.

Оптимізація хірургічного лікування та прогнозування гнійно-запальних захворювань геніталій при внутрішньоматковій контрацепції (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
187 2854
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ(Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА

РУДЬ ВІКТОР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 618.1.7-036.82-08-06:618.14-002-02:615.256.3

Оптимізація хірургічного лікування та прогнозування гнійно-запальних
захворювань геніталій при внутрішньоматковій контрацепції

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Вдовиченко Юрій Петрович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Сенчук Анатолій Якович,

Медичний інститут Української асоціації народної медицини, зав. кафедри
акушерства та гінекології;

доктор медичних наук, професор

Гнатко Олена Петрівна,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, зав.
кафедри акушерства та гінекології №2

Провідна установа: Одеський державний медичний університет МОЗ України,
кафедра акушерства та гінекології №1

Захист відбудеться “ 7 ”квітня 2006 року о 14.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул.
Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112,
м.Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “ 6 ” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Т.Г. Романенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення засобів і методів контрацепції є одним з
найпріоритетніших напрямів в рішенні державної програми „Репродуктивне
здоров’я” (В.И. Кулаков, 2001; В.К. Чайка, 2004). На жаль, у нас в
країні одним з методів профілактики непланованої вагітності, що
найчастіше використовуються, є внутрішньоматкова контрацепція (ВМК)
(В.К. Чайка и соавт., 1997; В.И. Кулаков и соавт., 2002). Не дивлячись
на заходи, що проводяться, щодо удосконалення ВМК, які переслідують мету
підвищення їх ефективності і зниження частоти ускладнень, рівень
останніх залишається достатньо істотним (Р.В. Богатирьова та співавт.,
1997; Б.М. Венцківський, 1997). При цьому, автори розглядають питання
впливу обтяженого акушерсько-гінекологічного анамнезу, статевої
поведінки, екстрагенітальної патології, термінів експозиції ВМК на
розвиток запальних процесів матки і придатків на фоні ВМК (В.И. Кулаков
и соавт., 2000; А.Я. Сенчук и соавт., 2001,2005).

Разом з тим, ряд питань, які торкаються запальних ускладнень ВМК, у тому
числі ускладнених форм, далекі від остаточного вирішення. Останніми
роками все частіше з’являються наукові повідомлення про розвиток
гнійно-запальних ускладнень матки і придатків на фоні тривалого
використання ВМК, які вимагають оперативного лікування (И.А. Мануилова,
2000; В.Н. Прилепская, 2003). Як правило, ці операції проводяться в
ургентному порядку на фоні пельвіо- або розлитого перитоніту, а
післяопераційний період супроводжується високим рівнем гнійно-запальних
ускладнень. Така ситуація вимагає додаткового вивчення даної наукової
задачі і розробки ефективного комплексу лікувально-прогностичних
заходів.

Усе вищевикладене є достатнім обгрунтовуванням актуальності вибраної
наукової задачі.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана
науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедр акушерства,
гінекології та перинатології Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика “Прогнозування, профілактика, лікування і
реабілітація порушень репродуктивної функції жінок на сучасному етапі” №
держ. реєстрації: 0101 U007154.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження стало зниження частоти
післяопераційної летальності і захворюваності у жінок з
гнійно-запальними захворюваннями геніталій на фоні ВМК на підставі
результатів вивчення в них клініко-морфологічних, мікробіологічних і
імунологічних особливостей, а також розробки і впровадження комплексу
лікувально-прогностичних заходів.

Для реалізації поставленої мети були запропоновані такі задачі:

Вивчити клінічні особливості і методи лікування запальних захворювань
геніталій без і на фоні ВМК.

Встановити основні морфологічні зміни ендометрія під час розвитку
запальних захворювань геніталій на фоні ВМК.

Виявити особливості мікробіоценозу статевих шляхів у жінок із запальними
захворюваннями геніталій без і на фоні ВМК.

Встановити вплив запальних процесів геніталій без і на фоні ВМК на зміни
системного імунітету і неспецифічної резистентності до і після
оперативного лікування.

Розробити та впровадити у кілініну практику та оцінити ефективність
комплекса лікувально-прогностичних заходів щодо зниження частоти
післяопераційної летальності і захворюваності у жінок з
гнійно-запальними захворюваннями геніталій на фоні ВМК.

Об(єкт дослідження – запальні захворювання на фоні ВМК.

Предмет дослідження – морфологічний стан ендометрія, мікробіологічний
статус статевих шляхів, вміст субпопуляцій лімфоцитів і неспецифічних
чинників захисту.

Методи дослідження – клінічні, морфологічні, мікробіологічні,
імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчені порівняльні
аспекти запальних захворювань геніталій без і на фоні ВМК з урахуванням
виду контрацептиву і тривалості його знаходження в порожнині матки.
Уперше встановлені морфологічні особливості ендометрія у разі розвитку
різних варіантів запальних захворювань геніталій на фоні ВМК.

Установлена роль порушень мікробіоценозу статевих шляхів і імунологічних
змін в генезі запальних захворювань геніталій на фоні ВМК.

Уперше встановлений взаємозв’язок між клінічними, морфологічними,
мікробіологічними і імунологічними змінами у пацієнток з гнійно-
запальними процесами геніталій на фоні ВМК до і після оперативного
лікування. Це дозволило розширити дані, що є, про патогенез запальних
захворювань репродуктивної системи, а також науково обгрунтувати
необхідність розробки методики оптимізації хірургічного лікування і
прогнозування гнійно-запальних захворювань на фоні ВМК.

Практичне значення одержаних результатів. Установлені основні клінічні
особливості: структура, симптоматика і методи лікування запальних
процесів геніталій у пацієнток без і на фоні ВМК. Визначені основні
свідчення до оперативного лікування запальних захворювань геніталій,
особливості хірургічного лікування і клінічного перебігу
післяопераційного періоду у пацієнток без і з ВМК.

Розроблена методика прогнозування гнійно-запальних захворювань геніталій
на фоні ВМК з використанням нейросіткової комп’ютерної системи.

Розроблено і впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти
післяопераційної летальності і захворюваності у жінок з
гнійно-запальними захворюваннями геніталій на фоні ВМК на підставі
використання методики оптимізації хірургічного лікування і
прогнозування.

Особистий внесок здобувача. Планування і проведення всіх досліджень
виконано за період з 2002 по 2005 рр. Автором проведено
клініко-лабораторне та функціональне обстеження 250 жінок, 150 із яких
були з різними варіантами запальних захворювань геніталій на фоні ВМК.
Самостійно зроблено забір і підготовка біологічного матеріалу. Автором
розроблено практичні рекомендації щодо зниження частоти післяопераційної
летальності і захворюваності у жінок після оперативного лікування
гнійно-запальних процесів геніталій на фоні ВМК. Статистична обробка
отриманих результатів виконана безпосередньо автором.

Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки
дисертаційної роботи були оприлюднені на науково-практичній конференції
„Актуальні аспекти репродуктивного здоров”я” (Київ, 2004 р.); на
засіданні асоціації акушерів-гінекологів Вінницької і Київської областей
(травень-червень 2005 р.); та на засіданні проблемної комісії
„Акушерство та гінекологія” Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (жовтень 2005 р.).

Публікації. За темою кандидатської дисертації опубліковано 4 наукових
роботи, 3 з яких у часописах та збірниках, затверджених ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 136 сторінках
комп’ютерного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, розділу
матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, їх
обговорення, висновків та списку використаних джерел, який включає 152
вітчизняних та російськомовних, а також зарубіжних джерел. Робота
ілюстрована 33 таблицями та 20 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, методи та методологія досліджень. Для рішення поставленої мети і
задач дослідження були проведені в два етапи. На І етапі вивчені
основні клінічні особливості запальних захворювань геніталій без і на
фоні ВМК у 200 жінок репродуктивного віку, які були розподілені на дві
групи: 1 група – 100 пацієнток із запальними захворюваннями на фоні ВМК;
2 група – 100 пацієнток із запальними захворюваннями без ВМК.

На 2 етапі нами було обстежено 150 пацієнток, що були розділені на три
групи: контрольна група – 50 гінекологічно і соматично здорових жінок
репродуктивного віку; 3 група – 50 пацієнток, прооперованих з приводу
гнійно-запальних захворювань геніталій на фоні ВМК; 4 група – 50
пацієнток, прооперованих із приводу гнійно-запальних захворювань
геніталій без ВМК.

При цьому, пацієнтки 4 групи були проведені у відповідності із
загальноприйнятими лікувально-профілактичними та реабілітационими
заходами (Ю.М. Уваров, 2000) і включали використання антибактеріальної
терапії; протизапальних препаратів; імунокорекцію та фізичні фактори
впливу.

На підставі проведених досліджень нами була розроблена система
оптимізації хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань
геніталій, яка включала наступні моменти: предопераційна підготовка
хворих з урахуванням індивідуальних особливостей патології, що є, яка
полягала в корекції мікробіоценозу статевих шляхів препаратами мікосист,
лактовіт, хілак; антибактеріальна терапія та використанні
антигомотоксичних препаратів: коензим-композітум; траумель; гінекохель,
лімфоміозот, оваріум-композітум. Тривалість предопераційної підготовки
проводилась з урахуванням динаміки клінічного стану хворих та складала
від 6 до 72 годин; інтраопераційне використання антисептика бетадін; в
післяопераційному періоді препарат бетадин застосовували протягом 3-4
днів післяопераційного періоду через дренажи з корекцією статевих
шляхів; антибактеріальної терапії та антигомотоксичними препаратами.

Наш вибір антибактеріальної та антигомотоксичної терапії носив суворо
індивідуальний характер з урахуванням результатів клініко-лабораторних
та функціональних методів досліджень.

У всіх випадках було проведено лапаротомічне лікування за
загальноприйнятими методиками під ендотрахеальним наркозом.

Усім пацієнткам, що знаходилися під спостереженням протягом 2 років
після різних методів хірургічного лікування запальних захворювань
геніталій, поряд із детальним клінічним дослідженням, проводили
комплексне функціональне і лабораторне обстеження.

УЗД проводилося за допомогою апарата „Siemens Sonoline Sl 250”
(Німеччина).

Для оцінки імунного статусу хворих вивчали субпопуляції Т-лімфоцитів:
CD3+; CD4+; CD8+ і співвідношення CD4+/CD8+ з використанням
моноклональних антитіл (Г.И. Назаренко и соавт., 2000). Для оцінки
неспецифічної резистентності вивчали такі параметри: активність лізоцима
та в-лізинів; процент фагоцитозу (ФП); фагоцитарне число (ФЧ);
фагоцитарний індекс (ФИ) та сироватковий інтерферон (Г.И. Назаренко и
соавт., 2000).

Морфологічні дослідження проводили по загальноприйнятою методикою (В.П.
Сільченко и соавт., 2000).

Стан мікробіоценозу піхви під час бактеріоскопії вагінального мазка
оцінювали за наступними параметрами: загальне мікробне обсіменіння,
переважання (відсутність) тих або інших бактеріальних морфотипів,
наявність або відсутність запальної реакції, стан епітеліальних кліток,
переважання останніх над лейкоцитами та присутність „ключових клеток”
(А.С. Анкирская и соавт., 2003). Бактеріологічні дослідження
вагінального секрета проводили за загальноприйнятою методикою (А.С.
Анкирская и соавт., 2003).

Математичні методи дослідження були виконані згідно з рекомендаціями
О.П. Мінцера (2003). Достовірність відміни пари середніх обчислювалась
за допомогою критеріїв Ст’юдента та Фішера. Графіки оформлювали за
допомогою програм “Microsoft Excell 7.0”.

Результати досліджень та їх обговорення. Як було вже відзначено вище, на
першому етапі наших наукових досліджень були вивчені історії хвороби і
результати додаткових методів дослідження 100 пацієнток з різними
запальними захворюваннями геніталій на фоні ВМК і у 100 – без даного
методу попередження непланованої вагітності. При цьому, середній вік
обстежених жінок 1 і 2 груп склав 34,2±0,8 і 33,8±1,2 років (р>0,05).
Аналізуючи основні особливості репродуктивного анамнезу можна
відзначити, що, практично, всі жінки народжували в строк (1 група –
92,0% і 2 – 98,0%) або передчасно (1 група – 10,0% і 2 – 3,0%) з
незначним рівнем кесаревих розтинів (1 група – 7,0% і 2 -15,0%). Крім
того, звертає на себе увагу і значна частота артифіційних (1 група –
47,0% і 2 – 33,0%) і пізніх абортів (1 група – 13,0% і 2 – 7,0%).

Серед основних чинників ризику запальних захворювань геніталій
виділяють супутню соматичну захворюваність (А.Я. Сенчук и соавт.,
2001,2005; В.К. Чайка, 2001,2004). Так, за нашими даними, сумарна
частота екстрагенітальної патології в обох групах склала більше 50% (1
група – 52,0% і 2 – 55,0%) з переважанням захворювань серцево-судинної
системи (1 група – 23,0% і 2 – 24,0%), тиреоїдної патології (1 група –
21,0% і 2 – 20,0%) і захворювань шлунково-кишкового тракту (1 група –
17,0% і 2 – 18,0%). На нашу думку відсутність істотних відмінностей з
боку вікових і медико-соціальних параметрів у пацієнток із запальними
захворюваннями геніталій без і на фоні ВМК свідчить про наявність ряду
загальних закономірностей в етіопатогенезі патології, що вивчається
(В.Н. Прилепская, 2000; А.И. Шашина, 2005). Разом з тим, аналіз
порівняльних аспектів по основних клінічних аспектах має важливе
лікувально-діагностичне значення, особливо в розробці схеми оптимізації
ведення пацієнток з даною патологією.

У сучасній літературі є достатнє число наукових публікацій про
негативний вплив тривалої ВМК (М.А. Тарасова и соавт., 1998; Стюарт
Кэмпбел и соавт., 2003). Нами встановлено, що середня тривалість
знаходження контрацептиву в порожнині матки склала 6,1±0,3 роки, причому
до 5 років вони знаходилися тільки у 25,0% пацієнток, а більше 5 –
відповідно у 75,0%. Крім того, ВМК першого покоління були встановлені у
42,0% і другого покоління – відповідно у 58,0% пацієнток.

Одним з основних моментів в оцінці клінічного перебігу запальних
захворювань є їх структура (В.Я. Голота та співавт., 2004; Р.А. Саидова
и соавт., 2005), яка істотно відрізнялася залежно від наявності ВМК.
Так, якщо в 2 групі явно переважав сальпінгоофорит (43,0%), то в 1 групі
частіше за інші мали місце ендоміометрит (30,0%); його поєднання з
сальпінгоофоритом (25,0%) і тубоваріальні запальні утворення (27,0%).
Дуже важливим аспектом є переважання пельвіоперитоніту (1 група – 10,0%
і 2 – 3,0%) і перитоніту (1 група – 8,0% і 2 – 1,0%) у пацієнток з
наявністю ВМК. Такі істотні відмінності в структурі запальних
захворювань свідчать про негативний вплив ВМК на характер і ступінь
вираженості запального процесу геніталій. Особливої уваги заслуговує
високий рівень генералізованих форм запалення – розлитого перитоніту.

У зв’язку з негативним впливом тривалого знаходження ВМК, особливо
першого покоління, ми вважали за доцільне оцінити саме ці моменти у
пацієнток 1 групи. Так, у разі використання у пацієнток ВМК першого
покоління значно частіше мали місце тубоваріальні запальні утворення
(40,5% в порівнянні з 17,2%); пельвіоперитоніт (16,7% проти 5,2%) і
перитоніт (14,2% в порівнянні з 3,4%). У разі застосування ВМК другого
покоління в половині випадків був наголошено тільки на ендоміометриті
(48,3% проти 4,8%), а частота поєднання ендоміометриту і
сальпінгоофориту, практично, не залежала від варіанту ВМК (23,8% і 25,9%
відповідно). Одержані дані наочно свідчать про високий ризик розвитку
гнійного ушкодження геніталій саме під час використання ВМК першого
покоління.

Під час аналізу даних про структуру запальних захворювань геніталій
залежно від тривалості ВМК встановлено, що основною відмінністю є
відсутність пельвіо- і розлитого перитоніту при знаходженні ВМК менше 5
років. Крім того, у цій же підгрупі в більшості випадків розвивались
ендоміометрит (56,0) і його поєднання з сальпінгоофоритом (36,0%) і лише
в 8,0% – тубоваріальні запальні утворення. Абсолютно іншу картину можна
було спостерігати у разі знаходження ВМК більше 5 років. У даному
випадку переважали тубоваріальні запальні утворення (33,3%); пельвіо-
(13,3%) і розлитий перитоніт (10,7%). Не викликає сумнівів той факт, що
тривале знаходження ВМК є сприятливим фоном для розвитку
гнійно-запального ушкодження придатків матки, а також запалення в малому
тазу і в черевній порожнині, на що також указують деякі автори (Н.Б.
Антипова, 1999; И.К. Багатова и соавт., 2004).

Під час оцінки клінічного перебігу запальних захворювань геніталій ми
враховували основні симптоми: больовий, гіпертермія, порушення
мікробіоценозу статевих шляхів (сюди включали і наявність патологічних
виділень з матки) і симптоми інтоксикації (нудота, блювота, озноби та
ін.) [ ]. Як показали порівняльні аспекти між 1 і 2 групами у пацієнток
з ВМК значно частіше мали місце всі вищеперелічені клінічні прояви
запальних захворювань геніталій: больовий синдром (1 група – 95,0% і 2 –
71,0%); гіпертермія (1 група – 72,0% і 2 – 32,0%); ДП (1 група – 98,0% і
2 – 70,0%) і симптоми інтоксикації (1 група – 29,0% і 2 – 8,0%
відповідно).

У разі оцінки клінічного перебігу запальних захворювань геніталій в 1
групі залежно від типу ВМК необхідно відзначити, що за наявності
контрацептиву першого покоління у всіх випадках (100,0%) мали місце
больовий синдром, гіпертермія і ДП, а симптоми інтоксикації – в кожному
другому спостереженні (54,8%). В порівнянні з цим, в 2 групі частота
всіх клінічних проявів була значно нижче, а симптоми інтоксикації мали
місце тільки в 10,3% випадків. Аналогічна закономірність збереглася і
при оцінці клінічного перебігу запальних захворювань геніталій в 1 групі
залежно від тривалості знаходження ВМК, а при тривалості більше 5 років
значно частіше зустрічалися гіпертермія (1 група – 8,0% і 2 – 93,3%) і
симптоми інтоксикації (1 група – 16,0% і 2 – 33,3%).

Основними варіантами лікування запальних захворювань геніталій є
консервативний і оперативний (А.А. Евсеев и соавт., 1998; E.A.Wright et
al., 1999). Дуже показовим є той факт, що за наявності запальних
процесів на фоні ВМК частота оперативного лікування була в кілька разів
вище (1 група – 45,0% і 2 – 19,0%), що підтверджує дані про структуру
патології, що вивчається. Крім того, за наявності контрацептиву першого
покоління частота оперативного лікування склала 71,4%, а при знаходженні
більше 5 років – 73,3% відповідно.

Аналізуючи об’єм проведеного оперативного лікування слід вказати, що
рівень радикальних операцій (різні варіанти гістеректомії) був істотно
вище в 1 групі (71,1% в порівнянні з 31,6%), причому більш ніж в
половині наглядів виконувалися екстирпація матки з трубами або
придатками залежно від стану і ступеня ураження яєчників. Так, за
наявності запального процесу на фоні ВМК і радикальних операцій (32
випадки) в 31,3% була виконана екстирпацыя матки з придатками; в 28,1%
– екстирпація з трубами і в 21,9% з одним яєчником; а в решті 18,7% –
надпіхвова ампутація матки з трубами. Причому, в 7 з 32 випадків
радикальних операцій (21,9%) були додатково проведені резекція кишечника
(наявність міжпетлевих абсцесів) і в 2 спостережень (6,3%) було потрібно
виведення стоми у зв’язку з масивним ушкодженням товстого кишечника. У
порівнянні з цим, в 2 групі тільки в 1 спостереженні (6,7%) було
проведено ушивання десерозованої ділянки тонкого кишечника. У залежності
від типу ВМК частота радикальних операцій склала 88,1% при першому
поколінні і 36,0% при знаходженні контрацептиву більше 5 років.

Нами проаналізована частота післяопераційних ускладнень, серед яких
враховували три основні варіанти: ранова інфекція (повне або часткове
нагноєння післяопераційних швів на передній черевній стінці); абсцеси
черевної порожнини (міжпетлеві, підпечінкові і піддіафрагмальні) і
перитоніт (без і з наявністю парезу кишечника і кишкової непрохідності)
[127,130]. Як свідчать одержані дані, у пацієнток із запальними
захворюваннями на фоні ВМК значно вище була частота ранової інфекції (1
група – 22,2% і 2 – 15,8%); абсцесів черевної порожнини (1 група – 15,6%
і 2 – 5,3%) і післяопераційного перитоніту (1 група – 11,1% і 2 –
5,3%). Залежно від типу ВМК відмінності були тільки з боку частоти
абсцесів черевної порожнини (11,9% в порівнянні з 3,4%) і
післяопераційного перитоніту (9,5% проти 1,7%), а різних варіантах
тривалості – тільки з боку абсцесів черевної порожнини (4,0% порівняно з
8,0%).

Летальність в 2 групі була відсутня, а в 1 групі склала 2 випадки
(2,0%) – поліорганна недостатність на фоні розлитого перитоніту з
масивним ушкодженням товстого кишечника.

Ми вважали за доцільне вивчити основні морфологічні особливості
ендометрія у пацієнток із запальними захворюваннями геніталій на фоні
ВМК, які є початком розвитку запального процесу (Р.Ф. Ахмадеев, 2002).

Згідно одержаним морфологічним результатам у на 64,0% жінках наголошені
явища хронічного ендометриту, представлені рівномірною дифузною
макрофагально-плазмоцитарною інфільтрацією строми. Масивна інфільтрація
спонгіозного і компактного шарів ендометрія нейтрофілами, характерна для
гострого запального процесу, виявлена в 31,0% спостережень. Підгострий
ендометрит діагностований тільки у 5,0% жінок, що значно рідше в
порівнянні з хронічним і гострим перебігом запалення.

У жінок із запальними ускладненнями ВМК виділено 5 типів морфологічних
змін ендометрія.

Перший тип змін ендометрія діагностований у 20,0% пацієнток 1 групи з
поєднанням сальпінгоофориту і ендоміометриту, захворювання у яких
протікало із стертою клінічною симптоматикою, незначними змінами в
лабораторних показниках. В ендометрії переважали зміни, характерні для
хронічного запалення: на фоні осередкового і розповсюдженго фіброзу
строма ендометрія дифузно інфільтрирована змішано-клітинним ексудатом.

Другий тип морфологічних змін встановлений у 22,0% жінок 1 групи з
тубоваріальними запальними утвореннями, що використовували ВМК першого
покоління більше 5 років. Особливістю була виражена клінічна
симптоматика і оперативне лікування. Під час гістологічного дослідження
в 75,0% спостережень знайдений хронічний ендометрит у стадії
загострення, а в 25,0% – діагностовано гнійне ексудативне запалення. У
разі загострення хронічного запалення в спонгіозному шарі ендометрія
знайдені змішані по клітинному складу інфільтрати: лімфоїдноклітинні,
лейкоцитарні і лімфогістоцитарні. У 50,0% жінок інфільтрати носили
переважно змішаний характер. У 83,0% пацієнток інфільтрати
розташовувалися в стромі переважно перигландулярно і периваскулярно, а
при гнійному запаленні – дифузно.

На третьому типі змін структури ендометрія наголошено у 18,0% жінок з
тубоваріальними запальними утвореннями з гострим перебігом запального
процесу. На перше місце в ендометрії виступали склеротичні процеси в
стромі з осередковим і дифузним фіброзуванням. Ендометрій відрізнявся
переважанням масивного розповсюдженого фіброзу і склерозу базального,
спонгіозного і більшої частини компактного шарів. Знайдені послідовні
етапи розвитку склерозу, який виявлявся спочатку в периваскулярному
фіброзі з облітерацією просвіту судин, а в подальшому – в периаденарному
склерозі з деформацією і облітерацією просвіту залоз.

Четвертий тип змін ендометрія діагностовано у 17,0% жінок 1 групи. Це
пацієнтки з поєднанням сальпінгоофориту і ендоміометриту, що
викори-стовували ВМК більше 5 років і відмічали гіперполіменорею на фоні
застосування спіралі. Структура ендометрія відповідала змішаному типу,
що відображав поєднану дію естрогенних гормонів і прогестерону. У
спонгіозному і поверхневому шарах ендометрія у 80,0% пацієнток залози
розподілено нерівномірно, кількість їх понижена.

П’ятий тип змін структури ендометрія діагностовано у 22,0% жінок 1
групи. Він супроводжувався розвитком залізистої, залізисто-кістозної
гіперплазії і залізистою гіперплазією атипії у вигляді аденоматозу і
аденоакантозу на фоні хронічного ендометриту. Описані зміни виявлені у
жінок, що застосовували ВМК більше 5 років та відзначали під час
використання методу гіперполіменорею і диспареунію.

При гістологічному дослідженні маткових труб і фрагментів
тубоваріальних утворень, видалених при проведенні оперативного
лікування, встановлено, що у всіх випадках мав місце виражений склероз
маткових труб з їх деформацією і звуженням просвіту. При застосуванні
ВМК більше 5 років в мікропрепаратх прослідили послідовні етапи
формування зрілої з’єднальної тканини через грануляційну. В
тубоваріальних утвореннях склероз розвивався від периферії до центру і
був найбільш виражений у жінок з терміном ВМК більше 5 років і
контрацептивом першого покоління.

Отже, одержані клініко-морфологічні результати дозволяють, на нашу
думку, розробити методику оптимізації оперативного лікування запальних
захворювань геніталій на фоні ВМК.

На другому етапі проведених досліджень нами була розроблена методика
оптимізації хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань
геніталій на фоні ВМК, яка була використана у 50 пацієнток,
прооперованих з приводу гнійно-запальних захворювань геніталій на фоні
ВМК. Для порівняння були вивчені аналогічні параметри у 50 хворих,
прооперованих з приводу гнійно-запальних захворювань, що розвинулися без
наявності ВМК.

x

?¶o$

H

x

z

|

~

?

?

AE

E

??¶o(

5-6?9ooc*E»®®®®Fcccccc

&

&

/?9?

`occUcccOIAE??c¦c?c ////e//ee////U//eeeeeIII чно, співпадали з вищеописаними клінічними особливостями. Для більш глибокого розуміння одержаних клінічних результатів, на наш погляд, необхідне проведення додаткових мікробіологічних і імунологічних досліджень, які є основними ланками етіопатогенезу патології, що вивчається (C.G.Zorlu et al., 2001; H. Welti et al., 2002). Аналізуючи самі інформативні показники мікробіологічного статусу до лікування необхідно констатувати більш виражені порушення у хворих з гнійно-запальними захворюваннями на фоні ВМК, які полягали в достовірному зниженні числа Lactobacillus spp. і Bifidobacterium spp. за одночасного підвищення числа таких мікроорганізмів, як E. coli (lac+); E. coli (lac-); E. coli (haem+); Enterococcus spp.; S. aureus і Candida spp., а також появі тільки в основних групах Bacteroides spp.; Peptococcus spp. і Peptostreptococcus spp. Більш виражені зміни мікробіоценозу статевих шляхів у пацієнток 3 групи ми пов'язуємо з негативним впливом ВМК на мікробіологічний статус статевих шляхів. Під час оцінці основних параметрів системного імунітету і неспецифічної резистентності у хворих з гнійно-запальними захворюваннями геніталій без і на фоні ВМК нами наголошено на виражених порушеннях з боку показників фагоцитозу (ФП; ФЧ і ФЕ), а також зниження вмісту в-лізинів, лізоциму, СД3+; СД4+; СД16+ і СД20+ на фоні одночасного збільшення кількості СД8+; СД23+; б- і сироваткового інтерферонів. Ці дані свідчать про більш виражену імуносупресію системного імунітету і неспецифічної резистентності у разі розвитку гнійно-запальних захворювань на фоні ВМК. Оцінюючи ефективнисть запропонованої методики оптимізації оперативного лікування гнійно-запальних захворювань на фоні ВМК можна наголосити відсутність алергічних реакцій і індивідуального несприйняття як препарату бетадін, так і антигомотоксичних засобів, причому як на етапі передопераційної підготовки, так і в післяопераційному періоді. Не дивлячись на проведення передопераційної підготовки рівень радикальних операцій (різні варіанти гістеректомії) був істотно вище в 3 групі (66,0% в порівнянні з 30,0%), причому більш ніж в половині наглядів виконувалися екстирпація матки з трубами або придатками залежно від стану і ступеня ураження яєчників. Так, за наявності запального процесу на фоні ВМК і радикальних операцій (33 випадки) в 31,1% була виконана екстирпація матки з придатками; в 27,9% - екстирпація з трубами і в 21,2% з одним яєчником; а в решті 19,8% - надпіхвова ампутація матки з трубами. Дуже показовим є той факт, що у в 6 з 33 випадків радикальних операцій (18,8%) були додатково проведені резекція кишечника (наявність міжпетлевих абсцесів) і в 2 спостереженнях (6,1%) було потрібно виведення стоми у зв'язку з масивним ушкодженням товстого кишечника. У порівнянні з цим, в 2 групі тільки в 1 спостереженні (6,7%) було проведено ушивання десерозованої ділянки тонкого кишечника. Залежно від типу ВМК частота радикальних операцій склала 78,6% при першому поколінні і 66,7% при знаходженні контрацептиву більше 5 років. Не дивлячись на такі виражені відмінності в об’ємі оперативного втручання частота післяопераційних ускладнень була не такою вираженою: ранова інфекція (3 група – 12,0% і 4 група – 10,0%); абсцеси черевної порожнини (3 група – 8,0% і 4 – 4,0%) і післяопераційний перитоніт (3 група – 6,0% і 4 – 2,0% відповідно). При порівнянні цих показників з підгрупою 1 групи (45 хворих прооперованих з приводу гнійно-запальних захворювань геніталій на фоні ВМК) можна констатувати зниження частоти не тільки ранової інфекції (1 група – 22,2% і 3 група – 12,0%), але і абсцесів черевної порожнини (1 група – 15,6% і 3 – 8,0%) і післяопераційного перитоніту (1 група – 11,1% і 3 – 6,0%). Крім того, дуже важливим моментом є відсутність летальності в 3 групі пацієнток, при тому, що в 1 групі вона склала 2,0%. На аналогічній закономірності наголошено при аналізі частоти післяопераційних ускладнень залежно від типу ВМК і тривалості його знаходження в порожнині матки. Отже, як наочно свідчать результати проведених клінічних досліджень, запропонована методика оптимізації хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань на фоні ВМС дозволяє істотно понизити частоту всіх варіантів післяопераційних ускладнень і попередити летальність жінок репродуктивного віку. У даний час одним з найважливіших питань в рішенні будь-якої медичної проблеми є ефективне прогнозування (В.И. Кулаков и соавт., 1997; В.Н. Прилепская, 2002). Використання комп'ютерних нейронних мереж для рішення задач перспективного прогнозування гнійно-запальних захворювань на фоні ВМК являє собою достатньо просту й інформативну технологію. Технологія створення нейросіткових експертних систем і програмний продукт (програма Statinfo-04 „Neuro-Master”) розроблені й удосконалені на кафедрі медичної інформатики Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика під керівництвом професора Мінцера А.П., якому автор виражає глибоку вдячність за допомогу у роботі над цим розділом. Медичні задачі завжди вирішуються інтуїтивно і мають імовірну відповідь. Навіть самий досвідчений лікар навряд чи скаже, що він упевнений у діагнозі або прогнозі на всі сто відсотків. Тому рішення, прийняті експертними системами, повинні бути імовірними. Не випадково більшість діагностичних систем, заснованих на формальних правилах, не набули широкого практичного застосування. Метою даного етапу роботи було створення комп'ютерної нейросіткової експертної системи, ввівши в котру декілька даних про пацієнток з ВМК, лікар міг би одержати імовірний прогноз виникнення запальних захворювань, а також прогноз тубоваріальних запальних утворень, пельвіо- і розлитого перитоніту. Для створення нейросіткової експертної системи був потрібний набір прикладів (задачник) із вхідними параметрами (даними, на основі яких буде провадитися прогноз). Навчальна вибірка складалася з 150 прикладів із заздалегідь відомими відповідями, що відповідають задачам програмування. Вхідними даними служили відомості в тому, як протікав період до встановлення ВМС; особливості введення ВМК; характер менструальної функції після введення контрацептиву; клінічний перебіг запального процесу геніталій; особливості лікувально-профілактичних заходів, що проводяться; терміни і характер видалення ВМС; результати лабораторних, мікробіологічних і функціональних методів обстеження. У результаті застосування процедури мінімізації з 106 початкових навчальних параметрів були залишені 22, на основі яких усі нейросітки змогли навчитися поставленим перед ними задачам. Найбільш значимими параметрами, від яких залежить виникнення запальних захворювань геніталій на фоні ВМК, є дані анамнезу; результати імунологічного і мікробіологічного обстеження, а також основні клінічні прояви локалізованого і генералізованого запалення геніталій. Після формування комплекту навчання нейросіткою була створена комп'ютерна експертна система, що складається з трьох основних блоків: блок введення даних, блок висновку розрахункових параметрів соматотипіювання і блок висновку результатів прогнозу. Усі дані знаходяться в стандартній таблиці формату Paradox 5.0, що дозволяє берегти інформацію про необмежену кількість пацієнток. Програма була протестована на 50 пацієнтках з гнійно-запальними захворюваннями геніталій на фоні ВМК (3 група). Кількість правильних прогнозів щодо гнійно-запальних захворювань на фоні ВМК у середньому склало 84,86%. При прогнозуванні післяопераційних ускладнень припускалися відхилення в межах ±1,5% по кожному показнику, при цьому правильність прогнозу склала в середньому - 83,75%. Таким чином, як показали результати проведених досліджень, розроблена нами методика методика оптимізації хірургічного лікування і прогнозування гнійно-запальних захворювань геніталій у жінок на фоні ВМК дозволяє попередити летальність і істотно понизити частоту післяопераційних ускладнень. Це відбувається на фоні адекватної корекції мікробіоценозу статевих шляхів і імунного статусу. Методика є простою, загальнодоступною і може знайти широке застосування в практичній охороні здоров'я. ВИСНОВКИ У дисертації наведені дані і нове вирішення наукової задачі сучасної гінекології – зниження частоти післяопераційної летальності і захворюваності у жінок з гнійно-запальними захворюваннями геніталій на фоні ВМК на підставі результатів вивчення в них клініко-морфологічних, мікробіологічних і імунологічних особливостей, а також розробки і впровадження комплексу лікувально-прогностичних заходів. 1. Запальні захворювання геніталій розвиваються при тривалому використанні ВМК (середня тривалість - 6,1±0,3 роки), причому до 5 років контрацептиви знаходяться у 25,0% пацієнток, а більше 5 – у 75,0%. У структурі запальних захворювань переважає ендоміометрит (30,0%); його поєднання з сальпінгоофоритом (25,0%); тубоваріальні запальні утворення (27,0%); пельвіо- (10,0%) і розлитий перитоніт (8,0%), які зустрічаються частіше у разі використання у пацієнток ВМК першого покоління і більше 5 років: тубоваріальні запальні утворення (40,5% і 33,3%); пельвіо- (16,7% і 13,3%) і розлитий перитоніт (14,2% і 10,7%). 2. Основними клінічними проявами запальних захворювань геніталій у пацієнток з ВМК є больовий синдром (95,0%); гіпертермія (72,0%); ДП (98,0%); симптоми інтоксикації (29,0%), які зустрічаються частіше за наявності контрацептиву першого покоління (54,8%) і тривалості використання більше 5 років (33,3%). 3. За наявності запальних процесів на фоні і без ВМК частота оперативного лікування вище в 2,4 рази і складає за наявності контрацептиву першого покоління - 71,4% і його знаходженні більше 5 років – 73,3%. Частота радикальних операцій у них набагато вище (71,1% в порівнянні з 31,6%), в їх структурі в 31,3% проводиться вимушена екстирпація матки з придатками; в 28,1% - екстирпація з трубами і в 21,9% з одним яєчником; а в решті 18,7% - надпіхвова ампутація матки з трубами. В 28,2% випадків додатково проводяться операції на кишечнику з приводу міжпетлевих абсцесів. 4. У післяопераційному періоді у пацієнток із запальними захворюваннями без і на фоні ВМК значно вище частота ранової інфекції (22,2% в порівнянні з 15,8%); абсцесів черевної порожнини (15,6% проти 5,3%) і післяопераційного перитоніту (11,1% в порівнянні з 5,3%). 5. Під час морфологічного дослідження ендометрія у хворих з запальними захворюваннями геніталій на фоні ВМК хронічний ендометрит має місце у 64,0% жінок, гостре запалення ендометрія у 31,0% і в одиничних випадках – підгостре запалення - 5,0%. Частота хронічного, гострого і підгострого ендометриту достовірно не розрізняється залежно від покоління, термінів використання контрацептиву і нозологічної форми запального процесу. 6. У жінок із запальними ускладненнями ВМК мають місце 5 типів морфологічних змін ендометрія: поєднання хронічного ендометрита з гіперплазією ендометрія (36,0%); ознаки гострого і загострення хронічного запалення (22,0%); зміни, характерні для хронічного запалення, переважали у 20,0%; склеротичні процеси – у 18,0%; структурна перебудова по типу неповноцінної секреції – у 14,0% пацієнток. 7. Розвиток гнійно-запальних захворювань геніталій у разі використання ВМК відбувається на фоні мікробіологічних змін, які полягають в достовірному зниженні числа Lactobacillus spp. і Bifidobacterium spp. при одночасному підвищенні числа таких мікроорганізмів, як E. coli (lac+); E. coli (lac-); E. coli (haem+); Enterococcus spp.; S. aureus і Candida spp., а також появі Bacteroides spp.; Peptococcus spp. і Peptostreptococcus spp. 8. Гнійно-запальні захворювання геніталій у разі використання ВМК розвиваються на фоні супресії системного імунітету: зниження СД3+; СД4+; СД16+ і СД20+ на фоні одночасного збільшення кількості СД8+ і СД23+ і неспецифічних чинників резистентності: дисфункція фагоцитозу (ФП; ФЧ і ФІ), а також зниження вмісту в-лізинів і лізоциму під час одночасного збільшення рівня б- і сироваткового інтерферонів. 9. Використання запропонованої методики оптимізації хірургічного лікування і прогнозування запальних захворювань на фоні ВМК дозволяє понизити в порівнянні із загальноприйнятою тактикою частоту не тільки ранової інфекції (з 22,2% до 12,0%), але і абсцесів черевної порожнини (з 15,6% до 8,0%) і післяопераційного перитоніту (з 11,1% до 6,0%), а також попередити летальність, яка складає 2,0% при загальноприйнятих лікувально-прогностичних заходах. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. Для прогнозування гнійно-запальних ускладнень під час використання ВМК необхідно використовувати запропоновану таблицю із застосуванням комп'ютерної нейросіткової експертної системи. Таблиця 1 Середня відносна значимість навчающих параметрів 1 Неплідність в анамнезі 0,120 2 Запальні захворювання генітальної локалізації в анамнезі 0,120 3 Порушення менструального циклу в анамнезі 0,110 4 Запальні захворювання екстрагенітальної локалізації в анамнезі 0,120 5 Наявність запальних захворювань урогенітального тракту у статевого партнера 0,190 6 Повторне використання ВМК 0,190 7 Введення ВМК на фоні хронічної інфекції урогенітального тракту 0,190 8 Введення ВМК на фоні порушень менструального циклу 0,200 9 Патологічні зміни шийки матки запального генезу 0,210 10 Зниження числа СД3+; СД4+; СД16+ і СД20+ 0,220 11 Підвищення числа СД8+ і СД23+ 0,220 12 Дисфукція показників фагоцитозу 0,230 13 Зниження рівня в-лізинів 0,230 14 Підвищення рівня б- і сироваткового інтерферону 0,230 15 Зниження рівня лізоциму 0,250 16 Зниження обсіменіння Lactobacillus spp. і Bifidobacterium spp. 0,270 17 Підвищення обсіменіння E. coli (lac+); E. Coli (lac-); E. coli (haem+); Enterococcus spp.; S. aureus і Candida spp. 0,280 18 Поява обсіменіння Bacteroides spp.; Peptococcus spp. І Peptostreptococcus spp. 0,300 19 Поява больового симптому 0,310 20 Поява гіпертермії 0,320 21 Поява симптомів інтоксикації 0,350 22 Поява симптомів інфекційно-токсичного шоку 0,400 2. Для оптимізації хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань на фоні ВМК необхідно використовувати наступні моменти: - передопераційна підготовка хворих з урахуванням індивідуальних особливостей наявної патології, яка полягала в корекції мікробіоценозу статевих шляхів препаратами мікосист, лактовіт, хілак; антибактеріальна терапія і використання антигомотоксических препаратів: коензим-композітум, траумель, гінекохель, лімфоміозот, оваріум-композітум. Тривалість передопераційної підготовки проводилася з урахуванням динаміки клінічного стану хворих і складала від 6 до 72 годин; - інтраопераційне використання антисептика бетадін; - у післяопераційному періоді препарат бетадін застосовували впродовж 3-4 днів післяопераційного періоду через дренажі з корекцією статевих шляхів, антибактеріальною терапією і антигомотоксичними препаратами. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Рудь В.А. Актуальні аспекти хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань геніталій на фоні тривалого використання внутрішньоматкової контрацепції // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика, Київ, 2004. - вип.13. - кн.6. - С.161-165. 2. Вдовиченко Ю.П., Рудь В.А. Оптимизация хирургического лечения гнойно-воспалительных заболеваний гениталий // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. праць. - вип.12. - Київ-Луганськ, 2005. - С.128-132. (Огляд літератури, клінічні дослідження, статистична обробка, підготовка до друку). 3. Рудь В.А. Оптимизация хирургического лечения и прогнозирование гнойно-воспалительных заболеваний гениталий при внутриматочной контрацепции // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - №3. - С.147-150. 4. Рудь В.А. Особенности оперативного лечения гнойно-воспалительных заболеваний на фоне длительного использования внутриматочной контрацепции // Тез. докл. научн.-практ. конф. „Актуальные аспекты репродуктивного здоровья”. - Репродуктивное здоровье женщины. - 2004. - №2. - С.162. АНОТАЦІЯ Рудь В.О. Оптимізація хірургічного лікування і прогнозування гнійно-запальних захворювань геніталій при внутрішньоматковій контрацепції. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. – Київ, 2006. Наукова робота присвячена зниженню частоти післяопераційної летальності і захворюваності у жінок з гнійно-запальними захворюваннями геніталій на фоні внутрішньоматкової контрацепції на підставі результатів вивчення в них клініко-морфологічних, мікробіологічних і імунологічних особливостей, а також розробки і упровадження комплексу лікувально-прогностичних заходів. Уперше встановлений взаємозв'язок між клінічними, морфологічними, мікробіологічними і імунологічними змінами у пацієнток з гнійно- запальними процесами геніталій на фоні внутрішньоматкової контрацепції до і після оперативного лікування. Це дозволило розширити дані, що є, про патогенез запальних захворювань репродуктивної системи, а також науково обгрунтувати необхідність розробки методики оптимізації хірургічного лікування і прогнозування гнійно-запальних захворювань на фоні внутрішньоматкової контрацепції. Розроблені і впроваджені практичні рекомендації щодо зниження частоти післяопераційної летальності і захворюваності у жінок з гнійно-запальними захворюваннями геніталій на фоні внутрішньоматкової контрацепції на підставі використовування методики оптимізації хірургічного лікування і прогнозування. Ключові слова: гнійно-запальні захворювання геніталій, внутрішньоматкова контрацепція, хірургічне лікування. THE SUMMARY Rud V.A. Optimization of surgical treatment and forecasting of pyoinflammatory diseases of genitals at intrauterine contraceptions. - Manuscript. Thesis for a degree of candidate of medical sciences by specialty 14.01.01 – obstetric and gynecology. – P.L. Shupik Kiev Medical Academy of Post-Graduate Education of Health of Ukraine. – Kiev, 2006. Scientific work is devoted reduction frequencies postoperative death rate and deseases at women with pyoinflammatory diseases of genitals on a background intrauterine to contraception on the basis of studying clinical-morphological, microbiological and immunological features, and also development and introduction of a complex medical - forecasting actions. For the first time the interrelation between clinical, morphological, microbiological and immunological changes at patients with purulently inflammatory processes of genitals on a background intrauterine contraceptions before operative treatment is established. It has allowed to expand the available data about patogenesise inflammatory diseases of reproductive system, and also scientifically to prove necessity of development of a technique of optimization of surgical treatment and forecasting of pyoinflammatory diseases on a background intrauterine contraceptions. Practical recommendations on decrease in frequency postoperative death rate and deseases at women with pyoinflammatory diseases of genitals on a background intrauterine contraceptions are developed and introduced on the basis of use of a technique of optimization of surgical treatment and forecasting. Key words: pyoinflammatory diseases of genitals, intrauterine contraception, surgical treatment. АННОТАЦИЯ Рудь В.А. Оптимизация хирургического лечения и прогнозирование гнойно-воспалительных заболеваний гениталий при внутриматочной контрацепции. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. –- Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МЗ Украины. – Киев, 2006. Научная работа посвящена снижению частоты послеоперационной летальности и заболеваемости у женщин с гнойно-воспалительными заболеваниями гениталий на фоне внутриматочной контрацепции на основе изучения у них клинико-морфологических, микробиологических и иммунологических особенностей, а также разработки и внедрения комплекса лечебно-прогностических мероприятий. Впервые установлена взаимосвязь между клиническими, морфлогическими, микробиологическими и иммунологическими изменениями у пациенток с гнойно-воспалительными процессами гениталий на фоне внутриматочной контрацепции до и после оперативного лечения. Это позволило расширить имеющиеся данные о патогенезе воспалительных заболеваний репродуктивной системы, а также научно обосновать необходимость разработки методики оптимизации хирургического лечения и прогнозирования гнойно-воспалительных заболеваний на фоне внутриматочной контрацепции. Разработанные и внедренные практические рекомендации относительно снижения частоты послеоперационной летальности и заболеваемости у женщин с гнойно-воспалительными заболеваниями гениталий на фоне внутриматочной контрацепции на основании использования методики оптимизации хирургического лечения и прогнозирования. Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что воспалительные заболевания гениталий развиваются при длительном использовании внтуриматочной контрацепции (средняя длительность - 6,1±0,3 года), причем до 5 лет контрацептивы находятся у 25,0% пациенток, а более 5 – у 75,0%. В структуре воспалительных заболеваний преобладает эндомиометрит (30,0%); его сочетание с сальпингофоритом (25,0%); тубовариальные воспалительные образования (27,0%); пельвио- (10,0%) и разлитой перитонит (8,0%), которые встречаются чаще при использовании у пациенток внутриматочных контрацептивов первого поколения и более 5 лет: тубовариальные воспалительные образования (40,5% и 33,3%); пельвио- (16,7% и 13,3%) и разлитой перитонит (14,2% и 10,7%). Основными клиническими проявлениями воспалительных заболеваний гениталий у пациенток с внутриматочной контрацепцией являются болевой синдром (95,0%); гипертермия (72,0%); дисбиоз влагалища (98,0%); симптомы интоксикации (29,0%), которые встречаются чаще при наличии контрацептива первого поколения (54,8%) и длительности использования более 5 лет (33,3%). При наличии воспалительных процессов на фоне и без внутриматочной контрацепции частота оперативного лечения выше в 2,4 раза и составляет при наличии контрацептива первого поколения - 71,4% и его нахождении более 5 лет – 73,3%. Частота радикальных операций у них намного выше (71,1% по сравнению с 31,6%), в их структуре в 31,3% производится вынужденная экстирпация матки с придатками; в 28,1% - экстирпация с трубами и в 21,9% с одним яичником; а в остальных 18,7% - надвлагалищная ампутация матки с трубами. В 28,2% случаев дополнительно проводятся операции на кишечнике по поводу межпетлевых абсцессов. В послеоперационном периоде у пациенток с воспалительными заболеваниями без и на фоне внутриматочной контрацепции значительно выше частота раневой инфекции (22,2% по сравнению с 15,8%); абсцессов брюшной полости (15,6% против 5,3%) и послеоперационного перитонита (11,1% по сравнению с 5,3%). При морфологическом исследовании эндометрия в больных с воспалитепльными заболеваниями гениталий на фоне внутриматочной контрацепции хронический эндометрит имеет место в 64,0% женщин, острое воспаление эндометрия в 31,0% и в единичных случаях – подострое воспаление - 5,0%. Частота хронического, острого и подострого эндометрита достоверно не различается в зависимости вот поколения, сроков использования контрацептива и нозологической формы воспалительного процесса. У женщин с воспалительными осложнениями внутриматочной контрацепции имеют место 5 типов морфологических изменений эндометрия: сочетание хронического эндометрита с гиперплазией эндометрия (36,0%; признаки острого и обострения хронического воспаления (22,0%); изменения, характерные для хронического воспаления преобладали в 20,0%; склеротические процессы – в 18,0%; структурная перестройка по типу неполноценной секреции – у 14,0% пациенток. Развитие гнойно-воспалительных заболеваний гениталий при использовании внутриматочной контрацепции происходит на фоне микробиологических изменений, которые заключаются в достоверном снижении числа Lactobacillus spp. и Bifidobacterium spp. при одновременном повышении числа таких микроорганизмов, как E. coli (lac+); E. coli (lac-); E. coli (haem+); Enterococcus spp.; S. aureus и Candida spp., а также появлении Bacteroides spp.; Peptococcus spp. и Peptostreptococcus spp. Гнойно-воспалительные заболевания гениталий при внутриматочной контрацепции развиваются на фоне супрессии системного иммунитета: снижение СД3+; СД4+; СД16+ и СД20+ на фоне одновременного увеличения количества СД8+ и СД23+ и неспецифических факторов резистентности: дисфункция фагоцитоза (ФП; ФЧ и ФИ), а также снижение содержания в-лізинов и лизоцима при одновременном увеличении уровня б- и сывороточного интерферонов. Использование предлагаемой методики оптимизации хирургического лечения и прогнозирования воспалительных заболеваний на фоне внутриматочной контрацепции позволяет снизить по сравнению с общепринятой тактикой частоту не только раневой инфекции (с 22,2% до 12,0%), но и абсцессов брюшной полости (с 15,6% до 8,0%) и послеоперационного перитонита (с 11,1% до 6,0%), а также предупредить летальность, которая составляет 2,0% при общепринятых лечебно-прогностических мероприятиях. Ключевые слова: гнойно-воспалительные заболевания гениталий, внутриматочная контрацепция, хирургическое лечение. СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ БВ – бактеріальний вагіноз; ВМК – внутрішньоматкова контрацепція; ВМС – внутрішньоматкові спіралі; ГЗЗ – гнійно-запальні захворювання; ДП – дисбіоз піхви; ІФН – інтерферон; КУО – колонієутворюючі одиниці; УО – умовні одиниці; ФІ – фагоцитарний індекс; ФНР – чинники неспецифічної резистентності; ФП – відсоток фагоцитозу; ФЧ – фагоцитарне число; CD3+ - активні Т-лімфоцити; CD4+ - Т-хелпери; CD8+ - Т-супресори; CD16+ - Т-кілери; CD20+ - В-лімфоцити; CD23+ - активні В-лімфоцити PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020