.

Холінергічна регуляція серця у статевонезрілих щурів з експериментальним гіпотиреозом (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
144 3213
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТернопільськИЙ державнИЙ медичнИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.Я. Горбачевського

ПОТІХА НАТАЛІЯ ЯРОСЛАВІВНА

УДК 616.12-085.217.32-02:616.441-008.64]-092.9-053

Холінергічна регуляція серця у статевонезрілих щурів з експериментальним
гіпотиреозом

14.03.04 – патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті
імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Файфура Василь Васильович,

Тернопільський державний медичний університет

імені І.Я. Горбачевського МОЗ України,

завідувач кафедри патологічної фізіології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гудима Арсен Арсенович, Тернопільський
державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, завідувач
кафедри медицини катастроф і військової медицини;

доктор медичних наук Нещерет Олександр Павлович, Інститут ендокринології
та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, провідний науковий
співробітник лабораторії епідеміології цукрового діабету.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра патологічної фізіології, м. Київ.

Захист відбудеться 23 лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному
медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м.
Тернопіль, майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м.
Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 8).

Автореферат розісланий 19 січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Я.Я.
Боднар

загальна характеристика роботи

Протягом останніх 10-15 років частота захворювань щитовидної залози в
Україні зросла більш ніж утроє, помітно зросла частота гіпотиреозу
(Тимченко А.М., 2002). Розповсюдженню гіпотиреозу сприяє антропогенне
забруднення навколишнього середовища радіонуклідами (Астахова Л.Н. и
соавт., 1991; Бебешко В.Г. і співавт., 1999) та хімікатами (Терещенко
И.В., 2000), які запобігають адекватній акумуляції йоду щитовидною
залозою. Гіпотиреоз часто розвивається на грунті вираженого йодного
дефіциту (Aghini-Lombardi F. et al., 1999; Фабрі З.Й. і співавт., 2001;
Шідловський В.О. і співавт., 2004). Дуже небезпечний за наслідками
гіпотиреоз у дітей, який є найчастішою ендокринною патологією
новонароджених (1:3000-1:4000) (Radetti G. et al., 2002; Gruters A. et
al., 2003; Vliet G.V., 2003). Якщо замісна терапія не була розпочата
протягом перших 30 діб після народження, у дітей формуються
незворотні порушення фізичного, статевого та інтелектуального розвитку,
в результаті чого 30 млн осіб на Землі страждають кретинізмом (Weber G.
et al., 2003).

Актуальність теми. При гіпотиреозі зазнають пошкоджень всі органи і
системи. Ураження серцево-судинної системи проявляється насамперед у
вигляді “мікседематозного серця”, симптомами якого є дистрофічні,
дисферментозні та електролітні зміни в кардіоміоцитах, зміни ЕКГ
(низький вольтаж зубців, подовження інтервалу Q-T, негативний зубець T),
аритмії серця (синусова брадикардія, фібриляція передсердь, блокади)
(Nyrop M. et al., 1991; Самойленко Л.Е. и соавт., 1993; Зыкова Т.А. и
соавт., 1996; Wikstrom L. et al., 1998; Терещенко И.В. и соавт., 2002).
Традиційно вважається, що механізм брадикардії полягає у зниженні тонусу
симпатичної нервової системи (Dowell R.T. et al., 1994; Klein M. et al.,
1995; Zwaveling J. et al., 1996; Zhang Y. et al., 1997; Vischer C.M. et
al., 1999). Стан парасимпатичної іннервації серця при гіпотиреозі
вивчений дуже мало. Водночас відомо, що блукаючі нерви відіграють
провідну роль у формуванні серцевого ритму у здорових осіб (Алипов Н.Н.,
1993), при фізичному, емоційному та гормональному навантаженні. Можна
припустити, що механізм синусової брадикардії та інших порушень ритму
при гіпотиреозі не зводиться лише до пригнічення симпатичної активності.
Цілком вірогідно, що у їх розвитку має значення активація холінергічних
регуляторних впливів на серце, про що свідчать окремі повідомлення
(Inukai T. et al., 1998; Бонецкий А.А. и соавт., 1999; Foley C.M. et
al., 2001; Xing H. et al., 2001). Всебічна оцінка холінергічних процесів
у гіпотиреоїдному серці, а також результати фармакологічного аналізу
механізмів виникнення синусової брадикардії можуть бути враховані при
здійсненні замісної гормональної терапії, зокрема у дітей, наслідки
гіпотиреозу для яких особливо небезпечні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної міжкафедральної теми
“Клініко-патогенетичні та морфофункціональні особливості ішемічної
хвороби серця при супутньому хронічному бронхіті, цукровому діабеті,
експериментальному гіпертиреозі, гастродуоденальних виразках та їх
диференційована терапія” (номер державної реєстрації 0103U001017)
Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.
Горбачевського. Дисертант є співвиконавцем названої комплексної наукової
теми. Тема дисертації затверджена Проблемною комісією “Патологічна
фізіологія та імунологія” 17 квітня 2003 року (протокол № 26).

Мета дослідження. З’ясувати особливості обміну ацетилхоліну в міокарді,
а також зміни чутливості серця до холінергічних впливів у
статевонезрілих щурів з експериментальним гіпотиреозом, здійснити
фармакологічний аналіз холінергічних порушень при гіпотиреозі і дати їм
патофізіологічну оцінку.

Задачі дослідження. Для досягнення поставленої мети було заплановано
виконати такі завдання:

1. Кількісно оцінити співвідношення між активністю симпатичного і
парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи в процесі
розвитку експериментального гіпотиреозу.

2. Дати порівняльну характеристику негативно-хронотропних впливів
блукаючого нерва і екзогенного ацетилхоліну на серце контрольних і
гіпотиреоїдних щурів.

3. З’ясувати, як змінюється вміст парасимпатичного медіатора
ацетилхоліну в міокарді передсердь і шлуночків серця в динаміці розвитку
експериментального гіпотиреозу.

4. Визначити інтенсивність процесів синтезу ацетилхоліну (за активністю
холінацетилтрансферази), а також ферментативного розщеплення його (за
активністю холінестерази) в міокарді передсердь і шлуночків тварин з
експериментальним гіпотиреозом.

5. Шляхом застосування фармакологічних середників з’ясувати механізми і
патогенетичне значення синусової брадикардії при гіпотиреозі.

Об’єкт дослідженн – експериментальний гіпотиреоз.

Предмет дослідження – обмін ацетилхоліну в міокарді і чутливість серця
до холінергічних впливів у статевонезрілих тварин з експериментальним
гіпотиреозом.

Методи дослідження. У процесі виконання задач, передбачених планом
дослідження, було застосовано наступні методи: біологічні ? для
визначення вмісту ацетилхоліну і активності холінацетилтрансферази в
міокарді; фотоелектроколориметричні ? для визначення активності
холінестерази в міокарді; електрофізіологічні ? для визначення реакцій
серця на холінергічні впливи; математичні ? для кількісної оцінки
співвідношення між активністю симпатичного і парасимпатичного відділів
вегетативної нервової системи, а також для статистичної обробки
результатів дослідів.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведеного
дослідження отримано нові дані про особливості
холінергічно-адренергічних взаємовідносин при експериментальному
гіпотиреозі, зокрема встановлено, що з наростанням глибини гіпотиреозу
все більше проявляється переважання холінергічних регуляторних впливів
над адренергічними, яке формується внаслідок різноспрямованих зрушень
обидвох відділів вегетативної нервової системи, але головним чином за
рахунок посилення холінергічного контролю. Встановлено, що за умов
гіпотиреозу посилюється інтенсивність холінергічних впливів на серце
через блукаючий нерв при одночасному компенсаторному зниженні чутливості
холінорецепторів кардіоміоцитів синоатріального вузла до ацетилхоліну.
Вперше доведено, що підсилення ефективності вагусних впливів на серце
при гіпотиреозі пов’язане із збільшенням вмісту ацетилхоліну в міокарді
і відповідно кількості медіатора, що діє на рівні синапсів між
холінергічними терміналями і кардіоміоцитами провідної системи.
З’ясовано, що причиною зростання вмісту парасимпатичного медіатора в
міокарді є більш висока активність синтезуючого ферменту
холінацетилтрансферази, особливо в міокарді передсердь, яка поєднується
з підвищенням інтенсивності ферментативного гідролізу ацетилхоліну. За
допомогою холінолітичних фармакологічних середників вперше доведено, що
підвищення ефективності вагусної регуляції гіпотиреоїдного серця
реалізується через модуляцію чутливості М-холінорецепторів
кардіоміоцитів провідної системи серця і пропускної здатності іонних
каналів.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених
досліджень з’ясовано, що збільшення вмісту ацетилхоліну в міокарді є
однією з патогенетичних ланок формування гіпотиреоїдного серця, зокрема
синусової брадикардії та інших аритмій при гіпотиреозі. Експериментально
доведено ефективність застосування холіноблокаторів з метою корекції
холінергічних розладів у серці гіпотиреоїдних тварин. Найефективнішим
виявився універсальний холіноблокатор атропін. Узагальнені результати
дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі
на кафедрах патологічної фізіології, педіатрії, внутрішніх хвороб.
Результати дослідження впроваджено в навчальний процес в Одеському
державному медичному університеті, Буковинському державному медичному
університеті, Івано-Франківському державному медичному університеті,
Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова,
Харківському державному медичному університеті, Запорізькому державному
медичному університеті, Українській медичній стоматологічній академії,
Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я.
Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Дисертант провела літературний і патентний
пошуки згідно обраної теми дослідження, за результатами пошуку оформила
огляд літератури, опанувала передбачені планом методи дослідження. За
безпосередньою участю дисертанта виконано всі біохімічні та
електрофізіологічні дослідження, самостійно статистично опрацьовано,
проаналізовано і узагальнено отримані результати. За участю наукового
керівника дисертант сформулювала найважливіші положення і висновки. У
наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертанту належить
експериментальне дослідження, статистична обробка та узагальнення
отриманих результатів. У тій частині актів впровадження, що стосується
науково-практичної новизни, викладено фактичний матеріал дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертаційного
дослідження оприлюднені на VIII і IX Міжнародних медичних конгресах
студентів і молодих учених (Тернопіль, 2004, 2005), IV Національному
конгресі патофізіологів України з міжнародною участю “Фундаментальні
аспекти сучасної медицини” (Чернівці, 2004), III-тіх і IV-тих читаннях
ім. В.В. Підвисоцького (Одеса, 2004, 2005), XLVII підсумковій
науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю з дня народження
академіка І.Я. Горбачевського (Тернопіль, 2004), міжнародній науковій
конференції “Молодь – медицині майбутнього” (Одеса, 2005), III
Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених
(Ужгород, 2005), науково-практичній конференції з міжнародною участю,
присвяченій 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного
університету “Від фундаментальних досліджень – до прогресу в медицині”
(Харків, 2005), симпозіумі “Проблеми діагностики і лікування ендокринної
патології та її ускладнень у осіб, які постраждали внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС” (Київ, 2005). Дисертація пройшла апробацію 13 червня
2005 року на спільному засіданні кафедр патологічної фізіології,
нормальної фізіології, фармакології, загальної гігієни та екології,
фармацевтичних дисциплін з клінічною фармацією, соціальної медицини та
ООЗ з медичною статистикою, курсу клінічної фармакології, співробітників
центральної науково-дослідної лабораторії.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 наукових праць, в
тому числі 8 ? у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 9 ? у
матеріалах конгресів, конференцій і симпозіумів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, опису матеріалів і методик дослідження, 4 розділів власних
досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків,
списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 179 сторінках
комп’ютерного тексту, ілюстрована 23 таблицями, 17 рисунками. Список
використаних джерел налічує 281 найменування, з яких 118 надруковані
кирилицею і 163 – латиницею. Бібліографічний опис джерел літератури та
додатки викладені на 39 сторінках.

основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Експериментальні дослідження проведено
на 395 статевонезрілих білих щурах-самцях лінії Вістар масою 0,08-0,12
кг у віці 1,5-2,0 місяці. Усі втручання та забій тварин проводилися з
дотриманням принципів “Європейської конвенції про захист хребетних
тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових
цілей” (Страсбург, 1985) та ухвали Першого національного конгресу з
біоетики (Київ, 2001). Комісією з питань біоетики Тернопільського
державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (протокол №
7 від 11 травня 2005 року) порушень морально-етичних норм при проведенні
науково-дослідної роботи не виявлено. Експериментальний гіпотиреоз
відтворювали щодобовим згодовуванням мерказолілу (“Здоров’я”, Україна) в
дозі 75 мг/кг маси тіла протягом 14 діб. Показниками глибини
гіпотиреоїдного стану були маса тіла тварин, частота серцевих скорочень,
ректальна температура, об’єм поглинутого кисню.

Для співвідносної оцінки функціонального стану парасимпатичного і
симпатичного відділів вегетативної нервової системи використано метод
варіаційної кардіоінтервалометрії (Баевский Р.М. и соавт., 1984).
Електрокардіограму реєстрували на електрокардіографі ЭК1К-01 при
швидкості руху стрічки 50 мм/с до годування мерказолілом, а також на
5-ту, 10-ту і 14-ту доби гіпотиреозу. За допомогою стереоскопічного
мікроскопа МБС-9 з окулярною сіткою аналізували 100 послідовно
розташованих інтервалів R-R. Визначали наступні параметри: М – середнє
значення тривалості інтервалів R-R за досліджуваний період часу (в
мілісекундах); ДХ – величину варіаційного розмаху тривалості інтервалів
R-R, тобто різницю між їх максимальним і мінімальним значеннями (у
мілісекундах); Мо – моду, тобто значення інтервалу R-R, яке найчастіше
зустрічається протягом досліджуваного часового періоду (у мілісекундах);
АМо – амплітуду моди, тобто відносну кількість інтервалів R-R, які
визначають моду (у процентах). Використовуючи значення ДХ, Мо і АМо,
обчислювали додаткові показники: показник вегетативного балансу (ПВБ) за
формулою АМо/ДХ; вегетативний показник ритму (ВПР) за формулою
1/(Мо?ДХ); показник адекватності процесів регуляції (ПАПР) за формулою
АМо/Мо; індекс напруження регуляторних систем за формулою ІН =
АМо/(2ДХ?Мо).

Негативно-хронотропні ефекти ендогенного ацетилхоліну (АХ) вивчали
шляхом подразнення периферичного кінця перерізаного правого блукаючого
нерва імпульсами змінного струму напругою 5 і 10 В протягом 1 хв. За
допомогою електростимулятора ЭСЛ-2 формували характеристики струму:
частота – 50 Гц, тривалість стимулу – 1 мс, затримка – 1 мс. Визначали
максимальну інтенсивність негативно-хронотропних реакцій у кожному
10-секундному інтервалі у контрольних і гіпотиреоїдних тварин.
Екзогенний АХ (“Мосмедпрепараты”, Росія) вводили в праву зовнішню яремну
вену у напрямку до серця в дозі 5 мкг в 0,5 мл 0,9 % розчину натрію
хлориду. Величину негативно-хронотропної реакції оцінювали за її
інтенсивністю і тривалістю.

Вміст АХ в міокарді передсердь і шлуночків визначали біологічним методом
на прямому м’язі живота жаби (Файфура В.В. і співавт., 2004). Активність
ключового ферменту синтезу АХ – холінацетилтрансферази (ХАТФ) також
визначали біологічним методом в опису Файфури В.В. і співавт. (2005).
Активність загальної холінестерази міокарда (ХЕ) визначали
фотоелектроколориметричним методом (Пушкина Н.Н. и соавт., 1963).

Усі результати дослідження були піддані математичній обробці з
використанням параметричних методів статистичного аналізу (Поляков И.В.
и соавт., 1975; Шевченко И.Т. и соавт., 1970). Визначали основні
статистичні величини: середнє арифметичне, стандартну помилку середнього
арифметичного, критерій Стьюдента, показник достовірності Р.

результати досліджень та їх обговорення

В умовах експериментального гіпотиреозу відбувається порушення
нормального співвідношення між тонусом симпатичного і парасимпатичного
відділів вегетативної нервової системи, про що свідчать зміни показників
математичного аналізу серцевого ритму (табл.1).

Таблиця 1

Результати математичного аналізу серцевого ритму у щурів з
експериментальним мерказоліловим гіпотиреозом (М±m)

Етап

досліду

(n = 9) Частота скорочень серця, уд./хв Тривалість

R-R, мс ДХ,

мс Мо,

мс АМо,

%

До викликання гіпотиреозу 544±6 110,3±1,2 9,0±0,9 109,6±1,4 41,7±2,2

Гіпотиреоз:

5-та доба

523±6

Р10,25

113,3±1,6

Р1>0,05

39,4±1,6

Р1>0,25

10-та доба 481±7

Р10,25

Р2>0,5 124,4±1,9 Р10,5

Р2>0,5

14-та доба 436±4

Р10,25

Р2>0,5

Примітки: 1. Р1 – достовірність різниці, порівняно з показниками до
годування мерказолілом.

2. Р2 – достовірність різниці, порівняно з попереднім етапом
дослідження.

У тварин з гіпотиреозом показник варіаційного розмаху ДХ, який
характеризує надійність і адаптаційні можливості функціонування системи
“синоатріальний вузол – блукаючий нерв”, поступово зростав. На 14-ту
добу гіпотиреозу його величина перевищувала вихідну на 45,56 % (Р0,05). ПВБ і ПАПР досягли
істотного зменшення на 14-ту добу. В кінці експерименту величина ВПР
складала 52,67 % від вихідної (Р0,1

3,65(

0,34

(10)

Р10,1

128,18(

7,46

(10)

Р10,5 4,49(

0,44

(14)

Р1>0,5

Р2>0,1 2,89(

0,23

(10)

Р1Prx†Aeuth - " " $ F v x NPAeuV ¦ ue th ??? \ \ ? ? ? o h¤ oH*PР2>0,05 1,9(

0,19

(10)

Р1>0,5

Р2>0,25 115,75(

5,49

(10)

Р10,1 73,62(

4,44

(20)

Р10,1 4,61(

0,54

(22)

Р1>0,5

Р2>0,5 7,05(

0,80

(10)

Р10,05

Р2>0,1 96,37(

9,32

(10)

Р1>0,05

Р2>0,05 68,07(

5,79

(19)

Р10,25

Примітки: 1. Р1 – достовірність різниці порівняно з контролем.

2. Р2 – достовірність різниці порівняно з попереднім
етапом дослідження.

3. В дужках – число дослідів.

У передсердях тварин з мерказоліловим гіпотиреозом спостерігалося
збільшення вмісту АХ. На 14-ту добу середній рівень його зріс на 33,23
%, порівняно з 10-добовим етапом дослідження, і на 145,64 %, порівняно з
контролем (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020