.

Застосування низькоінтенсивного лазерного випромінювання в комплексній терапії у хворих на дифтерію (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
176 3419
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

Риспаєва Дінара Есенбеківна

УДК 616.931-085.849.19

Застосування низькоінтенсивного лазерного випромінювання в комплексній
терапії у хворих на дифтерію

14.01.13 – інфекційні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Малий Василь Пантелійович,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач
кафедри інфекційних хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Дубинська Галина Михайлівна,

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувач
кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією

доктор медичних наук, професор

Мірошниченко Валентин Павлович,

Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач
кафедри інфекційних хвороб

Провідна установа:

Одеський державний медичний університет МОЗ України

Захист відбудеться “ 26 ” 05 2006 року о 1100 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 із захисту
кандидатських дисертацій при Інституті епідеміології та інфекційних
хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України (01015, м. Київ, вул.
Січневого повстання, 23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України (03038, м. Київ,

вул. М. Амосова, 5).

Автореферат розісланий “ 25 ” 04 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук

В.В.Кононенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Підйом захворюваності на дифтерію, який розпочався в
90-х роках XX сторіччя, характеризувався значним зростанням кількості
хворих особливо у старших вікових групах, у першу чергу від 40 до 50
років [Моисеева А., Мариевский В. 1993; Малий В.П. зі співавт., 1996;
Возианова Ж.И., Городецкий М.М., 1996; Демиховская Е.В., 2000; Чистякова
Г.Г. с соавт., 2001; Мостюк А.І. зі співавт., 2002]. Проведені
профілактичні та протиепідемічні заходи сприяли зниженню захворюваності
на дифтерію і створенню відносного епідемічного благополуччя, хоча й у
наш час мають місце як спорадичні, так і навіть групові випадки
захворювання [Возіанова Ж.І., 2001]. Уроки 90-х років показали, що
підтримка епідемічної стабільності щодо цієї інфекції вимагає не тільки
дотримання імунопрофілактичних заходів, але й змушує шукати нові методи
її лікування, у тому числі спрямовані на попередження розвитку
небезпечних для життя ускладнень. У кінцевому результаті такі заходи
сприятимуть зменшенню кількості летальних випадків.

За період останньої епідемії дифтерії вивчалися питання епідеміології,
патогенезу, властивостей збудника, клініки, а також етіотропного та
патогенетичного лікування та профілактики. Так, зокрема, вивчалися
можливості використання нових антибактеріальних препаратів [Нікітіна
Н.О., Козько В.М. зі співавт., 1998; Мостюк А.І., Прокопів О.В., 1999],
методи корекції антиоксидантного захисту [Дубинська Г.М., 1998;
Волобуєва О.В., 2001; Дуда А. К., 1999; Чорновол А.В., 1998, 2001] і
посилення захисної дії імунної системи [Лебедев В.В., Покровский В.И. с
соавт., 1996], застосовувалися методи підсилення місцевої
резистентності [Родионова О.В. с соавт., 1997; Тихомирова О. В. с
соавт., 1998].

З різних причин терапевтичні заходи не завжди були ефективними, причому
зберігався ризик ускладнень та нерідко розвивалися побічні дії від
проведеної терапії. Специфічна терапія дифтерії із введенням різних доз
протидифтерійної сироватки (ПДС), яка широко застосовувалась раніше,
також не завжди вирішувала проблему. Так, ще дослідження Pappenheimer
A.M. (1977), а також Воробйова А.С. (1997) показали, що доза введеної
сироватки практично завжди перевищує її токсиннейтралізуючу здатність, а
концентрація дифтерійного токсину в крові збільшується лише на короткий
проміжок часу. У результаті в організмі як імунологічний баласт
залишаються незв’язані кінські білки, які найчастіше і стають пусковим
фактором розвитку ускладнень, зокрема, сироваткової хвороби [Фокина Е.Г.
с соавт., 1995; Возіанова Ж.І., Чепілко К.І., 1999].

У період епідемії дифтерії поряд із традиційною детоксикаційною терапією
були запропоновані методи екстракорпоральної детоксикації при важких
формах хвороби, такі як гемосорбція, плазмаферез, плазмофільтрація
[Шведов А.К. с соавт., 1993; Шульдяков А.А. с соавт., 1998]. Однак
недоліками зазначених методів детоксикації є те, що контакт із плазмою і
лімфою хворого підвищує ризик інфікування ВІЛ-інфекцією, вірусними
гепатитами з парентеральним механізмом зараження [Андрейчин М.А. зі
співавт., 2000; Макашова В.В., 2001]. Крім того, екстракорпоральні
методи детоксикації створюють додаткове навантаження на серцево-судинну
систему, що обмежує можливість їхнього застосування у літніх хворих із
нестійкою гемодинамікою. Варто додати, що при безсумнівних перевагах
плазмаферезу, серйозними його недоліками є залежність детоксикаційного
ефекту від обсягу очищеної плазми та вимушена втрата деякої кількості
імунокомпетентних клітин і білків крові [Артеменко А.Г., 2002].

З огляду на це, продовжує залишатися актуальним пошук нових методів
лікування дифтерії. Використання, зокрема, квантової медицини, що
посідає гідне місце в комплексній терапії багатьох захворювань, у тому
числі і в інфекційній патології, дозволяє скоротити строки захворювання,
підвищити ефективність традиційного лікування [Wilder-Smith P., 1988;
Шуляк В.И. с соавт., 1996; Васильева-Линецкая Л.Я., Тондий Л.Д., 1999;
Грабовщинер А.Я., Хейфец Ю.Б., 2002]. Раніше окремі автори наводили
результати, які стосувались використання квантової терапії в лікуванні
хворих на дифтерію (ультрафіолетове опромінення автокрові,
внутрішньосудинне лазерне опромінення крові при важкому перебігу
дифтерії) [Жидкіх В.М. зі співавт., 1998; Курапов Е.П. с соавт., 1996].
Разом з тим, відсутні дані про використання способів неінвазивного
застосування при дифтерії, які є перспективними методами детоксикації.

У доступній літературі нами не були виявлені дані, присвячені вивченню
впливу низькоінтенсивного лазерного випромінювання (НІЛВ) неінвазивним
способом на клінічний перебіг дифтерійної інфекції, на показники
загального й місцевого імунітету, а також на стан про- та
антиоксидантної системи і розвиток різних ланок адаптаційного синдрому.

Все вищезазначене і стало підставою для пошуку та запровадження у
клінічну практику нових методів патогенетичної терапії, а саме
застосуванню лазерного випромінювання у хворих на дифтерію.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження
виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Харківської медичної
академії післядипломної освіти і є фрагментом науково-дослідної роботи
кафедри інфекційних хвороб за темою “Автоімунні процеси у хворих на
дифтерію”, державний реєстраційний номер № 0198U00281.

Актуальність проблеми й невивченість низки питань обумовили мету та
завдання цього дослідження.

Мета роботи – підвищити ефективність лікування у хворих на дифтерію на
підставі вивчення параметрів гомеостазу (ендотоксикозу,
окислювально-відновних процесів, імунологічної реактивності) і з’ясувати
вплив лазерного випромінювання на ці процеси. Для досягнення визначеної
мети сформульовані основні завдання дослідження:

Оцінити динаміку клінічних симптомів дифтерії під впливом лазерного
випромінювання в комплексному лікуванні.

Дослідити показники середніх молекул, лейкоцитарного індексу
інтоксикації, лімфоцитотоксичності у хворих на дифтерію і виявити дію
лазерного випромінювання на ці показники.

Визначити показники про- та антиоксидантних систем у хворих на дифтерію
в динаміці і при застосуванні лазерного випромінювання в комплексному
лікуванні.

Вивчити показники місцевого та системного імунітету у хворих на дифтерію
в динаміці і на тлі проведеного лікування з використанням лазерного
випромінювання.

Об’єкт дослідження – хворі на дифтерію з різними формами й ступенем
важкості.

Предмет дослідження: клінічні симптоми, показники перекисного окислення
ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи (АОС), параметри імунної
системи, маркери ендогенної інтоксикації в динаміці хвороби та при дії
лазерного випромінювання.

Методи дослідження: клінічні, бактеріологічні, біохімічні, серологічні,
імунологічні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Залежно від методу проведеної
терапії вивчено і проаналізовано дані про порушення гомеостазу у хворих
на дифтерію, зокрема, накопичення продуктів перекисного окислення
ліпідів та пригнічення антиоксидантної системи, клітинний та гуморальний
імунодефіцит; підвищення вмісту показників ендотоксикозу, нестабільність
адаптаційних реакцій.

Вперше патогенетично обґрунтовано застосування низькоінтенсивного
лазерного випромінювання неінвазивним крізьшкірним методом на проекцію
великих судин та регіонарних лімфовузлів і безпосереднім опроміненням
мигдаликів у комплексному лікуванні хворих на дифтерію з різним ступенем
важкості.

Отримано нові дані про позитивний вплив неінвазивного методу
низькоінтенсивного лазерного випромінювання на клінічний перебіг
дифтерії, можливість лазерного випромінювання підвищувати
антиоксидантний, неспецифічний імуномодулюючий, детоксикаційний ефекти,
резистентність слизової оболонки ротоглотки.

Практичне значення отриманих результатів. Для прогнозування перебігу
дифтерії, ранньої діагностики ускладнень, оцінки ефективності лікування
необхідно комплексно визначати показники ендогенної інтоксикації, про-
та антиоксидантної й імунної систем.

На підставі динаміки клініко-лабораторних показників у процесі лікування
доведено ефективність поєднаного використання випромінювання
гелій-неонового та інфрачервоного лазерів неінвазивним методом.

Основні результати дисертаційних досліджень впроваджені в роботу
Харківської обласної клінічної інфекційної лікарні, Сумської обласної
інфекційної клінічної лікарні, а також використовуються в навчальному
процесі на кафедрах інфекційних хвороб Харківської медичної академії
післядипломної освіти, Харківського державного медичного університету та
медичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н.
Каразіна.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проаналізовано наукову
літературу з даної проблеми, здійснено патентно-інформаційний пошук,
проведено підбір хворих і забір матеріалу, виконано клінічне й
епідеміологічне обстеження, організовано лабораторні й інструментальні
дослідження, особисто проводилася лазеротерапія. Здійснено комплексний
аналіз і систематизацію отриманих результатів дослідження,
математично-статистичну обробку, а також аналіз і розрахунок дози НІЛВ
залежно від важкості перебігу дифтерії, написано всі розділи роботи,
сформульовано висновки й практичні рекомендації, впроваджено результати
роботи в практику охорони здоров(я.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації було викладено в
доповідях на VIII міжнародній науково-практичній конференції
“Застосування лазерів у медицині й біології” (Харків, 1997); конференції
молодих учених “Медицина на межі відкриття та перспективи” (Харків,
1999), науково-практичній конференції “Актуальні питання розвитку
стаціонарної допомоги інфекційним хворим” (Харків, 2002), засіданнях
Харківського науково-практичного товариства інфекціоністів.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 35 наукових праць, з них 7
статей у наукових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації: Дисертація викладена на 151 сторінках і
складається із вступу, огляду літератури, розділу методів дослідження, 4
розділів власних спостережень, підсумку, що містить аналіз і
узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних
рекомендацій, списку літератури. Робота ілюстрована 22 таблицями, 7
рисунками, 2 витягами з історій хвороб. Список використаної літератури
містить 323 джерела, з яких вітчизняних – 100, іноземних – 223 (з них
російських – 168).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для з’ясування мети й завдань
дослідження під нашим спостереженням перебувало 130 хворих на дифтерію,
які лікувалися в клініці кафедри інфекційних хвороб Харківської
медичної академії післядипломної освіти. При цьому обстежених із
локалізованими формами було 55 (42,3%), розповсюдженими – 64 (49,2%),
комбінованими – 11 (8,5%). Легкий перебіг дифтерії виявлявся в 41
хворого (31,5%), середньоважкий – у 49 (37,7%), важкий перебіг
відзначався у 40 (30,8%) хворих.

Більшість пацієнтів становили жінки – 81 (62,3%), чоловіків було 49
(37,7%). Вік хворих на дифтерію, що лікувались у стаціонарі, коливався
від 16 до 74 років і дорівнював у середньому 39,1±1,3 років. Вік хворих
з важким перебігом дифтерії склав у середньому 45,1±1,43 років, що
відповідає літературним даним про переважання важких форм дифтерії в
осіб віком старше 40 років [Возианова Ж.И. с соавт., 1996; Вяльба Е.В.
с соавт., 1997; Запорожец Т.С с соавт., 1998]. Клінічний діагноз
дифтерії підтверджувався бактеріологічно у 80,8% (105 хворих), із них у
56,2% випадків (73 хворих) переважав тип “gravis”, питома вага серовара
“mitis” становила 24,6% (32 пацієнти). В інших хворих діагноз дифтерії
виставлявся на підставі клініко-епідеміологічних даних.

Залежно від методу проведеного лікування хворі були розподілені на дві
групи: 1-а група – пацієнти, які в комплексній терапії одержували
лазеротерапію (63 хворих), і 2-а група – які лазеротерапії не одержували
(67 хворих). За статтю, віком, важкістю перебігу дифтерії обидві групи
були репрезентативними.

Лазеротерапія (ЛТ) проводилася апаратами “Сфера-2М” (довжина хвилі
(=0,89 мкм) і “АЛОУ-2” ((=0,63 мкм), що генерують лазерне випромінювання
в інфрачервоній і червоній частинах спектра. Потужність інфрачервоного
лазера (ІЧЛ) до 15 мвт; апарат працює в безперервних і частотному
(0-6000 Гц) режимах. Частота проходження імпульсів вибиралася залежно
від ступеня важкості: при важкому перебігу – мала (20–80 Гц), при
легкому – більш значна (80–150 Гц). Апарат “АЛОУ-2” є гелій-неоновим
лазером (ГНЛ) з вихідною потужністю 2 мвт. Сумарний час впливу НІЛВ в
безперервному режимі його генерації червоного й ближнього інфрачервоного
спектра за одну процедуру становив 15-25 хв. Починали ЛТ на перший чи на
другий день госпіталізації хворих до стаціонару. Сеанси ЛТ проводилися
щодня, курсом 5-12 сеансів залежно від ступеня важкості.

Використовувався метод лазерного опромінення низької інтенсивності
шляхом впливу на слизову ротоглотки й підщелепні лімфовузли, на проекцію
великих судин крізьшкірним лазерним опроміненням крові, у якості
неінвазивного та безпечного методу. Для зменшення можливої адаптації до
НІЛВ використовувалися наступні прийоми: комбінування різних режимів
генерації (ГНЛ й ІЧЛ), варіювання тривалості й (або) інтенсивності
лазерного випромінювання, зміна частотних характеристик впливу, принцип
зворотної пропорційності збільшення дози випромінювання від ступеня
важкості дифтерії. У наших дослідженнях інтенсивність випромінювання
(мвт/см2) й експозиційна доза (Дж/см2) при легкому перебігу дифтерії
склали відповідно 26,52±1,65 мвт/см2 та 3,91±0,39 Дж/см2, при
середньоважкому – 20,78±0,83 мвт/см2 й 2,53±0,18 Дж/см2, при важкому –
10,79±0,73 мвт/см2 та 1,23±0,08 Дж/см2, тобто чим важчий був перебіг
дифтерії, тим меншою була доза.

Діагноз “дифтерія” встановлювався згідно з класифікацією, наведеною у
виданні “Международная классификация болезней” (ВОЗ, 1985) з урахуванням
даних комплексних клінічних обстежень, результатів епідеміологічних,
бактеріологічних та серологічних досліджень.

Хворим дослідження проводили в динаміці, розпочинаючи з моменту
госпіталізації (1 тиждень), і далі щотижня протягом всього терміну
перебування в стаціонарі.

Для оцінки рівня ендогенної інтоксикації в сироватці крові визначали
рівень середніх молекул (СМ) спектрофотометричним методом (Ніколайчик
В.В. зі співавт., 1991), лімфоцитотоксичність за методом Зарецької Ю.М.
(1983), вираховували лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) за
клінічним аналізом крові й визначали за формулою Кальф-Каліфу Я.Л. Для
визначення виду адаптаційних реакцій використано метод Гаркаві Л.Х. зі
співавт. (1991) (показник співвідношення між числом лімфоцитів і
сегментоядерних нейтрофілів).

Для оцінки стану ПОЛ та активності антиоксидантних ферментів
досліджували в сироватці крові й слині дієнові кон’югати (ДК) за методом
Стальної І.Д. у модифікації Скорнякова В.І. зі співавт. (1988);
малоновий діальдегід (МДА) за методом Uchiyma M. та Michara M. у
модифікації Львівської Є.І., Волчегорського І.О. (1991); активності
каталази за методом Королюка О.М. зі співавт. (1988),
супероксиддисмутази (СОД) методом окислювання кверцетину в модифікації
Костюка В.О. зі співавт. (1990), глутатіонпероксидази (ГП)
колориметричним методом у модифікації Барабоя В.А. зі співавт. (1991).

Для оцінки стану імунної системи досліджували: Т-систему імунітету на
підставі реакції спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана;
субпопуляційний склад Т-клітин за методом спонтанного розеткоутворення з
теофіліном; B-лімфоцити методом розеткоутворення з еритроцитами миші;
вміст сироваткових імуноглобулінів основних класів (A, M, G) і
секреторний IgA у слині (sIgA) методом радіальної імунодифузії за G.
Mancini у модифікації Е.В. Чернохвостової (1987); імуноглобулін Е –
імуноферментним методом у сироватці та слині набором
“IgE-ІФА-бест-стрип” виробництва ЗАТ “Вектор-Бест” (Росія); концентрацію
лізоциму слини нефелометричним методом (ФЕК-56). Вміст ЦІК у сироватці
та слині визначали за оптичною густиною дослідного зразка на
спектрофотометрі СФ-26, порівнюючи зі стандартом (контроль). ЦІК
осаджували 6% розчином поліетиленгліколю.

Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб віком від 20 до 40
років.

Статистичну обробку матеріалів проводили на персональному комп’ютері з
використанням параметричного та непараметричного критеріїв, а також
кореляційного і регресійного аналізів із застосуванням пакету програм
Statgraphics plus 2.1 for Windows 95 та “Microsoft Excell 2000”.

Результати досліджень та їх обговорення

Клінічна ефективність лазеротерапії у хворих на дифтерію залежно від
важкості перебігу. У хворих із легким перебігом дифтерії, що одержували
лазеротерапію, локальні прояви хвороби (нальоти на мигдаликах, набряк,
гіперемія слизової ротоглотки, а також біль у горлі) регресували
вірогідно скоріше, ніж в осіб порівняльної групи.

У хворих із середньоважким перебігом дифтерії, що одержували комплексне
лікування з використанням лазерного випромінювання, вірогідно раніше
згасали прояви інтоксикації (загальна слабкість, головний біль), біль у
горлі, гіперемія та набряклість слизової ротоглотки, нальоти, прояви
регіонарного лімфаденіту.

У пацієнтів з важким перебігом дифтерії на тлі комплексної лазеротерапії
відзначалося більш швидке регресування набряку й гіперемії слизової
оболонки ротоглотки, нальотів на мигдаликах, больового синдрому,
гугнявості голосу, регіонарного лімфаденіту й набряку підшкірної
клітковини шиї, а також прояви інтоксикації (загальна слабкість,
головний біль) і температура тіла. Температура тіла вище 38,0є C
зустрічалася порівняно частіше у хворих 2-ої групи (71,4%), ніж в осіб
1-ої (26,3%).

Виявлено чітку залежність між перебігом дифтерії, частотою й важкістю
специфічних ускладнень, що виникають – міокардиту, ураження нирок і
нервової системи. Так, якщо у хворих з легким перебігом дифтерії
ускладнення були відсутні, то в пацієнтів із середньоважким і важким
перебігом дифтерії дифтерійний міокардит розвинувся в 12,2% і 85,0%,
полінейропатії – в 6,1% і 65%, токсичні нефрозонефрити – в 16,3% і 30%
відповідно.

При середньоважкому перебігу частота ускладнень в осіб 2-ої групи,
що одержували тільки базисну терапію, перевищувала в 3 рази число
ускладнень у хворих 1-ої групи, які отримували лікування з комплексним
застосуванням НІЛВ.

При важкому перебігу дифтерії практично в усіх хворих реєструвалися
ускладнення. При порівнянні груп встановлено, що в осіб 2-ої групи
міокардит розвивався в 90,5% хворих, полінейропатія – в 66,7%,
нефрозонефрит – у 33,3%. Важкий перебіг дифтерійної полінейропатії з
тетраплегією спостерігався у чотирьох хворих 2-ої групі на фоні
проведеного лікування без використання НІЛВ. В осіб 1-ої групи, що
одержували комплексну ЛТ, міокардит спостерігався в 78,9% хворих,
полінейропатія – в 63,1%, нефрозонефрит – у 21,1%. Слід зазначити, що
розвиток двох і більше ускладнень частіше відзначався в пацієнтів 2-ої
групи – 71,4% (у 15 із 21 хворих ), ніж у 1-ої – 47,4% (у 9 із 19
пацієнтів) (pL~ouL N v ? i B ae L„L N P v x ›@?uy …uaaUU "Так, у хворих з легким перебігом дифтерії у слині відзначалося підвищення вмісту МДА і ДК на 14% і 43% (p>0,05), з середньоважким – 1,3
рази і в 2,3 рази, при важкому – в 1,6 рази і в 3 рази відповідно
порівняно з групою контролю.

Накопичення продуктів ПОЛ у слині хворих на дифтерію викликало
відповідне зрушення й у показниках активності досліджуваних ферментів
антиоксидантної системи (АОС): каталази, супероксиддисмутази (СОД),
глутатіонпероксидази (ГП) (рис.3).

При легкому перебігу захворювання в гострому періоді активність
ферментів АОС мала тенденцію до зниження, при середньоважкому і важкому
перебігу дифтерії виявлялося вірогідне зниження їх активності.

Рис. 3 Динаміка вмісту АО ферментів у слині у хворих на дифтерію з
різним ступенем важкості залежно від методу лікування

Таким чином, при дифтерії в ротоглотковому секреті відбувається
пригнічення активності ферментативної ланки АО захисту, що призводить до
посилення реакцій ліпопероксидації. Виразність цих процесів залежить від
поширеності місцевого запального процесу і прогресує в міру збільшення
ступеня важкості дифтерії. В умовах дифтерійної інтоксикації імовірно,
що достатньо незначного пригнічення активності АО ферментів для того,
щоб процеси ПОЛ підсилилися до неконтрольованого рівня.

Схожа динаміка прооксидантно-антиоксидантних процесів відбувалася і в
сироватці крові хворих на дифтерію. Як показали результати досліджень, у
міру наростання важкості перебігу захворювання в сироватці крові хворих
підвищувався вміст ДК і МДА з напругою ланки АОС і зниженням активності
ферментів.

Комплексне застосування в терапії НІЛВ призводило до зниження
інтенсивності ПОЛ. Так, при легкому перебігу дифтерії показники ПОЛ
практично не відрізнялися від таких у контрольній групі. При
середньоважкому і важкому перебігу захворювання відзначалося вірогідне
зниження відповідно в 1,3 рази і 1,1 рази показників ПОЛ порівняно з
хворими 2-ої групи.

Здатність ферментативних АОС у гострому періоді, які контролюють
утилізацію вільних радикалів у сироватці крові, характеризувалася
пригніченням при легкому перебігу тільки СОД і ГП, при середньоважкому і
важкому – усіх досліджуваних ферментів.

Встановлене пригнічення функції АОС не коригувалось призначенням тільки
базисної терапії. Так, у хворих 2-ої групи з легким перебігом дифтерії
продовжували відзначатися знижені рівні активності каталази, СОД, ГП,
(на 22%, 49%, 61% відповідно), при середньоважкому і важкому перебігу,
незважаючи на проведене лікування, реєструвалося максимальне пригнічення
показників АОС порівняно з контрольною групою (р0,05), в 1,7 рази (p0,05). перебігу порівняно з
показниками у хворих 2-ої групи. На відміну від 1-ої, у пацієнтів 2-ої
групи відзначалася подальша вірогідна гіперпродукція IgE: в осіб з
легким перебігом хвороби – в 1,5 рази (15,37±1,41 МО/мл), з
середньоважким – у 2,2 рази (22,45±3,48 МО/мл) і важким – у 3 рази
(29,67±2,23 МО/мл); також продовжував залишатися високим показник ЦІК у
слині.

Отримані дані позитивного впливу НІЛВ на місцевосекреторний імунітет
узгоджуються з результатами динаміки бактеріологічного висівання
коринебактерій дифтерії зі слизової оболонки ротоглотки. Більш частотне
висівання коринебактерій спостерігалося у хворих на дифтерію 2-ої групи
із середньоважким і важким перебігом, які отримували лікування без
включення НІЛВ. Повторне виділення C.diphtheriae відзначають інші
автори, підкреслюючи, що використання антибактеріального лікування
призводить до санації лише в 60-70% носіїв [Костюкова Н.Н., 1971]. У
1-ій групі хворих, що одержували в комплексному лікуванні НІЛВ, не
відзначено жодного випадку повторного виділення коринебактерій, тоді як
у 14,9% хворих 2-ої групи спостерігали повторно збудник протягом двох
тижнів.

Позитивний вплив НІЛВ можна пояснити бактеріостатичною дією на
коринебактерії дифтерії з утворенням колоній типу L-форм, підвищенням
чутливості їх до антибіотиків і зниженням здатності колонізувати слизові
оболонки, тобто втратою властивостей до адгезії [Зикеева Н.Т. с соавт.,
1995; Манина Ж.И. с соавт., 1997], а також безпосереднім впливом НІЛВ
на мікробну флору в осередку ураження [Жукова С.Н., 1984; Серых М.М.,
1984; Климова Л.А. с соавт., 1986; Шестерина М.В. с соавт., 1987].

При дослідженні клітинної ланки імунітету у хворих на дифтерію залежно
від проведеної терапії нами було встановлено позитивний вплив НІЛВ у
комплексному лікуванні на динаміку співвідношення Th/Ts –
імунорегуляторного індексу (ІРІ). Отримані результати показали, що чим
важчим був клінічний перебіг дифтерії, тим більш суттєвого зниження
досягли показники ІРІ. Позитивна динаміка ІРІ отримана тільки у хворих
1-ої групи з легким і середньоважким перебігом дифтерії на тлі
комплексної ЛТ, який не відрізнявся від значень у здорових осіб. У цей
же час у пацієнтів 2-ої групи, за винятком хворих із легким перебігом,
при лікуванні хворих без використання лазерного випромінювання даний
індекс був знижений, що характеризувало імунодефіцитний стан.

Аналіз показників гуморальної ланки імунітету в гострому періоді у
хворих на дифтерію залежно від ступеня важкості показав, що у хворих з
легким перебігом відзначене підвищення синтезу імуноглобулінів не
мало вірогідної різниці, з середньоважким і важким – показники IgA,
IgM, IgG та IgE збільшувалися в 1,2–1,5 і в 2,3 рази відповідно (p0,05) та IgE, IgG (p0,05). У хворих із важким
перебігом хвороби відзначене інтенсивне антитілоутворення (IgM й IgG),
пік якого досягав на 2-3-му тижні хвороби, і це призводило до підвищеної
циркуляції неспецифічних імунних комплексів. Незважаючи на
гіперпродукцію IgG, лінійного зв’язку між зростанням ЦІК і IgG не
відзначено (r= -0,35; p>0,05 в 1-ій групі, r= 0,25; p>0,05 у 2-ій групі
хворих).

Для встановлення взаємозв’язку між імуноглобулінами А, M, G, E та ЦІК
був застосований регресійний аналіз. У результаті отримані регресійні
моделі, які свідчили про наявність множинних зв’язків між підвищенням
ЦІК і вмістом імуноглобулінів класів M, G, E (p0,05,
r= 0,25, відповідно; p>0,05).

Так, на тлі комплексної ЛТ в групі хворих із середньоважким перебігом
нефропатія не реєструвалася, у той час як у групі хворих без приєднання
НІЛВ вона реєструвалася у 8,7%. Частота ускладнень з боку
серцево-судинної та нервової систем, а також нирок в осіб 2-ої групи
перевищувала в 3 рази таку у хворих порівняльної групи (p ПЕРЕЛІК УМОВНИХ HYPERLINK \l "_ПЕРЕЛІК_УМОВНИХ_СКОРОЧЕНЬ" СКОРОЧЕНЬ АОС – антиоксидантна система ГНЛ - гелій-неоновий лазер ГП - глутатіонпероксидаза ДК - дієнові кон’югати ІЧЛ - інфрачервоний лазер ЛІІ - лейкоцитарний індекс інтоксикації ЛТ - лазеротерапія МДА - малоновий діальдегід НІЛВ – низькоінтенсивне лазерне випромінювання ПОЛ - перекисне окислення ліпідів СМ - середні молекули СОД - супероксиддисмутаза ТФР (Th) – теофілін резистентний ТФЧ (Ts) – теофілінчутливий ЦІК - циркулюючі імунні комплекси Ig A- імуноглобулін класу А Ig E – імуноглобулін класу E Ig G- імуноглобулін класу G Ig M – імуноглобулін класу M sIg A - секреторний імуноглобулін класу А PAGE 1 середньоважкий І – гострий період ІІ – період ранньої реконвалесценції ІІІ – перед випискою 0 2 4 6 8 10 12 0 1 2 1 2 1 2 0 1 2 1 2 1 2 Контроль I період ІІ період ІІІ період Контроль I період ІІ період ІІІ період ДК, ммоль/л легкий важкий 1 – група 2 - група МДА, мкмоль/л І – гострий період ІІ – період ранньої реконвалесценції ІІІ – перед випискою 0 1 2 3 4 5 6 7 8 0 1 2 1 2 1 2 0 1 2 1 2 1 2 0 1 2 1 2 1 2 контроль I період ІІ період ІІІ період контроль I період ІІ період ІІІ період контроль I період ІІ період ІІІ період Каталаза, ум.од. СОД, ум.од. ГП, ум.од. легкий середньоважкий важкий 1 – група 2 - група 1 - група 2 – група І – гострий період ІІ – період ранньої реконвалесценції 0 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 0 1 2 1 2 контроль I період ІІ період sIgA г/л середньоважкий важкий легкий 0 5 10 15 20 25 30 35 0 1 2 1 2 контроль I період ІІ період лизоцим мкг/л середньоважкий важкий легкий

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020