.

Клініко-патогенетичні та морфологічні паралелі перинатальної інфекційної патології у новонароджених та оптимізація лікування (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
155 5627
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

Національний медичний університет

імені О.О.Богомольця

Павлишин Галина Андріївна

УДК: 618.3-022-053.31-008.9-02:618.3-022]-08

Клініко-патогенетичні та морфологічні паралелі перинатальної інфекційної
патології у новонароджених та оптимізація лікування

14.01.10 – педіатрія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ-2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті
імені І.Я.Горбачевського.

Наукові консультанти:

( член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Сміян
Іван Семенович, Тернопільський державний медичний університет імені
І.Я.Горбачевського МОЗ України, професор кафедри педіатрії з курсом
дитячої хірургії;

( доктор медичних наук, професор Гнатюк Михайло Степанович,
Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського
МОЗ України, професор кафедри загальної, оперативної хірургії та
топографічної анатомії, травматології та ортопедії.

Офіційні опоненти:

( доктор медичних наук, професор Шунько Єлизавета Євгенівна,
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ
України (м. Київ), завідувач кафедри неонатології;

– доктор медичних наук, професор Знаменська Тетяна Константинівна,
Державна установа “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН
України” (м. Київ), завідувач відділення неонатології;

( доктор медичних наук, професор Тищенко Валентина Андріївна,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри
госпітальної педіатрії №2 та неонатології.

Захист відбудеться 4 жовтня 2007 року о 1330 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.04 у Національному медичному
університеті імені О.О.Богомольця за адресою: 01601, м. Київ, проспект
Перемоги, 34.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного
університету імені О. О. Богомольця (01057, м. Київ, вулиця Зоологічна,
1).

Автореферат розісланий 31 серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
А.Я. Кузьменко

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. На сьогодні проблема перинатальної інфекційної
патології у новонароджених – одна з найактуальніших у педіатрії,
неонатології, вона має клінічні, мікробіологічні, епідеміологічні,
імунологічні та соціальні аспекти, порушує процеси розвитку плода і стан
здоров’я новонародженого (Антипкін Ю.Г., Кривопустов С.П., 2000; Аряєв
М.Л., 2003).

Водночас, перинатальні інфекції є однією з важливих причин неонатальної
захворюваності й смертності, виникнення вроджених вад розвитку,
формування інвалідності (Гойда Н.Г., Сулiма О.Г., 1999; Шунько Є.Є.,
Лакша О.Т., 2002; Е.И.Юлиш, А.П. Волосовец, 2005; Firth M.A., Shewen
P.E., Hodgins D.C., 2005; Lott J.W., 2006). Актуальність цієї проблеми
набуває особливого соціально-економічного значення в умовах погіршення
репродуктивного здоров’я населення, низьких показників народжуваності,
збільшення питомої частки вагітних і новонароджених з високим ризиком
інфікування, складності клініко-лабораторної діагностики, відсутності
ефективних методів лікування, імуносупресивного впливу на організм
людини несприятливих екологічних та економічних факторів (Володин Н.Н.,
Румянцева А.Г., 2001; Знаменская Т.К., Писарева А.А., Пояркова О.А.,
2006; Лінчевський Г.Л., Воробйова О.В., 2006; Lott J.W., 2006; Marodi
L., 2006).

Інфекційна патологія складає найбільшу групу причин смерті дітей першого
місяця життя. Високий відсоток летальності новонароджених визначає
важливість своєчасної діагностики й адекватного лікування перинатальних
інфекцій. Серед дітей, які залишилися живими, інвалідність
спостерігається у близько 50 % випадків (Аряєв М.Л., 2003).

У зв’язку з відсутністю специфічних клінічних проявів перинатальних
інфекцій, часто прихованою клінічною симптоматикою, особливостями
імунної системи новонароджених своєчасна діагностика даної патології в
ранньому неонатальному періоді утруднена (Шунько Є.Є., Лакша О.Т., 2002;
Е.И.Юлиш, А.П. Волосовец, 2005; Сміян І.С., 2006). Водночас, відсутність
єдиного підходу стосовно трактування існуючих діагностичних методів, їх
недостатня інформативність сприяють гіпер- або гіподіагностиці
інфекційної патології, що зумовлює несвоєчасне та не зовсім адекватне
лікування (Мавров И.И.,1998).

Однією з важливих проблем сучасної неонатології є розробка раціональних
клініко-лабораторно-інструментальних методів діагностики, лікування та
профілактики у новонароджених з різною патологією (Шунько Є.Є., Краснова
Ю.Ю., 2005; Тіщенко В.А., 2007). Однак, підходи до терапії
новонароджених з перинатальними інфекціями на сучасному етапі ще до
кінця не розроблені. Залишаються не з’ясованими питання стосовно
доцільності призначення імунокорегуючої, метаболічної терапії на фоні
базисного лікування новонароджених з перинатальною інфекційною
патологією, що зумовлює важливість наступних досліджень.

Зважаючи на це, питання діагностики й лікування перинатальних інфекцій у
новонароджених потребують подальшої розробки, а клінічна симптоматика –
ретельного вивчення всього симптомокомплексу цієї нозології. Усе це
дасть змогу знизити рівень неонатальної та дитячої захворюваності,
інвалідизації та смертності від інфекційної патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота є
фрагменттом комплексної НДР кафедри педіатрії Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського на тему: “Вторинний
остеопороз: патогенетичні механізми формування та прогресування,
клініко-інструментальні та біохімічні маркери ранньої діагностики,
профілактики і лікування” (номер держреєстрації: 0104U004523). При її
виконанні автором дисертації проведені дослідження стосовно
взаємозв’язку інфекційної патології новонароджених з порушенням процесів
мінералізації кісткової системи. Тема дисертації затверджена Проблемною
комісією “Педіатрія” АМН та МОЗ України, протокол № 3 від 15.10.2004.

Мета дослідження. Розробити та науково обґрунтувати комплекс заходів
діагностично-лікувальної допомоги новонародженим з порушенням адаптації
та перинатальною інфекційною патологією шляхом впровадження алгоритму
діагностики, клініко-лабораторних критеріїв прогнозування та нових
підходів до лікування, на підставі створення концепції розвитку
патологічного процесу, виявлення клініко-патогенетичних та морфологічних
закономірностей з урахуванням особливостей процесів мембранодеструкції,
імунологічної реактивності, метаболічної інтоксикації,
структурно-функціональних змін лімфоцитів, морфологічного та
морфометричного дослідження плаценти та тканин печінки дітей, які
померли внаслідок перинатальної інфекційної патології.

Завдання дослідження:

1. Оцінити вплив несприятливих факторів ризику на виникнення та розвиток
перинатальної інфекційної патології у новонароджених;

2. Вивчити ступінь порушення адаптації новонароджених у ранньому
неонатальному періоді на підставі аналізу перинатальних факторів ризику,
найбільш значущих клініко-параклінічних характеристик.

3. Встановити ступінь фетоплацентарної недостатності та взаємозв’язок
між морфологічними змінами плаценти та ступенем порушення адаптації
новонароджених у ранньому неонатальному періоді;

4. Оцінити етіологічну структуру інфекційної патології у новонароджених
з клінічними проявами перинатальної патології та її вплив на
прогнозування;

Встановити клініко-патологоанатомічні предиктори несприятливого перебігу
перинатальної інфекційної патології у новонароджених на підставі
вивчення гістологічних змін тканин при аутопсії;

6. Визначити зміну основних показників імунологічної реактивності,
маркерів запалення, метаболічного профілю, синдрому інтенсифікації
мембранодеструкції у групах новонароджених з порушенням адаптації та
перинатальною інфекційною патологією у ранньому неонатальному періоді
залежно від прогнозу.

7. Здійснити аналіз механізмів клінічної ефективності диференційованого
медикаментозного лікування новонароджених з перинатальною інфекційною
патологією з урахуванням динаміки клініко-параклінічних параметрів та
обгрунтувати доцільність їх застосування;

8. Визначити вплив превентивних заходів на динаміку основних
клініко-параклінічних характеристик у новонароджених з порушенням
адаптації, обгрунтувати їх доцільність для корекції дизадаптаційного
синдрому;

9. Розробити диференційовані прогностичні моделі для новонароджених з
порушенням адаптації та з проявами інфекційного процесу.

Об’єкт дослідження: перинатальна інфекційна патологія у новонароджених в
ранньому неонатальному періоді за наявності факторів ризику.

Предмет дослідження: особливості патогенетичних, клініко-діагностичних,
лікувально-профілактичних і прогностичних підходів при перинатальній
інфекційній патології у новонароджених, роль несприятливих анте- та
інтранатальних чинників у формуванні групи новонароджених з порушенням
адаптації.

Методи дослідження: клінічні методи обстеження новонароджених
порівнюваних груп, параклінічні методи дослідження імунологічного
статусу, особливостей процесів мембранодеструкції, метаболічної
інтоксикації, структурно-функціональних змін лімфоцитів, морфологічного
й морфометричного дослідження плаценти та тканин печінки дітей, які
померли внаслідок перинатальної інфекційної патології. Отримані дані
оброблено за допомогою пакету програм “STATISTICA 5.5” (Statsoft, USA).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі результатів
проведених досліджень дано інтегральну клініко-параклінічну та
морфологічну характеристику перинатальної інфекційної патології у
новонароджених, виділено незалежні предиктори формування несприятливого
наслідку та сформульовано нову концепцію розвитку патологічного процесу.

На підставі систематизації клініко-анамнестичних характеристик
новонароджених з порушенням адаптації та з проявами інфекційної
патології вперше виділено клініко-прогностичну модель ранньої
діагностики та попередження розвитку перинатальних інфекцій в ранньому
неонатальному періоді з передбачувальною точністю 98,83 % та 90,95 %.

Уперше з’ясовано взаємозв’язки комплексної оцінки системи гомеостазу з
виділенням патогенетичної гетерогенності імунологічних порушень,
показників інтенсифікації мембранодеструктивних змін, метаболічної
інтоксикації у новонароджених з інфекційною патологією з урахуванням
перинатальних факторів ризику, морфологічного та морфометричного стану
фетоплацентарного комплексу, структурної організації лімфоцитів
периферичної крові.

Уперше показано залежність досліджуваних показників від клінічного
перебігу та прогнозу перинатальної інфекційної патології, що корелюють з
патоморфологічними змінами внутрішніх органів (печінки).

На основі проведеного статистичного аналізу клініко-анамнестичних та
параклінічних характеристик перинатальної інфекційної патології вперше
створено диференційовані моделі багатофакторного прогнозування
несприятливих наслідків у новонароджених з порушенням адаптації та у
новонароджених з клінічними проявами інфекційної патології з летальним
наслідком, що дозволило виділити групи пацієнтів для більш активного
впливу на фактори ризику. Розроблено алгоритм клініко-лабораторної та
морфологічної діагностики інфекційної патології у новонароджених.

Уперше проведено комплексне системне дослідження стану
адаптаційно-компенсаторних механізмів у новонароджених з перинатальними
факторами ризику на підставі патоморфологічного та морфометричного
дослідження плаценти, показників метаболічного гомеостазу. Показано
особливості взаємозв’язку між порушеннями імунного статусу, показниками
мембранодеструкції та метаболічної інтоксикації у новонароджених
досліджуваних груп, що дало можливість патогенетично обгрунтувати
основні напрямки терапії немовлятам кожної категорії.

Доведено доцільність застосування в комплексному лікуванні перинатальної
інфекційної патології імуноглобулінів для внутрішньовенного введення в
поєднанні з препаратами метаболічного спрямування, антигомотоксичними
засобами. Показано позитивний ефект застосування метаболічної терапії,
ентеросорбентів у новонароджених з порушенням адаптації у ранньому
неонатальному періоді.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених
досліджень отримано дані про особливості метаболічного гомеостазу,
імунного статусу новонароджених з перинатальною інфекційною патологією,
що дозволило значно розширити сучасні погляди на патофізіологічні
механізми періоду адаптації новонароджених даної категорії.

За даними досліджень розроблено алгоритм клініко-лабораторної та
морфологічної діагностики перинатальної інфекційної патології у
новонароджених, що грунтується на визначенні перинатальних факторів
ризику, інтерпретації структурних змін плаценти при морфологічному та
морфометричному дослідженні, аналізі клініко-параклінічних результатів.
Визначені критерії перинатальної інфекційної патології у новонароджених
дозволяють діагностувати патологічний процес в ранньому неонатальному
періоді.

Вдосконалено комплексне лікування перинатальних інфекцій у
новонароджених шляхом включення до базисної терапії імуноглобулінів для
внутрішньовенного введення, препаратів метаболічного спрямування.
Удосконалення патогенетичної терапії у цієї категорії новонароджених
дозволить знизити розвиток тяжких ускладнень, покращати ефективність
лікування та досягти кращих успіхів у реабілітації таких дітей.

За результатами проведених досліджень визначені особливості раннього
неонатального періоду у новонароджених з порушенням адаптації на тлі
впливу несприятливих антенатальних чинників. Запропоновано метаболічну
корекцію новонародженим з порушенням адаптації для нормалізації
виявлених змін та запобігання розвитку перинатальної патології.

Результати досліджень впроваджені в роботу відділень патології
новонароджених, інтенсивної терапії новонароджених обласних клінічних
дитячих лікарень міст Тернополя, Рівного, Чернівців, Івано-Франківська,
Сум, Вінниці, Хмельницької міської дитячої лікарні, а також відділень
новонароджених пологових стаціонарів м. Тернополя, Чернівців,
Івано-Франківська, Сум. Теоретичні положення дисертації включені в
навчальний процес при читанні курсу лекцій та проведенні практичних
занять на кафедрі педіатрії та патологічної анатомії медичного
факультету Тернопільського державного медичного університету
ім.І.Я.Горбачевського.

Особистий внесок здобувача полягає у виконанні патентно-інформаційного
пошуку, аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми,
самостійному проведенні клінічного обстеження новонароджених з
перинатальною інфекційною патологією, статистичній обробці отриманих
даних, аналізі та узагальненні результатів досліджень, оформленні
дисертаційної роботи. На основі отриманих даних сформульовані основні
наукові положення дисертації. У наукових працях, опублікованих у
співавторстві, а також у розділах актів впроваджень, що стосуються
науково-практичного значення, використано фактичний матеріал дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні матеріали дисертації
оприлюднено на конференції “Перинатальні інфекції – сучасний погляд на
проблему” (Київ, 1999), спільній українсько-польській науково-практичній
конференції неонатологів “Нові технології в наданні медичної допомоги
новонародженим” (Київ, 2000), республіканській науково-практичній
конференції “Ендогенна інтоксикація та її корекція у педіатрії”
(Тернопіль, 2001), науково-практичній конференції “Актуальні питання
неонатології та дитячого харчування” (Вінниця, 2002), науково-практичній
конференції “Сучасні досягнення в дихальній підтримці новонароджених і
споріднені проблеми неонатології” (Львів, 2003), науково-практичній
конференції “Актуальні проблеми організації медичної допомоги
новонародженим” (Київ, 2003), науково-практичній конференції,
присвяченій 75-річчю Донецького державного медичного університету ім. М.
Горького (Донецьк, 2005), ІV конгресі неонатологів України “Актуальні
питання неонатології” (Київ, 2006), ІІІ науково-практичній конференції
“Проблемні питання лікування дітей” (Київ, 2006), науково-практичних
конференціях для лікарів-педіатрів, неонатологів, акушер-гінекологів
Тернопільської області (2003, 2004, 2005, 2006 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 40 наукових праць, в
тому числі у фахових наукових виданнях – 25, у матеріалах і тезах
конференцій – 14, 1 деклараційний патент на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 430 сторінках
машинописного тексту, (основний обсяг становить 321 сторінки). Робота
складається з вступу, огляду літератури, характеристики метеріалу і
методів дослідження, 8 розділів результатів власних досліджень,
висновків, рекомендацій щодо наукового та практичного використання
здобутих результатів, списку використаних джерел літератури (загальна
кількість 506, з них – 346 кирилицею, 160 латиницею) та додатків;
ілюстрована 88 таблицями та 66 рисунками.

.

Основний зміст

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Проспективне
спостереження проводилося за когортою, що складалася з 231
новонародженого з перинатальною інфекційною патологією, які лікувались
на базі Тернопільської обласної клінічної лікарні впродовж 2001-2006 рр.
та 113 немовлят з порушенням адаптації пологового стаціонару. З
урахуванням особливостей перебігу антенатального періоду, ранньої
адаптації новонароджених, клінічних характеристик та наслідків
інфекційної патології були сформовані наступні групи порівняння. І групу
склали 125 новонароджених з перинатальною інфекційною патологією. До ІІ
групи увійшли новонароджені діти з тяжкою перинатальною інфекційною
патологією, які померли (всього 106 осіб). ІІІ групу склали 113
новонароджених з порушенням адаптації. Контрольну,IV группу, склали 25
здорових новонароджених.

Оцінка відповідності ознак ступеня морфофункціональної зрілості дітей
гестаційному віку при народженні проводилася за шкалою Баллард та
таблицями перцентилів. Стан здоров’я новонароджених оцінювався за
загальноприйнятою методикою клінічного обстеження, враховуючи оцінку за
бальною шкалою Апгар на першій та п’ятій хвилинах життя, вивчалися
особливості ранньої неонатальної адаптації.

Для клінічної характеристики хворих використовували робочу класифікацію
перинатальних інфекцій у новонароджених, запропоновану Є.Є. Шунько
(2002). Комплекс додаткових параклінічних методів обстеження складено за
наказом МОЗ України № 620 від 29.12.2003р. “Про організацію надання
стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатальної допомоги в
Україні” та відповідними рекомендаціями.

Клінічне обстеження проводилося за загальноприйнятою методикою. Разом з
тим, програма обстежень включала вивчення показників клітинного (вміст
СD3+, СD4+, СD8+, співвідношення СD4+/СD8+, СD16+) та гуморального
(СD20+) імунітету за методом імунофлюоресценції “Статус” (ТУ 9398 – 331
– 13180653 – 97) за допомогою набору моноклональних и поліклональних
антитіл. Вміст ЦІК в сироватці крові визначали за методом Стефани Д.В.,
Вельтищев Ю.Е. (1997). Концентрацію інтерлейкінів у сироватці крові
визначали методом імуноферментного аналізу з використанням набору
реагентів: ІЛ-lв, ІЛ-6, фактор некрозу пухлин (ФНП) – “Протеиновый
контур” (Санкт-Петербург, Росія).

Верифікація збудників здійснювалася за допомогою полімеразної ланцюгової
реакції з використанням ПЛР – тест-системи “Ампули Сенс-200” для
ампліфікації ділянки ДНК (ЦНИИ эпидемиологии МЗ РФ) та стандартного
бактеріологічного дослідження з визначенням чутливості до антибіотиків.
Для дослідження використовували ліквор, сечу, кров, випорожнення.
Паралельно проводилося визначення в крові обстежуваних новонароджених та
їх матерів рівня специфічних імуноглобулінів класів G та M методом
імуноферментного аналізу (ІФА) за допомогою тест-системи ПМП “DIAMEB”,
виробник Equipar (Italy).

З метою встановлення ступеня метаболічної інтоксикації використовували
еритроцитарний індекс інтоксикації (ЕІІ), динаміку молекул середньої
маси (МСМ) в плазмі крові та величину лейкоцитарного індексу
інтоксикації (ЛІІ). Рівень МСМ визначали за методикою Громашевської Л.
Л. (1997). Еритроцитарний індекс встановлювали методом А.А. Тогайбаєва
(1988). Для оцінювання ступеня вираженості інтоксикації вираховували
запропонований Л.Я. Кальф-Каліфом лейкоцитарний індекс інтоксикації. Про
морфофункціональний стан клітинних мембран судили за рівнем малонового
диальдегіду (МДА), активністю супероксиддисмутази (СОД), каталази,
церулоплазміну (ЦП) в крові та вмістом сульфгідрильних (SH) груп
(Гонський Я. І., 1993; А.А.Покровского, 1969; Чевари С., Чаба И., 1985).

Дослідження дітей І-ІІ груп проводилось в динаміці: на момент
госпіталізації у спеціалізоване відділення (гострий період захворювання)
та в періоді клінічного одужання, дослідження дітей ІІІ-ІV груп на 5-6
день життя.

Важливим прогностичним показником для новонародженої дитини є
гістологічна будова плаценти. Комплексом морфологічних методів
досліджено 70 плацент породіль з факторами ризику перинатальної
патології, ознаками різного ступеня фетоплацентарної недостатності та 17
неушкоджених плацент жінок, які народили здорових дітей. При
морфометричному дослідженні враховували площу термінальних ворс, площу
капілярів термінальної ворси, відносний об’єм капілярно-синтиціальних
пластинок, відносний об’єм синтиціальних вузликів, відносний об’єм
міжворсових мостиків, відсоток васкуляризації ворс, відносний об’єм
петрифікатів, відсоток васкуляризації ворс, відносний об’єм дистрофічно
змінених ворс, відносний об’єм уражених децидуотів. Разом з тим
проводилося вивчення структурних змін артеріальних судин плацентарного
комплексу. Морфологічно досліджувалися середні та дрібні артерії
плаценти. При цьому вимірювали зовнішні (ДЗ) та внутрішні (ДВ) діаметри
вказаних судин, товщину медії (ТМ), індекс Вогенворта (ІВ) –
співвідношення площі судини до її просвіту, висоту ендотеліоцитів,
діаметр їх ядер та ядерно-цитоплазматичні співвідношення. При
морфометричних дослідженнях дотримувалися рекомендацій С.В. Шорманова
(1982) та Г.Г. Автанділова (2002).

У померлих дітей проводилось морфологічне та морфометричне дослідження
тканин печінки. Морфометрично визначали діаметр гепатоцитів та їх ядер,
відносні об’єми строми, паренхіми уражених гепатоцитів,
ядерно-цитоплазматичні та стромально-паренхіматозні співвідношення. При
морфометричних дослідженнях дотримувалися рекомендацій Г.Г. Автанділова
(2002).

Крім гістологічного дослідження проводилась електронна мікроскопія
лімфоцитів новонароджених до і після запропонованих методів корекції.
Для можливості порівняння і контролю спочатку субмікроскопічно була
досліджена організація лімфоцитів крові здорових новонароджених, а потім
у дітей з ознаками перинатальних інфекцій і після лікування
запропонованими методами.

Оцінювались як якісні показники (наявність чи відсутність клінічного
симптому, ознаки анамнезу), так і параметричні (вік дитини, вік матері,
морфометричні параметри плаценти, тканин печінки), або рангові показники
(ступінь дихальної недостатності, тяжкості патології, тривалість
вентиляційної підтримки тощо). Порівняння параметричних показників між
групами проводили з допомогою t-критерію (Стьюдента) в разі нормальності
розподілу, параметричних (при ненормальному розподілі) і рангових
показників – з допомогою U-тесту Манн-Уітні. Тест ч2 (хі-квадрат) і
точний критерій Фішера використовували для аналізу таблиць частот.

Для факторів, що мали статистичну достовірність (р4 7 6,8 96 93,2

Наявність 4 і більше предиктивних факторів у новонародженого з
перинатальною інфекційною патологією дозволяє прогнозувати несприятливий
наслідок. Фактична чутливість моделі становить 93,3%, специфічність –
91,2%.

Альтернативою прогнозуванню за загальноклінічними критеріями є
передбачення висліду за даними параклінічних досліджень. Серед
показників імунологічної реактивності, параметрів синдрому
інтенсифікації мебранодеструкції, метаболічної інтоксикації та
результатів загальноклінічних досліджень, за допомогою дискримінантного
аналізу створено сукупну покрокову багатофакторну модель несприятливого
прогнозу, яка включає 7 незалежних предикторів з параклінічних
критеріїв: рівень АЛТ (з пороговим значенням більше 0,68 од/л), СD4+
(порогове значення – 25% і менше), ІЛ-1в (з пороговим значенням – до
400,0 пг/мл), ФНП-б (порогове значення – понад 120 пг/мл), МСМ/254
(порогове значення – понад 420 ум.од.), МСМ/280 (порогове значення –
понад 200 ум.од.), ЕІІ (порогове значення більше 55%). Дана модель
забезпечує прогностичну точність 94% (негативне передбачувальне значення
– 98,1%, позитивне передбачувальне значення – 89,4%).

Предикторами несприятливого наслідку стали показники морфометричного
дослідження плаценти, із зазначенням порогового значення індексу
фетоплацентарної недостатності (Ifi 0,700), при цьому чутливість
становить 87,88%, специфічність 87,76%.

Спроба комбінації параклінічних ознак несприятливого прогнозу з
етіологічно значущими інфекційними чинниками у дискримінантному аналізі
дала змогу сформувати кінцеву модель, яка включає 9 предикторів: ФНП-б,
ІЛ-1в, АЛТ, МСМ/280, МСМ/254, ЕІІ в поєднанні з бактеріальною,
лістеріозною, токсоплазмовою інфекціями. Вона забезпечує прогностичну
точність 97,1 %.

Для виділення предикторів несприятливого прогнозу щодо розвитку
інфекційної патології у новонароджених з порушенням адаптації нами
проведено аналіз бази даних по вибірці з 344 пацієнтів (113
новонароджених з порушенням адаптації без проявів патологічного процесу
– ІІІ група та 231 хворий з проявами інфекційного процесу), які були
описані вище.

Монофакторний аналіз характеристик анамнезу, об’єктивного обстеження
дозволив виділити низку предикторів, які мали значущий зв’язок щодо
розвитку інфекційного процесу в ранньому неонатальному періоді (кінцева
точка) (табл. 5).

Як видно з наведених даних, в антенатальному періоді предикторами
розвитку інфекційного процесу у новонароджених виступають гострі
респіраторні захворювання, екстрагенітальна патологія під час
вагітності, фетоплацентарна недостатність, гіпоксія плода, загроза
переривання.

Таблиця 5

Прогностично значущі фактори несприятливого прогнозу

у новонароджених з порушенням адаптації (однофакторний аналіз)

Несприятливий чинник

Фактор ризику, абс. (%) р

р*

Сумарна інформативність ознаки (за Кульбаком)

Група новонароджених без ознак інфекційного

процесу (n=113)

Група новонароджених з ознаками інфекційного процессу (n=231)

ГРВІ 13 (12,26) 65 (29,15) 0,0079 0,42225

Екстрагенітальна патологія 43 (38,05) 183 (79,22) 0,00001 1,6468

Гіпоксія плода 12 (10,62) 47 (20,35) 0,0031 0,170275

Загроза переривання 21 (18,58 66 (28,57) 0,0033 0,124875

Фетоплацентарна недостатність

17 (15,04) 97 (41,99) 0,0027 0,8085

Брудні НПВ 6 (95,31) 80 (34,63) 0,00001 1,3927

Тривалий безводний період 11 (9,73) 48 (20,78) 0,037 0,221

Патологічні пологи 6 (5,31) 55 (23,81) 0,0046 0,69375

Асфіксія 21 (18,58) 116 (50,22) 0,00003 1,0283

АВС-реанімація 21 (18,58) 117 (50,65) 0,00003 1,04227

* За точним критерієм Фішера.

Значна питома частка належить екстрагенітальній патології, що є одним з
можливих патоненетичних механізмів формування перинатальної патології,
забезпечуючи сприятливий фон для порушення компенсаторно-адаптаційних
процесів та інфікування, а тому потребує певного скерування
профілактичної роботи акушерсько-гінекологічної служби на оздоровлення
вагітних жінок. Серед інтранатальних чинників важливим несприятливим
предиктором є брудні навколоплодові води, тривалий безводний період
(більше 6 год), патологічні пологи, низька оцінка за шкалою Апгар на 1
та 5 хв (нижче 8 балів), необхідність АВС-реанімаційних заходів
внаслідок інтранатальної асфіксії. Такі дані підтерджують думку про те,
що патологія інтранатального періоду може бути спричинена саме
інфекційним чинником, що узгоджується з дослідженнями Є.Є.Шунько (2003).

Клінічна характеристика новонароджених в ранньому неонатальному періоді
показала особливості адаптації в різних спостережуваних групах. Суттєву
роль для несприятливого прогнозу у новонароджених раннього неонатального
періоду відіграє сукупність таких клінічних ознак як порушення
загального стану з моменту народження, що поєднується з брадикардією
(р 2 6 2,55 229 97,45

Наявність 3 і більше предиктивних факторів у новонароджених з порушенням
адаптації дозволяє прогнозувати несприятливий наслідок щодо розвитку
інфекційного процесу. Чутливість запропонованої моделі становить 99,13%,
специфічність 94,69%, тобто загальна точність моделі цілком прийнятна
для прогнозування несприятливого висліду щодо розвитку інфекційного
процесу на будь-якому рівні перинаталальної допомоги.

Альтернативою прогнозуванню за клініко-анамнестичними критеріями є
передбачення висліду за параклінічними показниками.На підставі
попередньо вже виділених параклінічних характеристик шляхом
дискримінантного аналізу було створено кінцеву покрокову модель
несприятливого прогнозу щодо розвитку інфекційного процесу, яка включає
5 предикторів: рівень СD3+ (порогове значення менше 50%), ІЛ-1в
(порогове значення 100 пг/мл), ЕІІ (порогове значення понад 40%), вміст
церулоплазміну (порогове значення понад 150 мг/л) та індекс (Ifi)
фетоплацентарної недостатності (порогове значення більше 0,400). Дана
модель забезпечує передбачувальну точність 99,42%.

Таким чином, у новонароджених з порушенням адаптації без ознак
інфекційного процесу клінічна прогностична модель включає 9 предикторів
досягнення кінцевої точки (реалізації патологічного процесу): гострі
респіраторні захворювання, екстрагенітальна патологія під час
вагітності, брудні навколоплодові води, необхідність АВС-реанімаційних
заходів, а також брадикардія з моменту народження, дихальні розлади з
розвитком дихальної недостатності ІІ ст., синдроми пригнічення,
судомний, температурна реакція, з високою передбачувальною точністю
моделі 98,83%.

З метою широкого застосування запропонованої моделі на практиці
рекомендовано обчислювати суму факторів ризику. Наявність 3 і більше
чинників свідчить про несприятливий прогноз щодо розвитку інфекційного
процесу. Чутливість моделі становить 99,13%, специфічність – 94,69%, що
цілком прийнятне для прогнозування та своєчасної корекції в тактиці
ведення такої категорії пацієнтів на будь якому рівні перинатальної
допомоги.

Кінцева дискримінантна модель у новонароджених цієї групи включає 5
предикторів з параклінічних показників: вміст СD3+ (порогове значення
менше 50%), ІЛ-1в (з пороговим значенням – 100,0 пг/мл), рівень ЕІІ
(порогове значення 40%), церулоплазміну (порогове значення – більше 150
мг/л) та індекс морфометричного дослідження плаценти (з пороговим
значенням – більше 0,4). Точність передбачення запропонованої моделі
становила 99,42%, що дає змогу широкого її використання в умовах ІІ-ІІІ
рівнів з метою адекватної допомоги пацієнтам такої групи.

На підставі отриманих результатів з’ясовано особливості клінічного
перебігу раннього неонатального періоду у новонароджених з порушенням
адаптації та з клінічними проявами перинатальної інфекційної патології,
їх зв’язок зі змінами фетоплацентарного комплексу, параклінічними
ознаками метаболічного дисбалансу, активності запального процесу у
відповідності до глибини морфологічних змін; запропоновано прогностичну
модель щодо передбачення розвитку інфекційного процесу та несприятливого
наслідку у новонароджених з перинатальною інфекційною патологією.

Сукупність дисбалансу системи гомеостазу діагностованих у новонароджених
з порушенням адаптації та з клінічними проявами перинатальної
інфекційної патології потребують адекватного та цілеспрямованого підходу
до їх корекції. Кількісні критерії виявлених змін мають не лише
діагностично-прогностичне значення, але й визначають диференційований
підхід до лікування інфекційної патології у новонароджених чи адекватної
корекції у групі з порушенням адаптації.

Зважаючи на те, що в патогенезі перинатальної інфекційної патології
важлива роль належить поєднанню інфекційного та гіпоксичного чинників,
пошкодженню клітинних мембран, дестабілізації метаболічних порушень з
розвитком запально-деструктивних процесів, запропоновано диференційовані
схеми лікування. Комплекс терапії у хворих з клінічними проявами
інфекційного процесу визначався створенням оптимальних умов
лікувально-охоронного режиму та базисною терапією (42 пацієнти – І
підгрупа) – антибактеріальна, забезпечення адекватного газообміну
(вентиляційна підтримка при потребі), корекція гемодинамічних порушень,
білково-енергетичної недостатності та симптоматичні засоби. Традиційне
лікування доповнювалося призначенням імуноглобулінів для
внутрішньовенного введення в дозі 0,2 г/(кг?д) – у 35 хворих (ІІ
підгрупа). Новонароджені ІІІ підгрупи (35 дітей) на фоні базисної
терапії отримували імуноглобуліни для внутрішньовенного введення в
поєднанні з метаболічним середником (тіотріазолін в дозі 7,5 мг/(кг?д).
Комплекс лікування дітей ІV групи (34 пацієнти) передбачав застосування
антигомотоксичних препаратів “Traumeel S” та “Сoenzyme compositum” за
схемою: 0,2 мл/(кг?д) паренерально або перорально впродовж
чотирьох–п’яти днів поспіль, з наступним переходом на один раз в три
дні, тривалістю від 2 до 4 тижнів.

У новонароджених при традиційному лікуванні покращання загального стану
настає на третьому тижні життя (в середньому на 18,46(2,36 день),
стаціонарне лікування триває в середньому 34,57(2,46 днів. Застосування
модифікованих схем лікування забезпечує прискорення темпів позитивної
динаміки клінічної симптоматики, зменшення тривалості перебування дітей
у стаціонарі, збільшення показника виживання новонароджених з тяжкою
перинатальною патологією. Зокрема, серед новонароджених ІІ, ІІІ та ІV
груп покращання загального стану наставало до кінця другого тижня (в
середньому на 15,27(1,18, 13,78(1,02, 14,38(2,36 день відповідно). На
фоні вдосконалених комплексів лікування швидше купуються гемодинамічні,
дихальні розлади, прояви інтоксикації, порушення нервової,
серцево-судинної, гепатобіліарної, сечовидільної систем, відновлюється
ентеральне харчування з адекватною позитивною динамікою маси (рис. 1).

>

L

^

`

b

L|~?th&

>

@

B

D

F

H

J

L

`

iiiaUUUUUUaEEEEEE1/41/4

0

$

$

$

AE

dh ¤1$`„7

dh ¤1$`„?

$

dh ¤1$`„?

AE

dh ¤1$`„?

o

$1$If]„”y`„”ya$‚kdr

$If]„”y`„”ya$kdZ

$If]„”y`„”ya$kdu

*

,

b

d

t

v

z

|

?

?

?

?

c

®

°

A

Ae

ae

e

u

ue

th

:

@ z z | AE th th N z $ $ $ $ $ $ $ $ u $ $ „ u $ $ „ u $ $ „ u $ $ $ $ $ $ $ $ $ $ $ ?? ??????¤?????и обстежуваних новонароджених, залежно від визначеного клінічного синдрому. Прискорення темпів клінічного покращання стану хворих супроводжується зменшенням терміну перебування у стаціонарі. Так, у групах новонароджених, які отримували запропоновану комплексну терапію, зменшилася тривалість стаціонарного лікування (28,84(1,89, 25,86(2,09, 26,27(1,62 днів відповідно, порівняно з І групою - 34,57(2,46 днів). Запропонована комплексна терапія впливає не лише на період стацлікування, але й на показник виживання новонароджених з тяжкою перинатальною патологією, адже частка померлих у цих групах (11,43%, 8,57%, 9,38% відповідно) значно менша, порівняно з показником у І групі (28,57%). Однак, важливим чинником, що впливає на динаміку клінічного перебігу перинатальної інфекційної патології, є особливість функціонування патогенетичних ланок системи гомеостазу за умови використання модифікованих схем лікування. Рис. 1. Клінічні ознаки у новонароджених порівнювальних груп на фоні диференційованого лікування За даними специфічних методів дослідження, встановлено, що на фоні загальноприйнятого лікування процеси мембранодеструкції сповільнюються, проте не стабілізуються. Доказом цього є зниження рівня МДА в крові на 25% від початкового, рівень СОД збільшується на 12 %, активність каталази змінюється на 8%, водночас спостерігається незначна динаміка показників SH-груп, церулоплазміну – зниження вмісту лише на 6-16% відповідно. Оцінювання стану рівноваги системи пероксидації-антиоксидації у новонароджених на фоні комплексного лікування виявило суттєве зменшення накопичення продуктів мембранодеструкції. Так, вміст МДА у новонароджених ІІ групи знизився до 40% від вихідних даних. Доповнення комплексного лікування метаболічною терапією (ІІІ група) сприяло зменшенню рівня МДА практично на 60% порівняно з початковими показниками. На фоні антигомотоксичної терапії (ІV група) вміст кінцевого продукту вільнорадикального окислення зменшився більше ніж на 50%. Аналізуючи рівень МДА на тлі лікування у спостережуваних групах, встановили зниження його рівня в такій послідовності: ІІ?ІV?ІІІ групи, тобто максимальна ефективність спостерігається у новонароджених з комплексним використанням імуноглобулінів для внутрішньовенного введення та метаболічної терапії, антигомотоксичних засобів. Водночас, доповнення традиційного лікування модифікованими схемами сприяло стабілізації показників внутрішньоклітинних ферментів системи антипероксидації (рис. 2). На фоні використання вдосконалених схем лікування, спостерігається зворотна динаміка рівня церулоплазміну в такій послідовності: ІІ?ІV?ІІІ групи, що доводить керований характер процесу інтенсифікації мембранодеструкції та активність патологічного процесу. Рис. 2. Показники антиоксидантного захисту у дітей при різних видах лікування Отримані результати підтверджують ефективність комплексного лікування новонароджених з перинатальною інфекційною патологією з використанням модифікованих схем. Стабілізація показників системи пероксидації та активності антиоксидантної системи на фоні апробованих лікувальних комплексів засвідчує їх неоднакову ефективність, причому зростання відбувається в такому напрямку: І?ІІ?IV?ІІІ групи. Доповнення базисного лікування включенням імуноглобулінів для внутрішньовенного введення, метаболічних середників, антигомотоксичних препаратів забезпечує відновлення функціональної активності внутрішньо- та позаклітинних ферментів антиоксидантної системи, зменшуючи дисбаланс процесів про- та антиоксидації, проявляє мембраностабілізуючий і антигіпоксичний ефекти, що підтверджується результатами електронно-мікроскопічних досліджень лімфоцитів у порівнюваних групах. Загальноприйняте лікування новонароджених з клінічними проявами перинатальної інфекції не спричинює нормалізуючого впливу на активність клітинної ланки імунітету, оскільки утримується дисбаланс субпопуляцій лімфоцитів, проте, водночас, запобігає поглибленню імунологічних зрушень, яке може бути зумовлене як безпосередньою дією самих збудників, токсинів, метаболітів, так і імуносупресивним впливом медикаментів (антибіотики, кріоплазма). Включення до комплексної терапії імуноглобулінів для внутрішньовенного введення приводить до позитивних зрушень показників клітинної ланки імунітету, оскільки істотно зростає вміст СD3+, СD4+ (на 30% та 28% відповідно, порівняно з вихідними даними). Вагомо зростає кількість СД16+ та СD8+, сягаючи рівня показників здорових немовлят. Комплексне призначення імуноглобулінів та метаболічної терапії (ІІІ група) також спричинює суттєві зрушення в клітинній ланці імунітету, істотно покращуючи показники Т-системи порівняно з початковими даними, проте без достовірної відмінності з показниками новонароджених ІІ групи. Доповнення базисної терапії антигомотоксичними комплексними засобами забезпечує рівномірне зростання кількості СD3+, СD4+, СД16+ клітин, відповідно на 18%, 15% та 11% порівняно з початковими даними (р10,05). Рівні ЦІК, оксипроліну після
традиційного лікування знижуються (р10,05), значно знижується вміст IgА, IgМ, проте не досягає рівня
нор-мативів (р20,05). Доповнення
базисної терапії імуноглобулінами для внутрішньовенного введення (ІІ
група) призводить до суттєвого зниження показників, але без їх повної
нормалізації.

Приєднання до комплексного лікування пацієнтів ІІІ групи тіотріазоліну
на фоні серотерапії сприяє істотному покращанню та нормалізації основних
характеристик синдрому метаболічної інтоксикації. Достовірне зниження
рівня катаболічного пулу порівняно з вихідними показниками (р0,05). Позитивні зміни
спостерігаються і в гуморальній ланці імунітету, оскільки до
фізіологічного рівня наближаються показники IgА, IgМ (відповідно
0,27±0,04 і 0,28±0,03 г/л, р>0,05), IgG (8,72±0,15 г/л) – істотно
покращується, стосовно вихідних величин (р0,05),
утримується підвищений рівень ЦІК (49,87±2,34 ум. од. порівняно зі
здоровими 31,78±1,95 ум. од., р0,05), нормалізується концентрація ЕІІ
(23,82+0,97%, р>0,05), суттєво зменшується вміст ЦІК (37,27±2,65 ум.
од.), наближаючись до фізіологічних показників.

Таким чином, у новонароджених на фоні несприятливих перинатальних
факторів ранній неонатальний період супроводжується клінічними ознаками
порушення адаптації та метаболічним дисбалансом системи гомеостазу, що є
підгрунтям для розвитку перинатальної патології і підтверджує
доцільність цілеспрямованого підходу до корекції виявлених порушень.
Застосування модифікованої схеми новонародженим такої категорії
забезпечує відчутний клінічний ефект та сприяє нормалізації
параклінічних показників, що зумовлено поєднанням мембранопротекторних,
антиоксидантних властивостей тіотріазоліну та зменшенням метаболічного
навантаження на організм новонародженого, ентеросорбцією. Стабілізація
факторів антиоксидантного захисту клітинних мембран, корекція
імунологічного дисбалансу та метаболічних порушень створюють оптимальні
умови для купування синдрому дизадаптації та формування стійкості
організму до розвитку інфекційної патології в ранньому неонатальному
періоді, покращують шанси виходжування такої категорії дітей, тим самим
підтверджують ефективність застосування запропонованих засобів
новонародженим з порушенням адаптації. Результати досліджень
підтверджують не лише ефективність такої коригуючої терапії, але й
доцільність її застосування за умови порушення адаптації в ранньому
неонатальному періоді.

На підставі проведеного дослідження розроблено алгоритм
діагностично-лікувальної допомоги новонародженим з порушенням адаптації
та з клінічними проявами перинатальної інфекційної патології.

Таким чином, підсумовуючи отримані результати, у роботі запропонований
та апробований диференційований підхід до корекції виявлених
метаболічних порушень з використанням модифікованих схем полімодальної
дії, спрямованих на нормалізацію функціональних резервів
адаптаційно-регуляторних механізмів, які сприяють відновленню системи
гомеостазу.

Алгоритм клініко-лабораторних критеріїв перинатальної інфекційної

патології у новонароджених

Гістологічне та морфометричне дослідження плаценти

ІІ ступінь ФПН

ІІІ ступінь ФПН

Клінічно-параклінічні методи дослідження

Тіотріазолін, ентеросорбція

Метаболічна терапія (антигомотоксична)

Імуноглобуліни для внутрішньовенного введення

в поєднанні з метаболічною терапією

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване
нове вирішення актуальної наукової проблеми – підвищення ефективності
лікувально-профілактичної допомоги новонародженим з порушенням адаптації
та з клінічними проявами перинатальної інфекційної патології шляхом
розробки і впровадження заходів прогнозування, діагностики й
вдосконалення методів лікування виявлених порушень на підставі вивчення
клінічного перебігу патологічного процесу, особливостей метаболізму,
імунологічної реактивності, антиоксидантного захисту організму та
гістологічного і морфометричного дослідження плаценти, тканин печінки.
Обгрунтована ефективність модифікованих схем лікування, спрямованих на
корекцію порушень ланок метаболічного гомеостазу у даної категорії
хворих.

1. Встановлено, що предикторами розвитку інфекційного процесу у
новонароджених в ранньому неонатальному періоді є гострі респіраторні
захворювання та екстрагенітальна патологія під час вагітності,
фетоплацентарна недостатність, загроза переривання, брудні
навколоплодові води, патологічні пологи, оцінка за шкалою Апгар на 1 та
5 хв нижче 7 балів, необхідність АВС-реанімаційних заходів внаслідок
інтранатальної асфіксії, які, впливаючи на виснаження компенсаторних
механізмів з порушенням регулювання метаболічного гомеостазу, істотно
знижують адаптаційні резерви новонародженого.

2. У новонароджених в ранньому неонатальному періоді на фоні
несприятливих перинатальних чинників спостерігаються ознаки порушення
адаптації з клінічними проявами: неврологічна симптоматика у вигляді
підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, вегето-вісцеральних
розладів, рухових порушень, періорального і акроціанозу, що об’єктивно
характеризує дизадаптаційний синдром легкого ступеня.

3. Розвиток інфекційного процесу у новонароджених раннього неонатального
періоду супроводжується брадикардією з моменту народження, дихальними
розладами з розвитком дихальної недостатності ІІ ст., неврологічною
симптоматикою у вигляді синдромів пригнічення, судомного та
інтоксикацією, що відображають значне зниження рівня адаптації.

4. Предикторами несприятливого наслідку перинатальної інфекційної
патології є брадикардія з моменту народження, дихальні розлади з
розвитком дихальної недостатності ІІІ ст., синдром пригнічення з
розвитком неонатальної коми, менінгіту (менінгоенцефаліту), ураження
нирок, набряковий синдром, виникнення таких ускладнень як поліорганна
недостатність, ДВЗ синдром, що відображають симптомокомплекс важкої
дизадаптації.

5. Встановлено диференційований характер змін фетоплацентарного
комплексу залежно від рівня адаптаційних можливостей у спостережуваних
групах. Високоінформативним діагностичним критерієм глибини пошкодження
є індекс фетоплацентарної недостатності, який за умов декомпенсованої
форми складає (0,967±0,096) і відповідає несприятливому наслідку
перинатальної інфекції, при субкомпенсації – коливається в межах від
0,301 до 0,600, і констатується за умов розвитку перинатальної
інфекційної патології, при компенсованій фетоплацентарній недостатності
– сягає (0,216±0,047), що спостерігається у новонароджених з порушенням
адаптації в ранньому неонатальному періоді.

6. Незалежними предикторами несприятливого наслідку у новонароджених є
такі інфекції – цитомегаловірусна, токсоплазмова, лістеріозна,
бактеріальна та мікст-інфекції (асоціація специфічних збудників та
поєднання специфічної й бактеріальної флори).

7. Встановлено, що клініко-патологоанатомічними предикторами
несприятливого перебігу перинатальної інфекційної патології у
новонароджених раннього неонатального періоду є ознаки порушення
адаптації важкого ступеня в поєднанні з параклінічними показниками
(стійкий гематологічний симптомокомплекс, біохімічні зрушення у вигляді
гіпопротеїнемії, гіпербілірубінемії, гіперурикемії, ферментемії), що
підтверджуються морфометричними змінами структури печінки (порушення
ядерно-цитоплазматичних, стромально-паренхіматозних співвідношень),
величиною індексу фетоплацентарної недостатності – понад 0,7.

8. У новонароджених з порушенням адаптації розвиток патологічного
інфекційного процесу характеризується розбалансуванням системи
гомеостазу з виділенням 5 незалежних предикторів: зменшення СD3+ клітин
менше 50%, зростання IL-1 вище 100 пг/мл, зростання рівня церулоплазміна
вище 150 мг/л, еритроцитарного індексу інтоксикації вище 40% та індексу
фетоплацентарної недостатності вище 0,4, що відповідає субкомпенсованій
формі.

9. У новонароджених з несприятливим наслідком інфекційної патології
виділено незалежні параклінічні предиктори: СD4+ (порогове значення
менше 25 %), ІЛ-1в (порогове значення в межах 400,0 пг/мл), ФНП-б
(порогове значення понад 120 пг/мл), МСМ/254 (порогове значення – понад
420 ум.од.), МСМ/280 (порогове значення – понад 200 ум.од.), ЕІІ
(порогове значення більше 55%), рівень АЛТ (порогове значення більше
0,68 од/л) та індекс фетоплацентарної недостатності понад 0,7.

10. Доведено терапевтичний ефект застосування в комплексному лікуванні
новонароджених з перинатальною інфекційною патологією антигомотоксичних
препаратів внаслідок стимуляції та регуляції діяльності
внутрішньоклітинних ферментних систем, інактивації вільнорадикального
окислення, що призводять до зменшення деструктивних змін. Застосування в
комплексному лікуванні новонароджених з ознаками перинатальної
інфекційної патології за наявності клініко-параклінічних характеритик
патологічного процесу ІІ ступеня тяжкості, імуноглобулінів для
внутрішньовенного введення сприяє купуванню активності запального
процесу, за рахунок клітинно-опосередкованої цитотоксичності, модуляції
рівня цитокінів, що приводить до зменшення глибини патологічного
процесу. Комплексне поєднання імуноглобулінів для внутрішньовенного
введення та метаболічної терапії у лікуванні новонароджених з
прогностично несприятливими ознаками перинатальної інфекційної патології
(бактеріальної та змішаної етіології), з малою масою при народженні, за
наявності клітинно-гуморального дисбалансу, глибоких метаболічних
зрушень ІІІ ст., забезпечує нормалізуючий вплив на стан клітинних
мембран, сповільнює інтенсивність процесів ліпопероксидації, відновлює
функціональні резерви антиоксидантної системи, стабілізує клітинний
енергетичний метаболізм на фоні купування активності запального процесу.

11. Застосування новонародженим раннього неонатального періоду з
ознаками порушення адаптації коригуючих засобів (тіотріазолін,
ентеросорбенти) зменшує клініко-параклінічні прояви виявлених порушень
(стабілізація факторів антиоксидантного захисту, корекція імунологічного
та метаболічного дисбалансу), що створює оптимальні умови для покращання
виходжування такої категорії дітей та попередження розвитку
перинатальної патології.

12. Предиктори несприятливих наслідків щодо розвитку інфекційного
процесу у новонароджених з порушенням адаптації та щодо летальності у
групі пацієнтів з проявами інфекційного процесу – диференційовані. За
допомогою опрацьованих багатофакторних моделей можна з точністю 94-96%
прогнозувати можливість досягнення несприятливої кінцевої точки, і
відповідно, виділити групу пацієнтів для проведення активної
цілеспрямованої профілактики.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ
РЕЗУЛЬТАТІВ

1. У новонароджених з порушенням адаптації прогностично значущими
чинниками щодо розвитку інфекційного процесу є гострі респіраторні
захворювання та соматична патологія під час вагітності, брудні
навколоплодові води, необхідність АВС-реанімаційних заходів, а також
брадикардія з моменту народження, дихальні розлади з розвитком дихальної
недостатності ІІ-ІІІ ст., синдроми пригнічення, судомний, температурна
реакція. Наявність 3 і більше предикторів свідчить про несприятливий
прогноз щодо розвитку інфекційного процесу.

2. Серед параклінічних ознак для прогнозування розвитку інфекційного
процесу у новонароджених з порушенням адаптації доцільно використовувати
показник СD3+ (порогове значення менше 50 %), ІЛ-1в (з пороговим
значенням – 100,0 пг/мл), рівень ЕІІ (порогове значення вище 40 %),
церулоплазміна (порогове значення – понад 150 мг/л) на фоні індексу
фетоплацентарної недостатності – більше 0,4.

3. У новонароджених з перинатальною інфекційною патологією прогностично
значущими чинниками несприятливого наслідку серед параклінічних
параметрів є рівень АЛТ (вище 0,680 ммоль/л), СD4+ (менше 25%), ІЛ-1в
(вище 400,0 пг/мл), ФНП-б (вище 120 пг/мл), МСМ/254 (більше 420 ум.од.),
МСМ/280 (більше 200ум.од.), ЕІІ (вище 55%) на фоні індексу
фетоплацентарної недостатності – більше 0,7.

5. Новонародженим з прогностично несприятливими клініко-параклінічними
ознаками перинатальної інфекційної патології бактеріальної та змішаної
етіології, з малою масою при народженні, при наявності
клітинно-гуморального дисбалансу та глибоких метаболічних порушеннях ІІІ
ст., доцільно в комплексному лікуванні використовувати імуноглобуліни
для внутрішньовенного введення, в дозі 0,2 г/кг/ на добу, 2-4 трансфузії
на курс, у поєднанні з метаболічною терапією. Тіотріазолін з розрахунку
7,5 мг/кг/добу парентерально впродовж 10 днів. Антигомотоксичні
препарати: Traumeel S та Сoenzyme compositum в дозі 0,2 мл/кг/добу,
парентерально або перорально, впродовж чотирьох–п’яти днів поспіль, з
наступним переходом на один раз в три дні, тривалістю до 2 тижнів.

Новонародженим з перинатальною інфекційною патологією з клініко-
параклінічними ознаками патологічного процесу ІІ ступеня тяжкості
рекомендовано в комплекс лікування включати антигомотоксичну терапію
(Traumeel S та Сoenzyme compositum (за вище описаною методикою),
оскільки модифікована схема лікування виявила достовірно (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020