.

Психоемоційний стан хворих з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки та методи його корекції (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
156 3549
Скачать документ

ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ПОЛІЩУК Сергій Степанович

УДК 154.2(018):616-001:616.833.174-089

Психоемоційний стан хворих з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої
ділянки та методи його корекції

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті
ім. М.І. Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Шувалов Сергій
Михайлович,

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.
Пирогова

МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної
стоматології

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Гулюк Анатолій Георгійович,

Одеський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри хірургічної стоматології

– доктор медичних наук, професор Безруков Сергій Григорович,

Кримський державний медичний університет ім. С.І.
Георгієвського

МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології

Провідна установа:

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.
Шупика, кафедра щелепно-лицевої хірургії, МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться “18” вересня 2006 року о 15.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Інституті
стоматології АМН України за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,
11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту
стоматології АМН України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11).

Автореферат розісланий “16” серпня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
Ю.Г. Чумакова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незважаючи на значні досягнення в діагностиці та
лікуванні травм обличчя та шиї, травматичні пошкодження щелепно-лицевої
ділянки займають провідне місце в структурі загального травматизму (А.А.
Тимофеев, 2002; А.П. Левицкий и соавт., 2004; А.А. Тимофеев, В.Л.
Леснухин, 2004; С.Г. Безруков, А.А. Джерелей, 2004; А.Г. Гулюк и соавт.,
2004). Підтвердженням цього є неухильне зростання травматичних
пошкоджень щелепно-лицевої ділянки (А.К. Левенец и соавт., 1995; А.А.
Светловский и соавт., 1997; В.В. Макаренков, А.Г. Шаргородский, 1998;
Ю.В. Мишунин и соавт., 2000; К.Н. Каладзе 2002; А.А. Тимофеев, В.Л.
Леснухин, 2003; В.А. Маланчук, А.В. Копчак, 2004; И.Н. Матрос-Таранец и
соавт., 2004). Обличчя людини виступає в якості важливого соціального
фактора, тому пошкодження обличчя сприймається хворими, психологічно
важко. Щелепно-лицева ділянка має значне кровопостачання та іннервацію.
Незважаючи на це, при травмах обличчя та шиї, котрі супроводжуються
пошкодженнями м’яких та кісткових структур, тканини довго регенерують та
викликають важкі функціональні порушення.

Імунно-депресивний ефект стресу є однією з причин розвитку
гнійно-запальних ускладнень щелеп та м’яких тканин, як інфекційної, так
і неінфекційної природи в результаті порушення регенерації тканини. На
перебіг запальних реакцій при пошкодженні м’яких тканин організму
людини, також впливає рівень стресово-больової реакції (Л.И. Волошина,
О.В. Рибалов, 1997; П.С. Кризина, 2001). При цьому психологічна напруга
виступає в якості етіологічного чинника багатьох захворювань.

З досвіду Великої Вітчизняної та сучасних воїн відомо, що на перебіг
вогнепального раневого процесу впливає емоційно-психічний фактор і
швидше загоєння, відбувається у таких поранених, які перебували в
кращому настрою, особливо під час наступу (Д.А. Энтин, 1951; И.Ю. Быков,
2005). Для зменшення розвитку стрес-реакції в клініці застосовуються
препарати штучного та рослинного походження (В.Я. Скиба і спіавт., 2002;
А.Б. Македон и соавт., 2003).

Психологічний стан хворих при різноманітній патології вивчався багатьма
авторами. Психологічні обстеження проводили у хворих із вродженими й
набутими деформаціями щелепно-лицевої ділянки в до і після операційному
періоді (В.В. Михайлова і співавт., 1997; В.А. Кудинов, 1996); у хворих
після гайморотомій і видалення зморшок обличчя (В.А. Кудинов, 1996); при
зубопротезних втручаннях (В.Н. Трезубов, 1989; В.А. Клёмин и соавт.
2002; Р.Р. Ілик, 2004); у хворих на пародонтит (Л.М. Тарасенко, Т.О.
Петрушанко, 1999; С.Б. Улитовский, 2002).

Психоемоційна напруга у різних людей проявляється по різноманітному і
залежить, у першу чергу, від індивідуальних особливостей організму. Б.А.
Никитюк та співавт. (1998) звертають увагу на доцільність і
перспективність вивчення взаємозв’язку психіки людини з його тілесними
особливостями.

На протязі минулого століття питанню зв’язку будови тіла (соматотипу)
людини з психодинамічними (темпераментом) показниками приділялась увага
багатьма вченими (E. Kretschmer, 1921; W.H. Sheldon, 1927; А.Н. Корнетов
і співавт., 1988; Н.А. Корнетов, 1993). В той же час в сучасній
літературі дослідження, які пов’язують тип обличчя і психоемоційний стан
хворих із різним ступенем важкості травми щелепно-лицевої ділянки,
висвітлені недостатньо.

Усе вищевикладене свідчить про необхідність проведення досліджень, які
спрямовані на з’ясування цих питань та розробки
лікувально-профілактичних заходів направлених на підвищення ефективності
лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконувалася відповідно до плану двох науково-дослідних робіт:
кафедри хірургічної стоматології Вінницького національного медичного
університету ім. М.І Пирогова „Оптимізація методів хірургічного
лікування хворих з патологічними процесами в лицевому відділі голови та
шиї з урахуванням структурно-адаптаційних механізмів репаративної
регенерації” (№ ДР 0105U006655) та Інституту стоматології АМН України
”Розробка заходів та адаптогенного препарату для попередження ускладнень
при стоматологічних втручаннях” (№ ДР 0105U000917). Здобувач є
безпосереднім виконавцем окремих фрагментів вищеназваних тем.

Мета дослідження – підвищення ефективності комплексних
лікувально-профілактичних заходів у хворих з травматичними пошкодженнями
щелепно-лицевої ділянки шляхом корекції їх психоемоційного стану
препаратом рослинних поліфенолів.

Для реалізації мети були поставлені наступні завдання:

Вивчити вплив рослинного препарату фітоседу та синтетичного препарату
діазепаму на розвиток експериментального емоційно-больового стресу у
щурів.

Вивчити вплив фітоседу та діазепаму на процеси регенерації тканин
порожнини рота при експериментальному травматичному їх пошкодженні.

Вивчити роль та вплив порушень психоемоційного стану хворих на характер
перебігу травматичного пошкодження щелепно-лицевої ділянки в умовах
клініки.

Розробити лікувально-профілактичну психотерапевтичну схему для хворих з
легким, середнім та важким ступенем травматичного пошкодження
щелепно-лицевої ділянки.

Провести клінічну апробацію фітоседу при комплексному лікуванні
травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки.

Об’єкт дослідження – м’які та тверді тканини обличчя хворих з
щелепно-лицевими травмами; експериментальні тварини.

Предмет дослідження – вплив препарату рослинних поліфенолів на процеси
загоєння травм та психоемоційний стан у експериментальних тварин і
хворих із травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки.

Методи дослідження: клінічні – для вивчення анамнезу, місцевого,
загального і психоемоційного статусу; антропометричні дослідження – для
з’ясування типів обличчя; інструментальні та лабораторні для
об’єктивізації психоемоційного напруження; психологічні – для визначення
рівня тривожності; експериментальні – для обґрунтування застосування
рослинного препарату фітоседу для зниження емоційно-больового стресу.

Наукова новизна отриманих результатів. Теоретично обґрунтована,
підтверджена в експериментальних умовах та клініці доцільність
застосування рослинного препарату фітоседу для зняття психоемоційної
напруги в комплексному лікуванні травматичних пошкоджень щелепно-лицевої
ділянки. Пріоритетність дослідження підтверджена Деклараційним патентом
України на корисну модель (№ 15288 від 15.06.2006 р.).

Показано, що погіршуються процеси регенерації травмованих тканин
порожнини рота при експериментальному емоційно-больовому стресі поряд зі
зміною поведінкових реакцій, зменшенням маси стреспротективних органів,
виявленням ерозій та виразок на слизовій оболонці шлунка, змінами
показників крові, котрі характеризують психоемоційне напруження.

Вперше з метою корекції психоемоційного стану при експериментальному
емоційно-больвому стресі обґрунтована необхідність застосування
препарату фітосед, котрий містить рослинні поліфеноли.

Показано, що застосування рослинного препарату фітосед та синтетичного
анксіналітика діазепам призводить до підвищення процесів регенерації
м’яких тканин порожнини рота в умовах експерименту.

Вперше розроблена та обґрунтована вичерпна об’єктивна оцінка
психоемоційного стану хворих з травматичними пошкодженнями
щелепно-лицевої ділянки, як складової патогенезу цього патологічного
процесу.

Вперше доведена залежність виду травматичних пошкоджень щелепно-лицевої
ділянки від конституційного типу обличчя.

Вперше вивчений взаємозв’язок порушень психоемоційного стану та
характеру клінічного перебігу травматичних пошкоджень щелепно-лицевої
ділянки у хворих.

Вперше в стоматології в клінічних умовах доведена висока ефективність
використання фітоседу для зниження психоемоційних реакцій та прискорення
термінів одужання при травматичних пошкодженнях щелепно-лицевої ділянки.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані дані дослідження
клінічних особливостей перебігу травматичних пошкоджень щелепно-лицевої
ділянки та психоемоційного стану хворих є підґрунтям для планування
надання ефективної лікувально-профілактичної та реабілітаційної допомоги
зазначеному контингенту осіб в умовах спеціалізованих лікувальних
закладів.

Розроблений спосіб лікування пошкоджень щелепно-лицевої ділянки враховує
важливість впливу корекції психоемоційного напруження на перебіг
травматичної хвороби, як етапу в комплексному лікуванні, з використанням
рослинного препарату седативної дії, яким є фітосед, що дозволяє значно
підвищити ефективність хірургічної допомоги при травмах, прискорюючи
період одужання.

Запропонований спосіб лікування травматичних пошкоджень щелепно-лицевої
ділянки впроваджено в практику ЛОР-щелепно-лицевого відділення Міської
клінічної лікарні №2 (м. Вінниця); щелепно-лицевого відділення
Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова; клініки ЩЛХ,
стоматології, ЛОР та очних хвороб Військово-медичного центру Повітряних
Сил Збройних Сил України (м. Вінниця); відділення ЩЛХ Житомирського
облстоматмедоб’єднання. Матеріали дисертації включені в цикл лекцій,
практичних занять і семінарів для студентів та лікарів-інтернів
Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням. При виконані дисертації автором особисто виконаний
інформаційний пошук і аналіз наукової літератури по темі дослідження,
разом з керівником сформульовані мета та задачі дослідження. Здобувачем
проведено обстеження та лікування запропонованими схемами 139 хворих з
травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки, зібраний та
систематизований фактичний матеріал, проведена статистична обробка і
аналіз отриманих результатів, а також їх інтерпретація, сформульовані
висновки і практичні рекомендації, які виходять із результатів
дослідження, підготовлені наукові дані до публікацій, оформлена та
написана дисертаційна робота і автореферат.

Експериментальні дослідження проведені автором сумісно зі
співробітниками Інституту стоматології АМН України. Автор висловлює
велику подяку адміністрації та співробітникам Інституту за надану
можливість, сприяння та допомогу у їх проведенні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній
конференції: “Сучасні технології лікування та профілактики ортопедичних
та ортодонтичних хворих” (Вінниця, 2003); науковій конференції студентів
та молодих вчених з міжнародною участю (Вінниця, 2004);
науково-практичній конференції молодих вчених (Вінниця, 2004); ІІ (ІХ)
з’їзді Асоціації стоматологів України (Київ, 2004); ХІ університетській
(ХХХХІ вузівській) науково-практичній конференції молодих вчених та
фахівців (Вінниця, 2005); міжнародній науково-практичній конференції
“Сучасні технології щелепно-лицевої хірургії і хірургічної стоматології”
(Івано-Франківськ, 2005).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 15 наукових працях, з
яких 7 статей в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1
Деклараційний патент України на корисну модель, 1 стаття в журналі та 6
тезів у матеріалах з’їздів, науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 149 сторінках
принтерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, розділу
матеріалів і методів досліджень, 3 розділів власних досліджень,
обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій,
списку використаних джерел. Дисертація ілюстрована 75 таблицями. Список
літератури включає 229 джерел, з яких 154 вітчизняних та російськомовних
і 75 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети були
проведені експериментальні та клінічні дослідження. В експерименті було
проведено дві серії дослідів.

Досліджувалася дія наступних препаратів:

Сибазон (ХДФП “Здоровье народа”), №П.04.02/04554, №87/295/8. Міжнародна
назва діазепам, транквілізатор бензодіазепінового ряду;

Фітосед (Україна, АТ “Ефект”), №Р.05.00/01825, серія 601204 –
заспокійливий засіб. До складу входять плоди глоду, трава пустирника,
супліддя хмелю, плоди вівса, трава меліси, плоди коріандру, трава
буркуну жовтого, спирт етиловий 40 %.

У першій серії експерименту вивчали нейротропні і стрес-протективні
ефекти фітоседу та діазепаму. Експеримент був проведений на 30 білих
щурах самцях віком 5 місяців. Тварини знаходилися на загальному раціоні
харчування, мали вільний доступ до води і їжі.

Попередньо перед дослідами за результатами типування CAR-методом з
дослідження виключалися тварини гальмівного (слабкого) типу, що протягом
часу тестування залишалися без руху. Щури були розподілені на групи: 1
група – інтактні; 2 група – контрольні, яким відтворювали гострий
емоційно-больовий стрес 4-и годинним перебуванням тварин у клітках
конструкції Дезидерато (Desiderato O., Mackinnon J.R., Hisson H.J.,
1974). Випадкова подача постійного струму силою 5-6 mА на підлогу, або
на розташовану на ньому платформу, відтворювала стан тривожного чекання
больового впливу (ЕБС); 3 група – порівняльна (діазепамова) – тварини
три дні напередодні та за 30 хвилин до початку стресування перорально
отримували розчин діазепаму із розрахунку 1 мг/кг маси тіла; 4 група –
дослідна (фітоседова) – тварини в тому ж режимі, перорально отримували
фітосед із розрахунку 1 мл/кг.

По завершенні експериментів тварин забивали тотальним кровопусканням із
серця під наркозом (тіопентал натрію 40 мг/кг). Відокремлювали слизову
оболонку порожнини рота (СОПР), виділяли шлунок, розкривали його по
малій кривизні, промивали в проточній воді висушували серветкою і робили
обстеження для виявлення уражень.

Поведінкові реакції щурів вивчені в тестах “відкрите поле” і по реакціях
умовного уникання небезпеки (CAR-метод) (Costall B., Naylor R.I., Iers
M.B., 1988).

Вплив ЕБС також оцінювали морфометрично. Визначали відносну масу органів
– селезінки, тимуса і надниркових залоз. Для оцінки ульцерогенного
ефекту визначали: товщину слизової оболонки шлунка по великій кривизні
за допомогою штангенциркуля (мм); частоту уражень (%); множинність
вражень – число ерозій і виразок.

Важкість уражень слизової оболонки шлунка оцінювали по 4-бальній
системі: ерозії і виразки – до 1 мм – 1 бал; ерозії і виразки – 1-3 мм –
2 бали; ерозії і виразки – 3-5 мм – 3 бали; ерозії і виразки – 5 мм і
більше – 4 бали.

Лабораторне дослідження показників периферичної крові щурів із хвостової
вени проводили загальноприйнятими методами.

У другій серії дослідів вивчали стоматотропні ефекти фітоседу на перебіг
процесів регенерації стандартних травматичних ран слизової оболонки щоки
білих щурів. Експеримент був проведений на 18 білих щурах-самцях лінії
Вістар. Травматичну стандартну рану на слизовій оболонці правої щоки, по
лінії змикання зубів, відтворювали шляхом легкого натискання очного
трепану діаметром 3 мм. Травму наносили під тіопенталовим наркозом (в/о,
20 мг/кг). Ця модель дослідження рекомендована Фармакологічним комітетом
МОЗ України, як базова для дослідження препаратів, призначених для
вивчення процесів регенерації ушкоджень слизової оболонки порожнини рота
(В.Я.Скиба та спіавт., 2002).

Щури були поділені на 3 групи по 6 голів в кожній:1 – група спонтанного
загоєння травм; 2 групу – за три дні напередодні і на протязі всього
експерименту тварини перорально отримували 0,5 % розчин діазепаму із
розрахунку 1 мг/кг; 3 група тварин в тому ж режимі перорально отримували
фітосед із розрахунку 1 мл/кг.

Клінічну оцінку стану раневої поверхні щоки проводили щоденно, починаючи
з 4 доби досліду. Використовували таку шкалу оцінки її стану: “виразка”
– ранева поверхня являє собою типову виразку з травматичним набряком,
раневим запаленням і лейкоцитарною інфільтрацією; “епітелізація” –
відновлення епітеліального пласта сполучної тканини; “ загоювання” –
повне відновлення дефекту слизової оболонки щоки.

Було проведено обстеження і лікування 139 хворих, що знаходились на
амбулаторному та стаціонарному лікуванні в міській клінічній лікарні № 2
м. Вінниця. В залежності від виду травматичного пошкодження обличчя всі
хворі були поділені на три основних групи. Першу групу складали 35
хворих з травмами щелепно-лицевої ділянки без порушення цілісності
твердих тканин і шкірних покривів обличчя (тобто забої і гематоми);
другу – 52 хворих з порушенням цілісності шкірних покривів обличчя
(забійно-рванні рани); третю – 52 хворих з порушенням цілісності
кісткових структур обличчя (переломи нижньої щелепи).

В групах ми виділяли підгрупи. В першій виділяли дві підгрупи: перша
підгрупа – контрольна (стандартна схема лікування) та друга – дослідна
(стандартна схема лікування + психотерапевтичний вплив). В другій та
третій групах виділяли по 3 підгрупи: перша – контрольна (стандартна
схема лікування), друга – з додатковим призначенням діазепаму, третя –
фітоседу.

Обстеження клінічних проявів деяких показників проводилося за допомогою
розроблених нами схем градації, в які вносилися клінічні показники, з
урахуванням ступеня прояву цих ознак. Ступінь прояву оцінювали за
допоїмогою шкали в балах: 1- відсутня ознака, 2 – незначно виражена, 3 –
виражена, 4 – значно виражена.

З клінічних показників місцевого прояву вивчалися наступні: біль,
інфільтрація, набряк. Окрім цього вивчалися деякі показники
суб’єктивного та об’єктивного клінічного прояву психоемоційного
напруження та психопатологічні показники психоемоційної напруги.

Для визначення ступеня тривоги використовували опитувальники Тейлора і
Спілберга. При дослідженні по тестах Тейлора виявляється загальний
рівень тривожності, який включає соматичну, соціальну і нейрогенну
напругу. При цьому загальна оцінка від 0 до 5 балів відповідає низькому
рівню тривожності, 6-20 балів – середньому рівню, 21-40 балів – високому
і 41-50 балів – дуже високому рівню тривожності.

Дослідження психоемоційного стану проводили методом психологічного
тестування за допомогою шкали самооцінки тривожності Спілберга. Цей тест
дозволяє визначити рівень реактивної та особистої тривоги, а також
наявність стресу. Показники особистої і реактивної тривожності в межах
0-30 балів відповідають низькому рівню, 30-45 балів – середньому рівню,
46 балам і більше – високому рівню.

Реєстрацію вегетативних порушень, а саме визначення артеріального тиску
(систолічного та діастолічного), пульсу, температури тіла, частоти
дихання, проводили загальноприйнятими інструментальними методами.

Для вивчення внутрішньомозкової гемодинаміки використовувалась
реоенцефалографія з тетраполярним фронтомастоідальним відведенням
електродів в лежачому положенні.

Окрім цього, в крові визначали гематологічні показники: швидкість
осідання еритроцитів (мм/год), кількість лейкоцитів (в 1л), рівень
гемоглобіну (г/л), еозинофілів (%), паличкоядерних нейтрофілів (%),
сегментоядерних нейтрофілів (%), лімфоцитів (%), моноцитів (%).

Біохімічними методами в крові визначали вміст глюкози за
глюкозоксидазним методом (ммоль/л), холестерину (ммоль/л), тригліцеридів
(ммоль/л) та час фібрінолізу.

В процесі дослідження хворим проводили корекцію психоемоційної сфери з
допомогою трьох схем:

І. Для хворих з травмою легкого ступеня важкості рекомендували проводити
певні вправи із комплексу психотерапевтичних заходів, описаного Л.М
Тарасенко, Т.О. Петрушанко (1999), а саме: протистресове дихання,
хвилинна релаксація, вільне дихання, психотерапевтичне спілкування. По
вказаній схемі працювали з хворими 1 раз на добу 25-30 хвилин протягом 5
діб.

ІІ. Для хворих з травмою середньої ступені важкості в схему
лікувально-профілактичних заходів входили, окрім стандартного комплексу
лікування, використання у однієї підгрупи хворих препарату фітосед,
котрий застосовували по 30 крапель за 30 хвилин до прийому їжі, 3 рази
на добу. У підгрупі порівняння призначали діазепам в таблетках 0,01 г, 1
таблетка 2 рази на добу. В обов’язковому порядку хворим за 30-60 хвилин
до оперативного втручання (первинна хірургічна обробка ран), призначали
для передопераційної підготовки один із зазначених препаратів. Хворих за
даною схемою лікували на протязі п’яти днів.

ІІІ. Для хворих з травмою важкої ступені важкості в схему
лікувально-профілактичних заходів входили, окрім стандартного комплексу
лікування, використання у однієї підгрупи хворих препарату фітосед,
котрий застосовують по 30 крапель за 30 хвилин до прийому їжі, 3 рази на
добу. У групі порівняння призначали діазепам в таблетках 0,01, 1
таблетка 2 рази на добу. В обов’язковому порядку хворим за 30-60 хвилин
до оперативного втручання (двощелепове шинування та видалення зуба з
лінії перелому), призначали для перед операційної підготовки один із
зазначених препаратів. Хворих за даною схемою лікували на протязі п’яти
діб.

Отримані результати експериментів та клінічного обстеження хворих
обробляли загальноприйнятими статистичними методами з визначенням
критерію достовірності відмінностей з використанням t-критерію
Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені експериментальні
дослідження показали, що гострий емоційно-больовий стрес значно впливає
на поведінкові реакції білих щурів, що проявляється у вигляді збільшення
кількості грумінгів, заглядань у отвори, переходу по зовнішніх квадратах
та зменшення кількості переходів по внутрішніх квадратах, стійок без
опори. Змінені величини поведінки тварин майже наближає до норми
використання фітоседу. При дослідженні реакцією умовного уникання
анксиолітичного ефекту фітоседу виявлено зменшення вираженості захисних
рефлексів. Зменшується час перебування в світлій камері (з 15,4+4,30 до
8,65+3,54 с), але збільшується час в темній камері (з 83,6+4,18 до
90,8+3,54 с). Кількість переходів, заглядань та виглядань зменшується,
приблизно, в 3 рази, тобто, при використанні фітоседу щури ведуть себе
більш спокійно.

При забої цих тварин було встановлено, що відтворений нами гострий
стрес викликав зміну маси стресчутливих органів. Так, при стресі
достовірно зменшується маса наднирників, селезінки та тимуса. При
застосуванні фітоседу маса цих органів наблизилася до контрольної групи,
а при застосуванні діазепама спостерігається лиш тенденція до
збільшення маси.

При огляді слизової оболонки шлунка встановлено, що застосування
фітоседу призводить до двократного зменшення частоти уражень ерозіями,
виразками по відношенню до тварин групи контроля та групи тварин з
використанням діазепаму

Проводячи аналіз лабораторних даних крові, відзначено позитивний
нормалізуючий вплив фітоседу. Діазепам менше впливає на клітинний склад
крові та незначно наближає показники до норми.

Проведені дослідження з вивчення впливу препаратів фітоседу та діазепаму
на процеси регенерації слизової облонки порожнини роту свідчать про те,
що вони прискорюють процеси загоєння. При цьому фітосед більш ефективно
впливає на ці процеси, ніж діазепам. Скорочення термінів загоювання на 2
дні спричинено використанням седативної терапії діазепамом або фітоседом
через опосередкований нормалізуючий вплив на функціонування внутрішніх
органів та систем.

В результаті проведення експериментальних досліджень доведена
доцільність використання седативних засобів для зниження психоемоційного
напруження і покращення загоювання в комплексному лікування травматичних
пошкоджень щелепно-лицевої ділянки та встановлено високу ефективність
засобу седативного характеру, яким є розчин фітоседу.

Серед обстежених з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки з
легким ступенем важкості переважали хворі з м’язовим типом обличчя –
65,7%, з середнім ступенем важкості – дігестивний тип обличчя
діагностовано у 71,4% обстежуваних, та з важким ступенем пошкодження – з
церебральним і респіраторним типом обличчя – відповідно 51,4% і 28,6 %
постраждалих.

Проведені клінічні дослідження свідчать про те, що у хворих без
порушення цілісності м’яких та твердих тканин обличчя клінічні місцеві
прояви в перший день займають посереднє місце між вираженими та незначно
виражені. В першій підгрупі клінічні місцеві прояви в третій день
незначно виражені, а на сьомий день займають проміжне місце між незначно
вираженими і відсутніми, тобто половина пацієнтів з вираженою клінікою і
половина – з невираженими місцевими клінічними проявами. Хворі другої
підгрупи на третій день перебування в стаціонарі займають проміжне місце
між незначно вираженими та відсутніми, на сьомий день – в основному
відсутні (табл. 1).

Виявлено, що позитивна динаміка на третій день у хворих першої групи
подібна тій, що прослідковується на сьомий день без корекції
психоемоційного стану.

Таблиця 1

Прояви місцевого статусу в хворих першої групи з забоями та гематомами
щелепно-лицевої ділянки (М+m)

Клінічні

прояви

Методи

лікування Біль в ділянці травми Інфільтрація в проекції травми Набряк в
проекції травми

1-й день 3-й день 7-й день 1-й день 3-й день 7-й день 1-й день 3-й день
7-й день

Без корекції 2,71+

0,12 2,06+

0,19 1,65+

0,12 2,59+

0,13 2,35+

0,12 1,59+

0,13 2,71+

0,12 2,12+

0,17 1,59+

0,13

З корекцією 2,72+

0,11 1,56+

0,12* 1,06+

0,06* 2,61+

0,12 1,56+

0,12* 1,11+

0,08* 2,72+

0,11 1,61+

0,12* 1,11+

0,08*

Примітка: * – достовірно по відношенню до хворих групи без корекції
(рcF Ue TH ?ue?????& ?????x??? ¤x`„?a$ due`„? ?? ¬ (Аналіз показників реограм у хворих з психотерапевтичною корекцією виявив тенденцію до нормалізації їх на третій день. Аналогічні показники у хворих без корекції наближаються до норми лиш на сьомий день. Оцінка психоемоційного стану за опитувальником Тейлора показує, що загальний рівень психоемоційної напруги у хворих знаходиться на перший день в межах середнього, а у хворих першої підгрупи психоемоційна напруга наближається до низького рівня лише на сьомий (6,65 бали), а у другій підгрупі на третій день (6,5 бали). Аналіз психоемоційного стану по опитувальнику Спілберга засвідчує, що зберігається загальна тенденція середнього рівня показників. При цьому помітно, що реактивна тривожність більша за особисту. Показники суб’єктивних та об’єктивних методів обстеження мали тенденцію до позитивних змін при введені в схему лікувально-профілактичних заходів психотерапевтичного впливу на протязі перших 5-ти діб лікування наслідків травми у вигляді комплексу психотерапевтичних заходів. Електрофізіологічні показники (систолічний та діастолічний артеріальний тиск, пульс, частота дихання, температура тіла) мали аналогічну залежність. Вони швидше приходили до норми у хворих підгрупи, котрим проводили корекцію психоемоційного стану. Лабораторні показники знаходилися майже в межах норми. Збільшення тригліцерідів, холестерину, паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів, зменшення еозинофілів, моноцитів, лімфоцитів і фібріноліза незначно впливали на загоєння травматичних пошкоджень легкого ступеня важкості та ефективно коригувалися комплексом психотерапевтичних вправ. При обстеженні хворих другої групи виявлено позитивне відображення на прояви психоемоційного стану, перебіг та загоєння забійно-рваних ран використання в комплексі лікування седативної терапії, у більшій мірі фітоседу та меншій діазепаму. На третій день у хворих з порушенням цілісності м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки відбувається зменшення прояву болі, набряку та інфільтрації, на сьомий день прояви майже зникають повністю при використанні корекції психоемоційного стану діазепамом або фітоседом (табл. 2). У хворих другої підгрупи біль зменшується з 1,94+0,2 до 1,11+0,08 балів, третьої підгрупи – з 2,00+0,18 до 1,12+0,08 балів; відповідно набряк – з 2,33+0,12 та 2,35+0,12 до 1,22+0,11 та 1,29+0,12; інфільтрація – з 2,00+0,17 та 2,18+0,1 до 1,22+0,11 та 1,29+0,12 балів. Наведені дані другої та третьої підгруп достовірно відрізняються від аналогічних даних першої підгрупи (рТаблиця 3 Прояви місцевого статусу хворих з переломами нижньої щелепи (М+m) Методи лікування Клінічні прояви біль в лінії перелому інфільтрація в проекції перелому набряк в проекції перелому дні спостережень 1-й 3-й 7-й 1-й 3-й 7-й 1-й 3-й 7-й Без корекції 3,65+ 0,15 3,06+ 0,19 2,53+ 0,13 3,71+ 0,12 3,12+ 0,2 2,71+ 0,12 3,59+ 0,13 3,0+ 0,18 2,65+ 0,12 З корекцією діазепамом 3,61+ 0,12 2,5+ 0,13* 1,39+ 0,12* 3,67+ 0,12 2,56+ 0,12* 1,44+ 0,12* 3,56+ 0,12 2,44+ 0,12* 1,33+ 0,12* З корекцією фітоседом 3,71+ 0,12 2,53+ 0,13* 1,41+ 0,13* 3,65+ 0,12 2,53+ 0,13* 1,35+ 0,12* 3,53+ 0,13 2,41+ 0,13* 1,29+ 0,12* Примітка: * - достовірно по відношенню до групи хворих без корекції (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020