.

Пограничні психічні розлади у осіб з хронічною нейросенсо-рною приглухуватістю (клініка, діагностика, терапія) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
145 3287
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ,

ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ”

РОКУТОВ СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК 616.85-07-036.82:616.28-008.1

Пограничні психічні розлади у осіб з хронічною нейросенсорною
приглухуватістю (клініка, діагностика, терапія)

14.01.16 – Психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис:

Робота виконана в Державній установі “Інститут неврології, психіатрії та
наркології АМН України”

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Марута Наталія
Олександрівна, Державна установа “Інститут неврології, психіатрії та
наркології АМН України”, завідувач відділу неврозів та пограничних
станів, заступник директора з НДР

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач
кафедри психотерапії;

– доктор медичних наук, професор Юр’єва Людмила Миколаївна,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри психіатрії ФПО.

Захист дисертації відбудеться “28” листопаду 2007р. о 1000 годині

на Засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д. 64.566.01 при Державній
установі “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України”
(61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державної установи
“Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України” (61068, м.
Харків, вул. Академіка Павлова, 46).

Автореферат розісланий “26” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої Вченої Ради,

к.мед.н., с.н.с. Дяченко Л.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах спостерігається значне зростання
пограничних психічних розладів, психогенних за своєю природою. Серед
клінічних варіантів пограничних психічних розладів найчастіше
зустрічаються психогенні розлади в якості реакції на соматичну або
неврологічну хворобу (Волошин П.В. з співавт., 2001, 2005; Напреенко
А.К., 2002; Михайлов Б.В., 2001, 2005; Морозов О.М., 2004; Юрьева Л.Н.,
2004, Пшук Н.Г., 2004; Сухоруков В.І., 2006). Це обумовлено тим, що
тяжка соматична хвороба з тривалим перебігом є значним психотравмуючим
чинником, який сприяє розвитку різних форм психічної патології
(Табачников С.И., 2004; Сердюк А.И., 2004, 2005; Спирина И.Д., 2004,
Подкорытов В.С., 2004; Бачериков А.Н., 2005; Самохвалов В.П., 2005;
Казакова С.Е., 2006; Чабан О.С., 2007; Гавенко В.Л., 2007; Бабюк И.А.,
2007; Скрипников А.Н., 2007). Вплив цього чинника посилюється при
отриманні хворим статусу інваліда (Кришталь В.В., 2004; Кутько І.І.,
2006).

В структурі інвалідизуючих хвороб суттєве місце належить ураженням
органу слуху. Останні роки характеризуються поступовим зростанням
кількості осіб, що страждають на хронічні захворювання і ураження органу
слуху, причому у 65-93% з них відзначається нейросенсорна
приглухуватість, при якій терапевтичні заходи, спрямовані на відновлення
слухової функції, є малоефективними (Клименко Д.І., 1997, 2001; Антонов
В.Ф. з співавт. 1997; Надеина Н.А., Горустович Л.Н., Кухарук А.Д. з
соавт. 2000).

При даній патології втрата слуху відбувається у працездатному віці, коли
порушена слухова функція суттєво погіршує міжособистісну взаємодію,
комунікації та обумовлює розвиток пограничної психічної патології у
даної категорії хворих (Евдощенко Е.А., Косаковский А.Л., 1989;
Шидловська Т.В., Шидловська Т.А., 2005).

Такі хворі, як правило, перебувають під тривалим спостереженням
ЛОР-лікарів, в той час як невротичні, неврозоподібні та особистісні
розлади пограничного рівня, що розвилися у них під час хвороби,
залишаються поза полем зору дослідників (Заболотный Д.И. з співавт.,
1999; Римар В.В., 2004).

Незважаючи на недостатню вивченість проблеми психічних розладів при
хронічній нейросенсорній приглухуватості, усі дослідники, які
аналізували стан проблеми, дійшли одностайної думки, що порушення
функції слухового аналізатора, що відіграє важливу роль в міжсоціальних
комунікаціях, не може не порушити функціонування психічних процесів
(Рахманов В.М., 1997).

Вивчення клініко-психопатологічних особливостей пограничних психічних
розладів у хворих на хронічну нейросенсорну приглухуватість дозволить не
тільки вдосконалити критерії діагностики та систематики даної патології,
а й розробити принципи терапії та реабілітації цього контингенту хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано у відповідності до плану
науково-дослідної роботи Українського Державного науково-дослідного
інституту медико-соціальних проблем інвалідності за темою “Оптимізувати
систему медико-соціальної реабілітації хворих з найбільш поширеними
інвалідизуючими захворюваннями вуха, горла і носа” (№ держреєстрації
0103U001428).

Мета дослідження – клініко-психопатологічні особливості та
патопсихологічні механізми формування пограничних психічних розладів у
хворих на хронічну нейросенсорну приглухуватість та обґрунтування
принципів терапії даного контингенту хворих.

Для досягнення вказаної мети вирішувалися наступні завдання:

описати клініко-психопатологічну структуру пограничних психічних
розладів у хворих на хронічну нейросенсорну приглухуватість;

проаналізувати динаміку розвитку пограничної психічної патології у
обстежених;

вивчити етіологічні фактори, які призводять до розвитку пограничних
психічних розладів у хворих на хронічну нейросенсорну приглухуватість;

співставити вираженість хронічної нейросенсорної приглухуватості з
вираженістю клінічних проявів пограничної психічної патології;

проаналізувати патопсихологічні механізми формування пограничних
розладів у хворих на хронічну нейросенсорну приглухуватість;

розробити принципи терапії та реабілітації хворих з різними варіантами
пограничних психічних розладів при хронічній нейросенсорній
приглухуватості.

Об’єкт дослідження – пограничні психічні розлади у хворих на хронічну
нейросенсорну приглухуватість.

Предмет дослідження – причини та механізми формування, психопатологічні
прояви, терапія та реабілітація хворих на пограничні психічні розлади,
які обумовлені хронічною нейросенсорною приглухуватістю.

Методи дослідження – клініко-психопатологічний, психодіагностичний,
методи статистичної обробки отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше на підставі комплексних клініко-психопатологічного та
патопсихологічного досліджень отримано дані про клінічний поліморфізм і
психопатологічну неоднорідність пограничної психічної патології при
хронічній нейросенсорній приглухуватості (ХНП).

Вивчено феноменологічну структуру цих розладів, описано варіанти їх
проявів і динаміка розвитку.

Виявлено причинні фактори й умови формування пограничних психічних
розладів у хворих на ХНП.

Визначено наявність зв’язку між ступенем ХНП та вираженістю пограничного
психічного розладу.

Уточнено деякі патопсихологічні механізми розвитку різних форм
пограничної патології при ХНП.

Комплексний підхід, застосований в даній роботі, дозволив науково
обґрунтувати принципи терапії та реабілітації хворих на пограничні
психічні розлади, обумовлені ХНП.

Практичне значення отриманих результатів.

В результаті проведених досліджень розроблено критерії діагностики
різних форм пограничних розладів (невротичні, органічні, особистісні) у
хворих на ХНП.

Визначено чинники, які впливають на формування пограничних розладів при
ХНП.

Виокремлено найбільш важливі показники, які визначають психологічну та
психопатологічну складову реабілітаційного потенціалу даної категорії
хворих.

Розроблено принципи психофармакотерапії та психотерапії пограничних
розладів у хворих на ХНП, які спрямовані на підвищення якості терапії та
реабілітації даного контингенту хворих.

Доведено клінічну ефективність розробленої системи терапії пограничних
психічних розладів у хворих на ХНП. Відділом медико-соціальної
експертизи МОЗ України затверджено учбово-методичний посібник “Оцінка
психологічної складової реабілітаційного потенціалу в системі
психотерапевтичних та психокорекційних заходів для хворих та інвалідів з
ураженням слухового та вестибулярного аналізаторів: //А.В.Іпатов,
О.В.Сергієні, Д.І.Клименко, С.М.Мороз, С.В.Рокутов, М.В.Дидоренко,
М.В.Бутенко, В.В.Храмцова / Учбово-методичний посібник. –
Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 42 с.).

Результати роботи впроваджені в практику ЛОР-відділення Українського
Державного НДІ медико-соціальних проблем інвалідності
(м. Дніпропетровськ), в практичну діяльність амбулаторних та
стаціонарних психіатричних закладів України (м. Луганськ, м. Харків,
м. Симферополь, м. Дніпропетровськ).

Впровадження отриманих результатів в практику дозволить проводити ранню
діагностику пограничних розладів у хворих на ХНП, що забезпечить
адекватну, диференційовану терапевтичну тактику, буде сприяти регресу
психопатологічних проявів та відновленню якості життя пацієнтів.

Особистий внесок здобувача.

Увесь обсяг клініко-психопатологічних та патопсихологічних досліджень,
їх статистична обробка, узагальнення та інтерпретація отриманих
результатів виконано дисертантом самостійно. Автором особисто вивчено
етіологічні фактори розвитку різних варіантів пограничних психічних
розладів при ХНП, їх структуру, закономірності формування та перебігу,
проведений ретельний аналіз патопсихологічних механізмів їх розвитку.

Автором особисто розроблено та апробовано принципи терапії даного
контингенту хворих.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження.

Результати дисертаційного дослідження доповідалися на конференціях
науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів
України “Якість життя хворих на психоневрологічні розлади та їх родин
(медична і соціальна реабілітація, реінтеграція в суспільство)”
(Донецьк, 2005), “Сучасні технології профілактики та лікування нервових,
психічних розладів та розладів внаслідок вживання психоактивних речовин”
(Луганськ, 2005), “Пароксизмальні стани в неврології, психіатрії та
наркології” (Одеса, 2006); на науково-практичних конференціях “Актуальні
проблеми соціальної, судової психіатрії та наркології” (Київ, 2006) та
“Сучасні проблеми профілактики аутоагресивної поведінки” (Харків, 2007),
на засіданнях товариства психіатрів м. Харкова (Харків, 2006) та м.
Дніпропетровська (Дніпропетровськ, 2007).

Публікації. За темою дисертації надруковано 7 робіт (4 з них –
самостійні, надруковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України).

Об’єм і структура дисертації. Основний текст дисертації викладений на
148 сторінках машинопису. Дисертація складається зі вступу, аналітичного
огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, заключення, висновків,
покажчика літератури, який містить 313 джерел (220 вітчизняних та 93
іноземних). Робота містить 17 таблиць, ілюстрована 1 малюнком.

Основний зміст роботи.

Матеріал і методи дослідження.

В основу роботи покладено комплексне дослідження 166 хворих з
пограничними психічними розладами, які розвилися на тлі ХНП (основна
група). У контрольну групу увійшли 53 хворих на ХНП без ознак
пограничної психічної патології.

У 73 (43,9%) хворих основної групи реєструвалися невротичні розлади у
вигляді неврастенії (F48.0) у 33 осіб (19,9%), тривожно-фобічного
розладу (F40.1) у 12 осіб (7,2%), розладів адаптації (F43.21) – у 28
осіб (16,9%).

У 66 (39,7%) хворих основної групи спостерігалися органічні психічні
розлади у формі органічного тривожного розладу (F06.4) у 27 осіб (16,3%)
та органічного емоційного лабільного розладу (F06.6) у 39 обстежених
(23,5%).

У 27 (16,3%) обстежених були діагностовані особистісні розлади у вигляді
емоційного нестійкого розладу особистості (F60.3).

Даючи загальну характеристику обстежених, слід відзначити переважання в
групі чоловіків (102 чоловіка та 64 жінки). Аналіз рівня освіти свідчив
про те, що 77 (46,4%) хворих мали середню освіту, 49 (29,5%) хворих –
середню спеціальну, 40 (24,1%) хворих – вищу. 118 (71,1%) обстежених
одружені, 48 (28,9%) – самотні. Середній вік хворих складав 38,4±7,9
років (від 18 до 54 років). Тобто переважна кількість обстежених були
молодого віку. Контрольна група за статтю, віком, рівнем освіти не
відрізнялася від основної.

За результатами спостереження причиною розвитку ХНП у 107 (64,5%)
обстежених був кохлеарний неврит внаслідок інфекційних захворювань та їх
наслідків (дитячі інфекції, грип, менінгіт, арахноїдит), травми
внутрішнього вуха; у 35 (21,1%) хворих – запальні захворювання
середнього вуха (адгезивний та хронічний гнійний отит); у 17 (10,2%) –
отосклероз.

Серед інших захворювань, що призвели до розвитку ХНП, виокремлені
патологія вагітності, виробничі інтоксикації свинцем, цукровий діабет,
гіпертонічна хвороба, виробничі шуми, які були віднесені до рубрики
“інші причини” (7 осіб, 4,2%).

Для реалізації мети та завдань роботи нами було використано комплекс
методів, який включив клініко-психопатологічне, психодіагностичне
дослідження, а також математичну обробку отриманих результатів.

Клініко-психопатологічний метод застосовувався для поглибленого аналізу
закономірностей формування і динаміки пограничних психічних розладів при
ХНП та був доповнений використанням опитувальника вираженості
психопатологічної симптоматики (Тарабрина Н.В., 2001; Derogatis L.R.,
1975).

Психодіагностичні дослідження включали використання наступних методик:
тест СМДО (стандартизований метод дослідження особистості) (Собчик Л.Н.,
2000); кольоровий тест Люшера (Люшер М., 1993); шкала оцінки ситуативної
та особистісної тривоги Ч.Спілбергера, Ю.Ханіна (Райгородский Д.Я.,
2000); Торонтська шкала алекситимії Y.J.Taylor (Райгородский Д.Я.,
2000); особистісний опитувальник Айзенка (Рогов Е.И., 2000);
особистісний опитувальник Бехтеревського інституту (Кабанов М.М., Личко
А.Є., Смирнов В.М., 1983); теппінг-тест (Ахмеджанов Е.Р., 1997); таблиці
Шульте (Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М., 1999); тест незавершених речень
Сакса та Леві (Saks D.M., Levi S., 2000); шкала депресії Зунге (Zung W.,
Durham N., 1965).

Результати дослідження та їх обговорення.

Відповідно до мети дослідження нами обстежено 166 хворих з пограничними
психічними розладами на тлі ХНП (73 – з невротичними розладами, 66 – з
органічними психічними розладами, 27 – з розладами особистості), які
склали основну групу. До контрольної групи увійшли 53 хворих на ХНП без
ознак пограничної психічної патології.

Аналіз результатів дослідження проводився по групах відповідно до ґенезу
пограничних розладів (невротичні, органічні, особистісні).

В групу хворих на невротичні розлади при ХНП увійшли 73 хворих (33 – з
неврастенією (F48.0), 12 – з тривожно-фобічним розладом, 28 – з
розладами адаптації (F43.21)).

При аналізі особливостей приглухуватості в даній групі хворих ми
відзначили, що І (легкий) ступінь приглухуватості спостерігався у 28
(38,4%) хворих, ІІ (помірний) – у 30 (41,1%) хворих, ІІІ (виражений) – у
10 (13,7%) хворих, IV (тяжкий) – у 5 (6,8%) хворих, тобто у хворих на
невротичні розлади реєструвалася ХНП переважно І та ІІ ступеня
(тривалість слухових розладів від 6 місяців до 3 років).

Причиною розвитку неврастенії у хворих були психогенні чинники: втрата
роботи – 18 (54,5%) хворих, конфлікти в родині – 8 (24,2%) хворих та на
роботі – 7 (21,2%) хворих. При цьому дефект слуху ставав специфічною
“фоновою” психогенією, яка посилювала вплив основної.

Клінічна картина неврастенії у всіх хворих даної групи характеризувалася
наявністю роздратованості (100%), втомлюваності (93,9%), розладів сну
(90,9%), вегетативних порушень (84,8%), зниженого настрою (63,6%). У
хворих на неврастенію порушення сну проявлялися різноманітними
варіантами (утруднення засинання – 45,5%, тривале безсоння без відчуття
відпочинку – 54,5%, підвищена сонливість вдень – 33,3%). З вегетативних
проявів у обстежених реєструвалися головний біль напруги (57,5%),
лабільність пульсу та артеріального тиску (51,3%), тремор пальців рук
(39,4%), гіпергідроз (42,4%). Значне місце серед клінічних проявів
неврастенії належало коливанню емоційного стану, частій зміні настрою
(від піднесеного до песимістичного), чергуванню тривоги, образи, гніву,
розгубленості. У 63,6% хворих настрій був зниженим.

Згідно результатів аналізу даних опитувальника вираженості
психопатологічної симптоматики у хворих на неврастенію відзначалося
переважання міжособистісної сенситивності, депресії та соматизації.

До групи хворих на невротичні розлади увійшли 12 (7,2%) обстежених з
діагнозом тривожно-фобічні розлади, які проявлялися у вигляді соціальних
фобій (F40.1).

Соціальні фобії формувалися внаслідок впливу специфічної психогенії
(дефект слуху). Пусковими психогеніями в цьому випадку ставали
вегето-судинні пароксизми (75,0% хворих) та переживання в зв’язку з
хворобою близьких (25,0% хворих).

Соціальні фобії у хворих на ХНП проявлялися у вигляді тривоги (91,6%) та
страху (100%), які були обумовлені ситуаціями мовного спілкування (при
зустрічі з протилежною статтю, при публічному виступі, при спілкуванні з
керівництвом, адміністрацією). Емоції страху формувалися у більшості
хворих поступово на тлі схвильованості за раніш невдалі мовні
комунікації з відчуттям власної неповноцінності. У 75,0% хворих
спостерігалося уникнення спілкування та зустрічей. Чим частіше хворі на
ХНП уникали спілкування, тим більш вираженим в них був страх
комунікацій. Поступово до страху очікування спілкування приєднувалися
вегетативні розлади, які посилювали прояви тривоги, занепокоєння.
вегетативні розлади у хворих на соціальні розлади проявлялися у вигляді
гипергідрозу (75,0%), неприємних відчуттів в області серця (66,6%),
утруднення дихання (50,0%), запаморочення (41,6%).

За результатами даних опитувальника вираженості психопатологічної
симптоматики у даної групи пацієнтів відзначено переважання
міжособистісної сензитивності, генералізованої та фобічної тривожності.

Розлади адаптації у вигляді пролонгованої депресивної реакції (F43.21)
проявлялися у 28 (16,9%) спостережених. Депресивні прояви цих хворих
виникали у відповідь на гостру психогенію. У 18 (64,3%) хворих
психогенією став дефект слуху (встановлення діагнозу, відчуття
неповноцінності, обумовлене приглухуватістю, думки про неможливість
повноцінно працювати та упорядкувати своє особисте життя), в 10 (35,7%)
хворих – переживання розлуки, або хвороби близьких.

Розлади адаптації у хворих на ХНП проявлялися поєднанням астенічних
(89,3%) та депресивних порушень. Клінічна картина захворювання включала
підвищену втомлюваність (89,3%), зниження працездатності (96,4%),
пам’яті (64,3%), уваги (67,9%), що давало підстави хворому вважати себе
некомпетентним у професійному плані. Ознаки астенії у хворих
супроводжувалися зниженим настроєм депресивного рівня.

Аналіз результатів опитувальника вираженості психопатологічної
симптоматики показав наявність у цього контингенту хворих
міжособистісної сензитивності, розладів депресивного та тривожного
спектру з вираженою їх соматизацією.

Наступну групу склали 66 (39,8%) хворих на НХП, яка стала причиною
розвитку у них органічних психічних розладів. У 27 (16,3%) осіб
спостерігався органічний тривожний розлад (F06.4), у 39 (23,5%) –
органічний емоційно-лабільний розлад (F06.6).

Вивчаючи зв’язок між ступенем приглухуватості та вираженістю психічних
розладів ми відзначили, що у 14 (21,2 %) хворих реєструвався І (легкий)
ступінь приглухуватості, у 17 (25,8%) – ІІ (помірний), у 19 (28,8%) –
ІІІ (виражений), у 16 (24,2%) – ІV (тяжкий) ступінь. В цій групі
обстежених

46 (69,7%) хворих користувалися слуховими апаратами, 25 (37,9%) були
інвалідами в зв’язку з дефектом слуху.

При вивченні клініко-психопатологічної симптоматики у хворих на тривожні
розлади ми відзначили, що у 19 (70,4%) обстежених тривога була
генералізованою, а в 8 (29,6%) – епізодичною. Генералізована тривога у
хворих характеризувалася немотивованістю та незмістовністю. Проявлялася
вона у вигляді очікування нещастя або неприємної події. У 22 (81,5%)
хворих з тривожними розладами тривога посилювалася в ситуаціях соціально
значущого спілкування, при зміні стереотипного перебігу життєвих подій,
при появі нових вимог з боку керівництва на роботі або близьких вдома.
Такі хворі постійно відчували невпевненість в собі, боялися не впоратись
зі службовими обов’язками, були впевнені, що оточуючи ставляться до них
зневажливо, з жалем. Свою тривогу хворі пов’язували з дефектом слуху.
Тривога у хворих не зменшувалася внаслідок вдалого спілкування або
комунікації.

У хворих з епізодичною тривогою виявлені наступні
клініко-психопатологічні особливості. Перший панічний напад виникав у
них як в приміщеннях, так і на відкритому просторі. Напад розвивався
швидко протягом 10 хвилин, коли у хворих з’являвся жах відчуття
катастрофи, утруднення концентрації уваги, тахікардія, задуха,
пітливість. Тривалість нападів складала від 15 до 30 хвилин. У 6 (75%)
хворих спостерігалася деперсоналізація та дереалізація. Для всіх хворих
у міжнападний період характерними були занепокоєність своїм станом та
очікування наступного нападу. У 22 (81,5%) хворих на тривожні розлади
внаслідок вираженості тривоги, панічних нападів, фізичного дискомфорту
відзначалися труднощі у контактах, які проявлялися в обмеженні
комунікації, уникненні спілкування з друзями та знайомими.

За результатами опитувальника вираженості психопатологічної симптоматики
у хворих визначені міжособистісна сензитивність, генералізована та
фобічна тривожність.

У хворих на органічно-лабільний розлад органічного ґенезу провідними
клінічними проявами були емоційна лабільність (97,4%), швидка
втомлюваність (92,3%), слабкість (84,6%), нестерпність шуму (74,3%),
спеки (64,1%). Емоційна лабільність у хворих даної групи проявлялася у
вигляді нестриманості, нетерплячості, прискіпливості, реакцій
незадоволення. Спалахи роздратованості були нетривалими та завершувалися
розпачем, сльозами. У хворих спостерігалися образливість, нерішучість,
невіра у перспективи лікування приглухуватості. У 30 (76,9%) хворих
реєструвалися порушення в когнітивній сфері у вигляді неуважності,
труднощів зосередження уваги, утруднень при запам’ятовуванні та
опануванні нового матеріалу, в’язкість, інертність, низька
продуктивність, знижений обсяг сприйняття. У 32 (82,1%) хворих
реєструвалися порушення сну, а у 33 (84,6%) – сомато-вегетативні
порушення.

У всіх хворих даної групи виявлялася розсіяна неврологічна симптоматика
резидуального характеру у вигляді недостатності конвергенції (56,4%),
часткового стробізму (43,6%), згладженості носо-губної складки (69,2%),

девіації язику (64,1%), асиметрії сухожильних рефлексів (87,2%), тремору
вік та пальців рук (82,1%), хиткості у позі Ромберга (74,4%). У всіх
хворих даної групи емоційно-лабільні розлади проявлялися на тлі
резидуально-органічної патології головного мозку, при цьому важливим
чинником рецидивування цих розладів була специфічна психогенія,
обумовлена дефектом слуху.

Аналіз результатів, отриманих за допомогою опитувальника вираженості
психопатологічної симптоматики показав переважання у цих хворих
міжособистісної сензитивності, соматизації клінічних проявів.

У групі хворих з розладами особистості на тлі ХНП 27 (16,3%),
спостерігалися наступні клініко-психопатологічні особливості. У всіх
хворих діагностовано емоційно-нестійкий розлад особистості (F60.30). У 1
(3,7%) хворих цієї групи реєструвався І (легкий) ступінь нейросенсорної
приглухуватості, у 4 (14,8%) – ІІ (помірний), у 14 (51,9%) – ІІІ
(виражений), у 8 (29,6%) – ІV (тяжкий). 21 (77,8%) хворих в цій групі
користувалися слуховими апаратами, 12 (44,4%) мали групи інвалідності,
внаслідок дефекту слуху. Тобто особистісні розлади формувалися переважно
у осіб (81,5%) з НХП ІІІ – ІV ступенів та тривалістю перебігу хвороби
8-10 років.

В цій групі у більшості хворих (23 (85,2%)) ознаки приглухуватості
вперше з’являлися в дитинстві внаслідок або первинних, або вторинних
запалень середнього вуха. Для хворих з нестійким розладом особистості
характерною була виражена тенденція до імпульсивних дій без урахування
їх наслідків (100,0%), нестійкий настрій (92,6%), низька здатність
прогнозувати результати своїх дій (88,8%), спалахи гніву, які легко
провокуються (96,2%).

Хворі з даною патологією постійно конфліктували з керівництвом на роботі
та з близькими вдома. До оточуючих вони висували вимоги особливого до
них ставлення. При цьому більшість з них працювали без ентузіазму та
виробничих успіхів, робоче місце зберігалося за хворими внаслідок
вибачливого ставлення керівництва до працівника-інваліда. Імпульсивність
та гнівливі стани спостерігалися не тільки на роботі, а й в родині.
Незначна провина з боку дітей або дружини (чоловіка) спричиняли
афективний спалах.

Результати застосування опитувальника вираженості психопатологічної
симптоматики свідчили про наявність у хворих даної групи міжособистісної
сензитивності, поєднання тривожності та ворожості.

Дослідження патопсихологічних механізмів формування пограничних
психічних розладів у хворих на ХНП свідчили про наступне.

За результатами тесту СМДО у хворих на невротичні розлади, які
сформувалися на тлі ХНП, спостерігалося підвищення показників за 7-ю
шкалою тривожності (70±6 Т-балів), за 0-ю шкалою інтроверсії (69±8
Т-балів), за 1-ю шкалою надконтролю (64±7 Т-балів), за 2-ю шкалою
депресії (66±8 Т-балів). Усереднений профіль СМДО в цій групі хворих
віддзеркалював підвищену тривожність, депресивність та наявність
виражених фобічних феноменів, які виникли в умовах внутрішньо- та
міжособистісного конфлікту.

Вивчення емоційної сфери за допомогою тесту Люшера свідчило про
наявність тривожних побоювань щодо свого здоров’я та соціальних
контактів, страх перед майбутнім, потребу в розумінні, покої та
розслабленні.

Такі зміни в емоційному стані хворих підтверджувалися даними тесту
Ч.Спілбергера, Ю.Ханіна, згідно яких рівень особистісної тривожності у
цих хворих складав 46±9 балів, а ситуативної – 43±8 балів, що вірогідно
перевищувало рівень показників у контрольній групі. Знижений фон настрою
підтверджувався даними шкали депресії Зунге (SDS=0,67±0,19) –
середньо-високий рівень депресивних розладів.

Дослідження особистісних особливостей у хворих на невротичні розлади
довело переважання у 61 (83,6%) обстеженого інтровертованих
особливостей, а у 53 (73,9%) – середньо-високого рівня нейротизму (в
контрольній групі вірогідно переважали досліджувані з екстравертованими
особистісними особливостями та середньо-низьким рівнем нейротизму.

Результати тесту Сакса та Леві віддзеркалювали наявність у хворих даної
групи відчуття неповноцінності, обумовлене дефектом слуху – 65 (90,4%),
імпульсивності емоцій, що проявляється в стресових ситуаціях – 64
(87,4%), пасивної залежності – 63 (86,3%), потреби у визнанні та
прийнятті –

59 (80,8%). При порівнянні з контролем описані зміни відрізнялися
вірогідно (р*h†¤B U ???? ??? >

?

Cнійне реєструвалося лише в 8,2% (в хворих контрольної групи
реєструвався переважно гармонійний тип – 71,1%; р Підп. до друку 16.10.2007р. Формат 60х90/16 Набір офсетний. Друк офсетний. Умов. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. 285. Віддруковано: ТОВ “Радуга”, пр.50 років ВЛКСМ, 52 PAGE 20

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020