.

Соматотипологічні та серологічні маркери хронічного пієлонефриту у дітей старшого шкільного віку (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
130 3297
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ПІЛЮЙКО НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 616.61-002.3-071

Соматотипологічні та серологічні маркери хронічного пієлонефриту у
дітей старшого шкільного віку

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім.
М.І.Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Каблукова Олена
Кас’янівна, Вінницький національний медичний університет ім.
М.І.Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії.

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Одинець Юрій Васильович, Харківський
державний медичний університет, завідувач кафедри факультетської
педіатрії;

– доктор медичних наук, професор Багдасарова Інгретта Вартанівна,
Інститут нефрології АМН України м. Київ, завідувач відділення дитячої
нефрології.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра педіатрії № 2.

Захист дисертації відбудеться “_17___” “___05________” 2006 р. о
_12____ год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.02 при Харківській
медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків,
вул. Корча- гінців, 58).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул.
Корча-гінців, 58).

Автореферат розісланий “__12____” “___04________” 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Савво В.М.

к.м.н., доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання нирок займають визначне місце серед
хвороб внутрішніх органів у дітей, після гострих респіраторних
захворювань. Матеріали ВООЗ свідчать про те, що питома вага даної
патології в структурі захворюваності у дітей з кожним роком росте.

В останні роки змінилась семіотика мікробно-запальних захворювань
ни-рок: все частіше спостерігаються важкі форми первинного і вторинного
пієло-нефриту з рецидивуючим або латентним перебігом, що сприяють
хронізації і прогресуванню патологічного процесу в нирках з переходом в
хронічну ниркову недостатність [Багдасарова І.В. і співавт., 1999].
Основним бактеріальним агентом при пієлонефриті являється кишкова
паличка, насамперед у дівчаток при обструктивному процесі, із
збільшенням строку захворювання збільшується питома вага протею,
грампозитивних коків, грибів, мікробних асоціацій [Багдасарова І.В.,
1995; Чеботарьова В.Д., 1998]. В “абактеріальних” формах пієлонефриту
припускається участь вірусів [Каблукова О.К., 1998; Коровіна Н.А., 1998;
Сергеєва К.М., 2000], які сприяють хронізації процесу в зв’язку з
повільною елімінацією їх з організму.

Наукові дані дають можливість уточнити фактори ризику формування і
хронізації пієлонефриту, в яких доведено участь імунопатологічних і
мембранологічних процесів, а також вивчається роль спадкових і
тератогенних чинників [Каблукова О.К.,1996; Переверзєв А.С., 2000;
Kessler M.,1992].

Серед факторів, які запускають патологічні механізми і ведуть до
розвитку пієлонефриту, важливе значення мають типологічні особливості
дитини.

Отримання максимально повної інформації про зв’язок різних
конститу-ційних ознак як прогностичних (100% генетично детермінованих –
антигени крові, ознаки дерматогліфіки, тощо, в основі застосування яких
лежить висока спадкова обумовленість, незмінність з віком, незалежність
від статі, загального стану макроорганізму), так і констатуючих (на які,
крім спадковості, впливає середовищний фактор – антропометричні
показники, соматотип, компонентний склад маси тіла, тощо) з виникненням
мультифакторіальних захворювань є одним із підходів для реалізації
феногенетичного аналізу [Никитюк Б.А., 1997].

По даним багатьох авторів частота поширення хронічного пієлонефриту у
дітей з віком підвищується [Дмітрієва Л.І. і співавт., 1990; Гнатейко
О.З. і співавт., 1991; Shaefer F. at al., 1990; Rushton M.G., 1997].
Цьому сприяють зовнішні фактори: відвідування школи, більш часті
контакти з хворими, наявність хронічних вогнищ інфекцій, зниження
адаптаційних реакцій. В групах старшого шкільного віку стабілізуються
соматотипологічні показники, і це сприяло вибору нами для дослідження,
саме дітей цього віку.

В літературі часто зустрічаються дослідження антигенів груп крові АВО і
Rh-фактору, в тому числі і при різних формах пієлонефриту [Майданник
В.Г. і співавт., 1989; Величко В.Н., 1990; Козлова Т.В. и соавт., 1999;
Ботвиньев О.К. и соавт., 2002], а от відомості про розподіл
еритроцитарних антигенів крові сис-тем MN i P – поодинокі. Крім того, не
розроблені науково обгрунтовані критерії формування груп підвищеного
ризику захворювання, не відомі тенденції розвитку захворювання в бік
виникнення ускладненого, або неускладненого перебігу.

Широке розповсюдження пієлонефриту в дитячому віці, тривалий
без-симптомний перебіг потребує пошуку критеріїв ризику хронізації
хвороби для прогнозування і профілактики мікробно-запального процесу в
тубулоінтерс-тиціальній тканині нирок.

Враховуючи важливість отримання матеріалів про схильність до
хроніч-ного пієлонефриту в залежності від фенотипологічних ознак та
серологічних маркерів, які дають можливість своєчасно виявляти осіб із
схильністю до хро-нічного пієлонефриту і проводити цілеспрямовані
профілактичні заходи, та недостатню вивченість питання про зв’язок
особливостей конституції з виник-ненням і розвитком хронічного
пієлонефриту, ми визначили тему дисертації, її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисер-тації затверджена вченою радою медичного факультету Вінницького
націо-нального медичного університету ім. М.І.Пирогова МОЗ України
(протокол № 2 від 15.11.2001 року). Дисертаційна робота є фрагментом
планової наукової роботи кафедри педіатрії Вінницького національного
медичного університету ім. М.І. Пирогова „Особливості клініки та
перебігу пієлонефриту і гломеруло-нефриту в умовах екології сьогодення”
( № держреєстрації 0199U004039).

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є удосконалення
діагностики і формування групи ризику дітей по виникненню хронічного
перебігу пієлонефриту на основі вивчення соматотипологічних та
серологічних характеристик.

Для реалізації поставленої мети необхідно було вирішити наступні
основні завдання:

1. Встановити соматотипологічні показники здорових дітей 12-15
років і хворих на хронічний пієлонефрит.

2. Провести порівняльний аналіз соматотипологічних показників у
дітей, хворих первинним і вторинним пієлонефритом, визначити характер
взає-мозв’язку з клінічною формою хронічного пієлонефриту у дітей.

3. Дослідити спектр еритроцитарних антигенів систем АВ0,
Rh-фактор, MN, P та гаптоглобіну здорових дітей та хворих на хронічний
пієлонефрит.

4. Виявити діагностичне значення еритроцитарних антигенів систем
АВ0, Rh-фактор, MN, Р, гаптоглобіну та їх комбінацій і визначити
характер їх взаємозв’язку з клінічною формою хронічного пієлонефриту у
дітей.

5. Розробити прогностичні критерії хронічного пієлонефриту і
алгоритм обстеження дітей.

6. Визначити критерії відбору дітей до формування груп
підвищеного ризи-ку по виникненню хронічного пієлонефриту з врахуванням
соматотипологічних характеристик дітей і комбінацій еритроцитарних
антигенів.

О’єкт наукового дослідження: Хронічний пієлонефрит у дітей старшого
шкільного віку.

Предмет дослідження: Клінічні та антропометричні показники, соматотип і
еритроцитарні антигени у підлітків Подільського регіону і хворих на
хронічний пієлонефрит.

Методи дослідження: клінічні – для верифікації діагнозу хронічного
піє-лонефриту і його форм; антропологічні – визначення антропометричних
показ-ників і соматотипу; серологічні – визначення еритроцитарних
антигенів крові систем АВ0, Rh, MN, Р та гаптоглобіну; статистичні – для
статистичної обробки отриманих результатів.

Наукова новизна дослідження. Вперше встановлено характеристику
соматотипу і спектр еритроцитарних антигенів серед здорових підлітків
Хмель-ницької області. На основі проведення антропометрії та досліджень
антигенного спектру крові встановлений взаємозв’язок між виникненням
хронічного пієлонефриту і генофенотипом дитини, що дозволяє більш
диференційовано підходити до діагностики і профілактики пієлонефриту у
дітей. За допомогою аналізу спектру еритроцитарних антигенів вивчено і
встановлено схильність і резистентність до виникнення хронічного
первинного, вторинного необструктивного і обструктивного пієлонефриту у
дітей. Проведені дослідження дозволили оцінити соматотип і асоціації
еритроцитарних антигенів у дітей з хронічним пієлонефритом, що дало
можливість обґрунтувати критерії і провести математичне моделювання
прогнозу хронічного пієлонефриту у дітей.

Вперше в дитячій нефрології розроблені таблиці і алгоритм прогнозування
хронічного пієлонефриту і форм його перебігу, що дозволяє сформувати
„групу ризику” дітей по виникненню хронічного перебігу пієлонефриту.

Практичне значення отриманих результатів. Робота виконана у
відпо-відності до державної програми наукових досліджень, ухваленої МОЗ
України.

Доведена можливість проведення оцінки соматотипу і визначення
еритро-цитарних антигенів і гаптоглобіну крові у дітей з пієлонефритами
доступними в педіатричній практиці методами дослідження. Доведені
індивідуально-типо-логічні особливості перебігу пієлонефриту, що
аргументують необхідність ди-ференційованого підходу до оцінки перебігу
захворювання, функції нирок та прогнозу хронічного пієлонефриту у дітей.

Для педіатричної практики запропонований алгоритм до формування групи
ризику дітей по виникненню хронічного перебігу пієлонефриту, які
основані на клініко-конституційній оцінці і визначенню прогностично
несприятливих маркерів еритроцитарних систем крові і гаптоглобіну.

Розроблені нові ранні критерії діагностики пієлонефриту, запропоновано
схему обстеження хворих на пієлонефрит та поетапне спостереження за ними
на педіатричних дільницях.

Матеріали роботи впроваджені в клінічну практику нефрологічних
відділень обласної дитячої та міської дитячої лікарень м. Хмельницького,
обласної дитячої клінічної лікарні м. Вінниці, центру матері та дитини
м. Вінниці. Дані, представлені в дисертації, включені в лекційний курс
дитячих хвороб факультету післядипломної освіти Вінницького
національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно організувала наукове
дос-лідження, провела інформаційно-патентний пошук і аналіз літератури,
сформу-вала мету та завдання дослідження. Автором здійснено розробку
основних тео-ретичних і практичних положень дисертаційного дослідження.
Автор самостiй-но провела обстеження здорових підлітків і хворих на
хронічний пієлонефрит на еритроцитарні антигени і провела
антропометричні дослідження на соматотип з наступною статистичною
обробкою отриманих результатів. Автором проведено аналіз та узагальнення
результатів дослідження, сформульовано усі положення і висновки. Автором
самостійно написано 3 статті в наукових виданнях рекомендованих ВАК
України, де автору належать основні ідеї та розробки стосовно
дослідження і оцінки соматотипологічних показників і спектру
еритроцитарних антигенів крові та гаптоглобіну у підлітків Подільського
регіону України, хворих на хронічний пієлонефрит.

Апробація результатів дослідження. Основні результати роботи були
представлені на IV науково-практичній конференції по дитячій нефрології
(м. Ялта, 2000), на підсумкових наукових конференціях студентів та
молодих вчених (м. Вінниця, 2002, 2003), на V науково-практичній
конференції по дитя-чій нефрології та гастроентерології (м. Симеїз,
2002), на Українській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми
організації медичного забезпе-чення дітей та підлітків” (м. Харків,
листопад 2002), на Всеукраїнському симпо-зіумі педіатрів „Вплив
екопатологічних чинників на стан здоров’я дітей” (м. Тернопіль,
2004), на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Акту-альні
питання дитячої нефрології” (м. Вінниця, 2004), на засіданнях
Хмельницького осередку Асоціації педіатрів України (2001 – 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць,
серед яких 3 статті в наукових виданнях, рекомендованих ВАК України і 8
тез доповідей на наукових конференціях, конгресах і нарадах.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена державною мовою на
191 сторінці, з яких 154 сторінки залікового принтерного тексту, і
складаєть-ся із вступу, огляду літератури, загальної методики і основних
методів дос-лідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу і
узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних
рекомендацій, списку літературних джерел та додатків. Робота ілюстрована
21 рисунком та 39 таблицями. Список літературних джерел містить 310
робіт, з яких 221 викладені кирилицею, 89 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Згідно з метою дослідження, було
обстежено 182 дитини 12-15 річного віку, хворих на хронічний
пієлонефрит, мешканців Подільського регіону. З них 147 дівчаток і 35
хлопчиків. Вони спостерігалися в період лікування їх в Хмельницькій
обласній дитячій лікарні, що являється базою кафедри педіатрії
Хмельницького факультету післядипломної освіти лікарів Вінницького
національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, в період з
листопада 1998 року по листопад 2004 року і склали основну групу
спостереження.

Контрольна група – учні школи-інтернату № 2 м. Хмельницького, в
кількості 52 чоловік, в віці 12-15 років, з них 26 дівчаток і 26
хлопчиків. В школі навчаються і проживають 5 днів на тиждень діти з
благополучних сімей. Всі діти контрольної групи були обстежені на
виявлення нефрологічної патології (анамнез, огляд, загальні аналізи
крові та сечі, проби сечі за Нечипоренком та Зимницьким, УЗ-дослідження
органів черевної порожнини). Проведено опитування батьків на виявлення
хронічної патології в родині, знайомились з медичною документацією
хворих родичів.

Діагноз пієлонефриту ставили за класифікацією М.Я. Студенікіна із
співавт. (1989). Хронічний пієлонефрит ставився, якщо запалення
продовжувалося більше 6 місяців, або при наявності 2-3 рецидивів на
протязі 1 року від початку захворювання.

Первинний хронічний пієлонефрит діагностували в тих випадках, коли в
результаті комплексного лабораторно-урологічного і УЗ-дослідження не
виявляли аномалій розвитку сечової системи, порушення уродинаміки.
Вторинний обструктивний – коли мікробне запалення тубулоінтерстиціальної
тканини розвинулося на фоні аномалій сечової системи, вторинний
необструктивний – розвинутий на фоні порушень обміну речовин (оксалурія,
уратурія, фосфатурія).

Клінічний метод діагностики пієлонефриту включав: анамнез, огляд,
перкусію, пальпацію, виміри артеріального тиску. Під час вивчення
спадкового анамнезу зверталася увага на наявність захворювань нирок у
батьків, сибсів, родичів ІІ і ІІІ ступенів спорідненості; враховували
кількість попередніх вагітностей і пологів у матері, особливості їх
перебігу. Анамнез включав такі параметри: розвиток дитини на першому
році життя, перенесені захворювання до початку захворювання
пієлонефритом. Особлива роль приділялась наявній супутній патології.

Лабораторні дослідження включали: загальний аналіз крові в динаміці,
біохімічні показники активності запального процесу (загальний білок і
білкові фракції), вміст сечовини і креатиніну в сироватці крові,
дослідження сечового осаду в динаміці (загальний аналіз сечі, аналіз
сечі за Нечипоренком), дослідження бактеріурії. Функція нирок
оцінювалась за показниками фільтрації і реабсорбції по ендогенному
креатиніну, пробі Зимницького; функцію канальців – по показникам
радіоізотопної ренографії. Всім дітям проведені: УЗ-діагностика органів
сечової системи, екскреторна урографія, мікційна цистографія. Хворі
консультовані урологом, отолярингологом, гінекологом, стоматологом.

За результатами комплексного обстеження у 53 дітей (29,12%) був
діагностований первинний пієлонефрит, у 129 хворих (70,87%) – вторинний,
з них необструктивний – у 55 хворих (42,63%), обструктивний – у 74
хворих (57,36%).

Всі діти поступали в стаціонар, маючи вже хронічний перебіг хвороби.
Давність хвороби відмічалась від 1 року до 11 років. Середній вік до
моменту виявлення захворювання при первинному пієлонефриті складав 5,4
роки, при обструктивному пієлонефриті – 3,6 років, при необструктивному
– 9,6 років. Всі діти часто хворіли гострими респіраторно-вірусними
інфекціями. У 32 хворих ГРВІ ускладнювались пневмонією чи бронхітом.

Обтяжений перебіг вагітності у матерів обстежуваних дітей
відмічався у 42,30%. Серед ускладнень вагітності переважали гестози 2-ї
половини (26,2%) і вегетосудинна дистонія (26%), перенесені інфекції під
час вагітності були у 12% матерів, загроза викидня відмічалась у 15%
матерів. У 20,32% реєструвалась нефропатія вагітних, в 4,2% – анемія. У
матерів, діти яких хворіють вторинним пієлонефритом, частіше відмічали
нефропатію вагітності.

Вивчався спадковий анамнез 182 родин, в яких діти хворіли хронічним
пієлонефритом. Захворювання органів сечової системи зустрічалися частіше
серед родичів дітей, які хворіли на вторинний обструктивний та
необструк-тивний пієлонефрит. В структурі захворювань родичів переважали
пієлонефрит, інфекції сечової системи, подвоєння нирок. У дітей, які
хворіли на вторинний необструктивний пієлонефрит на фоні дисметаболічної
нефропатії, в родоводі сечокам’яна хвороба зустрічалась в 2,5 рази
частіше у порівнянні з дітьми з інших груп.

У 37,36% пієлонефрит перебігав в поєднанні з супутніми захворюваннями:
дискінезією жовчовивідних шляхів, хронічним тонзилітом, ожирінням І-ІІ
ступеню, глистною інвазією, алергією – у 18 дітей, вегето-судинною
дистонією, дисбактеріозом кишечника, карієсом зубів, хронічним
гастродуоденітом.

Рентгенологічне і ультразвукове обстеження дозволили уточнити діагноз:
аномалії розвитку сечовидільної системи виявляли у 41,20% дітей,
дисметабо-лічні порушення – у 15,93% дітей, нейрогенний сечовий міхур –
у 11,53% дитини, хронічний цистіт – у 2,74% дітей.

Серед аномалій органів сечової системи велику кількість складали хворі
з міхурно-сечовивідним рефлюксом – 25,67%. В структурі аномалій розвитку
се-чової системи, зустрічались також діти з гідронефрозом – 14,86%
дітей, з подвоєнням нирок – 13,51% , подвоєнням сечовивідників – 4,05%,
з подвоєнням мисок – 9,45%, з нефроптозом – 13,51%, з ротацією нирок –
9,45%, з кистами нирок – 4,05% дітей.

Всі хворі отримували терапію у відповідності з виявленою
супутньою пато-логією. В ремісію проводили санацію хронічних вогнищ
інфекції. Позитивна клініко-лабораторна динаміка до виписки з стаціонару
була досягнута у 94 % хворих, що виражалась нормалізацією аналізів сечі,
зникненням клінічних симптомів активності запалення, 6% хворих були
виписані з неповною клініко-лабораторною ремісією.

Одним з найбільш розповсюджених методів визначення соматотипу є метод,
запропонований американськими антропологами В.Heath і J.Carter (1990).
Позитивними сторонами методу є відсутність описувального моменту в
визначенні параметрів тілобудови і бальна оцінка компонентів соматотипу,
що дозволяє піддавати дані статистичній обробці.

Визначення антропометричних показників проводилось за допомогою
каліпера Ханпендера, медичної ваги, ростоміру, мірної стрічки.

Визначалися довжина і маса тіла, ширина дистальних епіфізів кінцівок,
обхватні розміри кінцівок (обхватний розмір плеча – при напружені м’язів
плеча, рука зігнута в лікті), підшкірно-жирові складки на правій частині
тіла (захват вертикальний). Виміри проводились в сантиметрах, міліметрах
і кілограмах.

Для встановлення антигенів крові системи АВО, Rh використовували
стандартні набори сироваток (Матвейков Г.П., 1993). Визначення проводили
за допомогою реакції аглютинації. Для встановлення фенотипів груп крові
системи MN були використані імунні сироватки анти-М, анти-N, виготовлені
Cанкт-Петербурзьким інститутом вакцин і сироваток (Туманов А.К., 1975).
Для встановлення антигенів крові системи Р використовували сироватки
анти-Р, які виявляють аглютиноген-Р всіх форм. Гаптоглобін визначався
методом фракцій-ного електрофорезу.

Для еритроцитарних антигенів та їх сполучень визначався показник
від-носного ризику розвитку захворювання методом B.Woolf (Зарецкая Ю.М.,
1983). При показнику >2 відносний ризик розвитку захворювання вважався
значним.

Cтатистична обробка отриманих результатів проведена в стандартному
пакеті “STATISTICA 5.5” (ліцензійний № AXXR910A374605FA) з
використан-ням параметричних і непараметричних методів оцінки отриманих
результатів. Оцінювали правильність розподілу ознак за кожним з
отриманих варіаційних рядів, середні значення по кожній ознаці, що
вивчається, стандартні помилки та відхилення. Достовірність різниці
значень між незалежними кількісними вели-чинами визначали при
нормальному розподілі за критерієм Стьюдента, а в ін-ших випадках за
допомогою U-критерія Мана-Уітні. Оцінку взаємозв’язку між ознаками, що
вивчались, проводили методом кореляційного аналізу.

Для розробки прогностичних критеріїв була використана неоднорідна
послідовна процедура (НПП) Вальда-Генкіна (Генкін А.А., Дублер Е.В.,
1964). Аналіз Вальда-Генкіна – вірогідний метод, що оснований на
порівнянні частот (вірогідностей) розподілу симптомів в альтернативних
групах, і визначенні прогностичної інформативності симптомів і
вираховуванні прогностичних кое-фіцієнтів.

Результати досліджень та їх аналіз.

При порівнянні відсоткового складу варіантів соматотипу у здорових
хлопчиків і хворих на хронічний первинний і вторинний обструктивний та
необструктивний пієлонефрит виявили статистично достовірну частоту
ендоморфного, мезоморфного, ектоморфного, екто-мезоморфного
(мезо-ектоморфного) і ендомезоморфного (мезо-ендоморфного) соматотипів
(рис. 1).

Рис. 1. Розподіл варіантів соматотипу (у %) серед здорових хлопчиків і
хлопчиків, хворих на хронічний пієлонефрит (по формам перебігу).

Встановлено, що ендоморфний соматотип не зустрічався ні в одній із
обстежуваних груп. Виявили достовірне збільшення кількості мезоморфів у
хлопчиків, хворих на вторинний обструктивний (52,94%) і необструктивний
(61,54%) пієлонефрит та зменшення у хлопчиків, хворих на первинний
пієлонефрит (25%) в порівнянні із здоровими хлопчиками (38,46%)
(Р0,01)(рис. 2).

Середній збалансований соматотип не виявляли в групах первинного і
вторинного не обструктивного пієлонефриту. У дівчаток, хворих на
вторинний обструктивний пієлонефрит (1,75%) і здорових (3,85%) виявлено
невисокий відсоток (рис.2).

Серед варіантів соматотипу привертає увагу достовірне збільшення
частоти мезоморфів, в порівнянні із контрольною групою, при вторинному
необструктивному пієлонефриті у хлопчиків, а у дівчаток – при
первинному пієлонефриті.

Виялено достовірне збільшення кількості ектоморфів при первинному
пієлонефриті у хлопчиків і зменшення – у дівчаток всіх груп хворих в
порівнянні з контрольною групою.

У хлопчиків екто-мезоморфи зустрічаються достовірно рідше серед всіх
груп хворих, у дівчаток – частіше в групі хворих на вторинний
необструктивний пієлонефрит в порівнянні з контрольною групою.

Ендо-мезоморфи частіше виявлялись у хлопчиків в групі вторинного
необструктивного пієлонефриту, у дівчаток – рідше у всіх групах хворих в
порівнянні з контрольною групою.

В нашому дослідженні ми не виявляли крайні соматотипи, що розглядаються
як субпатологічні, „діатезні”, і мають схильність до певного спектру
розладів і захворювань. Ми розглядали розподіл звичайних соматотипів при
різних формах хронічного перебігу пієлонефртиу.

Для визначення можливостей використання генетично детермінованих
антигенів крові у якості маркерів ризику виникнення хронічного
пієлонефриту у дітей виконувався порівняльний аналіз їх розподілу серед
хворих (n=182) та в контрольній групі (n=52).

Аналіз розподілу ізольованих гененетично детермінованих антигенів
сис-тем АВО, Rh-фактор, P, MN та гаптоглобіну серед хворих на хронічний
пієло-нефрит показав, що низку антигенів можливо використовувати у
якості маркерів ризику виникнення, а також форм його клінічного
перебігу, інший ряд антигенів може слугувати маркером стану відносної
резистентності його носіїв по відношенню до виникнення хронічного
пієлонефриту. Так, маркером ризику виникнення хронічного пієлонефриту
можливо використовувати ізольоване носійство антигенів А(ІІ) (RR=2,27;
P2,0)

Комбінації антигенних систем, характерною рисою яких є
присутність антигену A(II) разом з антигенами Р(+), М, Нр2-2 і
Rh(+)-фактор: A(II)P(+) [RR=2,76; P,l¤v ? TH D t v ? „T „¬o^„T '6aeBaePaeTaeZae\aeraeooooM@ \ \ \ \ \ \ ????l \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ uyu uyu Oe? uyu Oe? uyu Oe? uyu Oe? uyu CАналізуючи розподіл асоціацій генетично детермінованих антигенів серед хворих на хронічний пієлонефрит та дітей контрольної групи ми виявили, що певні асоціації зустрічаються достовірно частіше серед обстежених контрольної групи ніж серед хворих осіб. Зниження коефіцієнту відносного ризику нижче 0,5 дозволяє використовувати такі асоціативні системи в якості маркерів стану відносної резистентності по відношенню до виникнення хронічного пієлонефриту у дітей і його форм по перебігу. Таким чином, серед дітей, хворих на хронічний пієлонефрит (загальна група), визначено достовірне зменшення відсотків наступних багато компонентних асоціативних систем: 0(I)MHp2-1 [RR=0,27; P10,0), що свідчить про надійність більш як 90%. Знак мінус навпроти
суми ПК вказує на вірогід-ність розвитку хронічного пієлонефриту

Для прогнозу хронічного первинного пієлонефриту були вивчені
еритро-цитарні маркери і їх асоціації у 53 хворих первинним хронічним
пієлонефритом і 52 дітей контрольної групи.

Дані розрахунків свідчать про те, що ряд асоціацій еритроцитарних
анти-генів виявили виражену (І ? 1,0) прогностичну значимість. До них
відносяться: А(ІІ)MHp2-2 (І =1,46)(ПК=+7,8; -2,0); A(ІI)Rh(+)MHp2-2 (І
=1,25)(ПК=+7,6;-2,0); A(ІI)Rh(+)Hp2-2 (І =1,20)(ПК=+6,2;-2,0);
A(IІ)Rh(+)P(+)MNHp2-2 (І=1,18) (ПК= +5,8;-2,0).

Помірна прогностична інформативність (0,99? І ? 0,50) встановлена для:
А(ІІ)Rh(+)MР(+)Нр2-2 (І=0,75)(ПК=-5,8;+1,1); А(ІІ)P(+)Нр2-2
(І=0,75)(ПК=-5,8; +1,1); A(ІI) Нр2-2 (І=0,66)(ПК=+9,1;-1,0);
A(IІ)Rh(+)P(+)M (І=0,64)(ПК=+9,0; -1,0); А(ІІ)Р(+)M
(І=0,59)(ПК=-4,8;+1,1); А(ІІ)P(+) (І=0,58)(-4,0;+1,0); А(ІІ) Rh(+)P(+)
(І=0,57)(ПК=-6,8;+1,0); А(ІІ)Rh(+) (І=0,56)(ПК=-2,8;+1,8); Р(+)MN
(І=0,55)(ПК=+7,0;-1,0); A(IІ)М (І=0,53)(ПК=+8,5);-0,8); А(ІІ)Нр2-1
(І=0,50)(ПК= -4,0;+1,0). Решта асоціацій мали низьку прогностичну
цінність.

Для визначення прогнозу розвитку вторинного хронічного
пієлонефриту були порівняні асоціації еритроцитарних антигенів в групах
хворих вторинним хронічним пієлонефритом (n=129) і здорових дітей
(n=52).

Розрахунки показали, що асоціації еритроцитарних антигенів з високою
прогностичною інформативністю (І ? 1,0) в ній відсутні. Це можна
пояснити неоднорідністю хворих з хронічним вторинним пієлонефритом, одну
частину яких склали хворі з обструктивним хронічним пієлонефритом, а
другу – з необструктивним хронічним пієлонефритом.

Помірна прогностична інформативність (0,99 ? І ? 0,50) була встановлена
по відношенню таких асоціацій: В(ІІІ)Нр2-2 (І = 0,70) (ПК=-5,8;+1,0);
В(ІІІ)Р(+) Нр2-2 (І=0,82) (ПК+-5,8;+1,0); В(ІІІ)Rh(+)Нр2-2 (І=0,70)
(ПК=+7,0;-1,0); В(ІІІ)М (І = 0,68) (ПК=-7,6;+1,0); В(ІІІ)Rh(+)Р(+)Нр2-2
(І = 0,68) (ПК=+9,8;-1,0). Решта показників мають низьку прогностичну
значимість.

Дана методика по використанню прогностичних таблиць не складна за
використанням і не займає багато часу у лікарів педіатрів і лікарів
загальної практики. Однак їх прогностична цінність велика, тому що
дозволяє в короткий час і з певним ступенем вірогідності сформувати
групи ризику дітей по виникненню хронічного пієлонефриту і провести
комплекс профілактичних заходів.

Розроблені прогностичні таблиці дозволили запропонувати алгоритм
прогнозу розвитку хронічного пієлонефриту у дітей (рис. 3).

Виявили

Прогноз розвитку первинного ХП

Не виявили

Виявили

Не виявили

Виявили

Прогноз розвитку обструктивного ХП

Виявили

Повне нефрологічне обстеження

УЗД нирок, уроцистографія при виявленні патології – обстеження в
нефрологічному відділенні

Рис. 3. Алгоритм прогнозування розвитку хронічного пієлонефриту (ХП) у
дітей.

припинення прогностичного процесу.

Як видно з рис. 3, алгоритм включає всі види прогнозів, тобто весь
комплекс розроблених прогностичних таблиць.

При підтвердженні вказаного прогнозу дитині проводиться обстеження в
спеціалізованому стаціонарі і вона ставиться на облік як загрозлива по
виникненню обструктивного хронічного пієлонефриту.

Висновки

На основі визначення ролі еритроцитарних антигенів у виникненні і
характеру перебігу хронічного пієлонефриту у дітей вирішено актуальне
наукове завдання, що полягало у розробці нових критеріїв прогнозування
виникнення хронічного пієлонефриту і форм його перебігу, формування
„групи ризику” розвитку хронічного пієлонефриту у дітей.

1. Соматотипологічні характеристики дітей хворих на хронічний
пієло-нефрит мають відмінності від здорових дітей, а також в кожній із
груп залежно від форм перебігу хронічного пієлонефриту.

2. При хронічному первинному пієлонефриті у хлопчиків, в
порівнянні із здоровими, достовірно в більшій кількості визначали
ектоморфний соматотип, у дівчаток – мезоморфний, що можна трактувати як
формування певної конституції при цій патології.

3. При хронічному вторинному необструктивному пієлонефриті у
хлоп-чиків, в порівнянні із здоровими, достовірно частіше зустрічався
мезоморфний соматотип, у дівчаток – екто-мезоморфний, що дозволяє
ідентифікувати порушення обміну речовин у дітей з даною патологією.

4. При хронічному обструктивному пієлонефриті у хлопчиків, в
порів-нянні із здоровими, достовірно частіше виявляли ектоморфний
соматотип, у дівчаток – мезоморфний та ектоморфний, що свідчить про
тривалий вплив хро-нічної інтоксикації.

5. На основі визначення антигенів крові систем АВ0,
резус-фактору, Р, MN і гаптоглобіну встановлено, що пієлонефрит
представляє собою захво-рювання з вираженою спадковою схильністю, і
варіанти антигенів АВ0, Р, M, N і гаптоглобіну служать асоційованими
маркерами несприятливого хронічного перебігу пієлонефриту, що дає змогу
використовувати їх для диференційованої діагностики цих захворювань.

6. До виникнення первинного хронічного пієлонефриту схильні
носії наступних антигенів та їх комбінацій: присутність антигену А(ІІ)
разом з антигенами Р(+), М, Hp2-2 і Rh(+)- фактор [А(ІІ)Р(+),
A(II)P(+)Hp2-2, A(II)Hp2-2M, A(II)Rh(+)P(+), А(ІІ)Р(+)М, A(II)Hp2-2,
A(II)Rh(+)P(+)M, A(II)Rh(+)Hp2-2M, A(II)Rh(+)Hp2-2]. Маркерами
схильності до виникнення хронічного вто-ринного пієлонефриту є антиген
В(ІІІ) разом з антигенами М, Hp2-2 і Rh(+)-фактор [B(III)M, B(III)
Hp2-2, B(III)Hp2-2P(+), B(III)Hp2-2P(+)Rh(+)].

7. Мінімальний ризик виникнення хронічного первинного
пієлонефриту спостерігається у носіїв наступних багатокомпонентних
асоціативних систем: 0(I)P(+), 0(I)Rh(+), 0(I)MHp2-1, 0(I)Rh(+)P(+),
0(I)Rh(+)M, 0(I)Rh(+)MP(+), 0(I)Rh(+)Hp1-1, 0(I)Rh(+)MHp1-1,
0(I)Rh(+)P(+)Hp1-1, B(III)Rh(-)P(-); хронічного вторинного
необструктивного пієлонефриту: 0(I)Rh(+) [0(I)Rh(+)M, 0(I)Rh(+)Hp1-1,
0(I)Rh(+)Hp1-1M, 0(I)Rh(+)Нp1-1P(+)], 0(I)Hp1-1 [0(I)Hp1-1P(+)] або
асоціацій A(II)P(+)Hp2-1 і A(II)Rh(-); хронічного вторинного
обструктивного пієлонефриту: [B(III)P(-), 0(I)Rh(+), 0(I)Rh(+)Hp1-1,
0(I)Rh(+)Hp1-1P(+)].

8. Використання в практичній діяльності прогностичних таблиць
сприяє ранній і достовірній діагностиці хронічного пієлонефриту у дітей.

практичні рекомендації

Для практичної охорони здоров’я розроблені фактори схильності до
хроніч-ного пієлонефриту та обґрунтовані критерії відбору дітей до
формування групи підвищеного ризику по виникненню хронічних форм
пієлонефриту для своєчас-ної та ранньої профілактики.

2. Запропонований комплекс соматометричних і лабораторних
методів для діагностики схильності до хронічного пієлонефриту
визначенням соматотипу, групи крові, Rh-фактору, еритроцитарних
антигенів систем MN, Р і типів гап-тоглобіну в родинах, батьки яких
мають обтяженість по захворюванням нирок.

3. Доцільно впровадити у практику роботи поліклінік
використання прогностичних таблиць, що дозволяють достовірно і вчасно
діагностувати хро-нічний пієлонефрит і форми його перебігу.

4. Рекомендовано формування на доклінічному рівні „груп ризику”
дітей по виникненню хронічного пієлонефриту в сім’ях, що схильні до
хронічних захворювань нирок, яким пропонується диспансерне
спостереження: УЗД нирок дитині на першому році життя 2 рази, в
подальшому 1 раз на рік; аналіз сечі 1 раз на квартал на першому році
життя, в подальшому 2 рази на рік; профілактика простудних захворювань
протягом року, дегельмінтизація 2 рази на рік.

5. При оцінці важкості перебігу пієлонефриту необхідно
враховувати на-ряду з біохімічними і функціональними показниками
комплекс прогностично несприятливих сполук антигенних асоціацій: антиген
В(ІІІ) разом з антигенами М, Нр2-2, Rh(+)-фактор, В(ІІІ)Нр2-2Rh(+) при
хронічному вторинному пієло-нефриті; присутність антигену А(ІІ) разом з
антигенами Р(+), М, Нр2-2 і Rh(+)-фактор при первинному хронічному
пієлонефриті.

6. Хворим з гострим пієлонефритом рекомендується диспансерне
спостереження, з врахуванням індивідуальних соматотипологічних
особливостей і комбінацій еритроцитарних антигенів крові систем АВ0,
Rh-фактор, MN, Р і типів гаптоглобіну для попередження можливості
хронізації патологічного процесу.

СПИСОК ДРУКОВАНИХ РОБІТ

1. Пілюйко Н.В. Роль морфофункціональних особливостей організму в
розвитку пієлонефриту у дітей //Вісник Вінницького державного медичного
університету. – 2003. – № 2/2. – С. 780-282.

2. Пілюйко Н.В., Каблукова О.К. Особливості соматотипу при хронічному
пієлонефриті у підлітків // Вісник морфології – 2005. – № 11(1). – С.
114-116. (Автором здійснено визначення соматотипу, статистична обробка
матеріалу, підготовка статті до друку)

3. Пілюйко Н.В. Еритроцитарні антигени, як маркери при
хронічному пієлонефриті у підлітків // Педіатрія та перинатологія. –
2005. – № 4 – С. 43-46.

4. Пилюйко Н.В. Эритроцитарные антигены, как маркеры пиелонефрита у
детей // Материалы 3-го международного конгресса по интегративной
антропо-логии. – Белгород, 2000 – С. 61-62.

5. Каблукова О.К., Пілюйко Н.В., Шматко Т.П. Функціональний стан веге-

тативної нервової системи у дітей із захворюваннями нирок // Матеріали
між- народної науково-практичної конференції: ,,Духовно-психологічні
аспекти ме-дицини майбутнього”. – Хмельницький, 2000. – С. 32-33.
(Автором здійснено добір клінічного матеріалу, його аналіз, підготовка
публікації до друку).

6. Пилюйко Н.В. Характеристика соматотипов у подростков с хроническим
пиелонефритом // Матеріали 5-ої науково-практичної конференції дитячих
гаст-роентерологів, нефрологів та педіатрів України ,,Актуальні питання
хронічних захворювань печінки та нирок у дітей, асоційованих з
бактеріально-вірусними інфекціями”. – Симеїз, 2002. – С. 121-122.

7. Пілюйко Н.В., Каблукова О.К. Характеристика соматотипів і
еритроци-тарних антигенів у підлітків при хронічному пієлонефриті //
Матеріали Українсь-кої науково-практичної конференції ,,Актуальні
проблеми організації медичного забезпечення дітей та підлітків”. –
Харків, 2002. – С. 162-164. (Здобувачем прово-дились визначення
соматотипів та еритроцитарних антигенів, статистична оброб-ка даних, їх
аналіз, підготовка матеріалів до друку).

8. Пілюйко Н.В., Каблукова О.К. Результати імунореабілітації при
хроніч-ному пієлонефриті у дітей // Перинатологія та педіатрія. – 2003.
– № 3. – С. 110. (Автором проводився добір клінічного матеріалу, його
аналіз, підготовка матеріалів до друку).

9. Пілюйко Н. В. Характеристика соматотипів і еритроцитарних антигенів
у дітей, що хворіють пієлонефритами // Вісник Вінницького національного
ме-дичного університету / Матеріали Української науково-практичної
конференції ,,Актуальні питання дитячої нефрології”. – 2004. – № 8(2). –
С. 341-342.

10. Пілюйко Н.В., Каблукова О.К. До питання вивчення
соматотипів і еритроцитарних антигенів у дітей, що хворіють
пієлонефритами // Матеріали Всеукраїнського симпозіуму педіатрів ,,
Вплив екопатологічних чинників на стан здоров’я дітей”. – Тернопіль,
2004. – С. 79-81. (Здобувачем проводились визна-чення соматотипів та
еритроцитарних антигенів, статистична обробка даних, їх аналіз,
підготовка матеріалів до друку).

11. Пілюйко Н.В., Каблукова О.К. Вивчення соматотипів і
еритроцитарних антигенів у дітей, які хворіють на пієлонефрити //
Матеріали 11-го з’їзду педіатрів України ,,Актуальні проблеми педіатрії
на сучасному етапі”. – Київ, 2004. – С. 162-163. (Здобувачем проводились
визначення соматотипів та еритроцитарних антигенів, статистична обробка
даних, їх аналіз, підготовка матеріалів до друку).

АНОТАЦІЯ

Пілюйко Н.В. Соматотипологічні та серологічні маркери хронічного
пієлонефриту у дітей старшого шкільного віку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.10 – педіатрія. – Харківська медична академія
післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2006.

Дисертація присвячена вивченню соматотипологічних ознак та
серологіч-них маркерів (антигенів крові систем АВ0, Rh-фактор, MN, Р та
гаптоглобіну) у дітей старшого шкільного віку, хворих на хронічний
пієлонефрит і здорових ді-тей контрольної групи. В роботі використані
загальноклінічні, генеалогічні, антропологічні та серологічні методи
дослідження.

Автором вивчені особливості соматотипологічних показників і
еритроцитарних антигенів та їх комбінацій у дітей 12-15 років, хворих
хронічним пієлонефритом і контрольної групи. Вперше встановлено
характеристику соматотипу і спектр еритроцитарних антигенів серед
здорових підлітків Хмельницької області. На основі проведення
антропометрії та досліджень антигенного спектру крові встановлений
взаємозв’язок між виникненням хронічного пієлонефриту і генофенотипом
дитини, що дозволяє більш диференційовано підходити до діагностики і
профілактики пієлонефриту у дітей. За допомогою аналізу спектру
еритроцитарних антигенів вивчено і встановлено схильність і
резистентність до виникнення хронічного первинного, вторинного
необструктивного і обструктивного пієлонефриту у дітей. Проведені
дослідження дозволили оцінити соматотип і асоціації еритроцитарних
антигенів у дітей з хронічним пієлонефритом, що дало можливість
обґрунтувати критерії і провести математичне моделювання прогнозу
хронічного пієлонефриту у дітей.

Вперше в дитячій нефрології розроблені таблиці і алгоритм прогнозування
хронічного пієлонефриту і форм його перебігу, що дозволяє сформувати
„групу ризику” дітей по виникненню хронічного перебігу пієлонефриту.

Ключові слова: хронічний пієлонефрит, антропометрія, соматотип,
еритроцитарні антигени.

АННОТАЦИЯ

Пилюйко Н.В. Соматотипологические и серологические маркеры хронического
пиелонефрита у детей старшего школьного возраста. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.10 – педиатрия. – Харьковская медицинская академия
последипломного образования МОЗ Украины, Харьков, 2006.

Диссертация посвящена изучению соматотипологических признаков и
серологических маркеров у детей 12-15 лет, болеющих хроническим
пиелонефритом, а также здоровых детей этой же возрастной группы. На базе
нефрологического отделения Хмельницкой областной клинической больницы
было обследовано 182 подростка, страдающих разными формами течения
хронического пиелонефрита (из них 147 девочек и 35 мальчиков). Больные
дети были распределены на группы: с первичным и вторичным пиелонефритом,
последние в свою очередь, на болеющих вторичным необструктивным и
вторичным обструктивным пиелонефритом.

Диагноз пиелонефрита выставлялся по классификации Студеникина М.Я.
(1989). Хроническое течение определялось тогда, когда воспаление
продолжалось больше 6 месяцев, или при наличии 2-3 рецидивов на
протяжении 1 года от начала заболевания. Первичный хронический
пиелонефрит диагностировали в тех случаях, когда в результате
комплексного лабораторно-урологического и УЗ-обследования не выявляли
аномалий развития мочевой системы. Вторичный – когда микробное
воспаление тубулоинтерстициальной ткани развилось на фоне аномалий
мочевой системы или нарушений обмена веществ (оксалурия, фосфатурия,
уратурия).

В работе использованы общеклинические, антропометрические,
серологические и статистические методы исследования. Определялись
антропометрические показатели, показатели соматотипа, показатели
антигенного спектра крови.

Определение соматотипа проводили по методу, предложенному американскими
антропологами B.Heath и J.Carter, с определением эндоморфного,
мезоморфного и эктоморфного компонентов соматотипа, а также соматотипов.

Из антигенов крови определялись эритроцитарные антигены систем АВО, Rh,
MN, P и гаптоглобина в соответствии с общепринятыми методиками. Для
отдельно взятых эритроцитарных антигенов и их сочетаний определяли
отно-сительный риск развития заболевания с помощью метода B.Woolf.

Статистическую обработку данных проводили при помощи стандартного
пакета программ “Statistica 5.5”. Использовали параметрические и
непараметри-ческие методы для оценки сравниваемых выборок. Достоверность
различий между независимыми величинами, имеющими нормальное
распределение, определяли с помощью критерия Стьюдента, а между
величинами, не имеющими нормального распределения – с помощью U-критерия
Манна-Уитни. Оценку взаимосвязи между изучаемыми признаками проводили
методом корреляционного анализа. Для разработки прогностических
критериев была использована неоднородная последовательная процедура
Вальда-Генкина.

Установлено, что соматотипологические характеристики детей, больных
хроническим пиелонефритом имеют достоверные отличия от здоровых детей, а
также в каждой из групп, в зависимости от форм течения хронического
пие-лонефрита.

При хроническом первичном пиелонефрите у мальчиков по сравнению со
здоровыми, достоверно чаще встречался эктоморфный соматотип, у девочек –
мезоморфный. При хроническом необструктивном пиелонефрите у мальчиков,
по сравнению со здоровыми, достоверно чаще встречался мезоморфный
соматотип, у девочек – экто-мезоморфный. В группе больных хроническим
обструктивным пиелонефритом, по сравнению со здоровыми, достоверно чаще
встречался эктоморфный соматотип у мальчиков и мезоморфный у девочек.

На основании изучения эритроцитарных антигенов крови систем АВ0,
резус-фактор, Р, MN и гаптоглобина установлено, что пиелонефрит
представ-ляет собой заболевание с выраженной наследственной
предрасположенностью и варианты этих антигенов служат ассоциированными
маркерами неблагоприятного хронического течения пиелонефрита, что дает
возможность использовать их для дифференцированной диагностики этих
состояний.

К возникновению первичного пиелонефрита предрасположены носители
антигена А(ІІ) вместе с антигенами Р(+), М, Hp2-2 и Rh(+)- фактор
[А(ІІ)Р(+), A(II)P(+)Hp2-2, A(II)Hp2-2M, A(II)Rh(+)P(+), А(ІІ)Р(+)М,
A(II)Hp2-2, A(II)Rh(+)P(+)M, A(II)Rh(+)Hp2-2M, A(II)Rh(+)Hp2-2].
Маркерами предраспо-ложенности к заболеванию хроническим вторичным
пиелонефритом есть антиген В(ІІІ) вместе с антигенами М, Hp2-2 и
Rh(+)-фактор [B(III)M, B(III)Hp2-2, B(III)Hp2-2P(+),
B(III)Hp2-2P(+)Rh(+)].

Минимальный риск возникновения хронического первичного пиелонефрита
наблюдается у носителей следующих многокомпонентных ассоциаций:
0(I)P(+), 0(I)Rh(+), 0(I)MHp2-1, 0(I)Rh(+)P(+), 0(I)Rh(+)M,
0(I)Rh(+)MP(+), 0(I)Rh(+)Hp1-1, 0(I)Rh(+)MHp1-1, 0(I)Rh(+)P(+)Hp1-1,
B(III)Rh(-)P(-); хроническогого вторичного необструктивного
пиелонефрита: 0(I)Rh(+) [0(I)Rh(+)M, 0(I)Rh(+)Hp1-1, 0(I)Rh(+)Hp1-1M,
0(I)Rh(+)Нp1-1P(+)], 0(I)Hp1-1 [0(I)Hp1-1P(+)] или ассоциаций
A(II)P(+)Hp2-1 і A(II)Rh(-); хронического вторичного обструктивного
пиелонефрита: B(III)P(-), 0(I)Rh(+), 0(I)Rh(+)Hp1-1, 0(I)Rh(+)Hp1-1P(+).

Анализируя спектр эритроцитарных антигенов, изучено и установлено
предрасположенность к возникновению хронического пиелонефрита и форм его
течения у детей. Проведенные исследования позволили оценить соматотип и
ассоциации эритроцитарных антигенов у детей с хроническим пиелонефритом,
что дало возможность обосновать критерии риска и провести математическое
моделирование прогноза хронического пиелонефрита у детей.

Впервые в детской нефрологии разработаны таблицы и алгоритм
прогнозирования хронического пиелонефрита и форм его течения, что
позволяет сформировать “группу риска” детей по возникновению
хронического течения пиелонефрита.

Ключевые слова: хронический пиелонефрит, антропомерия, соматотип,
эритроцитарные антигены.

ANNOTATION

Pilyuyko N.V. Somatotipological and viscerological marcers of chronic
pyelo-nephritis in senior schoolage. – Manuskript.

Dissertation on competition for scientific degree of Candidate of
Medical Sciences by speciality 14.01.10 – pediatrics. – Kharkiv Medical
Akademy of Postgraduate Education of the Ministry of Health of Ukraine,
Kharkiv, 2006.

The dissertation is devoted to exploration of the peculiarities of
connection of anthropometric, somatotypical, antigens of blood system
AB0 and Rh, MN, P and haptoglobine with chronic pyelonephritis in senior
schoolage.

The author was the first, who determined, that children with specific
somatotip have different current of chronic pyelonephritis. Children
with differents forms of chronic pyelonephritis have specific isolated
erythrocyte antigens and their combinations. It helps to create risk
groups for children, with have a chance to have chronic pyelonephritis.

It this work was given algorithm to make such risk groups. It addition,
early diagnostic criterions of chronic pyelonephritis were world out.

Finally, examination scheme for children suffering from chronic
pyelonephritis was proposed and long term out-patient monitoring was
recommended.

Key words: chronic pyelonephritis, anthropometry, somatotypology,
erythrocytic antigens of blood, teen-agers.

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020