ДЕРЖАВНА УСТАНОВА „ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ім.
Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО
АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”
ПОГОРЕЛЬЧУК ТАМАРА ЯКІВНА
УДК 616.995.132.2:616-036.22-084
Особливості розповсюдження і клінічних проявів стронгилоїдозу у жителів
одеської області
16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Бодня Катерина
Ігорівна, Харківська медична
академія післядипломної
освіти, завідувач кафедри медичної
паразитології та
тропічних хвороб
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Бондаренко Валентина
Іванівна, ДУ „Інститут
епідеміології та інфекційних хвороб
ім. Л.В. Громашевського АМН
України”, провідний
науковий спвробітнпик лабораторії
поліомієліту та інших
ентеровірусних інфекцій
кандидат медичних наук, доцент
Печінка Анатолій
Михайлович, Національний медичний
університет ім. О.О.
Богомольця МОЗ України, завідувач
кафедри інфекційних
хвороб
Захист відбудеться “29” листопада 2007 р. о 11.00 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д.26.614.01 при ДУ “Інститут епідеміології
та інфекційних хвороб ім.. Л.В. Громашевського АМН України” (01015, м.
Київ, вул.. Січневого повстання, 23).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут епідеміології
та інфекційних хвороб ім.. Л.В. Громашевського АМН України” (01015, м.
Київ, вул.. М. Амосова, 5).
Автореферат розіслано “27” жовтня 2007 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук
О.Л. Панасюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Стронгилоїдоз – тяжкий гельмінтоз, який
спричиняється нематодою Strongyloides stercoralis, характеризується
патологією шлунково-кишкової, дихальної, нервової, інших систем і не має
тенденції до самовиліковності (Ж.І. Возіанова, 2000; А.Я. Лысенко и др.,
2002; Н.И. Тумольская и др., 2002; S. Weigh, 1997; P. Konecny et al.,
1999; G. Albense, 2001; A. Wernec-Silva, 2001).
За даними ВООЗ (2004) стронгілоїдоз поширений у всьому світі. Найбільше
число хворих виявляють серед населення країн тропічного і субтропічного
поясу (А.Ф. Прохоров, 1985; F. Ngambia et al., 2000). В країнах з
помірним кліматом при певних санітарно-побутових умовах формуються
осередки інвазії в населенних пунктах, закладах інтернатного типу для
осіб з порушенням психіки, будинках інвалідів, лікарнях для розумово
неповноцінних дітей і дорослих (Е.А. Шабловская, 1986; Athari et al.,
1992).
Збудник розвивається зі зміною вільного (рабдитоподібні личинки) і
паразитичних (філярієподібні личинки і статевозрілі гельмінти) поколінь.
Джерело інвазії – заражена гельмінтом людина, з її фекаліями у довкілля
виділяються рабдитоподібні личинки. Подальший розвиток паразита до
інвазійної філярієподібної личинки відбувається у ґрунті за температури
– +21,5…+24,5ОС, вологості – 20,5…21,2 %, рН – 6,8-5,0 (Е.А.
Шабловская, 1968; Е.С. Шульман и др., 1985). Зараження гельмінтом
відбувається при проникненні філярієподібних личинок через шкіру або
слизові оболонки при ходінні босоніж по забрудненому ґрунту, питті води,
вживанні харчових продуктів, які вміщують інвазійні личинки (Е.А.
Шабловская, 1986; J. Costa-Cruz et al., 1998; C. Rodriguez, 2001).
Актуальність проблеми стронгілоїдозу зросла в умовах пандемії
ВІЛ-інфекції/СНІДу. Збудник генералізується на фоні імунодефіциту і може
спричиняти смерть хворих на СНІД (Д. Вучев, Л. Ґаґова, 1999; M. Ferreira
et al., 1999; F. Figueiredo et al., 2000). Тому стронгілоїдоз включено
до переліку СНІД-асоційованих хвороб (WHO, 1988).
В Україні наукові дослідження з проблеми стронгілоїдозу проводилися у
60-70 рр. ХХ століття в Західному і Східному регіонах. Вони показали
нерівномірну поширеність інвазії серед окремих груп населення, її
залежність від клімату, характеру ґрунту, санітарно-комунальних,
побутових умов тощо (Е.А. Шабловская, 1968, 1986; О.В. Шамрай, 1974;
В.С. Борисенко, 1978; Н.А. Дюбина, 1979).
Водночас, південь України належить до регіонів, де епідемія
ВІЛ-інфекції/СНІДу має особливо широкі масштаби, зокрема Одеська область
віднесена до областей з найбільш високими показниками захворюваності на
ВІЛ-інфекцію/СНІД (А.М. Щербинська, 2006).
У комплексі заходів, спрямованих на джерело інвазії, важливе місце
належить виявленню хворих на стронгілоїдоз і їх лікуванню (Е.А.
Шабловская, 1963, 1986; Е.С. Шульман и др., 1985; Mahmoud, 1996).
Актуальність цієї роботи багато в чому визначається вибором контингентів
населення (груп ризику) серед яких можуть бути виявлені інвазовані на
стронгілоїдоз, або вибором критеріїв для обстеження на цю інвазію (Е.А.
Шабловская, 1963, 1986; Е.С. Шульман и др., 1985; А.Я. Лысенко и др.,
2002). Одним з показових критеріїв для виявлення хворих у ранній і
хронічній стадії стронгілоїдозу є обстеження за клінічними показниками:
алергійний стан, еозінофілія крові, ураження шкіри, дисфункція
шлунково-кишкового тракту (А.Ф. Прохоров, 1985). Однак, як показано в
численних публікаціях (Е.А. Шабловская, 1986; А.Я. Лысенко и др., 2002;
Н.И. Тумольская и др., 2002; Mahmoud, 1996), інвазія відрізняється
різноманітністю клінічного перебігу – від безсимптомного до важких
генералізованих форм, відсутністю патогномонічних симптомів (Н.Н.
Озерецковская и др., 1985; А.Я. Лысенко и др., 2002; Н.И. Тумольская и
др., 2002). Хворі на строгілоїдоз із субклінічним перебігом можуть
тривалий час бути джерелом інвазії і поширювати збудника, тому що
стронгілоїдоз не має тенденції до самолікування (Е.А. Шабловская, 1986).
Недостатньо освітлені у літературі питання про контингенти, що
підлягають обстеженню за епідеміологічними показниками. Показані в
літературі дані про переважну поразку сільських жителів, що по
професійній чи побутовій діяльності стикаються з ґрунтом, ходять босими
ногами по землі або обробляють ґрунт голими руками, уживають для питва
неочищену воду і т.і. (Е.А. Шабловская, 1986; Costa-Cruz et al., 1998;
Magnaval et al., 2000; Rodrigues, 2001). Описані осередки стронгілоїдозу
в психіатричних лікарнях, інтернатах для розумово відсталих осіб (Е.С.
Шульман и др., 1985; Е.А. Шабловская, 1986; Athari et al, 1992). Однак
рівні ураженості на стронгілоїдоз окремих контингентів населення в
різних регіонах у значній мірі відрізняються (Е.С. Шульман и др., 1985;
Е.А. Шабловская, 1986).
В останні роки наукові дослідження із стронгілоїдозу на території СНД, а
також в Україні, практично не ведуться. У південному регіоні України
епідеміологічні особливості стронгілоїдозу до цього часу зовсім не
розглядалися. Не вивчена поширеність гельмінтозу серед різних груп
населення Одеської області, забрудненість ґрунту, води, інших об’єктів
довкілля личинками паразита. Відсутні дані про чутливість личинок
гельмінта до хімічних речовин (з групи гербіцидів), які застосовуються в
сільському господарстві для захисту рослин і можуть бути використані для
дезінвазії об’єктів довкілля. Відсутність даних про групи найбільшої
вразливості серед людей щодо стронгілоїдозу, про чинники, які сприяють
його поширенню, не дає можливості розробити сучасну систему моніторингу
стронгілоїдозу і ефективні запобіжні і профілактичні заходи.
Медичне і соціальне значення стронгілоїдозу визначають актуальність
подальших поглиблених досліджень. Вивчення особливостей епідеміології
стронгіолїдозу в умовах півдня України (на прикладі Одеської області)
проведено вперше.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри
медичної паразитології і тропічних хвороб Харківської медичної академії
післядипломної освіти “Клініко(патогенетичні особливості паразитарних
хвороб як основа діагностики та лікування” (Державний реєстраційний
номер: 0101U001866, УДК 616.993(078:616.995.1(085).
Напрямок роботи відповідає основним положенням Наказу Міністерства
охорони здоров’я України № 579 від 15 жовтня 1986 р. “Об усилении борьбы
с гельминтозами в Украине”, Закону України № 1645-ІІІ від 6 квітня 2000
р. “Про захист населення від інфекційних хвороб”, Закону України № 2004
від 24 лютого 1994 р. “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного
благополуччя населення”.
Мета дослідження: підвищити ефективність ранньої діагностики та
лікувальних заходів у хворих на стронгілоїдоз на основі оцінки
особливостей розповсюдження і клінічних проявів стронгілоїдозу у
жителів Одеської області.
Основні завдання дослідження:
Визначити рівень ураженості населення на стронгілоїдоз в різних
клімато-географічних зонах Одеської області.
Визначити роль чинників зовнішнього середовища (ґрунт, вода, овочі тощо)
в механізмі передачі стронгилоїдозу в Одеській області.
Визначити причини формування осередків та мікроосередків стронгилоїдозу
в Одеській області.
Вивчити еффективність препаратів (прометрин, полікарбацин) для
дезінвазії об’єктів навколишнього середовища.
Розробити комплекс ефективних оздоровчих заходів в осередках
стронгілоїдозу з урахуванням виявлених особливостей епідеміологічного
процесу, вдосконалити комплексну систему боротьби і профілактики
стронгілоїдозу серед населення Одеської області.
Обґєкт дослідження: люди, хворі на стронгілоїдоз, та практично здорові
з груп ризику; об’єкти зовнішнього середовища: грунт, продукти
рослинництва, вода, предмети побуту, робочого інвентарю.
Предмет дослідження: проби з об’єктів довкілля: ґрунт, вода, овочі,
фрукти, ягоди; змиви з об’єктів зовнішнього середовища, нечистоти;
дезінвазійні препарати з групи гербіцидів: прометрин, полікарбацин;
клінічні прояви стронгілоїдозу у жителів Одеської області,
копроовоскопічні показники, які характеризують ураженість хворих на
стронгілоїдоз.
Методи дослідження: загальноприйняті епідеміологічні, клінічні та
лабораторні методи обстеження хворих, паразитологічні,
санітарно-гельмінтологічні дослідження об’єктів навколишнього
середовища, статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного
дослідження в роботі одержані нові дані, які доповнюють уявлення про
розповсюдження стронгілоїдозу в Україні, зокрема вивчені рівні
ураженості на стронгілоїдоз населення в різних клімато-географічних
зонах Одеської області.
Встановлено, що в природних умовах Одеської області можливе формування
осередків стронгілоїдозу. Вперше встановлено ендемічне розповсюдження
інвазії на території Одеської області, що характеризується існуванням
осередків низької і середньої інтенсивності, а також нерівномірністю
екстенсивності інвазії як на різних територіях, так і в різних населених
пунктах. Вперше був встановлений ступінь і характер залежності
розповсюдження стронгілоїдозу від особливостей зволоження місцевості,
температури повітря і грунту. Визначена сезонність зараження на
стронгілоїдоз в Одеській області.
Вперше проведена оцінка та встановлені рівні забрудненості об’єктів
довкілля (ґрунт, вода, овочі тощо) личинками Strongyloides для
визначення чинників передачі інвазії в осередках і мікроосередках.
Вперше одержані дані про ураженість на стронгілоїдоз в Одеській області
різних груп населення, обстежених за клінічними і епідемічними
показниками. Встановлено, що до груп з найбільшою ураженістю на
стронгілоїдоз відносяться пацієнти психіатричних лікарень, будинків
інвалідів, діти дитячих будинків, працівники сільськогосподарської
галузі: виноградарі, працівники тваринницьких ферм. Одержані дані про
повікову структуру ураженості населення на стронгілоїдоз з переважним
розповсюдженням його у дорослих осіб (81,7 %).
На підставі виявлення рабдитовідних личинок в грунті Ананьевського дома
інвалідів на протязі всього року була показана можливість передачі
стронгілоїдозу в Одеській області цілорічно.
Вперше проведені досліди по вивченню ларвіцидної активності препаратів
полікарбоцину і прометрину, запропоновані схеми їх використання для
знезараження ґрунту і пластикових покриттів. Показано, що прометрин і
полікарбацин є ефективними хімічними препаратами для дезінвазії об’єктів
довкілля від личинок Strongyloides і розроблено режим їх застосування.
Обґрунтована доцільність застосування препарату албендазолу (медизолу) у
хворих на стронгілоїдоз. Вперше була розроблена “Схема
санітарно-гельмінтологічного нагляду за стронгілоїдозом в степовій зоні
Півдня України” та вдосконалена система оздоровлення мікроосередків
стронгілоїдозу.
Практичне значення одержаних результатів. В роботі обгрунтовано
комплексний підхід до вивчення епідеміології стронгілоїдозу, що
дозволило дати об’єктивну оцінку епідеміологічної ситуації в умовах
Одеської області і може бути використано при подальшому вивченні інших
гельмінтозів. Продемонстрована значущість епідемічного анамнезу в
клінічній практиці при постановці діагнозу стронгілоїдозу.
В роботі обґрунтовано використання препаратів прометрин і полікарбацин
для дезінвазії об’єктів довкілля від личинок Strongyloides і розроблено
режим їх застосування (Деклараційний патент на винахід: № 67079 А
“Спосіб обробки зовнішнього середовища при стронгілоїдозі” від
15.06.2004 р.), що дозволило на підставі одержаних даних рекомендувати
при оздоровленні мікроосередків стронгілоїдозу для дезінвазії грунту,
дерев’яних і пластикових покриттів застосовувати 2-3% розчини
полікарбацину, 3% розчин прометрину в дозі 1л /м ? при експозиції 5-10
діб.
Одержані дані дозволили рекомендувати для широкого впровадження в
практику “Схему санітарно-гельмінтологічного нагляду за стронгілоїдозом
в степовій зоні Півдня України”, що на протязі 3-х років дало можливість
знизити екстенсивні показники ураженості населення на стронгілоїдоз в
5,7 рази, забрудненості грунту в 8,9 рази, плодово-ягідних і овочевих
культур від 13 до 27 разів. Це сприяло зниженню або виключенню ризику
нових заражень.
Також в роботі обґрунтовано використання препарату албендазол (медизол)
для протипаразитарного лікування хворих на стронгілоїдоз та одержан
Деклараційний патент на винахід: № 65391 А “Спосіб лікування
стронгілоїдозу” від 15.03.2004 р.
Доведено, що підвищений ризик ураження на стронгілоїдоз на території
Одеської області потребує на необхідність проведення гельмінтологічного
нагляду за ними і підвищення санітарно-просвітницької роботи серед
населення з профілактики даного гельмінтозу.
Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження
впроваджено у роботу лікувально-профілактичних закладів і
санітарно-епідеміологічних станцій Одеської, Харківської, Донецької,
Полтавської, Сумської областей і використовуються при лікуванні хворих
на стронгілоїдоз і для оздоровлення об’єктів довкілля в осередках і
мікроосередках.
Дані дисертаційної роботи впроваджені у навчальний процес кафедри
медичної паразитології і тропічних хвороб Харківської медичної академії
післядипломної освіти, а також використовуються в роботі
санітарно-епідеміологічної служби Одеської, Харківської, Донецької,
Полтавської та Сумської областей. Все це підтверджується актами
впровадження.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено аналіз наукової
літератури, проведено патентно-інформаційне обґрунтування вибраного
напрямку досліджень та сформульовані задачі для його реалізації.
Проаналізовані дані: метеорологічної служби про температуру і відносну
вологість повітря, агрохімічної лабораторії про фізико-хімічні
властивості ґрунтів Одеської області; офіційних статистичних форм щодо
захворюваності на паразитарні хвороби в Україні і Одеській області;
історії хвороб пацієнтів зі стронгілоїдозом; карти епідеміологічного
обстеження осередку стронгілоїдозу. Самостійно здійснено обстеження
населення Одеської області на ураженість стронгілоїдозом; об’єктів
довкілля на наявність личинок Strongyloides. Проведені досліди по
вивченню ларвіцидної активності препаратів полікарбоцину, прометрину,
запропоновані схеми їх використання для знезараження ґрунту і
пластикових покриттів. Самостійно проведені статистичні опрацювання,
інтерпретація отриманих даних, узагальнення одержаних результатів,
сформульовані висновки та практичні рекомендації.
Автор безпосередньо брала участь в організації відбору, доставки та
лабораторному дослідженні фекалій, проб ґрунту, води, змивів, вивченні
активності дезінвазійних препаратів. Ряд лабораторних експериментів
дисертант провела спільно з Бешко Н.І. та Олійником В.О., які є
співавторами публікацій, що включені до списку робіт, виконаних по темі
дисертації. Збір матеріалу для досліджень і первинної інформації
проводився спільно з фахівцями обласної СЕС, за що автор висловлює їм
щиру подяку.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні
положення дисертаційної роботи викладені та обговорені на робочій
нараді-семінарі з актуальних питань медичної паразитології та
організації роботи паразитологічних відділів установ державної
санепідслужби МОЗ України (м. Донецьк, 2002); ХІ і ХІІ конференціях
Українського наукового товариства паразитологів (м. Севастопіль, 2002,
2005); Х конгресі Світової федерації українських лікарських товариств
(м. Полтава, 2006); V-ї міжнародної науково-практичної конференції (м.
Вітебськ, 2006); VII-го з’їзду інфекціоністів України (м. Миргород,
2006); на засіданні товариства паразитологів (м. Харків, 2001-2006).
Матеріали дисертації були використані при проведенні семінарів з
актуальних питань медичної паразитології на базі Центральної СЕС МОЗ
України для підготовки фахівців обласних СЕС за темою: „Система
оздоровлення мікроосередків стронгілоїдозу” (2001-2005 рр.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 24 наукові праці.
Опубліковано 5 статей у наукових виданнях, рекомендованих ВАК України,
13 робіт опубліковано в працях і збірниках Міжнародних, Республіканських
з’їздів і конференцій. Отримано 2 деклараційних патенти на винаходи.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 136 сторінках
машинописного тексту та побудована за загальноприйнятим планом і
складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів
досліджень, розділів власних досліджень з аналізом і узагальненням їх
результатів, висновків, практичних рекомендацій і має 205 джерел
вітчизняних та зарубіжних авторів. Робота проілюстрована 21 таблицєю, 6
рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставленої мети і
завдань на протязі 1994-2001 рр. було проведено обстеження населення на
стронгілоїдоз в таких клімато-географічних зонах Одеської області:
лісостеповій (Анан’ївський район), в центральному (Овидіопільський район
та м. Одеса) і південному (Білгород-Дністровський район і м.
Білгород-Дністровський, Ізмаїльський район та м. Ізмаїл) степах. Всього
за епідеміологічними і клінічними показниками було обстежено 28376 осіб
різного віку, статі, соціального статусу. Проаналізовано 147
амбулаторних карт хворих на стронгілоїдоз і 147 карт епідеміологічного
обстеження осередку стронгілоїдозу. Визначення ураженості людей на
стронгілоїдоз здійснювали за методом Бермана в модифікації Є.С. Шульмана
и І.К. Москаленко згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України
№ 579 від 15 жовтня 1986 р. “Об усилении борьбы с гельминтозами в
Украине”.
Усі особи, заражені Strongyloides, направлялися в
лікувально-профілактичні заклади Одеської області. Діагноз стронгілоїдоз
у всіх хворих був підтверджений відповідно до критеріїв діагностики на
підставі сукупності епідеміологічного і клінічного анамнезу,
клініко-лабораторних показників та результатів паразитологічного аналізу
на стронгілоїдоз. Для специфічного лікування застосовували албендазол
(медизол) в дозі 400 мг 2 рази на добу після їжі на протязі 3-5 днів.
Санітарно-гельмінтологічне дослідження проб з довкілля (води, нечистот,
ґрунту, овочів, ягід, змивів) проводилось за методиками, викладеними в
відомчій інструкції “Усовершенствованные методы гельминтологических
исследований” (Київ, 1991). У кожному виявленому мікроосередку інвазії
проведено епідеміологічне обстеження і дослідження проб з об’єктів
довкілля. Всього досліджено 7398 проб, в тому числі ґрунту – 2246,
столової зелені – 773, суниці – 413, огірків – 460, абрикосів – 499,
моркви – 417, змивів з рук мешканців мікроосередків стронгілоїдозу –
607, змивів з одягу, взуття, виробничого інвентарю – 667, нечистот з
вигребів вбиралень – 829, стічних вод свиноферм і свинокомплексів – 266,
води з поверхневих водних об’єктів – 221. Для кожної позитивної на
стронгілоїдоз проби з об’єктів довкілля проводили підрахунок кількості
інвазійних життєздатних личинок.
Проведені експериментальні дослідження по вивченню термінів виживання і
розвитку личинкової і вільноживучих стадій личинок кишкової угриці в
фекаліях, грунті та відстояній водопровідній воді.
Для вивчення ролі присадибних ділянок у розповсюдженні строгілоїдозу в 7
населених пунктах трьох районів були досліджені проби грунту, трави,
фруктів, зелені, овочів, узятих з різних місць присадибних ділянок
(саду, навкруги будинку, вбиралень, під фруктовими деревами) на
філярієподібні личинки Strongyloides.
Для аналізу одержаних даних були використані: показник ураженості хворих
на стронгілоїдоз, він дорівнював відсотковому співвідношенню числа
хворих, у яких були виявлені личинки Strongyloides, до загального числа
обстежених осіб; показник забрудненості об’єктів довкілля, який
дорівнював відсотковому співвідношенню числа проб, що вміщували личинки
Strongyloides, до загального числа досліджених проб; показник кількості
личинок Strongyloides, який характеризував середнє число личинок
Strongyloides в 1 пробі фекалій або пробі з об’єктів довкілля.
З метою відбору препаратів для оздоровлення мікроосередків
стронгілоїдозу і зниження ризику ураження інвазією були проведені
експериментальні дослідження щодо визначення ларвіцидної активності
прометрину і полікарбаціну. Було поставлено 180 дослідів з наступними
концентраціями препаратів у розчині води: 0,5 %; 0,1 %; 1,5 %; 2,0 % і
3,0 % при експозиції 1–3–5–10 и 30 діб. Всі досліди проведені тричі.
Процент життєздатності личинок визначався при прогляданні не менше, ніж
300 із 600 личинок у зразку, що використовувалися для проведення кожного
досліду.
Дослідження було проведено на базі лабораторії відділу медичної
паразитології Білгород-Дністровської міської санітарно-епідеміологічної
станції з участю фахівців обласної санітарно-епідеміологічної станції і
районних санітарно-епідеміологічних станцій, ветеринарних служб чотирьох
районів. Збір матеріалу для досліджень і первинної інформації проводився
спільно з працівниками практичної охорони здоров’я міст і районів
Одеської області, за що автор висловлює їм щиру подяку.
Статистичне опрацювання отриманих результатів дослідження здійснено за
допомогою пакету програм “STATISTICA” for Windows (Stat Soft Inc, США)
на комп’ютері з процесором Pentium II Celeron PPGA.
Результати досліджень та їх обговорення
Одеська область входить до складу Південного мегарегіону Західного
Причорномор’я (В.Л. Бабурин, В.Е. Шувалов, 1988). Її площа складає 33,3
тис. км2 (5,5% території України), населення – 2 млн. 562 тис. осіб, зі
щільністю – 76,9 осіб/км2. Клімат – помірно-континентальний,
характеризується недостатнім зволоженням, короткою м’якою зимою і
тривалим спекотним літом, чим відрізняється від інших географічних зон,
де проводилися дослідження щодо стронгілоїдозу.
На території Одеської області виділяють такі агрокліматичні зони:
Лісостеп, Центральний і Південний степи, які відрізняються за
температурою, кількістю опадів, складом ґрунтів, соціально-побутовими і
виробничими умовами. Так, середньорічна температура повітря в
лісостеповій зоні складає 8,2°С, у зоні Центрального степу 9,8°С,
Південного степу 10,8°С, кількість опадів, відповідно, 435 мм, 373 мм і
402 мм. Середньомісячні температури поверхні ґрунту досягають 26-29? С,
а абсолютні максимуми – 65-69? С.
Перебування личинок Strongyloides у ґрунті залежить від температури,
вологості, фізико-хімічних властивостей субстрату. Тому можна
припустити, що в різних агрокліматичних зонах існують різні умови для
збереження і розвитку паразита, його передачі. Відмінності у характері
сільськогосподарського виробництва, соціально-побутових умовах в різних
агрокліматичних зонах також можуть зумовити різницю в розвитку
епідемічного процесу при стронгілоїдозі і особливості в здійсненні
запобіжних і профілактичних заходів.
Результати досліджень встановили, що в Одеській області ураженість
населення на стронгілоїдоз з 1994 р. до 2001 р. коливалася в окремі роки
від 0,14±0,01 % (2000 р.) до 1,01±0,08 % (1994 р.), а в середньому вона
була 0,51± 0,05% осіб від числа обстежених. Результати гельмінтологічних
досліджень свідчать про нерівномірне поширення інвазії серед населення,
а саме: ураженість дітей до 14 років складала 4,27±0,64%, дорослих –
0,38±0,04% (P0,05), у зоні
південного степу – 0,80±0,05% (P
Таблиця 2
Зважаючи на те, що головним чинником передачі збудника стронгілоїдозу є
ґрунт, нами була вивчена його засіяність личинками Strongyloides в
різних клімато-географічних зонах Одеської області. Встановлено, що в
Лісостеповій зоні личинками паразита було забруднено 15,3(2,0%
досліджених проб ґрунту, в зоні Центрального степу – 19,6(1,5%, в зоні
Південного степу – 24,1(1,2%.
Статистичне опрацювання даних про ураженість на стронгілоїдоз населення
в різних клімато-географічних зонах Одеської області і забрудненість
ґрунту личинками Strongyloides на зазначених територіях показало, що між
цими показниками існує прямий сильний кореляційний зв’язок, r = + 0,94 ±
0,06.
Нами було проведено дослідження ґрунту на наявність збудника
стронгілоїдозу в осередках і мікроосередках стронгілоїдозу. Встановлено,
що на території дитячого будинку інвалідів проби ґрунту, що були
досліджені на стронгілоїдоз, містили личинок Strongyloides в 33,1±6,8%
випадків, у психіатричних лікарнях – в 24,3±5,7%, у будинках
інтернатного типу для розумово відсталих дітей – в 20,6±3,9%, з
присадибних ділянок садиб, де мешкали особи, уражені на стронгілоїдоз, –
в 12,9±1,2%, з індивідуальних домоволодінь – у 15,6±1,3%. Кількість
виявлених личинок у досліджених пробах складала відповідно 144±2,3;
91,5±1,8; 145,1±2,2; 32,3±4,1; 50,8±3,3 в 1 кг ґрунту.
Найчастіше засіяність ґрунту личинками Strongyloides реєструється у
сільській місцевості, де ґрунт може забруднюватися нечистотами тварин
через відсутність очищувальних споруд або при використанні нечистот як
добрива на виноградних полях. Так, личинками було забруднено від
34,3±6,8% до 53,3±6,7% досліджених проб ґрунту на свинофермах (в
середньому – 41,5±2,3%), від 8,0±2,5% до 25,4±4,3% (в середньому –
14,8±1,7%) – на виноградних полях. Кількість личинок в 1 кг ґрунту зі
свиноферм складала 337,9±12,6, з виноградних полів – 75,4±8,0.
З ґрунту на всіх комунальних об’єктах виявляли життєздатні
рабдитоподібні та інвазійні (філярієподібні) личинки Strongyloides. При
цьому відсоткове співвідношення рабдитоподібних і філярієподібних
личинок було таким: на присадибних ділянках і індивідуальних
домоволодіннях 62,8-87,8% і 6,2-8,6%; дитячих будинках і психіатричних
лікарнях – 82,8-91,9% і 4,4-7,9%; на свинофермах – 87,3-94,3% і
5,1-12,3%; на виноградних полях – 56,3-61,4 % і 8,3-13,7 %.
,
.
D
J
N
T
,
.
0
2
4
„h*$^„h
4
6
N
P
R
T
V
‚
„
(*°j
2Таким чином ґрунт є активним чинником передачі збудника стронгілоїдозу
в осередках інвазії, особливо у сільській місцевості. Через нього можуть
заражатися на стронгілоїдоз люди і тварини (свині).
З інших об’єктів довкілля на наявність личинок Strongyloides були
досліджені столова зелень, суниця, морква, огірки, які вирощуються на
ґрунті, а також абрикоси. Крім того дослідженню були піддані змиви з
рук, одягу, взуття, знарядь праці (лопати, граблі тощо) працівників
свиноферм, стічні води свиноферм, вода з поверхневих водойм Одеської
області. На рис. 1 наведені дані про забрудненість овочів, столової
зелені, ягід і фруктів личинками Strongyloides.
Найбільшу епідемічну небезпеку щодо забруднення личинками Strongyloides
має суниця, 14,7±1,7% досліджених проб якої вміщували збудника
стронгілоїдозу, потім морква (12,9±1,6%), столова зелень (11,6±1,2%),
абрикоси (10,8±1,4%) та огірки (9,6±1,4%). Найбільшу кількість личинок
паразита виділяли з моркви – 7,4±1,8 личинок в 1 кг продукту, далі
столова зелень – 6,4±0,8; суниця – 5,8±1,4; огірки – 3,2±0,9 і абрикоси
– 3,2±1,0.
Рис. 1. Забрудненість овочів, столової зелені, ягід і фруктів личинками
Strongyloides в Одеській області
Значну забрудненість личинками Strongyloides мали змиви з рук (рис. 2),
одягу, взуття, знарядь праці (рис. 3) тваринників – працівників
свиноферм.
Наведені дані свідчать, що працівники свиноферм перебувають під
постійним ризиком зараження, оскільки на руках, одязі, взутті, інвентарі
знаходяться личинки Strongyloides. Кількість личинок складала від
10,3±0,3 до 14,0±0,9 екземплярів на 1 пробу. Личинки Strongyloides
містилися також у нечистотах вигребів вбиралень (рис. 4) та у стічній
воді свиноферм (рис. 5).
У нечистотах свиноферм, крім рабдитоподібних личинок Strongyloides,
вміщувалися яйця паразита на ранніх стадіях розвитку (1-4 бластомера).
Інвазійні личинки (з чохликом) були виявлені у 1,2-3,4% досліджених
проб. Забрудненість личинками нечистот обумовлює попадання збудника
стронгілоїдозу у воду поверхневих водойм. Дані про забрудненість води
наведені на рис. 6.
Статистична обробка даних показала, що між рівнями забрудненості води
відкритих водойм личинками Strongyloides і нечистот існує сильний прямий
кореляційний зв’язок, r = +0,96±0,04. Такий самий зв’язок існує між
рівнями забрудненості води відкритих водойм і забрудненістю стічної води
свиноферм, r = +0,98±0,02. Свиноферми мають особливу небезпеку як
осередки стронгілоїдозу. Личинками Strongyloides засіяні залишки навозу
у станках (у 33,9±2,3 % від кількості досліджених проб), підлога станків
(28,1±1,6 %), взуття оператора з догляду за тваринами (21,8±1,5 %),
годівниці (18,7±1,6 %), інвентар для прибирання (9,8±1,3 %). Згадані
об’єкти мали наступну кількість личинок на 1 кг/пробу: 14,8±1,1;
11,7±1,3; 4,5±0,9; 6,8±1,1 і 5,4±0,7 відповідно. Філярієподібні личинки
виявлені у залишках навозу зі станків, шкребках з підлоги станків,
годівниць, на взутті операторів і складали відповідно 7,8±1,6 %; 3,9±1,3
%; 8,2±0,5 % і 7,4±0,4 % від загальної кількості личинок, виявлених на
цих об’єктах.
Рис. 2. Забрудненість змивів з рук у осіб в мікроосередках
стронгілоїдозу личинками гельмінта
Рис. 3. Забрудненість змивів з одягу, взуття, знарядь праці личинками
Strongyloides на свинофермах
Рис. 4. Забрудненість нечистот в мікроосередках стронгілоїдозу личинками
гельмінта
Рис. 5. Забрудненість стічних вод свиноферм личинками Strongyloides
Рис. 6. Забрудненість поверхневих водойм личинками Strongyloides
У змивах з рук операторів з догляду за тваринами личинки Strongyloides
виявлені у 6,2±1,4 % досліджених проб, а середній їх вміст у одній пробі
складав 2,0±0,3 екземпляра.
З метою оздоровлення осередків стронгілоїдозу була запропонована
вдосконалена комплексна система боротьби і профілактики стронгілоїдозу
серед населення Одеської області. Вона включала контроль за дотриманням
державного законодавства і регіональних нормативно-правових актів щодо
охорони здоров’я населення і довкілля, виконанням державних і
регіональних програм з охорони здоров’я населення; моніторинг
захворюваності на стронгілоїдоз населення і забрудненості об’єктів
довкілля личинками паразита, лікування хворих і знезараження об’єктів
довкілля від личинкової стадії паразита. Впровадження заходів за цією
схемою на протязі 2002-2004 рр. дозволило знизити ураженість на
стронгілоїдоз населення (табл. 3) і рівень забрудненості грунту
личинками паразита (табл. 4).
Дані табл. 3 свідчать про зниження ураженості на стронгілоїдоз населення
Одеської області, загалом вона знизилась у 3,3-6,9 (в середньому у 5,8)
разів.
У табл. 4 наведені дані про динаміку забрудненості грунту у 2002-2004
рр. після впровадження оздоровчих і запобіжних заходів у порівнянні з
1994-2001 рр. Забрудненість ґрунту вірогідно знизилась у всіх
кліматичних зонах Одеської області у 5,1-8,2 (в середньому у 7,6) разів.
Знизилась також засіяність личинками паразита столової зелені з 6,9(0,6
до 0,34(0,06 личинок на пробу (Р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
