.

Еколого-фауністична характеристика та лісівниче значення рукокрилих (chiroptera) в умовах західного поділля (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
136 4464
Скачать документ

Національний аграрний університет

Тищенко Володимир Миколайович

УДК 630*22:630*45[477.43]

Еколого-фауністична характеристика та лісівниче значення рукокрилих
(chiroptera) в умовах західного поділля

06.03.03 – лісознавство і лісівництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України

Науковий керівник – доктор біологічних наук, професор

Салганський Олексій Олександрович,

Національний аграрний університет, професор кафедри лісівництва і
мисливствознавства

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

Серебряков Валентин Валентинович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач
кафедри зоології

доктор сільськогосподарських наук, доцент

Гузій Анатолій Ількович,

Державний агроекологічний університет, професор кафедри лісівництва,
лісових культур і таксації

Провідна установа –

Національний лісотехнічний університет України Міністерства освіти і
науки України, кафедра лісівництва, м. Львів

Захист відбудеться “16” лютого 2006 року о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.004.09 у Національному аграрному
університеті за адресою: 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв оборони, 15,
навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13,
навчальний корпус 4, ауд. 41

Автореферат розісланий “14” січня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Кравець П.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Кажани є невід’ємним елементом лісових екосистем, а
видове різноманіття рукокрилих є індикатором стану середовища. Ці
тварини відіграють важливу роль у підтриманні балансу та забезпеченні
природної стійкості лісових екосистем, виступаючи одним з найвпливовіших
стримуючих факторів щодо спалахів масового розмноження багатьох видів
лісових комах-фітофагів. Унікальність цієї групи ентомофагів пояснюється
їх тісними трофічними або топічними зв’язками з лісовим середовищем,
пластичністю харчової поведінки та охопленням кормопошуковою активністю
значних лісових площ, а також здатністю до проявів гіперфагії при
збільшенні чисельності основних об’єктів живлення. Проте, лишаються
недостатньо вивченими аспекти значення рукокрилих як об’єктів
біологічного захисту лісу.

Слід відзначити, що Поділля є одним з найменш вивчених у
хіроптерологічному відношенні регіонів України, хоча комплекс
природничо-географічних характеристик зумовлює сприятливі умови для
існування тут багатьох видів кажанів. Сучасне скорочення площ
пристигаючих і стиглих деревостанів – основних помешкань дендрофільних
видів кажанів призвело до збіднення складу лісових угруповань цих
тварин. Рукокрилі, складаючи четверту частину теріофауни України,
залишаються однією з найменш вивчених та найбільш вразливих груп
хребетних тварин (до Червоної книги України (1994) включено 12 видів –
третина “червонокнижного” списку ссавців). Проблема охорони рідкісних і
корисних для лісового господарства видів кажанів змушує звернути пильну
увагу на з’ясування змін у складі хіроптерофауни регіону та здійснити
сучасну оцінки стану популяцій кажанів. Збереження цих тварин неможливе
без з’ясування особливостей розташування сприятливих для них ділянок
лісу, глибокого аналізу факторів, які впливають на захисні та кормові
властивості середовища їх існування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Окремі
дослідження впродовж 2001-2005 рр. проводились у рамках комплексної
планової держбюджетної наукової теми кафедри лісівництва і
мисливствознавства Національного аграрного університету “Розробити
лісівничі основи оптимального ведення лісового та мисливського
господарства в умовах Полісся і Лісостепу України” (№ держреєстрації
0101U003209). Окремі етапи роботи виконувались в межах проекту “Розробка
та обґрунтування науково-практичних заходів з охорони і відтворення
популяцій кажанів” (2002 р.) за тематикою НДДКР Мінекоресурсів України
(постанова Кабміну України від 13.12.2000 р., № 1822), а також двох
проектів “Міграційний статус кажанів в Україні” (2002 р.) і
“Інвентаризація підземних місцезнаходжень фауни України та розробка
рекомендацій щодо їх збереження” (2002-2003 рр.), здійснених при
підтримці Посольства Королівства Нідерландів.

Експериментальні дослідження виконувались в межах ініціативної наукової
теми відділу біологічних досліджень Київського зоопарку “Розробка
методики утримування в умовах неволі комахоїдних видів рукокрилих” та
проекту ГЕФ „Другий етап спроможності щодо біорозмаїття” № GEF-PPG TF
028968. Дослідження на території природного заповідника (ПЗ) “Медобори”
та національного природного парку (НПП) “Подільські Товтри”
здійснювались на основі двосторонніх договорів про організацію наукових
досліджень.

Мета i задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є встановлення
еколого-фауністичної структури, просторового розподілу та лісівничого
значення населення кажанів в умовах Західного Поділля.

Для досягнення поставленої мети передбачалось виконання таких завдань:

з’ясувати видовий склад, поширення та чисельність рукокрилих на
території Західного Поділля;

вивчити екологічні особливості рукокрилих Західного Поділля (типи літніх
і зимових помешкань, характер добової активності, статевий склад груп,
колоніальність, морфологічну мінливість, особливості поведінки);

виявити місця розташування сховищ і основних лісових помешкань
рукокрилих, з’ясувати їх лісівничо-типологічні характеристики,
еколого-фітоценотичну приуроченість та особливості просторового
розміщення;

вивчити енергетичні потреби живлення на прикладі модельних видів кажанів
(в умовах неволі);

дати оцінку ролі лісових угруповань кажанів в якості об’єктів
біологічного захисту лісу, екстраполюючи і узгоджуючи отримані дані
енергетичних потреб модельних видів з даними обліків чисельності та
видовим складом рукокрилих;

6) дати созологічну оцінку хіроптерофауни Західного Поділля,
запропонувати заходи по оптимізації охорони рідкісних видів та
збереження різноманітності лісових угруповань рукокрилих.

Об’єкт дослідження: рукокрилі, як компонент лісових екосистем Західного
Поділля.

Предмет дослідження: еколого-фауністична характеристика та лісівниче
значення рукокрилих.

Методи дослідження: польові зоологічні – для проведення обліків,
з’ясування локалізації рукокрилих; лісівничо-таксаційні та
еколого-фітоценотичні – для відбору і закладання тимчасових пробних площ
та характеристики лісових помешкань; зоогеографічні – для визначення
щільності та просторової організації населення кажанів;
експериментально-зоологічні – для вивчення біологічних особливостей,
параметрів та динаміки інтенсивності живлення видів в умовах неволі (ex
situ); камеральні – для опрацювання музейних колекцій;
математико-статистичні – для обробки польових матеріалів та
експериментальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше для території Західного
Поділля відмічено фактичні знахідки чотирьох видів кажанів: нічниці
ставкової (Myotis dasycneme), нічниці війчастої (Myotis nattereri),
нічниці Брандта (Myotis brandtii) та широковуха європейського
(Barbastella barbastellus), а для території Тернопільщини – знахідки
нічниці довговухої (Myotis bechsteinii). У складі фауни ПЗ “Медобори”
вперше зареєстровано 11 видів рукокрилих. Підтверджено сучасне
перебування у складі фауни регіону вечірниці малої (Nyctalus leisleri),
що впродовж останніх 50 років піддавалося сумніву. Виділено екологічні
групи видів у складі лісових угруповань кажанів. Виявлено та обстежено
17 ключових постійних сховищ кажанів. Уперше встановлено склад та
особливості формування пізньолітніх скупчень кажанів у Західному
Поділлі. Виявлено нові форми групової поведінки у вечірниць дозірних та
нічниць водяних. Встановлені специфіка приуроченості лісових помешкань
рукокрилих та розташування їх сховищ-дупел. Уперше вивчено
середньодобові харчові потреби кажанів в умовах неволі та
екстрапольовано отримані дані до показників інтенсивності живлення
рукокрилих у природі. Виявлено додаткові морфологічні відмінності
видів-двійників Myotis mystacinus та M. brandtii в умовах їх
симпатричності у Західному Поділлі, що важливо для прижиттєвого
визначення видів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень на
природно-заповідних територіях включено до “Літописів природи” та
впроваджено у науково-практичну діяльність ПЗ “Медобори” (1999-2001 рр.)
та НПП “Подільські Товтри” (1999 р.). Вдосконалено методику визначення
локалізації рукокрилих у лісових масивах, засоби лову та обліків
(Tyshchenko, 2000, Тищенко, 2002). Дані експериментальних досліджень та
методику утримування кажанів ex situ впроваджено у науково-методичну
діяльність Київського зоопарку. Матеріали досліджень по трьох рідкісних
видах Myotis nattereri, M. brandtii, Nyctalus leisleri використано для
написання видових нарисів до нового видання Червоної книги України.
Результати досліджень можуть бути використаними у формуванні
регіональних Червоних списків. Пропозиції щодо регіонального статусу
видів і їх ключових помешкань надіслано до держуправлінь екології та
природних ресурсів у Тернопільській і Хмельницькій областях. Результати
вивчення екологiї окремих видiв кажанів можуть бути використаними для
реалізації програм монiторингу, прогнозування та керування популяцiями в
iнтересах природоохоронної і лісогосподарської дiяльностi. Окремі
положення і висновки дисертації використовуються у навчальному процесі
Національного аграрного університету під час викладання предметів
“Біологія лісових звірів і птахів”, “Фауна парків і лісопарків” та
“Зоологія з основами зоогеографії”, а також у процесі викладання
біологічних дисциплін у Кам’янець-Подільському державному університеті.

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням здобувача,
яким проведено 15 експедиційних виїздів в 1998-2004 рр. на об’єкти
дослідження, під час яких проведено виловлювання кажанів у 32-х пунктах,
здійснено дистанційні обліки на закладених самостійно 12 облікових
маршрутах-трансектах та на 63 облікових точках, проведено пошукові та
облікові обстеження 30 підземель і наземних помешкань. Самостійно
відібрано та закладено 14 лісових тимчасових пробних площ. Під час
зимових досліджень групою обліковців (особистий внесок здобувача –
25-85%) здійснено 21 обстеження 14 підземель, у 12 з них проведено
обліки. Організовано і проведено експериментальні дослідження
інтенсивності живлення модельних видів рукокрилих (тривалістю понад 600
днів) на базі створеного Центру реабілітації кажанів при Київському
зоопарку. Самостійно проведено аналіз трьох зоологічних музейних
колекцій щодо попередніх знахідок кажанів у Західному Поділлі та
з’ясування морфологічних особливостей видів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
представлені і апробовані на 9 міжнародних та 10 всеукраїнських,
регіональних і вузівських наукових конференціях і семінарах: VIII
Європейському симпозіумі з охорони кажанів “Кажани і людина: мільйон
років співіснування” (Краків, Польща, 1999), VI теріологічній
школі-семінарі “Макротеріофауна, її сучасний стан та перспективи
збереження” (Тернопіль, 1999), III Міжнародній конференції “Стан і
перспективи досліджень кажанів Карпат на межі тисячоліть” (Рахів, 2000),
III Міжнародному симпозіумі з фізіології та етології диких і
зоопарківських тварин (Берлін, Німеччина, 2000), VIII-XX Міжнародних
теріологічних школах-семінарах (с. Провалля, Луганський ПЗ, 2001; смт.
Івано-Франкове, ПЗ “Розточчя”, 2002; с. Прохолодне, АР Крим, 2003),
науковій конференції “Актуальні питання вивчення та збереження
біологічного різноманіття” (Київ, МСУ, 2001), науково-практичних
конференціях викладачів та аспірантів НАУ (Київ, НАУ, 2000-2001 рр.),
Україно-польській науковій конференції “Роль природно-заповідних
територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного
та ландшафтного різноманіття” (смт. Гримайлів, ПЗ “Медобори”, 2002),
науковому семінарі “День теріолога 2002 в Україні” (Київ, 2002),
науково-практичному семінарі “Хребетні в урболандшафтах” (Київ, НАУ,
2002), II Міжнародній конференції молодих вчених “Ліси Євразії у XXI
столітті: Схід – Захід”, присвяченій проф. Й. К. Пачоському (с.
Каменюки, НП “Біловезька Пуща”, Білорусь – Біловежа, Польща, 2002),
науковій конференції, присвяченій 80-річчю Канівського природного
заповідника “Роль природно-заповідних територій у підтриманні
біорізноманіття” (Канів, 2003), Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Ландшафтне та біологічне різноманіття Хмельниччини:
дослідження, збереження та відтворення” (Кам’янець-Подільський, КПДУ,
2003), Всеукраїнській науковій конференції “Наукові читання, присвячені
170-річчю заснування кафедри зоології та 100-річчю з дня народження
професора О. Б. Кістяківського” (Київ-Канів, 2004), міжнародній
науково-практичній конференції “Сучасні проблеми сталого розвитку
лісового комплексу України: освіта, наука, виробництво” (Київ, НАУ,
2005), XІІ Теріологічній школі-семінарі “Синантропія ссавців та фауна
урбоекосистем” (Луганськ, ЛНПУ, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 27 друкованих праць (з них
10 у співавторстві): 10 – у фахових наукових виданнях, 7 статей у
збірниках наукових праць, 10 тез – у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг роботи становить 220
сторінок. Рукопис ілюстрований 25 рисунками та 19 таблицями, складається
із вступу, 6 розділів, висновків, списку літератури (264 найменувань, з
них 54 іноземних) та 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Природні умови регіону досліджень

Західне Поділля є окремою фізико-географічною областю, яка чітко
визначена в межах Подільського плато між Опіллям і Товтровим кряжем.
Дослідженнями охоплено в основному територію Західно-Подільського
Лісостепу, яка відповідає трьом фізико-географічним районам:
Тернопільській рівнині, Товтровому кряжу і Західно-Подільському
Придністров’ю (Геренчук, 1968).

Орографія та географічне положення Західного Поділля зумовлюють м’який
вологий клімат регіону з помірно холодною зимою і нежарким літом, з
рясними опадами. Найсприятливіші умови для зимівель кажанів складаються
у Західно-Подільському Придністров’ї, де на схилах південної експозиції
значно зростає радіаційний баланс території і формується тепліший (на
0,5-0,70С середньорічної температури повітря) клімат з тривалішим
безморозним періодом (160-165 днів) та більшими сумами активних
температур (до 28000С) порівняно з кліматом навколишніх та північніших
територій (Андріанов, 1979; Свинко та ін., 1994). Територія
Західно-Подільського Придністров’я сильно закарстована, тут відомо
близько 90 печер карстового походження. Велика кількість підземель, їх
морфологічне різноманіття та стабільність фізичних параметрів зумовлюють
унікальність району дослідження, як осередку сховищ багатьох видів
кажанів. В роботі наведено характеристики 13 підземель, в яких проведено
обліки рукокрилих.

Західне Поділля є територією давньої і високої сільськогосподарської
освоєності: орні землі тут займають 75-80%, ліси – 10-11%, луки – менше
6% від загальної площі регіону. Природні ліси складені в основному
широколистяними породами, переважаючими є дубово-грабові ліси.
Поширеними є також грабові ліси, як похідні на місці дубових, почасти
букових лісів. Останні тепер займають значно менші площі. За
лісотипологічним районуванням більшість території відноситься до району
поширення свіжих і вологих грабових та букових дібров, зрідка – грабових
бучин і свіжих грабових судібров області вологого груду D3. У лісовому
фонді регіону переважають насадження твердолистих порід, які складають
74-80% лісовкритої площі. Найпоширенішими породами є дуб звичайний, бук
лісовий, сосна звичайна і граб звичайний, які займають понад 85% вкритої
лісом площі (Гринь, 1950, 1971; Шеляг-Сосонко, 1977).

Території ПЗ “Медобори” та НПП “Подільські Товтри” цілком достатньо
репрезентують різноманіття умов Західного Поділля, тому вони були обрані
для проведення наших базових досліджень. Загалом, комплекс
природничо-географічних характеристик та антропогенних особливостей
Західного Поділля формує досить сприятливі умови помешкань кажанів.

Розділ 2. стан вивченості питання та Історія досліджень

Природна самобутність Західного Поділля і Товтрового кряжу здавна
привертала увагу науковців. В різний час свій внесок в дослідження
хіроптерофауни зробили А. Л. Андржієвський (1823), Е. І. Ейхвальд
(1830), G. Belke (1858), R.Goldhammerуwna (1903), О.О. Браунер (1911),
В.П. Храневич (1925), R. Kuntze, J. Noskiewicz (1938), Б. М. Попов
(1956), В.І. Абелєнцев (1950, 1956), К.А. Татаринов (1953, 1956, 1962,
1967, 1968, 1969, 1972, 1973, 1974, 1980), Р. Варгович (1998), Н.А.
Полушина (1998) та ін. За період з середини ХІХ ст. до кінця 90-их рр.
XX ст. у більш ніж 30 пунктах Західного Поділля різними авторами
відмічено 14 видів кажанів, хоча деякі повідомлення є сумнівними і
потребують підтвердження. Більшість праць загаданих авторів мають
описово-інвентаризаційний характер і недостатньо розкривають характер
поширення кажанів, а деякі застаріли внаслідок істотних змін теріофауни
впродовж останніх десятиліть. Загальний стан вивченості фауни кажанів
регіону можна оцінити як недостатній, хіроптерофауністичні дослідження
на території Західного Поділля є нечисленними і фрагментарними, а рівень
вивченості рукокрилих і теріофауни загалом на даній території є одним з
найнижчих в Україні.

Вивченням екології лісових видів рукокрилих в різний час займались: А.П.
Кузякин, Л.С. Лавров, П.П. Стрелков, К.К. Панютин, Е.А. Сологор, Ю.І.
Крочко, V. Hanбk, J. Gaisler, А.Н. Курсков, A. Walsh, B. Mayle, A.
Schmidt, A. Rachwald, J. Rydell, W. Bogdanowicz, I. Ruczyсski ;
M. Boonman та інші, проте більшість праць присвячено хіроптерофауні
інших районів і недостатньо розкривають екологічні особливості видів.

У розділі проаналізовано ряд наукових праць, присвячених вивченню
раціону живлення кажанів (Борисенко и др., 1999; Крочко, 1970, 1993;
Курсков, 1968; Bauerova, 1978, 1982, 1989; Абелєнцев, Попов, 1956;
Кузякин, 1950; Сологор, 1980; Сологор, Петрусенко, 1973; Петрусенко,
Сологор, 1981; Rostovskaya at al., 2000) та біологічним особливостям
об’єктів їх живлення (Падій, 1972, 1993; Аверкиев, 1973; Ключко, 1978).
Це дозволило виявити у раціоні живлення рукокрилих більше 500 видів
комах – представників 13 рядів, з яких 55-70% є видами, які здатні
завдавати значної шкоди лісовим насадженням і сільськогосподарським
культурам. Результати досліджень окремих аспектів живлення кажанів, які
містяться у працях Е.С. Гусевой, Е. И. Алексеевой и др., В. Г.
Топилиной, C.M. McAney, J.S. Fairley, M.F. Robinson, R.E. Stebbings,
C.M. Sullivan, Ch. Drescher, P. Weiner, A. Zahn., свідчать про
недостатність вивченості живлення, біоценотичних зв’язків та
господарського значення кажанів, за винятком окремих видів.

Розділ 3. Матеріали та методика досліджень

В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, проведених у
1998-2004 рр. під час 15 напівстаціонарних досліджень та експедиційних
виїздів на території Тернопільської і Хмельницької областей, які
проводились в усі сезони року. За весь час дослідженнями охоплено 68
пунктів (рис. 1) на території Бучацького, Тернопільського,
Чортківського, Кам’янець-Подільського та Ярмолинецького державних
лісогосподарських підприємств. Базові напівстаціонарні дослідження
проведено у літні сезони 1999-2001 рр. на територіях ПЗ “Медобори” з
філіалом “Кременецькі гори” (10454 га, Тернопільська обл.) та НПП
“Подільські Товтри” (261316 га, Хмельницька обл.).

Польові дослідження проводились за загальнопринятими і оригінальними
хіроптерологічними методиками: пошуком сховищ кажанів у лісових масивах
та обстеженням ділянок зі сховищами; відловлюванням кажанів павутинною
сіткою поблизу сховищ, на шляхах добових міграцій і на місцях живлення;
відловлюванням кишеньковою пасткою і сачком; оглядом та обліком у
зимових сховищах; кільцюванням кажанів; пошуком та аналізом слідів їх
життєдіяльності; маршрутними і точковими дистанційними
детекторно-візуальними обліками (Новиков, 1953; Кузякин, 1961; Kunz,
Kurta, 1990; Limpens, Kapteyn, 1991). Видову належність і стать
відловлених тварин визначали прижиттєво шляхом зовнішнього огляду та
проведення основних промірів (Покиньчереда, 1997; Schober, Grimmberger,
1998; Загороднюк та ін., 1999). Для запобігання повторної реєстрації
відловлених особин застосовувалось їх мічення. Проведено також вибіркове
кільцювання кажанів кільцями з маркуванням: “Krakow CIC А*****” за
стандартною методикою (Башта, 2001). Для з’ясування біотопічного
розподілу кажанів та оцінки їх чисельності проведено 12 маршрутних і 63
точкових детекторно-візуальних обліків за допомогою ультразвукового
детектора “Pettersson D 200”. Облікові маршрути (довжина 2-4 км, ширина
облікової смуги – 30-70 м) прокладались вздовж узлісь, просік, стежок і
доріг з охопленням різних типів угідь (Jьdes, 1989; Лимпенс, 2000;
Kowalski et al., 2000; Шehak, 2000).

Для оцінки комплексу умов в місцях розташування сховищ кажанів та їх
кормових стацій закладено 14 тимчасових пробних площ (ТПП) на території
ПЗ “Медобори” з урахуваням вимог Д.В. Воробйова (1967). На пробних
площадках (середня площа 0,1 га) оцінювались орографічні особливості,
лісорослинні умови, проводились геоботанічні описи та з’ясовувались
лісівничо-таксаційні показники.

Експериментальні дослідження здійснено у 1999-2004 рр. шляхом щоденного
аналізу кількості спожитого корму представниками трьох модельних видів
кажанів, які утримувались в лабораторних умовах у Центрі реабілітації
кажанів при Київському зоопарку. Отримані під час експерименту дані
аналізувались подекадно, з визначенням середньодобової калорійності
спожитого корму для кожного з видів. Загальна тривалість експерименту
склала понад 600 днів. Опрацювання матеріалів досліджень виконано з
використанням програм статистичного пакету “XomStat – V.0.44” (Chomenko
V.N., Kiev, 1993) та основних біометричних показників для статистичної
характеристики сукупності експериментальних даних (Деркач та ін., 1977;
Одум, 1986).

Розділ 4. Еколого-фауністична характеристика кажанів лісів Західного
Поділля

Під час досліджень на території Західного Поділля нами зареєстровано 17
видів рукокрилих, які належать до восьми родів двох родин –
Rhinolophidae: підковик малий Rhinolophus hipposideros (Bechstein, 1800)
та Vespertilionidae: нічниця велика Myotis myotis (Borkhausen, 1797),
нічниця довговуха Myotis bechsteinii (Kuhl, 1817), нічниця ставкова
Myotis dasycneme (Boie, 1825), нічниця війчаста Myotis nattereri (Kuhl,
1817), нічниця водяна Myotis daubentonii (Kuhl, 1817), нічниця вусата
Myotis mystacinus (Kuhl, 1817), нічниця Брандта Myotis brandtii
(Eversmann, 1845), вухань звичайний Plecotus auritus (Linnaeus, 1758),
вухань сірий Plecotus austriacus (Fischer, 1829), широковух європейський
Barbastella barbastellus (Schreber, 1774), вечірниця дозірна Nyctalus
noctula (Schreber, 1774), вечірниця мала Nyctalus leisleri (Kuhl, 1817),
нетопир малий Pipistrellus pipistrellus (Schreber, 1774), нетопир
лісовий Pipistrellus nathusii (Keyserling & Blasius, 1839), лилик
двоколірний Vespertilio murinus Linnaeus, 1758 та кажан пізній Eptesicus
serotinus (Schreber, 1774). Знахідки 15-ти з них підтверджені
відловлюваннями тварин (усього відловлено 550 особин (395m, 113f) на 32
ділянках, або реєстрацією безпосередньо у підземеллях (12 підземель, 21
облік – зареєстровано 1109 особин (91m, 52f) восьми видів). На 12-ти
облікових маршрутах і на 63 облікових точках відмічено 731 реєстрацію 11
видів, а також надвидових груп Myotis sp., Pipistrellus sp., Nyctalus
sp., Plecotus sp. Нетопир лісовий і лилик двоколірний неодноразово
достовірно реєструвались нами за ультразвуковими сигналами під час
детекторних маршрутних обліків та на облікових точках. Помешкання або
сховища 16 видів виявлені в межах лісових масивів.

Вперше для території регіону досліджень відмічено фактичні знахідки 4
видів кажанів: нічниці ставкової M. dasycneme, нічниці війчастої M.
nattereri, нічниці Брандта M. brandtii та широковуха європейського
Barbastella barbastellus. Нічницю довговуху Myotis bechsteinii відмічено
вперше для території Тернопільської області. Дослідженнями не
підтверджено сучасне перебування у складі теріофауни регіону нічниці
триколірної та вечірниці велетенської, знахідки яких відомі лише з
середини минулого століття. Вперше для фауни ПЗ “Медобори” зареєстровано
11 видів рукокрилих та підтверджено літнє перебування на цій території
ще чотирьох видів. Осілими та осіло-кочовими є десять видів. За
екологічною структурою лісові угруповання кажанів поділяються на такі
групи: дендрофільно-лісова – 18% (3 види),
спелеотропно-дендрофільно-лісова – 18% (3),
спелеотропно-дендрофільно-гідрофільна – 12% (2), евритопно-лісова – 28%
(5), спелеотропно-лісова – 12% (2) та синантропно-факультативно-лісова
12% (2).

У розділі містяться еколого-фауністичні характеристики видів,
розглядається характер поширення у регіоні та просторовий розподіл, типи
літніх і зимових помешкань, характер добової активності, статевий склад
груп, колоніальність, морфологічна мінливість, особливості поведінки.
Хіроптерофауна Західного Поділля репрезентує фауністичне багатство
регіону і складає майже 70% видового складу рукокрилих України.

Розділ 5. Аналіз біотопічного розподілу, характеру поселень та
просторової структури популяцій

5.1. Лісівнича та еколого-фітоценотична приуроченість лісових стацій
рукокрилих. Важливим етапом аналізу факторів, які формують захисні та
кормові властивості середовища існування кажанів є лісівнича та
еколого-фітоценотична оцінка їх основних лісових стацій. Дослідження з
урахуванням лісівничих характеристик помешкань кажанів проведено на 14
лісових тимчасових пробних площах (ТПП) в місцях розташування сховищ або
основних стацій кажанів (табл. 1 – на прикладі 6 ТПП).

Таблиця 1

Лісівничо-таксаційна характеристика насаджень на ділянках відловлювання
кажанів (на території ПЗ “Медобори”)

ділянки Види кажанів Місцезнаходження ТПП Склад насадження Вік Бонітет
ТЛУ** Зімкну-тість крон

1 NYL* Городницьке л-во

кв. 27 вид. 12 5Яз1Клг4Гз+Дз 65 2 D2 0,7

2 NYN, NYL,

MBE Городницьке л-во

кв. 24 вид. 18 4Яз1Дз1Клг4Гз 80 1 D3 0,9

3 NYN Красненське л-во

кв. 35 вид. 9 4Яз1Дз5Гз+Клг,Лпс 70 1 D2 0,7

4 NYN, MYM Вікненське л-во

кв. 32 вид. 9 9Бкл1Дз 160 2 D2 0,5

5 NYN Вікнянське л-во

кв. 39 вид. 11 4Лпс2Ос1Дз3Гз+Клг, Яз 75 1 D2 0,6

6 MBE, PAR,

MYS, MDA

RHH Красненське л-во

кв. 57 вид. 2 2Дз2Яз6Гз+Клг,Лпс 75 2 D2 0,7

Примітка: * – використано акроніми назв кажанів: RHH – Rhinolophus
hipposideros; MYM – Myotis myotis; MBE – M. bechsteinii; MYN – M.
nattereri; MDS – M. dasycneme; MDA – M. daubentonii; MYS – M.
mystacinus; MSB – M. brandtii; ESE – Eptesicus serotinus; NYN – Nyctalus
noctula; NYL – N. leisleri; PIP – Pipistrellus pipistrellus; PIN – P.
nathusii; PAR – Plecotus auritus; PAS – P. austriacus; BAR – Barbastella
barbastellus;VMU – V. murinus; **- ТЛУ – тип лісорослинних умов.

Комплексний аналіз особливостей рельєфу, живого надгрунтового покриву та
екологічних особливостей лісових видів кажанів дозволив виявити
закономірності розташування їх сховищ. Відмічена переважаюча
приуроченість ділянок до едатопу D2 (свіжого груду). Насадження об’єктів
досліджень представлені переважно пристигаючими і стиглими деревостанами
I-II класів бонітету з різним ступенем зімкнутості, хоча сховище може
знаходитись і на деревах середнього віку (ТПП 1, 5). Найсприятливіші
захисні і кормові умови для кажанів мають місце на ділянках
ясеново-грабових та кленово-ясенових дібров. Простежується приуроченість
розташування ділянок зі сховищами до галявин і рідколісь, розміщених на
схилах та підвищеннях (ТПП 1-3, 5). Захисні і кормові якості ділянок у
значно повнішій мірі проявляються за умов наявності на них карстових
форм рельєфу (ТПП 2, 6).

Різноманіття об’єктів живлення та умов полювання збільшується також
завдяки наявності лучних ділянок (для M. myotis, ТПП 4) та масивів
молодняків (для вечірниць, ТПП 2, 5). Ділянки рідколісь на схилах з
відслоненнями вапняків, нагріваючись протягом дня, формують певний
мікроклімат та приваблюють комах з сутінковим типом активності. Різні
форми карстового рельєфу є додатковими сховищами для вуханя звичайного,
водяної, довговухої, великої та вусатої нічниць і постійними сховищами
для підковика малого (ТПП 6, 2).

На території досліджень відмічена велика кількість дупел.
Найсприятливішими для вечірниць є дупла з декількома льотками і великою
надльотковою порожниною (ТПП 1-2, 5). Розташування дерев з
дуплами-сховищами кажанів на галявинах (15х20 м) пов’язано з
необхідність розігрівання (підвищення температури тіла) перед вечірнім
вильотом з дупла. Значно ефективніше це відбувається при розташуванні
льотків дупел у південному і західному напрямках (ТПП 1, 2). Крім того,
для вечірниць, які полюють переважно у відкритих ландшафтах, відкритість
ділянки зі сховищем спрощує можливість орієнтації і маневрування під час
вильоту і повернення в дупло, ранкового роїння навколо сховища та під
час шлюбних польотів.

Дерева з дуплами–сховищами кажанів приурочені переважно до галявин
(15х20 м), підвищень, схилів або узлісь. Для поселення найчастіше
використовуються дупла в деревах з діаметром стовбура 26-72 см (М=48
см). Перевжають сховища на Populus nigra L. (30%), Fraxinus excelsior L.
(23%) та Acer platanoides L. (15%), значно рідше зустрічаються у Populus
alba L., Cerasus avium (L.) Moench та Quercus robur L. Льотки дупел
розташовані на висоті від 2 до 10 м (М=6,6 м), експозиція льотків
переважно східна та південна.

Найбільш сприятливими для розташування сховищ стенотопних дендрофільних
видів кажанів (вечірниці, нетопирі) є пристигаючі та стиглі деревостани
зі слабко вираженим або відсутнім підліском та добрим зволоженням
грунту. Добрі кормові умови для багатьох видів рукокрилих (Myotis
bechsteinii, Nyctalus leisleri тощо) формуються у зріджених деревостанах
на вапнякових підвищеннях та схилах товтр з кальцієфільними формами
трофотопів, які добре прогріваються на сонці. Умови
кальцієфільно-нітрофільних дібров з розрідженим деревостаном у
міжпасмових сідловинах сприятливі як для стенотопних (Pipistrellus
nathusii), так і для евритопних (Vespertilio murinus) видів кажанів.

5.2. Пізньолітні скупчення кажанів у підземеллях Поділля. Матеріали щодо
пізньолітніх скупчень кажанів зібрані нами у 1998–2001 рр. Обліки
проводились у пізньолітній період (серпень-початок вересня) в місцях
розташування 15 підземних сховищ кажанів. У складі досліджених скупчень
відмічено 12 видів рукокрилих (відловлено 475 особин). Матеріали обліків
представлено у табл. 2.

Таблиця 2

Матеріали обліків пізньолітніх скупчень кажанів у підземеллях Поділля

Вид Назва підземелля та дата ловів Разом

Перлина20-21 08.1999 Хрис-тинка

12-13 08.2000 Іванко-вецькі штольні

7-8 08.2001 Угринь16-17 08.2001 Млинки17-18 08.2001 Залужан-ська

19.08.2001 Гуменецькі штольні

21-22 08.2001 інші схо-вища

RHH 1/0/0* – 2/0/0 – – – – 0/0/13 3/0/13

MYM – 0/1/1 0/0/1 1/5/2 2/11/5 – 3/3/0 1/0/1 7/20/10

MBE 7/0/0 9/1/1 – 3/1/1 5/1/0 – – – 24/3/2

MYN – – – – – 1/0/0 – 1/1/0 2/1/0

MDS – – 1/0/0 – – 1/1/0 – – 2/1/0

MDA 34/4/0 67/10/5 54/12/2 14/3/1 5/1/1 51/13/0 16/1/0 5/2/1 246/46/10

MYS 1/0/0 2/1/0 1/2/0 – 1/1/0 – – – 5/4/0

MSB – 3/1/0 1/0/0 – – 1/0/0 – – 5/1/0

ESE – – – – – 1/0/0 3/0/0 0/1/0 4/1/0

PAR 12/0/0 1/0/0 3/0/0 2/1/0 5/1/0 – 16/5/0 5/0/0 44/7/0

PAS – – – – – – – 1/0/0 1/0/0

BAR – – – – – – 7/4/0 2/0/0 9/4/0

Усього особин 59 103 79 34 39 69 58 34 475

Примітка: *– m/f/u: m – самці; f — самиці; u – стать не визначено.

F

J

P

R

V

l

BDjl°oeN

c

E

I

D

F

H

L

N

P

R

R

T

V

n

?

?

BDl°oe 

c

¤

¦

I

?I

I

?

O

&

!

!

!

!

!

!

!

FfI

th”th*th0th6th40%; табл. 2, рис. 2). Значною є участь у
пізньолітньому роїнні такого рідкісного виду, як M.
bechsteiniі (N=6%; P>25%), нерівномірно і перемінно представлені
Rh. hipposideros, B. barbastellus та M. mystacinus (N=2-3%;
P=15-35%). Низькі показники участі мають M. brandtii та E. serotinus
(N

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020