.

Особливості перебігу та лікування сальмонельозу та клебсієльозу у дітей в залежності від характеру мікрофлори біотопів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
161 4284
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

РИКАЛО НАДІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 616.34: 616.9 – 08: 616. – 053.2/.5

Особливості перебігу та лікування сальмонельозу та клебсієльозу у дітей
в залежності від характеру мікрофлори біотопів

(клініко-експериментальне дослідження)

14.01.13 – інфекційні хвороби

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім.
М.І. Пирогова МОЗ України

Науковий керівник:

Доктор медичних наук Незгода Ірина Іванівна, Вінницький національний
медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, професор кафедри
дитячих інфекційних хвороб;

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мостюк Агнета Іванівна, Львівський
національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України,
завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб;

доктор медичних наук, професор Чернишова Людмила Іванівна, Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,
завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології;

Провідна установа: Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ
України

Захист дисертації відбудеться 17.03.2006 р. о_11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при Інституті епідеміології та
інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України (01015, м. Київ,
вул. Січневого Повстання, 23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України за адресою:
03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 5.

Автореферат розісланий 15.02.2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук В.В. Кононенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Гострі кишкові інфекції (ГКІ) продовжують
залишатися актуальною проблемою сучасної інфектології через високий
рівень захворюваності та смертності [Возианова Ж.И., 2001; Андрейчин
М.А., Ивахив О.Л., 1998; Воротынцева Н.В., Мазанкова Л.Н., 2001; Нисевич
Н.И., Гаспарян М.О., 2001; Maeda Y. et al., 2001; Schutze G. et al.,
2001]. У структурі дитячої смертності їх частка перевищує 26-33 %
[Сердюк А.М., 1996]. Особливо сприйнятливими до ГКІ є діти першого року
життя. Летальність серед цього контингенту перевищує в 3,2 рази
летальність у дітей старшого віку [Чернишова Л.І. зі співавт., 2000;
Воротынцева Н.В., Мазанкова Л.Н., 2001; Крамарєв С.А., 2001; Мостюк
А.I., 2001; Незгода І.І., 2002]. Протягом останніх десятиріч збільшилася
кількість ГКІ, спричинених умовно-патогенною мікрофлорою (УПМ), зокрема
клебсієлою, які у осіб з ускладненим преморбідним фоном, а також на тлі
імунодефіциту мають тяжкий перебіг та можуть генералізувати
[Красноголовец В.Н., Киселева Б.С., 1996; Волянский Ю.Л. с соавт., 2000;
Люлько О.В. зі співавт., 2000; Козько В.Н., Краснов М.И., 2001; Lee K.H.
et al., 1994; Sabota J.M. et al., 1998].

На перебіг інфекційного процесу впливає ряд чинників: етіологія,
обтяжений преморбідний фон, супутня патологія [Возианова Ж.И., 2000;
Воротынцева Н.В., Мазанкова Л.Н., 2001; Андрейчин М.А. та співавт.,
2002; Незгода І.І., 2002]. Але останнім часом важкість стану обумовлена
також розвитком мікроекологічного дисбалансу макроорганізму, що
призводить до порушення колонізаційної резистентності, яка є біологічним
бар’єром і фактором неспецифічного захисту макроорганізму [Барановский
А.Ю., Кондрашина Э.А., 2001; Віхрєва О.А., 2001; Шостакович-Корецька
Л.Р., Кривуша О.Л., 2002; Лобзин Ю.В. c соавт., 2003; Bardhan Р.К. et.
al., 1998; Alvarez-Olmos M.I., Oberhelman R.A., 2001]. Проте в
публікаціях останнього десятиріччя не з’ясовані фактори, що обумовлюють
порушення мікроекологічного гомеостазу при ГКІ у дітей раннього віку,
недостатньо висвітлені особливості клінічної маніфестації ГКІ у
залежності від ступеня дисбіозу кишечника (ДК), зовсім відсутні дані про
взаємозв’язок між показниками мікробного пейзажу ротової порожнини та
кишечника у дітей на тлі ГКІ. У зв’язку з цим виникає необхідність у
проведенні подібних досліджень, що дасть можливість комплексно оцінити
екосистему макроорганізму у хворих на ГКІ, виявити характерні зміни
якісного та кількісного складу мікроорганізмів і встановити їх вплив на
перебіг захворювань.

Враховуючи той факт, що однією з причин ДК є антибіотикотерапія, в
сучасній лікувальній практиці прослідковується тенденція до обмеження
використання антибіотиків і пошуків шляхів їх заміни [Чекман І.С., 2000;
Николаева Л.Г. с соавт., 2002; Козько В.М. та співавт., 2003; Крамарєв
С.О., 2003; Мазанкова Л.Н., Павлова Л.А., 2003; Копча В.С. та співавт.,
2005]. Альтернативою лікування мікроекологічних порушень у кишечнику є
пробіотики [Чернишова Л.І. та співавт., 2000; Андрейчин М.А. та
співавт., 2002; Alvarez-Olmos M.I., Oberhelman R.A., 2001; O’Sullivan
D.J., 2001; Forestier С., 2001]. Але літературні дані засвідчують, що
навіть після багаторазового проведення курсів терапії біопрепаратами у
50% випадків спостерігається продовження виділення патогенних та УПМ. Це
зумовлено вираженими конкурентними взаєминами рецепторів для адгезії між
УПМ та представниками нормальної мікрофлори при стійких вогнищах ендо- і
екзогенної інфекції [Воробьев А.А. с соавт., 1999; Николаева Л.Г., 1999;
Козько В.Н., 2001; Бондаренко В.М. с соавт., 2002; Roberfroid M.B.,
2000], а також зростаючою антибіотикорезистентністю ентеробактерій
[Возіанова Ж.І., Печінка А.М., 2001; Лобзин Ю.В. c соавт., 2003;
Humphrey T., 2001; Izumiya Н. аt al., 2001; Otkun М. аt al. 2001]. Ці
особливості ускладнюють лікувальну тактику і ініціюють пошук нових
антимікробних препаратів, які могли б покращити надійність лікування та
забезпечити повне одужання хворих.

Важливим напрямком наукових досліджень є виявлення антимікробної
активності у препаратів рослинного походження. У цьому відношенні
привертає увагу фітопрепарат “Альтан” “Altanum” Борщагівського ХФЗ –
очищений екстракт з суплідь вільхи клейкої Alnus glutinosa та вільхи
сірої Alnus incana родини березових – Betulaceae, що володіє вираженою
противиразковою, репаративною, протизапальною, антиоксидантною,
гепатопротекторною, кардіопротекторною та антимікробною дією [Яковлєва
Л.В. зі співавт., 2003]. Переважаючими компонентами препарату є
поліфенольні речовини, що відносяться до групи гідролізованих дубильних
речовин – похідних еллагової кислоти (альніатаніни). Препарат пройшов
доклінічні випробування та дозволений Фармкомітетом України (Наказ МОЗ
України №279 від 26.11.99р. Реєстраційне посвідчення № Р.11.99/01159)
для застосування у медичній практиці без вікових протипоказань та
обмежень [Сербин А.Г. с соавт., 1998]. Вищенаведені міркування визначили
вибір теми дисертації, її мету, завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом наукової праці кафедри дитячих інфекційних хвороб
Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова
„Вивчення мікробіоценозу травного тракту при сальмонельозній інфекції з
метою діагностики, удосконалення лікувальної тактики та профілактики
ускладнень”, номер державної реєстрації №0103U007607.

Мета дослідження: на основі вивчення факторів ризику сальмонельозної та
клебсієльозної інфекції, особливостей клінічної маніфестації на тлі
порушень мікрофлори біотопів підвищити ефективність лікування цих
захворювань у дітей.

Задачі дослідження:

Виділити основні фактори ризику, що впливають на розвиток та ступінь
вираженості дисбіотичних порушень кишечника у дітей, хворих на ГКІ,
спричинені найбільш поширеним патогенним (Salmonella) та
умовно-патогенним збудником (Klebsiella).

Вивчити особливості клінічної маніфестації ГКІ у дітей у залежності від
етіологічного чинника та ступеня вираженості дисбіотичних порушень у
ротовій порожнині та кишечнику.

Дослідити кількісний та якісний склад мікрофлори ротової порожнини та
кишечника у дітей з сальмонельозом та клебсієльозом.

Визначити критерії тяжкості дисбіотичних порушень у хворих на ГКІ на
основі проведення мікробіологічних досліджень.

З’ясувати антимікробну активність субстанції “Альтан” щодо збудників ГКІ
на основі проведення мікробіологічних та експериментальних досліджень
для обґрунтування доцільності використання препарату “Альтан” у
комплексній терапії ГКІ у дітей.

Об’єкт дослідження: сальмонельозна та клебсієльозна кишкова інфекція у
дітей на тлі порушення екосистеми макроорганізму.

Предмет дослідження: фактори ризику, клініка, бактеріологічні
дослідження (мікропейзаж ротової порожнини та кишечника, чутливість
патогенних та УПМ до антибактеріальних препаратів), лікування ГКІ у
дітей, фітопрепарат „Альтан”.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в Україні на підставі
вивчення факторів ризику, особливостей клінічної маніфестації найбільш
поширених ГКІ на тлі дисбіотичних порушень мікрофлори біотопів та
проведених експериментальних досліджень вирішена одна з актуальних
проблем дитячої інфектології, а саме: прогноз та попередження розвитку
декомпенсованих порушень мікрофлори ротової порожнини та кишечника, а
також покращення лікувальної тактики сальмонельозу і ГКІ, спричинених
УПМ у дітей, зокрема:

1. Вперше встановлено ряд факторів, що визначають ступінь вираженості
дисбіотичних порушень кишечника у дітей із сальмонельозом та
клебсієльозом.

2. Вперше з’ясовані особливості клінічної маніфестації ГКІ, спричинених
найбільш поширеним патогенним (Salmonella) та умовно-патогенним
збудником (Klebsiella), на тлі дисбіотичних порушень мікрофлори
біотопів, а також доведено детермінованість цих змін від ступеня
вираженості дисбіозу.

3. Встановлено взаємозв’язок показників кількісного та якісного
співвідношення мікропейзажу ротової порожнини та кишечника і можливість
їх використання для діагностики ступеня тяжкості дисбіотичних порушень
макроорганізму.

4. Вперше одним із критеріїв тяжкості порушень біоценозу кишечника у
дітей із ГКІ встановлена наявність E. coli в ротовій порожнині.

5. На основі проведених мікробіологічних досліджень доведено, що
субстанція „Альтан” володіє широким антимікробним спектром щодо
клінічних штамів патогенних (Sh. flexneri, Sh. sonnei, S. typhimurium),
УПМ (K. pneumoniae, K. oxytoca, P. vulgaris, P. mirabilis, Ps.
aeruginosa, C. freundii, E. aerogenes, E. cloacae, S. aureus) та
фунгіцидною активністю до C. albicans; поряд з цим вона проявляє
антидисбіотичну дію за рахунок низької активності до L. acidophilus та
E. coli, що є представниками нормальної мікрофлори кишечника.

6. На основі проведених експериментальних досліджень in vivo встановлені
дози препарату „Альтан”, що володіють бактеріостатичною та бактерицидною
активністю по відношенню до клінічних штамів S. typhimurium та K.
pneumoniae.

7. Вперше запропоновано та застосовано в якості етіотропної терапії
вітчизняний фітопрепарат “Альтан” при лікуванні дітей з ГКІ,
спричиненими як патогенними (сальмонела), так і УПМ, а також розроблено
ефективні лікувальні дози цього препарату (Патент України за №3317 від
15.11.2004 року).

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені фактори ризику
розвитку мікроекологічних порушень кишечника у дітей, хворих на ГКІ, що
дозволить практикуючим лікарям своєчасно визначати дітей „групи ризику”
та міркувати про наявність чи відсутність схильності до дисбіозу, більш
об’єктивно і обґрунтовано підходити до призначення хіміопрепаратів та
антибіотиків, особливо широкого спектру дії, та своєчасно призначати
пробіотики (патент за №3643 від 15.12.04).

Виділений критерій тяжкості ДК у дітей з ГКІ на основі виділення E.coli
з ротової порожнини та вивчення мікропейзажу кишечника. Тому замість
дослідження мікропейзажу випорожнень „на дисбактеріоз”, яке є
трудомістким, вартісним і потребує затрат певного часу, запропоновано
проведення бактеріологічного посіву мазку із ротоглотки для
цілеспрямованого визначення наявності E. сoli, як нетипового
представника даного біотопу, для прогнозування розвитку вираженого ДК.

Розширено антимікробний спектр вітчизняного фітопрепарату “Альтан”, а
також доведено його клінічну ефективність у дітей при лікуванні
сальмонельозу та ГКІ, спричинених УПМ. Розроблені показання та схеми
лікування ГКІ у дітей за допомогою шлунковорозчинних таблеток „Альтан”
підтверджені деклараційним патентом України за №3317 від 15.11.2004
року. Це дозволить розширити арсенал застосування фітопрепаратів із
антимікробною дією в клініці дитячих інфекційних хвороб, підвищити
ефективність лікувальної тактики, скоротити період стаціонарного
лікування, а також зменшити кількість бактеріоносіїв, як основних джерел
інфікування.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження
впроваджено в практику лікувально-профілактичних закладів Вінницької
області, а саме: міську дитячу клінічну лікарню м. Вінниці, інфекційні
відділення районних лікарень, кабінети інфекційних захворювань дитячих
поліклінік. Отримані дані використовуються в навчальному процесі
Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на
кафедрі дитячих інфекційних хвороб.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто здійснено аналітичний
огляд літератури за системою Internet, патентний пошук за темою
дисертації, розроблено карту обстеження хворих на ГКІ. Особисто
проведено бактеріологічне, експериментальне дослідження, а також
клінічна частина роботи з обстеженням та лікуванням хворих. Автором
здійснено обробку результатів дослідження, їх логічний та статистичний
аналіз, написані всі розділи дисертації, спільно з науковим керівником
сформульовані та обґрунтовані висновки і практичні рекомендації.
Здобувачем оформлено дисертацію та автореферат. Всі розділи дисертації
висвітлені у фахових журналах, рекомендованих ВАК України.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідались і
обговорені на науково-практичній конференції „Медикаментозна і
немедикаментозна профілактика та відновне лікування в клінічній
практиці” (Київ, 2001); науково-практичній конференції “Актуальні
питання інфекційних захворювань у дітей” (Одеса, 2001); ювілейній
конференції дитячих хірургів, присвяченій 70-річчю кафедри хірургічних
хвороб дитячого віку Російського державного медичного університету
„Настоящее и будущее детской хирургии” (Москва, 2001); Першому Конгресі
педіатрів-інфекціоністів Росії (Москва, 2003); ІV Національному конгресі
патофізіологів України з міжнародною участю „Фундаментальні аспекти
сучасної медицини” (Чернівці, 2004); ІV Українській науково-практичній
конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології „Актуальні
питання фармакології” (Вінниця, 2004); ІІ Міжнародному
медико-фармацевтичному конгресі „Ліки та життя” (Київ, 2005); І та ІІ
міжвузівській науковій конференції студентів і молодих вчених з
міжнародною участю (Вінниця, 2004 та 2005); 59 міжнародній медичній
конференції студентів та молодих вчених „Актуальні проблеми сучасної
медицини” НМУ ім. О.О. Богомольця (Київ, 2005); VІІІ та ІХ Міжнародному
медичному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль, 2004 та 2005);
ІV читаннях ім. В.В. Підвисоцького (Одеса, 2005); науково-практичній
конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України „Хіміотерапія та
імунокорекція інфекційних хвороб” (Тернопіль, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 23 наукові роботи, у
фахових виданнях, рекомендованих ВАК України – 11, із них моноавторських
– 3. Отримано два патенти на винаходи.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена державною мовою на 268
сторінках тексту. Складається з вступу, огляду літератури, розділу
„Матеріали та методи”, трьох розділів власних досліджень, обговорення
отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних джерел, з них 247 викладені кирилицею, 57 – латиницею, та
додатків. Роботу ілюстровано 33 таблицями та 27 рисунками. Список
використаних джерел та ілюстративний матеріал викладено на 70 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Нами було обстежено 193 дитини, хворих
на ГКІ, віком від 1 місяця до 5 років, які перебували на стаціонарному
лікуванні в реанімаційному та діагностичному відділеннях міської дитячої
клінічної лікарні м. Вінниці з жовтня 2000р. по січень 2005р. При
поступленні до стаціонару і в процесі лікування усім дітям проводили
трикратне дослідження мікропейзажу ротової порожнини та мікрофлори
товстого кишечника „на дисбактеріоз”. Вивчення стану мікробіоценозу
кишечника проводили відповідно до методичної рекомендації В.А.
Знаменського та співавт. (1986). Кількість колоній визначали в lg КУО/г.
Ступінь тяжкості ДК встановлювали згідно до класифікації І.Б. Куваєвої
та К.С. Ладодо (1991).

Бактеріологічне і вірусологічне дослідження випорожнень і мікрофлори
ротової порожнини та ідентифікацію виділених мікроорганізмів проводили
загальноприйнятим класичним методом згідно “Методических указаний по
микробиологической диагностике заболеваний, вызванных энтеробактериями”,
затверджених МОЗ СРСР від 17.10.84р. та за наказом №535 Мінздрава СРСР
від 22.04.85р. Ступінь вираженості дисбіозу ротової порожнини (ДРП)
оцінювали за класифікацією В.В. Хазанової та співавт. (1996).

Чутливість до антибіотиків визначали у відповідності з наказом №250 МОЗ
СРСР від 13.03.73р. методом стандартних індикаторних дисків. Вивчена і
проаналізована антибіотикочутливість 50 штамів сальмонел, 67 штамів
клебсієл, 49 штамів ентеробактеру, 32 штамів протею, виділених від
хворих на ГКІ за 2000-2004 роки, до 15 антибактеріальних препаратів
(ампіцилін, оксацилін, гентаміцин, іміпенем, цефазолін, цефотаксим,
цефтріаксон, цефтазидим, цефуроксим, цефіпім, норфлоксацин,
ципрофлоксацин, перфлоксацин, рифампіцин, левоміцетин) та рослинного
антимікробного препарату „Альтан”.

Для вивчення антимікробної дії субстанції „Альтан” використовували метод
розведень у поживчому агарі та метод „колодязів”. На першому етапі
методом серійних розведень визначали мінімальну інгібуючу концентрацію
альтану [В.С. Дмитриева, С.М. Семенов, 1965]. В другій серії
експерименту методом дифузії в агар вивчали зону затримки росту
мікроорганізмів під дією різних концентрацій субстанції: 0,025; 0,05;
0,1; 0,2; 0,25; 0,5; 1,0; 2,0; 2,5; 5,0; 10,0 та 20,0 мг/мл [Даценко
Б.М. с соавт., 1989].

В якості тест-штамів використали 34 клінічні штами патогенних
(S.typhimurium, Sh.flexneri, Sh.sonne), 134 штами УПМ (S.aureus,
E.aerogenes, E.cloacae, C.freundii, Ps.aeruginosa, P.vulgaris,
P.mirabilis, K.oxytoca, K.pneumoniae), 11 штамів С.albicans, а також 38
штамів – представників нормальної мікрофлори кишечника (L.acidophilus,
E.coli). В процесі виконання роботи здійснено понад 759 бактеріологічних
висівів. Досліди повторювали тричі стосовно кожного штаму
мікроорганізмів. Про рівень антибактеріального ефекту судили за
діаметром зони затримки росту мікроорганізму: 18 мм – чутливий штам [Яковлєва Л.В.,
Карбушева І.В., 1998].

Антимікробну активність альтану in vivo вивчали на моделі
гастроінтестинальної форми сальмонельозу та клебсієльозу у 120 білих
неімбредних щурів-сисунів, з початковою масою тіла 15-20 г по 60 особин
у кожній із досліджуваних груп. Гастроінтестинальну форму сальмонельозу
викликали шляхом інтрагастрального введення LD50 24-годинної культури
клінічного штаму S.typhimurium (1?1010 мікробних тіл в 1 мл в кількості
0,25 мл зависі культури на тварину). Клебсієльоз викликали
інтрагастральним введенням LD50 (0,2 мл зависі культури, що містить
1?1015 мікробних тіл в 1,0 мл) клінічного штаму К.pneumoniae. Для
блокування макрофагальної системи до суспензії вводився 0,25% розчин
агару. Альтан вводили інтрагастрально у вигляді водної суспензії, один
раз на добу, з розрахунку 1,0; 2,5; 5,0; 10,0; та 20,0 мг/кг маси тіла
[Рыболовлев Ю.Р., Рыболовлев Р.С., 1979]. Кількість тварин у кожній
підгрупі склала 8 особин. Лікування тварин основної групи починали через
2 години після інфікування. Курс лікування складав 14 днів.
Спостереження за тваринами, що вижили, проводили протягом 30 днів. Щурів
виводили з експерименту шляхом гільйотинування. Щурам групи порівняння
через 2 години після інфікування вищевказаними збудниками (S.
typhimurium, К. pneumoniae) вводили фізіологічний розчин у кількості 0,5
мл на добу. Кількість тварин склала 20 особин у кожній з груп
порівняння. Після інфікування щурів на 1, 3, 7, 12 та 19 добу проводили
дослідження мікробного пейзажу випорожнень [Знаменский В.А. с соавт.,
1986]. Контрольну групу склали 20 щурів-сисунів, які за віком та вагою
не відрізнялись від тварин основної групи та групи порівняння.

Статистична обробка результатів досліджень виконувалась на персональному
комп’ютері Pentium (r) II Processor Intel MMX ™ в рамках
статистичного пакету програми “Statistica 5,0”, “Microsoft Excel” та
“Paradox for Windows 5.0”. Статистична обробка одержаних даних
проводилась загальноприйнятими методами варіаційної статистики [Лапач
С.Н. с соавт., 2000].

Результати власних досліджень та їх обговорення

У 50 обстежених (25,9%) діагностувалась гастроінтестинальна форма
сальмонельозу, у 67 хворих (34,7%) – клебсієльоз, у 38 (19,7%) – ГКІ
ентеробактерної етіології, у 25 (13,0%) – протейної, у 7 (3,6%) –
цитробактерної, у 4 дітей (2,1%) – спричинені стафілококом та у 2 (1,0%)
– синегнійною паличкою. Із загальної кількості обстежених діти грудного
віку склали 58,0%. Діти першого року при сальмонельозі склали 64,0%, при
ГКІ, спричинених УПМ – 55,9%.

У процесі наукового дослідження було встановлено, що у дітей на тлі ГКІ
у 100% випадків розвиваються порушення біоценозу ротової порожнини та
кишечника. Спостерігали чітку залежність ступеня вираженості порушень
мікрофлори біотопів від віку дитини. Так найбільш вразливими до розвитку
дисбіотичних порушень є діти 1 року життя, у яких ДК проявлявся у
вигляді ІІІ (60,9%) та ІV (100%) ступенів при сальмонельозній інфекції
та ІІІ ступеня (79,2%) – при клебсієльозі. Слід відмітити, що у дітей
грудного віку у 82,1% випадків мав місце декомпенсований дисбіоз ротової
порожнини (ДРП).

Проведене дослідження дало змогу виділити основні чинники, що зумовлюють
більш швидкий і важчий розвиток мікроекологічних розладів кишечника у
дітей на тлі ГКІ. Так у дітей із сальмонельозом ДК ІІІ та ІV ступенів
вірогідно частіше розвивався у дітей на тлі обтяженого акушерського
анамнезу матері (ОАА), зокрема гестозу вагітних (74,0% та 87,5%
відповідно) (Р0,05). Розвитку ДК ІІІ та ІV ступенів також
сприяє патологія періоду новонародженості (ППН), а саме: асфіксія
новонародженого (21,7% та 50,0% відповідно) (Р>0,05), пізнє прикладання
немовляти до грудей (69,9% та 75,0%) (Р0,05). Слід відмітити, що
ДК ІV ступеня частіше розвивався у дітей, які в період новонародженості
перенесли ентероколіт (62,5%), омфаліт (50,0%), рідше – жовтяницю та
стафілококову інфекцію (25,0%). Обтяжений преморбідний фон (ОПФ), у
вигляді анемії (95,7% та 100%) (Р0,05), алергії (43,5% та 50,0%) (Р0,05) у порівнянні з хворими із ІІ ступенем ДК
(47,3%). Гепатомегалія частіше реєструвалася у дітей з ІІІ (91,4%) та ІV
(100%) ступенями дисбіозу (РcIu? 6 f h h j l n p r ? ? z|ci ? ¦ ? ? //////iaUaaaaIUIAAAaaa & ??????$?? ??????????? ????? ????? ????? ????? ?????????????? ????? ????? ????l???? ?????? ?? & 0 N T b d ? ? 1/4 AE E U Ue u ue - % & , - A B T ` a l o t u ~ “ ™ ? ¤ O Oe ae & 4 A A B T c c u ‡ ™ ™ ? ¤ ¦ ¦ ¶ AE O O Oe ae e e o Плісняві гриби 0 0 0 3,18±0,31(14,0) Примітка: E. coli (lac+) – кишкова паличка з нормальною ферментативною активністю, E. coli (lac±) – слабоферментуюча, E. coli (lac-) – лактозонегативна, E. coli (hly) – гемолізуюча кишкова паличка; 1- РВисловлюємо подяку: Д.м.н., професору, заслуженому діячеві науки і техніки України, член-кореспонденту АНТК України, завідувачу кафедри патології Національного фармацевтичного університету (м. Харків) А.І. Березняковій за консультативну допомогу у проведенні експериментальних досліджень; Д.м.н., доценту кафедри мікробіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова С.А. Івановій за консультативну допомогу у проведенні експериментальних та мікробіологічних досліджень; Лікарю-бактеріологу Міської СЕС м. Вінниці К.М. Копиловій за консультативну та практичну допомогу у проведенні мікробіологічних досліджень на базі бактеріологічної лабораторії Міської СЕС м. Вінниця. PAGE 26

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020