.

Патологічна анатомія вилочкової залози жінок, хворих на генералізовану міастенію (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
149 2859
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕМНЬОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСІЇВНА

УДК 616.74-009.17-055.2:616.438-091.8

Патологічна анатомія вилочкової залози жінок, хворих на генералізовану
міастенію

14.03.02 – патологічна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків

2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті ім. В.Н.
Каразіна МОН України.

Науковий керівник – кандидат медичних наук, доцент,

ПРОЦЕНКО Олена Сергіївна,

завідувач кафедри загальної та
клінічної патології

факультету фундаментальної
медицини,

Харківського національного
університету

ім. В.Н. Каразіна

Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор,

СОРОКІНА Ірина Вікторівна,

професор кафедри патологічної
анатомії

Харківського державного медичного
університету

доктор медичних наук, професор,

ШЛОПОВ Валерій Геннадійович,

завідувач відділом патоморфології

центральної науково-дослідницької
лабораторії

Донецького національного медичного

університету ім. М. Горького МОЗ
України

Захист відбудеться “ 24 ” січня 2008р. о 13.30 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01. при Харківському
державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ХДМУ (61022, м. Харків,
пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “ 15 ” грудня 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
В.В. Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Соціальна і трудова адаптація відіграє важливу
роль у житті кожної людини і соціуму в цілому. Втрата такої адаптації
внаслідок різних захворювань впливає на життя людини, приносить їй
фізичні і психологічні страждання. До таких захворювань, що найчастіше
приводять до інвалідизації хворих відноситься і міастенія. Міастенія –
це аутоімунне нервово-м’язове захворювання із групи антитільних хвороб
рецепторів, що проявляється слабістю і патологічною стомлюваністю
поперечно-смугастих м’язів [Е.М. Климова, 2001; Xu Xxian-hao et al.,
2001]. В основі міастенії лежать блокада та ушкодження аутоантитілами
ацетилхолінових рецепторів (АХР) постсинаптичної мембрани
поперечно-смугастих м’язів [N. Werneck et al., 2002]. При цьому, жінки
(переважно молодого і працездатного віку) занедужують міастенією в 1,5-2
рази частіше чоловіків [Б.М. Гехт, А.Г. Санадзе, 2003; В.Б. Ланцова,
Е.К. Сепп, 2002].

У США поширеність міастенії в 1996 році склала 5,1 на 100 000 населення
[D. Jacobson еt al., 1997], в Англії цей показник рівняється 15 на 100
000 населення [N.P. Robertson et al., 1998]. У Норвегії частота
захворювання становить 0,4 на 100 000 населення [E. Niks еt al., 2006],
у Швеції – 14,1 на 100 000 населення [Е. Niks еt al., 2006], у Хорватії
– відповідно 9,9 на 100 000 населення [R. Zivadinov еt al., 1998]. У
Югославії за період 1983 – 1992 р. частота захворювання склала 7,71 на
100 000 населення [D. Lavrnic еt al., 1999]. У Греції за період
1983-1997 р. частота міастенії склала 0,74 на 100 000 населення,
поширеність 7,63 на 1000 чоловік, середній вік початку хвороби – 46,5
років [K. Poulas еt al., 2001]. У Бразилії серед хворих міастенією 68%
представляють жінки, 32% – чоловіка [F.M. Cunha et al., 1999].
Захворюваність міастенією в Московській області в 2002 році склала 8,96
на 100 000 населення [С. В. Котов С. В, 2006]. В Україні показники
захворюваності на генералізовану міастенію не вивчались.

Розвиток міастенії пов’язують із дисфункцією тімуса, як центрального
органу імуногенезу. Це підтверджується позитивним ефектом тімектомії в
70% хворих [M. Kendall, 1990]. При міастенії багато авторів відзначають
порушення як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету [Т.Е.
Ивановская и др., 1996].

Достовірного зв’язку між характером ураження тімусу та особливостями
захворювання дотепер не виявлено. На цей час немає загальновизнаного
пояснення позитивного і негативного ефектів тімектомії, не розроблені
критерії до- і післяопераційного прогнозу.

Таким чином, тема актуальна і нова, оскільки в сучасній неврології,
імунології, хірургії та патоморфології дана проблема залишається
відкритою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом комплексної науково-дослідної роботи Харківського інституту
загальної і невідкладної хірургії АМН України “Вивчення гетерогенності
метаболічних і імунних порушень і проведення їхньої корекції до і після
тімектомії у хворих на міастенію” (№ державної реєстрації Д.Р.Н.
0105U000895).

Автором забезпечений збір матеріалу, проведено клінічне, макроскопічне,
гістологічне, гістохімічне, імуногістохімічне, цитофотометричне,
морфометричне дослідження, а також був проведений порівняльний аналіз
морфофункціональних особливостей вилочкової залози жінок, хворих
генералізованою міастенією, яка протікала на фоні атрофії і гіперплазії
тімуса.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є виявлення
взаємозв’язку між морфологічними проявами ураження вилочкової залози і
особливостями генерализованої міастенії для подальшої розробки критеріїв
до- і післяопераційного прогнозу результатів тімектомії.

Завдання дослідження:

Провести аналіз структури захворюваності на генералізовану міастенією
жінок у Харкові і Харківській області і проаналізувати клінічні дані
жінок досліджуваних груп з генералізованою міастенією.

Дослідити макроскопічні особливості тімусів жінок з генералізованою
міастенією і жінок контрольних груп.

Порівняти гістологічні, гістохімічні, цитофотометричні,
імуногістохімічні, морфометричні показники тімусів жінок з
генералізованою міастенією і тімусів жінок контрольних груп.

Вивчити показники клітинної і гуморальної ланок імунітету в крові жінок
контрольних груп і жінок з генералізованою міастенією до і після
тімектомії.

Проаналізувати післяопераційний катамнез через 1 рік після тімектомії,
проведеної жінкам з генералізованою міастенією.

Об’єкт дослідження – генералізована міастенія.

Предмет дослідження – тімус, кров, імунні клітини жінок, хворих на
генералізовану міастенію.

Методи дослідження – для досягнення поставленої мети та вирішення
завдань використано макроскопічний, органометричний, гістологічний,
гістохімічний, цитофотометричний, імуногістохімічний, морфометричний та
статистичний методи.

Наукова новизна отриманих результатів. У результаті комплексного
дослідження біоптатів тімусів, отриманих від жінок із ГМ, з
використанням морфологічного, гістохімічного, імуногістохімічного,
цитофотометричного, морфометричного і статистичного методів, уперше
виявлені морфо-функціональні відмінності тімусів жінок із ГМ.

Встановлено, що ГМ у жінок протікає на фоні атрофії тімуса (ГМАТ) із
прогресуючою тімічною (супресорною) недостатністю або на фоні
гіперплазії (ГМГТ) з тімічною гіперактивністю і ці морфологічні прояви
ГМ у вилочковій залозі мають різний патогенез.

Вперше виявлений взаємозв’язок між морфологічними змінами тімуса,
імунологічними змінами в крові і результатами тімектомії.

ГМАТ характеризується дефіцитом Т-супресорів, IgG, IgA, зниженням
показників Т-хелперів, ЦІК, IgM і підвищенням показників В-лімфоцитів і
лімфоцитотоксичності на левамізол in vitro в сироватці крові.
Тімектомія при ГМАТ була неефективною, стан здоров’я хворих жінок не
поліпшувався.

ГМГТ характеризується підвищенням рівня В-лімфоцитів,
лімфоцитотоксичності на левамізол in vitro, помірним зниженням
Т-хелперів, Т-супресорів, ЦІК в сироватці крові. Фракції імуноглобулінів
A, G, M не перетерплювали значних змін. Тімектомія при ГМГТ була
ефективною і призводила до покращення стану хворих.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене комплексне
дослідження морфо-функціональних особливостей тімусів, показників
клітинної і гуморальної ланок імунітету жінок із ГМ, що протікає на фоні
атрофії і гіперплазії тімуса, дозволило виявити різний патогенез цих
міастеній і, відповідно, різну морфологію тімусів і визначити критерії
до- і після операційного прогнозу при лікуванні міастенії.

Критеріями неефективності тімектомії при ГМ слід вважати атрофію тімуса
(атрофію істинної паренхіми, епітеліального компоненту), абсолютний
дефіцит Т-супресорів в паренхімі тімуса і сироватці крові, дефіцит IgG і
IgA в сироватці крові.

На підставі цього невропатологам, імунологам і хірургам рекомендовано
враховувати різний морфо-функціональний стан вилочкової залози при ГМ і,
відповідно до цього проводити профілактику, підбирати адекватні методи
лікування і прогнозувати результати і доцільність тімектомії. Виявлені
зміни і закономірності відкривають нові аспекти і підходи до вивчення
генерализованої міастенії.

Результати роботи впроваджені у роботу патологоанатомічних відділень
Харківської обласної клінічної лікарні, Харківського інституту загальної
і невідкладної хірургії АМН України, а також в учбовий процес кафедри
загальної та клінічної патології факультету фундаментальної медицини
Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, кафедри
патологічної анатомії харківського державного медичного університету та
кафедри патологічної анатомії Харківської медичної академії
післядипломної освіти.

Особистий внесок дисертанта. Автором самостійно зібрано матеріал,
проаналізовані клінічні дані, дані імунного статусу і ефективність
тімектомії у жінок, хворих на генералізовану міастенію. Були проведені
макроскопічні, органометричні дослідження біоптатів тімусу хворих жінок,
проведено аналіз морфо-функціонального стану епітеліальних клітин за
допомогою морфометричних (визначався діаметр ядра, об’єм ядра, об’єм
цитоплазми, об’єм клітини, ядерно-цитоплазматичний показник) і
імуногістохімічних (обробка препаратів за методами Браше і
Фьольгена-Россенбека) методів дослідження. Визначені об’ємні параметри
компонентів коркового і мозкового шарів тімуса, а також
стомально-паренхіматозний коефіцієнт на препаратах, забарвлених
гематоксиліном і еозином, за методами Малорі та ван Гізон. Був оцінений
стан внутрішньочасткових периваскулярних просторів на препаратах,
забарвлених сріблом за методикою Фута. Також були оцінені популяції
лімфоцитів і їх співвідношення на препаратах оброблених МКА до
відповідних маркерів. Вивчено стан апоптозу лімфоцитів на препаратах,
оброблених МКА до маркеру CD 95 і функціональний стан ендотелію судин
тімуса на препаратах, оброблених МКА до ендотеліну-1. Автором проведено
статистичну обробку матеріалу, аналіз та узагальнення отриманих
результатів, що дозволило сформулювати наукові положення і зробити
висновки даної роботи.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладені, обговорені на
науково-практичній конференції “Патологоанатомічна діагностика хвороб
людини: здобутки, проблеми, перспективи”, присвяченої 100-річчю від дня
народження професора Н.М. Шинкермана (Чернівці, 2007 р.), на засідання
Харківського патологоанатомічного суспільства (Харків, 2007). Апробація
роботи проведена на спільному розширеному засіданні кафедри загальної і
клінічної патології Харківського національного університету ім. В.Н.
Каразіна, кафедри патологічної анатомії Харківського державного
медичного університету, кафедри патологічної анатомії Харківської
медичної академії післядипломної освіти (Харків, 2007 р.) і на
розширеному засіданні відділення патологічної анатомії Харківського
інституту загальної і невідкладної хірургії АМН України (Харків, 2007
р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць: у
спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, – 5; у збірниках
наукових конференцій – 1.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 151 сторінках машинопису.
Складається із вступу, огляду літератури, п’яти розділів власних
досліджень, їхнього обговорення, висновків, додатків і списку
літератури, що містить у собі 261 джерел: вітчизняних – 84, іноземних –
177 (обсягом 24 сторінки). Робота ілюстрована 47 таблицями і 83
малюнками, у тому числі 41 мікрофотографіями (обсягом 21 сторінка).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Представлене дослідження основане на
вивченні історій хвороб, показників клітинної і гуморальної ланок
імунітету в крові і біопсій вилучених тімусів у жінок, із клінічно
підтвердженою генералізованою міастенією (ГМ) і тімусів жінок груп
контролю. Матеріал зібраний за період з 1990 по 2007 р. у Харківському
НДІ загальної і невідкладної хірургії АМН України і Харківському
обласному бюро судово-медичної експертизи.

Всі досліджувані випадки ГМ і груп порівняння (контролю) були розділені
на наступні групи. У першу досліджувану групу (М1) увійшли 25 біоптатів
тімусів жінок із ГМ, що протікає на фоні атрофії тімуса (ГМАТ). Другу
досліджувану групу склали 27 біоптатів тімусів жінок із ГМ, що протікає
на фоні гіперплазії тімуса (ГМГТ). У третю досліджувану групу ввійшли 25
досліджень показників клітинної і гуморальної ланок імунітету в крові
жінок із ГМ, що протікає на фоні атрофії тімуса (ГМАТ) до і на 8-у добу
після тімектомії. У четверту досліджувану групу ввійшли 27 досліджень
показників клітинної і гуморальної ланок імунітету в крові жінок із ГМ,
що протікає на фоні гіперплазії тімуса (ГМГТ) до і на 8-у добу після
тімектомії. Контрольні групи (групи порівняння) К1, КР1 і К2, КР2 для
кожної досліджуваної групи (М1, МК1 і М2, МК2) окремі, оскільки тімус у
різні вікові періоди має певні морфологічні особливості (у зв’язку з
віковою інволюцією) і імунний статус із віком перетерплює зміни, а
різниця у вікових періодах груп М1, МК1 і М2, МК2 становить 14,5 років
(середній віковий період груп М1, МК1 становить – 38,2 років, а груп М2,
МК2 – 23,7 років), що при взятті однієї, “усередненої” за віковим
критерієм групи контролю, не дозволило б адекватно оцінити імунологічні
зміни в крові і морфологічні зміни в тімусах жінок, хворих ГМ і призвело
б до недостовірних результатів. Тому, у групи К1, КР1 і К2, КР2 включали
відповідному віковому періоду груп М1, МК1 і М2, МК2, дослідження
біоптатів тімуса соматично здорових жінок, що раптово померли від
несумісних з життям механічних травм (групи К1 і К2 по 10 випадків
спостереження відповідно) і дослідження показників клітинної і
гуморальної ланок імунітету в крові соматично здорових жінок-донорів,
які, до моменту забору крові на протязі 6 місяців, нічим не хворіли
(групи КР1 і КР2 по 10 випадків спостереження відповідно).

При макроскопічному дослідженні біоптатів тімусів визначалися їхня маса,
розміри і об’єм.

Матеріал фіксували у забуференому 10% розчині нейтрального формаліну.
Гістологічні блоки виготовлялись шляхом стандартної парафінової
проводки. Морфологічно тімус вивчався з використанням гістологічних
(гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за методом ван Гізон, за
методом Малорі, імпрегнація сріблом по Футу), гістохімічних
(ШИК-реакція, за методом Браше і Фьольгена – Россенбека) фарбувань,
цитофотометричним і морфометричним методами. Фарбуванням по Браше
оцінювали вміст РНП у цитоплазмі епітеліальних клітин тімуса. Контролем
служив розчин кристалічної рибонуклеази при температурі 37°С. Методом
Фьольгена – Россенбека визначали вміст ДНП у ядрах лімфоцитів і
епітеліальних клітин (контролем служила реакція гідролізу з HCl) [Пирс
Э., 1962]. Цитофотометричним методом визначали оптичну щільність змісту
ДНП і РНП ядер лімфоцитів, епітеліальних клітин і цитоплазми
епітеліальних клітин у зеленій частині спектра на зрізах, оброблених
даними гістохімічними методами. Також, на зрізах, оброблених даними
гістохімічними методами, у всіх досліджуваних випадках проводилася
плоїдометрія.

Імуногістохімічне дослідження проводили на парафінових зрізах, товщиною
4-5 мкм непрямим методом Кунса за методикою Brosman [1979]. Для
визначення ступеня зрілості і належності лімфоцитів до тієї або іншої
субпопуляції проводили дослідження із МКА до CD 22, CD 3, CD 4, CD 8, CD
7, Thy-1, поверхневі рецептори до яких вони експресують. Апоптоз вивчали
за допомогою МКА до CD 95, епітеліальні клітини – за допомогою МКА до
HLA-DR, а клітини, які продукують ендотелін-1, виявляли за допомогою МКА
до ендотеліну-1 (фірма-виготовлювач МКА – Novocastra Laboratories Ltd,
UK). У якості люмінесцентної мітки використали F (ab)-2 – фрагменти
кролячих антитіл проти імуноглобулінів миші, мічених ФІТЦ. Препарати
вивчали в люмінесцентному мікроскопі МЛ-2 з використанням
світлофільтрів: ФС-1-2, СЗС-24, БС-8-2, УФС-6-3. Інтенсивність світіння
визначали на мікрофлюориметрі з ФЕУ-35 і позначали в умовних одиницях,
які рівняються току, що проходить через вимірювальний прилад у
мікроамперах (мкА).

Комплекс гістологічних, морфометричних, стереометричних і
цитофотометричних досліджень проводився на мікроскопі Olympus DR-Soft
(Version 3:1). Числові дані оброблені за методом варіаційної статистики
з обчисленням середньої арифметичної (М), середньоквадратичного
відхилення (д), середньої помилки різниці (m), імовірності різниці (р).
Остання між двома середніми при малих вибірках визначалась за таблицею
Стьюдента з дотриманням умови (n1+n2-2). При визначенні ступеня
вірогідності припускалась точність рioccUeUeUeUeUe???ooooo?o??????

&

`„Aea$

”yo

”yo

”yo

”yo

”yo

”yo

”yo

¦¤?¤bYiYh¦?¦@§l`TTH

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020