.

Системні порушення імунітету та цитокінів при бронхіальній астмі у дітей (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
109 3399
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

СОЛОВЙОВА АНГЕЛІНА ГЕОРГІЇВНА

УДК:616.248-053:612.112.94.015.2

Системні порушення імунітету та цитокінів при бронхіальній астмі у дітей

– педіатрія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків — 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор

Одинець Юрій Васильович,

Харківський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри факультетської педіатрії

Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор

Коренєв Микола Михайлович,

Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України,

директор, керівник відділу педіатрії та реабілітації

доктор медичних наук, професор

Юліш Євген Ісаакович,

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України,

завідувач кафедри пропедевтичної педіатрії

Провідна установа – Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України

Захист відбудеться “_2__”__липня___________ 2007 р. о _10____ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.02 при Харківській
медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків,
вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул.
Корчагінців, 58)

Автореферат розісланий “_1____” _червня____________ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент
В.М. Савво

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) є однією з актуальніших
проблем сучасної педіатрії та алергології дитячого віку (И.И.Балаболкин,
1997). Згідно даним міжнародних досліджень за останній час відмічено
зростання захворюваності на бронхіальну астму (В.В.Лейкина, 2000). За
останнім часом зросло число випадків важкого плину БА, що привело до
підвищення інвалідизації дитячого населення (А.Г.Чучалин, 2000).

Згідно сучасної концепції, важкість запальної реакції визначається
сумарним впливом багатьох взаємодіючих факторів. Міжклітинна
цитокінопосередована кооперація може бути прикладом таких взаємодій.
Скомпрометовані система імунітету та процеси секреції цитокінів під
впливом різних чинників можуть змінювати свої властивості й тим
формувати важкість перебігу захворювання, оскільки імунна система за
допомогою каскаду цитокінів здійснює імунну відповідь (Н.Н. Носик,
2000). Синтезуємі та секретуємі тучними клітинами й базофілами цитокіни
сприяють розвитку пізньої фази алергійної відповіді, що виявляється
хронічним запаленням (Р.М.Хаитов, 2002). Міграція прозапальних клітин із
судинного русла в міжклітинний простір здійснюється під впливом молекул
міжклітинної адгезії (Meerschaert J., Furie M.B., 1995). Оксид азоту
(NO), що є одним з найважливіших медіаторів в організмі людини,
привертає особливу увагу при розгляді питань механізмів розвитку,
прогнозування плину, діагностики й лікування БА. Синтезуючись практично
у всіх клітинах органів дихання, NO бере участь у регуляції легеневого
кровообігу, легеневої вентиляції й газообміну, а збільшення цього
синтезу при запальних процесах у багато разів збільшує алергійне
запалення, бронхіальну обструкцію, що дозволяє охарактеризувати NO як
цитотоксичну молекулу. Варто вказати, що стан медіаторів запалення при
БА в дітей давно привертав увагу дослідників. Проте, на сьогоднішній
день недостатньо вивчений ланцюг імунітет – цитокіни – оксид азоту –
молекули міжклітинної адгезії у взаємозв’язку з порушеннями функції
зовнішнього дихання в періоді загострення й у динаміці перебігу БА в
дітей.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження обумовлюється
необхідністю глибокого вивчення ролі цитокінів, молекул міжклітинної
адгезії й NO у патогенетичних механізмах виникнення й розвитку
алергійного запалення в бронхах, а також їхнього зв’язку з імунними
порушеннями й формуванням вентиляційних порушень обструктивного
характеру. Опираючись на отримані дані стає актуальним перспективний
підхід до терапії хворих БА з використанням цитокінових препаратів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно з комплексною НДР кафедр педіатрії Харківського
державного медичного університету: “Медико-біологічна адаптація дітей із
соматичною патологією в сучасних екологічних умовах” (№ державної
реєстрації 0104U001767). Автор проводив клінічне та біохімічне
обстеження хворих на бронхіальну астму, опрацювання та аналіз одержаних
результатів.

Мета і задачі дослідження. Підвищення ефективності лікування
бронхіальної астми в дітей на основі вивчення патогенетичного значення
цитокінів, фактору адгезії й системних змін імунітету в формуванні,
плину та тяжкості її.

Для досягнення мети були сформульовані наступні задачі:

Вивчити особливості концентрації в сироватці крові інтерлейкіну-1-в,
інтерлейкіну-6, фактору некрозу пухлин-б, інтерлейкіну-4,
інтерлейкіну-10, інтерлейкіну-13, молекул міжклітинної адгезії sICAM-1 у
дітей, хворих на бронхіальну астму, в залежності від статі, віку, форми,
тривалості й тяжкості захворювання;

Дослідити залежність рівня оксиду азоту в периферичній крові дітей із
бронхіальною астмою від статі, віку, тривалості й тяжкості захворювання
у взаємозв’язку з іншими медіаторами (зокрема, цитокінами) алергійного
запалення;

Визначити взаємозв’язки рівня цитокінів крові з показниками імунітету,
функції зовнішнього дихання та вплив їх на перебіг та тяжкість
бронхіальної астми;

Оцінити вплив деяких методів сучасної патогенетичної терапії на стан
вивчаємих показників та перебіг захворювання з метою оптимізації
терапії.

Об’єкт дослідження – бронхіальна астма.

Предмет дослідження – рівень прозапальних (ІЛ-1-в; ФНП-б; ІЛ-6) та
протизапальних (ІЛ-4; ІЛ-10; ІЛ-13) цитокінів, фактору адгезії sICAM-1
та NO у сироватці крові, імунологічні показники, показники функції
зовнішнього дихання та їх взаємозв’язок у дітей, хворих на БА, у
динаміці лікування.

Методи дослідження. Загальноклінічні та біохімічні методи дослідження
необхідні для верифікації захворювання; пікфлоуметрія та спірографія;
стан клітинного, гуморального ланцюгів імунітету та неспецифічних
факторів захисту; визначення рівнів прозапальних (ІЛ-1-в; ФНП-б; ІЛ-6)
та протизапальних (ІЛ-4; ІЛ-10; ІЛ-13) цитокінів, фактору адгезії
sICAM-1 та NO у сироватці крові.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше встановлений характер
зв’язку між синтезом цитокінів, молекул адгезії й оксиду азоту, статтю,
віком, тяжкістю бронхіальної астми й періодом захворювання, характером
годування дитини на першому році життя, наявністю супутньої патології та
обтяженою спадковістю.

У хворих на легкий ступень бронхіальної астми старше 12 років
функціональні зміни системи цитокінів незначні, у хворих на легкий
ступень бронхіальної астми до 12 років система цитокінів і фактор
адгезії в періоді загострення функціонують у гіперреактивному
(гіперкомпенсаторному) режимі.

У хворих на бронхіальну астму середнього ступеня посилення взаємодій
поміж цитокінами дозволяє поліпшити гомеостатичне регулювання системи
цитокінів, а значне домінування внутрисистемних над міжсистемними
взаємодіями доводить, що система цитокінів та фактор адгезії
функціонують в режимі гіперкомпенсації без проявів виснаження.

У хворих на тяжкий ступень бронхіальної астми вичерпуються компенсаторні
резерви цитокінового обміну, максимум включення яких має місто при
середньотяжкому ступені бронхіальної астми.

Встановлено, що порушення обміну NO2 грає важливу роль як в патогенезі
розвитку захворювання, так і в трансформації його в більш тяжкі форми, в
зв’язку з чим можуть використовуватися для прогнозування перебігу астми,
а також контролю за ефективністю терапії.

Патогенетично обґрунтоване включення в комплекс базисної терапії
бронхіальної астми рекомбінантних (генно-інженерних) препаратів, які
відтворюють основні властивості ендогенних цитокінів та є активними
імунокоректорами, зокрема, препарат ронколейкін. Визначено
клініко-імунологічні критерії для призначення цього препарату.

Практичне значення одержаних результатів. Інформація про механізми
розвитку та прогресування бронхіальної астми, якісні і кількісні зміни
показників імунітету, медіаторів і маркерів алергійного запалення
повинна ураховуватися при оптимізації схем базисної терапії
захворювання.

При проведенні зрівняльної оцінки ефективності вибраного варіанту
терапевтичного підходу в лікуванні бронхіальної астми показана
доцільність використання моніторингу пікової швидкості видиху за
допомогою пікфлоуметру.

Результати роботи впроваджені в практику пульмонологічних відділень
Харківських обласної дитячої клінічної лікарні, обласної дитячої
клінічної лікарні №1, міської дитячої клінічної лікарні № 16 м. Харкова,
міської дитячої клінічної лікарні м. Івано-Франківська, центральної
міської клінічної лікарні №3 м. та міської дитячої лікарні №2 м.
Донецька, дитячих міських клінічних лікарень №5 та №6 м.
Дніпропетровська, клінічного санаторію ім. Чкалова м. Одеси,
університетської клініки м. Одеси, обласної дитячої клінічної лікарні м.
Чернівців, 1-міського дитячого клінічного об’єднання м. Сімферополя,
дитячої лікарні №1 м. Запоріжжя.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено
патентно-інформаційний пошук та написано огляд літератури, здійснювались
підбір тематичних хворих на БА, обстеження та стаціонарне лікування їх.
Проведено формування контингенту обстежених дітей по групам, дослідження
вмісту рівнів цитокінів, фактору адгезії, оксиду азоту, деяких
показників гуморальної й клітинної ланок імунітету, загального Ig Е у
сироватці крові у дітей основної та контрольної груп. Запропонована та
розроблена програма лікування БА з використанням цитокінових препаратів
та інгаляційних глюкокортикостероїдів. Робота над дисертацією, критичний
аналіз літератури, статистична обробка результатів
клініко-функціонального й імунохімічного обстеження дітей, системний
аналіз, визначення порівняльної ефективності базисної терапії БА в
дітей, основні положення та висновки дисертації автор здійснив
самостійно.

Апробація результатів роботи. Основні положення роботи обговорювалися на
засіданнях кафедри факультетської педіатрії ХДМУ (2001-2005), на
науково-практичних конференціях молодих вчених “Медицина третього
тисячоріччя” (Харків, 2002, 2003), обласній науково-практичній
конференції дитячих пульмонологів (Харків, 2004), ХІІ та XIV міських
науково-практичних конференціях педіатрів (Харків, 2003, 2005), IV
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Питання імунології в
педіатрії” (Львів, 2005), науково-практичній конференції з міжнародною
участю “Від фундаментальних досліджень – до прогресу в медицині”
(Харків, 2005), розширеному Пленумі обласної асоціації дитячих лікарів
(Харків, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні
питання дитячої алергології” (Запоріжжя, 2005), VІІ Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Актуальні питання педіатрії” (Київ,
2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та
спеціалістів “Від фундаментальних досліджень до медичної практики”
(Харків, 2005).

Публікації за темою дисертації. Опубліковано 10 наукових робіт, з них 3
– статті у фахових виданнях, що рекомендовані ВАК України, 7 – матеріали
та тези доповіді у збірниках конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації представлені на 162
сторінках машинописного тексту й складаються із вступу, аналітичного
огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, обговорення й
узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій,
переліку використаних джерел літератури, що містить 231 джерело (з них
101 – на латиниці, 130 – на кирилиці), які займають 24 сторінки. Робота
ілюстрована 41 таблицею, 30 рисунками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням перебувало 136 дітей
у віці 2-16 років, з них 110 хворих на бронхіальну астму й 26 здорових
однолітків, які склали групу контролю.

Діагноз формулювали відповідно до критеріїв, запропонованих Міжнародним
Консенсусом по бронхіальній астмі й схваленим на Конгресі пульмонологів
і фтизіатрів України (Київ, 1998).

Обстеження хворих проводили в пульмонологічному відділенні міської
дитячої клінічної лікарні № 16 м. Харкова й пульмонологічних відділеннях
Харківської обласної дитячої клінічної лікарні й Харківської обласної
дитячої клінічної лікарні № 1.

Програма досліджень містила в собі ретельне комплексне клінічне,
функціональне обстеження пацієнтів з оцінкою фізичного розвитку, аналізу
даних анте-, інтра- і постнатального періодів; лабораторні (клінічні
аналізи крові й сечі, біохімічні й імунологічні показники крові) і
інструментальні (спірографія за допомогою пневмотахографу “Custo-Vit”
(Німеччина), пікфлоуметрія за допомогою пікфлоуметра “Ферарис”) методи
досліджень. Клінічні дослідження крові, сечі й мазків-відбитків слизової
оболонки носа проводили загальноприйнятими методами (В.Е.Предтеченский,
1960); фракціонування білків – методом горизонтального електрофорезу,
вміст загального білка в сироватці крові – уніфікованим біуретовим
методом (В.Г.Колб, В.С.Камышников, 1982); глікопротеїди й серомукоїд у
сироватці крові – уніфікованим орциновим методом після гідролізу
сірчаною кислотою (В.В.Меньшиков, 1987). Вміст електролітів (калію й
натрію) у плазмі вимірювали по В.М.Бриккер (1961) методом полум’яної
фотометрії, кальцію в сироватці крові – комплексонометричним
титруванням, неорганічного фосфору – молібденово-кислим способом
(А.А.Покровський, 1974). Імунологічні методи включали визначення рівнів
основних класів імуноглобулінів (А, М, G) у сироватці крові методом
радіальної імунодифузії в агарі Difko по G.Mancini et al. (1965); рівня
загального IgЕ у сироватці крові – за допомогою імуноферментного
аналізатора з використанням тест-системи фірми “Labodia” (Швейцарія);
рівня IgЕ у слині – за допомогою імуноферментного аналізатора з
використанням тест-системи “Тема” (Москва); ЦІК – по V.Haskova et al. у
модифікації Ю. А. Гриневича й А. Н. Алфьорова (1978); клітинної ланки
імунітету – шляхом визначення в крові В-лімфоцитів (CD19) і субпопуляцій
Т-лімфоцитів (CD3, CD4, CD8) – методом імунофлюоресценції, за допомогою
моноклональних антитіл, використовуючи комерційні набори “Протеїновий
контур” (Санкт-Петербург), а Т0 і Так-лімфоцити – методом H. Fudenberg
et al. (1975); фагоцитарну активність нейтрофілів – за допомогою тесту
спонтанного поглинання й відновлення нітросинього тетразолію (НСТ-тест)
за методом J.Stuart et al. у модифікації Б.С.Нагоєва (1987). Стан
інтралейкоцитарних мікробіоцидних систем поліморфноядерних нейтрофілів
периферичної крові оцінювали по вмісту гранулоцитарних факторів –
мієлопероксидази (МП) і лізосомально-катіонних білків (ЛКБ). Визначали
середній цитохімічний коефіцієнт (СЦК) вмісту МП у нейтрофілах по методу
Грехема-Кноля й СЦК вмісту ЛКБ по методу М.Г. Шубича (1974); рівень
цитокінів ІЛ-1-в, ІЛ-4, ФНП-б в сироватці крові – імуноферментним
методом за стандартному протоколом тест-системи “Протеїновий контур”
(Санки-Петербург), цитокінів ІЛ-6, ІЛ-10, ІЛ-13 – імуноферментним
методом за стандартним протоколом тест-системи “Diaclone” (Франція),
адгезивних молекул sICAM-1 – імуноферментним методом за стандартним
протоколом тест-системи “human sICAM-1 BMS201” (Австрія), а рівень
оксиду азоту в сироватціі крові – по його стабільному метаболіту NO2
спектрофотометричним методом Гріса-Ілосвая (1983) із сульфаніловою
кислотою й 1-нафтоламіном.

Обстеження проводилося двічі: у періоді нападу й при досягненні ремісії.

Отримані дані піддані статистичному опрацюванню відповідно до вимог
опрацювання медикобіологічної інформації з використанням прикладної
програми Microsoft Excel 2003 для ПЕОМ. З метою опису функціонального
стану досліджуваної системи використовувався системний аналіз методом
кореляційних структур (Зосимов А.М., 1982, 1993).

Результати досліджень та їх аналіз. Із 110 дітей основної групи 23 дітей
спостерігалися із приводу легкого ступеня, 45 – середньотяжкого й 42 –
тяжкого ступеня БА. Переважну більшість хворих із БА становили діти
старшого віку (53). Хлопчиків було 67, дівчинок – 43.

У значного числа хворих відзначений несприятливий преморбідний фон:
обтяжена спадковість – в 28,2%, патологія плину вагітності в матерів
35,5% хворих. Як супутні захворювання реєстрували сезонний алергійний
риніт (46 дітей), гостру вогнищеву пневмонію (14), хронічний тонзиліт
(16), захворювання ШКТ (8), гострі респіраторні захворювання (11 дітей)
і ін. 27,3% дітей перебувало на ранньому штучному, а 3,6% – на штучному
вигодовуванні з народження.

Проведений порівняльний аналіз рівнів цитокінів сироватки крові у хворих
на БА в період загострення залежно від віку говорить о статистично
значимому (Р>0,05) більш високому рівні цитокінів, більше прозапальних
(ІЛ-1-в, ФНП-б), у дітей молодшого віку (2-6 років) в порівнянні з більш
дорослими при всіх ступенях тяжкості захворювання. Також виявлена
статистично значима різниця рівнів цитокінів у сироватці крові, також
більше прозапальних (ІЛ-1-в, ФНП-б), в приступний період БА в дітей
залежно від статі, відзначаючи тенденцію до більш високих їх значень у
дівчаток при легкому та тяжкому ступеню бронхіальної астми. При астмі
середнього ступеню рівень прозапальних цитокінів більш підвищений у
хлопчиків (Р>0,05).

Порівняння рівнів цитокінів у хворих з обтяженою спадковістю визначило,
що рівні прозапальних (ІЛ-1-в, ФНП-б) та протизапального (ІЛ-4)
цитокінів в сироватці крові у таких хворих значно нижчі, ніж у хворих,
чия спадковість необтяжена. Характер годування на першому році життя теж
відображається на рівні цитокінів. Так, у хворих, які знаходились на
першому році життя на природному та змішаному годуванні, рівні
прозапальних (ІЛ-1-в, ФНП-б) та протизапального (ІЛ-4) цитокінів значно
вище, ніж у хворих, які знаходилися на штучному годуванні.

Встановлена залежність рівнів прозапальних (ІЛ-1-в, ФНП-б) та
протизапального (ІЛ-4) цитокінів в сироватці крові й від давнини
захворювання. Найбільш високий їх рівень реєструється у дітей, які
хворіють на бронхіальну астму впродовж 3-6 років. При супутній патології
найбільш високі рівні, особливо прозапальних цитокінів (ІЛ-1-в, ФНП-б),
реєструвались при вогнищевій пневмонії.

Оцінка рівня цитокінів (табл. 1) у сироватці крові і їхній взаємозв’язок
з іншими показниками залежно від ваги (ступеня) БА у дітей до 12 років
показала, що рівень протизапального цитокіну ІЛ-4 підвищується незначно
при всіх ступенях тяжкості бронхіальної астми, а рівні прозапальних
цитокінів (ІЛ-1-в, ФНП-б) підвищуються при всіх ступенях захворювання.
Рівень фактору адгезії sICAM навпаки знижується, найбільш при тяжкому
ступені бронхіальної астми.

Оцінка рівня цитокінів (табл. 2) у сироватці крові і їхній взаємозв’язок
з іншими показниками залежно від ваги (ступеня) БА у дітей старше 12
років показала, що рівень протизапального цитокіну ІЛ-4 підвищується
лише при середньотяжкому та тяжкому ступенях бронхіальної астми, а при
легкому залишається на рівні нормативних показників. Рівень же
протизапальних цитокінв ІЛ-10, ІЛ-13 підвищується лише при тяжкому
ступеню бронхіальної астми, а при легкому та середньотяжкому залишається
на рівні нормативних показників. Рівень прозапального цитокіну ІЛ-1-в
підвищуються при середньотяжкому та тяжкому ступенях бронхіальної астми,
а при легкому залишається на рівні нормативних показників. Рівень
прозапального цитокіну ФНП-б підвищується при всіх ступенях тяжкості
бронхіальної астми. Рівень же прозапального ІЛ-6 навпаки знижується,
найбільш при тяжкому ступеню бронхіальної астми. Рівень фактору адгезії
sICAM також знижується, найбільш при тяжкому ступеню бронхіальної астми.

Таблиця 1

Рівні цитокінів та sICAM в сироватці крові у дітей до 12 років, хворих
на бронхіальну астму

(M±m)

Показник Легкий ступень Середньотяжкий ступень

Тяжкий

ступень Здорові

діти

(n=26)

ІЛ-1-в, пг/мл 392,07±73,26*

(n=12) 398,10±40,40*

(n=30) 270,25±33,64*

(n=20) 62,93±6,84

ІЛ-4, пг/мл 161,21±34,96*

(n=12) 144,52±23,68*

(n=30) 121,82±26,80*

(n=20) 57,16±8,04

ФНП-б, пг/мл 353,48±55,78*

(n=12) 223,74±42,78*

(n=30) 228,28±32,54*

(n=20) 49,40±2,91

sICAM, пг/мл 447,96±79,34

(n=5) 464,31±29,33

(n=13) 307,29±32,79

(n=9) 520,25±14,88

Примітка. * – вірогідні відмінності у порівнянні з нормативними
показниками (P0th " $ f t v ? ? E I ????????? ???X??????? ? ? ? 4¤uuethf ? ????????? ??????? ????? ?? ??? ??? ????$ ????? ?двищення рівнів продуктів і медіаторів запалення в периферичній крові, з іншого. Не встановлено також істотної різниці показників NO2 у сироватці крові в періоді загострення бронхіальної астми в дітей залежно від наявності обтяженої спадковості по бронхіальній астмі. Показники NO2 у сироватці крові у хворих, які знаходились на першому році життя на природньому годуванні, вище їх при штучному та змішаному годуванні. У дітей з давниною процеса до 1 року рівень NO2 у сироватці крові значно вище, ніж у інших хворих. Виявлена також статистично значима залежність рівнів NO2 в сироватці крові від супутньої гострої або хронічної патології запального характеру – хронічного тонзиліту, сезонного алергійного риніту, гострої вогнищевої пневмонії (P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020