.

Патоморфологічні зміни при парвовірусній інфекції свиней (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
115 3953
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СВЄТЛІЧНА ЛЮДМИЛА ІГОРІВНА

УДК 619:578.822:636.4

Патоморфологічні зміни при парвовірусній інфекції свиней

16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті

Кабінету Міністрів України, м. Київ

Науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор

Борисевич Борис Володимирович,

Національний аграрний
університет

завідувач кафедри патологічної анатомії

Офіційні опоненти : доктор ветеринарних наук, професор

Горальський Леонід Петрович,

Державний вищий навчальний
заклад “Державний

агроекологічний університет”

завідувач кафедри анатомії та
гістології

кандидат ветеринарних наук,
доцент

Коренєва Жанна Борисівна,

Одеський державний аграрний
університет

завідувач кафедри нормальної і
патологічної анатомії

та патофізіології

Провідна установа – Національна академія ветеринарної медицини

ім. С.З. Гжицького Міністерства
аграрної політики

України, кафедра патологічної
анатомії і гістології,

м.Львів

Захист дисертації відбудеться “20 ” червня 2007 р. о 10 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному
аграрному університеті за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв
Оборони, 15,

навчальний корпус №3, ауд.65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13,
навчальний корпус №4, к.28

Автореферат разісланий “18 ” травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед вірусів свиней, які вражають репродуктивну
систему, парвовірус є найбільш розповсюдженим. За даними багатьох
авторів (Morrison R.B., Joo H.S., 1984; Mengeling W.L., 1986; Орлянкін
Б.Г., Сергєєв В.О., 1987; та ін.), він виявляється в 97 % свинарських
господарств усіх країн світу. Серологічними дослідженнями парвовірусна
інфекція свиней встановлена в США, Великобританії, Австралії, Франції,
Ірландії, країнах Балканського півострова, Панамі, Італії, Новій
Зеландії та інших країнах (Mengeling W.L., 1981; Орлянкін Б.Г., Сергєєв
В.О., 1987; Kirk Clark L., 1996; Gresham A., 2003). В Іспанії, за даними
J. Maldonado (2005), парвовірус свиней практично не реєструється.

Із усіх вірусів, що викликають порушення відтворювальної функції
свиноматок (парво–, ентеро–, рео–, аденовіруси, віруси хвороби Ауєскі,
класичної чуми свиней, грипу, японського енцефаліту), парвовірус свиней
є найбільш частим етіологічним фактором синдрому SMEDI (від англ.:
Stillbirth – мертвонароджуваність, Mummification – муміфікація,
Embrionic death – загибель ембріонів, Infertility – неплідність), який в
останні 10 – 15 років поширився у багатьох розвинутих країнах світу,
спричиняючи значні економічні збитки. При виникненні парвовірусної
інфекції в раніше благополучних господарствах народження поросят на одну
свиноматку в рік знижується на 50 – 60 %, а у стаціонарно
неблагополучних господарствах – на 10 – 20 % (Орлянкін Б.Г., Сергєєв
В.О., 1987).

За даними С.О. Гайтамонової та М.А. Ковальова (1989), при обстеженні 8
свинокомплексів Білорусії в 17,8 % абортованих плодів був виділений
парвовірусний антиген. У крові основних свиноматок і кнурів антитіла до
парвовірусу знайдені в 100 % тварин, у ремонтних свинок – у 74,8 %, у
безмолозивних поросят – у 41,7 %, в абортованих плодів – у 64 %.

В Україні, за даними Л.В. Кошелєвої (1986), у крові 99,1 % обстежених
свиноматок виявлені антитіла до парвовірусу. За даними О.Є. Краснобаєвої
та А.П. Старчеуса (1990), у 40 обстежених господарствах антитіла до
парвовірусу виявили в 74,1 % ремонтних свинок і в 88,9 % основних
свиноматок.

У більшості оригінальних робіт головна увага приділялась вивченню
властивостей збудника та розробці методів діагностики й профілактики
даної хвороби (Mengeling W.L., Paul P.S., 1986; Ануфрієв П.О., Шахов
О.Г, 1994; Байбиков Т.З., Ерофеев С.Г и др., 2002; та ін). У доступній
літературі нами знайдено досить поверхневі дані щодо патогенезу
парвовірусної інфекції, патолого-анатомічних і гістологічних змін у
свиноматок, мертвонароджених поросят, плодів, кнурів, в плодових
оболонках і, взагалі, не знайдено робіт щодо гістохімічних змін у різних
органах і тканинах.

Знання патоморфологічних особливостей та розуміння патогенезу
парвовірусноі інфекції свиней вкрай необхідні як для диференціальної
діагностики, так і вибору адекватних профілактичних заходів на
виробництві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
підрозділом наукової теми кафедри патологічної анатомії Національного
аграрного університету “Розробити патоморфологічну діагностику
парвовірусної інфекції тварин”, номер державної реєстрації 0102U006202.

Мета і завдання роботи. Мета роботи – вивчити патоморфологію
парвовірусноі інфекції свиней.

Для досягнення мети роботи необхідно було вирішити наступні завдання:

Провести клініко-епізоотологічне обстеження свинопоголів’я на предмет
виявлення парвовірусної інфекції свиней в СВАТ АК “Калита” Броварського
району Київської області.

Уточнити патогенез парвовірусної інфекції свиней.

Вивчити патолого-анатомічні, гістологічні і гістохімічні зміни в органах
і тканинах інфікованих парвовірусом свиноматок, мертвонароджених поросят
та в плодових оболонках.

Провести морфометричну оцінку патологічних змін на органному,
тканинному й клітинному рівнях.

Розробити критерії патоморфологічної діагностики парвовірусної інфекції
свиней.

Об’єкт дослідження: парвовірусна інфекція свиней.

Предмет дослідження: ступінь поширення хвороби, клінічні ознаки,
патогенез хвороби, патолого-анатомічні, гістологічні й гістохімічні
зміни в органах і тканинах свиноматок, мертвонароджених поросят, в
плодових оболонках, патоморфологічна діагностика парвовірусної хвороби.

Методи досліджень: клінічні (вивчення анамнезу, клінічний огляд),
патолого-анатомічні (патолого-анатомічний розтин та вивчення
макроскопічних змін в органах і тканинах), гістологічні (вивчення
мікроскопічної будови тканин), гістохімічні (визначення вмісту та
локалізації нуклеїнових кислот, білків, вуглеводів, глікозаміногліканів
у клітинах і тканинах), морфометричні (вимірювання різних морфологічних
структур органів і тканин), статистичні (визначення ступеня
достовірності різниці цифрових показників).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні проведене
детальне вивчення патоморфологічних змін при парвовірусній інфекції
свиней різних статево-вікових груп та в плодових оболонках з
використанням методів гістології, гістохімії, морфометрії та статистики.
В результаті проведених досліджень одержані дані, що значно доповнюють
існуючі уявлення про патоморфологію хвороби та її патогенез. Встановлено
особливості локалізації збудника хвороби, гістохімічні та морфометричні
параметри окремих тканин.

Показано, що при патолого-анатомічному розтині мертвонароджених поросят,
які загинули від парвовірусної інфекції, патогномонічними змінами є
серозний або серозно-геморагічний лімфаденіт, набряклий, часто із
крапковими крововиливами в паренхімі тимус, катаральне або
катарально-геморагічне запалення шлунка і тонкого відділу кишечнику,
набряк головного та спинного мозку. При проведенні гістологічних
досліджень реєструється сладж-феномен в судинах мікроциркуляторного
русла, зменшення кількості та часткове руйнування лімфоцитів у
імунокомпетентних органах. У нирках виявляють серозний гломеруліт з
некрозом капілярів частини клубочків, крововиливи в кірковій речовині
нирок, зернисту дистрофію епітелію всіх відділів канальців, їх часткове
руйнування. В плодових оболонках мертвонароджених поросят мікроскопічно
виявляється інфільтрація частини ворсинок еритроцитами, набряк
хоріальної пластинки з базофільними вогнищами руйнування тканини та
крововиливами в ній. У великих артеріях – руйнування ендотелію, медії й
адвентиції. В судинах мікроциркуляторного русла – гіалінові тромби.

В усіх органах мертвонароджених поросят при парвовірусній інфекції
реєструються порушення обміну білків, вуглеводів і нуклеїнових кислот.

Одержані нами дані свідчать, що зміни в плодових оболонках зумовлені
ураженням парвовірусом, що підтверджується наявністю в багатьох клітинах
внутрішньоядерних базофільних тілець-включень.

Також встановлені деякі особливості патогенезу парвовірусної інфекції
свиней. Так, ураження всіх імунокомпетентних органів, руйнування частини
лімфоцитів і відсутність помітної активації системи гуморального
імунітету (трансформації В-лімфоцитів у плазматичні клітини) є
морфологічним проявом імуносупресивної дії збудника. Інфільтрація
багатьох органів і тканин еозинофілами свідчить про алергізацію
організму при парвовірусній інфекції свиней.

На основі одержаних результатів розроблені критерії патоморфологічної
діагностики парвовірусної інфекції свиней та опубліковані відповідні
методичні рекомендації.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані дані суттєво
розширюють і поглиблюють сучасні знання про патоморфологію парвовірусної
інфекції свиней. На основі результатів проведених досліджень
сформульовано критерії патоморфологічної діагностики цієї хвороби, які
слугували основою при написанні “Методичних рекомендацій з
патоморфологічної діагностики парвовірусної інфекції свиней”
(затверджені науково-методичною радою Департаменту ветеринарної медицини
Міністерства аграрної політики України, протокол № 3 від 20 грудня
2006 р.).

Розроблені критерії діагностики парвовірусної інфекції свиней
впроваджено у відділі патоморфології Центральної державної лабораторії
ветеринарної медицини України (акт впровадження від 20 грудня 2006 р.).

Результати досліджень використовуються в навчальному процесі на кафедрі
патологічної анатомії Національного аграрного університету.

Результати рекомендується використовувати при діагностиці даної хвороби
в практичній діяльності лікарів ветеринарної медицини та при написанні
відповідних розділів підручників і навчальних посібників з патологічної
анатомії й епізоотології.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором
самостійно, за консультативною участю наукового керівника.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи були
оприлюднені та обговорені на: науково-практичної конференції
професорсько-викладацького складу і аспірантів за участю науковців УААН
“Проблеми ветеринарної медицини в умовах реформування аграрного сектора
України” (Київ, 17-18 березня 2003 р.); ІІІ науковій конференції
професорсько-викладацького складу та аспірантів Навчально-наукового
інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції
тваринництва (Київ, 3-4 березня 2004 р.); VI міжнародній науковій
конференції “Актуальні проблеми й інновації у тваринництві, ветеринарній
медицині і харчових технологіях”, присвяченій 220-річчю Львівської
національної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицкого (Львів,
21-22 жовтня 2004 р.); ІІІ конференції Всеукраїнського товариства
ветеринарних патологів (Харків, 21-23 квітня 2004р.); міжнародній
науково-практичній конференції “Епізоотологія і профілактика інфекційних
хвороб великої рогатої худоби” Навчально-наукового інституту
ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції тваринництва (Київ,
14-17 березня, 2006 р.); конференції науково-педагогічних працівників,
наукових співробітників та аспірантів за підсумками науково-дослідних
робіт 2006 року Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та
якості і безпеки продукції тваринництва (Київ, 15-16 березня 2007 р.)

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано: 3 статті у фахових
виданнях згідно переліку ВАК України, 2 тези доповідей на наукових
конференціях та методичні рекомендації з патоморфологічної діагностики
парвовірусної інфекції свиней.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із
вступу, огляду літератури та розділів: матеріали і методи досліджень,
результати власних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих
результатів, висновків, пропозицій виробництву, списку використаної
літератури. Дисертаційна робота викладена на 178 сторінках комп’ютерного
тексту, ілюстрована 62 фотографіями і 23 таблицями. Список літератури
включає 267 джерел, з них 195 – з далекого зарубіжжя.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Клініко-епізоотологічні дослідження

Дослідження проводилися протягом 2002-2006 років на базі кафедри
патологічної анатомії Національного аграрного університету, в
сільськогосподарському відкритому акціонерному товаристві “Агрокомбінат
“Калита” Броварського району Київської області (СВАТ АК “Калита”), а
також у Броварській районній державній лабораторії ветеринарної медицини
та в патоморфологічному відділі Центральної державної лабораторії
ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України.

Клінічний огляд 348 порісних свиноматок і 618 новонароджених поросят
проводили загальноприйнятими методами. При цьому звертали увагу на
загальний стан свиноматок, характер випорожнень, своєчасність опоросів,
кількість поросят у гнізді, відсоток життєздатних, нежиттєздатних і
мертвонароджених поросят, наявність муміфікованих плодів, стан та
своєчасність відходу посліду, а також довжину, масу тіла, загальний стан
новонароджених поросят, ступінь вираженості в них рефлексів. Серед
свиноматок, які були обстежені, проводили аналіз на наявність абортів і
перегулів. У 19,16% свиноматок в різні строки супоросності
зареєстровано підвищення температури тіла до 40,2 – 40,4 0С, часткову
відмову від корму та спрагу. В подальшому в них реєстрували аборти або
народження мертвих і нежиттєздатних поросят. У 31,31 % випадків у
свиноматок виявлялись муміфіковані плоди, які загинули на різних стадіях
розвитку. В 10,42 % свиноматок після опоросу спостерігались ендометрити.
Відмічено зсув строків опоросу, неодноразове настання охоти у 64,8 % від
загального поголів’я свиноматок, а також збільшення числа малоплідних та
дрібноплідних гнізд.

Для виявлення специфічних антигенів у мертвонароджених і нежиттєздатних
поросят та в плацентах використовували метод ІФА з моноклональними
антитілами (набори фірми “DiaMed AG”, Нідерланди, реєстраційне
посвідчення №1084-02 ІВП від 17.10.2002 року). Зразки крові від
свиноматок досліджували методами РТГА та ІФА в Центральній державній
лабораторії ветеринарної медицини згідно настанов, що додаються до
діагностичних наборів (експертизи № 2343-2357).

Проведено аналіз раціонів годівлі на забезпеченість поживними речовинами
та їх співвідношення. Встановлено, що раціони в цілому відповідають
загальноприйнятим нормам.

Патоморфологічні дослідження

Проведено патолого-анатомічний розтин 7 трупів свиноматок, у яких за
життя були зареєстровані перегули, випадки народження мертвих поросят і
в плодових оболонках яких були виявлені специфічні антитіла. Як контроль
використовували трупи 3 клінічно здорових свиноматок, в яких не були
виявлені специфічні антитіла до парвовірусу, а також збудники інших
інфекційних хвороб.

Проведено патолого-анатомічний розтин 19 трупів мертвонароджених
поросят і 5 трупів клінічно здорових поросят, народжених від здорових
свиноматок, які знаходились в тих же умовах утримування й годівлі, не
мали в крові антитіл до парвовірусу, антигени до парвовірусу не були
виявлені в їх плацентах. Розтин проводили методом часткової евісцерації
в загальноприйнятій послідовності (Жаков М.С., 1977).

Для проведення гістологічних і гістохімічних досліджень відбирали
шматочки кори півкуль великого мозку та мозочка, спинного мозку з
попереково-крижового відділу, щитоподібної залози, мигдаликів, шийної та
грудної частин тимуса, поверхневих (привушних, нижньощелепних,
латеральних заглоткових, поверхневих шийних дорсальних, пахвинних,
поверхневих підпахвинних) і глибоких (порожньокишкових, краніальних
середостінних і середніх біфуркаційних) лімфовузлів, селезінки, серця,
легень, печінки, нирок, надниркових залоз, шлунка (ділянки дна,
кардіальної, беззалозистої та пілорічної частин), підшлункової залози,
кишечнику (середня частина краніальної й каудальної половини
дванадцятипалої, клубової, сліпої й прямої кишок, середня частина
краніальної, середньої й каудальної третин порожньої й ободової кишок),
сечового міхура, матки, яєчників, яйцепроводів і сім’яників.

Відібрані шматочки фіксували в 10 % нейтральному водному розчині
формальдегіду за Р. Ліллі (1969).

Після фіксації шматочки органів промивали, зневоднювали в етанолі
зростаючої міцності і через хлороформ заливали в парафін. Зрізи товщиною
5-10 мкм виготовляли за допомогою санного мікротома (Меркулов Г.А.,
1969).

Вивчення мікроскопічної будови різних органів і тканин проводили після
фарбування зрізів гематоксиліном Караці та еозином.

Для виявлення нуклеїнових кислот, білків, ліпідів, глікогену,
глікопротеїдів і протеогліканів використовували гістохімічні методи
(Кононский А.И., 1976; Луппа Х., 1980).

Для візуалізації ДНК і РНК зрізи фарбували галоціанін-хромовими галунами
за прописом Ейнарсона при pH 1,64 впродовж 48-72 годин. Сумарні білки
виявляли розчином амідочорного. Одночасне виявлення основних і кислих
білків проводили методом Микель-Кальво. Для виявлення нейтральних
ліпідів використовували розчин судану-3. Для виявлення глікогену і
глікопротеїдів використовували ШЙК-реакцію за Мак-Манусом. Протеоглікани
ідентифікували фарбуванням альціановим синім при рH 1,0 та 2,5.

Морфометричні дослідження проводили за Г.Г. Автандиловим (1990).

Одержані гістопрепарати вивчали за допомогою мікроскопа “Біолам Р-15“
при збільшенні 50х – 1500х та фотографували, використовуючи фотонасадки
МФН–10.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Парвовірусна інфекція свиноматок

Клініко-епізоотологічні дослідження

На протязі року встановлено хвилеподібні зміни кількості свиноматок, в
яких реєструвалися перегули, повторні приходи в охоту, малоплідність та
дрібноплідність, аборти з виходом муміфікованих плодів, мертвонароджені
поросята, а також народження слабких і нежиттєздатних поросят. При цьому
кількість свиноматок з абортами прямо пропорційно залежала від кількості
свиноматок з мертвонародженими поросятами.

Кількість мертвонароджених поросят в однієї свиноматки коливалась від 1
до 6 без якої-небудь помітної закономірності. В 19,16 % від усіх
досліджених свиноматок у різний термін супоросності нами було
зареєстроване підвищення температури тіла до 40,2 – 40,4 0С, що тривало
1 – 5 діб. У цей період тварини частково відмовлялися від корму й пили
багато води. Надалі в таких свиноматок реєстрували аборти або народження
мертвих поросят.

При проведенні серологічних досліджень сироваток крові від 313
свиноматок у РТГА і методом ІФА антитіла до парвовірусу свиней були
виявлені у 240 свиноматок (76,68 %). З них, в основних свиноматок
антитіла до парвовірусу виявлені у 178 з 232 досліджених (76,72 %), а у
разових свиноматок – у 62 з 81 дослідженої (76,54 %).

У 25 із 240 серопозитивних на наявність антитіл до парвовірусу
свиноматок (10,42 %) після опоросу діагностували ендометрити.

Патолого-анатомічні дослідження

При патолого-анатомічному розтині інфікованих парвовірусом свиноматок не
було виявлено будь-яких макроскопічних змін у органах і тканинах, у тому
числі в яєчниках, яйцепроводах, матці і піхві.

Гістологічні, гістохімічні та морфометричні дослідження

При дослідженні мигдаликів, тимуса, легень, серця, печінки, селезінки,
нирок, підшлункової залози, різних ділянок шлунка й кишечнику,
лімфатичних вузлів гістологічні зміни не виявлено.

У слизовій і м’язовій оболонках матки виявлялись вогнищеві набряки й
скупчення лімфоцитів, моноцитів, макрофагів, еозинофілів і плазматичних
клітин. Зрідка в м’язовій оболонці матки реєстрували мікровогнища
коагуляційного ареактивного некрозу.

При проведенні гістохімічних досліджень встановлено, що епітеліоцити
слизової оболонки матки, в тому числі келихоподібні клітини, інтенсивно
забарвлюються в реакціях на білки, ШЙК-реакцією та в реакціях на ДНК і
РНК і досить слабо – в реакціях на глікозаміноглікани. Гладкі м’язові
клітини досить інтенсивно зафарбовувались в реакціях на білки,
нуклеїнові кислоти (ДНК і РНК), при постановці ШЙК-реакції і досить
слабо – при постановці реакцій на глікозаміноглікани. В розширених
кровоносних судинах, які при фарбуванні гематоксиліном Караці та еозином
здавались порожніми, виявлялась рідина, яка інтенсивно фарбувалась в
реакціях на білки та полісахариди.

При проведенні морфометричних досліджень маток нами встановлено
відсутність статистично достовірних відмінностей показників товщини
стінки матки та її окремих оболонок, кількості й розмірів маткових
залоз, лінійних та об’ємних показників залоз і їх епітелію в інфікованих
і контрольних тварин.

Патолого-анатомічні та гістологічні зміни в плодових оболонках

При макроскопічному дослідженні 50% плодових оболонок мертвонароджених
поросят видавалися незміненими. В інших виявляли ділянки гіперемії, а
також вогнища крапкових і плямистих крововиливів, сильний набряк і
гіперемію пупкового канатику.

При гістологічному дослідженні плодових оболонок встановлено, що
сполучнотканинна строма їх хоріальної пластинки була набряклою, особливо
навколо кровоносних судин.

Ендотелій, медіа й адвентиція частини судин хоріальної пластинки
плодових оболонок місцями зруйновані. При цьому гладкі м’язові клітини
медії знаходилися в стані зернистої й гідропічної дистрофій. У деяких
венулах, капілярах і артеріолах реєстрували гіалінові тромби.

У самій хоріальній пластинці плодових оболонок виявляються вогнища
руйнування тканини з інтенсивно вираженою базофілією.

Частина стовбурових і кінцевих ворсинок плодових оболонок була
набряклою, частина – зруйнованою. У деяких з них на значному протязі
реєстрували субепітеліальні крововиливи. Певна частка ворсинок була
повністю інфільтрована великою кількістю ущільнених еритроцитів. Самі
ворсинки при цьому помітно потовщені.

Багато клітин епітелію ектодермального походження, у тому числі і
гігантські клітини, знаходилися на різних стадіях зернистої і
гідропічної дистрофій або руйнування.

У ядрах частини ендотеліальних клітин судин і клітин епітелію
ектодермального походження були присутні базофільні тільця-включення.

Морфологічні зміни в мертвонароджених поросят

Патолого-анатомічні зміни в мертвонароджених поросят

Встановлено, що в мертвонароджених поросят у грудній і черевній
порожнинах виявляється деяка кількість рідини солом’яно-жовтого або
червоного кольору.

В лімфовузлах – серозний або серозно-геморагічний лімфаденіт.

Тимус дещо набряклий, у більшості поросят із крапковими крововиливами в
паренхімі. Його відносна маса збільшена (табл.1). У частини тварин на
поверхні тимуса відзначаються ділянки рожевого кольору.

У шлунку й тонкому відділі кишечнику – катаральне або
катарально-геморагічне запалення. В 6-ти досліджених поросят відзначена
гіперемія підшлункової залози.

Печінка неоднакового кольору: з поверхні і на розрізі органа
відмічаються ділянки блідо-рожевого, темно-червоного і глинистого
кольорів різних розмірів і форми. В частини тварин під капсулою печінки
виявляються крапкові й плямисті крововиливи.

Таблиця 1

Відносна маса органів мертвонароджених і здорових поросят, М+m

Відносна маса, %

Орган Здорові

поросята, n=5 Мертвонароджені поросята, n=19

Головний мозок 2,010+0,112 3,425+1,185*

Щитоподібна залоза 0,023+0,014 0,020+0,010

Тимус 0,610+0,009 0,340+0,140*

Підщелепні лімфовузли 0,032+0,008 0,017+0,013*

Легені 2,610+0,270 2,560+0,340

Серце 1,020+0,230 0,950+0,140

Печінка 2,510+0,250 2,740+0,340

Нирки 0,600+0,170 0,560+0,120

Надниркові залози 0,012+0,008 0,013+0,009

Селезінка 0,150+0,011 0,095+0,015*

Шлунок 1,800+0,973 1,710+1,130

Підшлункова залоза 0,096+0,012 0,101+0,047

Тонкий кишечник 2,582+0,341 3,390+0,380*

Товстий кишечник:

сліпа кишка

0,788+0,123

1,120+0,410

ободова кишка 1,122+0,483 1,118+0,410

пряма кишка 1,212+0,395 1,120+0,410

Матка 0,105+0,049 0,110+0,059

Сім’яники 0,064+ 0,002 0,056+ 0,002

Примітка: * – P th? 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020