.

Комплексне лікування апендикулярного перитоніту у дітей (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
114 3294
Скачать документ

міністерство охорони здоров’я україни

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ПАСТЕРНАК ІГОР ІВАНОВИЧ

УДК 616.381-002-053.2-08

Комплексне лікування апендикулярного перитоніту у дітей

14.01.09 – дитяча хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Боднар Борис
Миколайович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України,
завідувач кафедри дитячої хірургії, ЛОР-хвороб та стоматології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кривченя Данило Юліанович, Національний
медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри
дитячої хірургії;

доктор медичних наук, професор Кукуруза Юрій Петрович, Вінницький
національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України,
професор кафедри дитячої хірургії.

Провідна установа: Національна медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Захист відбудеться “5” квітня 2007 р. о 1330 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному
університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України (01030, м. Київ, бульв. Т.
Шевченка, 17).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України ( 03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий “3” березня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради

к.мед.н., доцент Вітовський Я.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незважаючи на досягнення в хірургії дитячого віку,
надзвичайно актуальною є проблема гострого апендикулярного перитоніту у
дітей. Високою залишається летальність від цього ускладнення, яка в
різних вікових групах складає від 0,7–23% (Давиденко В.Б., 1994;
Дженалиєв Б.К., 1996; Веселий С.В., 1997) до 33,1% (Констянтинова І.Н.,
Іванова М.Н., 1998).

Порушення протиінфекційної резистентності, що має місце при гострому
запаленні очеревини, поглиблюється зниженням захисних функцій дитячого
організму в зв’язку з екологічним неблагополуччям, зростаючою
вірулентністю мікроорганізмів, а також переважанням з-поміж них
анаеробних форм, резистентних до багатьох антибіотиків. Вивчення
клініко-імунологічних показників протікання перитоніту дозволяє
зрозуміти провідну патогенетичну ланку в розвитку цього захворювання.
Одним із перспективних напрямків післяопераційного лікування гнійного
перитоніту в дітей є розробка науково обґрунтованих принципів корекції
порушень в імунній системі з використанням методів немедикаментозного
впливу. Серед цих методів гіпербарична оксигенація, плазмо- і
лімфосорбція, біо-, ентеро- і імуносорбція, плазмаферез і хвилева
терапія (Тимохов В.С., 1997; Гостищев В.К., 1994; Колеса О.В., 1997;
Бирюков В.В., 2001; Кокуев В.А., 2003; Брискин Б.С., 2005). Особливий
інтерес представляє сьогодні можливість поєднаного використання в
дитячій хірургії з ціллю імунокорекції впливу гіпербаричної оксигенації
та плазмаферезу.

Залишається дискутабельним питання щодо санації черевної порожнини при
перитонітах у дітей. Мало вивченими є напрямки використання в
комплексній обробці черевної порожнини методів хвилевої терапії,
зокрема, застосування ультразвуку (Юдин В.А., 1999; Мухтаров Э.Г., 2000;
Кучеренко А.Д., 2003). Загальновідомі механічний, протизапальний,
транспортний, репаративний, антибактеріальний ефект ультразвуку в
санації очеревини, однак вплив цього фактору на стан імунітету в дітей
при перитоніті не вивчений.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно із планом науково-дослідницьких робіт кафедри
дитячої хірургії, ЛОР-хвороб та стоматології Буковинського державного
медичного університету та є фрагментом комплексної теми „Оптимізація
комплексного лікування апендикулярного перитоніту в сучасних умовах” (№
державної реєстрації 01.00.U 005001). Дисертант є пошукувачем кафедри та
співвиконавцем теми.

Мета дослідження: покращити результати комплексного лікування дітей із
гострим перитонітом шляхом застосування інтраопераційного
ультразвукового опромінення очеревини та поєднаного імунокорегуючого
впливу еферентних методів лікування.

Задачі дослідження:

дослідити стан імунологічної реактивності та неспецифічної
протиінфекційної резистентності дитячого організму, встановити
клініко-імунологічні діагностичні критерії перебігу гострого запалення
очеревини апендикулярного генезу різної ступені поширеності;

виявити закономірності впливу гіпербаричної оксигенації та поєднання
плазмаферезу з гіпербаричною оксигенацією на клітинну, гуморальну ланки
специфічного імунітету та фагоцитарну ланку неспецифічного
протиінфекційного захисту при дифузному та розлитому перитоніті в дітей;

розробити спосіб санації черевної порожнини при перитоніті в дітей із
застосуванням ультразвукової кавітації антибактеріальної рідини;

впровадити пристрій для проведення ультразвукової кавітації
антибактеріальної рідини для обробки очеревини при перитоніті;

вивчити зміни специфічного імунітету та природної протиінфекційної
резистентності, що відбуваються після проведення інтраопераційного
ультразвукового озвучування очеревини при перитоніті;

оптимізувати комплексне лікування гострого перитоніту апендикулярного
генезу, шляхом застосування гіпербаричної оксигенації, плазмаферезу,
інтраопераційної ультразвукової обробки очеревини у дітей;

оцінити ефективність розроблених лікувальних заходів.

Об’єкт дослідження: діти, хворі на гострий апендицит, ускладнений
місцевим, дифузним і розлитим перитонітом.

Предмет дослідження: лікування перитоніту, санація черевної порожнини із
застосуванням ультразвукової обробки очеревини, імунологічні
взаємовідносини при перитоніті під впливом плазмаферезу, гіпербаричної
оксигенації, ультразвукової кавітації.

Методи дослідження: загальноклінічний метод використано для вивчення
особливостей перебігу перитоніту в дітей, клініко-лабораторний – для
повноти оцінки імунологічних порушень при перитоніті,
клініко-імунологічний метод використано для визначення імунного статусу
при перитоніті та його змін під впливом лікування, статистичний – для
узагальнення та обробки матеріалу.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше показані зміни
специфічного імунітету та природної протиінфекційної резистентності при
гострому апендикулярному перитоніті у дітей, що відбуваються при
застосуванні ультразвуку під час інтраопераційної санації. Доведено
імунокорегуючий вплив ультразвукової кавітації антибактеріальної рідини.
Запропоновано та патогенетично обґрунтовано новий спосіб санації
черевної порожнини.

Встановлено вплив гіпербаричної оксигенації в лікуванні дифузного
перитоніту в дітей на імунологічну та неспецифічну протиінфекційну
резистентність з констатацією імуностимулюючої та імунокорегуючої дії
гіпероксібаротерапії.

Вперше розроблені критерії індивідуального підходу в лікуванні розлитого
апендикулярного перитоніту в дітей шляхом поєднаного використання
методів плазмаферезу, гіпербаричної оксигенації на фоні імунозамісної
терапії. Встановлено імуномодулюючий та імунозамісний ефект
запропонованого лікування.

Виявлено, що при апендикулярному перитоніті мають місце зміни
імунологічної резистентності, які залежать від поширеності патологічного
процесу в черевній порожнині. При місцевому перитоніті розвиток імунних
реакцій відбувається за загальними механізмами, збалансовано й
ефективно, що не потребує додаткового залучення в комплексне лікування
імунотропних засобів, а при поширених формах формується вторинний
імунодефіцитний стан, який потребує імунокорекції. Обґрунтована
необхідність у застосуванні в комплексній терапії дифузного перитоніту
методик імуностимулюючої дії, а при розлитому перитоніті –
імуносорбційної та імунозамісної терапії.

Встановлено імунологічні критерії перебігу перитоніту в дітей, які
вперше розділено по ступеню інформативності на слабоінформативні (ФЧ,
вміст сироваткового Ig А, ІРІ, коефіцієнт активності); інформативні
(відносне число Т-СD3+ і В-СD22+, ЦІК, ЛІІ, ІК); високоінформативні
(абсолютний вміст В-СD22+, Т-СD3+, лімфоцитів і лейкоцитів, відносний
вміст Т-СD8+сироватки крові, НСТсп., ЦХКсп., НСТст., ЦХКст., вміст Ig М
і комплементу).

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені
клініко-імунологічні критерії діагностики гострого апендикулярного
перитоніту, які відображають динаміку перебігу запалення очеревини.
Обґрунтовано, апробовано та проведено оцінку клініко-імунологічної
ефективності різних схем комплексної терапії поширених форм гострого
апендикулярного перитоніту (традиційна терапія, традиційна терапія в
поєднанні з гіпербаричною оксигенацією та медикаментозною
імуностимуляцією, комплексне лікування за допомогою гіпербаричної
оксигенації, плазмаферезу, імунозамісної терапії). Розроблено спосіб
санації черевної порожнини при поширеному апендикулярному перитоніті з
використанням ультразвукової кавітації та запропоновано дренажний
пристрій, який дозволяє відбирати ексудат для хронологічного
мікробіологічного дослідження в дітей хворих на перитоніт у
післяопераційному періоді.

Результати роботи впроваджені в практику роботи обласних та міських
дитячих хірургічних центрів і відділень. Матеріали дисертації
використовуються в навчальному процесі кафедри дитячої хірургії,
ЛОР-хвороб та стоматології Буковинського державного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертант сумісно з науковим керівником
створив методологічну основу роботи, адекватну меті та завданням
дисертації. Персонально проаналізував наукову літературу, дані
патентно-інформаційного пошуку з метою визначення патентоспроможності
науково-дослідної роботи та визначення тенденцій розвитку аналогічних
розробок, їх технічний рівень. Проводив клінічне, клініко-імунологічне
обстеження та лікування дітей, хворих на перитоніт. Здобувач брав участь
у 40,6% операцій дітей, що входили до груп обстеження. Самостійно провів
статистичну обробку отриманих результатів, аналіз і їх узагальнення,
розробив практичні рекомендації. Написав усі розділи дисертаційної
роботи та статті. Авторські права дисертанта захищені двома патентами
України.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки та
практичні рекомендації доповідались та обговорювалися на Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Екологія та здоров’я дітей” (Чернівці,
1999); науково-практичній конференції “Проблемні питання лікування
дітей” (Київ, 2004); III науково-практичній конференції “Проблемні
питання лікування дітей” (Київ, 2006); підсумкових наукових конференціях
співробітників Буковинського державного медичного університету
(2002-2004). Розроблена тактика лікування апендикулярного перитоніту
використовується в Чернівецькій міській дитячій клінічній лікарні.
Теоретичні положення роботи використовуються в навчальному процесі на
кафедрі дитячої хірургії, ЛОР-хвороб та стоматології Буковинського
державного медичного університету.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 робіт, у тому числі 7 у
фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 5 друкованих праць у
матеріалах і тезах конференцій та з’їздів, у співавторстві – монографія,
отримано 2 деклараційні патенти на корисну модель, 2 інформаційні листи.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 150 сторінках
машинописного тексту. Вона складається із вступу, огляду літератури,
розділу матеріалів та методів досліджень, 4 розділів власних досліджень,
аналізу та узагальнення одержаних результатів, висновків і практичних
рекомендацій, списку використаних джерел. Список літератури включає 289
джерел, з них 204 – вітчизняних і 85 – зарубіжних авторів. Дисертація
ілюстрована 24 таблицями та 33 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети відповідно до
поставлених задач дослідження було обстежено 86 дітей, хворих на гострий
апендикулярний перитоніт (10 дітей із місцевим невідмежованим, 32 із
дифузним і 44 із розлитими формами), а також 20 дітей, які були
прооперовані із приводу планової хірургічної патології: пахвинні та
пупкові грижі, гіпертрофічний фімоз (контрольна група (КГр)), відібраних
методом випадкової вибірки. Усі хворі були віком від 3-х до 15 років.

Згідно із задачами нашого дослідження було сформовано дві клінічні
групи: до групи порівняння (ГрП) увійшло 49 дітей, які були прооперовані
із приводу гострого перитоніту апендикулярного генезу (10 хворих із
місцевим, у 20-ти з дифузним і в 19-ти дітей із розлитим перитонітом).
Середній вік склав 9,34±2,95 років. Серед хворих 39,2% дівчинки й 60,8%
хлопчики. Дітям даної групи призначалась комплексна традиційна терапія.
Основну групу склали 37 дітей, хворих на апендикулярний перитоніт. Її
розділено на підгрупи: підгрупа А налічувала 10 хворих на дифузний
перитоніт віком 10,39±2,33 роки, у комплексному лікуванні яких
використано гіпербаричну оксигенацію (ГБО); підгрупу В склали 15 дітей
віком 7,85±3,08 років із розлитим перитонітом, післяопераційний період у
яких проводився із застосуванням плазмаферезу (ПФ), ГБО та імунозамісної
терапії; у підгрупі С (12 дітей з дифузним перитонітом віком 9,58±2,18
років) було проведено інтраопераційне ультразвукове опромінення (УЗО)
очеревини. Групи формувались методом випадкової вибірки та співпадали за
віком, статтю, місцем проживання.

Вивчався клінічний перебіг, стан системного імунітету та неспецифічної
протиінфекційної резистентності в динаміці захворювання на 1-у, 7-у та
14-у добу після операції в порівнянні із хворими групи порівняння та
контрольної групи. Для характеристики імунного статусу та неспецифічного
протиінфекційного захисту дітей груп обстеження використовували
наступний комплекс показників:

абсолютна та відносна кількість імунокомпетентних клітин у периферійній
крові одержана шляхом визначення загального аналізу крові з
лейкоцитарною формулою, абсолютної та відносної кількості популяцій Т-
та В- лімфоцитів (Т-СD3+, B-СD22+), відносної кількості субпопуляцій
Т-лімфоцитів (Т-СD4+ хелперів/індукторів та Т-СD8+
супресорів/цитолітичних лімфоцитів) у реакції непрямої поверхневої
імунофлуоресценції.

функціональна активність B-лімфоцитів за визначенням концентрації
сироваткових імуноглобулінів основних класів (IgM, IgG, IgА) методом
прямої радикальної імунодифузії в агарі (реакція преципітації за
Манчіні) та концентрації циркулюючих імунних комплексів за методом
селективної преципітації в розчині поліетиленгліколь;

основні характеристики функціональної активності поліморфноядерних
лейкоцитів крові у фагоцитарній реакції за методикою Нестерової з
визначенням фагоцитарного числа (ФЧ), фагоцитарної активності (ФА),
бактерицидної активності фагоцитуючих клітин та за спонтанним і
стимульованим НСТ-тестом за методом Park в модифікації Несторової з
визначенням цитохімічного коефіцієнту;

характеристика неспецифічної ефекторної системи захисту з урахуванням
активності системи комплементу з визначенням його титру;

розрахункові параметри: лейкоцитарний індекс інтоксикації,
імунорегуляторний індекс, імунологічний коефіцієнт, індекс
імунореактивності, коефіцієнт активності нейтрофілів – вираховували за
формулою.

Статистичний аналіз отриманих даних проводили у програмах Excel for
Microsoft® Office Excel 2003 та STATISTICA for Windows 5.1 за методами
варіаційної статистики, t–критерію Стьюдента, кореляційного аналізу
Пірсона, однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA).

Результати дослідження та їх обговорення. Першим етапом дослідження
стало вивчення клінічного перебігу та стану імунологічної реактивності
та неспецифічної протиінфекційної резистентності дитячого організму,
встановлення клініко-імунологічних діагностичних критеріїв при гострому
перитоніті в дітей. Для вирішення даного завдання нами проведено
ретроспективний аналіз історій хвороб за період 1998-2005 років. 31,7%
госпіталізованих у стаціонар дітей були з підозрою на гострий апендицит,
а прооперовано з них 35,9%. Серед прооперованих гангренозні й
гангренозно-перфоративні форми були в 49,6%, флегмонозні – в 47,7%,
катаральні – в 2,7% хворих дітей. Відмічено, що за останні роки зросла
кількість прооперованих із приводу флегмонозного апендициту та
зменшилась при гангренозних формах захворювання. Хлопчиків серед
прооперованих було – 1466 (58,27%), дівчаток – 1050 (41,73%). З районів
області поступило – 1510 (60,02%), з м. Чернівці – 1006 (39,98%) дітей.
Як ускладнення гострого апендициту, перитоніт зустрічався в 833 випадках
(33,11% від прооперованих). З них у 637 дітей була місцева форма
(76,47%), у 131 – дифузна (15,73%) і в 65 – розлита (7,80%). На фоні
загального зростання числа пролікованих у стаціонарі дітей відмічено
помірне зниження прооперованих із приводу гострого апендициту та
апендикулярного перитоніту. Спостерігалась тенденція до обмеження
запального вогнища в черевній порожнині у дітей старшого та схильність
до генералізації запального процесу в дітей раннього віку. Окрім того,
відмічено чітку залежність між давністю захворювання та поширеністю
запального процесу в черевній порожнині у дітей, хворих на
апендикулярний перитоніт.

Для систематизації аналізу клінічного перебігу перитоніту було відібрано
по 50 історій дітей віком старше 3-х років із місцевим перитонітом (МП),
розлитим (РП) і дифузним (ДП). Ми виділили абдомінальний,
інфекційно-запальний і адаптаційно-компенсаторний синдроми. Встановлено,
що поширення запального процесу в черевній порожнині на фоні наростання
симптоматики захворювання клінічно проявляється зниженням питомої ваги
абдомінального синдрому та наростанням інфекційно-запального та
адаптаційно-компенсаторного синдромів, що наглядно відображено на рис.1.
Зокрема, у групі дітей із МП переважав абдомінальний сидром (45,44%), із
ДП – інфекційно-запальний (68,67%) та абдомінальний синдроми (62,22%).
При РП – переважали інфекційно-запальний (83,33%) та
адаптаційно-компенсаторний синдроми (70,91%).

Рис. 1. Клінічна характеристика форм апендикулярного перитоніту.

Нами було сформовано контрольну групу з 20 практично здорових дітей
віком 3-14 років, прооперованих із приводу планової патології (пахові,
пупкові грижі, гіпертрофічний фімоз). Середній вік дітей 9,9±2,61 роки,
з них 40% дівчатка й 60% хлопчики. Проведено аналіз кореляційних
взаємозв’язків 28 показників імунограми в цій групі. Виявлено, що
імунологічні параметри знаходяться в тісному зв’язку та формують за
силою та направленість кореляційного зв’язку комплекси імунологічних
показників (показники основних імунокомпетентних клітин периферійної
крові та імунологічні показники Т-клітинно-опосередкованого імунітету,
імунологічні показники В-клітинного гуморального імунітету, імунологічні
показники неспецифічної ефекторної системи протиінфекційного захисту).
Найбільш сильні кореляційні зв’язки виникають між аналітичними
коефіцієнтами імуноглобулінів і абсолютним числом лімфоцитів, Т-CD3+,
В-CD22+, Т-CD8+ лімфоцитів; між НСТсп, ЦККсп і імунологічним
коефіцієнтом, коефіцієнтом активності, ЦІК; між Ig A і відносним вмістом
Т-CD3+, 0-лімфоцитів, Т-CD8+ лімфоцитів; між ФА, ФЧ і лімфоцитами,
В-CD22+ лімфоцитами, абсолютним числом В-CD22 і лімфоцитами, Т-CD3+,
Т-CD8+ лімфоцитами; між Т-CD4+ й ЛІІ, 0-лімфоцитами, ІК; між Т-CD8+ і
0-лімфоцитами, ІРІ, В-CD22+ лімфоцитами, Ig A. Для визначення надійності
середньої арифметичної всіх імунологічних показників вираховувався
коефіцієнт варіації (х). У всіх випадках він був меншим 40% (24,38±1,5%,
за виключенням імунорегуляторного індексу, х=42,01%), що свідчило про
малі коливання ознаки в вибірковій сукупності і підтвердило надійність
середньої арифметичної вибірки.

Наступним етапом було вивчення змін імунологічної реактивності та
неспецифічної протиінфекційної резистентності дитячого організму після
операції із приводу гострого апендициту, ускладненого перитонітом. Для
цього сформовано групу порівняння з 49 дітей. Усі вони були прооперовані
із приводу гострого перитоніту апендикулярного генезу. Дітям даної групи
в післяопераційному періоді призначалась комплексна традиційна терапія.
Показники імунного статусу на 1-у добу після операції вивчено в 10
хворих із місцевим, у 20-ти з дифузним і в 19-ти дітей із розлитим
перитонітом. Середній вік склав 9,34±2,95 років. Серед хворих 39,2%
дівчатка та 60,8 % хлопчики. На 14-ту добу після операції вивчено
показники імунного статусу в 20 дітей із дифузним і в 19 дітей із
розлитим перитонітом. Виявлено, що в дітей з апендикулярним перитонітом
мають місце зміни, які залежать від поширеності патологічного процесу в
черевній порожнині (табл. 1-3).

При МП розвиток імунних реакцій відбувається за загальними механізмами,
збалансовано та ефективно. Відмічається на 1-у добу післяопераційного
періоду на фоні лейкоцитозу зниження порівняно з контрольною групою
відносного числа лімфоцитів, Т-хелперів, абсолютного й відносного числа
Т-лімфоцитів та імунологічного коефіцієнта, зростання відносного вмісту
В-лімфоцитів, рівнів Ig M, Ig A, Ig(A+M+G)/В-лімф., Ig A/В-лімф., IgM
/В-лімф. і ФЧ.

Таблиця 1.

Показники основних імунокомпетентних клітин периферійної крові та стан
Т-клітинно-опосередкованого імунітету в дітей із перитонітом на 1-у добу
після операції (M±m)

Імунологічні показники Контроль Місцевий Дифузний Розлитий

n=20 n=10 n=20 n=19

Лейкоцити,Ч109 кл/л 7,38±1,06 13,40±1,91* 14,37±2,15*** 8,05±1,59

ЛІІ 0,87±0,13 1,10±0,21 2,99±0,63*** 4,37±1,16***

Лімфоцити,Ч109 кл/л 3,42±0,86 2,19±0,32 2,9±0,45 1,5±0,52***

Лімфоцити,% 46,11±9,10 16,00±2,52* 20,8±4,26*** 18,32±5,17***

0-лімфоцити,% 28,50±8,30 35,67±2,78 42,45±9,16*** 58,37±4,7***

Т-СD3+ лімф.,Ч109 кл/л 1,84±0,53 0,70±0,09* 1,15±0,29*** 0,39±0,13***

Т-СD3+ лімфоцити,% 53,45±7,65 33,44±2,42* 39,45±7,5*** 26,74±4,7***

Т-СD4+ лімфоцити,%. 33,00±5,70 18,56±2,10* 15,85±4,85*** 15,0±3,58***

Т-СD8+ лімфоцити,% 20,15±4,50 14,89±1,96 24,1±4,0* 12,32±4,26***

ІРІ (Т-СD4/Т-СD8+) 1,79±0,56 1,25±0,09 0,66±0,18*** 1,73±1,14

Примітки: 1. * – р?0,05; ** – рНСТ ст, % 39,15±7,25 40,21±2,25 55,35±11,05*** 24,82±9,78** ЦХК ст 0,55±0,10 0,60±0,12 0,7±0,14** 0,28±0,12*** Активність системи комплементу 0,041±0,01 0,04±0,01 0,05±0,01* 0,027±0,01*** ІК, % 52,13±12,66 40,07±10,42* 130,85±31,61*** 77,53±22,22 КА 2,49±0,58 3,0±0,95 1,14±0,09*** 0,99±0,18* Примітки: 1. * - р?0,05; ** - рoe- " ` p r ~ ? ’ – A A j l o " & ??????????? ???????????????мфоцитів. На фоні вираженої гіперімуноглобулінемії фракцій Ig М, Ig G і Ig A відносно незначне зростання рівнів ЦІК свідчить про недостатню ефективність гуморальної імунної відповіді. Активація факторів неспецифічної протиінфекційної резистентності переважно за рахунок киснезалежних механізмів бактерицидної активності фагоцитуючих клітин відбувається на фоні відносно стабільного числа фагоцитів, а наростання імунологічного коефіцієнту свідчить про порушення взаєморегуляторної функції Т-клітинного специфічного імунітету та неспецифічної протиінфекційної резистентності через дефіцит Т-лімфоцитів. У післяопераційному періоді РП групи порівняння, незважаючи на проведене традиційне лікування, прогресують глибокі порушення специфічного імунітету й неспецифічної протиінфекційної резистентності. Зберігається порушення балансу імунокомпетентних клітин периферійної крові, прогресує Т-клітинний імунодефіцитний стан із депресією як хелперної, так і супресорної ланок. Наростає імуноглобулінсекретуюча функція В-лімфоцитів імуноглобулінів основних класів, зумовлюючи можливу гіперімунізацію та алергізацію. Пригнічена ферментативна функціональна активність фагоцитуючих клітин під впливом традиційної терапії зазнає активації та зниження ефективності фагоцитозу на фоні виснаження функціональних резервів. Відмічається порушення імунорегулюючих взаємозв’язків неспецифічного та специфічного імунітету. Проаналізувавши отримані дані, ми прийшли до висновку, що ранній післяопераційний період при МП не потребує проведення імунокорегуючої терапії, а зміни імунологічної реактивності та неспецифічної протиінфекційної резистентності, які мають місце при ДП, вимагають застосування засобів імуностимулюючої дії, а при РП - імуносорбційної та імунозамісної терапії. Сформовано основну групу, яку склали 37 дітей, у комплексному лікуванні яких використано ГБО (10 хворих) – підгрупа А; ПФ, ГБО та імунозамісну терапію (15 дітей) – підгрупа В; інтраопераційне УЗО очеревини (12 дітей) – підгрупа С. Вивчався клінічний перебіг і стан імунологічної резистентності та неспецифічної протиінфекційної резистентності в динаміці захворювання та в порівнянні із хворими групи порівняння. Сформована підгрупа А з 10-ти дітей із ДП, яким у післяопераційному періоді на фоні традиційної терапії проводились сеанси ГБО та вводились медикаментозні імуностимулятори. Сеанси ГБО проводились в одномісній барокамері "БЛ-3". Величина максимального тиску кисню визначалась в кожному конкретному випадку індивідуально, компресію й декомпресію проводили зі швидкістю 0,04-0,06 Атм/хв., на протязі 15- 20 хв., доводячи максимальний тиск до 1,2-1,6 Атм., тривалість перебування дитини під максимальним тиском - 60-120 хв. Кількість сеансів у однієї дитини від 1 до 4. Із медикаментозних імуностимуляторів було використано Тимостимулін (ТР-Serono), який призначали з розрахунку 1 мг/кг, щоденно, внутрішньом’язево, з першої доби після операції, курсом 7-9 днів та Тимоген, який вводили в дозі: 3-6 років 2-3 мг, 7-14 років 3-5 мг щоденно, внутрішньом'язево, з першої доби після операції, курсом 3-10 діб. Відмічений прямий і опосередкований вплив на ГБО на Т-клітинно-опосередкований імунітет, шляхом нормалізації концентрації лейкоцитів (лейкоцитоз знизився вдвічі, р2ГБО – гіпербарична оксигенація; ГрП – група порівняння; ДП – дифузний перитоніт; ІК – імунологічний коефіцієнт; ІРІ – імунорегуляторний індекс; КА – коефіцієнт активності; КГр – контрольна група; ЛІІ - лейкоцитарний індекс інтоксикації; МП – місцевий перитоніт; НСТ- нітросинійтетразолієвий тест; ПФ - плазмаферез; РП – розлитий перитоніт; УЗК – ультразвукова кавітація; УЗО – ультразвукове опромінення; ФА – фагоцитарна активність; ФЧ – фагоцитарне число; ЦІК - циркулюючі імунні комплекси; ЦХК – цитохімічний коефіцієнт. PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020