “К”),
використовуваний для приготування алергену” (рішення про видачу патенту
на винахід 28.05.1997, реєстр № заявки 93121890); “Спосіб одержання
препарату для діагностики хламідійної інфекції” (Деклараційний патент
59959 А, Україна, затверджено 15.09.2003 р., Бюл. № 9. реєстр.№
2002129961).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом визначені основні напрямки та
методологія роботи, обрано тему, обґрунтовано її актуальність,
сформульовано мету та задачі наукових досліджень. Автором ізольовано 9
штамів C.trachomatis від хворих з різною патологією та вивчені їх
основні біологічні властивості (морфологічні, вірулентні, антигенні,
алергенні ) в порівнянні з штамами C.psittaci. Дисертантом самостійно in
vitro вивчена антихламідійна активність речовин з різним механізмом дії.
У співавторстві розроблені “Спосіб виділення C.trachomatis” (а.с. №
1723129), “Спосіб одержання препарату для діагностики хламідійної
інфекції” (патент 59959 А, Україна). Експериментальні дослідження та
аналіз отриманих даних виконані дисертантом. Діагностична ІМФТС
розроблена разом з науковим колективом кафедри мікробіології,
вірусології, імунології Кримського медичного університету під
керівництвом проф. Кривошеїна Ю.С. Автором виконані розділи з
накопичення біомаси хламідій, отримання експериментальних серій
хламідійних антигенів, визначення їх активності, одержання комплексного
антигену для конструювання ІМФТС. Дослідження з виявлення ХІ у хворих з
різною патологією, а також птахів та тварин виконані разом з
співробітниками лабораторій ОНДІВЕ та УНДПЧІ ім. І.І.Мечникова. Клінічну
ефективність етіопатогенетичного лікування хворих на хламідіози різної
локалізації вивчали разом з клініцистами. Дисертантом проведено
статистичну обробку, науковий аналіз та узагальнення отриманих
результатів, сформульовано висновки, положення та рекомендації. Основні
результати досліджень викладені дисертантом у наукових працях, що
написані особисто та у співавторстві, а також виступах.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались та
обговорювались на різних конференціях, симпозіумах, в тому числі
міжнародних та світових. Основні положення дисертації висвітлено на:

Всесоюзній конференції “Теоретичні проблеми епідеміології та інфекційної
імунології на сучасному етапі” (Нальчик, 1986); Всесоюзній конференції
“Епізоотологія, епідеміологія, засоби діагностики, терапії і специфічної
профілактики інфекційних хвороб, спільних для людини та тварин” (Львів,
1988); Міжнародному симпозіумі “Актуальні мікробіологічні та клінічні
проблеми хламідійних інфекцій” (Ленінград, 1988); Всесоюзній нараді
“Актуальні питання діагностики та лікування хламідійних інфекцій”
(Москва, 1990); XIІ Українському республіканському з’їзді мікробіологів
(Київ, Харків, 1991); ХIV Українському з’їзді мікробіологів,
епідеміологів, паразитологів (Харків, 1993); Науково-практичній
конференції “Актуальні питання мікробіології, епідеміології та
імунології інфекційних хвороб” (Харків, 1993); Міжнародній науковій
конференції “Ідеї І.І.Мечникова та розвиток природознавства” (Харків,
1995); ХІІІ з’ізді українських наукових товариств мікробіологів,
епідеміологів та паразитологів

ім. Д.К.Заболотного (Київ, Вінниця, 1996); Х з’їзді акушерів-гінекологів
України (Одеса,1996); V Міжнародній конференції Франція – Україна,
“Актуальні питання сучасності: Екологія та медицина” (Дніпропетровськ,
1998); ІV Міжнародній конференції з офтальмології (Київ, 1998);
Міжнародній науковій конференції “Стратегія і тактика боротьби з
інфекційними хворобами” (Харків, 1998); І конгресі неонатологів України
“Внутрішньоутробні вроджені інфекції” (Харків, 1998); Міжнародній
науковій конференції “Сучасні технології діагностики та терапії
інфекційних хвороб” С.-Петербург, 1999); VII Російському національному
конгресі “Людина та ліки” (Москва, 2000); Міжнародній науковій
конференції “Птахи Азово-Чорноморського регіону на рубежі тисячоліть”
(Одеса, 2000); VІІІ конгресі СФУЛТ (Львів, 2000); Всеросійській
конференції “Генодіагностика в сучасній медицині” (Москва, 2000);
Спільній колегії МОЗ України та Департаменту ветеринарної медицини
“Профілактика інфекційних захворювань, спільних для тварин та людей”
(Черкаси, 2000); II, IV, V Міждисциплінарній науково-практичній
конференції “Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика, лікування
хламідіозу та TORCН-інфекцій” (Київ, 2001, 2002, 2003); VI з’їзді
інфекціоністів України “Клінічні проблеми боротьби з інфекційними
хворобами” (Одеса, 2002); Міжнародній науковій конференції “Актуальні
питання боротьби з інфекційними хворобами” (Харків, 2002, 2003);
Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми епідеміології,
діагностики, клініки, лікування та профілактики інфекційних хвороб”
(Київ, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Імунотропні
препарати в клінічній практиці” (Київ, 2004); Науково-практичній
конференції Асоціації інфекціоністів України “Вірусні хвороби.
Токсоплазмоз. Хламідіоз” (Тернопіль, 2004); Х З’їзді товариства
мікробіологів України (Одеса, 2004); Науково-практичній конференції
“Актуальні питання дерматовенерології та косметології” (Одеса, 2004);
Науково-практичній конференції “Сучасні проблеми епідеміології,
мікробіології та гігієни” (Львів, 2004); Міжнародній конференції “Від
фундаментальних досліджень – до прогресу в медицині” (Харків, 2005);
Міжнародній конференції “Сучасні проблеми зоології та екології” (Одеса,
2005); Міжнародній науковій конференції “Актуальні питання боротьби з
інфекційними хворобами в гуманній та ветеринарній медицині” (Харків,
2005); The Third World Congress on Chemical, Biological and Radiological
Terrorism (Dubrovnik, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 57 наукових праць, в
тому числі 20 статей в спеціалізованих фахових виданнях, рекомендованих
ВАК України. У співавторстві видані 1 монографія, 6 методичних
рекомендацій, 9 інформаційних листів, отримані авторські свідоцтва та
один патент.

Структура дисертації. Основна частина дисертації викладена на 311
сторінках комп’ютерного тексту і складається з вступу, огляду
літератури, 5 глав власних досліджень, аналізу та обговорення одержаних
результатів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних
джерел містить 615 посилань, з яких 305 українських та російськомовних
та 310 іноземних. Робота ілюстрована 52 таблицями та 87 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. В розділі представлені дані з біології, сучасної
таксономії хламідій, лабораторної діагностики ХІ,
еколого-епідеміологічної характеристики зоонозних та антропонозних
хламідіозів, показана етіологічна роль хламідій різних видів в патології
тварин і людей, наведено принципи лікування та профілактики хламідіозів
різного походження.

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач з метою
вивчення розповсюдження зоонозних хламідіозів на півдні України
досліджений матеріал від 1814 диких птахів 80 видів, 1425 диких дрібних
ссавців 18 видів, 46 лисиць, 86 зайців, 374 сільскогосподарських тварин,
125 свійських птахів, а також обстежено 4747 осіб, що мали професійний
контакт з птахами та тваринами. З метою виявлення антропонозних
хламідіозів комплексно обстежено: 5593 жінок, 2248 чоловіків з різною
урогенітальною патологією, 996 дітей в віці від 0 до 14 років з
захворюваннями органів дихання, зору, суглобів, 368 хворих на запальні
захворювання очей, 107 хворих з різною патологією суглобів, 439 хворих з
сигнальними ознаками ХІ. Досліджено секційний матеріал від 126 дітей
(504 зразка). Контрольна група – 87 донорів, 86 здорових дітей.

Культура клітин. При проведенні експериментальних досліджень
застосовували культуру клітин моношарових перещеплюваних ліній – L-929,
McCoy, Hela-229, а також первиннотрипсинізованих фібробластів ембріонів
курей (ФЕК), фібробластів ембріонів мишей (ФЕМ).

Експериментальні тварини. В експериментах використовували безпородних
білих мишей, а також мишей-самців лінії Balb/C. При виконанні окремих
розділів роботи застосовували курячі ембріони 6,7,10 –денного строку.

Штами хламідій. Вивчали біологічні властивості штамів C.trachomatis –
№221, №96, №6, №6-а, №16, №17, Г-1, П-2, М-д, ізольованих від хворих
чоловіків та жінок з різною патологією урогенітального тракту та
секційного матеріалу від дітей, в порівнянні з штамом “Рак”
(C.trachomatis), еталонним штамом хламідій орнітозу “B” і авторським
штамом “К” (C.рsittaci).

Штам “Рак” (C.trachomatis) одержано з Національної колекції інституту
вірусології ім.Д.І.Івановського РАМН. Штам “В” (C.рsittaci) – виробничий
еталонний штам збудника орнітозу. Авторський штам “К” (C.рsittaci)
ізольовано з секційного матеріалу хворої К-н. 37 років, раптово померлої
при явищах двохсторонньої геморагічної пневмонії.

Штам “В” (жовтковий матеріал) і штам “К” (заражена культуральна рідина
на рівні 458 пасажу), інфекційний титр яких складав 8-10 lg ЛД50/0,03
мл. для білих мишей, з метою тривалого збереження їх біологічної
активності були ліофілізовані у виробничих умовах Одеського підприємства
з виробництва бактерійних препаратів та зберігаються при t-20?С у музеї
УНДПЧІ ім.І.І.Мечникова з проведенням періодичної перевірки на
інфекційність. Життєздатність зазначених штамів оцінювали по визначенню
патогенності для курячих ембріонів, вивченню динаміки циклу розвитку
збудника і характеристики ЦПВ у зараженій культурі клітин ФЕК, виявленню
специфічного антигену. Встановлено, що після збереження в
ліофілізованому стані (термін спостереження 20 років) обидва штами
життєздатні, але їхня біологічна активність знижена.

Препарати. Використані діагностичні препарати: антиген хламідійний для
РЗК, хламідійна сироватка, хламідійний алерген Одеського підприємства з
виробництва бактерійних препаратів; експериментальні серії
слайд-антигенів хламідій ОНДІВЕ ім.І.І.Мечникова, хламідійний антиген і
мічена хламідійна сироватка НДІ військової медицини, С.-Петербург;
сироватка хламідійна мічена Херсонської біофабрики; сироватки мічені
антивидові проти імуноглобулінів тварин та людей виробництва НДІЕМ
ім.М.Ф.Гамалеї РАМН.

Вивчали антихламідійну активність препаратів з різним механізмом дії:
РНК-ази бактеріальної; індуктора інтерферону – ларифану; інгібіторів
протеолізу – епсілонамінокапронової кислоти (Е-АКК), амбену, препаратів
№ 807 та № 809; протипаразитарного препарату – делагілу; антисептика з
групи четвертичних амонієвих сполук – мірамістину.

При виконанні дисертаційної роботи використовували комплекс сучасних
методів дослідження:

культуральний – виділення хламідій в культурі клітин L-929 традиційним
методом (Шаткин А.А., Мавров И.И., 1983), а також – за розробленим нами
способом ( а.с. №1723129 );

мікробіологічний – ізоляція хламідій шляхом зараження 6-7 – денних
курячих ембріонів, що розвиваються, досліджуваним матеріалом в жовтковий
міхур;

цитоморфологічний – для визначення морфологічних структур хламідій в
мазках –відбитках паренхіматозних органів птахів, тварин, заражених
жовткових міхурів курячих

ембріонів, зішкребних препаратах епітелію уретри, цервікального каналу,
кон’юнктиви, препаратах інфікованої культури клітин, застосовували
загальноприйняті методи забарвлення (Романовський – Гімза (Р-Г),
Маккіавелло, Май – Грюнвальд – Гімза, гематоксилін – еозін);

імунолюмінісцентний – використовували реакцію прямої імунофлюоресценції
(ПІФ) для індикації специфічного хламідійного антигену в
мазках-відбитках органів тварин, зішкребних препаратах епітелію уретри,
цервікального каналу, кон’юнктиви, препаратах інфікованої культури
клітин, а також реакцію непрямої імунофлюоресценції (РНІФ) для
визначення антихламідійних IgМ із застосуванням комерційних і
розроблених нами експериментальних діагностичних тест-систем (патент
59959 А, Україна);

імуноферментний аналіз (ІФА) – для виявлення антихламідійних
сироваткових IgG, IgA використовували комерційні тест-системи –
ImmunoComb C.trachomatis IgG Orgenics, Platelia Chlamydia IgG Sanofi
Diagnostics Pasteur, Chlamydia-IgA-IgG-rElisa medac, Еколаб-хламідія
IgG, ХламіБест-IgG-стріп для виявлення IgG до антигенів C.рsittaci і
C.pneumoniae, а також розроблену нами експериментальну імуноферментну
тест-систему (ІМФТС);

полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР);

серологічний – постановка реакції зв’язування комплементу (РЗК) за
загальноприйнятим методом;

гістохімічний – препарати інфікованої культури клітин забарвлювали
акридином помаранчевим, розчином Люголя з подальшою люмінісцентною та
світловою мікроскопією;

електронномікроскопічний – для вивчення ультраструктури хламідій
використовували метод негативного контрастування фосфорно-вольфрамовою
кислотою (Brenner, Horne, 1959);

алергологічний – постановка внутрішньошкірної проби з використанням
хламідійного алергену;

клініко-епідеміологічний – проводили аналіз первинної медичної
документації – історій хвороби та розроблених нами карт клініко –
епідеміологічного обстеження хворих;

статистичний – для обробки отриманих результатів застосовували методи,
описані И.И.Ашмариным, А.А.Воробьёвым (1962), Н.А.Плохинским (1970),
Використовували також непараметричний критерій U Вілкоксона-Манна-Уітні,
точний метод Фішера (Е.В.Гублер, 1973).

Результати досліджень та їх обговорення

Ізоляція, ідентифікація, вивчення біологічних властивостей хламідій виду
C.trachomatis у південному регіоні України.

Вірогідним методом етіологічного підтвердження хламідіозу у хворих на
різну урогенітальну патологію є ізоляція збудника (Шаткин А.А.,Мавров
И.И.,1983; Кутовая В.В., 1987; Мартынова В.Р.и др.,1998). Відомі
два традиційних методи

виділення хламідій – в системах 6 –7 – денних курячих ембріонів, що
розвиваються, і чутливих лініях моношарових перещеплюваних культур
клітин (Шаткин А.А. и др., 1981). Більш широко використовують метод
ізоляції хламідій в системі культур клітин L-929, McCoy, Hela-229, який
отримав назву “золотий стандарт”, оскільки має найбільшу специфічність
та чутливість. В нашій роботі для діагностичного виділення C.trachomatis
застосовані обидва зазначені методи.

В системі курячих ембріонів мікробіологічно з проведенням 4-5 пасажів
досліджені попередньо оброблені антибіотиками, що не впливають на
життєздатність хламідій, зішкреби слизових уретри, цервікального каналу
23 чоловіків та жінок з запальними захворюваннями урогенітального тракту
та секційний матеріал (трахея, легені, печінка, селезінка) 15 дітей (60
зразків), померлих при різній патології органів дихання. З секційного
матеріалу (легені) дитини К-л. (1рік 2міс.) з діагнозом “вірусна
пневмонія” виділено ізолят №6-а, який в подальшому був переведений в
систему культури клітин та ідентифікований як штам C.trachomatis.

З метою ізоляції C.trachomatis від хворих в системі культури клітин
застосовували як загальноприйняті традиційні методи, так і розроблений
нами “Cпосіб виділення C.trachomatis” (а.с.№1723129) з використанням
первиннотрипсинізованої культури ФЕМ, яку готували ex tempore та
заражували у суспензію клітин. Зазначений спосіб дозволив спростити
метод ізоляції хламідій виду C.trachomatis, підвищити ефективність
виділення збудника, скоротити строки досліджень, отримати економічний
ефект за рахунок виключення додаткових прийомів обробки культури клітин.

При дослідженні зішкребів епітеліальних клітин слизової уретри,
цервікального каналу 147 чоловіків і жінок, хворих на різну
урогенітальну патологію, а також секційного матеріалу 126 дітей, що
померли при патології респіраторного тракту, за розробленим способом
виділено 8 ізолятів (5– від чоловіків та жінок і 3 – від дітей).

Ізоляти ідентифікували на підставі їх серійного пасивування в системі
курячих ембріонів (не менш 4-х пасажів) з наступним визначенням у
мазках-відбитках оболонок інфікованих жовткових міхурів морфологічних
структур хламідій та специфічного хламідійного антигену.

Проводили також серійні пасажі (не менш, ніж 5) інфікованого матеріалу
в перещеплюваних (L-929) та первиннотрипсинізованих (ФЕМ) культурах
клітин. Кожний ізолят пройшов в системі чутливих клітин від 5 до 23
пасажів з детальним вивченням в динаміці циклу розвитку збудника,
морфології цитоплазматичних включень (ЦПВ) та виявлення в них
специфічного антигену і глікогену.

Виявлення в інфікованій культурі клітин у серійно пасованих ізолятів
типового для хламідій циклу розвитку, характерних ЦПВ, що вміщують
специфічний антиген та глікоген, а також результати
електронномікроскопічного вивчення ультраструктури ізолятів дозволили
віднести їх до хламідій виду С.trachomatis.

Екологічна характеристика ізольованих штамів C.trachomatis представлена
в табл. 1.

Основні біологічні властивості штамів хламідій виду C.trachomatis,
ізольованих від хворих (цитоморфологічна характеристика ЦПВ, динаміка
розвитку збудника в культурі клітин, антигенні, алергенні, патогенні
властивості), вивчали в порівнянні з штамом “Рак” (C.trachomatis),
еталонним штамом орнітозу “В” та авторським штамом “К” виду C.psittaci.

Встановлено, що при адекватних умовах культивування, однаковій
заражуючій дозі динаміка розвитку штаму “Рак” (C.trachomatis) та нових
ізольованих штамів, а також створені ними ЦПВ в інфікованих культурах
клітин L-929, ФЕМ були практично аналогічними.

Так, ЦПВ штаму “Рак” і 9 ізольованих штамів через 48-72 години після
зараження культур клітин L-929, ФЕМ мали округлу, овальну форму,
невеликі розміри, в основному, гомогенну структуру, деформували та
обволікали ядра інфікованих клітин. Відзначали виразну вакуолізацію
клітин, а в ряді випадків спостерігали “екструзію”, чи вихід включень з
клітини без її загибелі, що може бути пов’язане з особливістю взаємодії
у системі “збудник- інфікована клітина”.

Встановлено, що цитоморфологія ЦПВ ізольованих штамів C.trachomatis
була відмінною в порівнянні з еталонним штамом “В” та авторським штамом
“К” (C.psittaci). ЦПВ еталонного штаму “В” були великими, круглястими,
менш гомогенної структури, деформуючими ядра заражених клітин.

Важливо підкреслити, що не дивлячись на тривале зберігання в
ліофілізованому стані, особливості цитоморфологічної та цитохімічної
характеристики штаму “К” залишились стабільними та відповідали описаним
нами раніше (Нехороших З.Н.,1985) (короткий цикл репродукції, великі,
дифузні, різноманітної форми ЦПВ, що обтікають ядра, високе накопичення
збудника, множинність осередків інфекції в одній клітині).

Ізольовані штами C.trachomatis, як і штам “Рак”, не давали великого
накопичення збудника ні в перещеплюваній лінії клітин L-929, ні в
первиннотрипсинізованій культурі ФЕМ, не дивлячись на тривале
пасивування, відсутня була також множинність осередків інфекції в одній
клітині. Антигенна, алергенна активність, патогенні властивості
ізольованих штамів C.trachomatis для курячих ембріонів були менш
вираженими в порівнянні з штамами виду C.psittaci.

З метою обґрунтованого розширення спектру засобів, що застосовують
місцево в комплексі етіопатогенетичної терапії хламідіозів, вивчали in
vitro (в системі культур клітин ФЕК і ФЕМ) антихламідійну активність
препаратів з різним механізмом дії (РНК-ази, Е-АКК, амбену, препаратів №
807, № 809, ларифану, делагілу, мірамістину). В якості інфікуючого
матеріалу використовували штами “В” і “К” (C.psittaci) та штами
“Рак”, №221, №96 , №6 (C.trachomatis).

Попередньо проводили дослідження з оптимізації умов одержання
експериментальної моделі ХІ для вивчення антихламідійної дії різних
препаратів з визначенням їх нетоксичної дози для культур клітин ФЕК і
ФЕМ.

Таблиця 1

Екологічна характеристика ізольованих штамів C.trachomatis

Назва штамів Джерело ізоляції Нозологічна форма Досліджений матеріал Вид
клітин і умови

зараження Пасаж

ізоляціі Пасажн.

рівень Типові маркери C.trachomatis

ЦПВ Глікоген Антиген

№ 221 Хворий Г.

28 років Хронічний

уретропростатит Зішкреб

з уретри Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 23 пас. + + +

№ 96 Хворий Д.

29 років Хронічний уретрит Зішкреб

з уретри Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 16 пас. + + +

№ 6 Дитина В.

4міс. ГРВІ Легені (секц.матеріал) Культура клітин ФЕМ

(на моношар) 1 пасаж 16 пас + + +

№ 6-а* Дитина К.

1 рік 2 міс. Вірусна пневмонія Легені (секц.матеріал) – 3 пасаж 5
пac. + +

+

№ 16 Дитина К.

7 міс. ГРВІ Легені,печінка, селезінка

(секц.матеріал) Культура клітин ФЕМ

(на моношар) 1 пасаж 5 пас + + +

№ 17 Дитина М.

7 діб Внутрішньоутр. інф.,пневмонія Легені,печінка (секц.матеріал)
Культура клітин ФЕМ

(на моношар)) 1 пасаж 5 пас. + + +

Г-1 Хвора Г.

27 років Безпліддя Зішкреб

з церв. каналу Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 5 пac + + +

П-2 Хвора П.

25 років Безпліддя Зішкреб

з церв. каналу Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 5 пас + + +

М-д. Хворий М.

29 років Хронічний уретропростатит Зішкреб

з уретри Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 5 пас + + +

Примітка: * – штам №6-а після ізоляції в системі курячих ембріонів та
проведення 5 пасажів переведено в систему первиннотрипсинізованої
культури клітин ФЕМ.

Результати дослідів оцінювали гістохімічним та імунолюмінісцентним
методами по визначенню кількості ЦПВ та специфічного хламідійного
антигену в контрольних (без препаратів) та дослідних зразках інфікованих
культур ФЕК і ФЕМ з урахуванням типового циклу розвитку хламідій.
Зменшення кількості ЦПВ хламідій та хламідійного антигену в дослідних
зразках культури клітин в присутності препаратів свідчило про їх
антихламідійну дію.

Аналіз отриманих результатів показав, що найбільш вираженою
антихламідійною активністю in vitro володів антисептик мірамістин при
застосуванні нетоксичної дози для культури клітин ФЕК (концентрація
препарату становила 25 мкг/мл). Проведені дослідження обґрунтували
перспективність використання мірамістину як засобу для місцевого
застосування в комплексі етіопатогенетичного лікування хворих на різні
форми хламідіозів.

Удосконалення специфічної діагностики хламідіозів. Ефективність системи
профілактики різних форм хламідіозов визначається розробкою і
впровадженням у практику високочутливих методів специфічної діагностики,
які засновані на застосуванні високопродуктивних штамів хламідій.

З метою удосконалення діагностики хламідіозів була розроблена
експериментальна ІМФТС (твердофазний варіант). В якості продуцентів
використовували еталонний штам “В” і авторський штам “К” C.psittaci.

Відомо, що антиген, який застосовують для приготування імуносорбента в
значній мірі визначає чутливість і специфічність конструйованої
тест-системи для ІФА. Тому, однією з задач наших досліджень було
отримання високоактивних серій експериментальних хламідійних антигенів,
які готували різними методами.

Отримані 7 експериментальних серій жовткових хламідійних антигенів з
штамів “В” і “К” (C.psittaсi) методом лужної екстракції гомогенізованої
маси інфікованих жовткових міхурів курячих ембріонів (а.с. №1181172).
Специфічна активність зазначених антигенів в РЗК визначена в титрах
1:64-1:128.

З культурального матеріалу, що інфікований штамом “К”, з
максимальним накопиченням хламідій (інфекційний титр – 7-8 lg ЛД50/0,03
мл для білих мишей) приготовані 3 експериментальні серії хламідійного
антигену з подальшою інактивацією мертиолатом натрію – серія К-1 (М),
ультрафіолетовим опромінюванням – серія К-2 (УФ) і додецилсульфатом
натрію – серія К-3 (Д). Титри комплементзв’язуючої активності
експериментальних серій антигенів в РЗК зіставили: К-1 (М) і К-3 (Д) –
1:64-1:128, К-2 (УФ) – 1:64.

Контроль на специфічну безпеку отриманих експериментальних серій
здійснювали шляхом зараження культури ФЕК. Відсутність ЦПВ хламідій в
зараженій культурі клітин свідчила про нешкідливість виготовлених
експериментальних серій антигенів.

Перелік серій досліджених комерційних та експериментальних хламідійних
антигенів і алергенів представлено в табл. 2.

Встановлено (ІФА), що специфічна активність експериментальних серій
антигенів не поступалася активності комерційних препаратів, а в деяких
випадках перевищувала її (рис1.а,б). Проведений імунохімічний аналіз
комерційних, експериментальних антигенів та хламідійного алергену
дозволив охарактеризувати в їхньому складі імунореактивні зони. Найбільш
активні серії антигенів (експериментальний жовтковий антиген, що
отриманий методом лужної екстракції, сер.К-1, культуральний антиген,
сер.К-1 (М) та комерційний ліофілізований хламідійний антиген, сер.37)
були використані для виготовлення комплексного збагаченого хламідійного
антигену з метою конструювання ІМФТС.

Таблиця 2

Серії досліджених комерційних і експериментальних хламідійних

антигенів та алергенів

Назва зразку Призначення

та виробник Спосіб отримання Збудник № серії

Антиген Комерційний для РЗК,

Одеське підприємство Ефірно-ацетоновий екстракт інфікованих жовткових
міхурів Еталонний штам “В” 23,33,37,

42

Антиген Комерційий для РЗК, Херсонська біофабрика Екстракція
інфікованих жовткових міхурів додецилсульфатом Na Збудник аборту овець
28, 30, 36

Антиген Експериментальний Лужна екстракція інфікованих жовткових міхурів
штам “В”

штам “К” 1-4

1-3

Антиген Контрольний Незаражені жовткові міхури — I -В

Антиген

Експериментальний

Інфікована культура ФЕК,

інактивована мертиолатом Na, ультрафіолетом,

додецилсульфатом Na Авторський штам “К”

К-1 (М)

К-2 (УФ)

К-3 (Д)

Антиген Контрольний Незаражена культура ФЕК — I-К

Алерген Хламідійний,

Одеське підприємство Інфікована культура ФЕК,

інактивована фенолом і кип’ятінням Еталонний штам “В” 119,120,

121,139

Субстрат

.

Контрольний,

Одеське підприємство Незаражена культура ФЕК,

оброблена аналогічним чином — II-B

В результаті проведених досліджень розроблено 2 варіанти твердофазної
ІМФТС для кількісного визначення антигенів хламідій в клінічному
матеріалі, діагностичних препаратах, а також визначення антитіл в
сироватках крові хворих. При розробці І варіанту ІМФТС (тест-система
діагностична) використовували в якості основних інгредієнтів –
комплексний хламідійний антиген, кролячу імунну сироватку, кон’югат
стафілококового білку А з пероксидазою хріну та відповідні контролі. На
зазначений варіант ІМФТС оформлено лабораторний регламент. Основними
діючими компонентами ІІ варіанту ІМФТС були – хламідійний алерген,
людська імунна сироватка, кон’югат стафілококового білку А з
пероксидазою хріну

та відповідні контролі. Обидва препарати, які використані у зазначених
тест-системах, представлені, значною мірою, родоспецифічними антигенами,
що визначає можливість виявлення антитіл до хламідій різних видів.

Проведення паралельних досліджень по визначенню чутливості,
специфічності розробленої ІМФТС у порівнянні з комерційними
тест-системами, зареєстрованими в Україні (ImmunoComb C.trachomatis IgG
Orgenics, Platelia Chlamydia IgG Sanofi Diagnostics Pasteur,
Chlamydia-IgG-rElisa medac), показало, що експериментальна ІМФТС по
своїй чутливості та специфічності не уступала комерційним аналогам.

При дослідженні 273 сироваток хворих з застосуванням ІМФТС і комерційних
тест-систем з метою виявлення антихламідійних IgG збіг позитивних
результатів встановлено в 85,3 – 91,2% випадків, що дозволило
використовувати розроблену ІМФТС для діагностики ХІ. Надалі ІМФТС була
модифікована для застосування при проведенні діагностичних досліджень з
виявлення ХІ у людей, птахів та тварин при наявності відповідних
кон’югатів, мічених пероксидазою хріну.

слайдів-антигенів, використовують інфіковані хламідіями жовткові міхури
курячих ембріонів (Нуралова И.В., 1990, Тимашева О.А. и др., 1992).

Нами розроблено “Спосіб отримання препарату для діагностики хламідійної
інфекції” (патент 59959 А, Україна) з використанням для приготування
слайду-антигену для РНІФ культурального матеріалу, що інфікований штамом
“К”.

Розроблений спосіб дозволив спростити виготовлення хламідійних
слайдів-антигенів, скоротити строки приготування препарату за рахунок
виключення ряду операцій, що входять до процесу одержання жовткового
матеріалу (зараження курячих ембріонів, їх розтин, отримання суспензії з
жовткових міхурів, центрифугування, тривалий строк інактивації).

Всі удосконалені і розроблені методи діагностики хламідіозів після
вивчення їх специфічності, чутливості використані в подальшій роботі з
виявлення розповсюдження зоонозних та антропонозних хламідіозів на
півдні України.

Еколого-епідеміологічні особливості зоонозних хламідіозів в південному
регіоні України. Південний регіон України, який характеризується низкою
ландшафтно-географічних особливостей (теплий клімат, лимани, пойми
річок), є сприятливим для формування природних осередків орнітозу.
Найбільш епізоотично неблагополучними з розповсюдження орнітозної
інфекції є місця скупчення, гніздування диких птахів, а також заповідні
території.

Динамічні дослідження, проведені нами раніше, дозволили встановити
природний осередок орнітозу, що охоплює територію ЧБЗ, гирла річок
Дніпра, Дністра, Дунаю, де зареєстровано більше 300 видів диких птахів
(Маликова М.В., Нехороших З.Н., Греков В.С., 1986).

Еколого-епізоотологічні та мікробіологічні дослідження проводили в
різних біотопах південного регіону. Диких птахів здобували на основній
території ЧБЗ (Херсонська обл.), о.Зміїному (Одеська обл.), о. Круглому,
розташованому на західному кордоні ЧБЗ (Миколаївська обл.).

Комплексно досліджено польовий матеріал від 1814 диких птахів, що
відносяться до 14 загонів, 29 сімейств, 80 видів, здобутих на фоні
спокійних епізоотичних умов і в випадку масових епізоотій пернатих. У
птахів досліджували паренхіматозні органи (печінка, селезінка) із
застосуванням імунолюмінісцентного та цитоморфологічного методів
дослідження для виявлення специфічного хламідійного антигену і
морфологічних структур хламідій відповідно.

З метою виявлення антихламідійних імуноглобулінів в сироватках крові
диких птахів вперше використаний ІФА за розробленим нами методом. Це
стало можливим завдяки отриманню кон’югата кролячих антитіл проти
імуноглобулінів диких птахів, міченого пероксидазою хріну. Препарат був
виготовлений з використанням сироватки крові відловлених нами диких
птахів співробітниками ІЕМ ім. М.Ф.Гамалеї РАМН, за що ми щиро вдячні.
Вперше замість рутинних, достатньо трудомістких методів серологічної
діагностики (РЗК,НРЗК) використано чутливий метод ІФА, за яким
досліджено 1032 сироватки диких птахів.

В 2000 році на Тилигульському лимані серед строкатоносих крачок
спостерігали масову епізоотію. При дослідженні (ІФА) сироваток крові
пернатих антихламідійні IgG в титрі (1:200-1:400) виявлені в 85,3+3,9%
випадків, що свідчило про широку циркуляцію C.psittaci серед зазначеного
виду диких птахів. Методом ПІФ в клітинах печінки та селезінки загиблих
птахів виявлено специфічний хламідійний антиген, що підтвердило
хламідійну етіологію епізоотії.

Встановлена (ІФА) значна інфікованість C.psittaci (68,4+2,7%) баклана
великого. Високій зараженості хламідіями зазначених видів диких птахів
сприяє їх близьководний спосіб життя, що підтверджує наші попередні дані
(Нехороших З.Н., 1985), коли було встановлено, що одними з найбільш
епідеміологічно значущих видів при орнітозі є птахи водного та
близьководного комплексу.

Узагальнені результати дослідження польового матеріалу від диких
птахів та диких ссавців імунофлюоресцентним методом (ПІФ) з метою
виявлення специфічного хламідійного антигену представлені в табл. 3.

Таблиця 3

Результати імунолюмінісцентного дослідження на ХІ паренхіматозних
органів диких птахів та диких ссавців (2000 – 2005 роки)

Об’єкт

Кількість загонів Кількість сімейств Кількість видів Досліджено (абс.)
Інфіковано (абс.) % ± m Досліджено біотопів

Птахи 14 29 80 1814 968 53,4+1,2 30

Ссавці 4 7 18 1425 572 40,1+1,3 18

Аналіз отриманих результатів показав, що найбільш інфікованими видами
птахів виявились: гага звичайна (75,0(3,5%), строкатоноса крачка
(70,3(5,3%), горобець домовий (70,0(14,5%), баклан великий
(69,6(4,8%), куріпка (66,7(3,4%),

кваква (66,1(7,5%), голуб сизий (60,2(4,6%), дрозд чорний
(60,7(5,3%), фазан

(55,7(5,6%), вальдшнеп (52,9(6,0%), грак (50,5(3,4%), горлиця звичайна
(49,6(4,2%), коростель (47,6(7,7%), чайка-реготуха (42,1+3,9%),
кулик-турухтан (41,6(2,7%).

В 2003 році при еколого-епізоотологічному обстеженні території
о.Круглого зареєстрована масова епізоотія гаги звичайної (загинуло
більше 400 птахів). В мазках-відбитках печінки та селезінки загиблих гаг
методом ПІФ був знайдений специфічний хламідійний антиген (рис.2). При
дослідженні (ІФА) сироваток крові гаг та пташенят чайки-реготухи,
відловлених на острові, визначені антихламідійні IgG в титрі
(1:200-1:400). Виявлення специфічного антигену в клітинах печінки та
селезінки (ПІФ) і антихламідійних антитіл в сироватках крові птахів
(ІФА) могло свідчити про хламідійну етіологію масової епізоотії гаги
звичайної на о.Круглому. В зв’язку з триваючим епізоотичним
неблагополуччям на острові в 2004 році проведене повторне
еколого-епізоотологічне обстеження зазначеного біотопу з дослідженням
(ПІФ) мазків-відбитків паренхіматозних органів загиблих гаг, а також
оболонок жовткових міхурів ембріонів з-під гаг-насідок, в яких виявлений
специфічний хламідійний антиген.

В 2005 році (3-й рік динамічного обстеження о.Круглого) була знов
зареєстрована загибель гаги звичайної та пташенят чайки – реготухи.
Лабораторне дослідження (ПІФ) мазків – відбитків паренхіматозних органів
загиблих птахів та оболонок жовткового міхура ембріону чайки-реготухи
виявило хламідійний антиген. Факт виявлення хламідійного антигену в
тканинах насидженого яйця гаги звичайної, а також оболонках жовткового
міхура ембріону чайки-реготухи підтверджує літературні та наші дані щодо
можливості трансоваріального шляху передачі ХІ (Терских И.И., 1979,
Маликова М.В., 1986, Нехороших З.Н., 2004).

Відомо, що двукратне виявлення імунолюмінісцентним методом специфічного
антигену в польовому матеріалі в одній місцевості є підставою для
встановлення наявності природного осередку інфекції (Коротич А.С. и др.,
1985).

Вважаємо, що результати динамічного обстеження на протязі 3 років
біотопу на о.Круглому, які етіологічно підтвердили ХІ у гаги звичайної
та чайки-реготухи, свідчать про формування природного осередку орнітозу
на зазначеному острові.

При еколого-епізоотологічному обстеженні лиману Куяльник (2005
р.) зареєстрована гостра епізоотія куликів різних видів (загинуло більш
1000 особин). Основну кількість загиблих куликів (93%), складали
мігранти (краснозобик, турухтан, чорнозобик, мала чайка, фіфі,
кулик-горобець), що використовують Куяльницький лиман як найважливіший
водойом для годівлі та відпочинку.

Лабораторне дослідження (ПІФ) мазків-відбитків паренхіматозних органів
загиблих куликів різних видів виявило специфічний хламідійний антиген.
Найбільш висока зараженість хламідіями встановлена у кулика-турухтана
(41,6+2,7%), що свідчить про високу чутливість зазначеного виду птахів
до ХІ. Можна припустити, що факторами, які сприяли розвиткові гострої
епізоотії у куликів, є наступні: циркуляція високовірулентного штаму
збудника, зниження імунітету пернатих, скупченість птахів на лимані
Куяльник, а також наявність асоційованої інфекції.

Проведені дослідження виявили зараженість C. psittaci всіх 14 обстежених
загонів диких птахів (16,7+8,7% – 75,0+3,5%), що підтверджує положення
про те, що несприйнятливих до орнітозу видів пернатих в природі,
практично, не існує (Терских И.И., 1979). Однак, епізоотологічна та
епідеміологічна роль різних видів диких птахів, що інфіковані C.
psittaci, неоднозначна.

Найбільш епідеміологічно значущими при орнітозі в південному регіоні
України є водоплавні, синантропні та напівсинантропні екологічні групи
диких птахів, а також мисливські види та представники отряду горобиних.
Вперше орнітозна інфекція в зазначеному регіоні виявлена у 26 нових
видів диких птахів.

Встановлена можливість інфікування птахів та диких ссавців, які мешкають
на одній території. Узагальнений матеріал з виявлення ХІ у диких ссавців
представлено в таблиці 3. Аналіз результатів проведених досліджень (ПІФ)
встановив найбільш високу інфікованість хламідіями полівки рудої
(53,6+5,3%), миші-крихітки (50,0+6,9%) полівки звичайної (47,9+8,4%),
миші курганчикової (44,4+3,2%), миші польової (39,0+4,4%), білозубки
(36,0+9,6%) та миші лісової (36,0+1,9%).

Виявлено високу зараженість лисиць (38,5+9,5%), зайців (31,0+7,1%). Наші
дані про інфікованість лисиць підтверджують малочисельні відомості про
зараження хламідіями диких хутрових звірів (лисиць, песців, нутрій)
(Равилов А.В. и др., 1988). Висока зараженість хламідіями різних видів
диких ссавців, їх перехресне інфікування з дикими птахами, що обумовлене
відсутністю хазяїноспецифічності C.psittaci та щільними трофічними
зв’язками, є важливим чинником у підтримці ХІ в дикій природі і може
сприяти стійкості та тривалому функціонуванню природних осередків
орнітозу.

Вважаємо, що до факторів, які обумовлюють стійкість природних осередків
орнітозу, слід віднести: латентне інфікування різних видів диких птахів,
щільні трофічні зв’язки та перехресне інфікування диких птахів і
ссавців, трансоваріальну передачу ХІ, сприятливі умови заповідних
територій для циркуляції хламідій.

У ряді біотопів південного регіону в сприятливих клімато-географічних
умовах – поймах річок, островах, лиманах (8 районів Одеської та
Генічеський район Херсонської областей) виявлені поліінфектні природні
осередки (орнітоз, туляремія, лептоспіроз). При цьому, частина територій
з поліінфектними осередками є зонами рекреації та туризму. Утворення
поліінфектних осередків особливо небезпечних інфекцій в одному і тому ж
біотопі можливе при наявності спільних носіїв та переносників, а також
при циркуляції в популяціях диких птахів та ссавців різних збудників, у
яких відсутня хазяїноспецифічність.

Хламідії відіграють значну роль в патології свійських тварин, в тому
числі великої рогатої худоби (ВРХ), обумовлюючи у них гострі та хронічні
форми інфекції, що являє потенційну небезпеку для людини (Ковалев В. Л.,
Павленко Н. С., 1999).

В зв’язку з епізоотичним неблагополуччям (2002 р.) обстежена
тваринницька ферма №1 (Одеська обл.), де у ВРХ спостерігали артрити,
запальні захворювання репродуктивних органів, аборти, безпліддя. При
дослідженні (ПІФ) первинного матеріалу від загиблої корови з підозрою на
хламідіоз в мазках-відбитках (легені, лімфовузли, печінка) виявлено
специфічний хламідійний антиген. Для етіологічного підтвердження ХІ у
тварини був використаний метод діагностичного виділення хламідій в
системі курячих ембріонів, критеріями якого є: специфічна загибель
курячих ембріонів в 2-3-х пасажах, виявлення морфологічних структур
збудника та хламідійного антигену в епітеліальних клітинах інфікованих
жовткових міхурів (Терских И.И., 1979; Шаткин А.А., Мавров И.И., 1983).

При зараженні курячих ембріонів досліджуваним матеріалом від корови
спостерігали їх специфічну загибель при проведенні 4 послідовних
пасажів. В мазках-відбитках інфікованих жовткових міхурів були виявлені
морфологічні структури хламідій та специфічний антиген, що підтвердило
діагностичне виділення збудника та хламідійну етіологію захворювання у
тварини.

Комплексне обстеження робітників зазначеної ферми виявило
антихламідійні IgG в 57,0+3,1% випадків, що могло свідчити про
перенесену ХІ, а також хронічний, персистентний перебіг хламідіозу. У
3-х працівників визначені антихламідійні IgM (РНІФ) в діагностичному
титрі, що вказувало на активний інфекційний процес ХІ. Аналіз
захворюваності робітників ферми показав, що вони хворіли на
кон’юнктивіт, артрит, бронхіт, різні запальні захворювання
репродуктивних органів.

Обстежено (2004 р.) агрофірму №2 (Одеська обл.), де був зареєстрований
падіж новонароджених телят, у яких спостерігали різні запальні
захворювання – кон’юнктивіти в перші дні життя, потім ентерит, що тривав
до одного місяця, після чого приєднувалась бронхопневмонія, яка часто
приводила до загибелі тварин. Дослідження 57 сироваток крові телят
(ІФА) виявило антихламідійні IgG в титрі 1:200 у 72,8+5,9% випадків, що
свідчило про значне зараження тварин хламідіями.

Проведено обстеження на ХІ (2004 р.) тварин агрофірми №3 (Одеська обл.)
у зв’язку з щомісячною загибеллю 20-25 новонароджених телят при явищах
бронхопневмонії, різкого зневоднювання. У маткового поголів’я
реєстрували артрити, кон’юнктивіти, аборти, запальні захворювання
репродуктивних органів. Загибель новонароджених телят та різні запальні
процеси у маткового поголів`я привели до значного економічного збитку на
зазначеній агрофірмі.

При дослідженні (ПІФ) первинного матеріалу від телят (легені, печінка,
селезінка) виявлено специфічний хламідійний антиген. У сироватках крові
тварин (ІФА) визначені антихламідійні IgG у 88,5+3,3% випадків, титри
яких склали 1:200-1:400, що свідчило про гостро протікаючу епізоотію
хламідіозу серед ВРХ на агрофірмі №3 (табл. 4).

Таблиця 4

Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) в сироватках крові
сільськогосподарських тварин

Назва об’єктів Кількість тварин Позитивні результати

ІФА (IgG)

абс % ± т

Тваринницька ферма №1, Комінтернівський р-н 222 61 27,5 ± 2,9

Агрофірма №2, Великомихайлівський район 57 41 72,8 ± 5,9

Агрофірма №3,

Овідіопольський район 95 84 88,5 ± 3,3

Всього 374 186 49,6 ± 2,6

Дослідження (ІФА) сироваток крові 125 курей з агрофірми №3 виявило
антихламідійні IgG в діагностичному титрі (1:100-1:200) у 53,0+4,5%
випадків.

В зв’язку з епізоотичним неблагополуччям серед тварин, встановленням у
новонароджених телят і маткового поголів’я ХІ було проведено комплексне
клініко-епідеміологічне та імунологічне обстеження обслуговуючого
персоналу агрофірми.

Аналіз захворюваності у 15 робітників (доярок, телятниць, скотників)
встановив, що 9 з них страждали на артрити, у 3-х був хронічний бронхіт,
у одного – пневмонія, двоє перенесли тяжкий кон’юнктивіт.

При дослідженні (ІФА) сироваток крові обслуговуючого персоналу титри
антихламідійних IgG у працівників агрофірми склали 1:100 – 1:200,
найвищими вони виявились у 2 телятниць (1:200 – 1:400), що мали тісний
контакт з інфікованими новонародженими телятами. У 9-ти працівників
визначені ( РНІФ ) антихламідійні IgМ в діагностичних титрах (табл. 5).

Проведене обстеження зазначеної агрофірми встановило епізоотію
хламідійної етіології серед новонароджених телят, яка спричинила високу
інфікованість обслуговуючого персоналу, що підтверджує дані інших
дослідників про пряму залежність рівня серопозитивності профконтингенту
від стану зараженості тварин (Кролевецька Н.М., та ін. 1988; Федоров
Э.И., и др., 1990).

T

:

J

V

X

Z

°

:

thococssssOssssssIssssssssssssssAe??

&

F

a

&

F

a

?ae???

iYYYYYNYN

??aeae???

???

iiiiiiiiieiiiiiiiiaeUe?UeUe

Oy

??

Oy

?Вважаємо, що висока зараженість хламідіями ВРХ, свійських птахів та
значна серопозитивність працівників свідчать про функціонування на
території агрофірми №3 антропургічного осередку зоонозних хламідіозів.

мТаблиця 5

Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) і IgM (РНІФ) в сироватках
крові осіб, що мали контакти з птахами та сільськогосподарськими
тваринами

Контингенти Кількість обстежених Позитивні результати

ІФА (IgG) РНІФ (IgM)

абс %±т абс %±т

Робітники птахоферм 33 18 54,5 ± 8,7 9 27,3 ± 7,7

Робітники тварин. ферм 22 13 58,7 ± 10,4 9 41,9 ± 10,5

Всього 55 31 56,0 ± 6,7 18 32,0 ± 6,2

Отримані дані повністю підтверджують вірність положення про те,
що хламідії виду C.psittaci, яким притаманний певний тканинний тропізм,
але відсутня хазяїноспецифічність, уражують птахів, ссавців, людей
(Терских И.И.,1979, Хазипов Н.З., Равилов А.З.,1984). Зазначені
біологічні властивості C.psittaci обумовлюють перехресне інфікування
різних видів, що сприяє широкому неконтрольованому розповсюдженню
інфекції і визначає особливості формування природних, антропургічних та
природно-господарських осередків зоонозних хламідіозів.

Відомо, що при проведенні комплексних клініко-епідеміологічних і
лабораторних досліджень серед хворих з діагнозами “ОРВІ”, “грип”,
“бронхіт”, “атипічна пневмонія”, орнітоз виявляють у 20-33% випадків
(Ильинский Ю.А., и др., 1996, Казанцев А.П., 1996). Зареєстрована
захворюваність орнітозом значно нижче справжньої і залежить від рівня та
якості специфічної діагностики.

Проведено комплексне обстеження (ІФА, РНІФ) 439 хворих з сигнальними
ознаками ХІ. Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) і IgМ (РНІФ)
у сироватках крові хворих з сигнальними ознаками ХІ представлені в табл.
6.

Таблиця 6

Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) и IgM (РНІФ) в сироватках
крові хворих з сигнальними ознаками ХІ

Контингенти Кількість обстежених Позитивні результати

ІФА (IgG) РНІФ (IgM)

абс %± т абс %± т

Хворі з сигнальн. ознаками ХІ (дорослі) 371 226 61,2 ± 2,5 162 43,7 ±
2,7

Хворі з сигнальн. ознаками ХІ (діти) 68 26 38,3 ± 5,9 13 19,1 ± 4,8

Контрольна група (донори) 87 27 31,9 ± 5,0 – –

У групу хворих з сигнальними ознаками ХІ входило 371 чоловік дорослих з
різною патологією органів дихання, а також 68 дітей у віці від 0 до 10
років, у тому числі 16 дітей до 1 року, госпіталізованих з діагнозами
“пневмонія”, “бронхіт”, “трахеїт”, “ОРВІ”. Антихламідійні IgG (ІФА) в
титрі 1:100 – 1:200 у хворих дорослих з сигнальними ознаками ХІ виявлені
в 61,2+2,5%, IgМ (РНІФ) в діагностичному титрі – у 43,7+2,7% випадків.
Обстеження дітей з різною респіраторною патологією виявило наявність
антихламідійних IgG у 38,3+5,9% випадків до С. psittaci і C.pneumoniae,
антихламідійних IgМ – у 19,1+4,8% випадків, що могло свідчити про
хламідійну етіологію захворювань.

З метою вивчення поширеності хламідій видів С. psittaci і C.pneumoniae у
здорового населення обстежено 87 донорів у віці від 20 до 50 років.
Проведені дослідження встановили значний рівень серопозитивності донорів
до хламідій зазначених видів (31,9+5,0%), що свідчило про широку
циркуляцію С. psittaci і C.pneumoniae серед здорового населення в
південному регіоні України.

Таким чином, проведені комплексні мікробіологічні та
еколого-епізоотологічні дослідження показали, що південний регіон
України є територією з високим епізоотичним і епідемічним ризиком з
зоонозних хламідіозів. Виявлено широку циркуляцію C.psittaci з різним
ступенем патогенності, що викликали як латентний перебіг ХІ, так і
обумовлювали епізоотії у різних видів диких птахів.

Встановлено новий епізоотичний осередок орнітозу на острові Круглому,
виявлена ензоотична територія з орнітозу в біотопі лиману Куяльник,
показано високий епізоотичний потенціал раніше виявленого природного
осередку в ЧБЗ.

Періодично повторювані епізоотії хламідійної етіології серед різних
видів диких птахів на території південного регіону України свідчать про
циркуляцію в популяції пернатих C.psittaci з високою вірулентністю.
Виникнення різних біологічних варіантів C.psittaci можна пояснити
широким колом хазяїв та складністю біоценотичних зв’язків у природному
осередку орнітозу.

У зв’язку з тим, що до 90-х років не було передбачено оперативне
спостереження за епідфоном з орнітозу, а Україна була одним з найбільш
неблагополучних регіонів з цієї інфекції, нами був розроблений ряд
заходів для посилення епіднагляду, що ввійшли до наказу МОЗ №596 від
22.10.1986 р. “Про міри з організації боротьби з хламідійними,
мікоплазменими та урогенітальними вірусними інфекціями” та методичних
рекомендацій “Організація та проведення заходів з профілактики орнітозу
на птахофабриках” (1987). Основні положення запропонованих мір включали:
облік “груп епідризику”, динамічний імунологічний контроль за ними,
проведення диспансерних оглядів, посилення ветеринарно-санітарних
заходів, удосконалення форм координації дій санітарно-епідеміологічної
та ветеринарної служб.

Наказом МОЗ №654 від 13.12.1989 р. “Про удосконалення системи обліку
окремих інфекційних і паразитарних хвороб”, орнітоз включений у список
інфекційних і паразитарних захворювань, які підлягають спеціальному
індивідуальному обліку в лікувально-профілактичних установах і санітарно
– епідеміологічних станціях, що сприяло більш своєчасному виявленню
спорадичних випадків орнітозу, зменшенню кількості професійних
захворювань.

Однак, в даний час, в зв’язку з складною соціально-економічною ситуацією
в Україні і появою нових форм господарювання, особливо актуальним є
питання удосконалення системи епіднагляду за зоонозними хламідіозами.
Для здійснення раціональної системи профілактики зоонозних хламідіозів,
що полягає в попередженні виникнення епізоотичних та епідемічних
ускладнень, вважаємо за необхідне виконання наступних рекомендацій:

обов’язкове проведення попереджувального нагляду при розміщенні
птахівницьких та тваринницьких комплексів, зон рекреації, туризму з
урахуванням даних про ензоотичні території з зоонозних хламідіозів;

динамічне вивчення зареєстрованих ензоотичних територій з орнітозу та
виявлення нових з наступним визначенням їх епізоотичного потенціалу,
картографуванням і паспортизацією;

моніторинг поліінфектних осередків зоонозних інфекцій з урахуванням
специфіки кожної нозологічної форми та біології регіональних штамів
збудника;

облік та створення в комплексі з ветслужбою банку даних про “групи
епідризику” на об’єктах сільськогосподарського виробництва різних форм
власності;

визначення тактики спостереження за особами, що мають професійний
контакт з птахами та тваринами в нових соціально-економічних умовах;

активізація досліджень з діагностики зоонозних хламідіозів та
організація виробництва вітчизняних хламідійних тест-систем з
впровадженням в практику сучасних діагностичних технологій;

обновлення та затвердження нормативно-регламентуючої документації та
інформативно-методичних матеріалів з зоонозних хламідіозів разом з
Департаментом ветеринарної медицини.

Одержані результати проведених досліджень з зоонозних хламідіозів
ввійшли в оформлені методичні вказівки “Організація та проведення
комплексних лабораторних досліджень польового матеріалу для виявлення
збудників особливо небезпечних інфекцій при епізоотологічній розвідці
території”.

Еколого-епідеміологічні особливості антропонозних хламідіозів на півдні
України. З метою виявлення антропонозних хламідіозів, спричинених
С.traсhomatis, проводили комплексне клініко-лабораторне, імунологічне,
епідеміологічне обстеження хворих жінок, чоловіків та дітей із
запальними захворюваннями різних органів, використовуючи комплекс
сучасних методів (культуральний, ПІФ,РНІФ, ПЛР, ІФА,
цитоморфологічний). Узагальнений матеріал з виявлення антропонозних
хламідіозів на півдні України представлений в табл. 7.

Таблиця 7

Результати комплексного обстеження на ХІ хворих з різною патологією

Контингенти хворих Кількість обстежених хворих Кількість позитивних
результатів

абс. %+m

Жінки з патологією урогенітального тракту і порушенням репродуктивної
функції 5593 2732 38,5+3,7-71,3+5,1

Чоловіки з патологією урогенітального тракту 2248 827 35,3+3,1-63,4+4,7

Діти з різною патологією органів дихання, урогенітального тракту 996
455 32,8+2,5-51,2+3,9

Хворі з запальними захворюваннями очей 368 157 44,0+3,5-49,8+4,1

Хворі з різною патологією суглобів 107 34 27,8+2,9-39,7+5,3

Контингент хворих чоловіків та жінок зіставили особи сексуально
активного віку від 17 до 50 років, дітей обстежували в віці від 0-14
років. Гострий перебіг ХІ у обстежених осіб встановлений в 5,8%,
хронічний – 21,9%, малосимптомний і безсимптомний – 72,3% випадків.

Тривалість захворювання у хворих чоловіків та жінок з гострою і
підгострою формою клінічного перебігу ХІ складала 1-3 місяця, хронічною
персистуючою – до декількох років.

До групи жінок входили хворі з різними запальними захворюваннями
урогенітального тракту (цервіцити, кольпіти, уретрити, сальпінгіти,
ерозії шийки матки), а також з порушеннями репродуктивної функції
(відхилення від нормального перебігу вагітності, пологів, аборти,
невиношуваність, безпліддя).

Інфікованість жінок хламідіями з різними запальними захворюваннями
сечостатевого тракту склала 38,5+3,7 – 71,3+5,1% випадків, у залежності
від застосовуваного методу обстеження. При цьому, найменший відсоток
виявлення ХІ (38,5+3,7%) встановлений при цитоморфологічному методі
дослідження (Р-Г), найбільший – при використанні методів ІФА і ПІФ –
(66,4+6,7) і (71,3+5,1%) відповідно. Методом ПЛР ХІ виявлена в
62,7+4,1% випадків. В групі жінок при патології вагітності ХІ
встановлена в 55,0+3,9%, безплідності – 18,0+4,7% випадків.

Аналіз результатів визначення ранніх антихламідійних IgM (РНІФ) та IgG
(ІФА), що зберігаються тривалий час, а також детекції антигену в
клінічному матеріалі у хворих при ХІ з різним перебігом інфекційного
процесу, виявив певні закономірності. Так, тільки антихламідійні IgM або
IgM в поєднанні з визначенням антигену (ПІФ) виявляли частіше (43,7+3,9)
при активному запальному процесі (ендоцервіцити. кольпіти, аднексити) і
рідше – у хворих з патологією вагітності (23,2+4,1), безпліддям
(14,2+3,4), а також після лікування (11,5+5,3). Більш високий відсоток
(53,1+3,5) виявлення антихламідійних IgM у поєднанні з індикацією
антигену збудника в зішкребному матеріалі (ПІФ) визначали у хворих жінок
з аднекситом у випадку рецидивів, при загостренні процесу.

Встановлено, що при хронічному персистуючому перебігу ХІ, а також після
курсу лікування в 75% сироваток крові хворих жінок визначаються
антихламідійні IgG в титрі 1:100-1:200. При підгострому перебігу
інфекції, а також рецидивах титри антихламідійних IgG (1:200 – 1:400)
збігалися більш ніж у 50% випадків з наявністю в цих же сироватках IgМ
(РНІФ) у діагностичному титрі або визначенням хламідійного антигену в
зішкребному матеріалі. Показана суттєва різниця (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020