МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
ОБЕРТИНСЬКА ОКСАНА ГРИГОРІВНА
УДК:
616.12:008.331-078.46:612.349.8
Стан пресорних (реніну, альдостерону, кортизолу) та депресорних
(метаболітів оксиду азоту) гуморальних субстанцій у хворих на
есенціальну гіпертензію із інсулінорезистентністю
14.01.11 – кардіологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
КИЇВ – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України.
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН і АМН
України, доктор медичних наук, професор БОБРОВ Володимир Олексійович,
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, завідувач кафедри кардіології та функціональної діагностики.
ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:
доктор медичних наук, професор ЛИЗОГУБ Віктор Григорович, Національний
медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач
кафедри факультетської терапії № 1, м. Київ.
доктор медичних наук, професор КОЛОМІЄЦЬ Вікторія Володимирівна,
Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України,
професор кафедри внутрішніх хвороб № 2.
Захист дисертації відбудеться “_4__” _жовтня___ 2007 р. о _14.30_ годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.08 Національного
медичного університету імені О.О.Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ,
пр. Перемоги, 34).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О.Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 1).
Автореферат розісланий “_1__” __вересня__ 2007 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Д 26.003.08,
к. мед.н., доцент Т.Й. Мальчевська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Есенціальна артеріальна гіпертензія (ЕГ) є найбільш
поширеним неінфекційним захворюванням людини, з яким стикаються лікарі
практично всіх країн світу. За даними офіційної статистики, в Україні у
2003 році зареєстровано понад 9,8 мільйонів людей з артеріальною
гіпертензією (АГ), що складає 24,3% дорослого населення (Коваленко
В.М.,Свіщенко Є.П., 2004). Відмічається стійке зростання захворюваності
на 44% в порівнянні з 1998 р. і на 10%- з 2000 р. (Свіщенко Є.П., 2004).
На сучасному етапі інсулінорезистентність (ІР) розглядають як незалежний
фактор ризику виникнення й розвитку ряду захворювань, серед яких одне з
провідних місць займає ЕГ. Резистентність до інсуліну широко поширена
серед хворих на ЕГ (Бойцов С.А., 2004) і, за даними ряду дослідників,
прямо корелює з рівнем АТ та показником загального периферичного опору
судин (Ferramini Е., 1997; Ащеулова Т.В., 2002). При поєднанні ЕГ із ІР
у хворих відбувається ціла низка нейрогуморальних та ендотеліальних
порушень, що сприяють розвитку ускладнень у коронарних, мозкових і
периферичних судинах (Шумаков В.А., Талаева Т.В., 2005). Виділення
синдрому ІР має велике клінічне значення, оскільки, з одного боку, цей
стан є зворотним, тобто при відповідному лікуванні можна домогтися
зникнення, або принаймі зменшення виразності основних його проявів, з
іншого боку – він передує виникненню таких патологій як ЦД ІІ типу
(інсуліннезалежний) і атеросклероз, що нерозривно пов’язані з
підвищенням коронарної та загальної смертності в популяції. Незважаючи
на те, що у цьому напрямку проводиться значна науково-практична робота
відбувається невпинне прогресування всесвітньої епідемії діабету та
метаболічного синдрому. Згідно настанови Європейського кардіологічного
товариства (ESC) та Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету
(EASD) від 2007 року тільки полісистемний (кардіо-діабетичний) підхід до
вирішення даної проблеми може мати успіх.
В патогенезі ЕГ велике значення надається порушенню ендотеліальної
продукції оксиду азоту. Тепер відомо майже 200 чинників, що впливають на
розвиток ендотеліальної дисфункції, але основними можна вважати
порушення вуглеводного, ліпідного обміну, АГ, куріння та ряд інших
(Несторенко Л.Ю., 2005; Лутай М.І., 2002). Поза сумнівом, що ІР і
ендотеліальна дисфункція, зокрема продукція NO, тісно пов’язані один з
одним і формують порочне коло, що призводить до метаболічних і
кардіоваскулярних захворювань (Chalmers J., 2001).
Нові погляди на патогенетичні чинники ЕГ вимагають спеціальних підходів
до лікування з урахуванням впливу антигіпертензивних препаратів на
чутливість тканин до інсуліну.
Основною концепцією профілактичного підходу сучасної кардіології є
реалізація багатофакторної профілактики серцево-судинних захворювань.
На сьогоднішній день добре відомо, що ефективний контроль АГ при ЕГ
досягається рідко (Carretero O.A., Oparil S., 2000). Питання про те,
який антигіпертензивний препарат кращий, виявилось значно важчим, ніж
питання про необхідність лікування ЕГ взагалі. До теперішнього моменту
уже проведено близько 20 рандомізованих контрольованих досліджень, у
яких порівнювалися ефекти декількох антигіпертензивних препаратів, але
результати поки що не дозволили дати однозначної і загальноприйнятої
відповіді на питання про переваги того чи іншого препарату.
Одним із перспективних напрямків у лікуванні ЕГ є вивчення додат-кових
ефектів антигіпертензивних препаратів з оцінкою так званих проміжних чи
сурогатних кінцевих точок (таких як кількість випадків цукрового діабету
de novo, вплив на метаболічний синдром, на гіпертрофію лівого шлуночка,
на рівень клубочкової фільтрації, на ендотелій) (Messerli F.H., 2004;
Zanchetti A., 2005).
Серйозною невирішеною проблемою є лікування ЕГ у хворих із
інсулінорезистентністю. Показано, що далеко не всі антигіпертензивні
препа-рати ефективні для цієї категорії хворих (Целуйко В.І., 2001;
Parving H.H., Hoving P.,2001).
Тому важливо знати, яку роль відіграє ІР у механізмах формування та
розвитку есенціальної гіпертензії. В зв’язку з цим приділяється велике
значення розкриттю складних взаємовідносин між станом пресорних та
депресорних гуморальних субстанцій і метаболізмом інсуліну для повноти
розуміння патогенезу й обґрунтування антигіпертензивної терапії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалася в межах наукової роботи кафедри кардіології і
функціональної діагностики НМАПО ім.П.Л.Шупика: “Стрес-індукована ішемія
при констиляції ІХС, есенціальної гіпертензії, цукрового діабету:
механізми, критерії діагностики, стратифікація ризику, обґрунтування
терапії”. Державний реєстраційний номер 0105U006753.
Дисертант є одним із виконавців фрагменту вищевказаної роботи. Автором
проведені клінічні обстеження хворих, моніторування АТ, ехокардіографія
(ЕхоКГ), призначалося лікування хворим, проводилися статистична обробка,
аналіз та узагальнення результатів досліджень.
Мета дослідження – виявити і проаналізувати взаємозв’язки між деякими
пресорними (кортизол, альдостерон, ренін) та депресорними (оксид азоту)
гуморальними факторами й метаболізмом інсуліну у хворих на есенціальну
гіпертензію з метою оптимізації та підвищення ефективності лікування
хворих на есенціальну гіпертензію.
Оскільки в механізмі формування ІР бере участь багато факторів ми
вважаємо за необхідне обмежити свої дослідження такими завданнями:
Вивчити стан інсулінорезистентності у хворих на ЕГ.
Визначити особливості пресорної (кортизол, ренін, альдостерон) та
депресорної (стабільних метаболітів оксиду азоту) гуморальної регуляції
у хворих на есенціальну гіпертензію із інсулінорезистентністю.
Дослідити вплив гуморальних та ендотеліальних факторів на характер
регуляції АТ і структурно-функціональні зміни в серці при есенціальній
гіпертензії з інсулінорезистентністю.
4. З’ясувати вплив різних чинників на розвиток інсулінорезистент-ності
та вивчити можливість виявлення інсулінорезистентності у хворих із
есенціальною артеріальною гіпертензією.
5. Оцінити вплив антигіпертензивної терапії (блокатора ангіотензи-нових
рецепторів ІІ – лозартану та ?-адреноблокатора – метопрололу) на стан
інсулінорезистентності, вуглеводний і ліпідний обміни та продукцію
оксиду азоту для обґрунтування вибору лікування хворих на ЕГ в
залежності від метаболізму інсуліну.
Об’єкт дослідження – есенціальна гіпертензія, есенціальна гіпертензія із
інсулінорезистентністю.
Предмет дослідження – стан пресорних та депресорних регуляторних
субстанцій, показники кардіогемодинаміки, вуглеводного та ліпідного
обмінів у хворих на есенціальну гіпертензію в поєднанні із
інсулінорезистентністю.
Методи дослідження: у роботі використовували загальноклінічні,
біохімічні, інструментальні методи обстеження. Визначали рівень
пресорних гуморальних субстанцій (кортизолу, альдостерону, реніну) та
деяких депресорних речовин (стабільних метаболітів оксиду азоту), рівень
інсуліну, глюкози, розраховували індекс НОМА-IR (Homeostasis Model
Assessment Insulin Resistence), ліпідний спектр сироватки крові,
проводили ехокардіографію (ЕхоКГ), добове моніторування АТ.
Наукова новизна результатів. Визначений взаємозв’язок між активністю
пресорних та депресорних гуморальних субстанцій та станом
інсулінорезистентності у хворих на есенціальну гіпертензію. У роботі за
допомогою покрокової багатофакторної регресії виділено основні фактори,
що впливають на формування стану інсулінорезистентності у хворих на ЕГ:
абдомінальне ожиріння, вік, зниження ХС ЛПВЩ, індекс атерогенності,
рівень реніну та оксиду азоту, добовий індекс, індекс часу і середня
величина систолічного артеріального тиску протягом доби. Результати
проведеного дослідження переконують, що обмін інсуліну в пацієнтів на
есенціальну артеріальну гіпертензію пов’язаний зі станом
ренін-ангіотензин-альдостеро-нової системи, продукцією вазоактивних
ендотелій-асоційованих гуморальних субстанцій, станом вуглеводного
обміну і ліпідтранспортною функцією крові.
Опрацьовані підходи до лікування в залежності від чутливості тканин до
інсуліну. Так, доведений позитивний вплив блокатора ангіотензинових
рецепторів ІІ лозартану на метаболічні процеси та функцію ендотелію.
Практичне значення отриманих результатів. Показано, що у хворих на ЕГ із
інсулінорезистентністю спостерігаються негативні зміни щодо гуморальних
та ендотеліальних показників. Продемонстрована доцільність включення в
програму обстеження хворих на есенціальну гіпертензію, вивчення
активності гуморальних регуляторних субстанцій та стану
інсулі-норезистентності для обґрунтування вибору ефективної
антигіпертензивної терапії.
На базі проведених досліджень обґрунтовано призначення блокатора
ангіотензинових рецепторів ІІ лозартану у хворих на ЕГ із ІР,
ураховуючи його позитивні метаболічні ефекти.
Проведений багатофакторний регресійний аналіз надав можливість розробити
прогностичну регресійну модель інсулінорезистентності, яка дає
можливість за бальною шкалою виявляти інсулінорезистентість у
хворих-чоловіків на артеріальну гіпертензію з інформативністю – 93%,
чутливістю – 94% і специфічністю – 92% в умовах кардіологічної та
терапевтичної практики.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою працею здобувача.
Дисертантом самостійно проведено: патентно-інформаційний пошук, аналіз
наукової літератури з обраної теми, визначення завдання, підбір та
клінічне обстеження хворих із використанням загальноклінічних та
інструментальних методів дослідження. Автор самостійно обстежив хворих,
брав участь у їх лікуванні, здійснював моніторинг клінічного стану у
стаціонарі та подальшого амбулаторного періоду. Дисертантом самостійно
створені бази даних, проведена статистична обробка і аналіз одержаних
результатів, оформлена дисертаційна робота, сформульовані висновки та
практичні рекомендації, на основі чого були підготовлені до друку всі
наукові праці, написані всі розділи та підготовлена до захисту дана
дисертація.
Апробація результатів дисертації. Матеріали роботи були представлені,
опубліковані та обговорені на VІІ національному конгресі кардіологів
України (м.Дніпропетровськ, 2004), регіональній науково-практичній
конференції „Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність,
диспансеризація, профілактика та лікування” (м. Івано-Франківськ, 2005),
науковій конференції молодих вчених (м. Київ, 2005), науково-практичній
конференції „ Новітні технології у медицині” (м. Вінниця, 2005),
українській науково-практичній конференції „Первинна та вторинна
профілактика церебро-васкулярних ускладнень артеріальної гіпертензії”(м.
Київ, 2006).
Публікації результатів досліджень. За матеріалами дисертації
опубліковано 10 наукових робіт, із яких 4 статті в наукових виданнях,
рекомендованих ВАК України (серед них-1 без співавторства) та 6
публікацій у збірниках наукових конгресів, пленумів, конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 144
сторінках основного комп’ютерного тексту і складається із вступу, огляду
літератури, опису матеріалів та методів дослідження, двох розділів
власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків,
практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Робота ілюстрована
35 таблицями і 26 рисунками. Список літератури містить 224 джерела, з
них – 105 – кирилицею та 119 – латиною.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Обстежено 100 чоловіків хворих на ЕГ ІІ
стадії віком від 27 до 60 років. Групи контролю склали 20 практично
здорових осіб віком від 20 до 45 та 20 хворих на нейроциркуляторну
дистонію за гіпертензивним типом віком від 20 до 43 років .
Всі хворі включені в дослідження, перебували на обстеженні та
стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Військово-медичного
центру ПС ЗС України м. Вінниці протягом 2004-2006 років.
У 70% обстежених хворих на ЕГ мала місце супутня серцева недостатність,
із них у більшості (77%) хворих основного клінічного масиву визначались
ознаки асимптомної серцевої недостатності (І ФК) і лише у 23% –
визначалися клінічні ознаки серцевої недостатності, які відповідали ІІ
ФК за NYHA.
У 20% хворих на ЕГ мала місце супутня ІХС: стабільна стенокардія напруги
І-ІІ ФК.
Згідно з критеріями ВООЗ з діагностики порушень вуглеводного обміну
(2003) і Американської діабетичної асоціації (2006), компенсований
супутній цукровий діабет ІІ типу визначали у 6% і ознаки порушення
толерантності до глюкози у 12% хворих.
При антропометричному обстеженні надлишкову масу тіла (передожи-ріння)
спостерігали у 34% і ожиріння різного ступеня у 47% хворих на ЕГ.
Згідно з діагностичними критеріями, запропонованими універсальним
консенсусом з діагностики метаболічного синдрому (2005), у 35% хворих
основного клінічного масиву був встановлений метаболічний синдром.
Хворим основного клінічного масиву (n=61) у якості базового
антигіпертензивного препарату був призначений блокатор рецепторів до
ангіотензину ІІ – лозартан (лосакар, “Cadila Heltcer”, Індія) або
?-адрено-блокатор – метопролол (егілок-ретард, “Egis”, Угорщина).
Призначення лозартану та метопрололу здійснювали методом випадкового
вибору. При позитивному клінічному ефекті лікування призначену терапію
продовжували протягом 8 тижнів, після чого оцінювали метаболічні ефекти
(вуглеводний, ліпідний обмін, рівень інсуліну та оксиду азоту) даних
антигіпертензивних препаратів.
Обстеження включало загально-клінічні методи, визначення ліпідів
ферментативним методом на біоаналізаторі „Cobas mira” (Швейцарія),
визначення цукру в крові натще глюкозооксидазним методом на біохімічному
аналізаторі “Cobas mira” (Швейцарія) натще та на тлі орального
глюкозо-толерантного тесту (ОГТТ), визначення рівня імунореактивного
інсуліну (ІРІ) в плазмі крові натще з використанням стандартних
радіоімунних наборів “Ріо-Инс-ПГ-125” (Білорусь), після чого з метою
діагностики інсулінорезистентності розраховувався індекс НОМА (стан
інсулінорезистентності діагностували при величині індексу НОМА > 3
ум.од.), визначення рівня пресорних гуморальних субстанцій (реніну,
кортизолу, альдостерону) в сироватці крові за допомогою радіоімунного
методу з використанням ферментних наборів фірм “Cea-Ire-Sorin” (Франція)
i “Ріо-інс-пг” (Білорусь), оцінку продукції NO в організмі за сумарним
вмістом у плазмі стабільних метаболітів NO – нітритів і нітратів за
методом L.K.Green еt al. (1981) за допомогою реактиву Грісс, ЕхоКГ
дослідження в М-, В- і Д-режимах на апараті “Aloka SSD-650” (Японія)
(оцінка результатів ЕхоКГ-дослідження проводилась в двох напрямках:
визначення типу структурно-геометричного ремоделювання ЛШ та варіанту
дисфункції міокарда), добове моніторування АТ за допомогою
осцилометричного реєстратора “АВРМ-02/М” (“Meditech”, Угорщина) згідно з
стандартним протоколом.
Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою
методів варіаційної статистики з використанням програм MicroSoft Exel
2003 i StatSoft „Statistica” згідно з рекомендаціями. Отримані
результати були представлені у вигляді середньої величини ( математична
похибка середньої (M(m) та у вигляді відсотків (%), які відображали
частоту ознаки у виборці.
Для визначення зв’язку між окремими параметрами був використаний
кореляційний аналіз Пірсона.
Для виявлення різних предикторів та прогностичних чинників застосовували
метод покрокової багатофакторної регресії (Stervice Variable Selection)
з побудовою моделей логістичної регресії.
Результати власних досліджень та їх обговорення. Нами
вивчений стан інсулінорезистентності у хворих на ЕГ ІІ стадії і
встановлено, що серед обстежених хворих на ЕГ 41% інсулінорезистентні
хворі (ІРХ) та 59 (59%) неінсулінорезистентні (НІРХ), крім того у 30%
хворих визначається гіперінсулінемія. Розрахунковий індекс НОМА у ІРХ
склав 6,18±0,42 ум.од, а у НІРХ – 2,41±0,05 ум.од (р0,05).
За результатами добового моніторування артеріального тиску
встанов-лено, що в групі ІРХ спостерігався достовірно вищий рівень
середньодобового систолічного АТ (147,00±2,16 мм рт.ст та 139,38±1,47 мм
рт.ст., р2,8 нг/мл/год) встановлена
тільки у 9% хворих. Низьку активність реніну (ренін (
*
R
AE E E ,
.
0
^
`
x
E
u
ue
th
(*X?*
,
R
&&*z+’,O0//ooaoooooIII??¬????
hFX‰@?
?????
????
??
???????
Aнсуліну з'ясувалося, що у хворих із ІР рівень метаболітів NO достовірно
нижчий, ніж у хворих без ІР (16,45±0,62 мкм/л і 20,04±0,48 мкм/л,
р 80%) визначався при наявності від 8
до 15 балів.
Нами поставлена мета оцінити ефективність лікування обстежених хворих
із застосуванням блокатора ангіотензинових рецепторів ІІ – лозартану в
дозі 50-100 мг , ?-адреноблокатора – метопрололу в дозі 100-200 мг та
вивчити вплив антигіпертензивної терапії на стан інсулінорезистентності,
вуглеводний і ліпідний обміни та продукцію оксиду азоту.
Для реалізації поставленої мети обстежений 61 хворий. Обстеження
проводилися до лікування та через 8 тижнів з моменту його призначення.
За результатами добового моніторування АТ спостерігалося достовірне
(р0,05). Як видно з вище наведених даних, індекс
НОМА наблизився до норми.
Під впливом терапії метопрололом спостерігалася тенденція до підвищення
рівня глюкози, інсуліну та індексу НОМА, але різниця була недостовірною.
У 3 (10%) хворих після проведеної терапії метопрололом у дозі 200 мг
рівень цукру натще перевищував 6,1 ммоль/л, що вказує на виникнення у
них порушення толерантності до глюкози, якого не було до призначеного
лікування.
Різнонаправлені зміни при різних варіантах терапії призвели до
достовірної різниці між показниками індексу НОМА (р 51 років (2 бали); 2)
спів-відношення об’ємів талія/стегна > 1,1 ум. од. (4 бали); 3) зріст 2,8 ум. од. (2 бали); 5)
рівень оксиду азоту в плазмі
62%
(3 бали) і 9) середня величина систолічного артеріального тиску протягом
доби
> 147 мм рт.ст. (2 бали). Оптимальний рівень ефективності виявлення
інсулінорезистентності (із чутливістю 80% і більше) згідно з розробленою
шкалою, складає від 8 до 15 балів.
3. У хворих на есенціальну гіпертензію із інсулінорезистентністю в
якості антигіпертензивного засобу препаратом вибору являється блокатор
ангіотензинових рецепторів – лозартан, який чинить сприятливий вплив на
метаболічні процеси і функцію ендотелію .
4. З метою своєчасного виявлення підсилення ІР та ПТГ при використані
ss-блокатора – метопролола рекомендовано визначати чутливість тканин до
інсуліну у хворих на есенціальну гіпертензію із інсулінорезистентністю
.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Обертинская О.Г. Гуморальные взаимосвязи инсулинорезистентности с
эссенциальной гипертензией// Ліки України.– 2007. – № 109.– С. 72-84.
2. Бобров В.О., Обертинская О.Г. Метаболические эффекты лозартана при
лечении эссенциальной гипертензии у больных с синдромом
инсулино-резистентности // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л.
Шупика.– 2006.– С. 408-413. (Автором проведено збір матеріалу, його
аналіз, оформлення статті до друку. Співавтором професором Бобровим
В.О., відредаговані висновки).
3. Бобров В.О., Обертинская О.Г. Эффекты метопролола у больных
эссенциальной гипертензией с синдромом инсулинорезистентности// Ліки
України.– 2006.– № 104.– С. 49-51. (Автором проведено збір матеріалу,
його аналіз, оформлення статті до друку. Співавтором, професором
Бобровим В.О., відредаговані висновки).
4. Бобров В.О., Корчинский В.С., Обертинская О.Г Состояние
нейрогуморального и вегетативного профиля у больных эссенциальной
гипертензией с синдромом инсулинорезистентности// Ліки України.– 2007.–
№ 106-107.-С.66-87.(Автором проведено огляд літератури).
5. Бобров В.О., Цёма Н.Л., Обертинская О.Г. Состояние
инсулиноре-зистентности и эффекты длительного антигипертензивного
лечения у работников операторских профессий, больных эссенциальной
гипертензией// Буковинський медичний вісник.– 2004.– № 3-4.– С. 12-13.
(Автором проведено збір матеріалу, його аналіз, оформлення тез.
Співавтором професором Бобровим В.О., відредаговані висновки).
6. Бобров В.О., Цьома Н.Л., Обертинська О.Г Вплив комбінованої
антигіпертензивної терапії на стан інсулінорезистентності// Зб. тез.
Регіон. наук.-практ. конф. „Артеріальна гіпертензія: виявлення,
поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”.–
Івано-Франківськ, 2005.– С. 51. (Автором проведено збір матеріалу та
оформлення тез. Співавтор. проф.Бобров В.О., відредагував).
7. Бобров В.О., Обертинська О.Г. Антигіпертензивна ефективність
блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ у хворих з „метаболічним
синдромом”// Вісник Вінницького національного медичного університету. –
2005. – Т. 9. – №2.– С. 345-346. (Автором проведено збір матеріалу, його
аналіз, оформлення тез. Співавтор професор Бобров В.О., відредагував).
8. Бобров В.О., Цьома Н.Л., Обертинська О.Г. Ефекти ірбесартану на
вуглеводний метаболізм та стан інсулінрезистентності у хворих на
есенціальну гіпертензію// Зб. тез. Регіонал. наук.-практ. конф.
„Первинна та вторинна профілактика церебро-васкулярних ускладнень
артеріальної гіпертензії”.– Київ, 2006. – С. 29.(Автором здійснено
статистичну обробку та інтерпретацію отриманих результатів, оформлення
тез).
9. Бобров В.О., Давыдова И.В., Обертинская О.Г Диуретики: классификация,
клиническая фармакодинамика, фармакокинетика и тактика применения //
Методические рекомендации.– Киев, 2005.– 25 с. (Автором проведено огляд
літератури).
10. Radchenco V., Bobrov V., Obertinskaya O. The magnesium metabolism
state during combined therapy at essential hypertension patients //
Journal of Hypertension. – Milan.– 2005.- Vol. 23.- Р. 408.
АНОТАЦІЯ
Обертинська О.Г. Стан пресорних (реніну, альдостерону, кортизолу) та
депресорних (метаболітів оксиду азоту) гуморальних субстанцій у хворих
на есенціальну гіпертензію із інсулінорезистентністю.– Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. Національна медична академія
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, 2007.
Визначений взаємозв’язок між активністю пресорних гуморальних субстанцій
та станом інсулінорезистентності у хворих на есенціальну гіпертензію.
Простежено зв’язок клінічного перебігу есенціальної гіпертензії з
різними метаболічними розладами щодо різних гуморальних регуляторних
типів.
Показано, що у хворих на ЕГ з супутньою інсулінорезистентністю
спостерігаються негативні зміни щодо гуморальних та ендотеліальних
показників: достовірно підвищений рівень реніну (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
