.

Патогенез токсичної нефропатії у щурів різного віку (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
135 3210
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

РОМАНІВ ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА

УДК 616.61 – 06:616 – 099:546.4/.5] –
092(019)

Патогенез токсичної нефропатії у щурів різного віку

14.03.04 – патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Гоженко Анатолій Іванович,

Одеський державний медичний
університет,

завідувач кафедри загальної та
клінічної

патологічної фізіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кришталь Микола Васильович, Національний
медичний університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри
патологічної фізіології;

доктор медичних наук, професор Роговий Юрій Євгенович, Буковинський
державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри фізіології.

Провідна установа: Інститут ендокринології та обміну речовин ім.
В.П.Комісаренка АМН України (відділ ендокринології репродукції та
адаптації), м.Київ.

Захист відбудеться 30 березня 2006 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному
медичному університеті імені І.Я.Горбачевського (46001, м.Тернопіль,
майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського
державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського (м.Тернопіль,
вул. Січових Стрільців, 8).

Автореферат розісланий 27 лютого 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
Боднар Я.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Актуальність дослідження вікових особливостей
функціонального стану нирок обумовлена, з одного боку, неухильним ростом
в усьому світі кількості нефрологічних хворих (Zauderer B., 1996), а з
іншого боку повідомленнями про те, що особливості перебігу захворювань
нирок мають виражені закономірні ознаки, обумовлені віком пацієнта
(Mangoni A.A., Jackson S.H., 2004). Разом з тим, для підвищення
ефективності методів діагностики та лікування захворювань нирок потрібна
більш чітка вікова градація значень фізіологічних (патофізіологічних)
параметрів діяльності нирок (Atiyeh B.A. et al., 1996; Dieguez S. et
al., 2004).

Здатність нирок людини забезпечувати сталість фізико-хімічних
параметрів позаклітинної рідини організму з віком може істотно
змінюватися (Lorenz J.M. et al., 1995). При цьому, починаючи з
постнатального розвитку до статевого дозрівання організму, особливості
гомеостатичної функції органу обумовлені фізіологічним становленням
процесів клубочкової фільтрації (Watanabe H. et al., 1996), канальцевої
реабсорбції речовин (Boulat O. et al., 2003) і фізіологічних механізмів
внутрішньониркової ауторегуляції (Sequeira Lopez M.L., Gomez R.A.,
2004). Показано, що фізіологічні показники виділення нирками таких
біологічно важливих речовин, як глюкоза, амінокислоти і фосфати в
дитячому віці істотно вищі, ніж у дорослих (Vaisbich M.H. et al., 1999).
З іншого боку, зміни діяльності нирок у осіб літнього віку торкаються
всіх параметрів функціонального стану органу, включаючи зниження
чутливості паренхіми нирки до гуморальних факторів ауторегуляції органу
(Thompson M. M. et al., 2000), як на канальцевому (Halloran B.P. et al.,
1996), так і на судинно-клубочковому рівнях (Campo C. et al., 1996),
зміни процесів канальцевого транспорту речовин (Mac Laughlin M. et al.,
2001).

Морфологічні дослідження свідчать про те, що протягом життя у людини
реєструється неухильне зниження популяції діючих нефронів, а це може
бути однією з причин зменшення швидкості клубочкової фільтрації в
літньому віці (Baylis C., Schmidt R. et al., 1996). Таким чином, дані
літератури вказують, що абсолютні значення фізіологічних констант, які
характеризують функціональний стан нирок практично здорових людей,
можуть істотно варіювати протягом життя, що важливо враховувати при
діагностиці захворювань і моніторингу ефективності використовуваних
методів лікування. Крім того, вікові особливості стану функції нирок
указують на необхідність більш глибокого аналізу патогенетичних
механізмів ренальних дисфункцій токсичного ґенезу в залежності від віку
(Sweet D. H. et al., 2001; Pless-Mulloli T. et al., 1998).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є складовою планової науково-дослідної роботи Одеського
державного медичного університету і є фрагментом планової наукової
роботи “Молекулярно-генетичні та екологозалежні механізми розвитку
пухлин репродуктивної системи: шляхи удосконалення діагностики,
лікування і профілактики” (№ державної реєстрації 0102U006588), у
виконанні якої автором проведено дослідження, спрямовані на з’ясування
патогенетичних ланок токсичної нефропатії.

Мета дослідження. З’ясувати вікові особливості функціонального
стану нирок білих щурів при сулемовій нефропатії в умовах індукованого
діурезу.

Задачі дослідження:

Встановити вікові особливості стану ниркового функціонального резерву
інтактних щурів.

З’ясувати вікові особливості стану ниркового функціонального резерву у
щурів в умовах сулемової нефропатії.

Встановити вікові особливості ролі циклу оксиду азоту у реалізації
ниркового функціонального резерву у щурів у нормі та при інтоксикації
HgCl2 (сулемою).

З’ясувати вікові особливості канальцевого транспорту речовин (осмотично
активних речовин, білка, фосфатів і кальцію) у нормі та при сулемовій
інтоксикації.

Об’єкт дослідження: токсична нефропатія у щурів різного віку,
індукована дихлоридом ртуті. Предмет дослідження: водно-сольовий обмін
у тварин різних вікових груп при ураженні нирки дихлоридом ртуті
(сулемою).

Методи дослідження: патофізіологічні моделі сулемової нефропатії у
щурів різного віку; біохімічні (спектрофотометричні) та гістологічні
методи – для дослідження функціонального та морфологічного стану нирок;
методи комп’ютерної математичної статистики – для аналізу отриманих
результатів.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено, що абсолютна та
відносна величини ниркового функціонального резерву досягають
максимальних значень у групі молодих статевозрілих тварин, тоді як у
статевонезрілих щурів і тварин старшої вікової групи даний показник
істотно нижчий.

Встановлено, що у інтактних щурів, незалежно від віку, навантаження
3% розчином хлориду натрію в об’ємі 5% від маси тіла приводить до
збільшення системної продукції та ниркової екскреції ендогенних нітратів
і нітритів у порівнянні з водним навантаженням. У той же час показано,
що в умовах водного навантаження величина ниркової екскреції ендогенних
нітратів у інтактних щурів залежить від віку і досягає максимальних
значень у групі молодих статевозрілих тварин і є мінімальною у щурів
старшої вікової групи.

Доведено, що у статевонезрілих щурів виведення надлишкових
кількостей осмотично активних речовин нирками здійснюється в умовах
більш низьких темпів канальцевої реабсорбції на фоні підвищення
ниркових втрат пептидів і фосфатів.

Доведено, що ефективність осморегулюючої функції нирок залежить від
віку, при цьому найбільш висока потужність і точність ренальних
механізмів осморегуляції зареєстровані у групі молодих статевозрілих
тварин, а у щурів старшої вікової групи здатність нирок до виведення
надлишку осмотично активних речовин і рідини – найбільш низька.

Показано, що нефротоксичний ефект дихлориду ртуті залежить від віку
і носить найбільш виражений характер у групі молодих статевозрілих
щурів, у той час, як у статевонезрілих тварин ознаки токсичного ураження
нирок мінімальні.

Показано, що експериментальна ниркова недостатність, викликана
солями ртуті, приводить до зниження системної продукції та ниркової
екскреції ендогенних неорганічних окислів азоту на фоні зниження
здатності нирки збільшувати швидкість клубочкової фільтрації під впливом
гострого навантаження 3% розчином хлориду натрію.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані в роботі
результати сприяють більш повному розумінню фізіологічних і
патофізіологічних вікових особливостей гомеостатичних функцій нирок. У
ході проведених досліджень установлено, що значення абсолютних і
відносних показників ниркового функціонального резерву залежать від
віку: максимальні вони у молодих статевозрілих тварин і мінімальні – у
щурів старшої вікової групи. Проведені дослідження показали, що цикл
оксиду азоту є важливою ланкою у реалізації ниркового функціонального
резерву. У той же час, темпи продукції ендогенного оксиду азоту в
організмі, які реєструються по нирковій екскреції ендогенних нітритів і
нітратів, мають виражені вікові особливості, що полягають у більш
низьких рівнях виділення нирками нітритів і нітратів у статевонезрілих
щурів і тварин старшої вікової групи. Дані досліджень указують на те, що
цикл оксиду азоту виконує важливу роль у регуляції швидкості клубочкової
фільтрації і канальцевого транспорту речовин у щурів різних вікових
груп. Експериментально доведено, що найбільш високу чутливість до
нефротоксичного впливу дихлориду ртуті мають нирки молодих статевозрілих
щурів. В той же час однократне введення сулеми статевонезрілим щурам
супроводжується помірними змінами функціонального стану нирок як на
судинно-клубочковому, так і на канальцевому рівнях.

Результати проведених досліджень свідчать про діагностичну цінність
визначень величини ниркового функціонального резерву. Разом з тим, даний
показник менш інформативний для тварин старшого віку, що обумовлено
віковими змінами функціональної активності ниркової паренхіми і
гуморальних механізмів регуляції водно-сольового обміну. Крім того, на
етапі онтогенезу, що передує статевому дозріванню, робота канальцевих
систем транспорту мінеральних і органічних речовин менш ефективна, ніж у
дорослих статевозрілих тварин, що може привести до збільшення ниркових
втрат фізіологічно важливих речовин. Отже, з метою забезпечення
позитивного балансу, зокрема, фосфатів і кальцію, необхідно враховувати
дану особливість гомеостатичних функцій нирок у статевонезрілих тварин.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджено до лекційного курсу та
практичних занять для студентів на кафедрах гістології, ембріології,
цитології, загальної та клінічної патологічної фізіології Одеського
державного медичного університету; патологічної фізіології
Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського,
патологічної фізіології з курсом гістології, цитології, ембріології
Української медичної стоматологічної академії, патологічної фізіології
Дніпропетровської державної медичної академії, патологічної фізіології
Буковинської державної медичної академії, патологічної фізіології
Харківського державного медичного університету. У тій частині актів
впровадження, що стосується науково-практичної новизни, викладено
фактичний матеріал дисертаційного дослідження.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто виконано інформаційний
пошук, визначені мета, завдання та план дослідження. Самостійно
проведені експерименти, статистична обробка отриманих результатів,
написано й оформлено дисертацію. Разом з науковим керівником
сформульовано висновки, теоретичні та практичні рекомендації.

У шести наукових працях, опублікованих у співавторстві, автору
належить аналіз літератури, дані експериментальних досліджень, їх
статистична обробка, обговорення та висновки і підготовка матеріалу до
друку.

Апробація результатів дисертації. Внесені в дисертацію результати
досліджень оприлюднені на науково-практичній конференції з міжнародною
участю “Фізіологія регуляторних систем” (Чернівці, 2003), на
науково-практичній конференції „III-і читання ім. В.В.Підвисоцького”
(Одеса, 2004), на ІV національному конгресі патофізіологів України з
міжнародною участю „Фундаментальні аспекти сучасної медицини” (Чернівці,
2004), на V українській конференції молодих вчених, присвяченій пам’яті
академіка В.В.Фролькіса (Київ, 2004), на науково-практичній конференції
молодих вчених “Вчені майбутнього” (Одеса, 2004), на Міжнародній
науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу – 2004” (
Дніпропетровськ, 2004).

Публікації результатів досліджень. Основні наукові положення
дисертаційної роботи опубліковано у 10 наукових працях, з яких 3 –
статті у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 7 – тези
у матеріалах і збірниках конференцій та конгресів.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 184 сторінках і
складається із вступу, 4-х розділів, висновків, списку використаних
літературних джерел (всього 224 найменування) і додатків. Робота
проілюстрована 64 таблицями. Бібліографічний опис літературних джерел,
додатки викладені на 28 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Експериментальні дослідження
проведені на кафедрі загальної та клінічної патологічної фізіології
Одеського державного медичного університету із дотриманням вимог
положення “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які
використовуються для експериментальних та інших наукових цілей”
(Страсбург, 1985 р.). Комісією Одеського державного медичного
університету з питань експертизи біоетики (протокол № 43а від 4
листопада 2005 р.) порушень у проведенні дослідів на тваринах не
виявлено.

Відповідно до мети і задач дослідження в експеримент відбирали білих
безпородних щурів-самців у віці від 5 тижнів до 18 місяців з масою тіла
від 40 до 470 г. Усього в ході проведення досліджень було використано
174 тварини, що були розділені на такі вікові групи:

1. статевонезрілі щурі у віці 5-7 тижнів;

2. молоді статевозрілі щурі у віці 3-3,5 місяці;

3. щурі старшої вікової групи у віці 16-18 місяців.

Вікові особливості діяльності нирок із сулемовою нефропатією вивчали
через 7 діб після введення водного розчину дихлориду ртуті (сулеми).
Водний розчин сулеми вводили підшкірно, з розрахунку 0,4 мг на 100 г
м.т. З моменту введення до проведення навантаження тварини споживали
стандартний раціон харчування при вільному доступі до води. Функцію
нирок щурів вивчали в умовах індукованого (водного і сольового) діурезу.
Водне навантаження проводили з 800

до 830 щодня. Відстояну водопровідну воду вводили внутрішньошлунковим
зондом з розрахунку 5% від маси тіла. Сечу збирали протягом наступних 2
годин. Осмотичне навантаження також проводили ранком при обмеженні
споживання їжі за 12 годин до навантаження. У якості
навантаження використовували 3% розчин хімічно чистого хлориду натрію
(осмоляльність розчину складала 1050 мосмоль/кг Н2О). Розчин хлориду
натрію вводили внутрішньошлунковим зондом з розрахунку 5% від маси тіла.
Сечу збирали протягом наступних 2 годин. Виведення тварин з експерименту
здійснювали під легкою ефірною анестезією шляхом декапітації. Зразки
отриманої крові стабілізували гепарином. Цільну кров центрифугували і
відбирали плазму для подальших досліджень. В сечі та плазмі крові
визначали наступні показники:

осмоляльність вимірювали кріоскопічним методом на осмометрі 3D3 (США);

креатинін визначали фотометричним методом у реакції з пікриновою
кислотою (Рябов С.І. та ін., 1979) на спектрофотометрі СФ-46 (Росія);

концентрацію нітритів визначали фотометрично з використанням реактиву
Грісса (Ємченко Н.Л. та ін., 1994) на СФ-46;

концентрацію нітратів визначали фотометрично з використанням реактиву
Грісса після відновлення до нітритів у кадмієвому стовпчику (Ємченко
Н.Л., 1994);

концентрацію білка в сечі визначали фотометрично сульфосаліциловим
методом (МихєєваА.І., Богодарова І.А., 1969);

концентрацію неорганічних фосфатів у сечі визначали фотометричним
методом на СФ-46 у присутності молібденового реактиву (Меньшиков В.В.,
1987);

концентрацію неорганічних фосфатів у плазмі крові визначали за
аналогічною методикою, попередньо провівши депротеїнізацію в присутності
5% розчину трихлоруксусної кислоти;

концентрацію загального кальцію крові і сечі визначали фотометричним
методом у реакції з Арсеназо-III на СФ-46, з використанням стандартних
наборів для in vitro діагностики фірми Simko ltd. (Україна).

Показники функціонального стану нирок на 100 г маси тіла тварин
обчислювали відповідно до методів, описаних Ю.В. Наточиним (1974) і
О.Шюк (1981). Отримані дані обробляли математично програмами “Exel – 7”
та “Biostat” (США).

Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за
загальноприйнятою методикою з використанням критерію Ст’юдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вікові особливості водно-сольового обміну і функції нирок у
інтактних щурів. За даними водного навантаження (табл. 1) установлено,
що найбільш високий об’єм діурезу має місце у групі статевонезрілих
тварин. Показники осмоляльності сечі і екскреції осмотично активних
речовин у групі щурів старшого віку нижчі, ніж у двох інших групах.

Таблиця 1

Вікові особливості функції нирок інтактних щурів.

Водне навантаження. (М±m)

(Досліджуваний показник Статевонезрілі щурі, n=13 Статевозрілі щурі,

n=12 Щурі старшої вікової групи, n=13

Діурез, мл 2,28±0,21 1,45±0,11, p1pi„ & ”y@ ¬ ”y@ ¬ ¬ ¬ ”y@ ¬ ”y@ ¬ ’kdd ”y@ ¬ ”y› ”y› ”y› ”y› ”y› ”y› ”y› Вікові особливості діяльності нирок через 7 діб після введення HgCl2 (0,4 мг/100 г м.т.). Навантаження 3% розчином NaCl. ( M±m) Досліджуваний показник Статевонезрілі щурі, n=12 Статевозрілі щурі, n=11 Щурі старшої вікової групи, n=11 Діурез, мл 2,69±0,23 1,14±0,12 p1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020