.

Клініко-імунологічна характеристика бронхіальної астми в дітей з різними типами ацетилювання (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
138 2630
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

ПРУНЧАК СВІТЛАНА ІВАНІВНА

УДК: 616.248-053.2-097:577.1

Клініко-імунологічна характеристика бронхіальної астми в дітей з різними
типами ацетилювання

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі педіатрії та дитячих інфекційних хвороб
Буковинського державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Безруков Леонід Олексійович,

Буковинський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Беш Леся Василівна,

Львівський національний
медичний університет

імені Данила Галицького МОЗ
України,

професор кафедри факультетської та шпитальної педіатрії;

доктор медичних наук, професор

Банадига Наталія Василівна,

Тернопільський державний медичний університет

імені І.Я.Горбачевського МОЗ України,

завідувач кафедри педіатрії факультету післядипломної освіти.

Провідна установа: Одеський держаний медичний університет МОЗ
України,

кафедра пропедевтики дитячих хвороб, м.Одеса

Захист дисертації відбудеться “ 16 ” червня 2007 р. о 11 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 35.600.04 при Львівському
національному медичному університеті імені Данила Галицького за адресою:
79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України за адресою:
79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6.

Автореферат розіслано “ 12 ” травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент
А.І. Попович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма у дітей є важливою та актуальною
проблемою, що зумовлена, зокрема, зростанням числа летальних випадків,
екстрених госпіталізацій хворих, погіршенням якості життя та поширенням
інвалідізації дитячого населення (Ласиця О.Л., 2003; Беш Л.В., 2006;
Yawn B.P.,2006). Найчастіше це пов’язано з тяжкою формою захворювання,
яка визначається генетичними особливостями організму та несприятливим
впливом навколишнього середовища (Волосовець О.П., 2001; Bousquet J.,
2004; Altmuller J., 2005). З цього погляду актуальним та перспективним
завданням медицини є пошук доступних, неінвазивних та інформативних
параклінічних критеріїв ризику виникнення тяжкої бронхіальної астми та
варіантів її розвитку (Огородова Л.М., 2004; Беш Л.В., 2005). Одним із
подібних маркерів можна визнати генетично детермінований тип
ацетилювання у хворих на бронхіальну астму, особливо в поєднанні з
групами крові (Гавалов С.М., 2000; Chen Y.L., 2005). Ці дослідження
набувають особливої актуальності та перспективності у зв’язку з тим, що
всі сучасні протоколи лікування бронхіальної астми базуються на
визначенні тяжкості захворювання (Наказ МОЗ України №767 від 27.12.2005;
GINA –2004; Kwok M.Y., 2006). Водночас слід визнати, що критерії
тяжкості, представлені в сучасних протоколах лікування бронхіальної
астми, залишаються нечітко вираженими, особливо у хворих, які отримують
протирецедивну контролюючу терапію. Незважаючи на чисельні дослідження,
присвячені можливості оцінки ризику розвитку тяжкої бронхіальної астми
на основі визначення типу ацетилювання та груп крові хворих, одержані
результати вражають своєю суперечливістю та низькою інформативністю
(Макарова С.И., 2000; Bottini N., 2005). З урахуванням цього,
використання багатофакторного аналізу результатів комплексного
обстеження хворих на бронхіальну астму з урахуванням типу ацетилювання
та груп крові, на нашу думку, є більш перспективним стосовно визначення
як критеріїв тяжкості захворювання, так і особливостей патогенезу
бронхіальної астми, що дозволить, у свою чергу, підвищити ефективність
лікування хворих, особливо за рахунок обгрунтування індивідуалізованих
лікувально-профілактичних рекомендацій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри
педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Буковинського державного
медичного університету на тему „Особливості бронхіальної астми у дітей
раннього віку” (номер державної реєстрації Р.Н. 0102U004229. 2001–2006
рр.). Роль автора полягає у вивченні активності N-ацетилтрансферази,
стану клітинного та гуморального імунітету, груп крові, клінічних
особливостей перебігу бронхіальної астми у пацієнтів з різними
генетичними маркерами та оптимізації лікувальних заходів у дітей шляхом
підбору медикаментозних засобів з урахуванням активності перебігу
метаболічних процесів.

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування бронхіальної астми у
дітей шкільного віку на підставі вивчення генетичних маркерів, які
визначають різні варіанти перебігу захворювання.

Завдання дослідження.

Дослідити клініко-параклінічні особливості перебігу бронхіальної астми у
дітей з різними типами ацетилювання.

Вивчити клініко-параклінічні особливості перебігу тяжкої форми
бронхіальної астми у дітей зі швидким та повільним типами ацетилювання
та їх залежність від груп крові.

Створити математичну модель тяжкої персистуючої бронхіальної астми у
пацієнтів із різними генетичними маркерами.

Розробити діагностичні критерії тяжкого перебігу та тяжкого нападу
бронхіальної астми у дітей шкільного віку.

Розробити та оцінити ефективність запропонованих варіантів лікування
бронхіальної астми в дітей з різною активністю N-ацетилтрансферази та
групами крові.

Об’єкт дослідження – особливості перебігу бронхіальної астми у хворих з
повільним та швидким типами ацетилювання.

Предмет дослідження – тип ацетилювання, групи крові за системами АВО,
MN, резус, стан специфічного та неспецифічного імунітету, показники
алергічної реактивності організму.

Методи дослідження – загальноклінічні, біохімічні, імунологічні,
алергологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше було показано, що
наявність фенотипу повільних ацетиляторів вірогідно підвищує ризик
розвитку тяжких нападів бронхіальної астми (деклараційний патент на
винахід №11976 від 16 січня 2006 р. Бюлетень №1), а в дітей зі швидким
типом ацетилювання характерним є виникнення захворювання в ранньому
віці.

Встановлено, що повільний тип ацетилювання корелює з нейтрофільним типом
запального процесу, а для пацієнтів зі швидким типом ацетилювання
характерне переважання еозинофільного компоненту запального процесу
дихальних шляхів.

Доведено, що в дітей із повільним типом ацетилювання та наявністю А(ІІ),
Rh (+), N антигенів крові зростає ризик розвитку тяжкої персистуючої
бронхіальної астми та виразнішої обструкції бронхів під час нападу
астми.

У роботі з’ясовано, що хворим на бронхіальну астму зі швидким типом
ацетилювання притаманною є атопічна реактивність організму порівняно з
пацієнтами з повільним ацетиляторним фенотипом.

Уперше створено математичну модель тяжкої персистуючої бронхіальної
астми у дітей із різним типом ацетилювання для обгрунтування
індивідуальних лікувально-профілактичних заходів.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі результатів
комплексного обстеження хворих на бронхіальну астму запропоновано
діагностичну таблицю, яка дозволяє виявляти тяжку персистуючу форму
захворювання у дітей шкільного віку. Розроблено також діагностичні
критерії та показники ризику еозинофільної та нейтрофільної тяжкої
бронхіальної астми, що дозволить підвищити ефективність базисного
лікування дітей шляхом призначення індивідуальних схем протизапальної
терапії і вдосконалити комплексні заходи в період загострення
захворювання.

Для покращення прогнозування виникнення тяжкого нападу бронхіальної
астми у дітей запропоновано визначення типу ацетилювання на підставі
вивчення вмісту ацетильованого сульфадимезину в сечі. Дане нововведення
внесено до Державного реєстру галузевих нововведень ( випуск 24-25,
№120/25/06. – К., 2006) та дозволило індивідуалізовано призначати
лікувально-профілактичні заходи дітям, хворим на бронхіальну астму,
зменшити необґрунтоване використання кортикостероїдних препаратів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною працею
автора. Усі результати дослідження розроблено самостійно. Зокрема,
опрацьовано дані літератури з проблеми, що вивчалася, разом із
керівником обрана тема науково-дослідної роботи, визначені мета та
завдання дослідження, розроблені програма та методологія дослідження.
Автор приймала участь в курації та особисто лікувала більшість
обстежених дітей шкільного віку, хворих на бронхіальну астму,
досліджувала швидкість ацетилювання, визначала групи крові за антигенами
АВО, MN, резус.

Автором самостійно оцінювалися результати комплексного
клініко-лабораторного обстеження дітей груп спостереження та проводився
математичний аналіз отриманих даних, на підставі якого підготовлені до
друку всі наукові праці, написані розділи дисертації, розроблені
практичні рекомендації, які впроваджені в практику роботи дитячих
лікувальних закладів України різного рівня.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки та
практичні рекомендації доповнювалися та обговорювалися на науковій
конференції “Особливості бронхіальної астми у дітей раннього віку
(проблеми супутньої патології)” (Чернівці, 21–22 квітня 2004 р.), X
конгресі СФУЛТ (Чернівці, 26–28 серпня 2004 р.), 11-му з’їзді педіатрів
України (Київ, 1–4 березня 2005 р.), науково-практичній конференції
“Актуальні проблеми ведення тяжкохворих дітей у стаціонарі” (Чернівці,
21–22 квітня 2005 р.), VIII ювілейному з’їзді ВУЛТ (Івано-Франківськ,
21–22 квітня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Актуальні питання дитячої алергології” (Запоріжжя, 11–12 жовтня
2005р.), підсумкових науково-практичних конференціях співробітників
Буковинського державного медичного університету (Чернівці, 2005–2006
рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 робіт, з них 5
самостійних статей у фахових журналах, що відповідають вимогам ВАК
України, 5 тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій,
конгресів та з’їздів різного рівня, отримано 1 деклараційний патент на
винахід. Оформлено 1 нововведення до галузевого реєстру нововведень.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 188 сторінках
машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та
методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу та
узагальнення результатів і висновків, списку використаної літератури,
який містить 267 джерела на 24 сторінках. Робота ілюстрована 47
таблицями та 16 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети дослідження та
вирішення поставлених завдань проведене комплексне обстеження 118 дітей
шкільного віку від 6 до 14 років, хворих на бронхіальну астму.
Сформовано 2 клінічні групи спостереження. Першу, основну, клінічну
групу склали 68 дітей, хворих на бронхіальну астму з низькою активністю
N-ацетилтрансферази (повільний тип ацетилювання). Другу клінічну групу,
порівняння, сформували 50 хворих зі швидким типом ацетилювання. Групи
формувалися за принципом простої випадкової вибірки. Серед пацієнтів І
клінічної групи було 79,4% хлопчиків та 20,6% дівчат, а в ІІ групі таке
співвідношення становило 82,0% та 18,0% відповідно. Середній вік
обстежених хворих в І групі становив 11,8 років (95% ДІ:10,9 – 12,7), а
в групі порівняння – 11,7 років (95% ДІ: 10,8 – 12,6). У клінічних
групах невідзначено суттєвих відмінностей за віком дітей, коли виникала
бронхіальна астма. Так, у І клінічній групі початок захворювання у віці
до 3 років спостерігався у 23,6±5,6 % випадків, від 3 до 6 років – у
38,2±6,5% та після 6 років – у 38,2±6,5 % спостережень. У хворих ІІ
клінічної групи початок захворювання у вказані вікові періоди
спостерігався із такою частотою: 36,0±7,3%, 28,0±5,0%, та 36,0±7,3 %
(p>0,05) відповідно.

Тяжкість перебігу бронхіальної астми у дітей груп спостереження
оцінювалася за міжнародними рекомендаціями GINA–2004 та наказом МОЗ
України №767 від 27 грудня 2005 року. Так, у І клінічній групі
інтермітуюча, персистуюча: легка, середньотяжка і тяжка форма
бронхіальної астми відмічалися у 2,9±1,1%, 4,5±1,3%, 44,1±6,0% та
48,5±6,8% пацієнтів відповідно. Серед представників ІІ клінічної групи
розподіл за тяжкістю перебігу захворювання виявився наступним: 14,0±3,8%
(p0,05).

Випадки тяжкої бронхіальної астми реєстрували у 49 обстежених пацієнтів.
Для виявлення особливостей перебігу тяжкої персистуючої бронхіальної
астми у дітей залежно від типу ацетилювання було сформовано третю та
четверту клінічні групи порівняння. ІІІ групу склали 33 хворих з тяжким
персистуючим перебігом бронхіальної астми та повільним фенотипом
ацетилювання. До ІV клінічної групи порівняння увійшли 16 пацієнтів,
хворих на тяжку персистуючу форму захворювання, проте зі швидким типом
ацетилювання. Частка хлопчиків та середній вік пацієнтів в ІІІ групі
становили: 72,7% та 11,1 роки (95% ДІ:9,8 – 12,4), а в IV групі – 81,2%
та 12,4 роки (95% ДІ:10,8 – 13,9).

Дизайн досліджень передбачав виявлення відмінностей у проявах
бронхіальної астми в дітей шкільного віку з повільним і швидким типами
ацетилювання та у пацієнтів із тяжким персистуючим перебігом
захворювання. Окрім того, за результатами вивчення взаємозв’язків між
основними характеристиками захворювання проводили багатофакторний
конвергуючий аналіз із метою створення математичної моделі тяжкої
бронхіальної астми та виявлення тих показників комплексного обстеження,
які доцільно використовувати в популяційних дослідженнях для верифікації
тяжкого перебігу захворювання, оцінки ризику розвитку тяжкого нападу,
обгрунтування індивідуального лікування й оцінки його ефективності.

Усім дітям проводили комплексне обстеження, що включало
загальноклінічні, біохімічні, імунологічні та алергологічні дослідження.

Тип ацетилювання визначали за методом Пребстинг та Гаврилова в
модифікації Тимофєєвої (1971). Після вживання тест-препарату –
сульфадимезину в дозі 10 мг/кг per os – проводили забір сечі протягом
доби. В основі методу лежить отримання забарвленої речовини в результаті
взаємодії діазотированого сульфаніламіду та резорцину, інтенсивність
забарвлення визначали за допомогою фотоелектроколориметра. Оцінку
результатів здійснювали наступним чином: хворих із вмістом
ацетильованого сульфадимезину менше 75% відносили до повільних
“ацетиляторів”, а більше 75% – до швидких (Єрмакова Т.М., 1983).

Групову належність крові за системами АВО, MN, резус-фактором проводили
за загальновизнаними методиками.

Для оцінки показників імунітету та активності еозинофільних та
нейтрофільних гранулоцитів крові , було використано низку тестів, що
включали визначення кількісного вмісту Т-лімфоцитів (як за методом
розеткоутворення, так і з використанням моноклональних антитіл – CD),
проведення гістохімічних реакцій з нітросинім тетразолієм нейтрофільних
та еозинофільних лейкоцитів крові, визначення фагоцитарної активності та
фагоцитарного числа вказаних гранулоцитів, оцінку вмісту в сироватці
крові загального імуноглобуліну Е та інтерлейкіну-4 методом ІФА.
Імуноглобуліни класів A, G, M визначалися методом радіальної
імунодифузії за Manchini G. et al. (1965).

Всі дослідження проводились у сертифікованих лабораторіях із
використанням реактивів, що мали сертифікати фірм-виробників. Уся
апаратура, задіяна в комплексному обстеженні, пройшла своєчасний
метрологічний контроль.

Отримані результати дослідження аналізувалися з використанням
параметричних та непараметричних методів обчислення, а також із
застосуванням методів біостатистики та клінічної епідеміології.
Математичний “образ” тяжкості бронхіальної астми серед пацієнтів з
повільним та швидким типами ацетилювання, представлений у вигляді
констеляційної діагностичної таблиці, створеної з використанням
інформативних та діагностичних коефіцієнтів за Кульбаком (Гублер Е.В.,
1978). Дослідження проводили з врахуванням основних принципів
Гельсінської декларації з біомедичних досліджень та положень GCР ICH із
дотриманням принципів білетики.

Результати дослідження та їх обговорення. При аналізі анамнестичних
характеристик перебігу захворювання у пацієнтів груп порівняння
відзначено, що початок розвитку захворювання в ранньому віці виявлений у
кожної третьої дитини зі швидким ацетиляторним фенотипом. Водночас, у
хворих із повільним типом ацетилювання початок розвитку астми частіше
припадав на дошкільний вік, що відображено у наступних показниках
ризику: відносний ризик (ВР) дорівнював 1,4 [95% ДІ:1,0 – 1,8], при
відношенні шансів (ВШ) – 1,6 [95% ДІ:0,8 – 3,3] та співпадає з
літературними даними. При цьому, слід відзначити, що з одного боку в
дітей із повільним типом ацетилювання при ранньому початку захворювання
зростає ризик розвитку тяжкої бронхіальної астми та є вірогідним
збереження симптомів астми і в дорослому віці. З другого боку, розвиток
повторних проявів бронхообструкції в більш старшому віці, з великою
ймовірністю, заперечуює її транзиторний характер та повинен оцінюватися
лікарем як можливий розвиток бронхіальної астми.

Поряд з цим, ймовірність розвитку симптомів астми певною мірою залежить
від наявності обтяженого сімейного алергологічного анамнезу. Так, серед
пацієнтів груп спостереження більш виражена спадкова схильність
пов’язана з повільним типом ацетилювання, де майже в два рази частіше, а
саме в 20,5% випадків, в анамнезі у хворих цієї групи відзначали
наявність атопічних захворювань у двох і більше родичів, а у пацієнтів
групи порівняння таку обтяжену спадкову схильність відмічали у 12,0%
спостережень. Таким чином, більш часта наявність атопічних захворювань у
пацієнтів з повільним типом ацетилювання, можливо, пояснюється спадковою
схильністю до повільнішого виведення алергенів із організму, що в
кінцевому результаті сприяє його сенсибілізації та формуванню атопічної
реактивності.

Водночас розвиток супутньої алергічної патології у вигляді алергічного
риніту, атопічного дерматиту тощо виявлений у кожного другого хворого зі
швидким типом ацетилювання та лише близько третини випадків серед
пацієнтів з повільним ацетиляторним фенотипом. Ці результати дослідження
загалом співпадають з літературними даними. Так, більш часте виникнення
атопічного дерматиту в дітей зі швидким типом ацетилювання узгоджується
з думкою одних авторів, а більш рідкі прояви харчової алергії у
повільних ацетиляторів протиречить даним інших.

Причини формування атопічної реактивності, на думку деяких авторів, слід
шукати в періоді раннього дитинства, у вигляді протективного або навпаки
сприяючого впливу “фонових” станів. Однак пацієнти груп спостереження за
частотою розвитку рахіту, анемії не відрізнялись. Водночас відзначено,
що частота використання коров’ячого молока в харчуванні дітей І
клінічної групи на першому році життя (35,1%) була вищою, ніж у
пацієнтів групи порівняння (18,4%). Окрім того, показники ризику
розвитку в подальшому тяжкої бронхіальної астми у хворих з повільним
типом ацетилювання порівняно з пацієнтами групи порівняння при наявності
переходу на штучне вигодовування становили: ВР=2,5 [95% ДІ: 0,8 – 5,6],
при ВШ=3,1 [95% ДІ:1,1 – 6,7]. При цьому, як показують наші дані, ці
діти не обов’язково здійснюють “алергічний марш” у вигляді
дермато-респіраторного синдрому, можливо, за рахунок первинного
формування патологічних змін в бронхах, які виступають у цьому випадку в
ролі органа-мішені.

За результатами наших досліджень виявлено, що у хворих із повільним
типом ацетилювання порівняно зі швидкими “ацетиляторами” майже втричі
частіше відмічали наявність хронічних вогнищ інфекції в носоглотці, а
саме у 27,9% та 10,0% випадків відповідно. Так, відзначено, що в
пацієнтів із повільним типом ацетилювання порівняно з пацієнтами групи
порівняння показники ризику виникнення хронічного аденоїдиту становили:
ВР=2,2 [95% ДІ:1,5 –3,2] при відношенні шансів 2,4 [95% ДІ:1,7 – 3,4], а
для хронічного тонзиліту вони дорівнювали: ВР=4,5 [95% ДІ:3,2 – 6,4] та
ВШ=4,7 [95% ДІ:0,6 – 38,4]. Розвитку атопічної реактивності та
гіперсприйнятливості бронхів у пацієнтів з повільним типом ацетилювання,
окрім дії вогнищ хронічної інфекції, ймовірно, сприяли повторні гострі
респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). Так, відзначено, що частота
епізодів ГРВІ у пацієнтів із повільним типом ацетилювання була вірогідно
вищою, ніж у хворих групи порівняння, що знайшло відображення у
відповідних показниках ризику: ВР=2,0 [95% ДІ:1,5 –2,7] при ВШ=2,6 [95%
ДІ:1,1 – 6,3]. Проте в дітей із швидким ацетиляторним фенотипом
виникнення респіраторних інфекцій частіше супроводжувалось
бронхообструктивним синдромом (БОС) та, порівняно з повільними
“ацетиляторами”, показники ризику його розвитку становили: ВР=1,3 [95%
ДІ: 0,7 – 2,4] при ВШ=2,6 [95% ДІ: 0,8 – 8,6].

Слід відзначити, що ГРВІ частіше виступали тригерним фактором у розвитку
загострень астми в групі повільних “ацетиляторів”, показники ризику
тригерного ефекту ГРВІ в цих хворих становили: ВР=1,4 [95%ДІ: 0,9 – 1,9]
при ВШ=1,5 [95% ДІ:0,6 – 3,8]. Поряд з цим, у цієї групи пацієнтів
порівняно зі швидкими “ацетиляторами” провокуюча роль аероалергенів
виявилася менш значущою, показники ризику становили: ВР=0,6 [95% ДI:0,3
– 1,0] і ВШ=0,5 [95% ДI:0,2 –1,4]. Можливо, вплив ГРВІ у цих хворих
сприяв як посиленій сенсибілізації до аероалергенів, особливо в дітей зі
швидким типом ацетилювання, так і безпосередньому впливу на атопічну
реактивність у пацієнтів з повільним ацетиляторним фенотипом.

Вивчення клінічних особливостей перебігу бронхіальної астми в обстежених
пацієнтів дозволили відзначити, що в певної категорії хворих із
повільним типом ацетилювання відмічалися часті загострення захворювання,
що потребували стаціонарної допомоги. Так, відносний ризик 10 і більше
нападів за рік у хворих І групи порівняно з дітьми ІІ клінічної групи
становив 1,7 [95% ДI:1,2 – 2,4] при відношенні шансів 1,9 [95% ДI:0,6 –
5,8]. При цьому відносний ризик трьох та більше епізодів госпіталізацій
за вказаний період у пацієнтів із повільним типом ацетилювання становив
2,2 [95% ДI:1,6 – 3,0] при ВШ=2,6 [95% ДI:0,9 – 7,7]. Слід відзначити,
що при надходженні до стаціонару впродовж перших чотирьох діб тяжкість
обструкції бронхів була виразнішою у хворих із повільним ацетиляторним
фенотипом, ніж у пацієнтів групи порівняння. Водночас, перебіг нападу
астми в дітей зі швидким типом ацетилювання виявився лабільнішим та
характеризувався найбільшими темпами дезобструкції впродовж перших
трьох діб лікування, а в хворих із повільним ацетиляторним фенотипом –
наприкінці першого тижня лікування. Прогностична діагностична значущість
повільного типу ацетилювання щодо розвитку тяжких нападів бронхіальної
астми представлена в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники ризику та діагностичної значущості повільного ацетиляторного
фенотипу стосовно швидких “ацетиляторів” для прогнозування розвитку
тяжких нападів БА

Клінічна оцінка тяжкості нападу Діагностична цінність, % Показники
ризику

чутливість специфічність передбачувана

цінність відносний

ризик,

[95% ДІ] відношення

шансів,

[95% ДІ]

позитивна негативна

БОС1

>20 балів 82 46 17 95 3,4 [2,4 – 4,8] 3,9 [0,9–7,5]

Таким чином, відзначено, що визначення типу ацетилювання є доцільним з
метою проспективної оцінки можливості тяжкого нападу та дозволить більш
раціонально підійти до призначення дезобструктивної терапії.

Аналіз результатів лабораторного дослідження дітей клінічних груп
спостереження в цілому давав підстави вважати, що для хворих із
повільним типом ацетилювання була характерною участь у патологічному
процесі нейтрофільних лейкоцитів, а для пацієнтів зі швидким
ацетиляторним фенотипом – еозинофільних гранулоцитів крові. Так,
відзначено, що в хворих із повільним типом ацетилювання відмічались
вірогідні зв’язки тяжкості нападів астми та відносного вмісту
паличкоядерних лейкоцитів у крові (r=0,3, pn®aeOe >

>@®e^

O

Oe

??????????

???????

??????

????

??? ??????? ???

??????????

\Окрім того слід відзначити, що у категорії пацієнтів зі швидким
ацетиляторним фенотипом стосовно хворих із повільним типом ацетилювання
відносний ризик розвитку шкірної гіперчутливості до небактеріальних
алергенів, оцінений як різко позитивний, становив 1,7 [95% ДІ:0,8 – 5,9]
при відношенні шансів 2,2 [95% ДІ:1,1 – 6,8]. Поєднання спадкової
схильності до алергічних захворювань (бронхіальна астма, атопічний
дерматит, поліноз) із різко вираженою чутливістю шкіри до вказаних
алергенів виявлялось частіше в осіб із повільним типом ацетилювання, що
відображено у таких показниках ризику наявності подібної комбінації:
ВР=2,9 [95% ДI:1,4 – 5,8] при ВШ=10,1 [95%ДI: 2,0 – 50,0]. Отримані дані
дають можливість припустити, що у дітей зі швидким типом ацетилювання
розвиток атопії визначався, в цілому, факторами, які мають набутий
характер, а для хворих з повільним ацетиляторним фенотипом – спадковий.

Непрямим підтвердженням цього можна вважати вищий вміст у сироватці
крові дітей ІІ клінічної групи IL-4 та наявність вірогідного зворотного
зв’язку між вмістом у крові IL-4 та частотою нападів упродовж останнього
року спостереження (r=-0,4, p0,05). При цьому в них пік загострень бронхіальної астми
співпадав із холодним періодом року, коли більшого значення як тригерні
фактори набувають гострі респіраторні вірусні інфекції та метеорологічні
фактори.

При дослідженні значення генеалогічних факторів у розвитку тяжкого
перебігу астми нами відзначено, що у хворих ІІІ клінічної групи виявлено
зворотну залежність між спадковою схильністю до розвитку алергічних
захворювань та віком, в якому виникла бронхіальна астма (r=-0,4,
p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020