.

Шляхи підвищення ефективності хірургічного лікування хворих при хронічних неспецифічних захворюваннях легенів з використанням лікувальної ендоскопії (

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
115 3015
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НацiональнА медичнА академiЯ пiслядипломної освiти

іменi П.Л.Шупика

Савушкiн Дмитро Вiкторович

УДК 616.24-036.12-089-072.1

Шляхи підвищення ефективності хірургічного лікування хворих при
хронічних неспецифічних захворюваннях легенів з використанням
лікувальної ендоскопії

14.01.03 – хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти
ім. П.Л.Шупика МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Сокур Петро Павлович, професор кафедри
торакальної хірургії та пульмонології Національна медична академія
післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Калабуха Ігор Анатолійович провідний науковий співробітник відділення
торакальної хірургії Державної установи “Інститут фтизіатрії i
пульмонології iм. Ф.Г.Яновського АМН України”.

доктор медичних наук, професор Бiлоглазов Володимир Олексійович,
завідувач кафедри внутрішньої медицини, проректор Кримського державного
медичного університету ім. С.І.Георгієвського МОЗ України.

Провідна установа: Інститут хірургії та трансплантолгiї

iм. О.О. Шалiмова АМН України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “ 11 ” жовтня 2007 р. о 1300 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.08 при Національній
медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України за
адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (м. Київ, вул.
Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_10___” _вересня___ 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 26.613.08

кандидат медичних наук, доцент
Гвоздяк М.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронiчнi неспецифічнi захворювання легень є найбільш
частою причиною захворюванності, інвалідності і смертності населення,
якi неухильно зростають. В структурі неспецифічних захворювань легенів
центральне місце серед причин формування стійкої втрати працездатності
займають гнійно-некротичні форми захворювань (Фещенко Ю.I., Мельник
В.М., 1998)

Учення про ХНЗЛ в останні роки суттєво доповнилось науковими даними щодо
епідеміології, факторiв ризику, патогенезу запалення, ролі спадковості,
інфекції, неспроможності імунітету і неспецифічної резистентності,
пошкоджуючої дії зовнішнього середовища та ін. (Чучалiн А.Г., 1999).
Активно розроблюються питання якості життя при ХНЗЛ, реабілітаційні
програми при хронічній обструктивній хворобі легенів, економічні аспекти
пульмонології (Фещенко Ю.И., 2003; Чернушенко Е.Ф., 1997; Ширшев С.В.,
Шилов Ю.И., Кеворков Н.Н., 1995).

Особливі надії на вирішення хірургічних аспектів проблеми ХНЗЛ зв’язують
із підвищенням ефективності антибактеріальної терапії при
гнійно-некротичних процесах, зі своєчасним і раціональним використанням
ендоскопічної діагностики і терапії, оперативного лікування,
реабілітації хворих у післяопераційному періоді (Стрельцов В.П.,
Скорняков В.В., 1999; Федосеев Г.Б., 1995; Фещенко Ю.I., Мельник В.М.,
1998) . В цьому зв’язку слід підкреслити неминучість розділення етапів
надання пульмонологічної медичної допомоги на “терапевтичну” і
“хірургічну” з нерідкою втратою послідовності у формуванні лікувальної
тактики. Складність рішення вказаної проблеми заключається в тому, що
при розробці і впровадженні нових, патофізіологічно обгрунтованих
способів лікування вимагається проведення комплексних наукових
досліджень, які включають аналіз причин хронізації захворювань,
особливостей хірургічних і інструментальних методик, перебігу
післяопераційного періоду, вивчення впливу нових лікарських засобів і їх
комбінацій на перебіг патологічного процесу.

Сучасний етап у розвитку легеневої хірургії характеризується розробкою і
впровадженням досконалих методів і варіантів оперативної техніки,
успіхами в анестезіології і реаніматології, досягненнями клінічної
фармакології, впровадженням інтенсивних методів лікування (Радионов
Б.В., 1998). Однак частота ускладнень, не дивлячись на успіхи грудної
хірургії, ще залишається високою. За даними ряду авторів, вони
зустрічаються в 8,2 – 37,5% випадків (В.И. Покровский О.К., Поздеев.,
1998; Гудовский Л.М., Рычкова М.А., Григорьева С.П.., 1995; Навашин
С.М., Фомина И.П., 1982). Летальність від них становить 1,2 – 13,7%
(Cockcroft A., 1998). Враховуючи цю обставину, оперативне втручання на
легенях вимагає ретельної передопераційної підготовки з аналізом всіх
чинників, які могли б вплинути на проведення операції і перебіг
післяопераційного періоду.

Розуміння запального процесу в хірургічній практиці в останнє
десятиріччя також суттєво доповнилось новими науковими фактами, серед
яких, потрібно особливо виділити подальшу розшифровку імунологічних і
імунопатологічних аспектів запалення на різних стадіях посттравматичного
репаративного процесу; морфології, фізіології і біохімії запалення,
включаючи медіатори та антимедіатори процесу; значення дисрегенерації як
результату порушення і спотворення кінетики запально-репаративної
реакції; патогенетичної ролі ендокринного дисбалансу, системи HLA,
нервової трофіки та інфекції у запаленні (Рогов К.А., 1995.). Вказані
наукові факти свідчать, перш за все, про формування наукової концепції,
яка розглядає проблему запалення в операційній рані в тісному зв’язку з
дисбалансом таких основних гомеостатичних систем, як ендокринна система
і система імунітету. В рамках же такої концепції, на наш погляд, дуже
важливою є розшифровка впливу дисбалансу гормонів репродуктивної сфери
на формування дисбалансу ендокринно-імунних зв’язків.

Особливе місце в легеневій хірургії займає гнійний бронхіт, який
зустрічається від 17 до 45% (Гришин М.Н, 2000) у хворих. Враховуючи дану
обставину, необхідно приділяти велику увагу санації бронхіального дерева
в передопераційному періоді, оскільки стан слизової оболонки оперованого
бронху має надзвичайно важливе значення в процесах заживлення культі
бронха, з метою попередження післяопераційних ускладнень.

У світлі вищевикладеного вивчення основних чинників ризику розвитку форм
ХНЗЛ, котрі потребують хірургічного лікування, оптимальних термінів
застосування оперативних втручань, патофізіологічно обгрунтованих
особливостей ведення хворих в перед- і післяопераційному періодах
представляється дуже перспективним направленням, оскільки воно є базисом
для розробки нових шляхів медичної реабілітації подібних хворих.

Таким чином, наукова актуальність даної теми зумовлена наступними
основними факторами: високою частотою ускладнень хірургічного лікування
гнійно-некротичних форм ХНЗЛ; недостатньою послідовністю надання
пульмонологічної і хірургічної допомоги хворим, в результаті чого в
хірургічній стаціонар у великому відсотку випадків поступають хворі із
загостренням хронічного бронхіту, що надає особливу значимість
ефективній передопераційній підготовці; відсутність патогенетичної
обгрунтованості застосування і оцінки клінічної ефективності
використання методів корекції дисбалансу імуноендокринної системи на
етапі передопераційної підготовки у подібних хворих .

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є складовою частиною наукової теми “Шляхи підвищення ефективності
хірургічного лікування хворих при хронічних неспецифічних захворюваннях
легень з використанням лікувальної ендоскопії” кафедри торакальної
хірургії та пульмонології НМАПО ім. П.Л.Шупика МОЗ України, яка
затверджена як самостійна наукова тема. Розробка та впровадження до
клiнiчної практики нових методів передоперацiйної підготовки з метою
покращення результатів лікування є актуальною, що підтверджено
включенням даної проблеми до планів приоритетних напрямків
суспільно-господарського значення в Україні. Державний реєстацiйний №
0197U014700.

Мета і задачі дослідження.

Мета: підвищити ефективність хірургічного лікування хворих з
гнійно-деструктивними захворюваннями легенів шляхом оптимiзацiї
використання лікувальної трахеобронхоскопії в доопераційному періоді.

Задачі дослідження.

Вивчити особливості гормонозалежної імунної регуляції проліферативних
процесів у бронхіальному епітелії у хворих з ХНЗЛ.

Визначити механізм участі iмунно-ендокринних порушень, що супроводжують
хронічний бронхіт, у формуванні умов для виникнення післяопераційних
ускладнень.

Провести характеристику мікробної флори бронхів у хворих ХНЗЛ у динаміці
перебігу патологічного процесу.

Оцінити функціональну інтеграцію імунної та ендокринної систем у хворих
з хронічним абсцесом легенi, бронхоектатичною хворобою, хворих із
кістозною хворобою легенів, кістами легень і хронічним гнійним
бронхітом.

Дати патофізіологічне обгрунтування доцільності використання
плацентарного гормона хоріонічного гонадотропіну для корекції тималін- і
тестостерон-опосередкованої функціональної активності клітинного
імунітету при загостренні хронічного бронхіту у хворих з
гнійно-деструктивними формами ХНЗЛ.

Установити клінічну ефективність місцевого (ендобронхіального)
застосування хоріонічного гонадотропіну і тималіну в якості
екстраімунного імунокоректора у хворих з гнійно-деструктивними форми
ХНЗЛ в передопераційному періоді.

Об’єкт дослідження – хворі з гнійно-некротичними формами ХНЗЛ.

Предмет дослідження – особливості ендокринного статусу, імунної
реактивності і системи гемокоагуляція/фібриноліз у хворих на ХНЗЛ та їх
зміни під впливом ендобронхіального введення хоріонічного гонадотропіну
і тималіну в передопераційному періоді.

Методи дослідження – загальноклінічні, методи дослiдження ендокринного
статусу, iмунної реактивностi, коагуляцiйного гемостазу i фiбринолiзу,
ендоскопiчнi.

Наукова новизна одержаних результатів.

Встановлено, що у хворих з гнійно-деструктивними формами ХНЗЛ при
загостренні ХБ має місце дисбаланс в системі контролю гормонів
репродуктивної сфери над реалізацією імунної відповіді, імуноактивною
дією тимічних чинників і репаративною регенерацією бронхіального
епітелію.

Визначено роль загострення ХБ у хворих із гнійно-деструктивними формами
ХНЗЛ як “чинника обтяження ” перебігу раннього і пізнього
післяопераційних періодів за рахунок формування більш глибокого
вторинного імунодефіцитного стану, включаючи порушення тимолімфоцитарних
зв’язків.

Доведено взаємозалежність активності (у відношенні клітинного імунітету)
тимічних чинників, тестостерону і хоріонічного гонадотропіну, що
дозволило обгрунтувати доцільність застосування екзогенного
плацентарного гормона в якості екстраімунного імунокоректора в
предоперацiйному перiодi.

У хворих з гнійно-деструктивними формами ХНЗЛ доведено залежність
морфогенетичної активності лімфоцитів від ендокринного потенціалу крові,
і виявлена здатність хоріонічного гонадотропіну потенціювати регенерацію
бронхіального епітелію в умовах дефіциту ендогенного тестостерону.

Обгрунтовано місцеве (ендобронхіальне) використання хоріонічного
гонадотропіну і тималіну в якості модулятора функціональної активності
клітинного імунітету (включаючи прокоагулянтну і фібринолітичну
активність клітин) при ХНЗЛ в передоперацiйному перiодi. Виявлено
модулюючий вплив ендобронхіального введення хоріонічного гонадотропіну і
тималіну на репаративну регенерацію бронхіального епітелію, що обумовило
зниження частоти післяопераційних ускладнень при відповідному
використанні зазначених препаратів у комплексному хірургічному лікуванні
хворих на неспецифічні нагною вальні захворювання легень.

Практичне значення одержаних результатів. Визначення патогенетичної
сутності вторинного хронічного бронхіту при гнійно-деструктивних формах
ХНЗЛ дало пiдставу для використання комплексної оценки iмуноендокринного
потенцiалу при виборі раціональної імуномодулюючої терапії у подібних
хворих. Розроблено і впроваджено в клінічну практику метод екстраімунної
імуномодулюючої терапії у комплексному хірургічному лікуванні хворих на
вторинний хронічний бронхіт при гнійно-деструктивних формах ХНЗЛ з
використанням ендобронхіального введення хоріонічного гонадотропіну і
тималіну який дозволив покращити результати хiрургiчного лiкування
зазначеного контингенту.

Впровадження результатів роботи в практику. Результати роботи
впроваджені в практику Київської клінічної міської лікарні № 17,
Республіканської клінічної лікарні ім. М.А. Семашка (м. Сімферополь),
клінічній лікарні на ст. Сімферополь Придністровської залізничної
дороги, Сімферопольського міського клінічного протитуберкульозного
диспансеру, в навчальному процесi кафедрi торакальної хірургії та
пульмонології НМАПО iм. П.Л. Шупика та кафедри терапії № 2 Кримського
державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Автором виконано патентний пошук, результати
якого висвітлені в розділі “Огляд літератури”, який свідчить про
відсутність аналогів наукових розробок. Основні публікації за темою
дисертації носять пріоритетний характер. Автором самостійно проводився
відбір хворих, їх комплексне обстеження, лікування хворих і контроль за
його ефективністю. Виконано також науковий аналіз одержаних результатів,
їх математична обробка, сформульовані основні положення, висновки і
практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали та основнi дослідження
доповідались та обговорювались у вигляд 2 доповiдей на науково –
практичнiй конференцiї “Науку молодих вчених медикiв – в практику
охорони здоров`я” (Київ, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, в тому
числі 7 праць в зареєстрованих ВАК України виданнях i декларацiйний
патент на винахiд №69029 А вiд 16.08.2004 р.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 176 сторінках
машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, 4
розділів результатів власних досліджень, обговорення одержаних
результатів, заключення, висновків, практичних рекомендацій. Список
літератури містить 380 робіт вітчизняних та іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження. Об’єктом дослідження були 106 хворих
чоловічої статі з деструктивними формами хронічних неспецифічних
захворювань легенів (хронічний абсцес легені, бронхоектатична хвороба,
кістозна хвороба легені, нагнійна кіста легені), ускладнених хронічним
бронхітом, які підлягали хірургічному лікуванню і перебували в
легенево-хірургічному центрі (ЛХЦ) Кримського республіканського
протитуберкульозного диспансеру (м. Сімферополь).

Всі хворі були розподілені на 2 групи. Усім пацієнтам 1-ї і 2-ї груп
була проведена комплексна передопераційна підготовка, в тому числі –
лікувальні бронхоскопії з використанням антисептиків і антибіотиків, що
вводились ендобронхіально. У пацієнтів 1-ї групи при бронхоскопії
використовували загальноприйняті методики бронхосанації, у хворих 2
групи ендобронхіально додатково вводили комплекс гормональних
препаратів, що включав розчин хоріонічного гонадотропіну (300 ОД) і
тималіну (0,1 мл 0,01% розчину). Останній вводили двократно через 2 – 4
дні. В якості контролю використовувалась кров 26 здорових донорів.
Бронхологічне дослідження було проведено також у 16 осіб контрольної
групи, які перебували в клініці для вирішення діагностичних проблем.

В 1-й групі катаральний бронхіт відмічено у 44 (80,0%) хворих, гнійний –
у 11 (20,0%). Односторонній процес діагностовано у 38 (61,1%) пацієнтів,
двосторонній у 17 (30,9%). У 48 (87,3%) пацієнтів була відмічена рубцева
деформація бронхіального дерева. У 2-й групі катаральний бронхіт
відмічено у 40 (78,4%) хворих, гнійний – у 11 (21,6%). Односторонній
процес діагностовано у 34 (66,7%) двосторонній у 17 (33,3%). Рубцева
деформація бронхіального дерева відмічена у 42 (82,4%) пацієнтів, що
непрямим чином підтверджувало хронічний перебіг запального процесу, як у
хворих першої, так і у хворих другої групи.

Клінічний діагноз встановлювався на підставі даних комплексного
клініко-рентгенологічного обстеження, з урахуванням показників функції
зовнішнього дихання.

Матеріалом дослідження служили кров, мокротиння і промивні води бронхів,
одержані при проведенні бронхоскопії. Досліджували також екстракти
слизової оболонки бронхів, отриманих intra operationem із резектованих
при хірургічному втручанні ділянок бронхолегеневої тканини. Ендоскопічні
методи застосовувались у вигляді діагностичної і лікувальної
бронхоскопії, що виконувалась фібробронхоскопом фірми “Olympus” або
проводилась під внутрішньовенним наркозом жорстким бронхоскопом Фрiделя.
При бронхоскопії у всіх пацієнтів виконувався забiр бронхіального
секрету з наступним цитологічним, бактеріологічним дослідженням і
визначенням чутливості патогенної мікрофлори до антибіотиків та
антибактеріальних препаратів.

Визначення вмісту тестостерону в плазмі крові здійснювалось за допомогою
набору “Testosterone EIA COBAS( CORE” методом імуноферментного аналізу
на напівавтоматичному фотометрі “CORMAY MULTI”. Визначення поглинанння
тестостерону лімфоцитами (ПТЛ) проводилось за методикою Трофімова В.І.
та співавт. (Трофимов В.И., Минеев В.Н., Жихарев С.С., Карпов О.И.,
1989). для визначення поглинання стероїдних гормонів клітинами
периферичної крові. Додатково нами досліджувався показник ПТЛ у
варіантах “навантажувальних тестів” з преінкубацією клітин з тималіном і
гонадотропіном хоріонічним у наступній серії дослідів .

При визначенні субпопуляцій лімфоцитів за диференційованими антигенами
(CD3+, CD4+, CD8+, CD4+/CD8+) використаний метод мембранної
імунофлюоресценції із застосуванням гібридомних моноклональних антитіл
до лейкоцитарним диференційованим антигенам і антигенам активації серії
LT підприємства “Сорбент” (Інститут імунології РАМН, Москва). Додатково
нами досліджувались показники CD3+, CD4+ і CD8+, а також обчислювався
ІРІ в варіантах “навантажувальних тестів” з преінкубацією клітин з
гормонами.

Визначення рецепторів до нативної тимічної ДНК теляти (виробництва
компанії Діа-М, Москва) на лімфоцитах проводилось за методом Кулініч
В.І. (Запорiжжя ,1997). Досліджувався вплив гормонів на експресію
моноцитами Fc- і С3-рецепторів (Лебедев К.А., Понякина И.Д.1990).
Вивчались також фібринолітична активність лейкоцитів крові (Пуртов А.В.
та співавт.,1997), експресія рецепторів до тромбіну на лімфоцитах
(Кусельман А.И.1987), рецепторів до урокінази, тканинного і кров’яного
активатора плазміногену на лімфоцитах (Братчик А.М. та співавт., 1993).

Використовувався також метод культивування бронхіального епітелію (Лурия
Е.А., 1972), визначення гормонозалежної проліферативної активності
клітин епітелію і гормоноопосередкованої лімфоїдної регуляції
проліферативної здатності бронхіального епітелію.

Проводилось дослідження екстрактів слизистої оболонки бронхів (методика
Скіпетрова В.П. та співавт. (Скипетров В.П., Потапкина Н.А., Чернышев
В.А. ,1976), отриманих intra operationem із резектованих ділянок
бронхолегеневої тканини.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Проведений аналіз
причин виникнення і розвитку хронічних неспецифічних захворювань легень
у хворих Кримського регіону засвідчив, що хронічний абсцес легені
найчастіше (у 92,2% хворих) формувався із гострого абсцесу з ускладненим
перебігом. При цьому у 10,8% хворих процес ускладнився емпiємою
плевральної порожнини, у 16,3% – кровохарканням, у 1,8% – легеневою
кровотечою. Основною ж причиною трансформації гострого абсцесу в
хронічний стала несвоєчасна та неадекватна терапія з недостатнім
використанням патогенетичних та інструментальних методів лікування.

Основним “пусковим чинником” формування локальних форм бронхоектатичної
хвороби була пневмонія (59,6%), а головною причиною переходу процесу в
хронічну фазу перебігу стала неадекватна медикаментозна терапія.

При кістозній хворобі та одиничних кістах легені мало місце невиправдане
збільшення строків направлення на хірургічне лікування. Зразу після
виявлення в ЛХЦ госпіталізовано 20,7% хворих на кісту легені, інші
перебували під амбулаторним спостереженням протягом півроку і більше. До
року спостерігалися 40,0% хворих на кістозну хворобу легені,
медикаментозна терапія двома і більше антибіотиками здійснена тільки
23,6% пацієнтам, лікувальні бронхоскопії виконані 20,0%.

Аналіз складу мікробної флори, висіваємої із лаважної рідини бронхів,
вмісту деструктивних порожнин легені спостерігаємих показував
переважання стрептококів і стафілококів в гострому періоді (74,0%). Із
збільшенням строку перебігу захворювань, зростав частота виявлення
пневмококу (18,6%), кишечної палички (16,7%), грибів роду Candida
(27,2%). У хворих на хронічний абсцес легені була висока питома вага
синєгнійної палички (11,1%). На початку захворювання у 21,7% пацієнтів
відмічалася чутливість до всіх антибіотиків. На момент надходження в ЛХЦ
їх кількість знизилася до 7,4%, тобто зменшилася в 2,9 рази. У 41,8%
хворих визначалася повна резистентність мікрофлори до антибактеріальних
препаратів.

Таким чином, основними чинниками формування форм ХНЗЛ, яким потрібне
хірургічне лікування, виявилися: тривалі терміни консервативної терапії,
розвиток ускладнень основного процесу, неадекватна антибактеріальна
терапія, недостатнє використання методів місцевої санації
гнійно-деструктивних плевро-легеневих порожнин і бронхіального дерева,
зміни мікробного спектру бронхіального секрету, вмісту абсцесу і
плеврального ексудату, поява полістійкості мікрофлори до антибіотиків.

З метою підготовки до оперативного втручання всім хворим проведено курс
комплексної терапії. Особлива увага приділялась санації бронхіального
дерева, порожнин абсцесу, кісти легені. Паціентам, яких було
шпиталізовано з ускладненням основного процесу, проводилась відповідна
терапія. Хворим з легеневою кровотечею застосовувались гемостатичні
засоби, при необхідності лікувальні бронхоскопії з тимчасовим
тампонуванням дренуючого бронха. Хворим з повільним перебiгом
репаративних процесів перед оперативним втручанням проводився курс
лазеротерапії. Використовувався низькоенергетичний лазер “Улей – 2к”.

Основним видом операцій у хворих на ХНЗЛ були: лобектомія 52 (49,1%),
сегментарна резекція 19 (17,9%), комбінована резекція 23 (21,7%),
пневмонектомія 9 (8,5%), бiлобектомiя 3 (2,8%). Найбільш об’ємними за
кількістю видаленої легеневої тканини були операції, виконані з приводу
кістозної хвороби легені, найбільш технічно складними – виконані з
приводу емпієми плевральної порожнини і хронічного абсцесу легень.

Строки спостереження після операції склали від 3-х до 5-х років.
Достовірні віддалені результати отримані у 29 (56,8%) оперованих з
основної групи. Реабілітаційні наслiдки інших пацієнтів з’ясувати не
вдалося через зміну місця проживання. Клінічне виздоровлення або стійке
поліпшення у віддаленому періоді наступило в 28 (96,5%) оперованих, в 1
(3,4%) розвився рецидив процесу з погіршенням стану.

Після виписки із ЛХЦ курс стаціонарного лікування частiше проводилося
хворим, оперованих із приводу хронічного абсцеса легені (36,0%).Найменше
стаціонарно лікувалося оперованих із приводу кiсти легені (8,8%).
Амбулаторну терапію також найчастіше одержували оперовані хворi із
приводу хронічного абсцесу й кiстозної хвороби легені (45,9%, і 40,9%
відповідно). Рідше – оперовані з приводу кiстои (20,0%). Санаторне
лікування пройшли всього 12 хворих.

Таким чином, аналіз результатів хірургічного лікування у віддаленому
періоді спостереження дозволив констатувати, що кращі реабілітаційні
результати відзначені в оперованих із приводу кiсти легені (клінічне
вилікування – 93,3%), гірші – у оперованих із приводу кiстозної хвороби
легені (клінічне вилікування – 81,8%). Найбільша тривалість лікування
після операції спостерігалася у оперованих із приводу хронічного абсцесу
й кiстозної хвороби легені. Таке положення, на наш погляд, було
пов’язане з недостатньо повноцінною профілактикою й терапією
післяопераційних ускладнень, які найчастіше виникали в цих групах
пацієнтів.

З метою наукового обґрунтування доцільності корекції дисбалансу
функціональної інтеграції iммуноендокринної системи й системи гемостазу
на етапі передопераційної підготовки у хворих ХНЗЛ нами додатково
проведений комплекс лабораторних досліджень.

Нами встановлено, що вміст тестостерону у хворих 1-ї і 2-ї груп виявився
достовірно нижчим фізіологічного рівня і становив, відповідно 5,1±0,2
нг/мл (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020