.

Ефект хронічного прикладання німодипіну на кальцієвий гомеостаз у нейронах дорсального рогу спинного мозку щурів за умов розвитку діабетичної нейропат

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
144 3529
Скачать документ

Національна Академія Наук України

Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця

Шутов Леонід Павлович

УДК 612.822:611.813.14

Ефект хронічного прикладання німодипіну на кальцієвий гомеостаз у
нейронах дорсального рогу спинного мозку щурів за умов розвитку
діабетичної нейропатії

03.00.02 – біофізика

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в відділі загальної фізіології нервової системи в
Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України

Наукові керівники :

Академік НАН Україні і РАН, доктор біологічних наук, професор,

Костюк Платон Григорович

Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАНУ, директор

Доктор біологічних наук Войтенко Нана Володимирівна

Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАНУ,

провідний науковий співробітник відділу загальної фізіології нервової
системи

Офіційні опоненти:

Доктор біологічних наук, зав. лабораторії біофізики синаптичної передачі
відділу фізіології нейрональних мереж Інституту фізіології ім. О.О.
Богомольця НАН України Федулова Світлана Анатоліївна.

Кандидат біологічних наук, молодший науковий співробітник Міжнародного
Центру молекулярної фізіології Іванова Світлана Юріївна.

Провідна установа:

Київський Національний Університет ім. Т. Г. Шевченка,

кафедра біофізики

Захист відбудеться “_21” _березня__2006_ р. о _14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.198.01 при Інституті фізіології ім. О.
О. Богомольця НАН України, м. Київ, вул. Богомольця, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту фізіології ім.
О. О. Богомольця, м. Київ, вул. Богомольця, 4.

Автореферат розісланий “ 21 ” лютого 2006 р. .

Вчений секретар спеціалізованої доктор біологічних наук

вченої ради З. О. Сорокіна-МарінаЗагальна характеристика роботи

Актуальність проблеми.

Діабет за останні пів-століття перетворився в одну з найсерйозніших
проблем охорони здоров’я в усьому світі. Дефекти периферичної нервової
системи широко поширені в людей хворих на цукровий діабет, причому якщо
таки порушення вже розвинулись, традиційна інсулінова терапія не в змозі
ефективно запобігти їх подальшому розвитку. Хоча нейрологічні
ускладнення є одним з найтяжчих й найнебезпечніших супутників цукрового
діабету, що не перший рік звертає на себе увагу дослідників, остаточна
ідентифікація причин їх виникнення і способів лікування, все ще є однією
з найважливіших проблем.

Цілком логічним є припущення, що розвиток периферичних діабетичних
нейропатій може бути пов’язаним із порушенням передачі ноцицептивних
стимулів сенсорними нейронами та змінами в синаптичній передачі, що
можуть бути наслідком розвитку порушень кальцієвого гомеостазу в даних
нейронах. В багатьох дослідженнях показано численні зміни кальцієвої
сигналізації в нейрональних тканинах за умов розвитку цукрового діабету,
зокрема зміни кальційобмінних функції мітохондрій, параметрів
деполяризаційного кальцієвого сигналу (Kruglikov et al. 2004) й
швидкості проведення сигналів нервовими волокнами. Незважаючи на
виявлену величезну кількість порушень у роботі кальційакумулюючих
структур вторинних сенсорних нейронів (Kostyuk P. et al. 1995, 1999,
2000) QUOTE “” ADDIN REFMAN
я\11\05‘\19\01\00\00\00\00\01\00\00\15e:\5Cilya\5Cdisser\5Cdisser\03\00\
03309’Kostyuk, Bulgakova, et al. 1996 309 /id\00’\00 QUOTE “”
ADDIN REFMAN
я\11\05‘\19\01\00\00\00\00\01\00\00\15e:\5Cilya\5Cdisser\5Cdisser\03\00\
03143%Kostyuk, Svichar, et al. 1999 143 /id\00%\00 , дотепер невідомо,
ушкодження яких з численних механізмів, залучених до регулювання Ca2+ у
клітині, має вирішальне значення. Однією з найперших і найпомітніших
змін є збільшення входу кальцію в клітину через дигідропіридинчутливі
канали мембрани – подібні порушення достовірно ідентифіковані вже на
третій тиждень розвитку стрептозотоцин-індукованого діабету в щурів
(Voitenko et al. 2000). Показано, що хронічне введення блокаторів цього
типу каналів, таких як ніфедипін, німодипін та ін., справляє
нормалізуючий вплив на больові поведінкові реакції щурів при діабеті, на
нефропатичні ускладнення діабету, сприяє значному уповільненню розвитку
діабетичної мікроангіопатії та ретинопатії (Biesseles et al. 2005).

На сьогоднішній день механізми впливу дигідропіридинів на нейропатичні
ускладнення діабету вивчені недостатньо. Дотепер нормалізуючий ефект
дигідропіридинів на патогенез діабетичної нейропатії пов’язували, в
основному, з їх можливою вазодилаторною дією (Biessels et al. 2005) і не
проводили детальних досліджень їх впливу на кальційобмінні процеси в
нейронах, що беруть участь у проведенні ноцицептивної інформації. Такий
підхід зберігався і при дослідженні німодипіну – єдиного представника
дигідропіридинів, що здатний проходити через гематоенцефалічний бар’єр й
впливати безпосередньо на нейрони. З огляду на той факт, що
нормалізуючий ефект дигідропіридинів, а особливо німодипіну, мав місце
навіть на ранніх етапах розвитку діабетичної нейропатії, вивчення
механізмів такого впливу набуває особливої важливості для виявлення тих
нейрональных структур, ушкодження яких має першорядне значення для
подальшого розвитку нейропатичних ускладнень діабету.

Враховуючи сказане, не викликає сумнівів велике теоретичне і практичне
значення вивчення механізмів розвитку та корекції порушень кальцієвої
сигналізації при діабетичних нейропатіях у нейронах дорсального рогу
спинного мозку, як однієї з ланок у ланцюгу проведення больової
інформації

Мета дослідження. Мета даної роботи полягала в оцінці впливу хронічного
введення німодипіну на розвиток сенсорних полінейропатій у щурів зі
стрептозотоцин – індукованим діабетом і виявити можливий вплив такої
терапії на зміни кальцієвої сигналізації у вторинних сенсорних нейронах
дорсального рогу спинного мозку, викликані діабетом.

Завдання дослідження.

1. Дослідити вплив хронічного введення німодипіну на зміни в больовій
чутливості і поведінкових реакціях у щурів зі стрептозотоцин –
індукованим (СТЗ) діабетом, використовуючи метод “формаліновий тест”.

2. Дослідити можливий вплив хронічного прикладання німодипіну на зміни в
термічній больовій і небольовій чутливості в щурів зі стрептозотоцин –
індукованим діабетом, використовуючи метод “гаряча поверхня”.

3. Порівняти характеристики [Ca2+]і транзієнту, викликаного
гіперкалієвою деполяризацією в нейронах дорсального рогу (ДР) спинного
мозку СТЗ-діабетичних щурів і діабетичних щурів, що отримували
німодипін.

4. Дослідити вплив хронічного введення німодипіну на концентрацію
[Ca2+]і в спокої в нейронах дорсального рогу спинного мозку діабетичних
тварин.

5. Дослідити вплив хронічного введення німодипіну на зміни в роботі
Ca2+-обмінних структур ендоплазматичного ретикулуму (ЕР) в умовах
розвитку СТЗ – індукованого діабету.

6. Відокремити можливий вазодилаторний ефект німодипіу від його прямої
дії. Порівняти дію німодипіну з ефектом вазодилатору еналаприлу.

Наукова новизна одержаних результатів. Незважаючи на те, що вивченню
впливу блокаторів дигідропіридин-чутливих кальцієвих каналів на
виникнення та розвиток діабетичних нейропатій приділяється досить багато
уваги, докладного вивчення кореляцій між їх впливом на больові
поведінкові реакції діабетичних тварин та на нейрональний кальцієвий
гомеостаз не проводилось.

На цей час не існує робіт, що зіставляли б зміни кальцієвої сигналізації
в нейронах дорсального рогу спинного мозку зі змінами поведінкових
реакцій діабетичних тварин під впливом блокаторів
дигідропіридин-чутливих кальцієвих каналів. У такий спосіб, нами вперше
проведені одночасні дослідження як функціонування Ca2+-регулюючих
структур (в тому числі і роботи внутрішньоклітинних кальцієвих депо ЕР),
так і поведінкових реакцій діабетичних тварин під дією хронічного
введення німодипіну. Уперше здійснено спробу досідити вираженість
прямого нейронального впливу німодипіну в порівнянні з ефектами,
обумовленими його вазодилаторною дією.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Результати,
одержані в ході експериментів на нейронах дорсального рогу в зрізax
мозкової тканини, мають як теоретичне так і практичне значення. Краще
розуміння механізму порушень метаболізму Ca2+ у нервових клітинах при
викликаному діабеті може значно розширити розуміння патогенезу
діабетичних нейропатій, а показаний ефект німодипіну може мати велике
значення для виявлення тих нейрональних структур, ушкодження яких має
першорядне значення для подальшого розвитку нейропатичних ускладнень
діабету. Практичне значення мають дані про нормалізуючий вплив
німодипіну на механізми внутрішньоклітинного кальцієвого гомеостазу, що
ушкоджуються в першу чергу при розвитку діабетичної нейропатії. Можливо,
речовини, що блокують вхід кальцію через дигідропіридин-чутливі
кальцієві канали нейронів, можна буде використовувати при компенсації
порушень, викликаних розвитком діабетичних сенсорних нейропатій у
людини.

Особистий внесок здобувача. Досліди по визначенню змін терморецепції та
по визначенню змін больових реакцій при формаліновому тесті в щурів з
експериментальним діабетом, що піддавалися хронічному впливу еналаприлу
проводилися сумісно з інженером Інституту фізіології ім. О. О.
Богомольця В’ятченко-Карпінським В. Ю. Решта експериментів проводилася
автором особисто. Обробка і статистичний аналіз усіх результатів
проводився автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи
доповідались на 3-му Форумі Федерації Європейських Товариств Нейронаук
“FENS Forum 2002”, Париж, 2002; з’їзді Українського Біофізичного
Товариства, Львів, 2002; міжнародному симпозіумі “Нейрональна
диференціація та пластичність”, Москва, 2003; школі нейронаук під егідою
ІBRO “Рецептори. Канали. Мессенджери”, Ялта, 2004; ІІІ з’їзді
Українського Товариства Нейронаук, Донецьк, 2005; V міжнародному
симпозіумі експериментальної і клінічний нейробиологии, Стара Лесна,
Словаччина 2005, а також на семінарах сектора молекулярної фізіології
Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця, Київ, Україна в 2000-2005
роках.

Публікації. За результатами роботи опубліковано пґять статей у наукових
журналах та тези 3 доповідей.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису методів дослідження, обговорення результатів,
висновків та списку використаних джерел, який включає 232 найменування.
Дисертаційна робота викладена на 132 сторінках та ілюстрована 23
рисунками.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано необхідність і актуальність дослідження впливу
блокаторів дигідропіридинчутливих кальцієвих каналів на розвиток
діабетичної сенсорної нейропатії, сформульовані мета і завдання
дослідження, наведено відомості про наукову новизну, теоретичне та
практичне значення роботи та апробацію отриманих результатів.

Розділ 1 „Огляд літературних даних” присвячений обговоренню порушень
сенсорної чутливості, порушень у функціонуванні структур, що
забезпечують проведення сенсорної інформації, змін у нейрональній
кальцієвій сигналізації, що мають місце за умов розвитку цукрового
діабету. Окрема увага приділена висвітленню змін, що стосуються
дигідропіридин-чутливих кальцієвих каналів.

В розділі 2 „Матеріали та методи досліджень” описано методичні підходи,
що було використано в процесі роботи, а саме:

метод моделювання цукрового діабету у щурів (стрептозотоцинова модель
діабету)

методика виділення зрізів спинного мозку щурів;

флуоресцентний метод вимірювання концентрації іонів Ca2+;

методи оцінки змін больової чутливості „гаряча поверхня” та
„формаліновий тест”;

обробка отриманих результатів з використанням стандартних статистичних
методів.

Метод “формаліновий тест”. Даний метод використовується для дослідження
поведінкових реакцій тварин при гострому болю QUOTE “{Kamei, Taki, et
al. 2000 307 /id}” ADDIN REFMAN я\11\05‘\19\01\00\00\00″{Kamei, Taki,
et al. 2000 307 /id}\00″\003E:\5C_Documents and
Settings\5CNana\5CDocuments\5CTreatment\03\00\03307 Kamei, Taki, et al.
2000 307 /id\00 \00 (Kamei et al. 2000 ). Ноцицептивний стимул
викликали підшкірним введенням 20 мкл 5% розчину формаліну в задню лапу
піддослідних тварин. Протягом наступних 90 хвилин поведінкові реакції
кожної тварини (переміщення, споживання їжі та води, лизання та
посмикування ушкодженої кінцівки) реєстрували з використанням
комп’ютера.

Метод “гаряча поверхня”. Даний метод дозволяє вивчати больові реакції
щурів на термічний стимул, а також визначати поріг больової
температурної чутливості. Для створення ноцицептивного стимулу
експериментальну тварину поміщали на поверхню, розігріту до температури,
яка здатна викликати розвиток больової реакції. Після того, як
експериментальні тварини були поміщені на поверхню з заданою
температурою, починався відлік часу до появи характерної больової
реакції – лизання задніх кінцівок. Проявом больової реакції вважали
момент початку лизання однієї з кінцівок, що контактували з нагрітої
поверхнею. У випадку, коли такої реакції не виникало протягом 10 хв., ми
вважали температуру підпороговою. Після кожного експерименту проводився
контроль відсутності опіків на кінцівках тварин. Температури, вищі за
49(С, не використовувались з гуманних причин.

Індукція експериментального діабету проводилась шляхом
внутрішньочеревної ін’єкції стрептозотоцину, розчиненого в ізотонічному
фізіологічному розчині із розрахунку 80мг/кг ваги тварини.
Використовувались щури линії Wistar у віці 21 день. Через 3 тижні після
ін’єкції вимірювали рівень глюкози в плазмі крові, що було взято із
хвостової вени. Вважалося, що в тварин розвився експериментальний
діабет, якщо концентрація глюкози була не менша за 15 мМ. Такі тварини
розподілялись на три групи. Перша група починала щоденно отримувати з
їжею німодипін із розрахунку 20 мг/кг. Друга – в такому ж режимі
отримувала еналаприл із розрахунку 5 мг/кг. Експерименти проводились на
тваринах через 6 тижнів після ін’єкції стрептозотоцину. Всі тварини
утримувались в ідентичних умовах.

Одержання зрізів спинного мозку Тонкі зрізи спинного мозку готували за
методом Рандіч та співавторів (Randic M. et al. 1993). Експерименти
проводили на щурах лінії Wistar загальним віком 9 тижнів. Під глибокою
ефірною анестезією, проводили операцію розкриття оболонок спинного
мозку, та видаляли люмбо-сакральну ділянку спинного мозку (сегменти L4
–S1). Безпосередньо після видалення, спинний мозок поміщали в
охолоджений до 4( С інкубаційний розчин, який постійно оксигенували
сумішшю 5% CO2 + 95% O2. Після очищення, спинний мозок прикріплювали до
предметного столика вібротома (Campden Instruments LTD, Англія) де
виготовляли його тонкі (300 мкМ) зрізи.

Фарбування клітин флуоресцентним барвником. Для кількісного визначення
концентрації кальцію в нейронах дорсального рога спинного мозку
використовували мембранно-проникну форму барвника фура-2 (фура- 2/АМ).
Для введення кальцій-чутливого зонда в клітини, тонкі зрізи спинного
мозку поміщали в базовий розчин, який містив естерифіковану незаряджену
форму барвника в концентрації 5 мкмоль/л, розчинену в диметилсульфоксиді
з додаванням детергенту Плуронік F-127 (0.02%). Зрізи фарбували протягом
50 хвилин при температурі 35о С та постійному оксигенуванні атмосфери,
що оточує розчин зі зрізами, сумішшю 5% CO2 + 95% O2. Після фарбування
зрізи переносили в базовий розчин, в якому їх додатково витримували
протягом 40 хв. для повної деестерифікації зонда фура-2/АМ.

Флуоресцентна кальційметрія. Флуоресцентний сигнал реєстрували на
довжинах хвиль 360 та 390 нм. Реєструючи відносну зміну інтенсивності
флуоресценції при збудженні двома довжинами хвиль, можна розрахувати
[Ca2+]i у клітинах за формулою, яка була запропонована Грінкевичем і
співавторами в 1985 р. (Grynkiewicz G. et al. 1985):

[Ca2+]i = Kd ( b ( (R – Rmin)/(Rmax – R)

Значення констант, що входять у рівняння одержані внаслідок калібрування
склали: Rmin= 0.9; Rmax= 19 і b= 26. Параметр Кd становив 224 нмоль/л.

Експериментальна установка для двохвильового вимірювання концентрації
цитозольного кальцію. Основними елементами установки є: джерело світла,
система зміни фільтрів, мікроскоп, фотоелектронний помножувач (ФЕП),
модуль попередньої обробки сигналу та комп’ютер. Як джерело збуджуючого
світла використовували ртутну лампа потужністю 50 ват. Періодична зміна
фільтрів для збудження флуоресценції здійснювалась за допомогою
обертання колеса з двома інтерференційними фільтрами з максимумами
пропускання 360 і 390 нм. Частота обертання колеса складала 5 Гц.
Керування системою зміни фільтрів здійснювалося за допомогою модуля
попередньої обробки фірми Luigs und Neumann, Німеччина.

Оптична частина установки була змонтована на базі мікроскопа Axioskop,
Zeiss, Німеччина. Розділення потоків збуджуючого світла та флуоресценції
здійснювалось за допомогою дихроїчного дзеркала. Світло, що пройшло
через фільтр у шляху збудження флуоресценції, відхилялось дихроїчним
дзеркалом та фокусувалось на об’єкті за допомогою високоапертурного
іммерсійного об’єктива (60х, цифрова апертура 0.9). Відбитий
флуоресцентний сигнал пропускався дихроїчним дзеркалом, і після
проходження через інтерференційний фільтр з максимумом пропускання 510
нм подавався на ФЕП.

За допомогою модуля попередньої обробки компенсували автофлуоресценцію
та підсилювали сигнал, який після цього оцифровувався та зберігався на
комп’ютері за допомогою цифрового інтерфейсу TIDA (Гейдельберг,
Німеччина).

Розчини і реактиви. Фізіологічний розчин, який використовували для
виділення спинного мозку (інкубаційний) містив (у мМ): NaCl – 125; KCl –
5; CaCl2 – 2.5; MgSO4 – 1.5; NaHCO3 – 25; KH2PO4 – 1.6; глюкоза – 10, рН
– 7.4, при постійному оксигенуванні сумішшю 5% CO2 + 95% O2. Температуру
розчину підтримували на рівні 4(С протягом усього процесу виділення та
виготовлення зрізів. Базовий фізіологічний розчин, який використовували
під час експериментів, а також при фарбуванні зрізів зондом фура-2/АМ
містив (у мМ): NaCl – 128; KCl – 2; CaCl2 – 2.5; MgSO4 – 1.5; NaHCO3 –
25; KH2PO4 – 1.6; глюкоза – 10, рН – 7.4, при постійному оксигенуванні
сумішшю 5% CO2 + 95% O2 , температура розчину підтримувалася на рівні
32(С. Безкальцієвий фізіологічний розчин одержували з базового розчину
шляхом еквімолярної заміни CaCl2 на MgCl2 та додаванням хелатора Ca2+ –
EGTA (5 мМ). В усіх експериментах із зрізами спинного мозку, до базового
розчину додавали блокатор потенціал–керованих Na+ каналів –
тетродотоксин у концентрації 1 мкМ. Розчин Тироде, який використовували
при аплікації агоністів та антагоністів, а також для одержання
гіперкалієвого розчину, містив (у мМ): NaCl – 140; KCl – 4; CaCl2 – 2;
MgCl2 – 2; HEPES/NaOH – 5; глюкоза – 10; pН – 7.4. Для одержання
гіперкалієвого розчину 50 мМ Na+ у розчині Тироде ізоосмотично заміщали
на 50 мМ K+. Фура-2/АМ була одержана від компанії Molecular Probes,
(Eugene, OR, США); тетродотоксин від компанії Alomone Labs Ltd.
(Єрусалим, Ізраїль); всі інші солі та реагенти від компанії
Sigma-Aldrich Chemie Gmb. (Deisenhofen, Німеччина).

Під час експериментів було використано шість груп тварин :

– інтактні (далі – контрольні) тварини відповідного віку (група 1);

– контрольні тварини, що одержували німодипін у тім же режимі, що й
діабетичні (група 2)

– контрольні тварини, що одержували еналаприл у тім же режимі, що й
діабетичні (група 3);

– тварини з СТЗ-індукованим діабетом (група 4);

– тварини з СТЗ-індукованим діабетом, що одержували з їжею протягом
трьох тижнів блокатор дигідропіридинчутливих кальцієвих каналів, що
вільно проникає через гематоенцефалічний бар’єр – німодипін (група 5);

– тварини з СТЗ-індукованим діабетом, що отримували протягом трьох
тижнів вазодилатор, що не проникає через гематоенцефалічний бар’єр –
еналаприл (група 6).

У розділі 3 „Результати досліджень” визначено особливості впливу
хронічного введення німодипіну на поведінкові реакції СТЗ-діабетичних та
контрольних тварин, здійснено аналіз впливу німодипіну на зміни в
нейрональній кальцієвій сигналізації, що супроводжують розвиток порушень
больової чутливості. Для прояснення питання щодо ролі вазодилаторного
ефекту німодипіну в опосередкуванні цього впливу, було вивчено ефект
хронічного введення еналаприлу, який має потужний вазодилаторний ефект і
не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. В експериментах брали
участь 21 контрольна тварина, 5 контрольних тварин, що одержували
німодипин; 6 контрольних тварин, що одержували еналаприл, 26 тварин зі
СТЗ-індукованим діабетом; 12 СТЗ-діабетичних тварин, що одержували
німодипин і 8 СТЗ-діабетичних тварин, що одержували еналаприл. Під час
проведення експериментів не було виявлено достовірного впливу хронічного
введення німодипіну чи еналаприлу на концентрацію глюкози в плазмі крові
піддослідних тварин, яка складала 6.9(0.2 мM (n=21), 7.1(1.5 мM (n=5),
8(2 мM (n=6), 29.5 ( 6.5 мM (n=26), 26(6 мM (n=12), 25 ( 4 мМ(n=8) для
тварин з груп I-VI відповідно.

Вимірювання змін больової чутливості. Формаліновий тест. Як основні
больові реакцій було обрано лизання та самочинне посмикування кінцівки,
в яку проведено ін’єкцію. При цьому характер розвитку реакції
посмикування мав яскраво виражений двофазний характер (перша, “гостра”
фаза, тривалістю близько 10 хв., та друга, “тонічна” фаза, перебіг якої,
відбувався без яскраво виражених максимумів та припинявся до 85-90 хв.)
(Рис. 1). За умов розвитку СТЗ-індукованого діабету інтенсивність
реакції в першій фазі достовірно зростала у порівнянні з контрольними
тваринами (від 19±6 с (n=13) в контролі до 72±8 с (n=12) в діабеті,
р0.8) (Рис.6).
Введення еналаприлу діабетичним тваринам лише частково компенсувало
зменшення амплітуди кофеїн-індукованих [Ca2+]i транзиєнтів до рівня
122±19 нМ (n=15), що достовірно відрізнявся від амплітуд
кофеїн-індукованого вивільнення [Ca2+]i в нейронах як діабетичних і
контрольних (р#0.2). Так, якщо в контролі
аплікація кофеїну не призводила до виникнення кальцієвого транзієнту в
6% досліджених нейронів, а в діабеті не „відповіли” на кофеїн 24%
нейронів (р‚† 4 O iaeaeaeaeaeaeaeUaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeae - 6 d f XZ‚ 4 ¤ ¦ ?????????? >Введення еналаприлу діабетичним тваринам також частково компенсувало
зменшення амплітуди іономіцин-індукованих [Ca2+]i транзиєнтів до рівня
80±6 нМ (n=7, р#

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020