.

Сучасні методи лікування вагітних з рецидивуючим генітальним герпесом (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
129 2970
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М. ГОРЬКОГО

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНИХ ПРОБЛЕМ СІМ’Ї

Шемякіна Наталя Миколаївна

УДК 618.3+616.523-022.6-036.65]-085

Сучасні методи лікування вагітних з рецидивуючим генітальним герпесом

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті
ім. М. Горького МОЗ України

Науковий керівник

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор

Чайка Володимир Кирилович,

Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України,
завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету
післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Сімрок Василь Васильович,

Луганський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри акушерства і гінекології та дерматовенерології
медичного факультету

доктор медичних наук, професор

Грищенко Ольга Валентинівна,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри перинатології та гінекології

Провідна установа

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
кафедра акушерства та гінекології № 1, м. Київ

Захист відбудеться 22 лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.600.03 при Науково-дослідному інституті
медичних проблем сім’ї Донецького державного медичного університету
ім. М. Горького (83114, м. Донецьк, просп. Панфілова, 3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, просп.
Ілліча, 16).

Автореферат розісланий 19 січня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент О.М. Рогова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Інфекція, збудником якої є вірус простого герпесу
(ВПГ), є одним з найбільш розповсюджених захворювань, що передаються
статевим шляхом, і в Європі посідає друге місце після трихомоніазу. В
наш час в світі спостерігається стійке збільшення кількості випадків
ВПГ-інфекції. В порівнянні з 80-и роками до кінця сторіччя число
зареєстрованих випадків генітального герпесу (ГГ) збільшилося в
Сполучених Штатах Америки на 13–40 %, в Європі — на 4–16 %, а в Росії за
5 років (з 1994 по 1998 рік) захворюваність збільшилася в 2 рази
(Т.Б. Семенова, 2001; WHO, 1996; R. Patel, 2000; R. Pebody et al.,
2004). Про розповсюдженість ВПГ-інфекції в Україні є окремі
повідомлення: в 1997–2000 роках за результатами серологічного типування
хронічне інфікування ВПГ 1 і 2 виявлено у 92 % жінок фертильного віку,
зокрема, вагітних (И.С. Марков и соавт, 2004). Найбільш поширеною та
агресивною формою ВПГ-інфекції як фактору інфікування плода під час
вагітності та в пологах, на думку більшості дослідників, є рецидивуючий
генітальний герпес (РГГ), який спостерігається у 2–56 % вагітних
(С.Н. Толкач, А.А. Писарев, 2002; И.С. Марков и соавт, 2004;
Г.Б. Матейко, 2004; Н.В. Орджоникидзе, Н.Г. Агаронян, 2005) і в 30–50 %
випадків визначає частоту самовільних абортів, завмерлої вагітності,
передчасних пологів, внутрішньоутробної загибелі плода або його
інфікування (Б.М. Венцківський та співавт., 1997; Л.Г. Назаренко,
В.В. Грабарь, 2002; І.С. Глазков, 2004).

Під час вагітності вибір лікарських препаратів, зокрема ациклічних
нуклеозидів, надто обмежений внаслідок можливого негативного впливу на
фетоплацентарну систему. Багато дослідників для лікування вагітних з РГГ
застосовують різні методи імунокорекції. Однак відсутні чіткі
діагностичні критерії визначення ступеня імунних розладів (СІР),
вимагають уточнення принципи вибору методу імунокорекції та чітке
обґрунтування доцільності його застосування.

В сучасній медицині велику увагу приділяють використанню методів
екстракорпоральної імунокорекції, зокрема, плазмаферезу. В акушерстві
такий метод також знайшов застосування, доведена його ефективність і
безпека для плода (В.И. Кулаков и соавт, 1998; В.В. Ветров, 2001). Однак
у вагітних з РГГ плазмаферез застосовується невиправдано рідко, не
розроблено критерії щодо його використання, недостатньо вивчені ефекти
впливу на гомеостаз вагітної та її плід.

Таким чином, залишається актуальним пошук нових методів діагностики і
лікування вагітних з РГГ, що дозволять знизити частоту ускладнень
гестаційного процесу та репродуктивні втрати.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом науково-дослідницьких робіт Донецького державного медичного
університету ім. М. Горького МОЗ України “Розробка та впровадження
комплексу заходів, спрямованих на зниження частоти пологових ускладнень,
перинатальної захворюваності та смертності у вагітних з наявністю
інфекції” (№ держ. реєстрації 0100U066368, шифр теми МК 01.06.02) і
“Розробити та впровадити протоколи використання методів
екстракорпоральної гемокорекції в комплексному лікуванні патологічних
станів, що супроводжуються синдромом ендогенної інтоксикації в
акушерстві та гінекології” (№ держ. реєстрації 0102U006769, шифр теми
МК 03.06.08). Автор є співвиконавцем тем.

Мета дослідження. Знизити частоту ускладнень вагітності та пологів у
жінок з рецидивуючим генітальним герпесом шляхом удосконалення
методичного підходу до вибору метода лікування.

Завдання дослідження

Провести ретроспективний клініко-статистичний аналіз історій пологів у
жінок з ГГ для виявлення частоти РГГ. Проаналізувати перебіг і
завершення вагітності у жінок з РГГ.

Вивчити основні параметри імунної системи та вивести типову для вагітних
з РГГ формулу розладу імунної системи.

Визначити кореляційну залежність між ступенем розладу імунної системи та
тяжкістю РГГ.

З’ясувати особливості системи гемостазу у вагітних з РГГ.

Розробити та впровадити комплексний патогенетично обґрунтований метод
лікування вагітних з РГГ.

Оцінити ефективність розробленого комплексного метода терапії в
порівнянні з традиційним медикаментозним.

Об’єкт дослідження — рецидивуючий генітальний герпес у вагітних.

Предмет дослідження — стан імунної системи, показники системи гемостазу,
особливості перебігу гестаційного процесу та клінічних проявів РГГ у
вагітних, ефективність діагностичних і лікувальних методів.

Методи дослідження: клінічні, імунологічні, гемостазіологічні,
біофізичні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше у вагітних використано метод визначення СІР за відхиленням
індивідуальних імунологічних показників від контрольних.

Вперше отримано об’єктивне підтвердження наявності у здорових вагітних
фізіологічної імуносупресії, яка відповідає I СІР (за 67,6 % показників
клітинного імунітету, 54,2 % — гуморального імунітету, 46,2 % —
неспецифічного захисту організму), що не потребує імунокорекції.

Вперше у вагітних з РГГ метод визначення СІР адаптовано для системи
неспецифічного захисту організму.

Вперше встановлено найбільш інформативні показники клітинного,
гуморального імунітету та неспецифічного захисту організму, які
достовірно змінюються у вагітних з РГГ, на підставі чого виведена
формула розладу імунної системи, типова для вагітних з РГГ, і розроблені
критерії показання щодо проведення специфічної імунокоригуючої терапії.

Доповнено дані про гемостазіологічні порушення у вагітних з РГГ, які
характеризуються як хронічний синдром дисемінованого внутрішньосудинного
згортання, що вимагає коригуючої терапії.

На підставі кореляційного аналізу підтверджено наявність тісного
взаємозв’язку між ступенем тяжкості РГГ і відхиленням імунологічних
показників.

Об’єктивно доведено, що розроблений науково обґрунтований комплекс
лікувальних заходів з використанням плазмаферезу, імуноглобуліну для
внутрішньовенного введення, інтерферону (віферону) у вигляді свічок,
антиагрегантів або антикоагулянтів, антивірусних засобів місцевого
призначення при наявності локальних вражень дозволяє покращити стан
імунної системи та гемостазу у вагітних з РГГ, що сприяє поліпшенню
перебігу вагітності та зниженню репродуктивних втрат.

Практичне значення одержаних результатів. Визначена типова для вагітних
з РГГ формула розладу імунної системи, що включає тільки чотири найбільш
інформативних показника, використання якої дозволяє виявити наявність і
ступінь розладу імунної системи, виділити вагітних, які потребують
проведення імунокоригуючої терапії та знизити економічні витрати на
обстеження.

Розроблений комплексний метод лікування вагітних з РГГ із застосуванням
плазмаферезу, імуноглобуліну нормального людини для внутрішньовенного
введення, інтерферону (віферону) у вигляді свічок, антиагрегантів або
антикоагулянтів, антивірусних засобів місцевого призначення при
наявності локальних вражень дозволяє покращити стан імунної системи,
усунути гемостазіологічні порушення і таким чином, забезпечити ефективну
профілактику тяжких ускладнень гестаційного процесу, знизити частоту
репродуктивних втрат.

Результати дослідження впроваджені в Донецькому регіональному центрі
охорони материнства та дитинства, НДІ медичних проблем сім’ї, Донецькому
обласному клінічному територіальному медичному об’єднанні. Результати
наукових досліджень за матеріалами дисертації використовуються в
навчальному процесі на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології
факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного
університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно складений та виконаний
план досліджень, проведений аналіз літературних джерел, зроблені
висновки. Дисертантом самостійно проводилося загальне клінічне
обстеження жінок з РГГ, спостереження за перебігом вагітності, ведення
пологів, виконання всіх маніпуляцій та оперативних втручань. Забір
матеріалу для лабораторних досліджень автор виконував самостійно. Значна
частина лабораторних досліджень проводилася за особистою участю
дисертанта. Самостійно розроблено та проведено комплексне лікування
вагітних з РГГ, а також впровадження методу в клінічну практику.
Кількісна, статистична обробка і аналіз отриманих даних здійснено
автором.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
представлено на Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Фармацевтична опіка в перинатології” (Харків, 2003), науково-практичній
конференції, присвяченій 80-річчю санітарних органів України “Актуальні
питання профілактичної медицини XXI століття” (Донецьк, 2003),
Міжнародній науково-практичній конференції “Экстракорпоральные методы
гемокоррекции в акушерстве, гинекологии и неонатологии” (Донецьк, 2004),
Всеукраїнській конференції з міжнародною участю “Критические состояния:
патогенез, диагностика, современные методы лечения” (Запоріжжя, 2005),
науково-практичній конференції Асоціації акушерів-гінекологів України
“Актуальні питання перинатології” (Львів, 2005), Міжнародній
науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького “Внутриклеточные
инфекции и состояние здоровья детей в XXI веке” (Донецьк, 2005) та на
об’єднаному засіданні вченої ради НДІ медичних проблем сім’ї і кафедри
акушерства, гінекології та перинатології ФПО ДонДМУ (Донецьк, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з них:
7 статей у часописах, затверджених ВАК України, 2 тези, отримано патент
України 6903 А на винахід в 2005 р.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена українською мовою на 137
сторінках друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури,
розділу матеріалів і методів дослідження та лікування, трьох розділів
власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень,
висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який
включає 136 українсько- та російськомовних, а також 50 іноземних
авторів. Дисертація ілюстрована 29 таблицями та 5 рисунками.

Основний зміст РоБОТИ

Об’єкт та методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення
поставлених задач проведено ретроспективний клініко-статистичний аналіз
832 історій пологів, що відбулися у жінок з ГГ, діагноз яким встановлено
на підставі імуноферментного аналізу. Від загальної кількості породіль
(7571) жінки з ГГ склали 11,0 %.

Проведено поглиблене клініко-лабораторне обстеження 103 вагітних із РГГ,
які були розподілені на дві групи. Основну групу склали 53 вагітних,
лікування яким проводилося за розробленим нами комплексним методом, до
групи порівняння увійшли 50 вагітних, які отримували лікування за
традиційною методикою згідно наказу № 503 МОЗ України “Про удосконалення
амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні” від
28.12.2002 р. Контрольна група — 30 жінок без обтяженого соматичного
анамнезу, з фізіологічним перебігом теперішньої вагітності.

Нами була розроблена схема комплексного обстеження пацієнток, яка
включала вивчення анамнестичних даних та клініко-лабораторне
дослідження. Для підтвердження клінічного діагнозу ГГ антигени ВПГ 1 і 2
типів виявляли в цервікальному слизу методом імуноферментного аналізу за
допомогою стрипової тест-системи герпес-скрин фірми “НИАРМЕДИК” (Росія).
Абсолютну та відносну кількість Т- і В-лімфоцитів та їх основні
субпопуляції досліджували за допомогою наборів відповідних
моноклональних антитіл виробництва інституту експериментальної
патології, онкології та радіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України із
застосуванням методу люмінісцентного мікроскопування. Ідентифікували
лімфоцити з фенотипами CD3 (загальна популяція Т-клітин), CD4
(Т-хелпери/індуктори), CD8 (Т-супресори/цитотоксичні клітини), CD16
(натуральні кілери), CD20 (В-лімфоцити). Розраховували імунорегуляторний
індекс (CD4/CD8). Концентрацію імуноглобулінів (Ig) класів А, М і G
досліджено методом радіальної імунодифузії за G. Mancini (1965),
специфічні Ig М і G визначали в сироватці крові за допомогою
імуноферментного аналізу з використанням тест системи “Вектор
ВПГ-Ig M-стрип” и “Вектор ВПГ-Ig G-стрип” ЗАТ “Вектор-Бест” (Росія).
Вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) визначали у сироватці крові
та цервікальному слизу за допомогою поліетиленгліколю молекулярною масою
6 000 дальтон. Систему фагоцитозу оцінювали за фагоцитарною активністю
нейтрофілів (відсоток фагоцитозу (Ф%)), інтенсивністю фагоцитозу
(фагоцитарне число (ФЧ)), показником завершення фагоцитозу (ФЗ)) за
методом Е.А. Коста, М.И. Стенко (1975). Бактерицидну активність
нейтрофілів досліджували в тесті відновлення нітросинього тетразолія
(НСТ) вільним внутрішньоклітинним киснем за методом В.С. Нагоева,
М.Г. Шубича (1985). Кількість C3 і C4 компонентів комплементу в
сироватці крові визначали методом радіальної дифузії в гелі за
G. Mancini (1965). Вміст лізоциму в цервікальному слизу вивчали за
методом В.Д. Дорофейчук в модифікації О.В. Бухарина (1974) згідно
стандартизованому методу нефелометрії.

Для виявлення характеру та СІР використали формулу, що застосовується в
клінічній імунології (А.М. Земсков, В.М. Земсков, 1994):

Якщо розрахована величина знаходилася в інтервалі 1–33 % — це
розцінювали як I СІР, від 34 до 66 % — II СІР, понад 66 % — III СІР.
Якщо отримане значення має знак “мінус”, це означало, що у пацієнтки є
певний ступінь імунної недостатності, знак “+” — гіперфункція імунної
системи.

Використання такої формули дозволило нам визначити СІР кожної
індивідуальної імунограми. Типову для вагітних з РГГ формулу розладу
імунної системи (ФРІС) встановили шляхом вибору зі всіх вивчених
параметрів чотирьох, які найбільш відрізняються від норми.

Систему гемостазу оцінювали за визначенням кількості тромбоцитів і часу
їхньої агрегації, часу згортання крові за Лі-Уайтом, протромбінового
індексу (ПІ), тромбінового часу згортання, активованого часткового
тромбопластинового часу (АЧТЧ), концентрації фібриногену та розчинних
фібрин-мономірних комплексів (РФМК), активності антитромбіну III
(АТ III), етанолового тесту.

Для оцінки піхвового біоценозу у вагітних проводили відповідні
мікроскопічні та бактеріологічні дослідження.

Ультразвуковий скринінг стану плода та доплерометрію матково-плодового
кровообігу проводили на апараті Pro-sound SSD-3500 фірми ALOKA (Японія).
Вивчення функціонального стану плода доповнювалося зовнішньою
кардіотокографією на апараті Feta Safe 6 фірмы Kranzbuehler (Німеччина).

Статистичну обробку отриманих даних проводили методами варіаційної
статистики й кореляційного аналізу за допомогою пакету прикладних
програм “Microsoft Excel for Windows 2000” на персональному комп’ютері
“Pentium 4”. Статистичний аналіз проводили за стандартними методами з
використанням критеріїв Фішера та Ст’юдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведений ретроспективний
аналіз 832 історій пологів у жінок з ГГ дозволив встановити, що
найчастішою формою у них був РГГ — 760 (91,3 %). З урахуванням високої
частоти та ступеня впливу на перебіг і завершення вагітності ці жінки
склали клінічну групу, яка має найбільший науковий та практичний
інтерес.

При клініко-анамнестичному обстеженні груп вагітних з РГГ, що
знаходились під нашим наглядом, різниці за віком, соціальним станом,
груповою та резус-приналежністю крові не спостерігалося. Всі вагітні
основної групи та групи порівняння мали герпетологічний анамнез з різною
давністю захворювання. Тільки 14 (13,6 %) вагітних перші прояви ГГ
відзначили біля року тому. Це підтверджує той факт, що жінки переносять
первинне інфікування з початком статевого життя, а більшість вагітних
має вже рецидивуючу форму ГГ. Навіть у тих жінок, які отримали
противірусну терапію до настання теперішньої вагітності, частота
загострень ГГ залишалася колишньою. Будь-яких відмінностей перебігу РГГ
під час вагітності більшість пацієнток не відзначала, але кожна 10-а
скаржилася на почастішання рецидивів та їх більш затяжний характер саме
під час вагітності. Як і більшість дослідників (И.Ф. Баринский и соавт.,
1986; Т.Г. Сухих и соавт., 1997; В.И. Кузьмин, 2000; В.Л. Тютюнник и
соавт., 2003; Н.В. Орджоникидзе, Н.Г. Агаронян, 2005), ми відзначали
значну частоту атипового перебігу РГГ — у 59 (57,3 %) жінок, діагноз
яким був встановлений тільки при цілеспрямованому специфічному
обстеженні. Легкий ступінь тяжкості РГГ мали 34 (33,0 %) вагітних,
тяжкий — 26 (25,2 %), а середній ступінь — більшість вагітних (43
(41,7 %)).

У більшості пацієнток з РГГ був обтяжений акушерсько-гінекологічний
анамнез, причому переважали запальні захворювання репродуктивного тракту
— у 57 (55,3 %) вагітних, що вказує на доцільність обстеження таких
жінок на ВПГ-інфекцію, особливо у випадках стійкого перебігу
захворювання та неефективності антибактеріальної терапії. Кожна 3-я
бажана вагітність у жінок з РГГ закінчилася самовільним абортом, і
загальні репродуктивні втрати склали 82 (47,4 %) випадки. Розродження
шляхом операції кесарева розтину відбулося у 10 (9,0 %) жінок з РГГ.

Первинне обстеження вагітних проводилося під час взяття під наш нагляд:
в I-му триместрі — 11 (10,7 %) жінок, в II-му — 92 (89,3 %), тобто у
переважної більшості вагітних обстеження, лікування та динамічне
спостереження проводилося з II-го триместру вагітності. Найчастішим
ускладненням теперішньої вагітності була загроза її переривання — у 59
(57,3 %) жінок з РГГ. Рецидив ГГ на час первинного огляду мали 29
(28,2 %) вагітних. Також зареєстровано блювоту вагітних у 47 (45,6 %),
анемію — 21 (20,4 %), гостру респіраторну вірусну інфекцію — 9 (8,7 %).

За результатами мікроскопічної картини виділення піхви встановлено, що
нормоценоз у вагітних з РГГ зустрічався в 5,8 рази рідше, ніж у жінок з
фізіологічним перебігом вагітності, бактеріальний вагіноз мали більш ніж
половина вагітних з РГГ, а вагініт — кожна четверта.

Згідно положенням сучасної науки, ВПГ розглядається як захворювання
імунної системи (В.И. Кулаков и соавт., 1997; А.В. Александровский,
Н.И. Кудашов, 2001; Т.Г. Сухих, Л.В. Ванько, 2003). При вивченні стану
імунної системи у вагітних з РГГ в порівнянні з контролем відзначено
достовірне (p

@

^

?

?

?двищення концентрації продуктів деградації фібриногену/ фібрину), що
характеризує перехід хронічного ДВЗ-синдрому в II стадію.

Таблиця 1

Ступені імунного розладу за деякими вивченими показниками у жінок
обстежених груп

Показник Контрольна група (n=30) До лікування Після лікування

Основна група (n=53) Група порівняння (n=50) Основна група (n=53) Група
порівняння (n=50)

I II III I II III I II III I II III I II III

CD3, абс. n 25 — — 24 19 10 24 17 9 39 12 2 30 17 3

% 83,3 — — 45,3 1 35,8 18,9 48,0 1 34,0 18,0 73,6 3 22,6 3,8 3 60,0 1
34,0 6,0

CD4, абс. n 26 — — 11 28 14 9 28 13 33 16 4 22 22 6

% 86,7 — — 20,8 1 52,8 26,4 18,0 1 56,0 26,0 62,3 1, 3 30,2 3 7,5 3
44,0 1, 3 44,0 12,0

CD8, абс. n 16 — — 32 12 9 29 12 9 45 8 — 38 11 1

% 53,3 — — 60,4 22,6 17,0 58,0 24,0 18,0 84,9 1, 3 15,1 — 76,0 1 22,0
2,0 3

CD16, абс. n 19 — — 31 13 9 29 14 7 45 8 — 37 12 1

% 63,3 — — 58,5 24,5 17,0 58,0 28,0 14,0 84,9 1, 3 15,1 — 74,0 24,0 2,0
3

CD20, абс. n 22 — — 13 27 13 13 26 11 35 15 3 21 23 6

% 73,3 — — 24,5 1 51,0 24,5 26,0 1 52,0 22,0 66,0 2, 3 28,3 2, 3 5,7 3
42,0 1 46,0 12,0

ЦІК крові n 22 — — 2 36 15 5 31 14 31 17 5 6 32 12

% 73,3 — — 3,8 1 67,9 28,3 10,0 1 62,0 28,0 58,5 2, 3 32,1 2, 3 9,4 2,
3 12,0 1 64,0 24,0

Ф% n 18 — — 20 22 11 20 19 11 47 5 1 40 7 3

% 60,0 — — 37,7 41,5 20,8 40,0 38,0 22,0 88,7 1, 3 9,4 3 1,9 3 80,0 1,
3 14,0 3 6,0 3

НСТ n 16 — — 36 10 7 34 10 6 48 4 1 40 7 3

% 53,3 — — 67,9 18,9 13,2 68,0 20,0 12,0 90,6 1, 3 7,5 1,9 3 80,0 1
14,0 6,0

Лізоцим n 7 — — 30 15 8 30 13 7 48 4 1 40 8 2

% 23,3 — — 56,6 1 28,3 15,1 60,0 1 26,0 14,0 90,6 1, 3 7,5 3 1,9 3 80,0
1, 3 16,0 4,0

Примітки:

1 — різниця достовірна (pТаким чином, для значної кількості вагітних з РГГ характерна наявність початкових ступенів хронічного ДВЗ синдрому, який спричиняє високий ризик тромботичних і геморагічних ускладнень. Отримані особисті дані та вивчені літературні джерела стали підставою для розробки та впровадження патогенетично обґрунтованого лікувального комплексу (на спосіб отримано патент України 6903 А), який включав плазмаферез, імуноглобулін нормальний людини для внутрішньовенного введення, інтерферон (віферон) у вигляді свічок, антиагреганти або антикоагулянти, антивірусні засоби місцевого призначення при наявності локальних вражень. Аналіз результатів лікування виявив високу ефективність запропонованого методу терапії. Середньостатистичні показники клітинного імунітету в жінок основної групи наблизились до показників контролю, в той час, як в групі порівняння вони залишилися практично на тому ж рівні та мали достовірну (p0,05) в обох групах
вагітних з РГГ. Вміст ЦІК в сироватці крові після лікування в обох
групах вагітних з РГГ достовірно відрізнявся від контролю, але у жінок
основної групи відбулося його зниження в 1,5 рази, в той час як після
традиційної терапії змін практично не відбулося. Як відомо, утворення
ЦІК є кінцевою ланкою імунологічного процесу та головним способом
виведення антигену з організму, і вони не повинні накопичуватися в
значній кількості. Концентрація ЦІК є інтегральним показником
ефективності функціонування імунної системи. Одним з позитивних моментів
запропонованої терапії є виведення ЦІК з організму, зменшення
навантаження на фагоцитарну систему, про що свідчить її активізація:
збільшення Ф%, ФЧ, ФЗ і НСТ, чого не спостерігалося в групі порівняння.
Вміст ЦІК у слизу цервікального каналу після лікування достовірно
збільшився як в основній групі — в 2,4 рази, так і в групі порівняння —
в 2,0 рази. Також зареєстровано збільшення рівня лізоциму в 1,3 рази в
обох групах вагітних з РГГ.

За показниками, які мали найбільш виражену СІР до лікування та увійшли
до ФРІС, виявлено, що комплексний метод в порівнянні з традиційним
сприяв більш значному зменшенню кількості ІІ і ІІІ СІР за показниками
CD4 — в 1,5 рази, CD20 — в 1,7 рази, ЦІК — в 2,1 рази, фагоцитарної
активності — в 1,8 рази (табл. 1).

Згідно ФРІС, до лікування II і III СІР мали 51 (96,2 %) жінка основної
групи та 45 (90,0 %) — групи порівняння. Після лікування відповідно
зберегли II і III СІР 22 (41,5 %) жінки основної групи (зниження в 2,3
рази) і 44 (88,0 %) жінки групи порівняння (зниження тільки на 2 %),
причому така різниця здебільшого зумовлена показниками ЦІК.

Відмічено позитивні зміни й у системі гемостазу. Кількість вагітних
основної групи з патологічною гіперкоагуляцією знизилася на 35,8 %, а
гіпокоагуляція не зафіксована, в той час, як у групі порівняння
кількість жінок з такими типами гемостазіограми знизилася лише на 18,0 і
4,0 % відповідно. Аналіз отриманих результатів показав, що позитивний
ефект запропонованого комплексного лікування здебільшого зумовлений
спроможністю плазмаферезу виводити з організму продукти деградації
фібриногену/фібрину, рівень яких значно збільшується при переході
хронічного ДВЗ-синдрому в II стадію. При лікуванні традиційним
медикаментозним методом елімінація продуктів деградації
фібриноген/фібрину здійснюється тільки фагоцитарною системою, яка у
даної категорії вагітних занадто навантажена та неспроможна забезпечити
цей процес.

Щодо клінічного перебігу захворювання, то запропонована терапія
дозволила досягти стійкої ремісії РГГ до часу розродження у 48 (90,6 %)
вагітних, в той час як після традиційного лікування — у 34 (68,0 %)
жінок, відповідно загострення клінічних проявів РГГ у жінок основної
групи відзначено в 3,4 рази менше — у 5 (9,4 %), ніж в групі порівняння
— у 16 (32,0 %).

Інтегральним показником ефективності метода лікування є завершення
вагітності. Проведена терапія не виявила належного ефекту тільки у 1
(1,9 %) вагітної основної групи (відбувся викидень у 18-тижневому
терміні), в той час як в групі порівняння самовільний аборт в II
триместрі гестації відбувся у 5 (10,0 %) жінок, що в 5,3 рази частіше.

Клінічний ефект проведеної терапії оцінено у 52 (98,1 %) жінок основної
групи і 45 (90,0 %) групи порівняння, що були під нашим спостереженням
до розродження. Ці вагітні мали ряд ускладнень перебігу гестаційного
процесу. Явища загрози переривання вагітності зберігалися у 8 (15,4 %)
жінок основної групи, що було в 2,3 рази рідше, ніж в групі порівняння
(16 (35,6 %)). Прееклампсію легкого ступеня спостерігали у 2 (3,8 %)
жінок основної групи, а в групі порівняння в 3,5 рази частіше — у 6
(13,3 %). Прееклампсії середнього та тяжкого ступеня у жодної жінки не
було. Не мав місця у вагітних обох груп з РГГ і тяжкий ступінь хронічної
фетоплацентарної недостатності, в той же час I ступінь (компенсований) у
вагітних основної групи виявлявся в 2,5 рази рідше, ніж у жінок групи
порівняння. Відповідно була меншою кількість жінок, у яких зафіксовано
деструктивні зміни в плаценті: в основній групі у 4 (7,7 %), а в групі
порівняння — у 9 (20,0 %) (табл. 2).

Пологи були своєчасними у 51 (98,1 %) жінки основної групи та у 41
(91,1 %) групи порівняння, відповідно передчасні пологи у жінок основної
групи відбулися в 4,7 рази рідше, ніж в групі порівняння. Природним
шляхом народили 43 (82,7 %) жінки основної групи і 30 (66,7 %) — групи
порівняння. Найчастішим ускладненням пологів було несвоєчасне
відходження навколоплідних вод. На значну частоту такого ускладнення
вказують багато дослідників, пояснюючи спроможністю ВПГ призводити до
запального процесу та некрозу плідних оболонок (В.И. Кулаков и соавт.,
1999; Т.М. Дрінь, 2003; Е.К. Ушницкая, Н.В. Орджоникидзе, 2004).

Таблиця 2

Гестаційні та перинатальні ускладнення у жінок обстежених груп

Показник Група

Основна (n=52) Порівняння
(n=45) Контрольна (n=30)

n % n % n %

Загроза переривання вагітності 8 15,4 2 16 35,6 — —

Хронічна фетоплацентарна недостатність 6 11,5 2 13 28,9 — —

Передчасні пологи 1 1,9 4 8,9 1 3,3

Патологічні пологи 11 21,2 1, 2 20 44,4 1 2 6,7

Патологічна крововтрата в пологах 11 21,2 1, 2 19 42,2 1 1 3,3

Несвоєчасне відходження навколоплідних вод 5 9,6 2 11 24,4 1 2 6,7

Асфіксія новонародженого 2 3,8 2 8 17,8 1 1 3,3

Синдром дихальних розладів 3 5,8 7 15,6 1 1 3,3

Синдром затримки розвитку плода 2 3,8 6 13,3 — —

Перинатальна смертність — — 2 4,4 — —

Примітки:

1 — різниця достовірна (p Підписано до друку 05.01.2006. Формат 60*84/16. Умовн. друк. арк. 0,9. Замовлення № 145. Тираж 100 примірників Друк RISO ТОВ “Вега–Прінт” Адреса: вул. Університетська, 78, м. Донецьк Телефон: (062)311–62–51 PAGE 1 PAGE 12

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020