.

Лікування та профілактика інфекційно-гнійних ускладнень у хворих, оперованих з приводу облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
128 3040
Скачать документ

ЗАПОРІЗЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

ПОНОМАРЕНКО

Олена Василівна

УДК:616.137.8/.9+616.136-004.6-089-06:616-001.4-022.1

Лікування та профілактика інфекційно-гнійних ускладнень у хворих,
оперованих з приводу облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок

14.01.03 – хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Запоріжжя – 2007

Дисертація є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор

Губка Олександр Вікторович,

Запорізький державний медичний
університет

МОЗ України, професор кафедри
госпітальної

хірургії

Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор

Кобза Ігор Іванович,

Львівський національний медичний університет

ім. Данила Галицького МОЗ України,

завідувач кафедри шпитальної хірургії

доктор медичних наук, професор

Перцов Володимир Іванович,

Запорізький державний медичний
університет

МОЗ України, завідувач кафедри
медицини

катастроф та військової медицини

Провідна установа – Національна медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика МОЗ України

Захист відбудеться “ 27 ” квітня 2007 року о 14
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.01 при
Запорізькій державній медичній академії післядипломної освіти (69096, м.
Запоріжжя, бул. Вінтера, 20).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізької державної
медичної академії післядипломної освіти (69096, м. Запоріжжя, бул.
Вінтера, 20).

Автореферат розісланий “ 22 ” березня
2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат медичних наук, доцент
Гребенніков С.Є. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Хiрургiчна iнфекцiя є однією з найважливіших
проблем сучасної охорони здоров’я (Шаповал С.Д. и соавт., 2003; Там Т.И.
и соавт, 2003; Мішалов В.Г. та співавт., 2006; Bratzler D.W. et al.,
2004). Дослідження, виконані в різних країнах світу, свідчать, що ранова
інфекція є одним з найбільш частих ускладнень у хірургії (Шалимов А.А. и
соавт., 2000; Мамчич В.И. и соавт., 2003; Ковальов О.О. та співавт.,
2004; Mangram A.J. et al., 1999).

За літературними даними за останні роки загальна кількість хворих з
інфекційно-гнійними ускладненнями зросла з 35 до 40 % (Никоненко О.С. и
соавт., 2001; Даценко Б.М. и соавт., 2003; Саєнко В.Ф. та співавт.,
2003; Dellinder Е.Р., 1998).

Одна з причин, яка викликає зростання цієї патології є мінливість
мікроорганізмів, інша – зниження імунобіологічної реактивності,
погіршення соціально – економічних умов життя (Игнатьева Г.А., 2001;
Гельфанд Б.Р. и соавт., 2002; Гюльмамедов Ф.И. и соавт., 2003;). Похилий
вік, супутня патологія у цієї категорії хворих значно підвищують ризик
хірургічного втручання та схильність до інфекційно-гнійних ускладнень
(Глумчер Ф.С. и соавт., 2003; Усенко Л.В. та співавт., 2004; Kriaras I.
et al., 1997).

Не зважаючи на впровадження в клінічну практику нових методик
хірургічного лікування, появу нових видів судинних протезів,
використання сучасних антибактеріальних препаратів, інфекційно-гнійні
ускладнення після оперативних втручань з використанням експлантатів в не
втратили своєї актуальності (Цветков В.О., 2001; Бокерия Л.А. и соавт.,
2004; Кобза І.І. та співавт., 2006; Hicks R.C.J. et al., 1997).

Сьогодні є очевидним, що ні традиційні методи антисептики, ні
антибіотики не зможуть в повній мірі задовольнить потреби судинної
хірургії. Це пояснюється як високою вірулентністю сучасної мікрофлори,
так і особистостями перебігу інфекційного процесу в умовах порушеної
мікроциркуляції у ділянці оперативного втручання (Восконян Ю.Э. и
соавт., 1998; Абдулгасанов Р.А. и соавт., 2001; Червяков Ю.В., 2002;
Дрюк Н.Ф. и соавт., 2006).

Ранова інфекція в хірургії облітеруючого атеросклерозу по даним різних
авторів зустрічається від 3 до 25 % серед оперованих хворих та значно
погіршує результати планових та невідкладних операцій (Светухин А.М. и
соавт., 2004; Губка О.В., 2005; Нікульніков П.І. та співавт., 2005;
Valentine R.J., 2001). Це ускладнення значно завищує строки знаходження
хворих у стаціонарі, а летальність становить від 33 до 58 % (Доміняк
А.Б., 1997; Затевахин И.И. и соавт., 1998; Сухарєв І.І. та співавт.,
2004; Турчин О.Э., 2004; Seeger J.M., 2000).

Не зважаючи на великий арсенал заходів і сучасних технологій, до
теперішнього часу чітко не визначені чинники, які сприяють нагноєнню
післяопераційної рани.

Потребують більш детального вивчення структура та характер
інфекційно-гнійних ускладнень, які виникають після операцій з приводу
облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок.

Недостатньо досліджені мікробіологічний спектр ран та імунологічний
статус пацієнтів з даною патологією. У літературних джерелах немає
повного відображення питань діагностики та лікування хворих з
хірургічною рановою інфекцією, оперованих з приводу оклюзуючих
захворювань артерій нижніх кінцівок.

Потребують перегляду результати лікування післяопераційних
інфекційно-гнійних ускладнень у цієї категорії хворих.

Фрагментарність та двозначність даних літератури свідчать про
необхідність розробки нових заходів щодо профілактики та лікування
інфекційно-гнійних ускладнень, які виникають після операцій з приводу
оклюзивно – стенотичних уражень артерій нижніх кінцівок.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в рамках наукової роботи кафедри шпитальної хірургії
Запорізького Державного медичного університету “Малоінвазивні методи
лікування захворювань грудної та черевної порожнини” № 0100U002398.

Мета дослідження: підвищити ефективнiсть діагностики, лікування та
профілактики iнфекцiйно-гнiйних ускладнень у хворих, оперованих з
приводу облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок.

Задачі дослідження.

Вивчити чинники, які сприяють розвитку інфекційно-гнійних ускладнень у
хворих, оперованих з приводу облітеруючих захворювань артерій нижніх
кінцівок.

Проаналізувати структуру і характер інфекційно-гнійних ускладнень після
оперативних втручань.

Дослідити мікробіологічний спектр ран і імунологічний статус пацієнтів
з інфекційно-гнійними ускладненнями, які виникають у післяопераційному
періоді.

Розробити програму діагностики і лікування хворих з хірургічною рановою
інфекцією.

Вивчити результати лікування пацієнтів з післяопераційними
інфекційно-гнійними ускладненнями.

Розробити рекомендації щодо профілактики інфекційно-гнійних ускладнень у
хірургії облітеруючих захворювань.

Наукова новизна. Вивчені чинники, які сприяють розвитку
інфекційно-гнійних ускладнень у хворих, оперованих з приводу
облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок.

Проаналізовані та науково обґрунтовані структура та характер даної групи
ускладнень після оперативних втручань у хворих з облітеруючими
захворюваннями артерій нижніх кінцівок.

Вперше досліджені мікробіологічний спектр ран і імунологічний статус
пацієнтів з інфекційними ускладненнями, а також доповнена та видозмінена
класифікація ранової інфекції у хірургії облітеруючого атеросклерозу.

Вперше науково обгрунтован та впроваджен діагностичний алгоритм можливих
інфекційно-гнійних ускладнень у реконструктивній хірургії судин. З метою
прогнозування розвитку ранової інфекції використана методика
інтраопераційної діагностики мікробної контамінації ран і ранового
вмісту безпосередньо після розтину шкіри (“чисті” рани згідно з
класифікацією Національної дослідницької ради США (NRC)) для
цілеспрямованого призначення антибактеріальних препаратів.

Набули подальшого розвитку заходи щодо профілактики та лікування
хірургічної ранової інфекції, в тому числі з використанням міопластики
ділянки реконструйованої судини з метою інтраопераційної профілактики
інфекційно-гнійних ускладнень.

Вдосконалені рекомендації щодо профілактики розвитку інфекційно-гнійних
ускладнень у хворих, оперованих з приводу облітеруючих захворювань
артерій нижніх кінцівок.

Практичне значення. На підставі вивчених факторів, які сприяють розвитку
інфекційно-гнійних ускладнень у ангіохірургії розроблені протоколи
лікування пацієнтів, оперованих з приводу облітеруючих захворювань
артерій нижніх кінцівок.

Аналіз структури та характеру хірургічної ранової інфекції дозволив
доповнити класифікацію інфекційно-гнійних ускладнень, а також
прогнозувати їх розвиток у післяопераційному періоді за запропонованою
оригінальною методикою вивчення ран і ранового вмісту (Деклараційний
патент України № 3847, заявка № 2004032207 від 25.03.2004).

Мікробіологічний моніторинг ран та вивчення імунних порушень у хворих з
інфекційно-гнійними ускладненнями дозволили покращити результати
лікування хворих з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок.

Розроблена програма діагностики та лікування хворих з хірургічною
рановою інфекцією, у тому числі впроваджений в практику один із способів
пластики м’язовим клаптем реконструйованої ділянки судини (Деклараційний
патент України № 5853, заявка № 20040907546 від 16.09.2004).

Зменшення кількості післяопераційних інфекційно-гнійних ускладнень з
23,4 до 6,53 % підтверджує ефективність запропонованої тактики лікування
пацієнтів.

Запропоновані рекомендації щодо профілактики інфекційно-гнійних
ускладнень у хворих, оперованих з приводу облітеруючих захворювань
артерій нижніх кінцівок, можуть використовуватися в широкій хірургічній
практиці..

Результати дослідження впроваджені в практичну діяльність Запорізької
обласної клінічної лікарні, 9-ї міської клінічної лікарні,
Кіровоградської обласної клінічної лікарні, відділу судинної хірургії
Інституту хірургії та трансплантології АМН України.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проведений ретроспективний аналіз
історій хвороб пацієнтів, оперованих з приводу облітеруючих захворювань
артерій нижніх кінцівок. Сумісно з науковим керівником розроблені мета
та задачі дослідження. З застосуванням сучасних методик( обладнання та
апаратури( розроблений алгоритм дослідження( Проведене поетапне
дослідження, обробка і аналіз одержаних результатів( Приймала участь у
80 % оперативних втручань у хворих і самостійно проводила обслідування
пацієнтів у до- та післяопераційному періодах, виконала статистичну
обробку результатів досліджень, сформувала основні положення і висновки
роботи. Внесок автора у спільних друкованих роботах становить близько 75
%.

Апробація результатів роботи. Результати досліджень обговорені на на
науково-практичних конференціях ”Актуальні питання ангіології” (Львів,
2004); ”Актуальні проблеми відновлювальної хірургії” (Запоріжжя,
2001); „Актуальні питання медичної науки та практики” (Запоріжжя, 2003);
VIII Всеросійському з’їзді серцево-судинних хірургів (Москва, 2002);
засіданні Запорізької наукової медичної спільноти хірургів (2001); на
вченій раді Запорізького державного медичного університету (2005).

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 178 сторінках
друкованого тексту. Складається зі вступу, 5 розділів, заключної
частини, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних
джерел з 205 найменувань (з них 155 кирилицею, 50 латиною). Дисертація
ілюстрована 19 рисунками та включає 11 таблиць.

Публікації. Всього 11, з них – 1 методичні рекомендації МОЗ України, 7
статей (з них 4 у виданнях ВАК України), патентів – 2, нововведення – 1.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи. За період, який досліджувався (2000 – 2006 рр.),
було виконано 1715 оперативних втручань на різноманітних судинних
басейнах черевного відділу аорти, зокрема 277 ампутацій.
Інфекційно-гнійні ускладнення спостерігалися у 6,53 % випадків. Всі
хворі з післяопераційними інфекційно-гнійними ускладненнями були
розподілені на дві групи: I – основна (112 хворих), II – контрольна (58
хворих). У контрольну групу увійшли хворі, досліджені та проліковані за
стандартною методикою з 1992 по 1999 роки. Дані дослідження контрольної
групи базуються на ретроспективному аналізі історій хвороб оперованих
хворих з облітеруючими захворюваннями. Основна група складалася з
пацієнтів, які були досліджені та проліковані відповідно з розробленою
нами методикою з 2000 по 2006 роки.

Серед хворих груп, які досліджувалися переважали чоловіки – 104 (92,86
%), жінок було – 8 (7,14 %). Середній вік пацієнтів – 53,5 роки, при
чому 50 % хворих були люди працездатного віку.

Для оцінки вираженості клінічних ознак облітеруючого захворювання та
стадії хронічної ішемії тканин нижніх кінцівок використовували
класифікацію R. Fontaine (1954 р.), з доповненням А.В. Покровського
(1977 р.). Найбільш небезпечні в плані розвитку інфекційно-гнійних
ускладнень були хворі з III, IV стадіями, у яких діагностована критична
ішемія нижніх кінцівок (55,36 %). Для оцінки гострої ішемії тканин
нижніх кінцівок використовувалася класифікація В.С. Савельєва (1974 р.).

Оцінюючи ступінь ризику оперативного втручання, враховували характер
супутньої патології, яка була виявлена у 78,57 % пацієнтів. Два й більше
супутніх захворювань було виявлено у 52,69 % хворих. Найбільш часто
діагностували ішемічну хворобу серця, хронічну недостатність мозкового
кровообігу, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, виразкову хворобу
шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічні неспецифічні хвороби легень.

Для визначення ступеня ризику розвитку інфекційно-гнійних ускладнень,
які виникали у післяопераційному періоді у хворих основної групи,
оцінювали клінічні фактори ризику розвитку ранової інфекції (табл. 1).

Таблиця 1

Клінічні фактори ризику розвитку післяопераційних інфекційно-гнійних
ускладнень

№ Фактори ризику Кількість випадків

(%)

1 вік понад 60 років 54 (48,22)

2 супутня патологія 88 (78,57)

3 вогнища хронічної інфекції 32 (28,57)

4 передопераційний ліжко-день більше 10 діб 41 (36,6)

5 критична ішемія нижніх кінцівок 62 (55,36)

6 імплантація синтетичного протезу 23 (20,54)

7 тривалість операції більше 3 годин 36 (32,14)

8 попередні реконструкції на сегменті 39 (34,81)

9 ранні екстрені повторні операції 17 (15,18)

10 пасивне дренування чи глухий шов рани 21 (18,75)

Базуючись на цих даних були виділені три групи ризику виникнення
інфекційно-гнійних ускладнень у хворих, оперованих з приводу
облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок.

Перша група (невисокого ризику). В цю групу були включені 30 (26,78 %)
пацієнтів з 1 – 3 клінічними факторами ризику.

Друга група (високого ризику). Її склали 65 (58,04 %) хворих, які мали
від 4 до 7 факторів.

Третя група (надзвичайний ризик). Включала 17 (15,18 %) пацієнтів з 8 та
більше факторами ризику розвитку інфекційно-гнійними ускладненнями в
післяопераційному періоді.

Клінічні дослідження пацієнтів з облітеруючими захворюваннями проводили
з використанням загальноприйнятих стандартних методів.

При виникненні післяопераційних інфекційно-гнійних ускладнень
оцінювались загальний стан хворих, результати лабораторних досліджень.

Основними методами діагностики були: бактеріологічний метод,
імунологічні методі дослідження, ультразвукові методи, рентгенконтрастна
ангіографія та фістулографія, інтраопераційна ревізія ран.

Поряд з клініко-лабораторними показниками та даними інструментальних
методів дослідження оцінювали також місцеві зміни (колір шкіри навколо
рани, швидкість та площа розповсюдженості локального набряку тканин,
характер некротичних змін у рані та вид вмісту).

Для статистичної обробки даних використовувалась програма Microsoft
Еxcel. Результати клінічних даних були представлені у вигляді середньої
(M) й середньоквадратичного відхилення (у). Визначення достовірної
різниці середніх величин проводилась за допомогою параметричного
критерію Ст’юдента.

Для вибору тактики ведення хворих з інфекційно-гнійними ускладненнями
використовувалась класифікація хірургічної ранової інфекції у
реконструктивній хірургії судин, запропонована І.І. Затєвахіним, В.Є.
Комраковим (1996 р.), видозмінена та доповнена у клініці.

В основу класифікації покладені ступінь та розповсюдженість інфекційного
процесу в зоні артеріальної реконструкції.

1 група – поверхнева інфекція рани (інфекційний процес локалізується в
межах м’яких тканин до рівня фасції) була у 50 (44,64 %) випадках у
хворих основної та у 35 (60,34 %) випадках у хворих контрольної груп.

2 група – глибока інфекція рани, яка супроводжувалася залученням у
процес судинного протезу чи реконструйованої судини була відмічена у 54
(48,21 %) випадках у хворих основної та у 23 (39,65 %) випадках
контрольної груп.

3 група – розвиток інфекційних процесів які виникали поза зоною
оперативного втручання, спостерігалася у 18 (16,07 %) випадків у хворих
основної та у 10 (17,24 %) у хворих контрольної груп.

В таблиці 2 наведені види інфекційно-гнійних ускладнень, що виникали у
післяопераційному періоді.

Таблиця 2

Післяопераційні інфекційно-гнійні ускладнення

№ Види ускладнень Кількість випадків

(%)

основна контр-на

1 крайовий некроз шкіри 10 (8,93) 4 (6,89)

2 поверхневий інфільтрат післяопераційної рани 4 (3,57) 3 (5,17)

3 поверхневе нагноєння рани 34 (30,36) 30 (51,72)

4 лімфорея 38 (33,93) 7 (12,07)

5 лімфоцелє 5 (4,46) 2 (3,45)

6 інфікована гематома 3 (2,68) 2 (3,45)

7 глибоке нагноєння рани 9 (8,03) 15 (25,86)

8 пневмонія 14 (12,5) 9 (15,52)

9 інфекція сечостатевої системи 3 (2,68) –

10 сепсис 1 (0,89) 1 (1,72)

Разом: 112 (100) 58(100)

Відповідно з вище приведеною класифікацією до 1-ї групи були віднесені
пацієнти з крайовими некрозами шкіри, поверхневими інфільтратами
післяопераційних ран, поверхневими нагноєннями ран.

У 2-у групу входили хворі з випадками лімфореї, лімфоцелє, інфікованої
гематоми, глибокого нагноєння рани з ознаками неспроможності судинного
анастомозу і розвитком арозивної кровотечі.

3-ю групу склали пацієнти, у яких післяопераційний період ускладнився
пневмонією, інфекцією сечостатевої системи, сепсисом.

Інфекційно-гнійні ускладнення виникали у різні періоди спостереження.
Так, у ранньому (1 – 5-а доба) післяопераційному періоді вони були у 62
(55,36 %) випадках у пацієнтів основної та у 37 (63,79 %) випадках у
пацієнтів контрольної груп.

У пізньому (6 – 21-у добу) післяопераційному періоді хірургічна ранова
інфекція спостерігалася у 49 (43,75 %) випадках у хворих основної та у
22 (37,93 %) випадках у хворих контрольної груп.

У відновлювальному періоді (1 – 12 місяців) періоді – у 10 (8,93 %)
випадках у хворих основної та у 14 (24,14 %) випадках у хворих
контрольної груп. В понад 15 % випадків ускладнення спостерігались як в
ранньому, так і в пізньому післяопераційному періоді.

Маніфестацією ранніх інфекційно-гнійних ускладнень у хворих були крайові
некрози шкіри, запальні інфільтрати та рання лімфорея. Нагноєння
післяопераційної рани, як поверхневе, так й глибоке спостерігалось у
пацієнтів, оперованих з приводу критичної ішемії кінцівок, а також
хронічної артеріальної недостатності IV ступеню з наявністю вогнищ
інфекції на стопі та гомілці – некрозів, трофічних виразок, гангрени.

Пневмонія, інфекція сечостатевої системи, випадки сепсису виникали у
хворих у ранньому та пізньому післяопераційному періодах у зв’язку зі
зниженням захисних сил організму, великим об’ємом реконструкції та
тривалістю оперативного втручання, анемізацією, активізацією патогенної
флори з хронічних вогнищ інфекції.

У відновлювальному періоді найчастішими ускладненнями були явища
інфекції протезу, які проявлялися рецидивуючими парапротезними серомами,
псевдоаневризмами анастомозів чи гнійними норицями у ділянці стегнового
доступу при незначних загальнозапальних ознаках.

До комплексу діагностичних заходів інфекційно-гнійних ускладнень,
виникаючих у післяопераційному періоді входило дослідження етіологічної
структури ранової інфекції, зокрема серед представників грампозитивної
флори найбільш часто зустрічалися St. epidermidis (13,39 %) та St.
saprophyticus (8,93 %), грамнегативної флори – різноманітні види
Enterobacter (29,46 %), Ps. aeruginosa (16,07 %), E. coli (10,71 %),
Proteus vulgaris (9,82 %).

При підозрі на анаеробну флору мікробіологічному дослідженню підлягали
матеріали з вогнища ураження чи кров. Анаеробна інфекція була
бактеріологічно підтверджена лише у хворих контрольної групи у 27,59 %
випадків.

Для визначення інвазивності грибкової мікрофлори, яка була виділена у 1
(0,89 %) хворого основної і 2 (3,45 %) хворих контрольної груп,
відмічали наявність брунькуючихся дріжджьових клітин, елементів міцелію
чи псевдоміцелію.

У частини хворих (22,32%), збудник не був визначений. У 39,28 % випадків
у пацієнтів основної групи при бактеріологічному дослідженні хірургічних
поверхонь після їх розтину (“чистих” ран) на протязі планових
оперативних втручань у хворих з IIБ – IV ступенем ішемії нижніх кінцівок
виділялася патогенна мікрофлора, що свідчило про первинне обсіменіння
тканин у пахвинній ділянці при наявності інфекції на стопі й гомілці.

Це дало можливість поставити діагноз ранової інфекції на ранніх стадіях
з метою призначення цілеспрямованої антибактеріальної терапії (патент
України № 3847, заявка № 2004032207 від 25.03.2004).

При тривалому (більш ніж 21-а доба) знаходженні хворого у стаціонарі у
10 (8,93 %) випадках у хворих основної та у 9 (15,52 %) випадках у
пацієнтів контрольної груп спостерігалася зміна мікрофлори ран; мікст –
інфекція – у 5 (4,46 %) пацієнтів основної та у 7 (12,07 %) хворих
контрольної груп.

При тривалому перебігу інфекційного процесу, зміні збудника чи
мікст-інфекції важливе значення придавали результатам мікроскопії
нативного матеріалу, тому як даний метод дозволяв об’єктивно оцінити
істину картину кількісного взаэмовідношення мікроорганізмів у дослідному
матеріалі.

Особливий інтерес викликала група пацієнтів, у яких післяопераційний
період ускладнився загально інфекційною патологією – 18 (16,07 %) хворих
основної та 10 (17,24 %) хворих контрольної груп.

Окрім ускладнень, викликаних збудниками безпосередньо у стаціонарі
(екзогенні інфекції), існує велика група ендогенних інфекцій, викликаних
особистою флорою пацієнта. У всіх випадках виникнення нозокоміальної
пневмонії посіви мокротиння й крові росту не дали. Основними
діагностичними критеріями в цих випадках були дані фізикального
дослідження (притуплення перкуторного звуку над легенями, аускультативно
– вологі різнокаліброві хрипи над вогнищами ураження) та рентгенологічна
картина у динаміці (прогресуюча інфільтрація легеневої тканини,
ущільнення, формування плевральних зрощень чи плевральний випіт).

У випадках ознак інфекції сечостатевої системи у хворих основної групи
поряд з маніфестною клініко-лабораторною картиною – лихоманка
(температура – 38,6 ?С й вище), біль у попереку, різкі потяги до
сечовиділення, дизурія, дані анамнезу захворювання, піурія, в аналізах
сечи були виявлені бактерії у значній кількості.

При постановці діагнозу сепсис в 1 випадку у хворого основної групи при
бактеріологічних дослідженнях крові були виділені Enterobacter
zymogenes, Str. haemoliticus, Corinebacteria
amicolatum.

Чуттєвість визначали методом дифузії в агар з використанням дисків (BBL
Sensi – Disc). Інтерпретацію отриманих результатів проводили згідно
таблиці (МОЗ України наказ № 30 від 19.01.04 р., реєстраційне свідотство
№ UA/0490/01/01).

При дослідженні використовували диски з антибактеріальними препаратами
різноманітних груп: в-лактамних антибіотиків (амінопеніциліни,
цефалоспорини 1 – 3-ї генерацій, карбапенеми), тетрациклінів,
аміногликозидів, макролідів, лінкозамінів, фторхинолонів 2 – 3-ї
генерацій, рифампіцину, левоміцетіну, нітроімідазолів. А саме, –
ампіцилін, амоксицилін, цефазолін, цефалексин, цефуроксим, цефотаксим,
цефтриаксон, цефтазидим, іміпенем/ціластатін, тетрациклін, амікацин,
гентаміцин, еритроміцин, стрептоміцин, лінкоміцин, офлоксацин,
ципрофлоксацин, рифампіцин, левоміцетін, метронідазол.

Фенотипування популяцій лімфоцитів проводили за методикою мембранної
імунофлюорисценції з використанням моноклональних антитіл. Показники
фагоцитозу (фагоцитарний індекс, фагоцитарне число) вивчали за допомогою
мікроскопічного підрахунку фагоцитуючих клітин та фагоцитованих об’єктів
у модифікації методу (фагоцитоз часток латексу). Із показників імунного
статусу досліджували рівень у сироватці крові імуноглобулінів А,G, М,
циркулюючих імунних комплексів. Методом люмінісцентної мікроскопії з
використанням відповідних моноклональних антитіл визначали питому вагу
субпопуляцій лімфоцитів (CD3, CD4, CD8, CD16, CD20).

D

2AEN

$

D

r

vth¤

„o

d ^„o

:I:ue;c„?ae@?B”FiiiiaaOe3/4¦3/4¦3/43/4????

&

F

&

F

??????????

??

?????

n

n

n

n

n

n

n

n

DxFxHx?y”zL{?|?}¦~(?,‚ypdddddddd

n

eeeeeeeeOOEE????

}

/л, інші показники лейкоцитарної формули були у межах норми –
паличкоядерні (5,55±2,42) %, сегментоядерні (64,15±7,78) %, еозинофіли
(1,6±2,32) %, моноцити (6,3±2,09) %.

Суттєвих змін у показниках лейкограми у післяопераційному періоді на 14
– 19 й добі не виявлено, викликає увагу лише помірне зниження загальної
кількості лейкоцитів (7,87±3,02)х109/л.

Кількісна та функціональна характеристика популяцій імунокомпетентних
клітин дозволяла характеризувати стан захисних механізмів хворих. У
пацієнтів з інфекційно-гнійними ускладненнями в післяопераційному
періоді відмічалося зниження абсолютного числа лімфоцитів на 0,1х109/л,
при цьому відносна кількість лімфоцитів підвищувалася на 2,15 %. Окрім
того, відмічалося зменшення кількості Т-лімфоцитів у хворих з критичною
ішемією нижніх кінцівок нижче норми (14,9±2,29) % (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020