.

Фобічний синдром при невротичних і соматоформних розладах (діагностика, клініка, профілактика та лікування) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
173 5821
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

ПЕРВИЙ Віктор Станіславович

УДК 616.85:616.89-008.441.1-07-036-084

Фобічний синдром при невротичних і соматоформних розладах (діагностика,
клініка, профілактика та лікування)

14.01.16 – психіатрія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Табачніков
Станіслав Ісакович,

Український
науково-дослідний інститут соціальної і судової пси-

хіатрії та наркології
МОЗ України, відділ соціальної та

екстремальної психіатрії, завідувач відділу

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, доцент Чабан Олег Созонтович, Український
науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології
МОЗ України, відділ соціальної та екстремальної психіатрії, сектор
пограничних станів та соматоформних розладів, завідувач сектору

доктор медичних наук, професор Мішиєв В’ячеслав Данилович, Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,
кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Самохвалов Віктор Павлович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,
кафедра психіатрії, завідувач кафедри

Провідна установа:

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, м. Харків

Захист відбудеться “ 25 ” травня 2006 року о 10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул.Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул.Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “ 22 ” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук
Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціокультуральні зміни, політичні та економічні
катаклізми, які відбулися у суспільстві, викликали сплеск невротичних і
соматоформних розладів, делінквентності, наркотизації, алкоголізації,
гетеро- і автоагресивності. Безробіття і загроза втратити роботу, у
розрізі сучасної класифікації МКХ-10, виділяються як
соціально-економічні та психосоціальні обставини, що являють потенційну
небезпеку для здоров’я людей. Крім того, відзначається неухильне
зростання рівня тривожності, напруженості міжособистісних стосунків.
Вищевикладене пояснює домінування клінічних випадків декомпенсацій
розладів особистості, психопатоподібних, невротичних і соматоформних
розладів, серед яких тривожні та фобічні стани займають одне з провідних
місць.

У загальній популяції невротичні фобії, за даними F. Riemann (1998),
зустрічаються у 8–9 % населення. Розповсюдженість панічного розладу
протягом життя становить від 1,2 до 3,8% (D. Katerndahl, J. Realini,
1997); для агорафобії – 6,7%, для ізольованої фобії – 11,3% і для
соціальної фобії – 13,3% (W.J. Magee, W.W. Eaton, H.–U. Wittchen et al.,
1996). Частота фобій при неврозах коливається в межах 15–44% випадків за
свідченням різних авторів (J. Angst, 1997; В.С. Собенников, 2000; D.S.
Bennett, D.B. Carr, 2003). Підтверджуючи значну розповсюдженість
фобічних розладів, ці цифри одночасно засвідчують відсутність як
загальноприйнятих критеріїв діагностики невротичних станів, так і
єдиного визначення самих фобій (K. Kendler, J. Myers, C. Prescott,
2002).

Соматоформні розлади – складна у діагностичному і терапевтичному
аспектах категорія. Це обумовлено, перш за все, недостатнім вивченням
патогенетичних взаємозв’язків соматовегетативних проявів і власне
афективних (тривожних, депресивних), іпохондричних та істеричних
порушень. За останні роки спостерігається зростання числа пацієнтів з
соматоформними розладами. Згідно з результатами останніх досліджень,
частота соматоформних розладів складає від 10% (R. Kellner, 1994;
М.Ю. Дробижев, С.И. Овчаренко, Э.Н. Ищенко и др., 2001) до 52% (О.С.
Чабан, Є.М. Харченко, Р.М. Гнатюк та ін., 2002; I. Ward, 2002) від
загального числа пацієнтів первинної медичної мережі. У загальній
популяції частота соматоформних розладів коливається, за різними даними,
від 0,5% до 11% (W. Rief, S. Schaefer, W. Hiller et al., 1992; А.Б.
Смулевич, А.Л. Сыркин, М.Ю. Дробижев и др., 2005). Така різниця може
бути пояснена використанням різних діагностичних критеріїв.

Статистичні дані, які дозволяють оцінити економічні збитки від фобічних
станів у структурі невротичних і соматоформних розладів, в Україні і
країнах СНД відсутні. Однак їх розміри можна уявити, аналізуючи
матеріали, які опубліковані у США: за даними R.C. Durham і співавт.
(1997), загальні витрати на лікування хворих з обсесивно-фобічною
симптоматикою, що складаються з так званих прямих (вартість
госпіталізації, лікування у позалікарняних умовах, вартість
препаратів) та непрямих (кількість днів непрацездатності, пенсії за
інвалідністю), становлять 8,4 млрд. доларів щорічно.

Це можна, у деякій мірі, пояснити неоднорідністю структурної композиції
фобічного синдрому, яка клінічно виявляється у різній представленості
афективних, вегетативних, ідеаторних та інших компонентів. Складність та
багатофакторність етіопатогенетичних механізмів фобій вказує на те, що
успіху у їх дослідженні може бути досягнено тільки при
мультидисциплінарному підході, підстава для якого бачиться передусім у
зближенні позицій їх психопатологічного, біохімічного,
нейрофізіологічного і соціально-психологічного досліджень.

Останнім часом зросла зацікавленість учених до феномену кардіофобії. Це
обумовлюється широкою розповсюдженістю функціональних серцево-судинних
розладів, підвищенням рівня тривожності населення, патоморфозом
пограничних психічних захворювань. В загальносоматичній практиці
гіпердіагностика патології серця складає 30–40% (M. Bach, D.O.
Nutzinger, 1996; Т.А. Гаврилова, 2001; А.Б. Смулевич, А.Л. Сыркин, М.Ю.
Дробижев и др., 2005). Страхи, які пов’язані з роботою серця при
функціональних порушеннях серцевої діяльності, на думку різних
дослідників, відчувають від 33 до 92% хворих (О.П. Вертоградова, Т.В.
Довженко, Т.С. Мельникова, 1996; В.С. Собенников, 2001; S. Blomhoff, T.
Tangen Haug, K. Hellstroem et al., 2001). У психіатричній практиці
довгий час кардіофобічні прояви розглядалися у структурі
обсесивно-фобічних, тривожно-іпохондричних станів, при цьому надавалося
значення переважно невротичним або ендогенним механізмам. Сучасний
підхід до вивчення кардіального неврозу значною мірою пояснюється
підвищенням уваги до етіопатогенезу і клінічних проявів панічних
розладів.

Внаслідок того, що існуючі класифікації фобій (I.M. Marks, 1970; S.
Conti, G. Savron, G. Bartolucci et al., 1989; С.В. Иванов, А.М. Андреев,
2000; Ю.В. Ковалев, 2003; А.М. Вейн, Г.М. Дюкова, О.В. Воробьева и др.,
2004) орієнтовані головним чином на зміст нав’язливих страхів, а не на
причини їх виникнення та особливості психопатологічної структури,
необґрунтовано розширено рамки тривожно-фобічних станів на підставі
подібності розладів з тією ж фабулою. В МКХ-10 представлено
формалізований синдромологічний принцип діагностики, внаслідок чого
більшість фобій фактично підпадає під діагностичні критерії агорафобії.
Крім того, дефініції тривоги у структурі фобічного синдрому залишаються
достатньо невизначеними: вона розглядається як емоційна реакція або риса
особистості інколи як визначаючий компонент ряду розладів особистості чи
симптом у структурі невротичних і психотичних синдромів.

Розроблені методи терапії фобічних розладів (G.H. Eifert, 1992; J.N.
Han, K. Stegen, C. De Valck et al., 1996; J. Angst, 1997; И.Ю.
Дороженок, 1999; I. Marks, R. Dar, 2000; Р.Г. Акжигитов, 2001; О.С.
Чабан, О.О. Хаустова, 2005) не досконалі. У наш час у даному напрямку
залишається відкритим питання про біохімічний статус осіб, які
страждають від фобічних розладів, а також про кореляції
психопатологічних, біохімічних і психологічних даних у хворих із
фобічними проявами. Крім того, існуючі психофармакотерапевтичні методи
корекції тривоги і фобій практично не враховують індивідуальні
психологічні характеристики пацієнтів.

Проблема фобічних розладів, незважаючи на велику кількість досліджень,
залишається актуальною і недостатньо вивченою. Особливої уваги
заслуговує той факт, що переважна кількість досліджень розглядає
головним чином психофізіологічні та клінічні особливості фобій без
детального аналізу біохімічної складової фобічного синдрому. Крім того,
наявні у літературі дані про зміни біохімічного статусу при фобіях є
недостатніми, розрізненими, а у ряді випадків суперечливими, а також
стосуються в основному симпатико-адреналової осі. На сьогодні
залишається відкритим питання про структурну композицію фобічного
синдрому, а також про взаємозв’язки його складових, про перевагу
конкретних компонентів синдрому у структурі фобії залежно від її фабули.
Подальшого вивчення потребують особливості взаємовідношень
психопатологічної, біохімічної, індивідуально-психологічної та
соціально-психологічної осей з метою уточнення етіопатогенетичних
механізмів і типологізації фобічної симптоматики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану НДР Українського науково-дослідного
інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за
темами: “Розробка диференційованої системи лікувально-профілактичних,
реабілітаційних та організаційних заходів щодо надання спеціалізованої
психологічної, психіатричної та психотерапевтичної допомоги постраждалим
внаслідок техногенних аварій та катастроф (на прикладі небезпечних видів
промисловості України)” (номер державної реєстрації 0102U000098),
“Розробити стандарти клінічної практики та науково обґрунтувати
гарантовані обсяги лікувально-діагностичної допомоги хворим з
афективними розладами” (номер державної реєстрації 0102U000102), а також
Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” (Постанова Кабінету
Міністрів України від 10.01.2002 року, № 14), документів ООН (1993) та
ВООЗ (1992, 2001, 2003), які регламентують розробку і проведення
національних програм, що спрямовані на удосконалення охорони здоров’я
населення та підвищення якості життя хворих.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – оптимізація діагностичного
процесу і лікувально-профілактичної допомоги хворим з фобічним синдромом
на підставі інтегративного (клініко-анамнестичного,
клініко-психопатологічного, соціально-психологічного та
клініко-лабораторного) аналізу фобічної симптоматики у структурі
невротичних і соматоформних розладів та дослідження особливостей
клінічних проявів фобій, їх зв’язків з біохімічними і
соціально-психологічними показниками; визначення структурно-компонентної
архітектоніки фобічного синдрому з обґрунтуванням його
диференційно-діагностичних критеріїв.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

1. Визначити місце фобічного синдрому в структурі невротичних і
соматоформних розладів.

2. Оцінити роль соціально-психологічних факторів у формуванні та проявах
фобічного синдрому при невротичних і соматоформних розладах.

3. Дослідити клініко-анамнестичні та клініко-психопатологічні
особливості фобічного синдрому в структурі невротичних і соматоформних
розладів.

4. Дослідити сексологічні та індивідуально-психологічні характеристики
хворих з фобічним синдромом при невротичних і соматоформних розладах.

5. Визначити особливості перебігу біохімічних процесів та оцінити їх
роль у генезі та клінічному оформленні фобічного синдрому при
невротичних і соматоформних розладах.

6. Розробити структурно-компонентну модель фобічного синдрому в
структурі невротичних і соматоформних розладів.

7. Визначити і науково обґрунтувати диференційно-діагностичні критерії
фобічного синдрому при невротичних і соматоформних розладах залежно від
фабули страху.

8. Визначити та впровадити у практику комплексну систему алгоритмів
діагностики та лікувально-профілактичної допомоги при фобічному синдромі
у структурі невротичних і соматоформних розладів.

Об’єкт дослідження – фобічний синдром при невротичних і соматоформних
розладах.

Предмет дослідження. Клініко-анамнестичні, клініко-психопатологічні,
сексологічні, психологічні та біохімічні особливості фобічного синдрому
у структурі невротичних і соматоформних розладів, методи його первинної
та диференційної діагностики, а також лікування і профілактики.

Методи дослідження. Клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний,
експериментально-психологічний, клініко-лабораторний,
математико-статистичний.

Клініко-анамнестичний метод використовувався для збору інформації про
преморбідний період, особливості формування фобічного синдрому та
базувався на використанні напівструктурованого інтерв’ю.
Клініко-психопатологічний метод ґрунтувався на загальноприйнятих
підходах щодо психіатричного обстеження пацієнтів. Діагностику наявних
проявів фобічного синдрому та особливостей поведінки здійснювали згідно
з клінічними критеріями МКХ-10, використовуючи карту
клініко-психопатологічного обстеження та результати тестування за
опитувальником виразності психопатологічної симптоматики (Symptom Check
List-90-Revised – SCL-90-R) (V. Starcevic, G. Bogojevic, J. Marinkovic,
1999). Відомості, отримані від пацієнта, доповнювались службовими
характеристиками, інформацією, яку надали родичі, а також спостереженням
за поведінкою обстежуваного в амбулаторних або стаціонарних умовах.
Експериментально-психологічний метод використовувався для оцінки
індивідуально-психологічних особливостей хворих з фобічним синдромом, із
застосуванням особистісної шкали проявів тривоги Дж. Тейлор за
адаптацією Т. А. Немчина (В.К. Гайда, В.П. Захаров, 1982) і теста
Спілбергера-Ханіна (Ю.Л. Ханин, 1978).

Особливості біохімічного статусу і роль різних аналітів у генезі та
клінічному оформленні фобій у структурі невротичних і соматоформних
розладів у сироватці/плазмі крові або еритроцитах визначали за допомогою
наборів наступними методами: а) імуноферментним – вміст тиреотропного
гормону (ТТГ), адренокортикотропного гормону (АКТГ), кортизолу,
пролактину (Прл), фолікулостимулювального гормону (ФСГ), лютеїнізуючого
гормону (ЛГ), тестостерону, ?-ендорфіну, вазопресину (ВП), серотоніну,
мелатоніну, інсуліну, ангіотензину II, альдостерону, гістаміну,
адреналіну, норадреналіну, тропоніну I (кардіоізоформа), міоглобіну;
б) радіоімунним – вміст дофаміну; в) біохімічним – вміст калію, калію
еритроцитів, глюкози, холестерину, лактату, кальцію, натрію, натрію
еритроцитів, супероксиддисмутази (СОД), ТБК-активних продуктів,
перекисної резистентності еритроцитарних мембран (ПРЕМ), каталази,
аспартатамінотрансферази (АСТ) та м’язово-мозкової ізоформи
креатинкінази (МВ КК).

Для статистичної обробки інформації використовували методи: 1) описової
статистики (визначення середньоарифметичних значень і
середньоквадратичних відхилень по кожному кількісному показнику M+SD,
частоти для якісних параметрів); 2) оцінки вірогідності відмінностей
вибіркових середніх та відносних величин за Т-критерієм Стьюдента, F
критерієм Фішера, (2 Пірсона, Вілкоксона-Манна-Уїтні; 3) кореляційного
аналізу для визначення закономірностей та взаємозв’язків між показниками
клінічних, психологічних і лабораторних досліджень; 4) факторного
аналізу і головних компонент (Principal Component) з ротацією за
алгоритмом максимізації дисперсії (Varimax with Kaiser Normalization);
5) дисперсійного, регресивного і дискримінантного аналізу. Математична
обробка даних проводилась на персональному комп’ютері за допомогою
пакетів “Excel XP” фірми Microsoft и SPSS 10.0 for Windows.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на підставі комплексного
клініко-психопатологічного, клініко-лабораторного і
експериментально-психологічного дослідження хворих з фобічним синдромом
при невротичних і соматоформних розладах проведено інтегративний аналіз
особливостей формування і проявів фобічного синдрому та його зв’язку з
рівнем тривоги. Уперше здійснено багатоосьове лабораторне обстеження
осіб з фобічним синдромом та виділені основні біохімічні предиктори
етіопатогенезу фобій. Вперше досліджені співвідношення біологічних
речовин, які належать до різних нейрогуморальних
(гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової,
гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної, гіпоталамо-пролактинової,
?-ендорфінової, аргінін-вазопресинової, ренін-ангіотензинової,
катехоламінової, інсулінової, гістамінової, серотонін-мелатонінової)
осей, а також їх зв’язок з продуктами клітинного метаболізму, які беруть
безпосередню участь у формуванні та клінічному оформленні фобічного
синдрому. Вперше з використанням методу математичного моделювання
розроблена структурно-компонентна модель фобічного синдрому при
невротичних і соматоформних розладах. Уперше розроблені та науково
обґрунтовані комплексні алгоритми діагностики фобічного синдрому у
структурі невротичних і соматоформних розладів, а також запропоновані
його диференціально-діагностичні критерії. Вперше запропоновані
комплексні підходи до лікування і профілактики фобічного синдрому із
урахуванням клініко-психопатологічних, психологічних і лабораторних
показників.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість
результатів дисертаційного дослідження полягає у підвищенні якості
діагностики та лікування хворих з фобічним синдромом у структурі
невротичних і соматоформних розладів.

У ході дисертаційної роботи науково обґрунтовано, розроблено та
впроваджено у клінічну практику методи комплексного діагностичного
дослідження фобічного синдрому, а також визначено його
диференціально-діагностичні клінічні, біохімічні та психологічні
критерії. Проаналізовано та використано у лікувально-діагностичній
роботі методи системного аналізу факторів ризику формування фобічного
синдрому при невротичних і соматоформних розладах. Запропонований у
роботі комплекс клініко-психопатологічних, лабораторних і
експериментально-психологічних досліджень дозволяє запровадити методи
первинної та диференціальної діагностики фобічного синдрому в практику
психіатричних стаціонарів і загальносоматичних лікарняних закладів.
Отримані нами дані, що особливо стосуються біохімічної складової
фобічного синдрому, дозволяють суттєво оптимізувати та індивідуалізувати
як діагностичний процес, так і лікувально-профілактичну допомогу хворим
з фобічним синдромом у структурі невротичних і соматоформних розладів.

Розроблені в процесі дисертаційного дослідження алгоритми діагностики,
лікування та профілактики фобічного синдрому у структурі невротичних і
соматоформних розладів впроваджено у роботу: комунального закладу
“Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня”, міської
лікарні № 1 м. Дніпродзержинська, комунального закладу “Криворізький
психоневрологічний диспансер”, комунального закладу “Нікопольський
психоневрологічний диспансер”. Результати дисертаційного дослідження
використано у монографії “Фобии: клиника, диагностика, лечение,
профилактика” (2005), у довідковому виданні “Фобии:
русско-украинско-английский словарь-справочник” (2003) та методичних
рекомендаціях “Клініко-лабораторна діагностика фобічних станів у
структурі невротичних і соматоформних розладів у чоловіків” (2005) і
“Сексологічні аспекти фобічних станів у структурі невротичних і
соматоформних розладів у чоловіків” (2005).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано аналітичний
огляд джерел науково-медичної інформації за темою роботи, сформульовано
робочу гіпотезу, мету, задачі дослідження, розроблено його дизайн,
методологію, сформовано методи й інструментарій, написано всі розділи
дисертації. Ним особисто проведені клініко-психопатологічне,
експериментально-психологічне і клініко-анамнестичне дослідження всіх
пацієнтів клінічних груп і респондентів контрольної групи, а також
аналіз даних, отриманих за допомогою клініко-лабораторного обстеження.
Дисертантом самостійно створені комп’ютерні бази одержаних даних,
здійснено математико-статистичну обробку, системний аналіз і наукову
інтерпретацію результатів дисертаційного дослідження, сформульовано
висновки. Усім пацієнтам безпосередньо автором була надана
консультативно-діагностична допомога. Автор самостійно розробив
структурно-компонентну модель фобічного синдрому при невротичних і
соматоформних розладах.

Особистий внесок здобувача в публікаціях у наукових фахових виданнях,
затверджених ВАК України, які написані у співавторстві, полягав у
наступному: у роботах

№ 20–24 (згідно зі списком праць, наведених в кінці автореферату),
написаних спільно з С. І. Табачніковим, автором поставлено мету та
завдання дослідження, здійснено основний аналіз даних, проведено
інтерпретацію отриманих результатів, розроблено теоретичний і
методологічний базис до основних положень статей. У роботі № 1, яка
також була написана у співавторстві з С. І. Табачніковим, автором
самостійно написані розділи 4, 6 і 8. Крім того, у розділах 2, 3, 7
автором здійснено огляд літературних джерел, виконані статистична
обробка та інтегративний аналіз результатів власних досліджень,
розроблена структурно-компонентна модель фобічного синдрому, а також
математично обґрунтовані критерії первинної та диференціальної
діагностики фобій у структурі невротичних і соматоформних розладів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались та обговорювались на: науково-практичній конференції
“Психиатрия и общество” (Москва, 2001), VI українсько-баварському
симпозіумі “Медико-соціальна реабілітація дітей з обмеженими
можливостями здоров’я” (Євпаторія, 2003), “Актуальні проблеми
впровадження засад доказової медицини в психіатричну, наркологічну,
судово-психіатричну та психотерапевтичну практику” (Ялта, 2004), П’ятій
Всеукраїнській школі молодих психіатрів і науково-практичній конференції
з міжнародною участю “Актуальні питання клінічної психіатрії”
(Євпаторія, 2004), Пленумі і конференції науково-практичного товариства
неврологів, психіатрів і наркологів України (Луганськ, 2005), VІІ
міжнародному українсько-баварському симпозіумі “Медико-соціальна
реабілітація дітей з обмеженими можливостями здоров’я” (Дніпропетровськ,
2005), “Психосоматичні розлади в клініці внутрішніх хвороб”
(Дніпропетровськ, 2005), “Актуальные вопросы оказания медицинской помощи
больным с цереброваскулярной патологией” (Днепропетровск, 2005),
Українській школі-семінарі з міжнародною участю “Психотерапія і
психоаналіз на шляху до євроінтеграції” (Київ, 2005), апробаційній раді
Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології (протокол
№ 1 від 17.01.2006 р.).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи опубліковано у 30 наукових
працях особистого авторства, з них: 1 монографія, 1 навчальний посібник,
1 довідкове видання, 20 статей, які надруковані в спеціалізованих
журналах (згідно з переліком ВАК України). Також опубліковано 2
методичні рекомендації та тези доповідей на науково-практичних
конференціях, у тому числі міжнародних.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 424 сторінках
машинопису (основний текст складає 298 стор.). Структурно вона
складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень,
узагальнення результатів дослідження, висновків і 9 додатків. Робота
проілюстрована 32 рисунками і 16 таблицями. Список використаної
літератури містить 552 джерела вітчизняних і закордонних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Дисертаційне дослідження проводилось протягом 1999-2005 років на базі
Дніпропетровського лікувально-профілактичного об’єднання “Міжобласний
клінічний психоневрологічний центр”. Загальна кількість обстежених
становила 627 чоловіків у віці від 17 до 65 років, які знаходились на
амбулаторному або стаціонарному обстеженні чи лікуванні. Особи у віці
17–19 років складали 23,1% (145 чоловіків), 20–24 роки – 21,2% (133
пацієнта), 25–29 років – 11,9% (75 хворих), 30–34 роки – 8,9% (56
чоловіків), 35–39 років – 8,1% (51 пацієнт), 40–44 роки – 7,8% (49
хворих), 45–49 років – 7,5% (47 чоловіків), 50–54 роки – 5,1% (32
пацієнта), 55–59 років – 3,2% (20 хворих) і 60–65 років – 3,1% (19
чоловіків). Слід відзначити, що більшу частину (p @Z| ? ? o o 6 : @ B D r t v v x z | ~ ? ¬ th *,.02468:>@Z??z

|

gyyyyyyyooccccccccccccccccc

Dлів). Мінімальні показники ОТ відмічались у хворих на агорафобію (38,30
+ 0,44 бала). Виразність реактивної тривожності (РТ) була максимальною
(p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020