МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
ПОТТЕР ГАРРІ ЗАХ
УДК 616.69-008.1-06:616.89-008.444.2-085.851
Подружня дезадаптація та її психотерапія при демонстративному розладі
особистості у жінок
19.00.04. – медична психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин
Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти
МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології,
завідувач кафедри
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Марута
Наталія Олександрівна, Інститут неврології, психіатрії
та наркології АМН України, завідуюча відділом неврозів
і пограничних станів.
доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович,
ВДНЗ “Українська медична стоматологічна академія” МОЗ
України, кафедра психіатрії, наркології та медичної
психології, професор кафедри.
Провідна організація: Національний медичний університет імені
акад.
О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра психіатрії, м. Київ.
Захист відбудеться 25.04.2006 р. о _13_________ год.
на засіданні спеціалізованої вченої ради К64.609.03 при Харківській
медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, М. Харків,
вул. Корчагінців, 58)
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, М. Харків, вул.
Корчагінців, 58)
Автореферат розісланий 23.03.2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат психологічних наук, доцент
Н.К.Агішева
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розробка та впровадження у клінічну практику
ефективних методів діагностики та корекції подружньої дезадаптації при
розладі особистості являє собою актуальну та водночас складну проблему
медичної психології та сексології. Складність її пов’язана з
різноманітністю причин подружньої дезадаптації, поліморфністю її
проявів, та головне, з тим, що у ґенезі подружньої дезадаптації ледве
не визначальне значення мають особливості особистості кожного з
подружжя та їх сполучення у подружній парі. А та обставина, що подружня
дезадаптація є однією з найчастіших причин розпаду сім’ї, придає цій
проблемі і соціальне звучання.
Порушення сексуального здоров’я у жінок з демонстративним розладом
особистості вивчали В.Я.Семке [1988], В.В.Кришталь [1988, 1999],
Б.В.Михайлов[1999, 2003], Н.О.Марута [2000], О.К. Напрєєнко [2003], R.
Crooks, K. Baur (2005) та інші. У публікаціях присвячених цієї аномалії
особистості, однозначно признається той факт, що вона, як правило,
супроводжується розладом сексуальної функції (за даними В.Я.Семке [1988]
– становить 87,4% випадків); розладами сексуальної поведінки (за даними
R. Stoller [1977] – становить 84, 3 % випадків); неспроможністю
встановлювати й піддержувати гармонійні подружні відносини (за даними J.
Money, M. Lamacz [1989] – у 88, 2% випадків). На феноменологічному рівні
прояви психічної та сексуальної неадекватності у жінок з демонстративним
розладом особистості вивчені досить ретельно, однак до цього часу не
здійснено всебічний аналіз сексуальних розладів у таких хворих, не
вивчено выдповідність статево-рольової та сексуальної поведінки у шлюбі,
динаміку подружньої адаптації відносно індивідуального психосексуального
онтогенезу кожного з подружжя. Не розкриті у зв’язку з цим причини та
механізми формування, не описано клінічний перебіг і прояви подружньої
дезадаптації у парі, де жінка страждає на демонстративний розлад
особистості, а отже, не розроблені відповідні критерії діагностики і
ефективні методи корекції при даній патології. Усе вище сказане визначає
актуальність дослідження розглядуваної проблеми й обумовлює необхідність
її розв’язання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
у відповідності з планом наукових досліджень Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України за темою “Психопрофілактика
порушень сексуального здоров’я” (№ державної реєстрації 0100U004263).
Мета і задачі дослідження – розробити систему психотерапевтичної
корекції порушень подружньої адаптації при демонстративному розладі
особистості у жінок на основі їх комплексної системної оцінки.
Для досягнення зазначеної мети в роботі було поставлено такі завдання:
Вивчити роль соціогенних, психогенних, негативних
соціально-психологічних та соматогенних чинників у розвитку порушення
загальної та сексуальної комунікації подружжя та формуванні подружньої
дезадаптації при демонстративному розладі особистості у жінок.
Дослідити особливості психосексуального розвитку у жінок з
демонстративним розладом особистості, та виявити причинно-наслідковий
зв’язок з різними варіантами порушення подружньої адаптації.
Вивчити причини, механізми розвитку, перебігу та проявів подружньої
дезадаптації при демонстративному розладі особистості у жінок
Розробити диференційно-діагностичні критерії існуючих варіантів
дезадаптації подружжя, та діагностичний алгоритм порушення сексуального
здоров’я при демонстративному розладі особистості у жінок.
Розробити систему диференційованої психотерапевтичної корекції
дезадаптації подружньої пари при демонстративному розладі особистості у
дружини.
Об’єкт дослідження – подружня дезадаптація при демонстративному розладі
особистості у жінки.
Предмет дослідження – причини, клінічні прояви та механізми розвитку
порушень адаптації подружньої пари та сексуального здоров’я при
демонстративному розладі особистості у жінок.
Методи дослідження – клініко-психопатологічний, клінічні методи
дослідження соматичного й психічного стану; системно-структурний аналіз
сексуального здоров’я подружжя; психодіагностичні методи вивчення
особистості та взаємовідносин подружжя; соціологічні методи дослідження;
методи математичної статистики.
Наукова новизна здобутих результатів. Уперше на основі системного
міждисциплінарного підходу з врахуванням парного характеру сексуальної
функції, встановлено причини, механізми розвитку, формування й прояви
двох клінічних варіантів подружньої дезадаптації при демонстративному
розладі особистості у жінок – сексуального та соціально-психологічного.
Уперше виявлено роль психогенних, соціогенних, негативних
соціально-психологічних та соматогенних чинників у формуванні
особливостей сексуальної поведінки жінок з демонстративним розладом
особистості та їх загальної й сексуальної комунікації з чоловіками,
вивчено перебіг та прояви сексуальної та соціально-психологічної
дезадаптації подружжя, що розвиваються при цьому.
Уперше визначено, що у жінок з демонстративним розладом особистості
порушено темп і характер психосексуального розвитку й формування
стате-рольової поведінки – відмічаються його різноманітні девіації, які
приймають характер континуальних клінічних симптомокомплексів.
Уперше виявлено клінічні варіанти статево-рольової комплементарності
подружжя, що виділені за ознакою функціональності та вивчені типи
подружніх відносин при встановлених варіантах подружньої дезадаптації.
У дисертації дістала подальшого розвитку чотирифакторна концепція
забезпечення сексуального здоров’я, на основі якої розроблено нову
систему діагностики та психотерапевтичної корекції різних варіантів
подружньої дезадаптації при досліджуваній патології
Практична значущість здобутих результатів. Для клінічної практики мають
значення встановлені причини, механізми розвитку, перебіг та прояви
подружньої дезадаптації при демонстративному розладі особистості у
жінок. Практичну цінність мають розроблені критерії диференціальної
діагностики клінічних варіантів подружньої дезадаптації, а також
запропонована система її психотерапевтичної корекції при
демонстративному розладі особистості у жінок. Результати проведеного
дослідження впроваджені у практику роботи відділення сімейного
лікарняно-психологічного консультування Харківського обласного
психоневрологічного диспансеру, у педагогічний процес на кафедрі
сексології та медичної психології Харківської медичної академії
післядипломної освіти.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведені усі комплексні
клінічні, психодіагностичні, спеціальні сексологічні та соціологічні
обстеження у 91 подружньої пари з дезадаптацією при демонстративному
розладі особистості у жінок. Особисто виделені та описані клінічні
варіанти і форми подружньої дезадаптації, сформульовані їх
діференціально-діагностичні критерії, встановлені типові для жінок при
досліджуваній патології порушення психосексуального розвитку і патерни
сексуальної поведінки. Розроблено патогенетично обумовлену систему
психотерапевтичної корекції. Проаналізовані безпосередні та віддалені
результати корекції. Особисто автором здійснена статистична обробка та
наукова інтерпретація здобутих в дослідженні результатів
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації докладено та
обговорено на І з’їзді сексопатологів та андрологів України,
науково-практичних конференціях, на засіданнях секції сексопатологів
Харківського науково-медичного товариства (2005).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 самостійні статті у
фахових наукових журналах у відповідності з “Переліку” ВАК України, 1
методичному та 1 учбовому посібнику.
Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 150 сторінках
машинопису. Дисертація складається зі вступу; огляду літератури; 6 глав
власних досліджень; узагальнення результатів досліджень; висновків та
списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 11
таблицями. Бібліографічний список містить 283 джерела, із них 107
зарубіжних.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Характеристика подружніх пар. Під нашим спостереженням було 91 подружня
пара із подружньою дезадаптацією, у яких дружини страждали на
демонстративний розлад особистості. Усі вони звернулися за
психотерапевтичною та сексологічною допомогою на кафедру сексології і
медичної психології ХМАПО та у Харківській обласний психоневрологічний
диспансер. Вивчаючи сексуальне здоров’я і адаптацію подружжя, ми не
змогли виділити контрольну групу, оскільки при демонстративному розладі
особистості у жінок завжди виникала та чи інша форма подружньої
адаптації.
У всіх подружніх парах, де у жінок спостерігався демонстративний розлад
особистості, мала місце подружня дезадаптація.
Більшість пацієнток були у віці – 68 (75+5%) – було у віці від 25 до 30
років, 23 (25+5%) – у віці від 31 до 40 років, причому чоловіки та
жінки відносились до однієї вікової групи.
Серед подружніх пар, які перебували під спостереженням було виділено дві
групи. До першої увійшла 61 (67+5%) подружня пара з сексуальною
дезадаптацією, до другої – 30 (33+5%) подружніх пар, в яких у подружжя
відмічалось соціально-психологічна дезадаптація, яка призводила до
подружньої дезадаптації.
В першій групі подружніх пар у результаті всебічного обстеження було
виділено дві підгрупи. До першої були віднесені 36 подружніх пар (59+6%)
з сексуально-еротичною формою подружньої дезадаптації, до другої – 25
(41+6%) з статеворольовою формою дезадаптації.
У другій групі подружніх пар було виділено також дві підгрупи.
У першу увійшло 18 подружніх пар (60+9%) з комунікативною формою
подружньої дезадаптації, у другу – 12 (40+9%) з аверсійною формою.
Більшість обстежених жінок входили до однакових вікових груп з
чоловіками та перебували у найбільш працездатному віці. Подружжя з
порушенням соціально-психологічної адаптації були молодше (90+4%) ніж
подружжя з порушенням сексуальної адаптації (69+6%).
Тривалість подружньої дезадаптації у 94+3% подружніх пар першої групи
відповідала часу перебування у шлюбі, у подружніх пар другої групи
тривалість дезадаптації була від 1 року до 5 років. Усі жінки перебували
під наглядом психіатра в психоневрологічному диспансері з підліткового
віку; у період обстеження пацієнтки з демонстративним розладом
особистості у більшості випадків перебували у стані субкомпенсації та
компенсації психічного стану.
При вивченні залежності тривалості дезадаптації від часу перебування
подружжя у шлюбі було встановлено, що у подружжя першої групи, у
більшості випадків (94 +3%), вона виникала з самого початку статевого
життя. У решті випадків – у перші 5 років шлюбу та у 5 (17+7%) подружніх
пар другої групи при тривалості подружнього життя більш ніж 5років.
У більшості подружніх пар, особливо у другій групі, було по одній
дитині, рідко по-двоє, бездітні сім’ї, частіше були у першій групі.
Методи досліджень. Дослідження проводилося з позицій системного підходу
з урахуванням багатогранності забезпечення та парного характеру
сексуальної функції. Було проведено всебічне комплексне дослідження
подружжя: психологічне, клінічне і соціологічне. Вивчали соматичний (у
тому числі неврологічний, урологічний та гінекологічний) стан жінок та
їх чоловіків, а також проводили спеціальне сексологічне обстеження
подружжя враховуючи, що жінки в обстежених подружніх парах страждали на
демонстративний розлад особистості, особливу увагу приділяли вивченню
соматосексального та психосексального розвитку.
З метою встановлення ґенезу порушення сексуальної адаптації у обстежених
подружніх парах використовували системно-структурний аналіз сексуального
здоров’я, розроблений за В.В. Кришталем [2002].
Особистість кожного з подружжя досліджувалася з позицій найбільш
прийнятих в психології концепції діяльності, відношень, спілкування та
персоналізації. Тип статевої конституції у жінок досліджували за
методом І.Л. Ботнєвої [1983], тип полової конституції у чоловіків – за
Г.С.Васильченко [1990]. Тип сексуальної мотивації та мотиви статевого
акту, типологію подружжя визначали за В.В.Кришталем [2002].
Досліджували також психосексуальні типи чоловіка і жінки за С.С.Лібіхом
[1990].
Клініко-психологічне дослідження було спрямоване на вивчення диспозиції
особистості кожного з подружжя, психодіагностичне, психологічне – на
вивчення взаємозв’язку особистісних особливостей пацієнток та їх
чоловіків; мотивів вступу до шлюбу; причини виникнення подружніх
конфліктів; міжособистісних відносин подружжя, особливостей їх
статеворольової поведінки та з’ясовування значення цих характеристик у
формуванні подружньої дезадаптації. З цією метою були використані
наступні психодіагностичні методики: статеворольова шкала Dur-Moll (D:M)
в методиці L.Szondi [1960], що дозволяла визначити особливості
особистості та поведінкові признаки чоловіка та жінки на біогенному
рівні, ACL-шкала статеворольової поведінки A.B.Heilbrun[1981], що
дозволяла визначити рівень Я-концепції особистості.
Задоволення подружжя своїми сексуальними відношеннями вивчали за
допомогою шкали сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini [1989], яка дозволяє
визначити самооцінку подружжям своїх сексуальних можливостей та
наявність у них сексуальної депресії та заклопотаності.
Соціологічне дослідження включало у себе вивчення сімейного життя,
міцність сімейних відносин, рівня освіти, кількості дітей, трудової
діяльності та соціальних зв’язків подружжя, взаємовідносин з колективом
та взаємозв’язку цих характеристик з подружньою дезадаптацією. Усі
отримані у дослідженнях клінічні дані були статистично оброблені по
таблицям процентів та помилок за В.С.Генесом [1967], результати
психодіагностичних та психологічних досліджень – за методом Стьюдента.
Результати досліджень. Результати дослідження, проведених у 91
подружньої пари, у яких жінки страждали на демонстративний розлад
особистості, дозволили встановити, що у всіх подружніх пар мала місце
подружня дезадаптація, яка проявлялася у двох варіантах – сексуальному
(перша група 61 пара, 67+5%) та значно рідше у соціально-психологічному
варіанті – (друга група 30 пар, 33+5%).
Отримані дані показали, що при нормальному статевому розвитку жінок з
демонстративним розладом особистості в їх психосексуальному розвитку у
більшості випадків спостерігалися істотні порушення. Для них були
характерні: дисгармонійність розвитку – порушення його фаз, етапів та
стадій, в особливості етапів формування статеворольового стереотипу та
психосексуальної орієнтації; переважно на першому етапі – трансформації
статеворольової поведінки, на другому – ретардацій у виді сполучених
асінхроній при перевазі психогенного фактор. Встановлено порушення на
усіх етапах становлення сексуальності у першої фазі – виробки настанов,
що призводить до редукції або випаданню фаз реалізації платонічних та
еротичних настанов у формуванні лібідо, що у сполученні з порушенням
статеворольової поведінки надає характер незавершеності усьому процесу
становлення сексуальності. Відмічається тенденція до підвищення
патогенності розладу особистості, починаючи з другого етапу
психосексуального розвитку з максимальним проявом його на етапі
становлення психосексуальної орієнтації.
Особливостями процесу психосексуального розвитку жінок другої групи, що
у цілому протікало без суттєвих відхилень, були: тенденція до редукції
та випадання стадії формування еротичного лібідо; формування лібідо з
вираженим акцентом на його сексуальному компоненті. У частині чоловіків
обох груп (16, або 19+4%) відмічалося гіпермаскулінна поведінка, у решти
психосексуальний розвиток був нормальним. Соматостатевий розвиток в
основному відповідав нормі.
У психічному статусі усіх обстежених жінок на перший план виступали
ознаки дисгармонійного психічного інфантилізму і риси типової аномалії
особистості. Істеричні припадки у їх класичній формі спостерігалися у
хворих відносно рідко (11+4% у першій та 17+7% – у другій групі
подружніх пар), звичайними проявами декомпенсації розладу особистості
були різноманітні особистісні реакції – реакції істеричного збудження,
істеро-депресивні, істеро-іпохондрічні реакції змішаного афекту, реакції
протесту. Істеричні моносимптоми (алгії різноманітної локалізації, „ком”
у горлі, сіпання кінцівок і т.п.) частіше за усе сполучалися або
утворювали важкий симптомокомплекс з включенням істероїдних радикалів (у
71+6% жінок першої та 56+9% – другої групи).
У чоловіків у ряді випадків мали місце невротичні, переважно депресивні
реакції. Крім того, особливо у другій групі (63+9%) відмічались
акцентуації характеру епілептоідного та істероїдного типів, що можна
розцінювати як один з факторів, сприятливих для розвитку психологічної
та соціально-психологічної дезадаптації подружжя.
Сексуальна дисфункція проявлялась у наших пацієнток гіпооргазмією та
аноргазмією, гіпо- та алібідемією, а також сексуальною гіпєстезією,
частіше за усе сполученою. Характеризуючи клінічні прояви сексуальних
розладів у жінок першої групи на феноменологічному рівні, можна
відмітити наступне: 1) раннє формування (з самого початку статевого
життя); 2) стійкість сексопатологічних симптомокомплексів; 3)
незалежність останніх від зміни сексуальних партнерів та від динаміки
розладу особистості; 4) сполучення гіпосексуальності з демонстративною
еротизацією відношень з чоловіком та встановленням контролю за його
поведінкою.
За переліченими ознаками сексуальні порушення у жінок першої групи були
віднесені нами до континуальних.
У жінок, що входили до другої групи можна було відмітити:
1) виникнення сексуальних розладів після періоду відносно задовільної
адаптації у шлюбі; 2) чітку залежність від перебігу розладу особистості
(компенсації-декомпенсації). 3) відносний характер порушень, який
виявляється у сексуальних контактах з чоловіком. Це дозволяє віднести
сексуальні розлади у жінок другої групи за проявом до категорії
дискретних.
Серед чоловіків обох груп у 11+3% спостерігалася прискорена еякуляція,
яка обумовлена у них застійним простатитом, і у 16+4% – послаблення
адекватних ерекцій відносного характеру. Крім того, усі чоловіки, також
як і жінки відчували психосексуальне незадоволення.
–
o
\?A
i
`„?a$
`„a$
J
L
o
o
1/4
A
i
0(`*uuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuoaeaeU
&
FСистемно-структурний аналіз сексуального здоров’я за його критеріями
дозволив встановити сполучене порушення його компонентів та складових.
Причиною розвитку дезадаптації у першій групі подружніх пар було
стрижневе (3-ого ступеня) ураження психологічного компоненту, обумовлене
демонстративним розладом особистості у жінки та невротичними реакціями
на аномалію особистості жінки та сексуальну дезадаптацію – у чоловіків.
Причиною дезадаптації у другій групі подружніх пар було стрижневе
ураження соціально-психологічного компоненту сексуального здоров’я у
результаті глибокого та стійкого порушення міжособистісних
взаємовідносин подружжя. Порушення соціального компоненту, головним
чином, її інформаційно-оціночної складової внаслідок низького рівня
поінформованості подружжя у питаннях психогігієни статевого життя та
нейрогуморальної складової біологічного компоненту внаслідок ретардації
статевого розвитку жінок сприяло виникненню дезадаптації у першій групі
та поглиблювало її перебіг. У другій групі таку патопластичну та
поглиблену роль у виникненні та перебігу дезадаптації грало порушення
соціальної, психологічної та в особливості – психічної складової
біологічного компоненту.
При клініко-психологічному обстежені подружжя виявилося, що в значної їх
частині, а у другій групі – у більшості (44+6% у першій та 70+9% у
другій) мали місце розходження спрямованості особистості за ціннісними
орієнтаціями, домінуючій мотивації та за іншими показниками.
Результати психодіагностичних досліджень підтвердили низький рівень
психологічної та соціально-психологічної адаптації чоловіків та жінок в
обох групах подружніх пар. У всіх жінок цих груп була виявлена висока
самооцінка та значний розбіг між реальним та ідеальним Я, слабка
психологічна пристосовуваність. У чоловіків самооцінка у більшості
випадків була адекватною, та й інші показники відповідали нормі. Досить
значними були розходження типів сексуальної мотивації подружжя, в
частковому сполученні її типу у чоловіка та жінки.
Вивчення особливостей статеворольової поведінки подружжя дозволило
встановити, що у жінок першої групи було помітно підвищено показник
фемінності при зменшенні показника маскулінності. У жінок другої групи
відмічалися підвищені показники феминності та маскулінності у статево-
рольовій Я-концепції. Це свідчить про міжрівневу статеворольову
дискоркондантність у жінок першої групи, на відміну від жінок другої
групи, у яких показники маскулинності були вищими на обох рівнях.
Таким чином, результати проведеного дослідження переконливо свідчать про
те, що в складному генезі подружньої дезадаптації при демонстративному
розладі особистості у жінок беруть участь порушення психосексуального
розвитку хворих, зокрема статево рольової поведінки, дисгармонійні типи
сексуальної мотивації та сексуальної культури пацієнток та їхніх
чоловіків, риси особистості, які роблять комунікацію проблемною
(наявність дисгармонійного психічного інфантилізму), неадекватна віку
поінформованість в питаннях статевого життя. Свій внесок у формування
дезадаптації роблять несприятливе сполучення в парі психосексуальних
типів жінки й чоловіка, відсутність комплеметарності статеворольової
поведінки подружжя. Клінічні прояви подружньої дезадаптації визначаються
патологічним поведінковим патерном хворих на демонстративний розлад
особистості.
Аналіз усіх факторів розвитку дезадаптації у спостережених подружніх
парах дозволив виділити два її варіанти та дві форми, кожна з яких має
свої причини, особливості перебігу та клінічних проявів своєрідні
механізми та закономірності розвитку.
І. Сексуальний варіант подружньої дезадаптації, n=61
1. Сексуальна-еротична форма n=36 (59+6%).
2. Статеворольова форма n=25 (41+6%).
ІІ. Соціально-психологічний варіант подружньої дезадаптації, n=30
Комунікативна форма n=18 (60+9%).
Аверсійна форма n=12 (40+9%) .
Кожний з цих варіантів та кожна з виділених форм подружньої дезадаптації
має свої причини, умови виникнення, механізми розвитку та клінічні
особливості.
Розвиток сексуально-еротичної форми зумовлюється наявністю ознак
психосексуального інфантилізму у жінок з розладом особистості,
розбіжністю діапазону прийнятності та невідповідністю бажанням обох
подружжів техніки статевого акту.
Статеворольова форма розвивається внаслідок статеворольової
невідповідності подружжів.
Причиною комунікативної форми є міжообистісний конфлікт подружжя,
зумовлений насамперед дисгармонійними особистісними рисами жінок,
такими, що перешкоджають успішній комунікації, та невміння подружжя
правильно розв’язувати конфліктні ситуації.
Причиною аверсійної форми є також міжособистісний конфлікт подружжя,
зумовлений насамперед дисгармонійними особистісними рисами як жінок, так
і їх чоловіків, який призводить до формування у жінок чуття
психологічної відрази до чоловіків.
Основним проявом сексуальної дезадаптації при демонстративному розладі
особистості у жінок є гіпосексуальность, що проявляється низьким рівнем
інтересу до статевого життя, гиполібідемією, сексуальною гіпестезією або
анестезією та гіпо-оліго – або аноргазмією та їх сполученням.
У цих жінок інфантильність сексуальних настанов призводить до повної чи
часткової сексуальної неадекватності. У сексуально-поведінковому патерні
домінують незрілі прояви сексуальної активності, типові для підліткової
субкультури: перевага петтінгових та мастурбаторних практик над
нормативними статевими стосунками, висока ступінь еротизації
міжособистісних відносин подружжів. Основним проявом
соціально-психологічної дезадаптації є також гіпосексуальність у жінок,
але вона має відносний характер і прямо залежить від міжособистісних
стосунків з чоловіками. Сексуальна реактивність на достатньо високому
рівні.
У сексуально-поведінковому патерні жінок також домінують: редуцировані
нормативні статеві стосунки (редукція попереднього за завершувального
періоду статевого акту), звуження діапазону прийнятності. У значної
кількості випадків (46%) у жінок з розладом особистості при
соціально-психологічній дезадаптації спостерігається демонстративний
проміскуїтет – постійно повторювані випадкові статеві акти з
позашлюбними партнерами без будь-яких елементів емоційних відносин, і
головне, – без наявності психосексуального задоволення. Такий
проміскуїтет є формою репресивного реагування на міжособистісний
конфлікт подружжів.
У сексуально-поведінковому патерні жінок при аверсійній формі домінуть
прояви аверсії відносно шлюбного партнера.
Виявлені причини, умови формування, патогенетичні механізми розвитку та
клінічні особливості двох варіантів та чотирьох форм подружньої
дезадаптації при демонстративному розладі особистості у жінок стали
основою для розробки диференційованої системи її корекції.
Система корекції складається з чотирьох основних її компонентів –
інформаційного, емоційного, поведінкового та особистісного які
відбуваються поетапно, у тісному взаємозв’язку.
Вибір методів, стратегія і тактика психотерапії визначається варіантом і
формою подружньої дезадаптації, причиною та умовами її розвитку й
клінічними проявами.
Основним методом психокорекції статеворольової форми подружньої
дезадаптації ми вважаємо статево рольовий тренінг, що проводиться після
раціональної та бібліотерапії, а при сексуально-еротичній формі
дезадаптації – сексуально-еротичний тренінг, який здійснюється після
інформаційної психотерапії та підвищення рівня психологічної адаптації і
нормалізації спілкування подружжя за допомогою подружньої тактики Д.
Карнегі [1993].
При порушенні подружньої комунікації, пов’язаній з
соціально-психологічною дезадаптацією ми проводили раціональний
комунікаційний тренінг з елементами подружньої тактики Д.Карнегі [1993]
та конструктивної сварки за С. Кратохвилом [1991], індивідуальну та
парну раціональну, групову психотерапію, сімейно-рольовий тренінг.
Розроблена система диференційної психологічної, психотерапевтичної
корекції дала змогу досягнути високого ефекту (84, 5%) при виділених
варіантах і формах подружньої дезадаптації при демонстративному розладі
особистості у жінок з урахуванням дворічних катамнестичних спостережень.
ВИСНОВКИ
1. У роботі наведено теоретичне обґрунтовування та нове рішення проблеми
подружньої дезадаптації при демонстративному розладі особистості у
жінок. Проблему по новому вирішено на основі вивчення психосексуального
дизонтогенезу та психодіагностичного підходу до феномену порушення
подружньої адаптації для розробки системи диференційної
психотерапевтичної корекції.
2. Порушення подружньої адаптації має складний патогенез, у якому
приймають участь психогенні, соціогенні, негативні
соціально-психологічні та соматичні фактори. Їх взаємодія призводить до
розвитку двох варіантів дезадаптації подружжя: сексуального (67+5%) та
соціально-психологічного (33+5%), які мають різні патогенетичні
механізми та клінічні особливості.
3. Сексуальний варіант порушень подружньої адаптації проявляється у двох
формах: сексуально-еротичній (59+6%) та статеворольовій (41+6%) і має
поліморфне вираження. Сексуально-еротична форма дезадаптації
обумовлюється частковою сексуальною неадекватністю жінок з розладом
особистості у наслідку іх інфантильних сексуальних настанов та
сексуально-поведінкового патерна, низьким рівнем поінформованності
подружжів в області психогігієни статевого життя та характеризується
розходженням у них діапазону прийнятності у проведенні попереднього і
завершального періодів та самого статевого акту. Основними причинами
розвитку статеворольової форми дезадаптації є порушення статеворольової
поведінки одного чи обох з подружжя та несприятливе її сполучення у
парі. Розходження діапазону прийнятності подружжя, невідповідність їх
загальної і сексуальної поведінки, в основі якої лежить низький рівень
культури та недостатня поінформованість у області сексуальних відносин,
що сприяє виникненню та розвитку цієї форми.
4. Соціально-психологічний варіант порушення подружньої адаптації
проявляється у двох формах: комунікативній (60+9%) та аверсійній
(40+9%). Перша форма виникає в результаті міжособистісного конфлікту
подружжя та їх нездатністю знаходити вихід з конфліктних ситуацій.
Наявність у подружжя дисгармонійних рис характеру, порушення
самоактуалізації перешкоджає конструктивному вирішенню конфліктів. Ця
форма порушення подружньої адаптації має найбільш пагубний вплив на
міцність сімейних відносин: при ній 79+4% чоловіків мають думки про
розлучення та роблять спроби розлучитися. При аверсійній формі
дезадаптації у жінок знижується сексуальна активність та вони не
отримують психосексуального задоволення.
5. Сексуальні розлади при демонстративному розладі особистості за
перебігом можуть бути континуальними, – вони виникають в процесі
становлення сексуальності та пов’язані з аномальними особистісними
особливостями та дискретними, що обумовлені порушенням міжособистісної
адаптації.
6. Для жінок з континуальними сексуальними розладами характерним є
дисгармонійний психосексуальний розвиток. Порушення фазності, етапності
психосексуального розвитку, особливо на етапі формування статеворольової
поведінки призводить до порушення вироблення і підкріплення адекватної
сексуальної настанови, випадінню або редукції фази формування
сексуального компоненту статевого потягу. Порушення темпів
психосексуального розвитку, особливо ретардація на еротичній фазі
формування статевого потягу, веде до фіксації незрілих форм сексуального
задоволення, сексуальних потреб і подальшої дисоціації між окремими
структурними компонентами лібідо.
7. У жінок з дискретними сексуальними розладами психосексуальний
розвиток протікав без особливих відхилень, хоча в ряді випадків
відмічалося його тенденція до редукції еротичного та акценту на
сексуальному компоненті статевого потягу.
У жінок з демонстративним розладом особистості та у їх чоловіків у всіх
випадках відмічалося психосексуальне незадоволення.
8. Формування подружньої дезадаптації при демонстративному розладі
особистості у жінок зумовлене у цілому взаємодією двох факторів:
наявністю психосексуального інфантилізму у структурі психічного
інфантилізму, який проявляється у вигляді неадекватних форм сексуальної
поведінки і дисгармонійної “незавершеної” структури лібідо, і аномальной
структурой особистості хворих, які унеможливлюють процес адаптації на
усіх рівнях подружньої взаємодії. Також істотну дисгармонійну роль у
виникненні подружньої дезадаптації при демонстративному розладі
особистості у жінок грає невідповідність типів сексуальної мотивації
подружжя, а саме, агресивно-егоістичний та агресивно-аверсійний типи у
жінок і шаблонно-регламентований та генітальний у чоловіків.
9. Система психотерапевтичної та психологічної корекції подружньої
дезадаптації при демонстративному розладі особистості у жінок повинна
відбуватись у двох напрямках: лікування психічної патології у фазі
декомпенсації та психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації,
диференційованої відповідно до варіанту та форми її розвитку та типу
подружніх взаємовідносин.
Проведення розробленої системи психотерапевтичної корекції з
використанням сучасних методів та форм психотерапії дає можливість
досягти терапевтичного ефекту у 84+5% подружніх пар.
Психопрофілактика подружньої дезадаптації при демонстративному розладі
особистості у жінок повинна бути спрямована на попередження розвитку
декомпенсації психічного розладу та підвищення рівня психологічної,
соціальної, соціально-психологічної та сексуально-поведінкової адаптації
подружжя.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛИКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Поттер Г.З. Коррекция сексуальной дезадаптации супружеской пары при
истерическом расстройстве личности у жены. // Архів психіатрії – 2002. №
4 (31). – С. 198-200
2. Поттер Г.З. Становление сексуальности женщин с истерическим
расстройством личности // Междунар. мед. журнал. – 2002 г. № 3. С.
–38-41.
3. Поттер Г.З. Механізми розвитку сексуальної дезадаптації при
істеричному розладі особистості у жінок. // Український вісник
психоневрології – 2002. – Т. 10 , вип. 3 (32). С.50-52.
4. Поттер Г.З. Сексуальные нарушения при демонстративном расстройстве
личности у женщин // Здоровье мужчины. – 2005. № 3 (14).С. – 59-61.
5. Кузьменко В.З., Кришталь В.В. Психотерапевтическая коррекция
нарушений сексуального здоровья при неврозах и психопатиях // Нарушение
сексуального здоровья при неврозах и психопатиях: Метод. пособие для
врачей-сексопатологов.- Сочи, 1988.- с. 55-67. (Здобувачем особисто
апробовано систему психокорекції при демонстративному розладі
особистості на хворих).
6. Кузьменко В.З., Акопян Н.Г., Галстян Г.М., Зелонджев В.Л. Нарушения
сексуального здоровья при психопатиях: Учебное пособие (под ред. проф.
Кришталя В.В.).- Москва, 1990. – 56 с. (Здобувачем особисто
проаналізовано і відокремлено дискретні і континуальні сексуальні
розлади при демонстративному розладі особистості у жінок).
АНОТАЦІЯ
Поттер Г.З. Подружня дезадаптація та її психотерапія при
демонстративному розладі особистості у жінок. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Харківська медична академія
післядипломної освіти МОЗ України. – Харків, 2006.
На основі системного інтегрального обстеження 91 подружньої пари, у
яких дружина хворіла на демонстративний розлад особистості, визначено
причини, механізми розвитку та клінічні прояви наявної в них подружньої
дезадаптації. Виявлено роль біогенних, психогенних, соціогенних та
негативних соціально-біологічних чинників у розвитку двох вариантів
дезадаптації подружжя: сексуального та соціально-психологічного. Вивчено
патологічні патерни сексуальної поведінки жінок та особливості їх
комунікації з чоловіком і функціонування сім’ї. Розроблено
диференційно-діагностичні критерії виявлених вариантів подружньої
дезадаптації та систему їх психотерапевтичної корекції.
Ключові слова: демонстративний розлад особистості у жінок, подружня
дезадаптація, функціонування сім’, система психотерапевтичної корекціі.
АННОТАЦИЯ
Поттер Г.З. Супружеская дезадаптация и ее психотерапия при
демонстративном расстройстве личности у женщин. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 19.00.04 – медицинская психология. Харьковская
медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. – Харьков,
2006.
На основании системного интегрального исследования 91 супружеской пары,
у жен которых наблюдалась демонстративное расстройство личности,
установлены причины, механизмы развития и клинические проявления
имеющихся у них супружеской дезадаптации. Выявлена роль биогенных,
психогенных, социогенных и негативных социально-психологических факторов
в развитии двух вариантов дезадаптации супругов: сексуального и
социально-психологического.
Сексуальный вариант супружеской дезадаптации включает сексуально –
эротическую и полоролевую клинические формы. Социально-психологический
вариант включает коммуникативную и аверсионную клинические формы.
Развитие сексуально-эротической формы определяется наличием признаков
психосексуального инфантилизма у женщин с расстройством личности,
расхождению диапазонов приемлимости и несоответствием желания обоих
супругов технике полового акта. Полоролевая форма развивается вследствие
полоролевого несоответствия супругов. Причиной коммуникативной формы
является межличностный конфликт супругов, обусловленный, прежде всего,
дисгармоничными личностными чертами женщин, которые препятствуют
успешной коммуникации, и неумением супругов адекватно решать конфликтные
ситуации. Причиной аверсионной фрмы также является межличностный
конфликт супругов, обусловленный, прежде всего, их дисграмоничными
линчостными чертами, который ведет к формированию у женщин чувства
психологической аверсии к мужьям.
Впервые установлено, что у женщин с демонстративным расстройством
личности нарушен темп и характер психосексуального развития и
формирование полоролевого поведения – отмечается различные его девиации,
которые принимают характер континуальных клинических сипмтомокоплексов.
Изучены патологические паттерны сексуального поведения женщин и
особенности их коммуникации с супругами и функционирование семьи.
Разработаны дифференциально-диагностические критерии выявленных
вариантов супружеской дезадаптации, а также система их
психотерпевтической коррекции.
Система коррекции супружеской дезадаптации при демонстративном
расстройстве личности у женщин состоит из четырех основных коспонентов:
информационного, эмоционального, поведенческого и личностного, которые
осуществляются поэтапно в тесной взаимосвязи. Выбор методов, стратегия и
тактика психотерапии определяется вариантом и формой супружеской
дезадаптации, причинами и условиями ее развития и клиническими
проявлениями.
Ключевые слова: демонстративное расстройство личности у женщин,
супружеская дезадаптация, функционирование семьи, система
психотерапевтической коррекции.
ANNOTATION
Potter H.Z. Spouses desadaptation and its psychotherapy in women with
demonstrative personality disorder. – Manuscript.
Thesis for a candidate of medical science degree on specialty 19.00.04 –
medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate studies UMH.
– Kharkov, 2006.
On the basis of systematic studies of 91 married couples in which wives
had demonstrative personality disorder there were determined causes,
mechanisms of development and clinical manifestations of spouses’
desadaptation. It was revealed a role of biogenic, psychogenic,
sociogenic and negative social-psychological factors in the development
of two variants of spouses’ desadaptation (sexual and
social-psychological). Pathological patterns of women sexual behavior
and peculiarities of their interactions with husbands and family
functioning were studied.
There were developed differential diagnostic criteria of revealed
variants of spouses’ desadaptation and the system of their
psychotherapeutic correction.
Key words: women with demonstrative personality disorder, spouses’
desadaptation, family functioning, system of psychotherapeutic
correction.
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
